Природничі науки : 10 клас "Географія"

-

- Виконати Контрольну роботу на тему « Океанія. Америка»

1. Більшість населення Австралії є нащадками іммігрантів,
які прибули здебільшого з:

А) Великої Британії та Португалії;

Б) Ірландії та Іспанії;

В) Великої Британії та Ірландії;

Г) Португалії та Іспанії.

2. Країни Океанії мають гостру глобальну проблему:
А) освоєння світового океану;

Б) екологічну;

В) продовольчу;

Г) демографічну.

3. За видобутком залізної руди країна посідає перше місце в світі:

А) Бразілія;

Б) Канада;

В)Австралія;

Г) США.
4. Перше місце – за виробництвом опалів (95 % світового запасу) має:

А) Канада;

Б) Полінезія;

В) Австралія;

Г)Бразілія.

5.Виберіть із перелічених країн відомого експортера на світовий ринок мідних руд:

А) США;

Б) Перу;

В) Чилі;

Г) Аргентина.

6.Яка галузь тваринництва є основною в галузевій структурі сільського господарства Австралії:

А) птахівництво;

Б) свинарство;

В) вівчарство;

Г) скотарство.

II-й рівень (оцінюється в 3 бали по 1б. за кожне вставлене слово)

Вставте слова, які відповідають реченням.

7.На політичній карті Меланезії – чотири незалежні держави:--------------------------------------------------------------------------------------------------------, заморська
територія Франції –---------------------------------------.

8. Головними чинниками, завдяки яким економіка США набула безпрецедентного економічного розвитку це ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------.
9. Америку утворюють субрегіони ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------. IIІ – й рівень (оцінюється в 3 бали по 1б. за відповідь )

10.Охарактеризуйте видобувну промисловість Австралії. За видобутком яких
копалин вона є провідною у світі?

11.Назвіть країни Америки, що розташовані у так званому рудному поясі Андів-Кордильєрів. На які рудні копалини вони багаті?

12.Назвіть причини нерівномірності економічного розвитку Північної, Центральної та Південної Америки.

ІV-й рівень (оцінюється в 3 б. )
13. Обчисліть середню густоту населення Канади. Порівняйте її з густотою населення США, Німеччини, Японії та України.

2022-2023 навчальний рік

08.09.22

Тема уроку " Сучасна політична карта світу"

Територія - частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі і географічне положення.

Країна - територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико - географічному відношенні може мати державний суверенітет або бути залежною.

Держава - суверене політичне утворення, країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній.

Колонія - країна, населення яких позбавлене державності й політичних свобод, а економічні ресурси контролюються метрополією.

Підопічні території - землі, тимчасово передані ООН під управління тієї чи іншої держави (наприклад, Маріанські острови).

Протекторат – формальне заступництво сильної держави над слабкою та фактичне управління нею (наприклад, Андорра, Сан-Маріно, Монакко...)

Валовий внутрішній продукт держави – це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених і реалізованих у даній країні впродовж одного року.

Валовий національний продукт – відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, які отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 2 с.7-11

Виписати в словник географічних термінів нові терміни з тексту параграфа 2 та вивчити їх значення.

Письмово виконати завдання 3 , 7 с.11

15.09.22

Тема уроку " Сучасна політична карта Європи"

Європа розташована на заході материка Євразія, займає приблизно п’яту його частину, омивається Атлантичним і Північним Льодовитим океанами, а також їхніми морями.

Є одним із найобжитіших та економічно найрозвинутіших регіонів світу.

На території Європи розташовані 48 незалежних держав та 8 залежних територій, що належать 4 державам.

Крім того ще 2 країни (Вірменія таКіпр) не мають європейської території, однак, їх також геополітично відносять до Європи.

Європа була і залишається одним із провідних центрів світової економіки. Її сумарний ВВП становить майже 30% світового.

Європейські країни мають сприятливіші умови для Інтеграційних процесів, ніж інші регіони світу.

Зумовлено це:

— вигідним геополітичним положенням;

— багатими природними ресурсами;

— подібними рисами історичного розвитку багатьох країн у минулому, особливо в XX ст.;

— відносною одноманітністю населення за етнічним І соціальним складом, що зумовлює «європейську ментальність» населення регіону;

— активною господарською взаємодією країн регіону, де внутрірегіональні зв'язки в історичному аспекті .завжди переважали над міжрегіональними.

1) Ядерні держави: Росія, Великобританія, Франція

2) Члени НАТО – 17

3) Зони конфліктів: Ольстер (Великобританія),Косово (Югославія), Боснія і Герцеговина, Корсика (Франція).

Донедавна на карті Європи були дві великі групи країн, які значно відрізнялися суспільно-політичним ладом та рівнем економічного розвитку.

У вітчизняній літературі їх називали капіталістичними (сучасна назва – країни ринкової економіки) і соціалістичними (тепер – країни з плановим централізованим господарством).

Європу ділять на 5 регіонів (Західний, Східний, Північний, Південний і Центральний), які в свою чергу поділяють на сім географічних субрегіонів:

• – Скандинавія (Ісландія, Норвегія, Швеція, Фінляндія і Данія);

• – Британські острови (Великобританія та Ірландія);

• – Західна Європа (Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург і Монако);

• – Південна Європа (Португалія, Іспанія, Андорра, Італія, Мальта, Сан-Марино і Ватикан);

• – Центральна Європа (Німеччина, Швейцарія, Ліхтенштейн, Австрія, Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина);

• – Південно-Східна Європа (Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Албанія, Македонія, Румунія, Болгарія, Греція та європейська частина Туреччини);

• – Східна Європа (Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Україна, Молдова, Росія, Грузія, Вірменія та Азербайджан).

На відміну від Західної Європи, Східна переживає важкі часи політичної та суспільно-економічної дезінтеграції. Не тільки окремі постсоціалістичні країни намагаються "дистанціюватися" одна від одної; розпадаються й окремі країни: СРСР, СФРЮ, ЧССР. Найменш вразливим виявився розпад ЧССР, що перетворилася на дві держави – Чехію та Словаччину – з мінімальними негативними наслідками для економік обох країн. Складний цей процес у колишньому СРСР, ще складніший – у Югославії.

Останніми десятиріччями в Європі чітко виділився регіон країн Європейського Союзу, який став своєрідним каталізатором загальноєвропейського інтеграційного процесу, а в перспективі — основою єдиного економічного простору в Європі.

- Країни Західної Європи ще називають країнами Середньої Європи.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 3 с.13-18

Скласти вікторину до тексту параграфа 3

Письмово виконати завдання 1 с.28

22.09.22

Тема уроку "Міжнародні організації в Європі"

Європейський Союз (ЄЄ)

Утворився Європейський Союз в 1967 р. на базі злиття органів трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шісткою провідних європейських країн — ФРН, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією і Люксембургом:

1) Європейського об'єднання вугілля і сталі (угода укладена в 1951 p., а набула чинності в 1952 p.);

2) Європейського економічного співтовариства (Римська угода про створення ЄЕС укладена в 1957 p., а набула чинності в 1958 p.);

3) Європейського співтовариства з атомної енергії (угода набула чинності в 1958 p.).

Для довідки. Європейський Союз має свій прапор: на блакитному тлі коло з дванадцяти золотих зірок. Замкнене коло зірок символізує союз країн-членів, а число 12 — їхню кількість. Кількість зірок залишатиметься постійною, тобто 12, незалежно від того, яка кількість країн входитиме до ЄС, оскільки число 12 є символом досконалості та достатку.

Європейський Союз має свій гімн: прелюдію до останньої частини Дев'ятої симфонії Бетховена. Загальноприйнята назва прелюдії "Ода радості", але у цьому контексті вона також має значення оди свободі, почуттю спільності та миру між громадянами країн, які вирішили об'єднатись, та тими, хто вільно приєднається до них.

Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу.

Основними органами керівництва Європейським Союзом є:

Європейська Рада — нарада глав держав та урядів країн ЄС. Утворена в 1974 р., скликається не менш двох разів на рік, приймає рішення з ключових питань інтеграційної стратегії ЄС. Її рішення, хоч і не мають обов'язкової сили, дають головний політичний імпульс розвитку СС та визначають основні орієнтири розвитку Союзу;

Рада Міністрів ЄС — орган прийняття рішень з питань поточної економічної політики. Збирається на рівні галузевих міністрів національних урядів відповідно до тематики, що обговорюється. Виконує законодавчі функції. Її рішення мають обов'язкову силу. Головують у Раді почергово всі країни-учасниці ЄС протягом 6 місяців;

Європейська комісія — головний виконавчий орган ЄС. Її члени призначаються національними урядами, але повністю незалежні від них у своїй діяльності (принцип наднаціональності). Кожний член Комісії відповідне за певну сферу політики ЄС, очолює відповідний Департамент (Генеральний директорат) та обирається на термін від чотирьох до п'яти років. Комісія відіграє головну роль в забезпеченні повсякденної діяльності ЄС, розробляє необхідні законодавчі акти і програми дій, контролює їх виконання. Вона наділена значними автономними правами та повноваженнями, керує фінансами ЄС — бюджетом та різними фондами;

Європейський парламент — представницький орган, що обирається з 1979 р. прямим загальним голосуванням громадян усіх держав-учасниць кожні п'ять років. На відміну від національних парламентів він не є законодавчим інститутом. Головні його функції — затвердження та призначення членів Європейської комісії, контроль за її діяльністю. Європарламент вправі виносити вотум недовіри Комісії аж до її розпуску, затверджує бюджет і звіт про його виконання, бере участь у виробленні та прийнятті нових законодавчих актів, запитує та вислуховує Раду і Комісію. Знаходиться в Страсбурзі (Франція);

Європейський суд — суд вищої інстанції, який забезпечує однакове тлумачення законодавства ЄС і його примат над національними законодавствами у межах юрисдикції. Складається з 13 суддів, яких обирають на 6 років. Веде справи щодо суперечок між членами ЄС і різноманітними його організаціями, а також між ЄС і фізичними та юридичними особами. Дає висновки з міжнародних угод та попередніх слухань справ, переданих йому національними судами. Штаб-квартира — в Люксембурзі;

Палата аудиторів (Рахункова Палата) — утворена в 1975 р. з метою перевірки усіх доходів та витрат ЄС;

Фонд регіонального розвитку — орієнтований на сприяння районам, що відстали у своєму розвитку, або ураженим структурною кризою у промисловості;

Соціальний фонд — фінансує перекваліфікацію робочої сили, особливо у регіонах та галузях з високим рівнем безробіття, а також професійне навчання молоді;

Фонд орієнтації та гарантій в галузі сільського господарства — фінансує здійснення єдиної аграрної політики ЄС;

Фонд сприяння економічному зближенню державучасниць (Фонд згуртування) — створений відповідно до Маастрихтського договору, орієнтований на сприяння розвитку країн із найнижчим рівнем ВВП на душу населення — Греції, Ірландії, Іспанії, Португалії;

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — кредитна установа, яка сприяє реалізації інвестиційних проектів. Надає також позики асоційованим членам, країнам, що мають угоди про співробітництво з Європейським Союзом.

Європейський Союз має власний, незалежний від країн-членів, бюджет. Розмір його визначається Радою і Європарламентом, який затверджує бюджет ЄС.

Дохідна частина бюджету ЄС формується за рахунок:

а) власних коштів, які складаються із ввізного мита, яке компенсує різницю в цінах на сільгосппродукти в країні, що імпортує, і на зовнішньому ринку; митних податків за загальним митним тарифом; частини податку на додану вартість; інших коштів;

б) внесків країн-членів (1,2—1,3 % ВВП всіх країн).

Європейська асоціація вільної торгівлі

Крім ЄС, в Європі значна роль належить ще одному економічному угрупованню — Європейській асоціації вільної торгівлі. Створена вона в 1960 р. в Стокгольмі з метою полегшення і розширення торгівлі між країнами-членами: Австрією, Францією, Ісландією, Норвегією, Швецією, Швейцарією, Великобританією, Данією, Португалією. Згідно з особливим протоколом право члена Асоціації поширюється і на Ліхтенштейн, який є в митній унії зі Швейцарією.

Принципи діяльність ЄАВТ суттєво відрізняються від принципів діяльності ЄС:

• за кожною країною зберігається зовнішньоторговельна автономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами, не існує єдиного митного тарифу;

• немає наднаціональних органів. Рада, в яку входять представники усіх країн — членів ЄАВТ, може ухвалювати рішення лише одноголосно;

• країни — члени її частково не відмовляються від свого суверенітету;

• ЄАВТ — це зона вільної торгівлі, причому режим вільного безмитного товарообігу між країнами-членами діє лише для промислових товарів і не поширюється на сільськогосподарську продукцію.

Рада Європи

Рада Європи (РЄ) - найдавніша в Європі міжнародна політична організація, створена 1949 р.. Органи РЄ перебувають у французькому місті Страсбурзі, на кордоні Франції і Німеччини, як символ примирення двох країн.

Основною метою РЄ є розбудова єдиної Європи, що ґрунтується на принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону. Діяльність її спрямована насамперед на забезпечення і захист прав людини, чи то цивільних, політичних, економічних, соціальних або культурних прав. Отже, діяльність РЄ охоплює всі сфери життя людини. Проте економічними і військово-політичними питаннями ця організація не опікується. З 1995 р. Україна також є членом Ради Європи, що нині об'єднує 46 держав.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 4 с.19-23

Письмово виконати завдання 2 , 3 с.23

Виписати в словник терміни та вивчити їх значення

29.09.22

Тема уроку " Природні умови та ресурси Європи"

Рельєф.

Середня висота поверхні Європи становить приблизно 300 м над рівнем моря. Водночас майже 70 % території має висоти менші ніж 200м і лише 6 % перевищує 1000 м. Такий розподіл висот сприяє вільному розселенню і свідчить про відсутність серйозних перешкод для прокладання наземних транспортних сполучень. Як бачимо, в Європі переважають рівнини. Найбільша простягається в Східній Європі й так і називається - Східноєвропейська рівнина, у її межах розташована низка країн (Білорусь, Україна, Молдова, частина Польщі та Росії)

Східноєвропейська рівнина – Україна). Рівнини поширені і в північній частині Західної Європи.

Далі на південь лежать низовини Середньодунайська (Австрія, Румунія, Сербія, Угорщина, Хорватія) і Нижньодунайська (Румунія, північ Болгарії).

Низовинний рельєф характерний і для Фінляндії, Швеції

. Ви вже знаєте, що в минулі геологічні епохи внаслідок похолодання клімату Північну Європу вкривав льодовик. Рухаючись, гігантські маси льоду принесли на рівнини величезні валуни, виорали заглибини, утворили льодовикові наноси – морени та відшліфували скелі. Наслідком давнього зледеніння є і фйорди – вузькі, звивисті, глибокі морські затоки з високими крутими берегами, якими порізано західні береги Скандинавського півострова. Вони утворилися внаслідок затоплення морем поглиблених льодовиком річкових долин і западин, Фйорд (Норвегія)).

Найвища точка Європи – г. Ельбрус (5642 м) у Кавказьких горах– розташована на півдні європейської частини Росії. Якщо не брати до уваги Кавказу як межової з Азією території, то найвищою точкою Європи можна вважати г. Монблан у Альпах (4809 м), Альпи (Швейцарія)), на кордоні Франції та Італії. Пояс альпійської складчастості (гірські системи Піренеї, Альпи, Апеннінські гори, Динари, Стара Планина, Родопи, Карпати, Кримські і Кавказькі гори) є найбільшим висотним бар’єром Європи. Ці райони є сейсмічно активними зонами.

Найбільша частота землетрусів спостерігається на Апеннінському й Балканському півостровах та на Êавказі. Активна вулканічна область – острів Ісландія, що є молодою ділянкою земної кори, де діють численні гейзери і вулкани (Вулкан в Ісландії). На території Франції, Німеччини, Чехії простягається низка середньо- та низьковисотних гірських масивів, переважно герцинського віку (Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори, Тюрингський ліс та ін.). На Скандинавському півострові здіймаються Скандинавські гори. Пасмо старих герцинських Уральських гір є східною межею Європи.

Клімат.

Кліматичні умови Європи сприятливі для господарювання. Більша її частина розташована в межах помірного кліматичного поясу. Європа перебуває під дією західних вітрів. Насичуючись вологою над Атлантичним океаном, вони обумовлюють досить вологий клімат з прохолодним літом і відносно теплою зимою на заході регіону. Погода там часто буває хмарною з туманом і мрякою. З просуванням на схід і на південь рівень зволоженості поступово зменшується. Суттєво пом’якшує клімат тепла Північноатлантична течія, тому зима, зокрема у Великій Британії та скандинавських країнах, є відносно теплою. Це дає змогу вести господарство значно північніше за інші регіони світу.

У Північній Європі крайні північні райони Норвегії, Фінляндії, Росії заходять у межі субарктичного, а острови – арктичного кліматичних поясів. Клімат там холодний суворий.

Водночас півострови Південної Європи (Піренейський, Апеннінський, Балканський) лежать у субтропічному поясі. Там сформувався середземноморський тип клімату, що вважається найбільш комфортним для життя. Несприятливими кліматичними явищами для Європи є періодичні повені та паводки внаслідок надмірного випадання опадів. Водночас південні райони України та Росії у літній період часто страждають від посух. До фізико-географічних загроз відносять наслідки глобального потепління, що, з одного боку, може призвести до затоплення великих площ (наприклад, половина території Нідерландів лежить нижче рівня моря).

Внутрішні води.

Найбільш багатою на внутрішні води є Західна і Північна Європа, тому що там випадає велика кількість опадів (понад 1 000 мм/рік). Річки Європи належать до басейнів двох океанів – Атлантичного (Дунай, Дніпро, Рейн та ін.) і Північного Льодовитого (Північна Двіна, Мезень, Печора та ін.), а також внутрішнього безстічного Арало-Каспійського басейну (Волга та ін.). Живляться вони здебільшого дощовими, талими і сніговими водами.

Дунай (2857 км) - друга за довжиною річка Європи після Волги, що перетинає територію десяти держав. Щороку ним транспортують понад 50 млн тонн вантажів. Важливою транспортною артерією регіону є і Рейн. Порт Роттердам у його гирлі тривалий час виконував роль «транспортних воріт» Європи. Річки Північної Європи хоча й завжди повноводні, проте дуже короткі. У їхніх руслах багато порогів і водоспадів, а течія дуже бурхлива. Такі річки неможливо використовувати для судноплавства, натомість вони є джерелом дешевої електроенергії. У Південній Європі річок порівняно мало, вони не замерзають взимку і мають здебільшого дощовий тип живлення. У господарстві мають велике значення для зрошення земель у літній сухий період.

Найдовша річка Європи – Волга (3531 км), яка бере початок на Валдайській височині і впадає в Каспійське море. На всьому протязі тече територією Росії.

Найбільша кількість озер розташована у Північній Європі, яка перебувала під впливом четвертинного зледеніння. Численні малі й великі озера там займають виорані льодовиком улоговини. Великі площі там займають і болота. Мальовничі озера розташовані в Альпах.

Найбільше за площею озеро Європи – Ладозьке (Росія). Воно утворилося внаслідок поглиблення льодовиком тектонічної улоговини. Максимальна глибина – 230 м.

Ландшафтне багатоманіття Європи обумовлює її багатий туристично-рекреаційний потенціал.

•

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 5 с.24-28

Письмово виконати завдання 6 с.28

Підготувати повідомлення про одну з річок Європи, користуючись додатковими джерелами інформації

06.10.22

Тема уроку " Населення Європи"

Населення Європи становить понад 750 млн жителів (включаючи населення європейської частини Росії).

Найбільшими за кількістю населення є Росія (142,3 млн), Німеччина (80,6 млн), Франція (67,1 млн), Велика Британія (64,8 млн), Італія (62,1), Іспанія (50,0 млн), Україна (44,0 млн), Польща (38,5 млн).

Демографічні процеси

За темпами зростання кількості населення Європа посідає останнє місце серед регіонів світу, а її частка в населенні світу зменшується.

У більшості країн приріст населення незначний, у країнах Східної Європи, а також в Латвії, Литві, Хорватії, Сербії, Німеччині, Італії — від’ємний (депопуляція).

Старіння населення (понад 20 % людей похилого віку).

Перевищення частки жінок на чоловіками.

Середня тривалість життя в Східній Європі — 68-78 років, в інших субрегіонах — 78-83 роки.

Демографічна політика спрямована на підвищення народжуваності та залучення мігрантів.

Етнічна та релігійна структура

Більшість населення Європи належить до індоевропейскої сім’ї:

романська (французи, італійці, іспанці),

німецька (німці, англійці, шведи),

слов’янська (поляки, чехи, словаки, українці, білоруси, росіяни, серби, болгари, хорвати, македонці, чорногорці, словенці),

балтійська (литовці, латиші) та інші групи.

У всіх країнах Європи, крім Албанії та Боснії і Герцеговині, панівна релігія — християнство (католицизм та протестантизм).

Українська діаспора.

Найбільша кількість українців та осіб українського походження в Росії (4,4 млн), Молдові (0,6 млн), Білорусі (0,3 млн), Румунії (0, 25 млн).

Унаслідок останньої хвилі трудової міграції значно збільшилася кількість українців у Польщі, Португалії, Іспанії, Італії, Греції.

Розселення

Середня густота становить 71,4 осіб/км2, без врахування території РФ — 100 осіб/км2.

Найбільша густота населення в Нідерландах (408 осіб/км2), Бельгії (371 осіб/км2) і мікродержавах (зокрема в Монако — понад 15 тис. осіб/км2 ).

Рівень урбанізації один із найвищих у світі: у середньому в містах проживає понад 70 %, в деяких країнах 90 % і більше населення (у Бельгії — 98 %, (Ісландії — 94 %, Нідерландах — 91 %, Люксембурзі — 90 %).

Найбільші агломерації:

Лондонська (12 млн осіб),

Рейнсько-Рурська (11 млн осіб),

Московська, Паризька (понад 10 млн осіб кожна).

Мегаполіси: Прирейнський, Англійський

Субурбанізація (зростання населення приміських зон) набула розвитку у 19701980-х рр.

Одночасно відбувається рурбанізація (поширення міських умов життя на сільську місцевість).

Світові міста: Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Цюрих, Женева, Відень.

Там розташовані штаб-квартири найбільших (ТНК), міжнародних економічних та геополітичних організацій.

· Джентрифікація (англ. gentrification) — реконструкція і оновлення будівель в раніше непривабливих частинах міста та асоційований з ними переїзд до району багатших мешканців (наприклад, Монмартр і Монпарнас у Парижі, Ноттінг-Хілл у Лондоні).

Трудові ресурси

Працересурсний потенціал — потужний за рахунок високої якості ЕАН (освіта, кваліфікація, працелюбність, відповідальність, активність).

У структурі зайнятості усіх країн регіону найбільшу частку становлять працівники сфери послуг.

В останні два десятиліття міграційна політика розвинених країн регіону спрямована на залучення робочої сили зі Східної Європи а також із Туреччини, Індії, Китаю, Філіппін і деяких інших азіатських країн.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 6 с.29-35

Письмово виконати завдання 3 , 7 с.35

13.10.22

Тема уроку " Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор"

Європа є одним із провідних світових осередків економічного зростання. Саме там розпочалися індустріалізація, розвиток капіталістичного господарства, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

Відбудувавши зруйновані під час Другої світової війни економіки, європейці зосередили зусилля на створенні суспільства загального добробуту.

Рівень життя навіть малозабезпечених

верств населення у розвинених країнах Європи дуже високий порівняно з

іншими регіонами світу, особливо із країнами, що розвиваються.

Чинниками міжнародної спеціалізації розвинених європейських країн

є зменшення ролі природно-ресурсного потенціалу в них і зростання ролі капіталу, технологій та доступу до ринків збуту.

Економічною перевагою низки країн є наявність сформованих ще у колоніальний період мереж сировинних і збутових зв’язків із країнами, що розвиваються, в Азії, Африці та Латинській Америці.

Натомість формування спеціалізації країн з перехідною економікою більше залежить від природно-ресурсного, працересурсного та інвестиційного потенціалу.

Важливим чинником економічного зростання у цій групі країн є подолання корупції та створення ефективної правової системи, що є необхідними умовами залучення закордонних інвестицій.

У структурі зайнятості та ВВП більшості країн Європи первинний сектор відіграє порівняно незначну роль

. Водночас його розвиток є запорукою стабільного промислового виробництва в умовах потрясінь на міжнародних ринках і продовольчої безпеки.

Крім того, для окремих невеликих рибальських поселень-рибальство і сільське господарство можуть бути основним джерелом заробітку.

За секторальною структурою економіки відомо, що країни Європи перебувають на різних стадіях розвитку:

індустріальній (ті, що мають велику частку вторинного сектору — 25 – 50 % і помірну первинного — 3 – 20 %) та постіндустріальній (мають дуже велику частку третинного сектору – понад 70 % і надзвичайно низьку первинного – до 2 %). Нині індустріальними є країни Східної Європи, постіндустріальними – Західної Європи.

ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ.

Упродовж тривалого часу видобувна промисловість була фундаментом індустріального розвитку Європи, забезпечуючи потреби економіки в енергетичних ресурсах та конструкційних матеріалах.

Водночас глобалізація світового господарства призвела до посилення конкуренції на ринку сировини ресурсів

. Тому обсяги видобування мінеральних ресурсів сировини в Європі постійно скорочуються, а їх географія не завжди відображає географію запасів тих чи тих видів корисних копалин.

Першочергове значення має забезпеченість енергетичною сировиною, головними споживачами якої є промисловість (електроенергетика, нафтопереробне виробництво, металургія), транспорт та виробництво хімічної продукції, житлово-комунальне господарство.

Попри суттєву вичерпаність запасів палива в Європі, його видобування

продовжує відігравати вагому роль у спеціалізації низки країн. Так, вісім

європейських держав входять до двадцятки світових лідерів з видобутку вугілля

. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО. ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО. РИБАЛЬСТВО.

Використовуючи підручник с.39-41, розповісти про особливості розвитку сільського, лісового господарств та рибальства в країнах Європи

Домашнє завдання

Накреслити в зошиті схему національної економіки по Мал. 19 с.36

Письмово виконати завдання 3 ,4 с.41

опрацювати матеріал параграфа 7 с. 36-41

20.10.22

Тема уроку "Вторинний сектор економіки Європи"

ВИРОБНИЦТВО І ПОСТАЧАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ.

Електроенергетика забезпечує виробництво електричної енергії, її передавання, розподіл і збут споживачам, задовольняючи потреби матеріального виробництва та побутові населення. Серед європей-

ських країн до десятки світових лідерів з виробництва електроенергії

входять Росія, Німеччина, Франція. Енергогенеруючий потенціал України співмірний з такими країнами, як Польща та Швеція.

Теплова електроенергетика є провідною як у світі, так і в Європі.

Розвиток атомної електроенергетики в Європі є суперечливим.

Але саме в Європі розташовані держави з най-

вищою в світі часткою АЕС у структурі енергозабезпечення. У Франції,

Словаччині, Україні, Бельгії та Угорщині вона перевищує 50 %.

Окремі країни Європи мають

великі запаси гідроенергії, тому в них домінує гідроенергетика. Зокрема,

у Норвегії ГЕС забезпечують понад 95 % потреб країни в електриці, Іс-

ландії – 73 %, Австрії та Швейцарії – близько 60 %. Сучасним трендом

є розвиток вітрової електроенергетики. Поля вітрових електрогенераторів

стали звичними в заміських ландшафтах європейських країн. ВЕС забез-

печують виробництво електроенергії в Іспанії до 21 %, Великій Британії

та Німеччині – близько 9 %. Низка країн Європи мають у промислових

масштабах сонячну енергетику, попри обмеження, пов’язані з добовими

циклами та мінливим станом атмосфери. Наприклад, Італія за рахунок

СЕС покриває 7,5 % власних потреб у електроенергії, Німеччина – 6,7 %.

Біоенергетика охоплює низку виробництв – від спалювання твердих

побутових відходів до виготовлення біопалива рослинного походження

(етанолу, дизельного палива). Найбільших успіхів у цій сфері досягли

Німеччина і Франція. Країни ЄС можуть похвалитися успіхами у підви-

щенні енергоефективності та енергозбереженні.

2. РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ

Європа першою серед інших регіонів світу стала на шлях індустріаліза-

ції, що якісно змінила поступ її економічного й соціального прогресу.

Розвиток переробної промисловості визначав економічну могутність Єв-

ропи впродовж ХІХ – ХХ ст. І хоча на початку ХХІ ст. низка виробництв

перемістилися у країни з дешевшою робочою силою (переважно Азії), окремі з них і досі визначають міжнародну спеціалізацію європейських держав.

Індустріальна потужність країн Європи неоднакова. Лідерами у про-

мисловому виробництві є Німеччина, Велика Британія, Італія, Франція. Ці держави суттєво випереджають інші країни Європи. Слідом йдуть Іспанія та Ірландія, які ще кілька десятиліть тому належали до середньорозвинених країн. Водночас, якщо показники промислового виробництва співвіднести з кількістю населення, то на перший план разом із Німеччиною виходять невеликі високорозвинені країни Європи – Ірландія, Австрія, Данія, Швеція, Фінляндія. Потужна переробна промисловість цих країн значною мірою залежить від зовнішніх ринків збуту, тому їх виробництво орієнтується здебільшого на експорт. Високі показники розвитку промисловості мають і Росія, Швейцарія, Норвегія. Важливою особливістю розвитку промисловості Європи є орієнтація на високотехнологічні та наукомісткі виробництва. Пріоритетним є створення технопарків

Виробництво хімічної продукції – галузь спеціалізації Європи. У ХХ ст. відбулася його переорієнтація з основної хімії на базі власних покладів вугілля, калійної та кам’яної солей на хімію органічного синтезу на

основі перероблення нафти і природного газу. Нині завдяки досягненням у виробництві полімерів – пластмас, каучуку, синтетичних волокон – у широкий вжиток входять технології 3-D друку.

Беззаперечним лідером хімічного виробництва в Європі є Німеччина. Провідні позиції займають також Франція, Велика Британія, Іспанія, Бельгія, Нідерланди.

Пріоритетний розвиток має і фармацевтика. Провідні фармацевтичні

країни – Швейцарія і Франція. У своєму розміщенні хімічна промисло-

вість орієнтується на нафтоперероблення і тяжіє до нафтових терміналів

у портах та трубопроводів. Підприємства скупчено в гирлах річок Темзи,

Сени, Рейну, Ельби, Рони.

Використовуючи нафту і природний газ, нафтопереробна промисло-

вість забезпечує потреби транспорту, житлово-комунального господарства

та низки виробництв у паливі й постачає сировину для хімічної промис- ловості. Найбільші європейські країни-виробники нафтопереробної продукції – Нідерланди, Росія, Франція, Бельгія, Велика Британія, Німеччина. Підприємства тяжіють до портових міст із нафтовими терміналами, трубопроводів, а також місць безпосереднього видобут-

ку сировини.

4. ВИРОБНИЦТВА ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ.

Саме з текстильних і швейних виробництв розпочалася промислова революція в Європі. Упродовж XVIII – XIX ст. текстильна галузь

визначала економічну силу регіону. Проте у ХХ ст. виробництва тканин, одягу, взуття перебували в тривалій кризі, адже вони є працемісткими, і в умовах високої оплати праці масовий випуск їхньої продукції у країнах Європи виявився неконкурентоспроможним на світових ринках. Тому їх було переорієнтовано. По-перше, відбулася заміна масового виготовлення на дрібносерійний випуск продукції високої вартості, в якому переважають дрібні підприємства зі штатом до 50 осіб. По-друге, країни Європи спеціалізуються на виробництві нових високотехнологічних тканин зі штучних матеріалів, які використовують як у промисловості (автомобілебудуванні, аерокосмічній та ін.), так і для споживчих товарів (спеціальний та туристичний одяг, засоби гігієни тощо).

Це виробництво більше тяжіє до районів, в яких поєднуються підпри-

ємства хімії органічного синтезу та науково-дослідні центри. У Європі

лідерами з виготовлення тканин є Італія, Німеччина, Велика Британія;

одягу – Італія, Німеччина, Франція; взуття – Італія, Іспанія, Німеччина.

Виробництво продуктів добре розвинено в усіх країнах Європи. Потужний внутрішній ринок та сучасні технології у поєднанні з розвиненим сільським господарством створюють оптимальні умови для його розвитку.

З виробництва та за експортом м’ясних виробів лідирують Німеччина, Нідерланди, Італія, Франція, Бельгія, Польща; риби – Норвегія і Велика Британія; перероблення овочів і фруктів – Велика Британія і Німеччина, молока – Німеччина, Росія, Франція, Велика Британія, Іспанія, Данія, Нідерланди, Швейцарія.

5. ОСНОВНІ ПРОМИСЛОВІ РЕГІОНИ.

Промисловість у Європі розміщено нерівномірно. Від Північної через Західну й аж до Південної Європи, від Великої Британії до півночі Італії простягається смуга індустріального розвитку, що спадається з агломерацією «Блакитний банан». Там розташовані найбільши промислові регіони: Великий Лондон у Великій Британії; Рейнсько-Рурський у Німеччині; Іль-де-Франс у Франції. Ці регіони мають складну багатогалузеву спеціалізацію. Вони поєднують традиційні виробництва (наприклад, текстильна промисловість і суднобудування у Великій Британії або чорна металургія у Люксембурзі й Бельгії) із сучасними високотехнологічними машинобудівними, хімічними, нафтопереробними виробництвами та виробництвом споживчих товарів.

Поширеною є реіндустріалізація – зміна спеціалізації та оновлення

застарілих видів виробництв у старих промислових регіонах. У Євро-

пі вона спрямована на технологізацію старих виробництв і поширення

новітніх видів промисловості, зокрема точного машинобудування, біо-

технології, фармацевтики тощо. У Східній Європі найбільшими промис-

ловими регіонами є: Сілезький на території Польщі й частково Чехії,

що спеціалізується на чорній та кольоровій металургії, машинобудуван-

ні, хімічній промисловості; Придніпров’я в Україні; Центральна Росія,

Урал у Росії. Зазначені промислові регіони утворюють «центральну

вісь» розвитку Європи.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 8 с.42-47

Виконати дослідження с.47:Відновлювальна електроенергетика в країнах Європи: регіональні особливості та відмінності.

Скористайтесь додатковими джерелами інформації.

16.03

Тема уроку " Мікронезія , Меланезія, Полінезія"

Уважно прочитайте текст параграфа 31 с. 161-169.

Дайте відповідь на запитання: в чому полягає особливість розвитку економіки регіону?

Проаналізуйте таблицю 30 с. 165 та таблицю 31 с.166, установіть ВВП кожної країни регіону.

Установіть індекс людського розвитку країн регіону.

Проаналізуйте таблицю 32 с. 168, знайдіть на карті залежні території регіону.

Усно дайте відповіді на запитання 1-6 с. 169. Письмово виконайте завдання 7 с. 169

17.03

Географія

Тема уроку " Сучасна політична карта Америки _

Уважно прочитайте текст параграфа 32 с. 171-175

Проаналізуйте таблицю 34 с. 171

Випишіть країни , що належать до субрегіону Північна Америка, знайдіть їх на карті.

Опрацюйте текст параграфа с.172, випишіть у зошит міжнародні організації , учасниками яких є країни Америки.

Ознайомтесь із текстом параграфа с. 173- про природні умови регіону .

Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 175 та письмово дайте відповідь на запитання 6 с. 175

Географія за 23.03

Тема уроку " Населення Америки Особливості економіки країн Америки"

Уважно прочитайте текст параграфів 33-34.

Знайдіть закономірності у заселенні Америки, запишіть у зошит та запам'ятайте с. 177

Ознайомтесь із особливостями населення по регіонах Америки

Усно дайте відповіді на запитання 1-6 с. 180.

Опрацюйте текст параграфа 34 про формування господарства регіону.

Проаналізуйте таблицю 35 с.182, знайдіть на карті різні групи країн за рівнем соціально- економічного розвитку. Проаналізуйте таблицю 36, випишіть у зошит країни-лідери за обсягом туристичних відвідувань.

З'ясуйте, які галузі економіки розвинені в регіоні.

Усно дайте відповіді на запитання 1-8 с. 187

Складіть 12 запитань з відповідями до тексту параграфів 33, 34.Географія за 23.03

Тема уроку " Населення Америки Особливості економіки країн Америки"

Уважно прочитайте текст параграфів 33-34.

Знайдіть закономірності у заселенні Америки, запишіть у зошит та запам'ятайте с. 177

Ознайомтесь із особливостями населення по регіонах Америки

Усно дайте відповіді на запитання 1-6 с. 180.

Опрацюйте текст параграфа 34 про формування господарства регіону.

З'ясуйте, які галузі економіки розвинені в регіоні.

Усно дайте відповіді на запитання 1-8 с. 187

Складіть 12 запитань з відповідями до тексту параграфів 33, 34.

06.04, географія

Тема уроку "США"

Уважно прочитайте текст параграфів 35,36 с.188-201.

Проаналізуйте таблицю 38 с.188-США в регіоні та світі.

Запишіть у зошит показники ВВП на душу населення та індекс людського розвитку.

Випишіть у зошит, якими корисними копалинами забезпечена країна? Відповідь знайдете на с.180.

Випишіть у зошит та запам'ятайте найбільші мегаполіси с.190.

Опрацюйте матеріал параграфа про особливості розвитку секторів економіки країни. Запишіть основні галузі кожного сектору економіки США с.193-199. Усно дайте відповіді на запитання 1-3, 6-8 на с. 200. Письмово виконайте завдання 4 с.