2022-2023 навчальний рік
05.09.22
Тема уроку " Об'єкт вивчення економічної географії. Взаємодія господарства і природи в географічному середовищі. Економічна географія в системі географічних наук".
Економічна географія – галузь науки, яка досліджує географічні засади світового господарства, глобальних проблем людства й сільськогосподарських зав’язків, а також територіальну організацію суспільства у світі й окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети.
Завдання економічної географії:
- Економічна географія вивчає інтеграційні процеси у різних регіонах світу;
- Політико-географічне дослідження країн світу;
- Пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства;
- Вивчення соціально – економічних аспектів глобальних проблем людства;
- Дослідження окремих країн, регіонів та їх зв’язків з Україною.
Об’єкт вивчення економічної географії – просторова (територіальна) організація виробничої діяльності суспільства.
Як галузь фундаментальної науки вона вивчає територіальну організацію
виробництва, особливості формування територіально-економічної структури.
господарства різних країн, окремих регіонів, усього світу.
Завдання 1 (виконати в робочому зошиті)
Замалюйте схему географічних наук і визначте місце економічної географії в ній.( мал.3 с.7)
.
Завдання 2 ( виконати в робочому зошиті)
Назвіть відомі вам джерела, які містять географічну інформацію та визначте найбільш важливі для вивчення економічної географії світу.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал параграфа 1 с.4-9
Письмово виконати завдання на с.9 під знаком запитання: чи можна стверджувати , що взаємодія суспільства і природи - це значною мірою процес освоєння людством природних ресурсів? Свою відповідь обґрунтуйте.
Дорогі учні!
Для роботи на уроках географії потрібні зошити в клітинку:
1 робочий зошит
1 для практичних робіт
1 словник географічних термінів
Зразок
Зошит
для робіт з географії
учня 9 класу
Дігтярівського навчально-
виховного комплекса
Рожка Дмитра
Зразок
Зошит
для практичних робіт
з географії
учня 9 класу
Дігтярівського навчально-
виховного комплекса
Рожка Дмитра
Зразок
Словник
географічних термінів
учня 9 класу
Дігтярівського навчально-
виховного комплексу
Рожка Дмитра
07.09.22
Тема уроку "Національна економіка "
Національна економіка — це історично складена система всіх видів господарської діяльності в межах певної країни.
Національна економіка країни є цілісним організмом, що складається з різних підприємств, галузей і територіальних комплексів.
Найменшою ланкою національної економіки є підприємство — самостійна господарська одиниця, що спеціалізується на виготовленні певної продукції — товарів або послуг. Підприємства поєднуються в галузі.
Галузь господарства — це сукупність підприємств чи закладів, які виробляють якісно однорідну продукцію чи надають однотипні послуги. Підприємства кожної галузі займаються певним видом економічної діяльності.
Економічний розвиток — це зміни національної економіки, що забезпечують зростання добробуту та доходів населення; поліпшення якості життя, підвищення ступеня задоволеності головних потреб усіх членів суспільства.
Кожна країна має певні умови для свого економічного розвитку, які становлять її економічний потенціал: природні та трудові ресурси, матеріальні, духовні і культурні цінності. Рівень розвитку національної економіки визначає її положення у світовій економічній системі.
Для визначення ступеня розвитку національної економіки використовують спеціальні показники:
1) Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна ринкова вартість кінцевих товарів та послуг підприємств, вироблених за рік на території країни. Під час обчислення ВВП враховують економічну результативність всіх підприємств на території країни — як національних, так і іноземних. Для оцінки економічного розвитку країни обчислюють загальний ВВП та ВВП на душу населення. Різновидом ВВП є ВНП (пояснити різницю).
2) Структура ВВП — співвідношення між основними секторами господар¬ської діяльності в країні, їхній внесок у накопечення ВВП. У системі національної економіки є галузі, які виробляють товари (виробнича сфера — промисловість, сільське господарство, будівництво) і галузі, що надають послуги (невиробнича сфера — транспорт, зв’язок, торгівля, освіта, фінанси, охорона здоров’я та ін.). Співвідношення зазначених сфер і галузей та їх рівень розвитку визначають й певний економічний розвиток країни.
Існує кілька методик підрахунку ВВП, тому в міжнародній статистиці значення можуть не збігатися, але вони є співставними.
Для того щоб порівняти ВВП різних країн, простежити динаміку ВВП країни протягом якогось періоду, його розраховують у співставних цінах базисного року.
.
Важливим показником є національний дохід (НД) — це чистий прибуток. Його розраховують як ВНП без відрахувань на зношення основних засобів виробництва. НД є більш наочним для відображення реального рівня життя громадян країни в певний час. З точки зору країни важливими є амортизаційні відрахування, оскільки вони є фондом для ремонту старих та закупівлі нових знарядь праці, що в майбутньому дадуть прибуток. Тобто ВВП, ВНП — більш показні для країни в цілому.
3) Індекс людського розвитку (ІЛР) — інтегрований (тобто враховує не один, а декілька значень) показник, що використовується для міждержавного порівняння і вимірювання людського потенціалу досліджуваної території. ІЛР містить очікувану тривалість життя, рівень грамотності населення, рі-вень життя (за ВНП на одну особу), індекс соціально-економічної нерівності, індекс гендерної нерівності, індекс багатовимірної бідності.
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа 2 с.11 - 15
Письмово виконати завдання 1 , 4 с.15
Виписати в словник географічних термінів нові терміни із тексту параграфа 2.
12.09.22
Тема уроку " Економічний розвиток і структура економіки країни"
Уважно перегляньте відео та опрацюйте матеріал параграфа 3 с.16-19
Усно дайте відповідь на запитання 1 ,3
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа 3 с 16-19
Письмово виконати завдання 2 , 4 с.22
14.09.22
Тема уроку " Чинники розміщення виробництва"
Уважно прочитайте текст параграфа 4 с.23-28
Випишіть у робочий зошит чинники
1) природні
2) суспільні
Уважно розгляньте малюнок 15 с.23 та малюнок 18 с.26
Зверніть увагу:
серед чинників розміщення вироб ництва найбільше значення мають наступні:
чинник природних умов,
сировинний,
водний,
паливно-енергетичний,
працересурсний,
споживчий,
транспортний,
науковий,
екологічний
, військово-стратегічний.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 4 с.23_28
Виписати терміни в словник та вивчити їх значення
Скласти запитання з відповідями до тексту параграфа 4 ( 10 штук)
19.09.22
Тема уроку " Суспільна та просторова організація господарства"
форми суспільної організації:
Концентрація
Агломерування
Спеціалізація
Кооперування
Комбінування
Концентрація — це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах. Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення активних підприємств, будівництва нових великих підприємств або об’єднання підприємств.
Переваги: можливість комплексно використовувати сировину і матеріали; забезпечення масового випуску продукції, зниження її собівартості.
Недоліки: складність управління, неможливість швидкого перепрофілювання, погіршення екологічного стану території. Тому існує й зворотний процес — деконцентрація (або дисперсія) виробництва, яка виражена в розвитку мережі малих та середніх підприємств. Концентрація виробництва характерна для таких галузей, як електроенергетика, нафтохімія, металургія, машинобудування і військово-промисловий комплекс.
2) Спеціалізація виробництва — зосередження діяльності підприємства на ви¬робництві певної однорідної продукції. В основі спеціалізації лежить поділ праці. Переваги: створення продукції високої якості; зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок вищого рівня механізації та автоматизації праці, застосування кваліфікованої робочої сили.
Недоліки: монотонність праці; складність в регулюванні оптимальної кіль-кості продукції.
Різні форми спеціалізації широко застосовують у машинобудуванні.
3) Кооперування являє собою виробничі зв’язки між підприємствами, які бе-руть участь у виробництві певної продукції. Кооперування безпосередньо зв’язане з розвитком спеціалізації виробництва. Переваги: кооперування забезпечує тісну взаємодію спеціалізованих підприємств. Наприклад, для збирання автомобілів КРАЗ отримує продукцію від 135 суміжних підприємств. Недоліки: залежність від своєчасного постачання продукції. Кооперування також властиве для машинобудування.
4) Комбінування — форма організації суспільного виробництва, яка полягає в поєднанні на одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв різних галузей. Кінцевий продукт одного виробництва (цеху) є сировиною для іншого, і так до виготовлення основної продукції. Переваги: забезпечує послідовну обробку сировини, економію на її транспортуванні; забезпечує комплексну переробку сировини (наприклад, з нафти отримують бензин, газ, солярку, мастила); використання відходів основного виробництва (наприклад, отримання сірчаної кислоти як продукту використання відходів чорної металургії і виробництва коксу). Недоліки: висока концентрація, еко¬логічні проблеми. Текстильна, хімічна та лісохімічна промисловість, металургія.
5) Агломерування — це процес встановлення та розширення стійких виробни-чих зв’язків між суміжними територіями, що приводить до утворення промислових агломерацій. Агломерування — це своєрідне стягування економічними зв’язками до великого міста навколишніх поселень, що приводить до формування міської агломерації. У результаті посилення територіальної концентрації виробничих потужностей у центрі — ядрі агломерації — позитивний економічний ефект досягає свого максимуму. Вигідним стає розвиток виробництва в сусідніх промислових центрах або сільських поселеннях . Таким чином, територіальне агломеруван-ня знаходить свій прояв у формуванні промислових вузлів та агломерацій, промислових районів. Залежно від кількості ядер концентрації процес територіального агломерування промислового виробництва може бути моно- або поліцентричним.
Просторовою (територіальною) структурою економіки (господарства) називають сукупність у певний спосіб ….територіальних елементів економіки.
Промисловий пункт — невеликий населений пункт, у якому …підприємство. Промисловий центр — населений пункт, у якому є одне середнє або велике підприємство, чи кілька не пов’язаних …підприємств.
Промисловий вузол — населений пункт з…, що мають низку взаємопов’язаних виробництв.
Промислова агломерація є поєднанням … вузлів.
Промисловий район — це…, яка спеціалізується на вироб¬ництві певної продукції.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 5 с.29-33
Виписати терміни в словник та вивчити їх значення
Письмово виконати завдання 2, 3 с.33
21.09.22
Тема уроку " Світове господарство. Міжнародний поділ праці"
елементи національних господарств стають світовими елементами. Сітка взаємозв’язків між ними стає щільнішою. Отже,ми бачимо формування світової системи господарства (є елементи,є зв’язки, посилюється цілісність).
Як у будь-якої системи, тут теж формується своя структура, аналогічна структурі національної економіки:
- галузева — так само виокремлюють три сектори економіки;
- функціональна — концентрація (шалена концентрація металургії в Рурі, Лотарингії); кооперування (аж до утворення міжнародних союзів, організацій тощо за певним напрямом;наприклад, Європейське об’єднання вугілля та сталі шести європейських країн); комбінування (США та Росія можуть перероблювати та зберігати відпрацьоване паливо АЕС різних країн); спеціалізація (регіони виробництва чаю, країни-банкіри); агломерування (Рейнсько-Рурський мегаполіс);
- територіальна — географія галузевих, міжгалузевих структур, формування та зміни простору відповідно до центрів тяжіння та так званої «периферії».
Детальніше про все це поговоримо в нашому курсі.
. Міжнародний поділ праці
-Які конкретні приклади країн світу асоціюєте з виразом «країнаспеціалізується на …»? Спробуйте пояснити кожну з них.
Деякі факти важко відразу пригадати чи пояснити, спробуйтезнайти відповіді вдома за допомогою інтернету. Наприклад, Швейцарія — світовий центр годинникової індустрії, хоча країна неє винахідницею пристрою. Християнські реформації Мартіна Лютера вабили до Женеви багатьох видатних майстрів Європи, які натой час були найбільш освіченими людьми, зокрема годинникарів,ювелірів. Жан Кальвін згодом заборонив прояви розкоші. Ювеліри переорієнтувалися на виробництво вишуканих годинників. Такі коштовності не повинні були втрачати своїх функцій, тому доводилося весь час удосконалювати й механізм. Релігійні новації сприяли розвитку виробничих — годинникарі створили свою професійну гільдію, що створювала відповідні умови для поширення ремесла,продукції. Такий прояв середньовічної концентрації, кооперування,комбінування сприяв спеціалізації цілої країни.
Вам відомі приклади спеціалізації окремих країн переважнона кінцевому продукті. Оскільки кожен прагне отримати «частку свого пирога», частина виробників почала вдосконалювати виробництво окремих складових кінцевих продуктів (деталей, фурнітури тощо), придумувати нові технології (продаж технології бурінняморського шельфу) або надавати нового значення традиційним речам. Яскравим прикладом може бути чайна імперія Томаса Ліптона. Саме тут почали продавати чай не на вагу, а в коробках, утілили ідею чайних пакетиків. Або винахід пакування швецькоюкомпанією Tetra Pak.
У результаті спеціалізації сформувалася система міжнародногоподілу праці.
-
Отже, спочатку найбільш важливим чинником були природногеографічні відмінності. Ми вже зазначали, що спочатку це спонукало окремі країни «перекроювати» світ. Після Другої світової війнина тлі зростання машинного виробництва, нових наукових розробококремі держави зрозуміли, що краще «відвойовувати» ділянки міжнародного поділу праці за рахунок машин, технологій, кваліфікації трудових ресурсів. Яскравим прикладом стала Японія. Окремікраїни навчилися використовувати своє вигідне економіко-географічне положення
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа ,6 с.34-38
Виписати в словник української з тексту параграфа 6
Скласти 6 тестових завдань до тексту параграфа 6 з відповідями
26.09.22
Тема уроку " Типи економічних систем"
Господарство країни, організоване певним чином, називається економічною системою. У сучасному світі розрізняють чотири основні її типи
Тип господарства, за якого всі ресурси перебувають у власності громади та розподіляються відповідно до традицій і звичаїв, називають традиційною економічною системою. В економіці переважає сільське господарство. Технічний прогрес і введення інновацій обмежені, тому що вони суперечать звичаям і загрожують стабільності суспільства. Місцеве виробництво не забезпечує потреб населення. Як наслідок — низький рівень життя. Таку економічну систему мають найменш розвинені країни світу: Буркіна-Фасо, Гаїті,Афганістан.
Добувна промисловість може бути основою економічного розвитку країн з високими доходами населення, у разі впровадження наукових досягнень і ведення товарного спеціалізованого виробництва. До таких належать ОАЕ, Кувейт, Саудівська Аравія.
Тип господарства, за якого всі ресурси і засоби виробництва є власністю народу, але в реальності центральна влада повністю контролює виробництво і розподіл продукції, називають командною економікою. Основний механізм господарювання — централізоване планування, відсутність конкуренції, впровадження нових технологій виробництва передусім для нарощування його обсягів. Ця система панувала в СРСР та в інших соціалістичних державах. Нині вона залишилась на Кубі й у КНДР.
Ринкова економічна система — заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції. Вона спирається на особисті інтереси та обмежує роль уряду. Країн зі 100-відсотковою ринковою економічною системою немає. Найбільш під це визначення підходить Сінгапур та окремі держави з ліберальною моделлю економіки.
Змішана економічна система — поєднує елементи різних економік. Так організовані господарства Бразилії, Болгарії, Індії. Економіка сучасної України також є змішаною.
РОЗДІЛ 1У реальному житті будь-якої країни у чистому вигляді немає жодної економічної системи. У Великій Британії, наприклад, майже 30 % робочої сили зайнято у державному, інші 70 % — у приватному секторі.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 7 с. 39-42
Письмово виконати завдання 4 с.42
Скласти міні вікторину до тексту параграфа 7
28.09.22
Тема уроку "Типи країн"
Типізація — групування країн за спільними ознаками і закономірностями розвитку.
Тип країни — об’єктивно сформований і відносно стійкий комплекс властивих їй умов, ресурсів і особливостей розвитку, що характеризує її роль і місце у світовому співтоваристві на певному етапі її розвитку.
Типи країн за структурою зайнятості населення
Відповідно до співвідношення часток зайнятого населення в різних секторах господарства виділяють:
- аграрні — у сільському господарстві зайнято понад 60 % населення, яке працює. Це найменш розвинені країни світу, в основному африканські — Малі, Чад, Мозамбік, Гамбія;
- аграрно-індустріальні
. У сільськомугосподарстві цих країн зайнята значна (30–40 %) працюючих. Але й на промисловість також припадає
ї х помітна частка (близько 20 %). Приклади: Панама, Домініканська Республіка, Колумбія й Перу. Економічний рівень розвитку цих країн також переважно невисокий;
- індустріально-аграрні. У сільському господарстві цих країнзайнято 15–30 % працюючих, а найбільша їхчастка припадає на промисловість. До цієї групи належать, зокрема, Бразилія, Аргентина, Україна, Росія;
- індустріальні— в сільському господарстві зайнята дуже мала частка працюючих — приблизно 10 % і менше. При цьому головні надходження ззовні такі держави отримують від експорту промислових товарів. Більшістьі ндустріальних країн розташовані в Європі (Норвегія, Ісландія, Бельгія, Мальта, Данія);
- постіндустріальні. Зайнятість у сільському господарстві цих країн теж мала (менше, ніж 10 %), але головні зовнішні надходження пов’язані в них уже не з промисловістю, а зі сферою послуг, експортом капіталу, туризмом тощо.
Типи країн за способом господарювання
Відповідно до застосування певних механізмів господарювання розрізняють країни з ринковою, командною та перехідною економікою.
Ринкова економіка(нині виражена в різних національних моделях змішаної економіки) притаманна більшості країн світу. Типовим прикладом країни з командною економікою є Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР).
Типикраїн за розміром ВВП
За визначенням місця країни в світовому господарстві та її економічного розвитку використовують загальне значення ВВП країни за та ВВП на душу населення.
У 2015 р. ВВП, розрахований за ПКС в Україні, становив 340 млрд дол. (49-те місце у світі). ВВП на душу населення в Україні — 7 519 дол. (за ПКС), 115 місце (2015 р.)
«Велика двадцятка» («G 20») — міжнароднеоб’єднаннякраїнізнайпо-тужнішимиекономікамисвіту. У нійберуть участь 19 держав (Австралія, Ар¬гентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Німеччина, Південна Африка, Росія, СаудівськаАравія, США, Туреччина, Франція, Японія) та представництва Європейського Союзу. Економікикраїн-членів Двадцятки виробляють до 85 % валового світового продукту і формують близько 4/5 загального обсягу світової торгівлі.
.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 8 с.43-47
Виконати завдання практичної роботи 2 с.47
Письмово виконати завдання 3 , 5 с.47
03.10.22
Тема уроку "Просторова структура світового господарства"
Просторова структура господарства — це сукупність елементів національної економіки (підприємств і організацій), які між собою взаємодіють в економічному просторі. До них належать регіони світу, економічні райони, промислові райони, центри, вузли тощо.
Виділяють кілька ієрархічних рівнів і відповідних їм видів просторових утворень. Міжнародний рівень охоплює континенти, їх окремі частини і країни. Цьому рівню організації господарства відповідають регіон світу та країна.
Регіон світу є найбільшим територіальним утворенням у господарстві світу. У складі світового господарства виділяються такі основні регіони:
Північна Америка, Латинська Америка, Африка, Австралія та Океанія,Співдружність незалежних держав (СНД), Західна Європа, Азія.
Другий рівень територіальної структури господарства світу — районний. У межах великих індустріальних країн виділяють промислові райони.
Економічний (промисловий) район — це господарська територія, яка вирізняється спеціалізацією та структурою виробництва, та має міцні внутрішні економічні зв’язки. Утворення районів пов’язано з розвитком територіального поділу праці. У сучасному світі великий вплив на розвиток промислових районів має міжнародний поділ праці.
На місцевому рівні організації економіки виділяють промислові вузол,центр і пункт. Нині у світі поширеною формою територіальної організації господарства стають спеці альні економічні зони.
Спеціальна економічна зона (СЕЗ) — обмежена територія з особливим юридичним статусом і пільговими економічними умовами для підприємницької діяльності. Головне завдання — вирішення стратегічних завдань розвитку держави. Залежно від напряму господарської діяльності, економічних завдань або інших цілей, СЕЗ можуть створюватися як зони вільної торгівлі (здійснюються операції зі складування й обробки іноземних вантажів), промислово-виробничі зони (у них налагоджено виробництво конкретної промислової продукції, при цьому інвесторам надаються різні пільги), туристсько-рекреаційні (велика туристично-рекреаційна діяльність за умов надання послуг у сфері туризму), техніко-впроваджувальні (для розроблення і впровадження нових технологій) та ін.
В економічно розвинених країнах сформувалась просторова структура господарства, яка відрізняється високим рівнем «зрілості». Тут склалася система економічних районів чотирьох типів: високо розвинуті старопромислові, аграрні, райони нового освоєння.
Основні риси просторової структури господарства країн, що розвиваються склалися ще в період, коли вони перебували в колоніальній залежності. Роль головного центру всієї території виконує її столиця. Роль допоміжних центрів — райони експортної спеціалізації: гірничодобувної промисловості та плантаційного сільського господарства. Роль периферії
виконують великі внутрішні території традиційного нетоварного сільськогосподарського виробництва
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 9 с.48-53
Підготувати словники географічних термінів на перевірку - надіслати фотографії заповнених сторінок. Це завдання обов'язкове для всіх учнів.
Письмово виконати завдання 3 , 4 с 53
05.10.22
Тема уроку "Сучасні тенденції розвитку світового господарства"
За сучасних умов світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких чинників: науково-технічний прогрес, соціалізація, глобалізація й інтернаціоналізація Сучасні тенденції розвитку світового господарства визначилися наприкінці ХХ ст. Нині широко використовують інформаційну техніку і технології, що дають значну економію праці. Важливим стає й те, що до сфери індустріалізації та інформатизації включаються не тільки промислові галузі, а й сільське господарство, транспорт.
Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв’язки.
На розвиток світового господарства істотний вплив має науково-технічний прогрес. Створено нові виробництва дедалі складніших виробів, які потребують залучення підприємств у різних частинах світу. Нині жодна з країн не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому треба об’єднувати зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв’язків між країнами, формуванню стійких структур у світовому господарстві.
Україна активно бере участь у техніко-економічних відносинах з розвиненими країнами у Центральній і Східній Європі. Вона багата природними ресурсами, забезпечена кваліфікованими кадрами. За цілеспрямованої політики Україна може посісти достойне місце в світовому господарстві.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ПІД ВПЛИВОМ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. Глобалізація в економічній сфері характеризується такими рисами: поширення ринкової економіки, поглиблення міжнародного географічного поділу праці, активне переміщення виробничих, фінансових і трудових ресурсів у масштабах планети. Глобалізація супроводжується концентрацією дедалі більших обсягів виробництва товарів і послуг у транснаціональних компаніях (ТНК).
Важливими умовами глобалізації є розвиток транспорту й зв’язку. За останнє століття швидкість пересування збільшилася в 102 рази, зв’язку — у 107 разів, обробки інформації — у 106 разів. Водночас глобалізація породжує у світовому господарстві нові проблеми й суперечності. Так, основні фінансові ресурси та провідні наукові центри розташовані в розвинених країнах. В умовах глобалізації це дозволяє їм одержувати чималі прибутки. Проблемою залишається розшарування населення за доходами, зумовлене функціонуванням ринкової економіки
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 10 с.54-56
Повторити матеріал параграфів 1-9 , підготуватись до уроку узагальнення з вивченої теми
Письмово виконати завдання 6 с.58
10.10.22
Узагальнення знань за темами:
Вступ. Національна економіка. Світове господарство.
Знайдіть одну правильну відповідь:
1.Вкажіть міжнародне економічне угрупування з єдиною валютою євро:
А. ООН;
Б. ЄС;
В. СОТ;
Г. ОПЕК.
2. Вкажіть країну із «Групи двадцяти»:
А. Аргентина;
Б. Україна;
В. Конго;
Г. Нова Зеландія.
3. Етап формування світового господарства на якому 60% населення працює у невиробничій сфері:
А. аграрний;
Б. індустріальний;
В. постіндустріальний.
4. Чинник, що визначає розміщення кондитерської галузі:
А. транспортний;
Б. сировинний;
В. водний;
Г. споживчий.
5. Поєднання на одному підприємстві кількох виробництв:
А. кооперування;
Б. комбінування;
В. спеціалізація;
Г. концентрація.
6. Країна-лідер за індексом людського розвитку:
А. Канада;
Б. Велика Британія;
В. Японія;
Г. Норвегія.
7 . Сектор економіки, який займається наданням прямих нескладних послуг:
А. первинний;
Б. вторинний;
В. третинний;
Г. четвертинний.
8 . Найбільш точна характеристика рівня економічного розвитку країни:
А. ВВП на душу населення;
Б. загальний ВВП;
В. ВНП;
Г. збільшення народжуваності.
9 . . Економічна система в Україні:
А. традиційна;
Б. змішана;
В. ринкова;
Г. планова.
10 . Чи погоджуєтесь ви із наведеними твердженнями (так +, ні -)
1. Географічне середовище – це частина природи, з якою взаємодіє людське суспільство.
2. Національна економіка має три сфери.
3. Для розвинутих країн характерний високий ВВП.
4. Водний чинник є визначальним для рослинництва .
11. Дайте визначення понять:
ВВП,
вторинний сектор,
комбінування;
12 . Яке значення інформатизації у сучасному світі ?
16.10.22
Тема уроку " Рослинництво світу"
Найбільше в світі вирощується зернових культур. Серед них головне місце належить «трьом хлібам людства». Як ви думаєте, що це за рослини? (Пшениця, рис, кукурудза)
- У вас було завдання підготувати повідомлення про культури, які відносяться до «трьох хлібів людства»
Пшениця (повідомлення учня)
Розглянемо основні райони вирощування пшениці в світі. Які країни є лідерами по вирощуванні даної культури?
У Північній півкулі лідерами за вирощуванням пшениці є Китай, Індія, США, а також Росія, Франція, Німеччина, Пакистан, Канада, Україна, Туреччина. У Південній півкулі найбільші посіви пшениці мають Австралія, Аргентина, Південна Африка. Найбільші імпортери пшениці – Японія, країни Європи, Бразилія.
Безперечними лідерами за збиранням рису є Китай, Індія, Індонезія, а за експортом США, країни Європи та азіатські країни.
Провідна роль за вирощуванням кукурудзи належить США (35% світового збору зерна). Також до лідерів належать Китай, Бразилія, Аргентина, Україна (2,4%)
-
Жито це хлібна культура. Воно є невибагливим і холодостійким. Вирощують в Росії, Німеччині, Польщі, Білорусі.
Ячмінь вирощують як фуражну культуру, він необхідний для потреб пивоваріння. Основні виробники: Росія, Україна, Франція, Канада, США, Китай.
Зростає в світі інтерес до гречки. Найбільше її вирощують Росія, Китай, Франція, Україна
Технічні культури вирощуються переважно як сировина для подальшої переробки в різних галузях промисловості.
-
Бавовник волокниста культура, яку вирощують майже у 80 країнах. Це культура субтропічного і тропічного поясів. Дуже вибагливий, потребує великого внесення добрив і зрошення. Вирощується в Китаї, США, Індії, Пакистані, Узбекистані.
Джут – чагарник, з його волокон виготовляють цупкі тканини і канати. З нього виготовляють килими, мішковину, рибне приладдя. Вирощують в субекваторіальному і тропічному поясах.( Бангладеш, Індія, Пакистан)
Льон-довгунець невибагливий, холодостійкий. Вирощують в помірному поясі. (Китай, Росія, Велика Британія, Франція)
Соя – основна олійна культура в світі. Її площі посівів стрімко зростають, також зростає і врожайність за рахунок модифікованого посівного матеріалу. Це не тільки кормова і олійна культура, вона за рахунок великої кількості білка стала замінником м’яса. (США, Бразилія, Аргентина)
У помірному та субтропічному поясі вирощують соняшник, який є теплолюбивим і посухостійким. Площі його посівів також зростають. (Україна (28%), Росія, Аргентина, Китай).
Олива – рослина, яка вирощується переважно країнами Середземномор’я. (Іспанія, Італія, Греція)
Є дві цукристі рослини: цукрова тростина, яка дає 60% цукру та цукровий буряк – 40%.
-
Цукрова тростина росте в тропічному поясі. Це багаторічна рослина, дуже вибаглива до тепла і вологи. (Індія, Куба, Бразилія). Цукровий буряк вирощують в помірному поясі. (ЄС, Росія, Україна)
Основними тонізуючими культурами є чай, кава та какао. Всі вони ростуть в тропічному та субтропічному поясах. Вирощують їх країни, що розвиваються.
Чай - Китай, Індія, Кенія, Шрі-Ланка.
Кава - Бразилія, В’єтнам, Колумбія.
Какао - Кот-Д’Івуар, Бразилія, Гана
«Цікавинка» У світі існує три види кави: арабіка, робуста та ліберіка. Обсмажені, помелені та заварені зерна кави можуть давати різні за смаком ароматом і кольором напої, що залежить від географічних чинників. Тому є різні сорти: амбасадор, плантейшен, чері, меделян, мокко тощо.
Один з найпопулярніших кавових напої – еспресо – готують пропускаючи водяну пару через обсмажені, дрібно перемелені кавові зерна. Існує чимало способів його приготування: американо – менш міцний, рістретто – більш міцний, на той самий обсяг кави дають удвічі меншу порцію води, капучіно – з додаванням спіненого молока, романо – з додаванням цедри лимону, латте – з гарячим молоком і збитими вершками.
З каучуконосних рослин основною культурою є гевея. Це дерево, яке росте в екваторіальному поясі. (Малайзія, Індонезія, Таїланд)
Картопля росте в помірних широтах, де вона є практично «другим хлібом». (Китай, Індія, Росія, Україна)
В тропічних країнах батат (Китай, Індія), ямс, маніок (країни Африки, Латинської Америки.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 12 с.65- 70
Письмово виконати практичну роботу 3 с.70 у зошитах для практичних робіт
Скористайтесь матеріалом параграфа 12 та додатковтми джерелами інформації
31.10.22
Тема уроку "Сільське господарство України: рослинництво"
Територія України становить 60,4 млн.га, значну частину (близько 42 млн.га) займають сільськогосподарські угіддя – це землі, які використовуються в сільському господарстві.
Сьогодні Україна посідає перше місце у світі за часткою земель у с/г використанні (найменший цей показник у Єгипті – 3,3%, Канаді – 4,9%, Австралії – 6,9%).
На деяких територіях показники розораності в 1,2-1,5 рази вищі за нормативний, що не могло не позначитись на якісному стані земель.
Меліорація – корінне поліпшення природних умов ґрунтів для підвищення їхньої родючості. Це сукупність заходів для поліпшення земель з метою довгострокового підвищення родючості.
Значні площі на Поліссі потребують осушення, у степових районах півдня країни – зрошування.
Широко проводяться грунто-захисні роботи. Меліоризація потребує дуже обережного ставлення.
Зрошувальних земель в Україні близько 20 тис.км2, а осушених – більше 24 тис.км2. Навіть комплекс агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів, які проводяться в Україні, не здатний вирішити проблем, пов’язаних з ґрунтами. Сьогодні близько 30% площі сільськогосподарських угідь піддаються ерозії. Немає жодного гектара угідь які б не потребували тих чи інших ґрунтозахисних або меліоративних робіт.
3. Галузева структура і виробничі особливості рослинництва
Рослинництво – провідна галузь сільського господарства, яка спеціалізується на вирощуванні різноманітних культурних рослин, що дають продукти харчування, сировину для харчової та легкої промисловості, корми для тварин. Розглянемо галузевий склад рослинництва України:
: рослинництво за способом використання земель поділяють на такі підгалузі:
рільництво (вирощування польових культур на орних землях);
плодівництво (розведення багаторічних насаджень – садів, ягідників, виноградників);
луківництво (використання і поліпшення природних лук, створення штучних сіножатей і пасовищ).
У рільництві виділяють:
1. зернове господарство;
2. виробництво технічних культур;
3. картоплярство, овочівництво і баштанництво;
4. вирощування кормових культур.
Зернове господарство спеціалізується на вирощувані продовольчих хлібних культур пшениці і жита; продовольчих круп’яних – гречки, проса, рису; фуражних – ячменю, вівса, кукурудзи; зернобобових – гороху, квасолі.
Технічними називають культури, які переважно є сировиною для промисловості (харчової, легкої). За значенням їх поділяють на волокнисті – льон-довгунець, коноплі; цукроноси – цукрові буряки; олійні – соняшник, льон-кудряш, соя, ріпак; ефіроолійні – троянда, кмин, м’ята, лаванда; лікарські – валеріана, гороцвіт.
Найбільш поширеними овочевими культурами на полях України є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква. Баштанні рослини є різновидом овочевих культур, до яких належать кавуни, дині, гарбузи.
Вирощування кормових культур охоплює посіви багаторічних (люцерна, конюшина, тимофіївка) та однорічних трав, кукурудзи на зелений корм, кормових коренеплодів (кормовий буряк, бруква).
Плодівництво охоплює садівництво (вирощування яблунь, груш, айви, вишні, абрикосів, персиків, волоських горіхів); ягідництво (вирощування полуниць, малини, смородини, порічок, агрусу); виноградарство.
Порівняємо, які підгалузі рослинництва розвиваються у нашій місцевості?
Домашнє завдання : опрацювати матеріал параграфа 14 с.76-82
Підготувати повідомлення про одну із сільськогосподарських культур України на вибір
09.11.22
Тема уроку "Мінеральні ресурси та ресурсозабезпечнність"
За господарським призначенням корисні копалини поділяють на:
-паливні(горючі):
нафта, природний газ, вугілля, горючісланці, торф.
Вони мають осадове походження, тому утворюються в осадовому чохлі платформ, у межах тектонічних западин та крайових прогинів;
- рудні(металеві). Розрізняють
руди чорних металів
(залізні, марганцеві, хромові), кольорових металів (алюмінієві, мідні, нікелеві, свинцево-цинкові та ін.), рідкісноземельних металів (вольфрамові, молібденові), благороднихметалів (золото, срібло, платина), радіоактивних металів (уранові, торієві та ін.).
Вони мають переважно магматичне та метаморфічне походження. Їх родовища зосереджені на щитах давніх платформ або в областях складчастості;
- нерудні (неметалеві):
хімічна сировина (сірка, кам’яна сіль, калійні солі), будівельна сировина (піски, крейда, глини, граніти, мармури), сировину для металургійної промисловості (кварцити, глини, флюсовівапняки), напівкоштовне та коштовне каміння (алмази, смарагди, рубіни, опали, гірський кришталь) тощо. Нерудні корисні копалини мають різноманітне походження та широкі сфери використання.
Ресурсозабезпеченість.
Співвідношення між розвіданими запасами мінеральних ресурсів та обсягом їх використання називають ресурсозабезпеченістю.
Існує кілька способів обчислення ресурсозабезпеченості. Перший потребує вихідних даних про запаси ресурсу та його щорічний видобуток (споживання):
Ресурсозабезпеченість = Запаси / Щорічний видобуток (кількість років)
Одиницею вимірювання ресурсозабезпеченості в цьому випадку є кількість років, на які вистачить ресурсу при збереженні темпів видобутку.
Показник ресурсозабезпеченості із часом може змінюватися.
Ресурсозабезпеченість країн світу.
До найбільших кам’яновугільних басейнів світу належать Аппалацький (у США), Кузнецький, Ленський та Тунгуський (у Росії), Північно-Східний (у Китаї), Південно-Східний (в Австралії), Східний (в Індії), Карагандинський та Екібастузький (у Казахстані). В Європі кам’яновугільні басейни світового значення - це Рурський (у Німеччині), Донецький (в Україні та Росії), Верхньосілезький (у Польщі).
Найбільше вугілля видобуває Китай (46,6 % від світового видобутку). А до першої «десятки» країн, які дають понад 90 % видобутку цього виду палива, належить багато розвинутих країн. Хоча більшість старих вугільних басейнів Європи виснажена, а деякі шахти закрито, ще й донині багато вугілля видобувають Німеччина та Польща. Видобуток вугілля у світі шахтним способом згортається, натомість кар’єрним - зростає й нині становить близько половини.
Головними експортерами кам’яного вугілля на світовий ринок є Австралія, США та Південна Африка, на які припадає майже 70 % світового морського перевезення енергетичних марок вугілля. Пропонують своє вугілля на світовому ринку також Росія, Польща, Китай, Канада. Основними його імпортерами є Японія, країни Європи та Латинської Америки.
Найбільшим у світі є басейн унікальної концентрації нафти і газу Перської затоки. Серед нафтогазоносних басейнів Росії найбільш відомими є Західносибірський та Волго-Уральський. В Азії значним є Зондський басейн, у межах якого видобуток ведуть Бруней, Індонезія. Середньоазійський басейн відомий значними родовищами газу у Туркменістані, Казахстані та Узбекистані. Країни Європи мало забезпечені нафтою і природним газом. Найбільшим серед басейнів є Північноморський, де родовища розробляють Норвегія, Велика Британія, Нідерланди. В Африці у 50-ті рр. ХХ ст. були відкриті Сахарський нафтогазоносний басейн (площею 2,5 млн км2 на території Алжиру, Лівії та Єгипту) та басейн Гвінейської затоки (Нігерія, Габон, Ангола). Серед нафтогазоносних басейнів Америки найбільшими є Центральноамериканський (Карибський) переважно в межах Венесуели та Еквадору; Західноканадський; на території США - Техаський, Аляскинський та Каліфорнійський, а також Мексиканської затоки в межах США та Мексики.
Україна посідає 26-те місце у світі та 3-тє місце в Європі (після Норвегії та Нідерландів) за покладами природного газу, які становлять 0,5 % від світових.
Найбільшими експортерами нафти є країни Перської затоки (дають на світовий ринок понад 30 % нафти), Росія, країни Північної (Алжир і Лівія) та Західної (Нігерія, Габон, Ангола) Африки, Латинської Америки (Венесуела, Мексика, Еквадор), Південно-Східної Азії (Індонезія, Бруней). Великими імпортерами й споживачами нафти є Японія, країни Європи, США. Експерти, що вивчають ринок нафти, вважають, що залежність основних її споживачів від імпорту зростатиме й надалі.
Природний газ видобувають понад 90 країн світу. Безперечними лідерами є США та Росія, які забезпечують майже 40 % світового видобутку. Найбільшими його експортерами є Росія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Індонезія
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа 17 с.91-95
Накресліть схему "Класифікація мінеральних ресурсів за використанням" по Мал. 67 с.91.
Письмово виконайте завдання"Так -, ні"
1 .Мінеральні ресурси це те, що й корисні копалини.
2 . Мінеральні ресурси поділяються на п'ять груп.
3 . Ресурсозабезпеченість – це відношення між обсягом
відомих запасів ресурсів та обсягом використання.
4 . Паливно-енергетичні ресурси – це залізні, марганцеві та
алюмінієві руди.
5 . Найбільше вугілля видобувають в Японії.
6 . Головними експортерами кам'яного вугілля на світовий ринок
є Австралія, США та Південна Африка.
7 . Західносибірський нафтогазоносний басейн знаходиться на
території України.
8 . Найбільше нафти видобувають країни Перської затоки.
14.11.22
Тема уроку " Видобування паливних ресурсів"
Наявність паливних ресурсів — це основа економіки країни, це розвиток енергетичної та промислової бази.
Найбільші кам’яновугільні басейни світу
Аппалацький (у США), Кузнецький, Ленський та Тунгуський (у Росії), Північно-Східний (у Китаї),
Південно-Східний (в Австралії),
Східний (в Індії), Карагандинський та Екібастузький (у Казахстані).
В Європі- Рурський (у Німеччині), Верхньосілезький (у Польщі).
Найбільші кам’яновугільні басейни України
Донецький кам'яновугільний басейн
Львівсько-Волинський
Придніпровський буровугільний басейн
Видобування нафти
Найбільші запаси нафти у світі Найбільші запаси нафти в Україні
Саудівська Аравія,
Іран,
Кувейт,
Ірак,
Росія
Південно-Східній Азії (Індонезія, Малайзія)
Африці (Алжир, Лівія, Нігерія)
Латинській Америці (Венесуела, Мексика, Колумбія, Еквадор).
Найбільші запаси нафти в Україні:
Видобування нафти здійснюється у Передкарпатті та на Лівобережжі України.
Найбільші заводи працюють у Лисичанську, Кременчуці, Херсоні, Одесі, Надвірній, Дрогобичі
Видобування природного газу
Найбільші запаси газу у світі Найбільші запаси газу в Україні
Росії,
Ірані,
Туркменистані,
країнах Близького Сходу,
США,
Канаді,
Індонезії
Найбільші запаси газу в Україні:
Найбільші запаси сконцентровані на Лівобережжі, у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській, Дніпропетровській областях.
Родовища торфу зосереджені на півночі та на північному заході України. Розвідано більш як 2500 родовищ.
За його запасами у світі виділяються 23 країни. Головні з них — Росія (36% від загальних запасів), Канада — 27%, США ~ 16%. Найбільше торфу видобувають Ірландія, Фінляндія, ФРН, Росія, Швеція, Естонія та ін.
Сланцевий газ – це природний газ на 98 відсотків складається з метану і видобувається із сланцевих порід з глибини 3 км шляхом хімічного розриву пластів.
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа 18 с. 96-101
Виконати практичну роботу 4 с.101
Письмово виконати завдання "Проведіть дослідження" на с.101
Географія за 06.02
Тема уроку " Харчова промисловість України"
Уважно прочитайте текст параграфа 33 с.181-186
З'ясуйте, яке місце займає харчова промисловість в економіці України с. 181. Відповідь обґрунтуйте та запишіть у зошит.
Установіть ,де розвивається цукрова промисловість. Знайдіть на с. 181 та запишіть у зошит області України з найбільшою концентрацією посівів цукрових буряків.
Прочитайте текст параграфа с.183-183 про кондитерську промисловість та випишіть найбільші кондитерські підприємства.
Дайте відповідь на запитання: які ще галузі харчової промисловості розвинені в Україні?
Коротко охарактеризуйте одну з галузей харчової промисловості на вибір с.183-186
Повторіть вивчену тему параграфи 28-32, підготуйтесь до узагальнення. Опрацюйте завдання на с 187
20.03, географія
Тема уроку " Торгівля в Україні"
Уважно прочитайте текст параграфа 38 с.211-215
З'ясуйте чинники розвитку зовнішньої торгівлі с. 211-212, випишіть у зошит.
Установіть сучасні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі с. 212 та занотуйте у зошит.
Проаналізуйте секторну діаграми с.213- товарна структура зовнішньої торгівлі України, випишіть відсотки товарної структури експорту.
Проаналізуйте стовпчикові діаграми на Мал 173, 174.
Випишіть країни , у які спрямовані найбільші обсяги експорту товарів з України.
Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 215. Складіть 6 запитань з відповідями до тексту параграфа
03.04, географія
Тема уроку " Міжнародний туризм"
Уважно прочитайте текст параграфа 39 с.216-221.
Проаналізуйте Мал 175 с.216- зміни та прогнози міжнародного туристичного потоку.
Запишіть у зошит чинники розвитку туризму с. 217-218
Дайте відповідь на запитання: чи має значення туристична інфраструктура для розвитку туризму?
Запишіть у зошит види туризму с.218-219
Проаналізуйте Мал 176 с. 219- основні туристичні регіони світу, запишіть дані для Євразії. Проаналізуйте таблицю 12 с.220. , випишіть 5 країн з найбільшою кількістю міжнародних туристичних відвідувань.. Знайдіть країни - лідери за кількістю об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, запишіть 5 із них у зошит та запам'ятайте.
Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 221.
Підготувати повідомлення про один з об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО на вибір
Немає коментарів:
Дописати коментар