8 клас "Біологія"

                           

                               

                               

• 

                            01.11.21

Тема. Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини – основна властивість живого.

Мета:

- розширити знання учнів про основні життєві функції організму;

- розкрити процеси пластичного та енергетичного обмінів на основі знань про процеси дихання, кровообігу, травлення, всмоктування;

- формувати знання про обмін речовин та енергії як сукупність життєвих функцій людського організму;

- закріпити поняття термінів “асиміляція, дисиміляція, анаболізм, катаболізм, метаболізм”;

- виявляти єдність двох взаємопротилежних сторін обміну;

- довести єдність елементарного хімічного складу живої і неживої природи;

- розвивати пізнавальний інтерес учнів, використовуючи явища в навколишньому житті;

- розвивати уміння переносити знання в різні навчальні ситуації та життєву практику;

- розвивати уміння робити висновки та узагальнення;

- виховувати бережливе ставлення до свого організму та оточуючих людей;

- формувати причинно-наслідкові зв ́язки на основі значення обміну речовин та енергії для нормальної життєдіяльності організму.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма уроку: синтетична.

Місце уроку в навчальній темі: вступний.

Методи, форми, прийоми навчання:

1. Інформаційно- рецептивні :

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.

6. Релаксопедичний: фізкультхвилинка, психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: фізика, хімія, медицина.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, упаковки з харчовими продуктами.

                                                                   ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Показати дві живі рослини в горщиках: одна красива, а інша суха, жовта, яка декілька днів стояла в темному місці або два букети: один свіжий, а інший вже зів´ялий. Поставити запитання:

а) чому ці рослини такі?; б) що їм необхідно для життєдіяльності?

А що необхідно тваринам і людині? Те ж саме, чи щось інше? (Учні повинні відповісти, що те ж саме, бо вони всі живі, але за характером живлення рослини – автотрофи, а тварини і люди – гетеротрофи.

А якщо взяти живу рослину і штучну – неживу, живого птаха і муляж. Які ж відмінності живого від неживого? (Записати на дошці ознаки живого: ріст, рух, живлення, дихання, розмноження...)

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

То, що ж нам людям як живим організмам необхідно для того, щоб жити?

(Учні повинні відповісти: дихати, живитися, рухатися, ...)

Ми часто зичимо один одному здоров´я. Але самі не завжди дбаємо про нього. Ми намагаємося подобатися іншим та бути красивими, але не завжди впевнені у своїй зовнішності. Запорукою і здоров´я, і краси є вміння будувати розумний спосіб життя.

Як вам подобається думка: “щоб бути здоровим і красивим – необхідно цьому вчитися”. Таким чином метою нашого уроку сьогодні буде зрозуміти, що обмін речовин і енергії – це основа всього життя людини.

ІІІ. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу.

Як досягти того, щоб зберегти життя і бути здоровими, активними, привабливими, енергійними...? Звичайно, необхідно отримувати із навколишнього середовища необхідні речовини. Вони надходять у наш організм з їжею, тому їх називають поживними.

 Для доброго здоров´я людині потрібно близько 40 різних поживних речовин. Вони належать до 5 основних груп:

1) м´ясо, риба, птиця, яйця;

2) зернові, хліб, крупи;

3) горох та інші бобові, постачальники рослинних білків;

4) молоко, сир, йогурт та інші молочні;

5) фрукти та овочі.

Всі живі організми повинні отримувати із довкіллям ці поживні речовини безперервно. А де ми їх беремо? Учні повинні сказати, що основні речовини організм одержує з харчовими продуктами, тобто вони є в продуктах, які ми вживаємо. Але жоден продукт не може забезпечити людину всіма основними поживними речовинами, тому нам необхідно вживати різноманітні продукти. Чим різноманітніший вибір продуктів, тим краще для здоров”я. Але організм не лише бере з довкілля потрібні поживні речовини, що є джерелом енергії, та кисень, а віддає непотрібні або навіть, шкідливі продукти переробки цих речовин. (Учні наводять приклади, які речовини вони одержують з довкілля, а які виділяють).

Згадайте, які складні перетворення відбуваються з харчовими продуктами, починаючи з ротової порожнини і закінчуючи товстим кишечником. Під час травлення поживні речовини вивільняються з продуктів, які ми споживаємо і виконують свої функції для життєдіяльності. Тобто, речовини, які надходять з їжею, переварюються, розпадаються до простих молекул, які всмокчуються в кров, і вже звідти починається їхнє засвоєння організмом. Тобто, для того, щоб всмоктатися і засвоїтися в клітинах, складні органічні речовини мають розпастися на прості низькомолекулярні, які пройдуть через отвори в стінках капілярів. Ці поживні речовини є “цеглинками” для побудови тіла.

А які поживні речовини ви знаєте? Звичайно, це білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи... Всі вони мають своє функціональне призначення: є джерелом енергії, будівельним матеріалом для клітин організму, входять до складу гормонів, тобто є регуляторами життєдіяльності... На кожній упаковці, які ми купляємо в магазині, можемо прочитати: білків ...., вуглеводів ..., ... (Огляд упаковок продуктів).

То навіщо є ми їмо? (щоб жити, щоб рости, щоб підтримувати своє здоров”я, щоб добре себе почувати, щоб мати енергію для роботи і розваг...).

Речовини, що надходять до нашого організму, тваринного та рослинного походження. А нашому тілу потрібні речовини, властиві людському організму. З простих молекул – продуктів розкладання білків, жирів і вуглеводів у клітинах синтезуються складні сполуки, з яких побудовані тканини і органи людського організму. Для цих процесів необхідні ще вода, кисень, ферменти. Таким чином, ми добре бачимо взаємозв´язок всієї живої (рослин, тварин, людини) і неживої природи (води, атмосфери). Вони побудовані з одних і тих же хімічних елементів, які є в таблиці Д.Мендєлєєва. Вчений-біохімік Енгельгардт писав: “істотною відмінністю живого від неживого є те, що живий організм здатний створювати порядок із хаотичного теплового руху молекул”. З чужих молекул, що надійшли до організму з їжею та з довкілля, через низку складних перетворень організм утворює властиві йому речовини.

Сукупність змін, що відбуваються з речовинами з моменту їхнього надходження до організму і до утворення кінцевих продуктів розпаду і виведення їх з організму називають обміном речовин.

Обмін речовин складається із двох взаємопротилежних процесів:

- асиміляція або анаболізм – синтез, утворення складних органічних сполук з простих молекул, що надійшли в клітини;

- дисиміляція або катаболізм – розщеплення, розкладання органічних речовин на простіші сполуки.

- асиміляція + дисиміляція (анаболізм+катаболізм) = метаболізм.

Процеси синтезу органічних речовин називають ще пластичним обміном, а процеси розщеплення – енергетичним обміном. Чому? Тому, що в ході асиміляції оновлюються органоїди клітини, а в клітинах утворюються речовини, необхідні самій клітині. Під час асиміляції накоплюється енергія. В ході дисиміляції навпаки, синтезовані речовини розпадаються на прості молекули і при цьому звільняється велика кількість енергії. Таким чином, асиміляція і дисиміляція, дві складові частини обміну речовин, які неможливо відділити; два взаємопротилежні процеси.

Обмін речовин можна розділити на кілька етапів:

Перший етап – травлення: розщеплення у шлунково-кишковому тракті складних молекул до простих під дією травних ферментів.

Другий етап – всмоктування в кишечнику та надходження у кров та лімфу поживних речовин, а також транспортування їх до клітин.

Третій етап – побудова клітинними структурами з простих речовин, що надійшли в клітини, складних молекул, потрібних для організму.

Четвертий етап – розщеплення синтезованих складних сполук, вивільнення при цьому енергії та утворення проміжних продуктів обміну.

П ́́ятий етап – використання енергії АТФ на виконання різноманітних функцій організму та виведення з нього кінцевих продуктів обміну.

Обмін речовин та енергії в організмі сприяє постійному оновленню всіх структур без змін, тобто збереженню гомеостазу і життя.

Але за різних умов життя обмін речовин має свої особливості.

- у стані спокою переважають процеси асиміляції;

- у стані фізичного та розумового навантаження – дисиміляція;

- у дітей обмін речовин інтенсивніший;

- у людей літнього віку обмін речовин повільніший.

Отже, організм витрачає енергію у двох напрямках:

а) на забезпечення процесів життєдіяльності в умовах спокою;

б) на виконання різних видів фізичної роботи.

Всі харчові продукти мають свою енергетичну цінність. Вони поділяються на висококалорійні, малокалорійні і некалорійні. На упаковках крім кількості білків, жирів, вуглеводів, мікроелементів... визначено енергетичну цінність 100 г даного продукту. Є спеціальні таблиці, де визначено енергетичну цінність майже всіх продуктів харчування.

Енергія, яка вивільняється, витрачається на здійснення всіх своїх потреб: скорочення м´язів, роботи серця, підтримання сталої температури тіла та забезпечення інших різноманітних функцій організму (мислення, мовлення, пам´яті).

Фізкультхвилинка під музику.

Ворганізмі людини масою 70 кг

- поглинається 460 л кисню і виділяється 403 л вуглекислого газу;

- гине і замінюється 450 млрд.еритроцитів, до 30 млрд лейкоцитів, до 400 млрд тромбоцитів;

- гине і відновлюється 50% епітеліальних клітин шлунку та кишечнику;

- серце проштовхує від 10 до 70 тисяч л крові;

- передсердя і шлуночки скорочуються близько 90 000 разів;

- здійснюється близько 25 тисяч дихальних рухів;

- через легені проходить близько 12 000 л повітря;

- через травну систему всмоктується 7-9 л рідини;

- утворюється 1,5 л сечі;

- випаровується через легені близько 0,5 л води та потом стільки ж;

- розкладається 125 г білків, 70 г жирів, 450 г вуглеводів з вивільненням близько 13 000 кДж енергії.

Кінцевим результатом перетворення енергії в організмі є тепло. Кількість тепла, яке виділяється організмом, можна виміряти за допомогою спеціальних камер – калориметрів (пряма калориметрія). А також за допомогою вимірювання кількості поглинутого кисню і виділеного вуглекислого газу (непряма калориметрія).Одна калорія дорівнює кількості тепла, необхідного для нагрівання 1 л води на 1 градус.

Доросла людина у стані повного спокою за добу виділяє близько 2 000 ккал тепла. Це основний обмін. Ця величина досить постійна і є важливим показником інтенсивності обмінних процесів. Ми повинні знати, що при розщепленні і окисненні 1 г білків і 1 г вуглеводів в клітинах утворюється по 4,1 ккал тепла (17,2 кДж), а 1 г жиру - 9,3 ккал (39,1 кДж) енергії. Після святкових днів людина накоплює багато калорій, а зайві калорії перетворюються в жир, тому щоб, наприклад, витратити 1500 ккал, людині необхідно пройти 10 км, або 3 години проплавати, або 6 годин поїздити на велосипеді. Але хто це робить? Тому на свята не потрібно переїдати. Вчені підрахували, що людина вагою 70 кг витрачає ккал: прогулянкою – 220; швидкою ходою 390; бігаючи – 1500; на велосипеді – 320; займаючись гімнастикою – 280; ......

Під час дисиміляції утворюються непотрібні, і навіть, шкідливі для організму речовини, які необхідно видалити з організму. Наприклад, надлишок вуглекислого газу виводиться через легені, продукти перетворення білків, жирів, вуглеводів – через нирки із сечею, через шкіру – із потом...

За підрахунками вчених для підтримання життєдіяльності людини 20 років і вагою 70 кг необхідно 1700 ккал енергії на добу. Розглянемо таблицю “Добові витрати енергії у людей різних професій.” Згідно з даними таблиці видно, що чим важча фізична робота, яку виконує людина, тим більше енергії вона витрачає, тим більша потреба організму в поживних речовинах.

Енерговитрати організму залежать, звичайно, від кількості виконуваної роботи, від стану організму. Наприклад, у людини, яка нервує, підвищується апетит або у людини, яка фізично попрацювала, виникає відчуття голоду. Чому? Під час нервування або емоційного напруження збуджується кора головного мозку, яка надсилає імпульси до гіпоталамуса, де знаходиться центр голоду і центр насичення. Те ж саме після фізичного навантаження переважають процеси дисиміляції і знижується рівень поживних речовин в організмі. Зниження рівня поживних речовин збуджує центр голоду в гіпоталамусі і це викликає відчуття голоду.

Але коли людина фізично не працює, не перевантажує себе розумовою діяльністю, а вживає велику кількість поживних речовин, що буде? Мабуть, ожиріння. Коли люди починають сідати на дієту, щоб схуднути, можуть виникнути необоротні процеси, тому, що організм перестає отримувати необхідні поживні речовини.(Навести приклади із журналу про негативний вплив різних дієт без догляду лікаря).

Обмін речовин порушується також внаслідок різних захворювань. Якщо у людини підвищилась температура, якщо відбулось отруєння, тобто з´явилась нудота, рвота – це також порушився обмін речовин. І його необхідно нормалізувати. Людина лікується і через деякий час все стає в нормі. Але обмін речовин може порушуватися і внаслідок вживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння. (Показати теплофотографію руки людини до і після куріння). Чому людині постійно хочеться їх вживати? Тому, що протягом певного часу виникає звикання до цих речовин і вони входять у фізичну, хімічну і психічну залежність, а це не що інше як організмом ці отруйні речовини були введені в обмін речовин і включилися в ланцюжок живлення. Вони по-перше, впливають на процеси обміну речовин в ЦНС, викликаючи приступи ейфорії, а пізніше психічні розлади. У людини-алкоголіка на енергетичні потреби використовується алкоголь, а не глюкоза. (Показати теплофотографію руки людини до і після куріння). Спочатку вона перетворюється на жир. В результаті цього клітини печінки та деяких інших органів заміщаються жировою тканиною. По-друге, кількість вживання наркотичних речовин невпинно росте вгору, тобто організм потребує їх все більше.

ІV. Осмислення об`єктивних зв`язків і взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Поки людина живе, процеси асиміляції і дисиміляції відбуваються безперервно і паралельно. Коли припиняється обмін – припиняється життя. Раніше про обмін речовин говорили так: “життя – це спосіб існування білкових тіл, істотним моментом якого є обмін речовин, при припиненні обміну, припиняється життя”. Звичайно, тут сказано лише про білки, а сьогодні ми знаємо, що для підтримання життя необхідні ще й інші речовини.

Складання схеми. (Додаток І) Ця схема говорить про дві сторони обміну речовин та енергії.

Таким чином, людський організм підпорядкований закону збереження енергії: енергія не виникає і не зникає, вона лише видозмінюється.

V. Узагальнення і систематизація знань.

Обмін речовин та енергії є регулятором гомеостазу і становить основу життя людини. Він складається з двох протилежних процесів – асиміляції і дисиміляції. Асиміляція – це засвоєння поживних речовин, полягає в тому, що прості молекули білків, жирів, вуглеводів..., які утворилися після перетравлювання їжі у кишечнику, в клітинах знов синтезуються у складні сполуки, властиві організму людини. Процес дисиміляції полягає у розкладанні цих новостворених сполук і вивільненні енергії АТФ, що забезпечує різні життєві процеси. Під час дисиміляції в організмі утворюються продукти обміну, які виділяються з потом, сечею, видихуванням повітря. У здорової людини обмін речовин легко пристосовується до змін довкілля. Його регуляція відбуваєтьсяі завдяки нервовим у гуморальним механізмам. За будь-якого захворювання обмін речовин порушується. Часто причиною цього стає сама людина, яка веде неправильний спосіб життя.

Рене Декарт, фр. філософ і математик писав: “Спостерігайте за своїм тілом, для того, щоб ваш розум працював правильно”. Можливо він це сказав іменно про обмін речовин, який є основою здоров”я і повноцінного життя.

VІ. Підведення підсумків уроку.

Учні відповідають на запитання.

- Чому обмін речовин та енергії – найголовніша властивість живого організму?

- Пояснити біологічне значення безперервності процесів асиміляції і дисиміляції в живому організмі.

VІІ. Надання і пояснення д/з.

1. Вивчити параграф.

2. Подумати над тим, які функції різних систем органів в забезпеченні обміну речовин? (Дихальної, травної, кровоносної).

3. Із теплого приміщення людина зайшла в холодне і занесла, наприклад, жабу. Як зміниться у них обмін речовин?

(Учні повинні здогадатися, що у людини обмін речовин, особливо енергетичний, підвищиться, тому, що людина – теплокровна. У неї підвищиться розпад і окислення органічних речовин і збільшиться утворення тепла. У жаби обмін речовин понизиться, так як зниження температури середовища призведе до зниження температури тіла, в результаті цього активність ферментів, які здійснюють обмін речовин також знизиться.)

4. Який процес – асиміляції чи дисиміляції переважає у здорової дитини?

                             04.11.21

Тема уроку " Харчування і обмін речовин".

Перевірка домашнього завдання.

Виконати тестування

1. Добова норма вітаміну С дорівнює приблизно:

 а) 5 мг; 

б) 50 мг.

2. Найбільше вітаміну С міститься в

: а) лимонах;

 б) моркві.

3. Вітамін D міститься в:

 а) м'ясних продуктах; 

б) рибних продуктах.

4. За нестачі вітамінів в організмі виникають: 

а) гіпервітамінози;

 б) гіповітамінози.

5. За відсутності вітамінів в організмі виникають: 

а) гіпервітаміно¬зи;

 б) авітамінози.

6. Існування вітамінів та їхнє значення для життєдіяльності організ¬му відкрив: а) І. П. Павлов; 

б) М. І. Лунін.

7. Відсутність вітаміну D спричинює хворобу:

 а) цингу;

 б) рахіт.

8. Відсутність вітаміну С спричинює захворювання: 

а) рахіт; 

б) цингу.

9. До недокрів'я призводить нестача вітаміну:

 а) В1; б) В6; в) В12; г) С

10. Відвар шипшини вживають за нестачі вітаміну:

 а) А; 

б) групи В; 

в) С.

11. До водорозчинних вітамінів належить вітамін: 

а) А; 

б) D; 

в) С.

12. Нестача вітаміну D спричинює захворювання: 

а) «курячу сліпо¬ту»; 

б) рахіт; 

в) «бері-бері».

13. Опірність організму застудним захворюванням підвищується зав¬дяки вітаміну:

 а) А; 

 б) групи В

; в) С; 

г) D.

14. Мінеральний склад кісток порушується через нестачу вітаміну: 

а) А; 

б) групи В; 

в) С; 

г) D.

15. Нестача вітаміну А спричинює захворювання: 

а) «курячу сліпо¬ту»; 

б) цингу;

 в) «бері-бері».

16. Джерелом вітаміну А є:

 а) лимон; 

б) морква; 

в) риб'ячий жир; 

г) шипшина.

2. Індивідуальна робота

Картка 1. Чи правильне твердження: «Чим більше вітамінів вживаєш, тим здоровішим будеш»?

Картка 2. Наведені вітаміни розподіліть у таблиці відповідей на дві групи водорозчинні та жиророзчинні: а) А; б) групи В; в) С; г) Е; д) D; є) К.

Відповіді:

Водорозчинні вітаміни Жиророзчинні вітаміни

Картка 3.

 «Куряча сліпота» - це хвороба, спричинена нестачею _______________________________.

 Цинга - це хвороба, спричинена нестачею _________________________________________.

 Відсутність у їжі вітамінів призводить до __________________________________________.

 Усі відомі вітаміни поділяють на дві групи: ________________________________________.

 Вітаміни А, Е, К, D належать до групи _____________________________________вітамінів.

 Вітаміни групи В, вітаміни Р, С та інші належать до групи ___________________вітамінів.

Картка 4. Відомо, що сира морква містить каротин (провітамін А). В якому ви¬падку організм одержить більше провітаміну А: при вживанні сирої мор¬кви чи при вживанні моркви тушкованої з маслом?

Картка 5. Останнім часом випускають багато вітамінних препаратів, які можна придбати в аптеці без рецепту. Чи правильне твердження: «Чим більше вітамінів вживаєш, тим здоровішим будеш?»

Мотивація навчальної діяльності

З давніх-давен люди надавали великого значення харчуванню як засобу збереження здоров'я. Один із засновників гігієни, відомий арабський лікар Авіценна (Ібн-Сіна, 980-1037) перший розробив правила доцільного харчування. Його рекомендації щодо різнома¬нітності їжі та помірної кількості споживання її є правильними і до сьогодні. Розроблено багато різноманітних дієт. Але, як свідчить практика, більшість дієт є однобічними і можуть застосовуватися тільки з лікувальними цілями.

Є науково обгрунтовані режими і норми харчування, про які ми сьогодні і дізнаємося.

  Подача і опрацювання нового матеріалу

1.Значення харчування

Одним із важливих принципів раціонального харчування є до¬тримання енергетичного балансу організму, тобто кількість енергії, яка надходить до організму з їжею, має відповідати енерге-тичним витратам організму. Коли енергетичні витрати менші, ніж кількість енергії в їжі, що споживається, зростає маса тіла в основному за рахунок жирової тканини.

Раціональним харчування буде тільки тоді, коли до організму з харчовими продуктами надходитимуть усі поживні речовини (білки, жири, вуглеводи, віта¬міни та мінеральні солі) в кількостях, необхідних для його нормаль¬ної життєдіяльності.

Потреба людини в поживних речовинах визначається її масою, віком та рівнем рухової активності. Чим менший вік, тим більше білка необхідно на 1 кг маси тіла: на першому році життя -5 г, в 1-3 роки - 4 г , у 4-7 років - 3,5 г, 8-12 років - 2,5 г, 13-17 років - 1,5 г. Добову потребу у білках, жирах і вуглеводах для дітей і підлітків наведено у таблиці. Для дорослих необхідна кількість білка на добу на 1 кг маси становить 1-1,2 г. Фізична праця, заняття спортом по¬требують збільшення споживання білків на 20% від загальних норм.

 

Нестача амінокислот, вітамінів, мінеральних солей в окремих продуктах компенсується при харчуванні різноманітними продук¬тами. Так, у гречаній каші не вистачає деяких амінокислот, але при споживанні її з молоком ця нестача компенсується.

Різноманітна їжа поліпшує апетит, секрецію травних соків, що сприяє кращому її засвоєнню. Харчуватися краще чотири рази на день. Інтервал між споживанням їжі не повинен перевищувати шість годин. Перший сніданок має бути поживним і містити не менше як 25% добового раціону, обід - 35%, полуденок - 20% і вечеря - 20% добового раціону. Є й інші рекомендації щодо режиму харчування. Деякі вчені вважають, що найкращим режимом харчування є той, до якого людина призвичаїлася з дитячого віку. Треба, щоб у добо¬вому раціоні було досить овочів, які містять клітковину. Кліткови¬на, хоч і не перетравлюється, але належить до так званих «баласт¬них» речовин, які сприяють руховій активності шлунково-кишкового тракту. Відсутність їх у їжі спричинює атонію товстого кишечника, закрепи. Наповнюючи шлунок, клітковина створює відчуття наси¬чення (ситості). На сніданок краще вживати пищу, багату на вуглеводи. Тільки от це не цукерки чи тістечка! Краще снідати кашами: вівсяною, гречаною, перловою. Чому?

Дослід. 

 Для досліду потрібні свічка і бенгальський вогник. Їх одночасно підпалюють. Бенгальський вогник швидко згоряє, свічка ж – ні.) Всі вуглеводи діляться на швидкі і повільні, так як мають абсолютно різні властивості, швидкість засвоєння і користь для людського організму. Швидкі вуглеводи (містяться у випічці, шоколаді, морозиві, кондитерських виробах, фастфуді, чіпсах, печиві, сухариках, цукрі) засвоюються швидко організмом, а при потраплянні у великій кількості сприяють утворенню жирових відкладень, тобто набору зайвої ваги. Вони швидко втамовують голод, але ненадовго: через деякий час знову хоче їсти.

Повільні вуглеводи — основне джерело енергії для організму. Вони підтримують стійкий рівень енергії і допомагають зберігати почуття насичення тривалий час після їжі. Це дозволить вам скоротити кількість споживаних калорій, а як наслідок, призведе до здорового схудненню за рахунок спалювання жирових відкладень.

М'ясні й рибні страви рекомендується споживати в першій поло¬вині дня. Вони містять речовини, які збуджують нервову систему. Для вечері кращі страви молочні та овочеві.

«Цікавинки звідусіль» (випереджальне завдання)

 Український лікар Микола Амосов (1913-2002) сформулював умови довго¬ліття, поміж яких є такі: щодня слід споживати 300 г сирих овочів і фруктів, їжа має бути нежирна, а маса тіла — не перевищувати «зріст у сантиметрах мінус сто».

 Дієтологи стверджують, що їжа впливає на стан людини: банани знімають

депресію, перець — біль, масло — зміцнює нерви, сир — веселить, помідори допомага-ють розслабитися.

2. Недостатнє харчування. Дітям і підліткам протипоказане го¬лодування і недостатнє харчування. Недостатнє харчування (особ¬ливо нестача білків) призводить до зменшення м'язової маси, в тому числі м'язів серця, затримує ріст і розвиток. Крім того, внаслідок зниження імунітету різко збільшується частота інфекційних хвороб.

«Цікавинки звідусіль» (випереджальне завдання для дівчат)

Анорексія — хвороба, що характеризується критичним знижен¬ням маси тіла, часто небезпечним для життя. Анорексія проявляється «добровільним» схудненням. Людині здається, що її маса надмірна, і вона починає виснажувати себе всілякими дієтами. Особливо це при¬таманно дівчатам-підліткам. Хвороба супроводжується схудненням, зникненням апетиту, відразою до їжі. Часто виникають украй патоло¬гічні типи поведінки, наприклад, провокування блювоти, приховуван¬ня їжі, надмірні виснажливі фізичні вправи, навіть зловживання про¬носними, сечогінними засобами та засобами, що пригнічують апетит.

Завдання: Оцініть дії людини, яка свідомо піддає ризику своє здоров’я.

3. Надмірне харчування. Негативно впливає на організм не тільки недостатнє та неповноцінне, а й надмірне харчування. У цьо¬му разі утворюються проміжні продукти обміну, шкідливі для орга¬нізму, і, в першу чергу, для печінки. Надмірна маса тіла (ожиріння) негативно впливає на підшлункову залозу, що з часом призводить до виникнення цукрового діабету і серцево-судинних розладів. Люди, в яких маса тіла на 30% перевищує норму, живуть на 10—15 років

менше порівняно з людьми, що мають нормальну масу тіла.

4. Етнічні особливості харчування українців,( випереджальне завдання)

   Закріплення знань

Усно дати відповіді на запитання 1-5 після параграфа.

Домашнє завдання : опрацювати матеріал параграфа 6.

 Складіть режим дня учня.

                              08.11.21

Тема уроку "Їжа та її компоненти. Харчові та енергетичні потреби  людини. Склад і значення харчових продуктів".

    Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Вправа «Термінологічне лото»

На дошці прикріплені аркуші з номерами, на зворотному боці яких записані терміни. Учні виходять до дошки вибирають аркуш і дають визначення терміну.

Приклади термінів: асиміляція, дисиміляція, пластичний обмін, енергетичний обмін, метаболізм тощо.

Учитель: Іноді говорять «Ти є тим, що ти їси». Як ви розумієте цю фразу? (відповіді учнів).

     Представлення теми та мети уроку

     Тема сьогоднішнього уроку «Їжа та її компоненти». На уроці ви ознайомитесь з компонентами їжі, типами вітамінів; навчитеся характеризувати склад харчових продуктів, розкриємо функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води та мінеральних речовин.

   . Вивчення нового матеріалу

     Харчування забезпечує життєдіяльність організму та є його біологічною потребою. Усі необхідні організму речовини людина отримує з їжі. Хімічний склад харчових продуктів - це запорука нашого здоров'я і довголіття. Завдяки хімічним елементам, що потрапляють до нашого організму з їжею, вдається отримувати енергію, яку можна витратити на роботу, навчання, особисте життя і спорт, на великі відкриття.

Запитання для обговорення

 Що таке їжа?

Очікувана відповідь. Це все, що людина споживає для підтримання життєдіяльності організму. Вживаючи їжу, людина поповнює свій організм, речовинами та енергією потрібною для життєдіяльності.

 Пригадайте з уроків основ здоров’я, які речовини входять до складу їжі ?

Очікувана відповідь. До поживних речовин відносяться 6 груп речовин:

• білки,

• вуглеводи,

• жири,

• вітаміни,

• мінеральні речовини,

• вода.

Білки відіграють у житті людини важливу роль. Це воістину безкінечне джерело енергії. Вони наявні в кожній клітині.

Білки використовуються в організмі на:

- побудову нових та відновлення пошкоджених клітин і тканин;

- синтез ферментів, які забезпечують утворення потрібних сполук. Ферменти – це особливий тип білків. Вони є біологічними каталізаторами хімічних процесів;

- беруть участь в утворенні скелета, зв'язок, шкіри, волосся та інших структур;

- беруть участь у процесах зсідання крові;

- забезпечують скорочення м’язів;

- утворення енергії.

      «Постачальники» білків в організм людини – продукти тваринного походження. Повноцінними білками вважають білки м’яса, риби, сиру, молока,яєць. Деякі рослини, наприклад бобові (соя, горох,чечевиця), дуже багаті білками. Під час розщеплення 1 г білка, який потрапив до організму, утворюється 4 ккал енергії. З амінокислот, які входять до складу харчових білків, організм конструює нові, власні. Одночасно у клітинах відбувається руйнування білків. Кінцеві продукти білкового обміну – сечовина,креатенін та сечова кислота – дуже токсичні. За їх виведення з організму відповідають нирки.

      На відміну від вуглеводів і жирів, білки не відкладаються про запас. Тому їх нестача завжди згубно впливає на здоров’я людини. Зайвий білок в організмі збільшує білкове навантаження на печінку (бере участь в обміні білка), що призводить до збільшення печінки і нирок в розмірах – їх гіпертрофії. Посилене білкове харчування сприяє перезбудженню нервової системи, що поступово призводить до неврозів. Підвищена кількість білків в їжі порушує травлення. Спочатку посилюється, потім гальмується секреція шлункового соку, що погіршує стан людини. Отже, і дефіцит білка, і його надлишок для здоров’я шкідливі.

     Вуглеводи є основним складником харчового раціону людини, оскільки їх споживають приблизно в четверо більше, ніж жирів і білків. До найвідоміших вуглеводів відновиться глюкоза, сахароза, лактоза, фруктоза, крохмаль, глікоген. Вуглеводи є органічними сполуками, які разом з білками утворюють складні комплекси на мембрані клітин. Ці комплекси передають у середину клітини різноманітні сигнали з її поверхні. Також вуглеводи беруть участь у створенні запасу речовин, необхідних організму.

     Вуглеводи становлять основу таких продуктів харчування як мед,цукор, цукерки, торти, тістечка, хліб, картопля, борщ, манна каша, макарони, груші, яблука, кавуни, виноград.

     Цукор, основним компонентом якого є сахароза, виконує в організмі роль енергоносія. За цукром закріпилася назва «біла смерть». Справа в тому, що цукор є рафінованим продуктом. Під час потрапляння в кишечник сахароза швидко розщеплюється до глюкози та фруктози і всмоктується в кров. У крові відчутно підвищується концентрація глюкози. Це своєрідний удар по підшлунковій залозі, якій потрібно постачати організму достатню кількість гормону інсуліну, щоб відрегулювати вміст глюкози в крові. В останні роки широко використовуються замінники цукру: фруктоза, сорбіт,ксиліт,аспартат тощо.

      У процесі перетравлення вуглеводів, що поступово надходять у кров, глюкоза відкладається в печінці і м’язах у вигляді глікогену. При достатніх запасах глікогену в депо надлишок, що надходить в кров, перетворюється на жир і відкладається у такому вигляді у тканинах.

     Жири – це велика група нерозчинних у воді органічних речовин. Жири беруть участь у формуванні клітинної оболонки і внутрішньоклітинних мембран. Вони виконують функцію гормонів, вітамінів і захисних речовин. У кишечнику жири їжі розщеплюються до гліцерину та жирних кислот. У ворсинках кишечнику вони по-новому з’єднуються та утворюють нові жирові молекули, властиві для людського організму. Жири всмоктуються в лімфу, надходять у кров і розносяться нею до всіх органів і тканин. Частина жирів може відкладатися про запас у сполучнотканинних оболонка, сальнику та інших органах. Жирові запаси є резервом, що використовується організмом у разі нестачі їжі або виконання роботи з великою витратою енергії.

     Жири становлять основну масу сала, горіхів, вершкового масла, олії.

Запитання для обговорення

 Під час захисту Севастополя під час Другої світової війни в ніч на 1 липня 1942 року з дозволу Ставки Верховного головнокомандування розпочалась евакуація командного складу . Евакуація гарнізону в повному складі планом головнокомандування не передбачалася. Решта намагалися врятуватися на саморобних плотах чи прорватися в гори до партизанів. Бійці які намагалися врятуватись плотами , мали невеликий запас харчів проте до берегів Кавказу припливали плоти з мертвими тілами. Чому маючи запас їжі і уникаючи обстрілів люди помирали?

Очікувана відповідь. Люди помирали від нестачі питної води

     Багато людей не розуміють, для чого конкретно потрібно пити воду, хоча роблять це щодня, не замислюючись. Також мало хто знає, скільки людина може прожити без води. Тому давайте розберемося, у чому саме користь води, і як наш організм сигналізує про нестачу рідини.

Вода необхідна для розчинення більшості хімічних сполук, що містяться в організмі. Вона становить 65- 70 % маси тіла людини. За участі води та мінеральних солей відбуваються важливі фізико-хімічні процеси у клітинах та тканинах. Значна кількість води виводиться з людського організму із сечею, калом, потом, з видихуваним повітрям. Ці втрати компенсуються щоденним надходженням в організм 2,5 – 3 л води.

Фізкультхвилинка Гімнастика для очей

1 Зажмур очі щосили, а потім розплющ їх. Повтори 4 – 6 разів.

2 Погладжуй упродовж 1 хв повіки кінчиками пальців.

3 Роби кругові рухи очима: ліворуч- вгору-праворуч-вниз. Повтори 10 разів.

4 Витягни вперед руку. Стеж поглядом за подушечкою пальця, повільно наближаючи його до носа, а потім так само повільно відсовуючи назад. Повтори 5 разів.

5 Подивись у вікно, знайди найдальшу точку і затримай на ній погляд упродовж 1 хв.

Мінеральні солі в організмі необхідні для підтримання постійного складу внутрішнього середовища організму, забезпечення згортання крові, побудови тканин. Забезпечення виникнення збуджень у нервових та м’язових клітинах, обміну речовин тощо. Майже всі необхідні для організму людини мінеральні речовини містяться у звичайній їжі. Винятком є натрію хлорид (сіль кам’яна), який до неї додають. У регіонах , де вміст йоду в питній воді та продуктах харчування недостатній, його додають до кухонної солі.

      Кожна поживна речовина, окремо взята, не може задовольнити всі потреби організму, тому людина довго не поживе на білковій, жировій або вуглеводній дієті. Тим більше неможливе існування на мінеральних речовинах. У цих випадках завжди буде недостатнім або пластичний, або енергетичний обмін, або регуляція обміну, живлення, росту, розвитку організму.

В більшості природних продуктів міститься суміш поживних речовин, але окремі компоненти бувають у різних кількостях. В одному продукті більше жирів (горіхи, м'ясо свиняче), в другому- білків (риба, яйця), у третьому-вуглеводів (картопля). З тваринних продуктів тільки в молоці є все потрібне для росту і розвитку дитячого організму.

 Запитання для обговорення

Було це далекого 1736 року. Російські кораблі під командуванням видатних мореплавців Дмитра Лаптєва та Олексія Чирикова вирушили шукати Північного морського шляху. Їх затерли крижини, і вони зазимували біля узбережжя теперішнього моря Лаптєвих. Дуже швидко запаси свіжих продуктів та овочів вичерпалися, закінчилася і квашена капуста. Команда перестала відрізняти сніданки від вечерь, такі вони стали одноманітні: усе ті самі сухарі, солонина, сушена риба. І тут моряки один по одному почали хворіти на цингу (скорбут). Лише відвар з хвої врятував багатьох з них від загибелі.

Під час другої Камчатської експедиції видатного російського мореплавця Вітуса Берінга 1741 року кораблі «Св. Павло» і «Св. Петро» прибули на Командорські острови з екіпажами хворих на цингу. Тут сам Берінг і багато моряків померли від цинги, а решта врятувалася від смерті, бо їли траву і зелень. Цинга здавна була лихом мореплавців та мандрівників. На неї тяжко хворіли екіпажі кораблів експедицій Васко да Гама, Магелана тощо. Без перебільшення можна зазначити, що в епоху парусного флоту цинга забрала більше життів, ніж усі морські бої. У давнину цинга не щадила ані простих людей, ані царських, ані боярських сімей. Люди тривалий час шукали засобу, що виліковує це захворювання. Поступово було виявлено, що проти цинги чудово діють свіже м'ясо, настоянки хвої, шипшина, цитриновий сік.

 Що саме містилось у продуктах харчування які вживали люди?

Очікувана відповідь. Вітамін С.

     Причина виникнення цих хвороб не була розгадана, але деякі спостережливі люди вбачали зв'язок між захворюванням і харчуванням. Відкриття зробив молодий російський лікар Микола Лунін 1880 року, вивчаючи вплив продуктів харчування на організм тварин. Вітаміни – це біологічно активні речовини різної хімічної природи необхідні для забезпечення певних фізіологічних і біохімічних процесів в організмі. Відомо понад 20 вітамінів. Деякі з них здатні розчинятись у воді (С, вітаміни групи В), а інші в жирах ( А,Д,Е,К), що зумовлює їхню фізіологічну дію на організм. Основним джерелом вітамінів є рослинна їжа.

Найбільшу кількість вітамінів містять свіжі продукти. Будь-які способи приготування їжі зменшують кількість вітамінів у ній, однак це відбувається різною мірою. Для того щоб зберегти якомога більше вітамінів у їжі дотримуйтесь певних порад.

 Купуйте овочі та зелень потроху і часто – так ви збільшите свої шанси купити по-справжньому свіжий продукт і не дати йому розгубити свої корисні властивості.

 Головний ворог вітамінів – світло і тепло: вплив сонячних променів при зберіганні овочів і фруктів збільшує втрати вітаміну С в три рази. Тому тримайте свіжі овочі, фрукти і зелень в темних прохолодних місцях. Найкраще – на призначених для цього полицях холодильника.

 Перед варінням овочі не слід розрізати на дрібні шматочки. Краще довше почекати приготування, але зберегти більше вітамінів.

 Очищені і нарізані овочі не можна зберігати більше 20 хвилин. Вітамін С швидко руйнується в очищених овочах, навіть якщо вони занурені в воду.

 При варінні овочів потрібно наливати в каструлю поменше води. Це дозволить зберегти максимум корисних речовин. А варіння під кришкою знижує руйнування киснем поживних елементів.

 Скоротіть час термічної обробки і частіше варіть овочі на пару.

 Намагайтеся не готувати багато їжі про запас і не розігрівайте по кілька разів те, що приготували.

    Засвоєння та систематизації вивченого матеріалу.

Закінчіть речення:

Моєму організму щодня потрібні такі речовини...

У ті дні, коли я тренуюся, мені необхідно вживати більше ...

Щоб одержувати достатньо вуглеводів, я маю з’їдати....

Я вживаю їжу для того, щоб мій організм отримував ...

Якщо я не вживатиму білкової їжі, то ... 

            Релаксація

1 Що ви запам’ятали з сьогоднішнього уроку?

2 Що нового ви дізналися при вивченні даної теми?

3 Де ви зможете використовувати отримані знання? 

                                                                                П ідсумок уроку

- Назвіть компоненти їжі?

- Наведіть приклад водорозчинних і жиророзчинних вітамінів?

- Яке значення для організму мають білки?

- Яке значення для організму мають жири?

- Яке значення для організму мають вуглеводи?

- Яке значення для організму має вода?

VIII. Домашнє завдання.

Вивчити параграф 6

Написати міні -твір про значення їжі в житті людини ( 10-12 речень).

                             11.11.21

Тема уроку "Значення травлення. Система органів травлення".

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда:

• Як побудована травна система ссавців?

• Які функції вона виконує?

• Які використовують методи для вивчення стану організму людини?

Біологічний диктант

1. Основні поживні речовини — ... (білки, жири, вуглеводи).

2. Тип живлення людини — ...(гетеротрофний).

3. Травлення здійснюється за рахунок... {травних соків).

4. Сукупність усіх хімічних перетворень речовин в організмі з моменту надходження до моменту виведення продуктів розпаду називається ... (обмін речовин).

5. Багато вітаміну С міститься в …( чорній смородині, лимоні, шипшині).

6. Білки розщеплюються до... (амінокислот).

7. Жири розщеплюються до... (жирних кислот і глі¬церину).

8. Складні вуглеводи розщеплюються до... (глюкози).

9. Розщеплення (розкладання) поживних речовин на простіші сполуки це … (дисиміляція)

10. Потреба людини в поживних речовинах визначається … (масою, віком, руховою активністю).

11. За відсутності вітамінів виникає захворювання… ( авітаміноз).

12. За нестачі вітамінів виникає захворювання …( гіповітаміноз).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Прийом «Дивуй»

• Людина з’їдає за рік в середньому 500 кг їжі.

• Загальна довжина травної системи дорослої людини становить близько 9 метрів.

• Потрібно близько 72 годин, щоб перетравити святкову вечерю. Першими перетравлюються вуглеводи (хліб, пироги, печиво, кекси), потім перетравлюються білки (наприклад, смажена курка), і найдовше перетравлюються жири, включаючи соуси та вершки з тістечок.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

- Які системи органів зображені на малюнках?

- Яким тваринам вони належать?

- Як ускладнюється травна система в процесі еволюції тваринного світу?

- Чи здогадались ви, що ми будемо вивчати сьогодні на уроці?

Формулювання теми та завдань уроку.

V. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

1) Метод «Мозковий штурм»

- Що вам відомо про процес травлення? (Збираються ідеї, записуються на дошці, потім формулюється і записується визначення поняття Травлення)

В процесі життєдіяльності організму вони синтезуються та розпадаються. Ці процеси у всіх клітинах, тканинах і системах відбуваються безперервно та характеризують обмін речовин, які є продуктами життя. Якщо припиняється обмін речовин – припиняється життя.

Харчування – необхідна умова для нормального розвитку, росту та життєдіяльності людського організму. До складу різноманітних харчових продуктів входять поживні речовини. Які? (Білки , жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни і вода. )

Білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини та вітаміни, які надійшли з їжею, змінюються, перетворившись на субстракти тканин організму, а продукти обміну, які утворилися внаслідок окислення цих речовин, із організму виводяться. Початкові стадії хімічних змін із харчовими продуктами відбуваються у системі травлення. Основа травлення – це розщеплення великих і складних молекул (білків, вуглеводів та жирів) до їх складних компонентів.

Їжа, переміщуючись органами травлення, піддається дії соків, які сприяють її перетравленню. До складу цих соків входять різні хімічні речовини.

Травленням слід вважати процес фізичних і хімічних змін їжі, що надійшла в організм, внаслідок якого складні харчові речовини перетворюються на простіші, здатні засвоюватися організмом.

Травлення – це початковий етап обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем. Розщеплення поживних речовин відбувається в органах травлення поетапно, з допомогою травних соків.

Система органів травлення забезпечує приймання, роздрібнення, розрідження, переміщення, розщеплення і всмоктування їжі та видалення перетравлених решток.

2 Загальний огляд травної системи людини .(Робота з підручником ,таблицею «Травна система»)

Види травлення

Виділяють три види травлення за місцем, де фермент впливає на речовину:

• Внутрішньоклітинне травлення, що відображає свою назву. Цей вид травлення відбувається всередині клітини при захопленні речовини за допомогою фагоцитозу. У людини таке травлення можна побачити в імунних клітин.

• Порожнинне травлення відбувається на значній відстані від секреторних клітин, в порожнині шлунково-кишкового тракту.

• Мембранне травлення здійснюється ферментами, що знаходяться на мембрані клітини при контакті з нею речовини. Таке травлення можна виявити в тонкому кишечнику, де відбувається остаточне розще

Шлунково-кишковий тракт має вигляд трубки з розширенням (шлунок) і петлями (кишки) загальною довжиною 6-9 м: починається ротовою порожниною, за нею розміщені глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник і завершується анальним отвором.

Побудований так, що їжа по ньому може просуватися тільки в одному напрямі (від рота до анального отвору), тому людина може продовжувати харчуватися й тоді, коли з'їдена раніше їжа ще перетравлюється.

Допоміжні органи травної системи: травні залози (слинні, печінка із жовчним міхуром і підшлункова залоза) виробляють секрети, необхідні для процесів травлення. Ці органи виробляють та зберігають речовини, які допомагають травленню, але їжа крізь них не проходить.

Функція 

Рухова функція

забезпечує захоплення їжі, її подрібнення, змішування з травними соками, просування її по травному тракту, виведення неперетравлених решток назовні. М'язи нижньої щелепи, язика, м'якого піднебіння та стінок травного каналу

Секреторна функція

забезпечує виділення травних соків і слизу, гормонів, які регулюють діяльність травної системи слизові клітини слизової оболонки стінки травного каналу, великі залози

Функція розщеплення

забезпечує роз¬щеплення складних молекул на їхні складові під дією травних ферментів травні ферменти у складі травних соків, які продукують залози та залозиста оболонка травного тракту

Функція всмоктування

 забезпечує надходження у кров та лімфу води, розчинних мінеральних солей, вітамінів і простих речовин розщеплення молекул білків, жирів слизова оболонка та судини, що підходять до органів травлення

Функція виділення

полягає у виведенні з організму деяких про¬дуктів травлення, здебільшого не потрібних організму сфінктер прямої кишки

Захисна функція

знешкодження чужорідних сполук та мікроорганізмів, що поступають з їжею мигдалики у глотці, лімфовузли у стінках травного каналу, бактерицидні речовини у складі слини та травних соків, печінка (фільтрує кров, що відтікає від кишечника).

Регуляторна функція

 Гуморальна регуляція процесів гормонами, участь печінки в теплорегуляції організму, апендиксу - в імунній регуляції. ендокринна система шлунково–кишкового каналу (слизові оболонки шлунка, дванадцятипа¬лої кишки та підшлункової залози), печінка, апендикс

. Контролно-коригувальний етап

Вправа. «Закінчи речення»

1. Найбільша травна залоза ___________

2. Травна система розпочинається із ____________

3. органом смаку , на слизовій оболонці якого містяться смакові рецептори є____________

4. Орган, в якому їжа накопичується і частково перетравлюється __________.

5. Орган, який виробляє жовч _________________.

6. Протоки підшлункової залози впадають у _________________.

7. Відділ травної системи де всмоктуються поживні речовини_______

8. Калові маси накопичуються у _____________.

9. Ротова порожнина переходить у ____________.

10. Найширший орган травної системи _____________.

VIII.Підведення підсумків уроку

Обговорення цитати

Людина живе не тим, що вона з’їдає, а тим, що перетравлює. (Бенджамин Франклін)

ІХ. Домашнє завдання

1.Опрацювати параграф. 7 підручника.

2. Підготувати повідомлення про захворювання зубів

                            16.12.21

Тема уроку " Дихальні рухи. Нервова й гуморальна регуляція дихальних рухів"

 І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ УЧНІВ

1. Прийом «Бліцопитування»

 Основні органи дихання людини;

 поясніть суть поняття «дихання»;

 яка роль дихання для живих організмів та організму людини?

 що таке газообмін?

 в яких органах дихальної системи людини він відбувається?

 яка фізична причина газообміну?

 Яка особливість будови альвеол, пов’язана з виконуваними функціями (газообміном)?

 В чому суть висотної хвороби?

2. Прийом «Взаємоопитування»

Обмін тестовими питаннями, підготовленими вдома. Автори завдань перевіряють правильність їх виконання.

 ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Прийом «Дивуй»

  Частота дихальних рухів у дрібних горобиних птахів становить 90-100 за одну хвилину.

  Доросла людина робить приблизно 23000 вдихів і видихів за день.

Прийом «Проблемне питання» (створення проблемної ситуації)

американський ковбой отримав наскрізне вогнепальне поранення грудної клітки. Його легені не постраждали, але він помер від задухи. Як ви гадаєте, чому настала смерть? (учні висловлюють свої припущення, але їм не вистачає знань для правильної відповіді)

Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Завдання:

1. Дихальні рухи.

2. Механізм вдиху та видиху.

3. Легеневі об’єми. Життєва ємність легень.

4. Нервова регуляція дихання.

5. Гуморальна регуляція дихання.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Дихальні рухи – бесіда, самоспостереження

Самоспостереження: зробіть вдих. Що слідує після нього? (видих). Підрахуйте кількість вдихів за 30 с. Результат помножте на два і ви отримаєте кількість вдихів за одну хвилину.

Висновок: надходження повітря до легень здійснюється завдяки дихальним рухам: вдиху та видиху. Вдих та видих становлять дихальний цикл. У дорослої людини в спокійному стані відбувається близько 16 дихальних циклів за хвилину.

А який результат отримали ви? Частота дихання у людей різного віку різна. У дітей вона значно вища, але з віком зменшується. Також частота дихання в спокійному стані залежить від фізіологічних особливостей організму, стану здоров’я та інших факторів, про які ми дізнаємось дещо пізніше.

Запис схеми на дошці (учні в зошитах):

2. Механізм вдиху та видиху

Самоспостереження: прикладіть руки до грудної клітки. Зробіть декілька вдихів та видихів. Що відбувається з грудною кліткою. Як змінюється її об’єм під час вдиху та видиху?

Розповідь вчителя з елементами бесіди на основі знань з фізики, демонстрування таблиці «Органи дихання людини»

Легені людини розміщені в грудній клітці, яка не сполучена із зовнішнім середовищем. Зовнішня поверхня легень та внутрішня стінка грудної порожнини вкриті двома листками легеневої плеври, між якими є герметична щілина – плевральна порожнина. В ній тиск дещо нижчий за атмосферний. Повітря в легені потрапляє через повітроносні шляхи (носову порожнину, носоглотку, гортань, трахею, бронхи). Що заставляє повітря заходити в легені? Чому легені змінюють свій об’єм при зміні об’єму грудної клітки, адже пристіночна плевра не доторкається до легеневої – між ними плевральна рідина? В процесі бесіди знаходимо відповідь.

Поясніть:

а) Яке значення має герметичність стінок грудної порожнини в механізмі вдиху?

б) Що відбудеться в організмі, якщо, наприклад, при ураженні порушується герметичність грудної порожнини і повітря потрапить у плевральну порожнину? (Зробити отвір в стінці моделі Дондерса і продемонструвати).

Висновок: оскільки тиск у плевральній порожнині менший, ніж у легенях, то при рухах стінок грудної клітки легені рухаються за ними.

 2.1. Механізм вдиху

Самоспостереження:

а) зробіть спокійний вдих і видих.

Що відбувається з ребрами, м’язами? Які м’язи скорочуються?

б) зробіть глибокий вдих і видих.

Які зміни відбулися у скороченні м’язів?

ГЛИБОКИЙ ВИДИХ

2.3. Типи дихання – розповідь вчителя з елементами бесіди, складання опорної схеми

Залежно від ролі ребер та діафрагми у здійсненні дихальних рухів розрізняють такі типи дихання:

1. Грудний – у процесах вдиху та видиху провідна роль належить рухам ребер. Цей тип дихання переважає у жінок.

2. Черевний – у процесах вдиху та видиху провідна роль належить діафрагмі. Такий тип дихання переважає у чоловіків.

3. Змішаний – у процесах вдиху та видиху однакова роль ребер та діафрагми. Такий тип дихання є у дітей.

Легеневі об’єми. Життєва ємність легень - розповідь вчителя

Для характеристики функціонального стану дихальної системи людини використовують вимірювання легеневих об’ємів. До них відносять:

 Хвилинний об’єм дихання – об’єм повітря, що проходить через легені за 1 хвилину (біля 7 літрів у стані спокою для дорослої людини). Його знаходять шляхом множення об’єму вдихну того повітря за один раз на кількість дихальних циклів за хвилину.

 Дихальний об’єм – об’єм повітря, що надходить до легень під час спокійного вдиху (становить біля 0,5 л). Це кількісний показник легеневої вентиляції (процес заміни повітря в легенях) у стані спокою.

 Резервний об’єм вдиху (додатковий об’єм) - об’єм повітря, який людина може вдихнути після спокійного вдиху (становить біля 1,5 л).

 Резервний об’єм видиху - об’єм повітря, який людина може видихнути після спокійного видиху (становить біля 1,5 л).

 Життєва ємність легень (ЖЄЛ)– максимальний об’єм повітря, який можна видихнути після максимального вдиху (становить близько 3,5 л). Складові ЖЄЛ: дихальний об’єм (ДО – 500 мл); резервний об’єм (видих понад норму) (РО – 1500 мл.); додатковий об’єм (вдих понад норму) (1500 мл.)

1919 р. російський фізіолог Миславський відкрив дихальний центр, що розташований в довгастому мозку (відділ головного мозку). Це групи клітин, збудження в яких викликає вдих та видих. Причому є нервові клітини, які забезпечують вдих (їх відносять до центру вдиху) та видих (утворюють центр видиху). Центр вдиху та центр видиху працюють узгоджено. Збудження у центрі вдиху призводить до гальмування у центрі видиху і навпаки.

Ми можемо довільно керувати дихальними рухами. Автоматичне дихання (без контролю нашої свідомості) забезпечує дихальний центр. Довільними діями людини керує кора великого мозку. Отже, дихальний центр довгастого мозку перебуває під контролем відповідних центрів кори великого м

Самоспостереження.

Затримайте дихання на 20-25 с. Яка різниця в частоті дихання до і після затримки?

Зробіть декілька швидких та глибоких вдихів та видихів. Що відбувається із диханням після цього?

Висновок: чим більше вуглекислого газу в крові, тим більше збуджуються нервові клітини дихального центру і відповідно зростає частота дихання.

Також на клітини дихального центру впливає гормон адреналін («гормон стресу). Згадайте як змінюється дихання під час хвилювання, стресової ситуації. Під час інтенсивної роботи м’язів утворюється молочна кислота, яка також збуджує клітини дихального центру.

 ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Прийом «Впіймай помилку» (вчитель озвучує твердження, а учні погоджуються (піднімають зелену сигнальну картку) або не погоджуються (піднімають червону сигнальну картку).

1) Під час вдиху скорочуються зовнішні міжреберні м’язи.

2) Об’єм грудної порожнини збільшується під час видиху.

3) Дихальний цикл – це вдих і видих.

4) Життєва ємність легень це об’єм повітря, який людина вдихає та видихає при спокійному диханні.

5) Вуглекислий газ гальмує клітини дихального центру.

6) Діафрагмальний м’яз під час вдиху скорочується, купол діафрагми опускається донизу.

7) Зовнішні міжреберні м’язи при скороченні піднімають ребра.

8) ЖЄЛ вимірюють сфігмоманометром.

9) Адреналін збуджують дихальний центр.

10) Дихальний об’єм становить 500 мл.

11) ЖЄЛ у чоловіків більша ніж у жінок.

12) Під час вдиху ребра опускаються.

2. Розв’яжіть задачу – робота в малих творчих групах (парах)

Дихальний об’єм людини у спокійному стані становить близько 500 мл. повітря. Який об’єм повітря потрібно для дихання однієї людини та для класу з 20 учнів на 1 урок (45 хвилин), якщо частота дихальних рухів за хвилину становить 16?

V. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Прийом «Мікрофон»

Учні відповідають на запитання:

1. Що найбільше сподобалось на уроці?

2. Що нового дізналися?

3. Про що додатково хотіли б дізнатися?

Вчитель дякує за плідну роботу на уроці.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Опрацювати: § 14  с. 60-65 «Дихальні рухи. Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів» 

• Підготувати повідомлення:

«Туберкульоз – соціальна хвороба», «Вплив тютюнокуріння на органи дихання людини».

                            07.02.22

Тема уроку "  Виділення й обмін речовин в організмі людини. Сечовиділення і його регуляція".

Мотивація навчальної діяльності.

Протягом життя звичайна людина з’їдає 22 тонни їжі, випиває 33 тис. л напоїв, вдихає 300-350 млн. л повітря. При цьому точно встановлено: усупереч поширеним жартам про товстунів жоден представник роду людського досі не луснув. Що ж відбувається? Секрету немає – усе, що потрапляє в організм, згодом, пройшовши складний шлях перетворень, так чи інакше виходить назовні - хай і в зовсім непізнаваному вигляді.

Людині, як представнику царства Тварини, еволюція подарувала систему органів виділення, які представлені шкірою, слизовими оболонками, легенями, шлунково-кишковим трактом, і, здебільшого, нирками, що виділяють кінцеві продукти метаболізму у вигляді сечі.

Розповідь учителя

Біологічне значення процесів виділення

ВИДІЛЕННЯ (ЕКСКРЕЦІЯ) - процес видалення з організму непотрібних продуктів обміну речовин та надлишку води й солей. Унаслідок обміну речовин та енергії в організмі з’являються зайві для нього сполуки: 1) кінцеві продукти розщеплення поживних речовин (С02, Н20, жовчні пігменти, сечовина, сечова кислота, амоніак); 2) надлишкові сполуки (солі, вода); 3) чужорідні сполуки (солі важких металів, барвники); 4) отруйні сполуки (амоніак, ацетон, пероксид Гідрогену та ін).

У виділенні непотрібних сполук в організмі людини беруть участь легені (видаляються С02, Н20 у вигляді пари, ацетон), шкіра (у складі поту видаляються Н20, солі, сечовина, сечова кислота, амоніак, молочна кислота), травна система (неперетравлені рештки, солі важких металів, холестерин, жовчні пігменти), сечовидільна система (сечовина, надлишок солей, сечова кислота, Н20 та ін.).

Для виділення задіюються найрізноманітніші фізичні та хімічні процеси. Так, отруйний амоніак (кінцевий продукт обміну білків) у клітинах печінки хімічним чином перетворюється в сечовину, що розчиняється в плазмі крові, транспортується з кров’ю до нирок, фільтрується з утворенням сечі й видаляється з організму. Пектинові речовини, що входять до складу фруктів та овочів, здатні зв’язувати важкі метали й радіонукліди з утворенням нерозчинних комплексів, що видаляються з організму через травну систему.

Процеси виділення виконують ряд важливих функцій:

- видалення кінцевих продуктів обміну речовин для збереження рівноваги оборотних біохімічних реакцій;

- знешкодження отруйних продуктів обміну речовин для запобігання загибелі клітин;

- регуляція складу речовин в організмі для підтримання гомеостазу.

Отже, біологічна необхідність виділення полягає в тому, що здійснюється видільна, захисна й регуляторна функції, завдяки чому зберігається постійність внутрішнього середовища організму в змінних умовах навколишнього середовища.

Сечовидільна система. Будова нирки

 тканина нирки складається з двох шарів: темнішого зовнішнього - кіркового та світлішого внутрішнього - мозкового. Мозковий шар утворює 15–20 пірамід. У середині пірамід проходять тонкі трубочки, що закінчуються отворами в сосочках, які виступають у невелику порожнину - ниркову миску. Нирка має складну мікроскопічну будову та містить близько 1 млн. складних утворів - нефронів.

Будова нефрона

Перегляньте будову нефрона. Дайте відповіді на питання:

• Чому капсулу нефрону назвали капсулою Шумлянського? (це рос. вчений, який у 1788р. вперше описав будову нирки)

• Як ви думаєте, яка основна функція нефрону? (сечоутворення)

• Що таке приносні артерії? (дрібні судини, які йдуть до нефрона від ниркової артерії)

• Чому капілярний клубочок дуже важливий? (фільтрування крові)

• Що таке петля Генгле? ( це петля нефрона)

• Яка загальна довжина всіх канальців (79-100 км)

• Що робить ниркова вена? (виносить кров із нирки)

• Чому кров у нирках долає 2 капілярні сітки? (забезпечує швидке виділення з організму непотрібних речовин)

Утворення сечі

Розповідь учителя

      Як утворюється первинна сеча?

     Фільтрація – механізм, який забезпечує утворення з крові первинної сечі.

Фільтрація відбувається в капсулах нефрону. Приносна артерія більша діаметром, ніж виносна, і тому тиск крові в капілярах клубочка досить значний (70-80 мм рт.ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом із розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами видавлюється крізь тонку стінку капіляра у порожнину капсули. При цьому профільтровуються речовини з відносно малим діаметром молекул. Великі молекули (білків, жирів), а також формені елементи крові залишаються в крові. Таким чином, у результаті фільтрації в порожнині ниркової капсули утворюється рідина, що називається первинною сечею. До її складу входять всі компоненти плазми крові (солі, амінокислоти, глюкоза та інші речовини), за винятком білків. Отже, первинна сеча - це профільтрована плазма крові. До складу первинної сечі входять також сечовина, сечова кислота. За добу у людини утворюється 150-170 л первинної сечі.

        Як утворюється вторинна сеча?

        З капсули нефрону первинна сеча надходить до першого звивистого канальця. Тут починається реабсорбція - механізм, під час якого з первинної сечі назад у кров всмоктуються всі потрібні організму речовини: глюкоза, амінокислоти, вітаміни, мінеральні солі, значна кількість води (99%).

          Крім реабсорбції, у канальцях нирки відбувається й активний про¬цес секреції. Завдяки секреторній функції канальців із організму виділя¬ються речовини, які з якихось причин не можуть профільтруватися із клубочка капілярів у порожнину капсули ниркового тільця (фарби, лікарські речовини). У результаті реабсорбції та канальцевої секреції утворюється вторинна сеча. Вона містить воду, сечовину, сечову кислоту, аміак тощо. Якщо нирки функціонують нормально, то у вторинній сечі відсутні білок і глюкоза. Із канальців вторинна сеча збирається в ниркову миску, а потім по сечоводах надходить у сечовий міхур.

       За добу в організмі людини утворюється 1-1,5 л вторинної сечі. Кількість добової сечі змінюється при зміні питного режиму, температури довкілля, надмірно¬му вживанні солі. Аналіз сечі, який роблять у клініках, дає лікарю важливу інформацію і про роботу нирок, і про процеси обміну речовин, що протікають в інших органах.

Таким чином, під час хвороб склад сечі різко змінюється: в ній з'являється білок, цукор, ацетон, жовчні кислоти, кров'яні тільця. З віком змінюються кількість і склад сечі. Сечі у дітей виділяється порівняно більше, ніж у дорослих, а сечовипускання відбувається частіше внаслідок інтенсивного водного обміну і відносно більшої кількості води та вуглеводів у раціоні харчування дитини.

      Як відбувається сечовипускання?

       Нирки функціонують безперервно, однак сеча виділяється з ор¬ганізму періодично.

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі спинного мозку і перебуває під контролем кори головного мозку. Сеча, яка надходить у сечовий міхур, спричинює підвищення тиску в ньому, що подразнює рецептори, які містяться у стінці міхура. Імпульси йдуть від надмірно розтягнутих стінок сечового міхура. Збудження, що вини¬кає в рецепторах, іде по доцентрових нервах у центр сечовипускання, переходить там на відцентрові нерви і надходить по них до м'язів міху¬ра і сфінктерів. Стінки міхура скорочуються, а сфінктери в цей час роз¬слабляються - відбувається сечовипускання.

       У немовлят протягом першого року життя має місце мимовільне (безумовно-рефлекторне) сечовипускання, що пов'язане з недостатнім РОЗВИТКОМ кори великих півкуль. Лише поступово, в міру розвитку кори головного мозку, в дитини виробляється умовний рефлекс затримуван¬ня сечовипускання. Довільне виділення сечі встановлюється до 2-3 років життя.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал параграфа 20 с.88-91.

Складіть міні вікторину до теми параграфа 20.

Випишіть нові терміни та вивчіть їх значення.

                            09.02.22

Тема уроку "Будова нефрону й утворення сечі"

Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування.

1. Через які органи нашого організму здійснюються процеси виділення (шкіра - піт, нирки - сеча, легені - СО2, вода…)

2. Як називаються парні органи виділення бобоподібноі форми(нирки)

3. Місце роміщенні нирок в організмі(поперековий відділ тулуба)

4. З яких двох шарів складаються нирки(кіркового і мозкового)

5. Яка маса нирок (120-150 г)

6. Як називають місце входу у нирку артерії і вени, нервів і лімфатичних судин та сечівника(ворота нирки);

7. Що є структурною і функціональною одиницею нирок : (Нефрон);

8. З чого складається нефрон:(капсули , збірної трубочки; петлі Генле; звичайного канальця.)

9. Як називають парні трубки 35 сантиметрів довжиною, що з’єднують нирки і м’язовий міхур(сечоводи)

10. Як називають м’язовий мішок, в якому збирається сеча(м’язовий міхур)

11. Назвіть органи сечовидільної системи по порядку їх розміщення з гори до низу:(нирки, сечоводи, сечовий міхур), сечівник)

12. Через який орган сеча виводиться на зовні(сечовивідний канал)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів:

Обговорення епіграфа.

Отже нирки є важливим органом виділення з організму шкідливих і непотрібних нам продуктів обміну. Саме тому кожного другого четверга березня в понад 120 країнах світу відзначають Всесвітній день нирки. Ці дні проводяться під різними девізами: «Зберігай низький тиск!», «Захищаючи нирки, ти захищаєш серце», «Здоров’я нирок для всіх». Мета проведення Дня нирки - підвищення обізнаності населення щодо важливості нирок, а також розповсюдження інформації про те, що хвороби нирок трапляються часто, але є виліковними за ранньої діагностики.

Проблема уроку:

– Але, яким чином утворюється сеча?

– Як поєднати такі факти? (в нирках за добу утворюється біля 180 л фільтрату, а виводиться 1 -1, 5л сечі).

– Яким чином нирки виводять з крові шкідливі речовини, а повертають

корисні?

– Які механізми лежать в основі цих процесів?

На ці питання ми спробуємо відповісти вивчивши тему.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Запис теми в зошиті.

Розповідь вчителя:

Сеча утворюється з плазми крові в нирках. Виокремлюють два етапи сечоутворення: фільтрація - утворення первинної сечі та реабсорбція і секреція - утворення вторинної сечі.

Перший етап – фільтрація - відбувається в ниркових тільцях нефрону

капсулах, які й виконують функцію фільтра. Через ворота в нирку входить ниркова артерія, що розгалужується на велику кількість дрібних артерій у виглядіклубочка. Приносна артерія більша за діаметром, ніж виносна, і тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий (70-80 мм рт. ст.). Завдяки цьому плазма крові разом із розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами витискається крізь тонку стінку капіляра в порожнину капсули. При цьому профільтровуються всі компоненти плазми крові, за винятком білків У результаті фільтрації в порожнині капсули нефрону утворюється рідина, яку називаютьпервинною сечею.. За добу в людини через нирки проходить 1500 л крові, що призводить до утворення 150 л первинної сечі.

Другий етап сечоутворення – реабсорбція - відбувається в канальцях нефронів першого і другого порядку, які густо покриті сіткою капілярів. Там з первинної сечі (фільтрату) назад у кров всмоктуються всі потрібні організму речовини: глюкоза, амінокислоти, вітаміни, мінеральні солі, значна кількість води (99%), а також шеретуються із крові у фільтрат токсини, лікарські преперати, які не профільтрувалися в капсулі. Так утворюється вторинна сеча, або просто сеча, яка виводиться з організму. Вторинної сечі утворюється небагато (1,5 л), а саме 1% від загальної кількості первинної сечі (150 л). За одиницю часу нирки пропус¬кають крові в 5 разів більше своєї ваги; вся кров людини проходить через нирки за 8-10 хвилин і очищується 60 разів за добу.

Отже, кров у нирках послідовно долає дві капілярні сітки: капілярних клубочків і капілярів, які обплітають канальці.

що за нормальної роботи нирок у сечі немає білка і глюкози. Якщо вони з'являються, це свідчить про порушення роботи нирок та обміну речовин в організмі.

Регуляція сечоутворення здійснюється за нервово-гуморальними механізмами.( самостійна робота )

Нервова регуляція відбувається за рахунок вегетативної нервової системи: симпатичні нерви подають сигнали для звуження приносних артеріол, унаслідок чого зменшується приплив крові до нирок і, відповідно, утворення сечі. Центр сечоутворення розташований в проміжному відділі головного мозку. Гуморальна регуляція здійснюється гормонами: вазопресином (або антидіуретичним гормоном) - при посиленій секреції гормона сечоутворення зменшується, а при пониженій – збільшується

Як відбувається видалення сечі з організму?

Вторинна сеча за рахунок скорочень гладеньких м’язів стінок сечоводів надходить у сечовий міхур безперервно зі швидкістю 50 мл/год. Наповнення міхура призводить до підвищення тиску й розтягнення його стінки, що спричиняє подразнення механорецепторів міхура. Імпульси, що виникають у цих клітинах, по нервах надходять до центру сечовиведення в крижовому відділі спинного мозку. У цьому центрі інформація аналізується й формується відповідь, що у вигляді нервових імпульсів надходить до робочих органів. Відбувається скорочення стінок сечового міхура й розслаблення колових м’язів сечового міхура та сечівника. Людина може легко гальмувати позиви до сечовиведення, тому що на розслаблення м’яза-сфінктера сечівника впливає кора великих півкуль.

IV. Узагальнення знань учнів:

Біологічний диктант (Так чи ні)

1. Утворення первинної сечі відбувається в капсулі нефрона (так)

2. Об’єм вторинної сечі становить 1,5 літра (так)

3. Реабсорбція відбувається в збірній трубці (ні)

4. Фільтрація відбувається в звивистому канальці (ні)

5. Вода ре абсорбується в петлі нефрона (так)

6. Сеча не містить білка і глюкози (так)

7. Центр сечовиділення знаходиться в головному мозку(ні)

8. Первинна та вторинна сеча відрізняються за своїм складом та кількістю(так)

9. До складу первинної сечі входять лише отруйні речовини(ні)

10. Сечовипускання у людини відбувається по мірі накопичення сечового міхура(ні)

V. Домашнє завдання:

Вивчити §21 с.92-94

Підготувати повідомлення « Як впливає алкоголь на роботу нирок» 

Біологія за 10.02

Тема уроку:" Будова і функції нервової системи"

Уважно прочитайте текст параграфів 30 -31 с. 129-135 та розгляньте малюнки до них .

Замалюйте будову нейрона по малюнку 30.1 та запам'ятайте його будову.

Прочитайте текст параграфа про рефлекторну дугу , запишіть у зошит її будову та запам'ятайте. С.

131. Розгляньте будову нервової системи на малюнку 31.1 с. 133 та запишіть у зошит складові нервової системи.

Письмово виконайте завдання 1( позначене зеленим кольором) на с.135.

                               21.03.22

Тема уроку "Спинний мозок"

Впродовж сьогоднішнього уроку ми поповнимо свої знання про нервову систему, а зараз давайте пригадаємо вивчений матеріал попередніх параграфів про нервову регуляцію систем та органів нашого організму. Виконаємо вправу 

1. На які два відділи поділяється нервова система? (на центральну і периферичну)

2. Що входить до складу ЦНС? (головний та спинний мозок)

3. Що входить до складу периферичної нервової системи? (12 пар черепно-мозкових нервів та 31 пара спинномозкових нервів)

4. Як називаються клітини нервової тканини? (нейрони)

5. Що таке ганглії? (периферичні нервові сплетіння)

6. Що таке синапс? (Це спеціальне утворення на кінці аксону, через яке нервові імпульси передаються від однієї клітини до іншої)

7. Які нерви звуться змішаними? (ті, які містять чутливі, рухові та інші нервові волокна)

8. З чого складається рефлекторна дуга? (рецептор, чутливий нейрон, нервовий центр, руховий нейрон, ефектор)

9. Що таке рефлекс? (це реакція організму на подразник, яка здійснюється за участю нервової системи)

10. Що таке аксон? (це довгий відросток нейрону по якому збудливість передається від тіла нейрона до інших клітин)

11. Що таке дендрит? (це короткий відросток нейрону по якому збудливість передається до тіла нейрону)

        Вивчення нового матеріалу

Давайте ще раз пригадаємо, з яких відділів складається нервова система (ЦНС і периферична), а ЦНС? (складається з головного й спинного мозку).

Спинний мозок — це тяж завдовжки 41–45 см (у дорослої людини), діаметр від 0,8 до 1,4 см, маса до 38 г. (Запишемо у зошит – довжина, маса, діаметр). Давайте разом пригадаємо, де розміщується спинний мозок? (відповіді учнів). Вірно, він розміщується у хребетному каналі, який утворюють отвори хребців і прикріплюється до його стінки. Вгорі він переходить у головний мозок, а внизу закінчується нарівні 2-го поперекового хребця. Відповідно спинний мозок має форму циліндричного тяжа, і утримується в постійному положенні за допомогою зв'язок. Передній (верхній) кінець спинного мозку переходить в довгастий мозок, а задній (нижній) - у так звану кінцеву нитку.

Записуємо у зошит другий пункт плану.

ІІ. Оболонки спинного мозку.

 Спинний мозок має три захисних оболонки – тверду, павутинну та м’яку. Тверда мозкова оболонка (зовнішня) у вигляді довгого щільного мішка оточує спинний мозок з усіх боків. Зверху вона міцно зростається з краями великого потиличного отвору потиличної кістки, а внизу сліпо закінчується на рівні другого крижового хребця. Між окістям хребетного каналу і цією оболонкою розміщений простір, що заповнений жировою клітковиною, яка відіграє роль еластичної прокладки.

Павутинна оболонка знаходиться під твердою. Між цією оболонкою і мякою розміщений найбільший щілиноподібний підпавутинний простір, який заповнений мозковою рідиною.

М`яка, або судинна, оболонка (внутрішня) щільно прилягає до зовнішньої поверхні спинного мозку і містить у собі велику кількість кровоносних судин.

Отже, давайте ще раз пригадаємо скільки оболонок є у спинного мозку? Занотуйте схему оболонки спинного мозку собі у зошити.

ІІІ. Будова сірої та білої речовини спинного мозку.

Спинний мозок складається із сірої та білої речовини. Як ви бачите, сіра речовина має будову метелика.

Сіра речовина спинного мозку містить різні за функціями нейрони. У передніх рогах знаходяться рухові, або мотонейрони, у задніх - вставні, а в бічних рогах - вегетативні нейрони. Від клітин передніх рогів відходять відростки, які утворюють передні корінці, або ще їх називають руховими. До задніх рогів спинного мозку підходять пучки нервових волокон, які складаються із відростків клітин спинномозкових вузлів, що називаються задніми корінцями або ще їх називають чутливі корінці. Об`єднуючись передні і задні корінці утворюють 31 пару змішаних спинномозкових нервів які виходять із кожного сегменту на рівні хребцевих отворів.

 Біла речовина спинного мозку, що складається лише з нервових волокон, оточених мієліновою оболонкою, займає всю периферію і ділиться рогами сірої речовини, які вдаються в неї, на теж парні канатики, або стовпи: передні, задні, бічні. Передні канатики знаходяться між передніми рогами, задні канатики - між задніми рогами, а бічні канатики - з боків спинного мозку. Утворюють висхідні та нисхідні нервові шляхи, якими нервові імпульси надходять від рецепторів до нервових центрів, і навпаки – від нервових центрів до робочих органів.

Отож, ми вияснили, що спинний мозок складається із сірої та білої речовини 

IV. Сегментарна будова спинного мозку.

В спинному мозку розрізняють такі відділи: шийний, грудний, поперековий і крижовий. Спинний мозок має виражену сегментарну будову. Під сегментом розуміють поперечну ділянку спинного мозку, від якої відходять пара спинномозкових нервів, які залишають хребетний канал на рівні отвору кожного хребця і симетрично розгалужуються в правій і лівій половинах тіла. Кожний із сегментів спинного мозку зв’язаний нервами з певними ділянками тіла.

Шийні і перший грудний сегмент по чутливих нейронах одержують інформацію від шкіри, м’язів голови, шиї і передніх кінцівок та контролюють роботу цих органів. Грудні сегменти приймають сигнали і регулюють функції шкіри, м’язів внутрішніх органів черевної й грудної порожнини. Нейрони цих сегментів беруть участь у регуляції роботи серця, стану всіх судин, органів дихання, шлунково-кишкового тракту тощо. Поперекові й крижові сегменти відповідають за чутливі й рухові функції поясу нижніх кінцівок і самих нижніх кінцівок, беруть участь у регуляції сечовипускання і дефекації.

У спинному мозку виділяють два потовщення: шийне (верхнє) і поперекове (нижнє). Як ви думаєте чому наявні у спинному мозку ці два потовщення? (відповіді учнів) Так, ці потовщенні містять більшу кількість нейронів саме у цих відділах, тому що вони іннервують відповідно верхні і нижні кінцівки. У людини в зв`язку з більш складною діяльністю руки, як органу праці, шийне потовщення спинного мозку, відповідно, більших розмірів від поперекового. Отже, з яких відділів складається спинний мозок?

Давайте запишемо п’ятий пункт плану у зошит.

V. Функції спинного мозку.

1. Рефлекторна функція полягає у здійсненні рефлексів, пов’язаних із забезпеченням руху: підтримання постави, ходіння, відсмикування руки від гарячого або гострого предмета. Через спинний мозок проходять рефлекторні дуги, з якими пов’язане скорочення скелетних м’язів .

Друга учениця підготувала повідомлення про провідникову функцію спинного мозку.

2. Провідникова функція забезпечує зв’язок і узгоджену роботу всіх відділів ЦНС. Нервові імпульси, що надходять у спинний мозок від рецепторів по висхідних провідних шляхах передаються до головного мозку, а з нього по низхідних провідних шляхах повертаються до спинного мозку, а звідти – до робочих органів.

Таким чином, спинний мозок відіграє роль двостороннього провідного шляху між головним мозком і периферичною нервовою системою та керує простими рефлекторними діями. Давайте складемо схему.

VІ. Травмування спинного мозку.

Нервові клітини спинного мозку відносять до найтендітніших структур в організмі людини, а тому вони знаходяться під надійним захистом кісток. Травмування спинного мозку є дуже небезпечним, адже при цьому руйнуються його провідні шляхи, це супроводжується частковою або повною втратою чутливості , а то і рухомості частини тіла нижче від місця травмування. Саме тому травмування шийного відділу спинного мозку є найнебезпечнішим, адже приводить до повної нерухомості тіла людини. Під час травмування хребта – травмується і спинний мозок, тому для людини, яка зазнала таких травм потрібно викликати швидку допомогу, а до приїзду лікарів забезпечити нерухомість таким чином – покласти потерпілого на живіт на тверду поверхню, наприклад дошку. Небезпечним для спинного мозку є і неправильне положення тіла під час сидіння, адже відбувається стискування, деформування спинного мозку хребцями, що призводить до порушення функцій спинного мозку. Тому вам потрібно контролювати положення тіла під час сидіння, слідкувати за своєю поставою, а також оберігатися від травмування спинного мозку. Адже як кажуть у народі «Сила життя у здоровому хребті», і тепер ми чітко можемо пояснити цю народну мудрість. Я маю для вас ось такі вправи для хребта, але за браком часу я не можу провести з вами ці вправи, тому, я хочу подарувати вам комплекс вправ для хребта, які ви зможете виконувати по потребі у будь-який час, на будь-якому уроці, щоб зняти статичне навантаження із хребта, і таким чином покращити роботу спинного мозку, адже це, як ви зрозуміли, дуже важливо для нашого організму і його повноцінного функціонування.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Гра «Вірю — не вірю».

1. До периферичної нервової системи належать 12 пар черепно-мозкових і 31 пара спинномозкових нервів. (+)

2. У каналі хребта розташований головний мозок. (-)

3. Відділи спинного мозку людини: шийний, грудний, поперековий, крижовий. (+)

4. Вага спинного мозку — більш ніж 50 г. (-)

5. Шийне і поперекове потовщення спинного мозку відповідають місцям виходу нервів, що ідуть до верхніх та нижніх кінцівок. (+)

6. Колінний рефлекс замикається у спинному мозку. (+)

7. Біла речовина розміщена у вигляді метелика в спинному мозку. (-)

8. Кількість сірої речовини збільшується до крижового відділу.(+)

9. Із спинного мозку виходить 35 спинномозкових нервів.(-)

10. При травмах спинного мозку не порушується його провідність.(-)

Дати відповіді на запитання

- Яку будову має спинний мозок? Які його основні параметри?

- Які оболонки має спинний мозок?

- Чим відрізняється сіра й біла речовина ЦНС?

- які сегменти спинного мозку виділяють?

- Які функції виконує спинний мозок?

- Чим небезпечне травмування спинного мозку?

Отож, ми можемо стверджувати, що із поставленими завданнями сьогоднішнього уроку ми з вами впорались.

VІІ. Підсумок уроку

Як ви вважаєте, які вправи допомогли нам виконати поставлені завдання. Свої відповіді сформулюйте за допомогою вправи «Незакінчене речення» продовжте запропоновану мною фразу.

-На уроці мені найбільше сподобалося….

-Мені не сподобалося…..

-Сьогодні на уроці я навчився(лася)….

Учитель аналізує роботу класу, визначає рівень навчальних досягнень, проводить оцінювання.

VІІІ. Домашнє завдання.

 Опрацювати 32 параграф підручника с 136 , повторити попередні параграфи : 30-31 .

Скласти міні вікторину до параграфа 32

                             23.03.22

Тема уроку "Будова головного мозку"

Актуалізація опорних знань:

1. Бесіда:

• На які частини поділяють нервову систему?

• Які органи входять до складу центральної нервової системи?

• Які функції виконують оболонки спинного мозку?

• Чим утворена біла речовина мозку?

• Чим утворена сіра речовина спинного мозку?

2. «Мозковий штурм»

• Чому співвідношення білої та сірої речовини у різних відділах спинного мозку різне?

 Засвоєння нового матеріалу

1). Особливості будова головного мозку.

• Чи вірне твердження «Чим більше мозок, тим розумніше його щасливий володар»?

     Довгий час панувала думка, що від маси мозку залежать розумові здібності людини: чим більша маса мозку, тим обдарованіша людина. Але, як з'ясувалося пізніше, це не так.

Наприклад, маса мозку:

• І.П.Павлова – 1 653 г

• Д.І.Менделєєва – 1 571 г

• Байрона (англ. поет )– 1 807 г

• І.Шиллера (нім. поет, філософ) – 1 785 г.

Найважчий мозок – 2 900 г - був виявлений в індивіда, який прожив усього 3 р. Мозок його у функціональному відношенні був неповноцінним.

Встановлено, що інтелект людини знижується лише в тому випадку, коли його маса зменшується до 900 г і менше.

Ступінь розвитку мозку залежить від співвідношення спинного мозку до головного. Так,

• у кішок воно — 1:1,

• у собак — 1:3,

• у мавп — 1:16,

• у людини — 1:50.

Розповідь вчителя:

     Головний мозок людини займає всю порожнину черепа, кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень.

У процесі росту й розвитку головний мозок набуває форми черепа.

Ззовні мозок нагадує драглисту масу жовтуватого кольору, тому раніше вважали, що це речовина, яка охолоджує кров.

складання ОК: Особливості будова головного мозку:

- міститься в мозковому відділу черепа;

- вкритий трьома оболонками – твердою, павутинною і м’якою;

- від г.м. відходить 12 пар черепно-мозкових нервів;

- маса 1 300-1 400, у новонародженої дитини – 330-400 г., до 20 років досягає остаточних розмірів;

- є сіра та біла речовина: сіра речовина утворює кору півкуль г.м.; біла – провідні шляхи, з’єднуючи різні частини г.м.;

- є 4 шлуночки (порожнини, заповнені рідиною, яка створює внутрішньочерепний тиск, забезпечує обмін речовин і захисну функцію);

Розповідь вчителя:

У головному мозку людини розрізняють стовбур, мозочок та великий мозок, або кінцевий мозок.

Стовбур - це продовження спинного мозку. До стовбура мозку відносять довгастий мозок, міст, середній.

2). Лабораторне дослідження

Вивчення будови головного мозку людини

Мета: ознайомитися з будовою головного мозку за малюнками підручника.

                                                                          Хід роботи

1. Розгляньте мал. 144 на ст.179.

2. Знайдіть мозолисте тіло.

3. Знайдіть стовбур головного мозку та його складові.

4. Знайдіть мозочок, борозни, звивини, а також частки кінцевого мозку.

5. Знизу моделі головного мозку знайдіть місце, від якого відходять черепно-мозкові нерви.

6. За результатами роботи зробіть висновки.

3). Будова і функції головного мозку. Розповідь вчителя, складання ОК.

Назва відділу г.м. Будова Функції

І. Стовбурова частина:

Довгастий мозок

“вузол життя” - продовження спин.м;

- містить життєво важливі центри;

 (серц. діяльн., дих, ковтання, чхання, кашель, блювання, сльозовиділення, секрецію слини, шлункового і підшлункового соку та ін) регуляція життєво важливих функцій організму.

Ушкодження довгастого мозку може бути причиною смерті внаслідок припинення серцевої діяльності та дихання.

Міст

 - зв’язує довгастий і середній мозок контролює міміку, жування, поставу.

Середній мозок - сіра речовина утворює чотиригорбкове тіло.

(передні й задні горби, орієнтувальні реакції та реакції на звук) регуляція м’язового тонусу й пози; орієнтування на зорові й слухові подразнення.

ІІ. Мозочок:

 - складається з двох півкуль;

- поверхня вкрита сірою речовиною, утворюючи кору;

- має вузькі звивини і борозни. координація рухів, збереження рівноваги тіла, підтримка тонусу.

У разі патологічного ураження швидко виникає втома, дрижання кінцівок, порушуються м'язовий тонус, рівновага, розмірність, плавність рухів тіла і мови.

ІІІ. Передній мозок:

Проміжний мозок - складається із зорових горбів (таламуса) і підгорбової ділянки (гіпоталамуса);

Розглянути мал. 145, ст. 181 таламус відповідає за переразподіл інформації; є центром больової чутливості, замикання умовних рефлексів, навчання;

гіпоталамус - терморегуляція, регуляція обміну речовин, діяльності серцевосудинної системи, залоз внутрішньої секреції, травної системи - нейрогормони, сечовиділення, сну й бадьорості, емоцій.

Кінцевий або великий мозок - найголовніший відділ головного мозку;

- представлений двома півкулями, з’єднаними мозолистим тілом;

- маса становить 80% загальної маси мозку;

- поверхня півкуль утворена сірою речовиною, або корою г.м;

- кора г.м. містить 109 – 1011 нейронів;

- площа поверхні кори г.м. – 220 000 мм2 (0,22 м2);

- кора утворює борозни (заглиблення) і звивини (складки);

- під корою (сірою речовиною) розташована біла речовина – скупчення сірою речовини в білій утворює підкірку г.м.;

У тримісячного зародка поверхня півкуль гладенька, але кора росте швидше, ніж мозкова коробка, тому кора утворює складки — звивини, обмежені борознами; у них міститься близько 70 % поверхні кори.

 Кора г.м. сприймає й аналізує сигнали,

бере участь у створенні умовних рефлексів,

забезпечує пам’ять, мислення, уяву.

Зони кори великого мозку:

сенсорні або чутливі зони, сприймають сигнали від різних рецепторів;

рухові зони визначають рухи різних частин тіла;

асоціативні зони, поєднують діяльність рухової й сенсорної зон, З діяльністю асоціативних зон пов'язані мислення, свідомість.

Руйнування кори призводить до втрати здатності навчатися, думати, розуміти мову

Дати відповіді на запитання:

• Які борозни найглибші? Де вони знаходяться?

• На які частини борозни ділять поверхню півкуль?

       (Найглибші борозни - бічна, центральна, потилично-тім’яна. Борозни поділяють г.м. на 4 основні частки: лобову, тім’яну, скроневу і потиличну).

• Встановити розташування деяких нервових зон у корі великого мозку.

Очікувана відповідь учнів:

      У тім’яній частці розміщені зона шкірної та суглобово-м'язової чутливості і рухова зона, смакова

У скроневій – слухова і вестибулярна, нюхова зони.

У потиличній частині - зорова зона.

          У лобовій – зона внутрішніх органів.

Доповнення вчителя:

Чисто мовної зони не існує. Вона частково міститься в корі скроневої частки, нижньої лобової звивини зліва, ділянках тім'яної частки. Ураження їх супроводжується розладами мови.

V. Узагальнення і закріплення знань:

 Вправа «Вірю – не вірю»

1. Середня маса мозку людини становить 1500-1700 г.

2. Головний мозок через великий потиличний отвір з’єднується зі спинним мозком.

3. Головний мозок покритий трьома оболонками

4. Середній мозок містить зорові горби

5. У проміжному мозку знаходиться центр дихання та серцево – судинної діяльності

6. Головний мозок ушкоджується або гине при кисневому голодуванні протягом 4-8 хв.

7. Між середнім і довгастим мозком розміщений міст.

8. Мозок приблизно на 50 % складається з води.

9. Середній мозок приймає участь в регуляції м’язового тонусу й пози.

10. До проміжного мозку відноситься гіпоталамус.

11. Мозочок утворений двома півкулями і черв’ячком, що розташований між ними

12. Стовбур зв’язує головний мозок зі спинним у єдину центральну нервову систему.

Вірні відповіді:

  1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

   - + + - - + + - + + + +

Проведення дослідів, що ілюструють функції мозку.

Дослід 1. Здійснити рефлекс ковтання (Довгастий мозок)

Дослід 2. Затримати дихання. Чому хочеться зробити вдих? (Довгастий мозок)

Дослід 3. Учитель відходить у кінець класу і несподівано каже «Ау».

Усі повертають голову в бік, звідки лунає голос. Чому?

(Орієнтувальний рефлекс, середній мозок)

Дослід 4. Гра «замри» (Рефлекс пози, проміжний мозок)

Дослід 5. Носопальцева проба з розплющеними і заплющеними очима.

(Координаційні рефлекси, мозочок.)

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал параграфа 33,34 с.138-144.

Письмово виконати завдання 3 на с.144.(скласти 5 тестових завдань з однієї правильною відповіддю до теми)

                              28.03.22

Тема уроку" Поняття про соматичну та вегетативну нервову систему "

   Мотивація навчальної діяльності учнів.

Уявіть, що ви тільки пообідали. Серце працює повільніше, а діяльність травного тракту посилилася. Але, якщо у вашу їдальню раптово за біжить людина з наганом, або ви почуєте за вікном ґвалт, то відбудеться трохи інше… Травлення сповільниться, серце почне битися скоріше, кров попрямує до м’язів та мозку, ваші легені будуть розтягуватися й поглинати більше кисню, зіниці ваших очей стануть більшими, потові залози активізуються, артеріальний тиск підвищиться… І все це - за одну секунду!

 Чому так сталося?

 Як ви думаєте, який відділ нервової системи включає ці механізми і узгоджує їх?

IV. Актуалізація навчальної діяльності учнів

Бесіда з учнями

1. На які частини поділяють нервову систему?

2. Що входить до складу центральної нервової системи?

3. Що входить до складу периферичної нервової системи?

4. Чи може людина командою змусити своє серце скорочуватись швидше?

• Повідомлення теми та мети уроку.

V. 

1. Будова та функції соматичної та вегетативної нервової системи.

Нервові волокна (нерви), що не перериваються Нервові волокна( нерви), що перериваються вузлами

2. Склад

Черепномозкові нерви

(12 пар) Спинномозкові нерви

(31 пара) Симпатичні нерви Парасимпатичні нерви

3. Типи нейронів

Чутливі та рухові Рухові

4. Швидкість проведення імпульсу

30-120 м/с 1-3 м/с

5. Центр контролю

Мозочок, середній мозок, кінцевий мозок Гіпоталамус – ділянка проміжного мозку

6. Дія системи

Підконтрольна людській свідомості, людина усвідомлено дає команди. Не підконтрольна людській свідомості,

регуляція відбувається несвідомо (автономно)

7. Функції

Забезпечують зв'язок організму із зовнішнім середовищем. Здійснюють рухи всіх частин тіла Іннервують роботу внутрішніх органів.

Забезпечує мобілізацію фізичних сил організму.

 Іннервують внутрішні органи, справляючи на них вплив протилежний дії симпатичної нервової системи.

Забезпечує відновлення ресурсів.

Іннервація (від лат. In — в, всередині і нерви) — забезпечення органів і тканин нервами, що забезпечують їхній зв'язок з центральною нервовою системою (ЦНС).

2. Робота відділів вегетативної нервової системи.

Розповідь з елементами бесіди.

Збудження симпатичної автономної нервової системи сприяє інтенсив¬ній діяльності організму, а збудження парасимпатичної, навпаки, сприяє відновленню витрачених організмом ресурсів. Чимало органів зазнають протилежного впливу симпатичної й парасимпатичної систем, оскільки ці системи є функціональними антагоністами.

         Наприклад, під впливом імпульсів, що надходять по симпатичних не¬рвах, частішають і посилюються скорочення серця, підвищується тиск кро¬ві, підвищується вміст глюкози в крові, розширюються зіниці, гальмуються скорочення шлунка й кишечника, зменшується секреція шлункового соку.

            Під впливом імпульсів, що надходять по парасимпатичних нервах, уповільнюються й послаблюються скорочення серця, знижується артері¬альний тиск, знижується вміст глюкози в крові, збуджуються скорочення шлунка й кишечника, посилюється секреція шлункового соку.

У такий спосіб робота симпатичної нервової системи сприяє активній роботі організму, а діяльність парасимпатичної нервової системи спрямо¬вана на збереження й поновлення запасів енергії в організмі.

Цікаво знати?

 Симпатичні нерви в організмі людини утворюють сплетіння: сонячне, серцеве та легеневе. Які відповідають за формування больових відчуттів окремих органів: підшлункової залози, серця, легень

 Найбільшим парасимпатичним нервом є блукаючий – його гілки знаходяться в багатьох внутрішніх органах – серці, шлунку, судинах, кишечнику.

Демонстрація таблиці Вплив автономної нервової системи на діяльність деяких органів .

3. Захворювання периферичної нервової системи

Розповідь з елементами бесіди.

 Як ви вважаєте, які чинники можуть впливати на роботу нервової системи?

            На роботу нервової системи можуть впливати багато фізичних і хіміч¬них чинників, стреси, непосильні психічні й фізичні навантаження, спад¬кові чинники й травматичні чинники.

            Для нормального існування організму необхідне збереження цілісності всіх відділів центральної і периферичної нервової системи, їхня узгоджена спільна робота.

            Ушкодження окремих ділянок центральної і периферичної нервової систем може призводити до порушення різних функцій. Це пояснюється загибеллю нейронів, що входять до складу нервового центру, який регулює діяльність того чи іншого органа, й ушкодженням нервових волокон, що підтримують зв'язок між нервовими центрами та відповідними органами.

Ушкодження кори великих півкуль може призвести до порушення мовлення, зору, слуху, здатності орієнтуватися в просторі. Ушкодження мозкової речовини в центральній ділянці кори мозку призводить до рухових розладів аж до виникнення паралічів на протилежному боці тіла. Ушко¬дження мозочка виражаються в порушенні координації рухів, при цьому страждає й діяльність внутрішніх органів.

            Ушкодження серцево-судинного або дихального центрів, що розташо¬вані в довгастому мозку, призводить до смертельного результату.

            Діяльність нервових центрів може порушуватися, через нестачу кис¬ню, під дією отруйних речовин, які потрапили в кров, а також з інших причин.

Розповідь про хвороби Вегетативної нервової системи

Мігре́нь (англ. Migraine) — хронічний розлад, який характеризується періодичним головним болем середньої та високої інтенсивності, що часто пов'язаний з ураженням вегетативної нервової системи. У всьому світі більше, ніж 10 % населення, страждає на мігрень у тому чи іншому періоді життя.

Сиптоми мігрені: нудота; блювота, світобоязнь (підвищена чутдивість до світла), гіперакузія (підвищена чутливість до звуків тощо).

Вважають, що мігрень виникає через наявність певних генетичних факторів та вплив факторів довкілля. Мігрень уражає більше хлопчиків, ніж дівчаток до початку статевого дозрівання, але трапляється удвічі, а то й утричі більше серед жінок, ніж чоловіків. Мігрень часто розвивається на тлі психічних розладів, включаючи депресію, вважають стрес, сон, голод та втому — ці фактори однаково часто зумовлюють мігрень. Найчастіше напад мігрені починається не на висоті стресу, а під час очікування майбутнього (можливого) стресу або після стресової ситуації.

Вегетативна дисфункція (ВСД) – це захворювання, що пов’язане з порушеннями в роботі вегетативної нервової системи. Через це так важко знайти корінь проблеми – як лікувати те, що не має певного місцезнаходження в тілі?

Вегетативна нервова система пронизує весь організм. Тривожні симптоми з’являються, коли знижується тонус вегетативної системи, наслідком чого є невиконання нею своїх основних функцій.

Ознаки хвороби

• Організм погано пристосовується до погодних умов;

• Підвищена або знижена пітливість (загальна та локальна);

• Нестабільність температури тіла;

• Біль в області серця (поколювання, похідні болі, дискомфорт в області серця, відчуття стиснення в грудях, часті відчуття недостатності повітря);

• Подразливість, нервозність;

• Нестабільний знижений або підвищений артеріальний тиск;

• «Мурашки» по тілу, поколювання, оніміння різних частин тіла;

• Головний біль, запаморочення, постійна втома;

• Дуже гарний або, навпаки, поганий апетит.

 

                   Узагальнення, систематизація та контроль знань та вмінь учнів.

Гра «Так чи ні»

1. Черепномозкові нерви належать до вегетативної нервової системи –

2. Соматична нервова система підконтрольна діяльності людини +

3. Симпатична нервова система прискорює роботу серця +

4. Середній мозок керує роботою вегетативної нервової системи –

5. Парасимпатичні нерви здійснюють рухи всіх частин тіла –

6. Черепномозкових нервів 12 пар +

7. Вегетативна нервова система складається із рухових нейронів +

8. Спинномозкових нервів 62 +

9. Діяльність вегетативної нервової системи підпорядковується волі людини –

10. Соматична нервова система має вставні нейрони +

11. Парасимпатичний відділ підвищує кров’яний тиск –

12. Стрес є причиною мігрені +

13. Симпатичні нерви належать до соматичної нервової системи –

14. Найбільший парасимпатичний нерв – це блукаючий +

15. Спинномозкові нерви розширюють зіниці –

16. Зв'язок організму з навколишнім середовищем забезпечує соматична нервова система +

17. Симпатичні нерви утворюють сплетіння +

VII. Домашнє завдання

Опрацювати §35 підручника, повторити §§31-36, письмово виконати завдання номер 2, 5 с. 148

                                30.03.22

Тема уроку " Профілактика захворювань нервової системи"

  Нервова система пронизує весь наш організм і забезпечує його взаємодію з навколишнім середовищем, поєднує в єдине ціле всі частини організму, сприяє розумовій діяльності людини. З допомогою нервової системи відбувається управління рухами і регуляція всіх функцій, які виконують різні органи. Але, на жаль, і нервова система під впливом будь-яких несприятливих факторів може дати збій в роботі і тоді виникають захворювання нервової системи, які потрібно обов’язково лікувати, бо як відомо для хворої людини втрачається сенс життя.

- 

Вправа «Коло ідей»

Подумайте та назвіть причини порушень діяльності нервової системи:

• Механічні травми, електричне ураження центральних і периферичних структур нервової системи;

• Перегрівання чи переохолодження організму;

• Інфекційні захворювання;

• Вживання наркотиків, алкоголю, тютюнопаління;

• Вплив токсичних речовин;

• Порушення обміну речовин, голодування, нестача вітамінів, особливо групи В;

• Погіршення або припинення кровопостачання певної ділянки нервової системи;

• Вплив хімічних речовин: антидепресантів, етилового спирту, наркотиків, отрут тваринного й рослинного походження.

• Отруєння антибіотиками, важкими металами (ртуттю, миш’яком, свинцем, вісмутом, марганцем тощо).

Вчитель: Причинами порушень нервової системи є зовнішні або внутрішні чинники.

Зовнішні чинники — це травми (удари та поранення), ураження електричним струмом, надмірне перегрівання або переохолодження організму, інфекції та отрути, а також перевтома й шкідливі звички.

Внутрішні чинники — це розлади кровопостачання ділянки нервової системи та пов’язані з ними кисневе й білкове «голодування», дефіцит вітамінів, запальні процеси тощо.

На сьогоднішній день ми часто зустрічаємося з такою проблемою як нервові розлади. Вони спричиняють порушення нормальної роботи всіх внутрішніх органів. Зараз існує величезна кількість таких захворювань, оскільки щодня ми стикаємося з різноманітними ситуаціями, які не завжди є приємними.

Сьогоднішній ритм життя призводить до емоційних перенавантажень, стресів, хронічної втоми, відчуття тривоги, дратівливості.

Це призводить в свою чергу до зниження працездатності, неврозів та нервових зривів, головного болю тощо.

Депресія – це сталий і хворобливий стан організму, після усунення причин, які призвели організм до такого стану. Причиною можуть бути перенесені тяжкі інфекції, велика кількость прийнятих лікарських препаратів. При депресії у людей може виникнути схильність до суїциду. Лікування даного захворювання тривале і вимагає великої уваги і розуміння з боку родичів. Слід суворо дотримуватися всіх приписів і призначення лікаря. Препаратів, які використовуються для лікування депресії ні в якому разі не можна приймати разом з алкоголем.

Неврастенія - характеризується нервовим виснаженням, перевтомою. До основних симптомів цього захворювання відноситься підвищена стомлюваність, часта і безпричинна зміна настрою, підвищена слізливість, відчуття душевного дискомфорту. У людей, які страждають цим захворюванням нервової системи, може з'являтися роздратування на навколишні предмети, гучний звук, голоси, яскраве світло чи різкі запахи. Будь-які дрібниці, навіть неправильно сказана якась фраза можуть послужити приводом для спалаху гніву і брутальності. Неврастенію ні в якому разі не можна вважати легким захворюванням. Якщо її вчасно не лікувати, то вона може призвести до незворотних наслідків в організмі людини.

Істерія характеризується переважанням емоцій над розумом. Тому в істериків неадекватна реакція на зовнішні подразники. При спостереженні за такими хворими лікарі дуже швидко помічають, що головна мета людини — гра на публіку. Удавано втратити свідомість або закотити істерику — улюблена справа. Раніше подібна поведінка вважалося ознакою поганого виховання, проте лікарі довели, що це достовірне свідчення серйозних проблем з нервовою системою. Подібний стан може супроводжуватися такими явищами, як втрата апетиту, нудота і блювота, патологічна зміна ваги, порушення нормального функціонування серцево-судинної системи.

Неврологічні розлади обумовлені змінами в ЦНС. Сюди відносять таке захворювання, як епілепсія (падуча хвороба). Це хронічне захворювання, що виникає в дитячому і юнацькому віці і проявляється епілептичними нападами. Епілепсія у дорослих осіб буває зумовлена пухлиною головного мозку, травмою голови, інсультом або порушенням хімічного балансу.

Психози пов’язані з пошкодженням структур центральної нервової системи. При цьому хворий не може правильно оцінювати себе, навколишні обставини, ставлення інших людей до себе. Вони часто супроводжуються мареннями, галюцинаціями тощо. Марення - ідеї, судження, які не відповідають дійсності, помилково обґрунтовані. Вони повністю оволодівають свідомістю хворого, не піддаються корекції шляхом переконання і пояснення. Хворий оцінює свої дії як правильні, активно бореться з противниками своїх ідей. Зміст марення може бути найрізноманітнішим, але частіше за все трапляється марення переслідування (хворі впевнені, що за ними слідкують з космосу, приватні детективи, сусіди), марення збитків (хворі впевнені, що крадуть їх речі, хочуть вигнати їх з квартири), марення впливів (зі сторони інопланетян, чарівників і т.д.). Галюцинації - вперше описав Ж. Ескіроль. Він визначав галюціанта як людину, у якої існує переконання, що вона бачить, чує чи якось інакше сприймає нібито існуючий предмет. Видіння можуть бути страшними чи приємними, голоси можуть доноситися ззовні чи звучати всередині голови. Голоси можуть віддавати накази, сварити хворого чи коментувати його дії тощо. У момент напливу голосів хворі не можуть протистояти їх наказам і здійснюють найрізноманітніші, нерідко кримінальні вчинки.

Розсіяний склероз – це прогресуюче захворювання центральної нервової системи, що клінічно проявляється розладами зору, патологією рухової та чутливої сфер. Ця хвороба розвивається внаслідок ураження мієлінової оболонки, яка захищає нервові волокна. Макрофаги видаляють ушкоджені ділянки мієліну, що призводить до оголення волокон та порушення проведення імпульсів по них. В Україні показник поширеності РС у середньому сягає 25 випадків на 100 тис. населення, що свідчить про зону середнього ризику поширення захворювання.

Хвороба Паркінсона - це повільно прогресуюче захворювання дегенеративного характеру, яке характеризується вибірковим ураженням нейронів головного мозку. Клінічно воно проявляється руховими розладами: тремтіння рук, ніг чи голови. З часом розвиваються обмежена рухливість, яка часто спричиняє втрату міміки обличчя і поступове вповільнення чи зникнення рухливості. Цією хворобою страждають приблизно 1-2% людей віком понад 65 років. На сьогоднішній день медицина володіє багатьма знаннями в біохімічних і молекулярних механізмах цього захворювання, проте істинні причини хвороби Паркінсона залишаються не відомими досі. Основні припущення виникнення недуги наступні: спадкова схильність, вікові зміни, зовнішнє середовище – несприятлива екологія, вплив важких металів, отруйні речовини, віруси, інфекційні захворювання. Вік вважається єдиним зрозумілим фактором ризику захворювання: чим старша людина, тим вище ймовірність, особливо в поєднанні зі спадковою схильністю.

Захворювання нервової системи інфекційного походженн

Захворювання Причини, механізм утворення Сутність і наслідки

Енцефаліт Віруси, деякі бактерії, найпростіші або гриби, що передаються через укуси кліщів і комарів, алергени або токсини Запалення головного мозку, яке може призвести до паралічів і смерті

Менінгіт Віруси, бактерії, гриби та деякі паразитичні черви, що передаються через немиті руки або повітряно-крапельним шляхом; деякі антибіотики та протизапальні препарати Запалення оболонок головного або спинного мозку. Може призвести до тяжких ускладнень: глухоти, епілепсії, гідроцефалії та проблем з розумовим розвитком у дітей, інколи — смерті

Поліомієліт Вірус поліомієліту, що може потрапити до організму повітряно-крапельним шляхом або через немиті руки, продукти харчування Ураження сірої речовини спинного мозку, яке призводить до паралічу або навіть смерті

Неврит Віруси, бактерії, токсини, застуда, травмування тощо Запалення периферичних нервів, що призводить до зниження або втрати чутливості, паралічу та парезів

Мозковий штурм: Яким чином можна уникнути інфекційних захворювань?

  Узагальнення та систематизація знань та умінь учнів

Вчитель: звичайно, що світ без хвороб існувати не може, але їхню кількість можна зменшити.

Вправа «Вибір»

Виберіть заходи профілактики захворювань нервової системи:

активний відпочинок, туризм, голодування, музика, створення конфліктних ситуацій, прогулянки на свіжому повітрі, частий перегляд телепередач, творча діяльність, уникнення травмувань спини та голови, перебування в людних місцях під час різних епідемій, загартовування, шкідливі звички, профілактичні щеплення, уникнення контактів з алергенами та токсинами; уникнення застуд, стресів, перевтоми, недосипання, нераціональне використання комп’ютера.

Бесіда:

- Чи впливає на нервову систему тривале перебування за комп’ютером?

- Чи можна посиденьки за телефоном та комп’ютером назвати шкідливими звичками?

- Від кого, в першу чергу, залежить стан нервової системи?

Вчитель: Науково доведено, що негативні емоції теж провокують появу різних хронічних захворювань. Позитивні емоції сприяють швидшому одужанню.

Обговорення народної мудрості: «Гроші втратив – нічого не втратив, час втратив – багато втратив, здоров’я втратив – усе втратив».

Поради

Рослини — «друзі» нервової системи.

- Броколі протидіє стресам.

- Брюссельська капуста сприяє правильному розвитку нервової системи та зменшенню ризику вроджених вад у дітей.

- Цвітна капуста допомагає виводити токсини з організму.

- Зелений горошок покращує розумову діяльність.

- Кукурудза захищає організм від розладів роботи нервової системи, пов’язаних зі старінням.

- Картопля та вишня знижують ризик тромбоутворення і запобігають інсультам.

- Слива усуває безсоння, покращує настрій.

- Мигдаль активізує пам’ять.

- Яблука знімають втому мозку.

Вправи для нервової системи

Помасуйте руки

Наше тіло часто саме дає нам сигнали і підказки у боротьбі зі стресом. Можна часто побачити, як люди під час сильного напруження, потирають руки, або стискають кулаки. Справді, глибокий масаж долонь приводить нашу нервову систему в стан спокою.

Закрийте очі

80% сенсорної стимуляції йде від очей. Закриваючи їх хоча б на деякий час, ми даємо мозку перепочинок.

Вдих і видих

Глибоке і рівномірне дихання, також, діє на нас заспокійливо.

Обніміть себе

Десятисекундні обійми можуть знизити ризик хвороби серця, перемогти стрес, зняти втому, зміцнити імунну систему. Якщо біля вас немає нікого, з ким можна було б пообніматись, зробіть це самі.

Притисніться до стіни

Дивно, але правда, якщо ви переносите вагу свого тіла на тверду, нерухому поверхню і відчуваєте силу гравітації, ваша нервова система відновлює контроль над тілом.

 Домашнє завдання

Опрацювати матеріал статті с.151-153.

Підготувати пам'ятку щодо профілактики захворювань нервової системи людини (10-12 правил профілактик

                                   04.04.22

Тема уроку " Загальна характеристика сенсорних систем . Будова аналізатора"

  Мотивація навчальної діяльності учнів

На попередніх уроках ви вже дізналися, як відбувається нервова регуляція фізіологічних функцій організму. Для того, щоб нервова система могла виконувати своє завдання, вона передусім має отримати інформацію про впливи, яких зазнає організм. З деякими складовими нервової системи, що відповідають за цю функцію, ви вже ознайомилися – це чутливі нейрони й певні структури головного мозку. Сьогодні ми будемо детальніше досліджувати, як саме організм одержує сигнали ззовні і від власних внутрішніх органів.

Світ є багатим на кольори, звуки та запахи. Складні та різноманітні процеси, що відбуваються в організмі людини, допомагають їй поринути у цей світ і насолоджуватися життям.

Уявіть собі, що ви зайшли до незнайомої кімнати. В цей час у ній вимкнули світло. Вам необхідно вийти з неї. Ви починаєте уважно слухати, які і звідки лунають звуки, намагаєтеся визначити, які предмети вас оточують. Без цієї інформації вам не вдається визначити, як і куди рухатися, щоб вийти. Про структури, відповідальні за отримання інформації, і будемо вести мову на цьому уроці.

 

   Вивчення нового матеріалу

Сенсорні системи беруть участь в адекватній реакції організму на зміни умов внутрішнього середовища організму, відіграють важливу роль у підтриманні його сталості – гомеостазу, беруть участь у формуванні відчуттів, уявлень про оточуючий світ, явища і предмети.

Сенсорні системи – це сукупність структур, які отримують, передають та аналізують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища. Їх ще також називають аналізаторами.

Поняття «аналізатор» увів фізіолог Іван Петрович Павлов. Найвідомішими є такі п'ять сенсорних систем: зір, нюх, слух, смак та дотик. Проте відомо, що завдяки сенсорним системам ми можемо сприймати ще й температуру, тиск, біль, положення внутрішніх органів тощо.

 Смакова сенсорна система – забезпечує сприйняття особливостей речовин, що потрапляють у ротову порожнину.

 Нюхова сенсорна система – забезпечує сприйняття запахів різних речовин.

 Зорова сенсорна система – сприймає візуальну інформацію.

 Слухова сенсорна система – забезпечує сприйняття звукових коливань.

 Соматосенсорна система – забезпечує сприйняття положення тіла в просторі і рівновагу, а також тактильні відчуття, підвищення чи зниження температури, біль.

2. Будова сенсорних систем

Будь-яка сенсорна система складається із трьох основних відділів: периферичного, провідникового та центрального.

 а) Периферичний відділ представлений рецепторами. Рецептори – це чутливі нервові закінчення або клітини, що сприймають енергію подразнення й перетворюють її на нервові імпульси.

 Зовнішні рецептори – сприймають сигнали із зовнішнього середовища.

 Внутрішні рецептори – сприймають сигнали від внутрішніх органів організму.

 Хеморецептори – сприймають вплив різних хімічних сполук. До них належать рецептори смаку, нюху, а також ті, що розташовані в тканинах і стінках кровоносних і лімфатичних судин;

 Механорецептори – сприймають різні механічні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища. Входять до складу органів слуху, рівноваги, шкіри, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів;

 Фоторецептори – сприймають дію світлових променів. Входять до складу органу зору;

 Терморецептори – сприймають зміни температури зовнішнього та внутрішнього середовища. Розташовані в шкірі та внутрішніх органах;

 Ноцирецептори – відповідають за больові відчуття.

Фізіологічна роль рецепторів полягає у тому, що вони перетворюють одні форми енергії подразників: фізичну або хімічну на електричну енергію нервових імпульсів. Далі ці імпульси передаються по чутливих нейронах у певні зони кори великих півкуль кінцевого мозку. Там інформація, що надходить від рецепторів відбивається у свідомості людини у вигляді – відчуттів, відтворень і уявлень. У головному мозку збудження, які надходять від органів чуття, аналізуються, від нього також надсилаються сигнали органам, які відповідають за виконання певних функцій. Наприклад, почувши дзвінок телефона, людина реагує на нього.

б) Провідниковий відділ складається із чутливих волокон, що передають закодовані сигнали до ЦНС. Цей шлях утворюють нейрони, в яких інформація опрацьовується та виділяється найбільш важлива. Окремі чутливі волокна нейронів утворюють чутливі нерви (наприклад, зорові, нюхові), або входять до складу змішаних (наприклад, спинномозкові, язикоглотковий).

в) Центральний відділ сенсорних систем утворюють чутливі зони кори великого мозку, де відбувається аналіз і синтез інформації. Ці зони мають певне розташування: рухова зона й зона внутрішніх органів – у лобовій частці, зона шкірно-м’язової чутливості – у тім’яній частці, зорова зона – у потиличній частці півкуль, слухова, смакова і нюхова зони – у скроневій частці. Саме в цих ділянках кори формуються відповідні зорові, слухові, нюхові та інші відчуття.

3. Загальні властивості сенсорних систем

1. Спеціалізація – здатність сприймати лише певний подразник та формувати специфічні відчуття (наприклад, рецептори ока – світло, рецептори слуху – звук).

2. Адаптація – це здатність пристосувати рівень своєї чутливості під дією подразника. При високій інтенсивності подразника чутливість організму до нього підвищується (наприклад, коли людина заходить у темну кімнату, спочатку вона нічого не бачить і починає розрізняти контури предметів через певний час). Під час тривалої дії стимулу чутливість рецепторів до нього знижується (наприклад, коли людина заходить до приміщення зі специфічним запахом, спочатку дуже відчуває його, а потім усе менше; не відчувається дотик одягу до тіла).

Найшвидше адаптуються рецептори, що сприймають дотик до шкіри, найповільніше — рецептори м'язів, кровоносних судин і легенів. Рецептори, що сигналізують про відчуття болю, не здатні до адаптації, тому людина не може звикнути до болю.

3. Вправляння - це здатність аналізаторів підвищувати свої можливості під впливом багаторазових вправ, тобто «тренування» (наприклад, тренується слух у музикантів; відчуття смаку та запахів — у дегустаторів). М'язовий, зоровий, слуховий, нюховий та інші аналізатори можна тренувати до певної межі, що закладена спадково.

4. Взаємодія - зв'язок аналізаторів, який реалізується через взаємодію відчуттів на рівні кори мозку (наприклад, у концертному залі не вимикають світло, оскільки при яскравому освітленні загострюється слух).

5. Компенсація – це відшкодування функції однієї сенсорної системи за рахунок якісної перебудови або посиленого використання збережених функцій інших сенсорних систем (наприклад, при втраті зору сильно розвивається слух, нюх чи дотик: незрячі можуть уявити загальний вигляд предмету за дотиками, впізнати людину за запахом).

За допомогою кожної із сенсорних систем у людини виникають різні види відчуттів: світлові, звукові, запахові, температурні, больові. Однак у звичайних умовах людина свідомо не може виділити якийсь окремий вид відчуттів. Кожного разу в нас виникають цілі комбінації відчуттів — сприйняття. Людина сприймає світ як ціле, і образи зовнішніх предметів та явищ, які формуються в нас — це результат об'єднаної роботи багатьох сенсорних систем. Це пов'язане насамперед із тим, що кожна ділянка людського тіла містить кілька видів рецепторів. Наприклад, у ротовій порожнині розташовуються не тільки смакові рецептори, але й температурні, больові тощо. І сенсорні системи працюють не ізольовано одна від одної, а в тісній взаємодії.

4. Функції сенсорних систем

• Інформативна - сприйняття впливів зовнішнього середовища аналізаторами та формування відчуттів.

• Керуюча - полягає в аналізі отриманої інформації корою головного мозку.

• Адаптаційна - забезпечує пристосувальні реакції організму у відповідь на дію подразників зовнішнього та внутрішнього середовища.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Що таке сенсорні системи? ( Сенсорні системи – це сукупність структур, які отримують, передають та аналізують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища).

2. Які сприйняття забезпечує соматосенсорна система? (Соматосенсорна система – забезпечує сприйняття положення тіла в просторі і рівновагу, а також тактильні відчуття, підвищення чи зниження температури, біль).

3. Що називають рецепторами? (Рецептори – це чутливі нервові закінчення або клітини, що сприймають енергію подразнення й перетворюють її на нервові імпульси).

4. Які рецептори відповідають за відчуття болю? (Ноцирецептори).

5. Які властивості відсутні у рецепторів болю? (Відсутня здатність до адаптації).

Узагальнення і систематизація знань

 Сенсорні системи забезпечують отримання інформації про впливи різних подразників, що є основою для організації життєдіяльності та пристосованості організму людини.

 Отримання, проведення й аналіз інформації із середовища здійснюють периферичний, провідниковий і центральний відділи сенсорних систем.

 Загальними властивостями сенсорних систем є адаптація, спеціалізація, вправляння, взаємодія та компенсація функцій.

Домашнє завдання.

• Опрацювати § 37 с.154

Письмово виконати завдання номер 2 с.156 (скласти 4 запитання до тексту параграфа з відповідями )

                       06.04.22

Тема уроку  "Зорова сенсорна система"

Актуалізація опорних знань

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

1. Як людина пізнає навколишній світ? (через сенсорні системи)

2. Що називають сенсорною системою? (складні структури, які сприймають і проводять тонкий аналіз усіх подразнень, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму)

3. Назвіть відділи сенсорної системи (периферичний – рецептори, провідниковий – нерви, центральний відділ –кора і підкіркові центри) скласти схему на дошці

4. Як здійснюється взаємодія між собою частин сенсорної системи ? (подразники збуджують органи чуття і організм реагує, шляхом аналізу подразників в корі, подразники збуджують рецептори і збудження передається у відповідні зони кори, де аналізуються)

5. Що таке рецептор?

6. Назвіть види рецепторів.

Поміркуйте над висловом «У страху очі великі». Як ви його розумієте? Як цей вислів можна поєднати з нашим сьогоднішнім уроку?

(Діаметр зіниці змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву – звужується.)

  Вивчення нового матеріалу

З усіх органів чуття людини – око - найвищий дар і чудовий витвір природи. Поети оспівували його, філософи прославляли, а фізики намагалися наслідувати йому, як неперевершеному зразку оптичних приладів.

Максим Горький писав «Нічого не може бути страшніше, ніж лишитися зору» Це забирає у людини 9/10 відсотків інформації. Це дійсно, тому що 90% інформації ми отримуємо за допомогою зору. Навіть неозброєними оком людина може побачити свічку на відстані 30 км.

1. Значення зору

Зір – це фізіологічний процес,який забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їх кольору, форми, розміру, відстані до них, взаємного розташування у просторі, рухів живих і неживих тіл. За допомогою зору ми сприймаємо й розрізнюємо графічні сигнали (букви, цифри, малюнки тощо). Практично всі види трудової діяльності здійснюються за участю зору.

Зорова сенсорна система включає око (орган, який сприймає світлові промені), зоровий нерв, підкіркові центри зору та зорову зону, розташовану в потиличні частині кори великих півкуль головного мозку.

2. Будова ока

Око розташоване в очній ямці черепа (орбіті). Розташування ока ми можемо побачити на рисунку "Зоровий аналізатор". Приблизна вага ока 7-8 г, діаметр близько 23 мм.

Воно має кулясту форму з опуклішою передньою частиною й тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дозволяє йому рухатись у певних межах очної ямки. Очне яблуко має три оболонки - білкову, судинну та внутрішню.

Зовнішня білкова оболонка, або склера, найщільніша й найміцніша в усьому оці. Вона надає очному яблуку форми, тобто виконує опорну функцію. Складається з волокнистої тканини, у якій переплетені колагенові й еластичні волокна. Спереду волокниста оболонка переходить у прозору рогівку, що пропускає й заломлює промені світла, оберігає око від ушкоджень і пилу. До неї прикріплюються окорухові м'язи, тому дотик до неї спричиняє моргання.

Моргання – це безумовний рефлекс, спрямований на захист очей.

Крізь склеру, позаду очного яблука, проходить зоровий нерв і кровоносні судини.

Судинна оболонка складається з райдужки, ціліарного тіла та власне судинної оболонки.

Райдужка містить спеціальний пігмент -меланін, що визначає її забарвлення - від блакитного до темно-коричневого.

У центрі райдужки є круглий отвір - зіниця. Завдяки коловим і поздовжнім м'язам вона здатна рефлекторно змінювати свій діаметр у разі зміни інтенсивності освітлення. Діаметр зіниці змінюється й під час емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву - звужується. У середній частині судинної оболонки міститься ціліарне тіло, що складається з війкових м'язів і зв'язок, до яких прикріплюється кришталик.

Власне судинна оболонка - це густа сітка кровоносних судин, що забезпечують безперервне живлення ока. Між рогівкою та райдужкою, а також між райдужкою та кришталиком є невеликі простори, заповнені так званою водянистою вологою, які називають відповідно передньою та задньою камерами ока. Вони забезпечують рогівку та кришталик поживними речовинами, оскільки останні не мають кровоносних судин. Порожнина ока позаду кришталика заповнена желеподібною масою - скловидним тілом.

Внутрішня оболонка - сітківка є світлосприймальною оболонкою ока. Вона перетворює світлове подразнення на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу. Складається сітківка із зовнішнього листка, його утворюють пігментні клітини, що містять чорний пігмент фусцин. Він усуває відблиски і робить зображення чіткішим за допомогою здатності поглинання світлових променів. Також сітківка має внутрішній листок, який містить фоторецептори. Сприйняття кольору предмета відбувається за допомогою наявності :

Паличок – родопсин – пігмент пурпурового кольору, збуджується під час дії світла малої інтенсивності.

Колбочок – йодопсин – пігмент фіолетового кольору, пристосований до сприймання яскравого світла і кольорів.

До 14 місяців новонароджені діти взагалі не сприймають кольори. Після цього віку спочатку приймають червони й, потім – зелений, а пізніше – синій колір.

Від ока відходить зоровий нерв. У місці його виходу немає ні паличок, ні колбочок. Це сліпа пляма. Предметів, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Площа сліпої плями в нормі становить від 2,5 до 6 мм.

Збоку від сліпої плями, навпроти зіниці, є місце найбільш чутливого сприйняття світла – жовта пляма, де переважно розташовані колбочки.

Лабораторне дослідження «Виявлення сліпої плями на сітківці ока»

3. Допоміжний апарат ока

Допоміжний апарат ока виконує переважно захисні функції. До нього відносять брови, повіки, вії та слізні залози.

Завдяки бровам піт, що стікає з лоба, не потрапляє до очей. Повіки та вії захищають око від пилу. Внутрішня частина повіки, а також передній відділ очного яблука вкриті сполучнотканинною оболонкою - кон'юнктивою. Повіки постійно змикаються та розмикаються (моргання), рівномірно змочуючи поверхню ока слізною рідиною.

Слізна залоза розміщена у верхньому зовнішньому куті орбіти. Сльози зволожують і очищують рогівку, а потім з внутрішнього кута по носослізному каналу стікають до носової порожнини.

4. Сприйняття світла і кольору.

Чому ми чітко бачимо предмети на різній відстані?

Кришталик - еластичне прозоре тіло, що має форму двоопуклої лінзи. Він міститься в еластичній тонкостінній сумці, зв'язаній з ним війчастою зв'язкою, що прикріплена до війчастих м'язів.

Здатність кришталика змінювати свою кривизну внаслідок чого око пристосоване до чіткого бачення предметів, віддалених на різну відстань, називають акомодацією.

5. Відхилення від нормальної здатності оптичної системи

        

 

V. Домашнє завдання

§39, відповідати на питання 2с.163(доповнити план повідомлення про рецепторний апарат ока)

                      

                             11.04.22

Тема уроку "Зорова сенсорна система. Гігієна зору"

Гігієна органа зору

Лікарі. Діти повинні розуміти, як звички та поведінка впливають на очі і зір, а також знати, як захистити очі від травм та інфекцій. Піклування про зір з дитинства сприятиме здоров'ю очей протягом всього життя.

Поради щодо гігієни зору для школярів:

Для дітей шкільного віку варто давати відпочинок очам кожні 20-30 хвилин. Вдома слід зменшити час перегляду телевізора, обмежити користування ґаджетами, комп’ютерами. Натомість обов’язковими є прогулянки, рухливі ігри на свіжому повітрі після занять протягом 1,5-2 години.

Відпочинок для очей – це сконцентрований погляд вдалину. Так око розслабляється і відновлюється його фізіологічний стан. Виконуйте гімнастику для очей під час виконання домашніх завдань та між уроками.

  Приклади вправ: кілька разів із силою заплющити, а потім відкрити очі, обертати очима спочатку за годинниковою, а потім проти годинникової стрілки, кілька раз подивитися вгору, вниз, вліво, вправо.

Велике значення має місце, де ви робите уроки. Це має бути, добре освітлене приміщення. Не можна читати лежачи, у транспорті. Розміри столу і стільця повинні відповідати зросту дитини. Відстань від очей до зошита або підручника не повинна бути меншою, ніж 30 см. Не можна читати книги з телефонів.

Правильне, здорове харчування теж суттєво впливає на здоров’я очей. Рекомендуємо регулярне вживання кисломолочних продуктів, яловичини, м’яса кролика і птиці, морської риби, ягід, овочів, цитрусових. Корисні для зору продукти, що мають жовто-помаранчеве забарвлення (морква, гарбуз, перець).

Здоровий сон. Іноді втома очей виникає, якщо дитина не встигає відпочити під час нічного сну. Радимо школярам лягати спати не пізніше десятої вечора. Дефіцит нічного сну можна компенсувати денним відпочинком після школи.

Щороку перевіряйте зір. Відвідуйте лікаря регулярно.

Поетапне закріплення. Складання пам’ятки «Гігієна зору».

1. Розв’язання проблемного запитання. Розповідь з елементами бесіди

 Учитель. Оптична система ока це - система проведення і фокусування світла. Подібно до того як у фотоапараті створюється зображення на світлочутливій плівці, в оці на сітківці формується зображення предметів, які розглядають. Основна частина фотоапарата – об’єктив. Він може складатися з кількох лінз (подібно до кришталика ока), які дають можливість отримати на фотоматеріалі (фотопластинці або фотоплівці) чітке зображення предмета. Зображення отримується оберненим і зменшеним.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Робота над ключовими поняттями

Самостійна робота. Доповніть речення

Найважливішу роль у заломленні світла відіграє_________. Заломлені промені потрапляють на_________. На ній утворюється __________, ____________, __________зображення. За різного віддалення предметів від ока точне фокусування їх на сітківці досягається зміною кривизни кришталика - _________. Зовнішній шар сітківки містить пігмент чорного кольору -________. Місце виходу зорового нерва із сітківки називають -________. Місце найкращого бачення у сітківці - ________. Простір, який сприймається оком за його фіксації на одній точці -_________.

VІ. Підбиття підсумків уроку

1.Формулювання висновку уроку

Учитель. Діти, сьогодні на науково–практичній конференції ви дослідили механізми сприйняття світла, кольору та простору.

Від кожного найменшого чутливого апарата ока по незліченних волоконцях зорового нерва поширюються імпульси, що супроводяться електричними явищами. Вони досягають кінець кінцем потиличної ділянки кори великих півкуль. Нервові клітини цієї ділянки зв’язані одна з одною і з нервовими клітинами інших ділянок, наприклад, рухової. Ці зв’язки можуть бути природженими, але здебільшого вони виникають протягом життя, закріплюючи набутий досвід. Такі зв’язки мають назву умовнорефлекторних. Завдяки їм відбувається додатковий тонкий аналіз усіх деталей розглянутої картини. Але, крім аналізу, відбувається і синтез – об’єднання всіх окремих елементів в одне ціле. Як аналіз - поділ на елементи, так і синтез – об’єднання в ціле властиві не тільки зорові, але й іншим органам чуття. Кожний їх чутливий елемент, кожний рецептор сприймає лише один вид подразника, але в нервових центрах ці подразники можуть сприйматися вже разом.

VІІ. Домашнє завдання.  Опрацювати матеріал параграфа 39 с.160

: творче завдання. Підготувати повідомення«Найпоширеніші порушення зору»

                          13.04.22

Вивчення нового матеріалу

1. Значення слуху.

Розповідь вчителя

      Відчуття звуку пов’язані з коливаннями повітря, які у слуховій сенсорній системі, перетворившись на нервові імпульси, несуть інформацію про зміни в довкіллі, формують гаму почуттів. Амплітуду коливань називають звуковим тиском, величину якого вимірюють у мікроватах на 1 м2 або в децибелах. У природних умовах людина може сприймати інтенсивність звуку у величезному діапазоні. Різниця між мінімальною і максимальною інтенсивністю становить трильйон.

Наше вухо здатне сприймати звукові коливання в діапазоні від 16 Гц до 20 тис. Гц. Частоту нижче 16 Гц називають інфразвуком, а понад 20кГц – ультразвуком. Хоча людина не сприймає ні ультразвуки, ні інфразвуки, вони впливають на її тканини. Ультразвуки здатні проникати в тіло людини і прогрівати його тканини. Крім того, за допомогою ультразвуків, які відбиваються від поверхні тканин, як і рентгенівські промені, можна на спеціальному приладі дослідити зображення органів, але без шкідливих впливів.

2.Вплив шуму на людину.

         Отже,зовсім небайдуже, які звуки ми чуємо, які мелодії нас оточують. До речі, фізіологи та гігієністи вважають, що спеціально підібрана музика позитивно впливає на відновлення сил, заспокоює, знімає дратівливість.

Прийом «Дивуй»

У 1957 р. французький лікар П.Мож’є на основі стародавньої китайської медицини почав застосовувати голковколювання. Згідно з Можє, зовнішнє вухо розглядається як перевернутий ембріон в утробі матері: усі органи проектуються так, як у корі головного мозку.

Вухоголкотерапія застосовується не тільки для лікування, але й для діагностики захворювань. На мочці вуха знаходяться 11 точок, повязаних з очима, язиком, зубами, мязами обличчя, внутрішнім вухом. На перший погляд, проколоти мочку вуха і одягти сережку є невеликою проблемою. Але невдалий прокол, що зачепить одну з точок, може спричинити подразнення звязаного з нею органа – погіршиться зір, заболить зуб.

5. Гігієна слуху

     

       Сучасна модерна музика, на жаль, часто шкодить здоров’ю. Хворіють від неї і самі виконавці - серед артистів дуже багато хворих на виразку шлунку. Вкрай негативно впливає гучна музика і на слухачів. Дослідження вчених підтверджують, що музика, побудована на твердих ритмах, паралізує волю, вводить у стан трансу. Так, наприклад, рок. Його не слухають, а занурюються в нього, як в океан звуків.

Медики, які спеціалізуються на ракових хворобах, стверджують, що навіть пасивне прослуховування такої музики веде до пошкодження слуху, зору, спинного мозку, нервової системи. Група спеціалістів обстежила молодь, яка часто слухала голосну сучасну музику: у 20% дівчат і хлопців слух був знижений, як у 85-річних людей. Під дією такої музики різко зростає нервове збудження, а процеси гальмування пригнічуються.

У середні віки існувала кара: засудженого садовили під великий дзвін, звуки якого вбивали його. А у Стародавньому Китаї для тих, хто зневажливо ставився до релігії, придумали покарання: флейтисти, барабанщики і крикуни повинні грати перед ним і вдень, і вночі, поки він не впаде мертвий.

Отже, висновок один: відпочинок у природі – на березі річки, у лісі під заспокійливе шелестіння листя – найкращий для слуху і для всього організму.

Лабораторна робота № 9. «Вимірювання порогу слухової чутливості»

(За матеріалом підручника).

Домашнє завдання:

Виберіть із запропонованих відповідей правильні:

1.Слухові рецептори – це:

а)колбочки;

 б)слухові кісточки; 

в)палички;

 г)волоскові клітини.

2.Вуха людини сприймають коливання в діапазоні:

а)100-120Гц;

 б)200-500Гц;

 в)16-20000Гц;

г)1-200Гц.

3.До середнього вуха входять:

а)барабанна перетинка

;б)слухові кісточки

;г)завитка

;д)вушна раковина.

4.Виберіть правильні твердження:

а)До складу зовнішнього вуха входять: вушна раковина, барабанна перетинка, слухові кісточки.

б)Деякі інфекційні хвороби(ангіна, грип) спричиняють запалення середнього вуха.

в)Барабанна порожнина є замкненою.

5. Встановіть відповідність:

1.Слуховий прохід 

 А-внутрішнє вухо

2.Завитка 

 Б-зовнішнє вухо

3.Кортіїв орган

                                 В-середнє вухо

4.Барабанна перетинка

5.Євстахієва труба

6.Слухові рецептори

1). Вивчити матеріал §40 с.163

                          18.04.22

Тема уроку: «Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю. Нюхова і смакова сенсорні системи.»

 Відтворення та корекція опорних знань:

1.З яких частин складається органи слуху у людини і чим вони представлені?

2.Яких гігієнічних норм необхідно дотримуватися, щоб зберегти слух?

Експрес –опитування:

1. Яка найменша частота звуків, що сприймає вухо людини?(16Гц)

2. Куди передається коливання від барабанної перетинки?(на слухові кісточки)

3. Як називається запалення середнього вуха?(отит)

4. У скільки разів підвищують слух звукові кісточки?(30-50 разів)

5. На яку частину вуха передаються коливання від слухових кісточок?(на мембрану овального вікна)

6. Які клітини перетворюють коливання на нервовий імпульс?(волоскові)

7. Що буде з людиною, яка розірвала барабанну перетинку правого вуха? (оглухне на праве вухо)

  Епізод «Казковий»

Як брати-аналізатори істину шукали.

Жили собі семеро братів: зір,слух,смак,нюх,вестибулярний апарат, рух, дотик і їхня сестра – температура. Посперечалися брати, бо не знали, хто з них потрібен людині найбільше. Температура почула їхню розмову і вирішила їм допомогти.

- Вам потрібно запитати про це у самої людини, - порадила вона. І вирушили вони у дорогу. Коли їм назустріч іде чоловік.

- Скажи , чоловіче, хто з нас потрібен більше?( розповідь вчителя з елементами бесіди)

. Мотивіація навчальної діяльності учнів:

Багато видів діяльності людини пов’язані з рівновагою. Балет,катання на ковзанах і лижах,художня гімнастика та інші види спорту вимагають чіткої орієнтації тіла у просторі.

Легка і важка атлетика тісно пов’язані з м’язовою чутливістю.

А скільки інформації дає нам шкіра? Скільки порівнянь у нас пов’язане зі шкірним чуттям: ніжний мов шовк, холодний як лід, м’який як оксамит та багато інших. Як функціонують системи, які роблять наші відчуття різноманітними та яскравими?

Не можна не згадати про біль. Це відчуття сильно впливає на емоційний стан людини. З давніх-давен людство прагне знайти шляхи подолання болю. Найчастіше це відчуття попереджає нас про небезпеку, сигналізує про захворювання і руйнації у нашому організмі.

Для людини смакові відчуття несуть попередження про якість їжі, стимулюють слиновиділення та соковиділення травних залоз. З віком здатність розрізняти смаки погіршується. Смакові відчуття доповнюються також і нюхом.

Запахи здатні створювати відповідний емоційний настрій. Саме тому ще з часів давніх культур люди приділяли велику увагу ароматам, недаремно археологи під час розкопок знаходять посудини з ефірними оліями.

Сприйняття, усвідомлення і осмислення навчального матеріалу:

(

1.Система рівноваги.

Орієнтацію тіла у просторі здійснює вестибулярний апарат. Він пов'язаний з внутрішнім вухом і складається з двох мішечків(круглого і овального) та трьох півколових каналів. У драглистій мембрані розташовані кристали кальциту – отоліти. У разі тривалих і сильних подразнень вестибулярного апарату збудження передається на нервові центри, що регулюють діяльність внутрішніх органів. При цьому виникають рефлекторні реакці, що погіршують стан організму( з’являється нудота, збліднення. Запаморочення, м’язова слабкість, прискорене дихання) Це вестибулярно-вегетативні рефлекси закачування або так звана морська хвороба.

2. Сенсорна система руху.(

Усі скоординовані рухи людини можливі завдяки руховій сенсорній системі. У м’язах, сухожиллях суглобів містяться рецептори, які сигналізують нервовій системі про напруження м’язових волокон, про положення суглобів і різних частин тіла в просторі. У разі порушення сенсорної системи руху хода людини стає невпевненою, людина втрачає рівновагу 

3.Сенсорна система дотику.

Рецептори дотику розташовані в шкірі нерівномірно. Найбільше їх на кінчиках пальців рук та губах. Тому ці частини найчутливіші до механічних і температурних подразнень. Вони сприймають дотик і тиск. На поверхні шкіри нараховують близько 500 тис. дотикових рецепторів, а на 1 см.кв. шкіри їх припадає аж 25.

4.Сенсорна система температури.

Теплові і холодові рецептори відіграють важливу роль у регуляції температури тіла. Холодові рецептори розміщені на поверхневих шарах шкіри(їх 250 тис.), а теплові глибше( їх всього 30 тисяч) Центр терморегуляції розміщений в гіпоталамусі.

Цікаво знати:

Температуру довкілля 22-24 градуси вважають найкомфортнішою для людини. А для оголеної людини – 33 -35 градусів. Адаптація до температур поза зоною комфорту відбувається повільно ( десятки хвилин) і ніколи не буває повною.

5.Біль.

Больові рецептори розкидані по всьому тілу( у стінках кровоносних судин, внутрішніх органів, шкірі). На 1см. кв. тіла припадає 100 рецепторів болю.

Біль – це важливий сигнал тривоги для організму, який примушує миттєво відреагувати на небезпеку, що загрожує людині. До больових відчуттів людина звикнути не може.

  Вирішення проблеми знеболювання при хірургічних операціях вперше запропонував російський хірург Микола Іванович Пирогов. 14 лютого 1847 року у Петербурзі він успішно виконав операцію під ефірним наркозом.

6.Нюхова сенсорна система.

Людина здатна розрізняти кілька тисяч речовин за запахом.

Нюхові рецептори називаються хеморецептори. Вони розташовані у верхній частині носової порожнини площею 10 см. кв. і їх кількість від 1 до 10 млн.

Класифікація запахів:

В медицині для клінічних цілей розрізняють:

Оптимальна температура сприйняття запахів - 30 градусів за Цельсієм.

7.Смакова сенсорна система.

Смакові клітини мають найкоротше життя - всього 10 діб, а потім утворюються нові.

Гіркий смак людина відчуває коренем язика,

кисле - боками язика,

солоне – кінчиком і краями язика,

солодке – кінчиком язика.

Людина найчутливіша до гіркого.(Робота з підручником)

 Класифікація смаків за М.Ломоносовим:

1.Кислий як оцет

2.Солодкий як мед

3.Гіркий як смола

4.Солоний як сіль

5.Гострий як дика редька

6.Кислуватий як недозрілі плоди

                Розрізняють чотири елементарні смаки:

1.Кислий.

2.Солоний.

3.Солодкий.

4.Гіркий.

Смакова чутливість людини знижується з віком,а також під впливом деяких речовин, наприклад, нікотину і кофеїну.

Вивішування « пелюсток квітки», що символізує сім сенсорних систем.

Узагальнення і систематизація знань 

1.Провідна роль в орієнтації нашого тіла в просторі належить спеціальному апарату……( вестибулярному)

2.У м’язах, сухожиллях суглобів містяться рецептори, які координують рухи людини. Яка це сенсорна система?(руху)

3.Сигнал тривоги для організму…(біль)

4.Відчуття, що виникає при дії розчинів хімічних речовин на спеціальні рецептори, які містяться в ротовій порожнині….(смак)

5.Спеціальні клітини, що здатні сприймати хімічні подразники зовнішнього і внутрішнього середовища називаються … (хеморецептори)

Рефлексія.

– Що вас найбільше вразило на уроці?

– Що нового і корисного дізналися?

– Чи потрібні вам знання про сенсорні системи?

– Чи можна виділити якусь сенсорну систему як найголовнішу?

Заходжу в ліс безмежний і зелений,

Такий прекрасний, незбагненний,

Німою тишею повитий,

Веселим гомоном забитий.

Я бачу світ птахів різнобарвний

І чую спів їх бездоганний.

Торкаюся дерев, що сонно позіхають,

Квіток, що ніжні очі відкривають.

Повітрям дихаю я шовковистим,

Вдихаю його свіжим, чистим.

…Я йду барвистими лугами,

Неначе дорогими килимами.

Який же світ наш кольоровий.

Який він гарний і чудовий!

І всю цю радість від життя

Мені дарують органи чуття!

IX.Домашнє завдання. 

Опрацювати матеріал параграфа 41 с. 167

Повторити параграфи 37- 40,20-27, 30-36

Підготуватись до контрольної роботи

                           20.04.22.

                Контрольна робота                

Знайдіть одну правильну відповідь:

1. Епітеліальна тканина виконує в організмі людини:

А. Транспортну функцію;

Б. Скоротливу функцію;

В. Провідну функцію

Г. Покривну функцію

2. Укажіть, який відділ головного мозку відповідає за координацію рухів:

А. Довгастий мозок;

Б. Середній мозок

В. Мозочок

Г. Проміжний мозок 

 

3. . Визначте, які рецептори сприймають вплив різних хімічних сполук:

   А. механорецептори

   Б .хеморецептори 

   В . терморецептори 

   Г . фоторецептори 

4. Функція проміжного мозку:

А. Психічна діяльність людини;

Б. Тільки рефлекторна;

В. Тільки провідникова;

Г. Рефлекторна і провідникова.

5 . Сонячні промені сприяють утворенню в організмі вітаміну….

А.В12

Б.С

В. В6

Г. D

6. Довжина спинного мозку людини становить:

А.34-40 см

Б. 41-45 см

В. 40-48 см

Г. 45-48 см

7. Установіть відповідність між назвами частин головного мозку та їх функціями:

1. Проміжний мозок

2. Гіпоталамус

3. Кора великих півкуль

4. Середній мозок

А. Відповідає за пам'ять, мислення, свідомість, мову;

Б. Містить первинні центри зору, слуху, тонусу м'язів:

В. Останній відділ стовбура мозку, містить таламус і гіпоталамус;

Г. Зв'язує праву і ліву півкулі нервовими, кровоносними та лімфатичними шляхами;

Д. Центр вегетативної нервової системи, регулює роботу ендокринних залоз.

8 .Встановіть відповідність між поняттям та його визначенням

1) Завитка 

2) Вушна раковина 

3) Барабанна перетинка 

4) Кортіїв орган 

А . Канал, що заповнений рідиною 

Б. Орган, що містить рецептори слуху 

В .Пружна пластинка, що передає звуки 

                                                                                 Г .  Орган, що ловить звуки  

 Д  .Рецептори звукового аналізатора

9 .Установіть відповідність між характером подразнень та рецепторами, які їх сприймають:                                                                            

1) слухові

2) смакові

3) холодові

4) світло

А .фоторецептори;

Б .хеморецептори;

В .терморецептори;

Г. механорецептори

10 .Визначте послідовність проходження нервового імпульсу при виконанні рефлексу:

А доцентровий нейрон;

Б відцентровий нейрон;

В рецептор;

Г ділянка кори півкуль головного мозку.

Д .рецептори шкіри

11 . Дайте визначення термінам:

А .зіниця 

Б .монохромазія 

12 .Скласти пам'ятку щодо профілактики захворювань нервової системи людини  (10-12 пунктів)

Дорогі учні ,це семестрова контрольна робота . Її виконувати потрібно на листках у клітинку.

Підписати першу сторінку

 Контрольна робота 

з біології 

учня (учениці) 8 класу 

Прізвище та ім'я ( кожен вказує своє) 

Потім розгортаєте подвійний листок , дати й тему не потрібно писати , тільки номер завдання та відповідь. Зразок

1. А 

2.Г 

3 .Б.

і так далі . Наведені відповіді тільки приклад ,а не правильна відповідь.

Листки буду збирати для оцінювання. Дату призначу окремо.

                      25.04.22

Тема уроку " Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи"

Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини.

   Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи). Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування.

 Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування.

 Урівноваженість нервових процесів — це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним.

 Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Павлов виділив чотири їх види:

   1) сильний, неврівноважений;

   2) сильний, урівноважений, рухливий;

   3) сильний, урівноважений, інертний;

   4) слабкий.

   На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.

  Б. Теплов і В. Небилицин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів на основі електроенцефалографічних методик і статистичного оброблення експериментальних даних, довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов'язані між собою. Кожна така взаємопов'язана система індивідуальних особливостей залежить від однієї загальної причини, а саме, від певної властивості нервової системи. Наприклад, від сили процесів збудження і гальмування залежать ступінь згасання умовних рефлексів, різниця в силі умовної реакції на сильний і слабкий подразники, вплив стороннього подразника на чутливість до основного подразника.

Вони виділили чотири основних властивості нервової системи:

   1) динамічність — характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування;

   2) лабільність (лат. labilis — нестійкий) — характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження;

   3) сила;

   4) рухливість.

Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.

 Типи нервової системи (темпераменту)

 • Сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси цього типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

 • Флегматик має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій. Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

• Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про нерівно- важеність нервових процесів із переважанням збудження.

• Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів не засто- совуються. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. У людини риси цього типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко під- коряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, сповненим переборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають това- риства, бояться будь-якої відповідальності.

 

Визначення типу темпераменту учня

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТЕСТ

1. Любить галас і метушню навколо себе.

2. Дуже потребує близьких людей, які могли б підтримати, заспокоїти.

3. Часто роздратований чимось, збуджений, неспокійний.

4. Швидкі відповіді на будь-які запитання від нього не чекай.

5. Любить роботу, яку треба робити швидко.

6. Діти вважають його веселим.

7. У нього часто змінюється настрій.

8. Частіше мовчить у товаристві однолітків.

9. Не наважується заговорити першим із новими людьми.

10. Не любить галасливих ігор, передає перевагу усамітненню.

11. Уміє довго гратися або виконувати завдання, не відволікаючись.

12. Любить похвалитися, прикрасити події.

13. Часто не може всидіти на місці.

14. Його легко засмутити.

15. Довше за інших зберігає працездатність, не втомлюється.

16. Легко переключається з одного доручення на інше.

17. Нетерплячий і незібраний, особливо не любить чекати.

18. Віддає перевагу копіткій роботі, що не потребує швидких реакцій.

19. Швидко втомлюється, відключається, перестає слухатись.

20. Вірить у себе, легко переносить невдачі.

Інтерпретація результатів

Перевірте свої результати

• 1, 6, 12, 16, 20 – сангвінік;

• 3, 5, 7, 13, 17 – холерик;

• 2, 9, 10, 14, 19 – меланхолік;

• 4, 8, 11, 15, 18 – флегматик.

   Сангвінік – жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується у новому колективі. Настрій стійкий, без будь-яких коливань. Активні в різних видах діяльності, але інтереси і нахили поверхові – можуть стрімко з’явитися і зникнути. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, активно жестикулює, міміка виразна. Намагається займатися тільки легкою, приємною і цікавою справою й уникати складного. неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, йому симпатизують ровесники. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Просинається спокійно і може одразу переходити до активної діяльності.

    Холерик – зазвичай неспокійний, усі реакції яскраві. Мова швидка, емоційно забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Діти цього типу нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до обмежень, режиму, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Енергійні, наполегливі, здатні виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може відмовитися різко й остаточно. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна активність, швидкість. Діти цього типу зазвичай упевнені в собі, легко справляються із завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують з однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. важко засинають, сон неспокійний, прокидаються швидко й одразу включаються в активну діяльність.

        Флегматик – спокійний, повільний. Розсудливий, досить терплячий, зокрема і до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушений виконувати певні дії швидко. Насправді почуття цих дітей відрізняються глибиною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлуку з близькими людьми, бояться і не люблять Зимін, нестабільності. мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільний у прихильностях. Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктний, поступливий. розсудливий. якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.

  Меланхолік – діти із цим типом нервової системи сильно реагують на найнезначніші подразники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі. замкнені, швидко втомлюються, лякливі, нерішучі, бачать події в темних барвах. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від решти дітей. Достатньо пасивні у спілкуванні з дорослими і ровесниками. меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнені, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій обстановці – кмітливі, уважні й чутливі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі й чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів. Вимогливі до себе та інших.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Опрацювати матеріал параграфа 42 с.174

Письмово виконати завдання номер 6 с.177

                         27.04.22

Тема уроку" Умовні та безумовні рефлекси"

Поняття рефлекс увів відомий вчений Іван Михайлович Сеченов , про нього нам розповість Альона .

Досліджував рефлекси Павлов Іван Петрович.Саме він увів поняття «умовний рефллекс"

!

Умовні рефлекси, на відміну від безумовних, являються індивідуальними, з'являються впродовж існування людини, особливі лише для неї; отримали тимчасовий характер й здатні згасати з зміною умов навколишнього середовища.

Умовні рефлекси, в своїй дії збігаючись із безумовними подразниками, здатні набуваюти сигнального і попереджувального значень. Ці рефлекси забезпечують людині змогу завчасно реагувати на негативні чи позитивні подразники.

Завдання 2. Вироблення рухового умовного рефлексу.

1. Сядьте рівно за партою, поклавши лікті на стіл.

2. За командою вчителя «раз» підніміть праву руку, зігнувши її в лік¬ті, а за командою «два» — опустіть.

3. Виконайте це двічі-тричі з невеликими інтервалами. Кожного разу команду вчитель супроводжує стуком по столі указкою або олівцем.

4. На четвертий раз вчитель лише стукає по столі, не даючи команди. Яка ваша реакція? Як це можна пояснити?

Умови для формування умовних рефлексів

Умовні рефлекси здатні формуватися на основі безумовних. В процесі індивідуального розвитку людського організму умовні рефлекси підпорядковують навіть собі роль безумовних, пристосовуючи ці рефлекси відповідно до новоутворених вимог зовнішнього середовища. Однак для формування умовних рефлексів потрібні деякі правила, умови.

Першою і головною умовою являється збіг в часі одноразової або багаторазового впливу умовного подразника із безумовним подразником чи діями одразу після нього. Зокрема, споживання їжі здатне супроводжуєтися виділенням травних соків. Таким чином проявляється безумовнорефлекторна реакція. Із часом саме лише сервірування обіднього столу здатний спричинити виробництво організмом людини травних соків. Це і умовнорефлекторна реакція.

Другою досить важливою умовою при формуванні умовних рефлексів являється послідовність дії подразників. Першим повинен виникнути умовний подразник (в даному випадку сервірований стіл), а далі - безумовний (пожива). При цьому фізичне або біологічне значення умовного подразника не має переважати дію безумовного.

В відповідь на вплив сильного умовного подразника виникає значне збудження в відповідному центрі кори, це спричинить гальмування уже інших ділянок кори головного мозку та заблокує формування умовного рефлексу. Так наприклад, коли людина зібралася пообідати, покрила стіл, однак у даний час зателефонував хтось з знайомих з цікавою розмовою. Людина на деякий час забуває про поживу.

Для формування умовних рефлексів треба теж, котрі кора мозку являлась вільною від інших форм діяльності, а організм знаходився в нормальному функціональному стані.

У відміну від тварин, в людини умовні рефлекси формуються не лише в відповідь на певні сигнали, наприклад, шкільний дзвінок, а і на почуті чи прочитані слова, малюнки, цифри. Так наприклад, в людини, що колись куштувала лимон, згадка навіть про нього викликає слиновиділення. Це також умовнорефлекторна реакція, однак у ній приймає участь ще і пам'ять (ця інформація про кислий смак лимона закарбована у корі півкуль).

Дякуючи цьому людині властиве абстрагування і узагальнень, що становлять основу мислення й свідомості. Саме так, процес навчання людей супроводжується утворенням й накопиченням певної кількості умовних рефлексів.

Механізм формування умовних рефлексів

І. Павлов виявив, що формування умовних рефлексів грунтується на установленні тимчасових зв'язків в корі півкуль мозку між нервовими центрами безумовного рефлексу та умовного подразника. Головну функцію в створені тимчасових зв'язків грає кора головного мозку, хоча підкіркові структури теж отримали важливе значення для формування умовних рефлексів. Саме так, умовні рефлекси утворюються в результаті взаємоузгодженої діяльності кори й підкіркових центрів, саме тому структура рефлекторної дуги умовних рефлексів достатньо складна.

Існує чимала різноманітність умовних рефлексів. Всі умовні рефлекси, за котрих рефлекторна відповідь проявляється у діяльності внутрішніх органів, належать до вегетативних (дихальні, харчові, серцево-судинні і інші). Умовні же рефлекси, які пов'язані зі діяльністю скелетних м'язів, уже відносять до соматорухових.

Найбільш складнішою формою індивідуальної поведінки являється розумова діяльність, що являється результатом постійного формування нових нервових зв'язків, що грунтуються на минулому досвіді.

Ми звами розглядали,що є різні типи темпераменту та проводили дослідження. 

Лабораторне дослідження

«Визначення реакції зіниць на світло»

VІ.Домашнє завдання

§ 43 с.178 опрацювати 

Письмово виконати завдання номер 5 с.180

                       02.05.22

Тема уроку" Поняття про сигнальні системи людини. Навчання та пам'ять"

       Усі умовні подразники є сигналами безумовних подразників, вони й становлять першу сигнальну систему, характерну для високоорганізованих тварин і людини. Перша сигнальна система зумовлює сприймання за допомогою органів чуття чуттєво-конкретних образів. Це основа для утворення умовних рефлексів. Перша сигнальна система є і у тварин, і у людини. У вищій нервовій діяльності людини розвинулась надбудова у вигляді другої сигнальної системи. Вона властива лише людині і виявляється в спілкуванні за допомогою слова, мовою, поняттями. З появою цієї сигнальної системи стали можливими абстрактне мислення, узагальнення численних сигналів першої сигнальної системи.За І. П. Павловим, слова перетворились на «сигнали сигналів».

       Виникнення другої сигнальної системи стало можливим завдяки складним взаємовідносинам між людьми, оскільки ця система є основою спілкування, колективної праці. Таке спілкування неможливе за межами суспільства.

       Друга сигнальна система породила абстрактне мислення, письмо, читання, підрахунки. Слова сприймаються і тваринами, але зовсім не так, як людиною. Тварини сприймають їх як звуки, а не їхнє смислове значення, як люди. Отже, у тварин немає другої сигнальної системи. Обидві сигнальні системи людини взаємозв'язані. Вони формують поведінку людини в широкому розумінні слова. Причому друга сигнальна система змінила першу сигнальну систему, бо реакції першої стали значною мірою залежати від соціального середовища. Людина стала здатною керувати своїми безумовними рефлексами, інстинктами, тобто першою сигнальною системою. Ознайомлення з найважливішими фізіологічними функціями кори великого мозку свідчить про надзвичайне її значення в життєдіяльності. Кора разом з підкірковими утворами є відділом центральної нервової системи тварин і людини. Функції цього відділу — здійснення складних рефлекторних реакцій, що становлять основу вищої нервової діяльності (поведінки) людини. Не випадково вона найбільше розвинена. Особливою властивістю кори є свідомість (мислення, пам'ять), друга сигнальна система (мова), висока організація праці й життя загалом.

              

Мова – це не тільки спосіб передачі інформації від однієї людини до іншої, а й знаряддя для передавання досвіду від одного покоління до наступного. У результаті у людей з’являється (крім генетичної) ще й соціальна інформація про досвід, накопичений за тисячі років.Яке ж походження має мова?

      Становлення мови в первісному суспільстві було закономірно підготовлене важливими об'єктивними передумовами соціального і біологічного характеру. Вирішальною соціальною передумовою був поступовий перехід до справжньої трудової діяльності, пов'язаної з виготовленням знарядь праці. Суспільний характер праці, необхідність координації дій учасників трудового процесу викликали потребу в свідомому застосуванні певних звукових сигналів. Іншою об'єктивною передумовою формування мови була здатність предка людини відтворювати ряд спадково закріплених вигуків, які інстинктивно пов'язувалися з певними типовими для стада істотними життєвими ситуаціями — небезпекою, появою здобичі, зміною напряму руху тощо. Поступово такі вигуки почали свідомо застосовуватися первісної людьми у зв'язку з відповідними діями, спочатку в самій трудовій ситуації, а згодом і поза нею як її позначення. Припускають, що до початку розвитку звукової мови на основі інстинктивних вигуків, а частково й пізніше, предки первісних людей протягом тривалого часу (можливо, 2 — 3 млн років) спілкувалися за допомогою жестів.

     Потім урізноманітнення видів праці і пов'язаних з ними трудових ситуацій привело до свідомого варіювання вигуків і розширення їхньої кількості. Артикуляційно нерозчленовані спочатку вигуки дедалі більше ставали членороздільними. Звукові комплекси, які набували характеру мовних знаків — слів, спочатку мали недиференційну семантику й означали як певний процес дії, так і його об'єкт, знаряддя чи результат. З наступним виділенням у свідомості уявлень і примітивних понять про предмети як об'єкти, що мають істотне значення для життя людини, почали створюватися форми, варіанти назв для предметів, відмінні від позначень дій. Це зумовлювало розширення лексичного складу мови і вдосконалення її фонетичної структури.

      Оскільки ці процеси, що відбувалися в умовах роздільного існування первісних людських колективів на віддалених одна від одної територіях, уже втратили безпосередній зв'язок з первісними природними вигуками, спільними для всього виду предка люди

Мова:

• забезпечує спілкування,

• утворюється звуками,

• неможлива без голосового апарату;

• відображає почуття • забезпечує збереження інформації;

• утворюється буквами і словами;

• може використовуватись для переписки;

• неможлива без рухових рефлексів та зору.

Формування усного мовлення відбувається в основному за рахунок роботи лобної частки лівої півкулі головного мозку, письмового – скроневих і тім’яних часток.

     Слова, які людини вимовляє, чує чи бачить написаними, є умовними подразниками, які сприймає і розпізнає кора великих півкуль головного мозку. Це сигнали, символи конкретних предметів і явищ навколишнього середовища.Словом позначається все, що сприймає людина за допомогою органів чуттів. Разом з тим слову притаманна узагальнююча функція. Слова для людини – це не тільки звуки (подразники), але й поняття. Людина узагальнює поняття не тільки про предмети, їхні властивості, явища навколишнього світу, але й свої відчуття, переживання, почуття. Людина думає словами, завдяки чому абстрагується від дійсності (абстрактне мислення).

За допомогою мови здійснюється аналіз і узагальнення інформації, міркування, висновки. Усне і писемне мовлення допомагає людині ознайомитись із соціально – історичним досвідом людства, досвідом інших людей спілкуватися з ними.

Через нервову систему слова діють на функції внутрішніх органів, що дає змогу лікувати психотерапевтичними методами. Здатністю до вивчення мови людина наділена від народження, але якщо дитина з якихось причин виявиться ізольованою від інших людей, то ця здатність не реалізується.

Навчання – це процес передачі і засвоєння знань, умінь і навичок.

Людина починає навчатися вже з моменту свого народження. З віком навчання стає складнішим, оскільки починається час засвоєння великого обсягу досвіду і знань, накопичених досвідом. У процесі навчання відбувається не тільки вдосконалення навчальних умінь і навичок, але й розвиток мислення, пам’ять, творчих здібностей.

..Розрізняють такі види навчання:

• Імпринтинг, або закарбовування,-властивість новонароджених фіксувати в пам`яті образи батьків,…в подальшому ця набута форма поведінки перетворюється на умовнорефлекторну діяльність.

• Звикання-відсутність реакції на певний стимул.(за відсутності підкріплення покаранням або заохоченням).

• Навчання шляхом «спроб та помилок» (описав видатний американський психолог Е.Торндайк) використання інтернет-ресурсів

• Приховане, або латентне навчання - спрямоване на задоволення безпосередньо,наприклад у додаткових заняттях (гурткова робота-другорядна інформація може стати життєво важливою).

• Осяяння(Інсайт)- вища форма навчання,основою якого є здогадка,дає змогу осмислено розв`язувати проблему.

 

Пам’ять – це психофізіологічний процес, за якого людина здатна фіксувати у мозку, зберігати і відтворювати у потрібний момент інформацію.

 Феномен пам’яті включає в себе такі факти:

Перший-полягає в тому, що короткий ряд інформації запам’ятовується легше, ніж довгий. Дослідження психологів показали, що нормальний обсяг пам’яті людини на новий матеріал, що не має логічного зв’язку дорівнює 7+2 знаки. Звичайно, чим більший обсяг, тим краще.

Другий - це те, що ми запам’ятовуємо не скільки подробиці, скільки загальні положення.

Третє - відомо, що у мозку утворюються сліди-відображення того, з чим доводилось стикатись людині у житті: різноманітні події, знання,своя поведінка і поведінка інших людей. Все це не зникає безслідно, а зберігається у мозку у вигляді пам’ятних слідів.

 Складові пам’яті. 

                                                               

Матеріальною основною пам’яті - є утворення в корі головного мозку нервових тимчасових зв’язків. Ці зв’язки завжди виникають під час дії будь-якого подразника на нервову систему людини. Отже вони залишають у мозку своєрідний «відбиток» отриманої інформації.

. Характеристика властивостей пам’яті.

Щоб скласти формулу доброї пам’яті, слід зазначити, що запам’ятовування має бути швидким, зберігання має бути надійним, без втрат, а відтворення своєчасним і точним.

Пам’ять кожної людини має свої особливості, що свідчать про її ефективність. Це якісні кількісні характеристики пам’яті.

(

Усе, що відбувається з нами, що ми бачимо, чуємо, говоримо, може зберігатися. Важко перера¬хувати все те, що міститься в люд¬ському «я» і допомагає йому фор¬мувати себе як особистість. За збе¬реження інформації відповідає пам'ять.

Пам'ять — важлива якість нер¬вової системи. Це, насамперед, здатність нервової системи збері¬гати інформацію без зміни її ха¬рактеру і змісту, і в потрібний момент відтворити, впізнати те, що раніше запам'ятали.

Отже, пам'ять — це складний комплекс процесів, які протікають у ЦНС і забезпечують запам'ято¬вування, збереження, відтворення індивідуального досвіду 

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 44 ,45 

Письмово виконати завдання номер 2 ,3 с.184

                           04.05.22

Тема уроку "Мислення та свідомість. Сон. Біоритми"

Мислення – це процес узагальнюючого відображення властивостей предметів та явищ, їх зв’язків та відношень, сукупність різних типів розумової діяльності. Продуктом мислення є свідомість.

: Свідомість – функція людського мозку, яка здатна відображати дійсність, формувати суб’єктивну картину світу, на основі якої здійснюється ціленаправлена регуляція взаємовідносин особистості з навколишнім світом.

Свідомість суб’єктивна, залежить від життєвого досвіду, рівня розвитку фантазії, настрою тощо.

Свідомість – це результат діяльності мозку, тісної взаємодії кори і підкоркових центрів.

Ведучу роль в формуванні свідомості грає ліва півкуля великого мозку. Це пов’язано з тим, що саме тут розташовано центр сприйняття мови. Мова має велике значення в становленні його свідомості, розвитку психіки.

 Те, що не знаходиться під контролем свідомості називається неусвідомленим.

Сон — це періодичний стан організму людини, який харак¬теризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

Засновником «науки про сон» була Марія Михайлівна Манасеїна, жінка вчений, яка на цуценятах вивчала значення сну для організму і дійшла висновку, що сон важливіший за їжу.

Під час сну відбувається відновлення фізичних та психічних сил, що дозволяє адаптуватися до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Зазвичай природний сон включає дві фази: повільний сон та швидкий.

В свою чергу повільний сон ділять на 4 стадії:

-дрімоту;

-поверхневий сон;

-сон помірної глибини;

-глибокий сон.

Повільний сон

Тривалість кожної фази повільного сну складає від 70 до 120 хвилин. Повіль¬ний сон супроводжується розслабленням скелетних м'язів, зниженням обміну речовин та активності роботи внутрішніх органів.

Швидкий сон

Повільні ритми змінюються швидкими бета- і альфа-хвилями електроенцефалографа. Тривалість швидкого сну — 20-30 хв. Він супроводжується напруженням скелетних м'язів, активізацією обміну речовин та роботи внутрішніх органів. Під час швидкого сну людина бачить сновидіння.

В окремих випадках цілі зони кори великих півкуль продовжують працювати під час сну. Тоді люди бачать сни.

  Сновидіння

Причина сновидінь — різна ступінь гальмування ділянок головного мозку. Домінантні зони кори великих півкуль головного мозку галь¬муються з меншою силою. Саме тому уві сні людина може розв'язати складні задачі, пригадати місцезнаходження потрібної речі, знайти геніальні шляхи розв'язання проблем. Відомо, що О. Пушкін створив вірш під час сну, а Д.І. Менделєєв стверджував, що кінцевий варіант періодичної системи йому приснився.

Зміст сновидінь завжди стосується минулого, сьогодення, але не майбутнього.

Це цікаво

Цікаві факти розкриють для вас важливе значення снів у житті людини

• Як ви вже знаєте саме під час сну, як він стверджував, Д.І.Менделєєв побачив періодичну систему хімічних елементів. Але окрім нього, сни були причиною багатьох винаходів для таких відоми людей, як: Ларрі Пейдж (ідея для Google), Тесла (генератор змінного струму), Джеймс Уотсон (Подвійна форма спіралі ДНК) і т.д.

• Ми пам’ятаємо лише 10% усіх наших снів. Після пробудження, вже через 10 хв. 90% змісту буде втрачено, а сенс сну розвалиться, як картковий будиночок.

• Як не дивно але усі, без вийнятку, бачать сни. Повна відсутність їх свідчить про психічні захворювання. 60% людей просто їх не пам’ятають.

• Сліпі люди бачать сни. Навіть ті, які сліпі від народження. Вони не бачать зображень в звичайному нам розумінні, але також отримують в снах різні емоції: образи формуються через запахи, звуки, тактильні відчуття.

• У снах ми бачимо лише реальних людей. Наша підсвідомість не здатна самостійно і довільно генерувати обличчя людей. Тобто незнайомці у снах- реальні люди, яких ми вже бачили, але не запам’ятали.( Н.п.жінка у автобусі, чоловік на задньому плані в епізоді нудного фільму).

• Сни, як правило, бувають негативними. Рідше нам сняться позитивні.

• За ніч ми можемо бачити до 7 різних снів.

• Наш мозок по-різному інтерпретує зовнішні подразники в процесі сновидіння і дуже успішно вплітає їх у смислову канву сну.

• Чоловіки і жінки бачать сни по-різному.

• Здригання тіла, коли ми засинаємо-дуже поширене явище. Воно абсолютно не шкідливе і називається «гіпнотичні ривки»

При сновидіннях активізується потилична зорова зона мозку, рідше слухові й нюхові зони мозку та смакові аналізатори.

Кольорові сни сняться творчим особистостям. Чорно-білі сни сняться людям з аналітичним складом розуму.

Якщо людина бачить сни в м'яких тонах, то й характер її психіки врівноважений.

Яскраві, чорні й червоні відтінки свідчать про перевагу збудження або гальмування, тобто психічні процеси неврівноважені.

Явища під час сну

1.Хропіння;

2.Скрегіт зубами;

3.Розмови;

4.Ходіння або лунатизм. Це дуже рідкісний але потенційно небезпечний вид розладу сну.

5.Нічні жахи;

6.Сонний ступор або параліч.

7.Безсоння. Причиною може бути нервове збудження, або застосування деяких хімічних речовин.

Необхідна тривалість сну

Запитання до учнів:

- Скільки годи повинен тривати повноцінний сон?

- -Які чинники зумовлюють періодичний добовий сон?

Можливі відповіді учнів: стомлення, темрява, спокій, положення тіла, сенсорна монотонність, вплив температури та атмосферного тиску, звикання до певного часу сну.

Тривалість сну зазвичай становить 6-8 год на добу, але можливі зміни в досить широких межах (4-10 год). При порушеннях сну його тривалість може становити від кількох хвилин до кількох діб.

Тривалість сну менше ніж 5 год (гіпосомнія) або порушення фізіологічної структури вва¬жаються факторами ризику безсоння.

Відсутність сну є дуже важким випробуванням. Упродовж кількох днів свідомість людини втрачає ясність, вона відчуває потребу в сні, пері¬одично «провалюється» у пограничний стан зі сплутаною свідомістю.

Якщо в людини порушений сон, то через 30-60 годин порушується сприйняття навколишнього середовища; через 90 годин починаються галю¬цинації, через 200 годин — психоз, далі — летальний кінець.

5 годин на добу спали В. М. Бехтерев, Й. Ґете, Ф. Шиллер, 2—3 го¬дини — Т. Едісон, Наполеон, А. Гумбольдт.

Біоритми

Біоритмами –це періодичне повторення зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів і явищ живими організмами.

 Їхній характер завжди індивідуаль¬ний. Залежно від характеру біоритмів людей можна розділити на кілька біоритмічних типів, чи хронотипів:

1) «сови», які пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері та вночі;

2) «жайворонки» — рано встають, найбільш активні вран¬ці; слабко виражений ранковий тип;

3) «голуби» — однаково активні н різний час доби; слабко виражений вечірній тип.

 

Розрізняють:

• Зовнішні та

• внутрішні біоритми.

Зовнішні біоритми- пов'язані з розташуванням Землі в космічному просторі та її обертанням навколо своєї осі та Сонця.

Внутрішні- пов’язані з фізіологічними процесами, що протікають в організмі людини: ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення.

В залежності від періодичності:

• добові (чергування сну і неспання). Має дуже важливе значення для людини. Контролюються «біологічним годинником»

Біологічний годинник»-це пристосувальний механізм, що дозволяє живим організмам орієнтуватися у часі)

• сезонні,

• місячні,

• річні,

• багаторічні

Без біоритмів неможлива нормальна взаємодія систем орга¬нізму. Тому за ними можна судити про загальний стан організму. Якщо біоритм порушується, починається патологія.

Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають належність захворюваності від пори року. Наприклад, кожної осені, й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунка, алергії та ревматизму.

Режим праці й відпочинку має відповідати хронотипу. «Жайворонкам» не рекомендується працювати у вечірню зміну чи вночі, тому що може порушитися синхронність дії біоритмів організму. Результат — різке погіршення стану здоров'я. Збій біоритмів може від¬бутися й коли людина різко змінює режим праці та відпочинку. На¬приклад, під час переходу на роботу позмінну чи повну цілодобову.

У випадку порушення синхронності біоритмів різко погіршу¬ються самопочуття і слабшає імунітет. Дуже часто в людей, які на¬лежать до ранкових типів, але працюють уночі чи протягом доби, порушується діяльність серцево-судинної системи й терморегуля¬ція. Вони постійно відчувають утому, слабкість, легкозбуджувані, їх організм не відновлюється під час відпочинку. Крім того, вони Частіше, ніж інші, стають «жертвами» загострень хронічних хво¬роб і застудних захворювань — ГРВЗ, грипу, бронхіту.

Під час акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем, терморегуляції. Деякі люди неадекват¬но сприймають зовнішні явища. Такі ж порушення виникають на початку переходу на вечірню, нічну, добову і тризмінну роботу.

Домашнє завдання 

Опрацьовуйте матеріал параграфів 46 , 47 с.188 

Скласти вікторину до параграфів на 12 запитань з відповідями  

                           09.05.22

Тема уроку " Гуморальна регуляція. Гормони."

В організмі людини лічиться цілий ряд структурних утворень, які вчені назвали залозами. Загальною особливістю залоз є то, що вини складаються з часточок, які складаються з секреторних клітин, що виробляють специфічні речовини-секрети. Секрети в організмі людини виконують різноманітні функції, одна із яких є регуляція процесів життєдіяльності людини.

Повідомлення теми і мети уроку.

   Проходячи навчальний матеріал з теми «Травлення» та «Шкіра», ми вже з вами говорили про екзогенні залози – залози зовнішньої секреції, а сьогодні, з вами на уроці, ми ознайомимося з поняттям гуморальна регуляція, залозами змішаної та внутрішньої секреції.

    Залози зовнішньої

 секреції  Місце знаходження Секрет залози Функції секрету

1 сальні шкіра шкірне сало Захищає шкіру від висихання,від мікробів;надає шкірі еластичність

2 потові шкіра піт Виділяє воду, рідкі продукти розпаду із організму

3 молочні поверхня грудної клітини Грудне молоко Основний продукт харчування немовля

4 слинні ротова порожнина слина Формування харчової грудки та первинне перетравлення вуглеводів

5 слізна верхній кут стінки очниці сльози Захищає око від мікробів, пилу; зволожує око

6 печінка Під ребрами з правою сторони черевної порожнини жовч Приймає участь в розщепленні жирів

7 підшлункова залоза під шлунком з лівої сторони черевної порожнини підшлунковий сік Приймає участь в остаточному перетравленні всіх органічних сполук

8 статеві залози статеві органи статеві секрети Забезпечення статевих клітин поживними речовинами; надання рухливості; дозрівання

Висновок: залози зовнішньої та змішаної секреції виконують допоміжні функції, забезпечують гармонічну роботу нашого організму.

Першою найдавнішою формою регуляції діяльності організму – є гуморальна регуляція, яка здійснюється біологічно-активними речовинами – гормонами. Гормони – це біологічно активні речовини, які виділяються залозами внутрішньої секреції. Гормони є диригентами життя, маленькими органами великого значення. Чому їх так називають? На це питання ми спробуємо відповісти на протязі уроку.

Гормони були відкриті в 1902-1905 роках Бейлісом та Старлінгом. Зараз відомо понад 30 гормонів.

   Гормони дозволяють організму реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Для того, щоб нормально функціонували механізми підтримання сталого складу внутрішнього середовища організму (гомеостазу), не маючи протоків, гормони поступають в кров або лімфу тільки тоді, коли в них виникає необхідність або як відповідь на зміни у зовнішньому середовищі.

   Гормони специфічні, тобто впливають на строго визначені клітини, тканини або органи. Гормони дуже активні, дія відбувається в малих кількостях, швидко

руйнуються, через те, вони повинні поступати в кров або тканинну рідину постійно.

                          

До ендокринної системи належать такі залози:

• гіпоталамус;

• гіпофіз;

• епіфіз;

• щитоподібна;

• паращитоподібні;

• вилочкова (тимус);

• підшлункова;

• надниркові;

• статеві.

Звичайно залози ендокринної секреції невеликі за масою:

Епіфіз – 100-200 мг; гіпофіз – 0,5 – 0,7 г; щитоподібна залоза – 12 – 23г; надниркові – 12 г; підшлункова – 60 – 115 г.

 Виходячи із хімічної будови, гормони діляться на три групи

До першої групи відносяться пептидні та білкові гормони (інсулін, глюкагон, соматотропні) та інші. Друга група гормонів – похідні амінокислот (адреналін, норадреналін). Третю групу складають стероїдні гормони – похідні холестерину.

   Гормони служать хімічними посередниками, які переносять відповідну інформацію (сигнал) в певне місце – клітинам-мішеням визначеним тканинам, що забезпечується наявністю у цих клітин високо специфічних рецепторів – особливих білків, з якими зв’язується гормон (у кожного гормону свій рецептор) є.

   Відповідь клітин на дію гормонів різноманітної природи здійснюється по-різному. Стероїдні гормони проникають в середину клітини та зв’язуються зі специфічними рецепторами цитоплазми клітин з утворенням гормон-рецепторного комплексу. Інші

гормони взаємодіють з рецепторами, які знаходяться на цитоплазматичні мембрані клітин-мішенєй. 

1 Гіпоталамус

Проміжний мозок Нейрогормони,

Вазопресин, окситоцин Нервовий центр регуляції ендокринних функцій;скорочення

гладеньких м’язів

2 Гіпофіз Проміжний мозок Регуляторні гормони, гормон росту Керують діяльністю ендокринних залоз, контролюють ріст

3 Епіфіз Проміжний мозок Мелатонін Регуляція біоритмів, метаболізму.

4 Щитоподібна Передня частина шиї попереду трахеї Тироксин, тиреоїдин, Регулюють обмін вуглеводів та жирів, забезпечують кальцієвий гомеостаз

5 Паращитоподібна Задня поверхня щитоподібної залози Кальцітон Регулюють обмін кальцію та фосфору

6 Вилочкова (тимус) Над серцем, позаду грудини Тимозин Регуляція діяльності імунної системи

7 Підшлункова Під шлунком Інсулін

Глюкагон Регуляція рівня глюкози в крові

8 Наднирники На верхівках нирок Адреналін, норадреналін, кортикоїди Адаптація організму до стресу; формування вторинних статевих ознак

9 Статеві Область малого тазу Тестостерон ○

.

Висновок: залози внутрішньої секреції регулюють та забезпечують злагоджену роботу організму.

А. 

 В організмі людини існують особливі органи – залози, які оказують вплив на обмінні процеси в організмі. Існують залози зовнішньої, змішаної та

внутрішньої секреції. Залози внутрішньої секреції - це маленькі органи великого значення. Речовини, які виділяються залозами внутрішньої секреції називають

гормонами. Гормони – біологічно активні речовини, які регулюю ть обмін речовин організму людини, забезпечуючи його ріст та розвиток.

     

 Домашнє завдання

1. Вивчити § 48 с.197 49 ,50

2 знайдіть цікаві факти про залози внутрішньої секреції, їх відкриття, порушення функцій і т.п.(письмово)

.                       11.05.22

Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація. Алергія. СНІД.

Два сторіччя тому, коли у світі від страшної хвороби – чорної віспи – щороку помирало багато тисяч людей, англійський лікар Едвард Дженнер помітив, що доярки часто хворіють на безпечну для людини коров’ячу віспу і ніколи – на чорну. В 1796 році Дженнер вирішив провести дослід на людині. З дозволу батька увів під шкіру здорового восьмирічного хлопчика збудник коров’ячої віспи. Спочатку хлопчик нічого не відчував, але на сьомий день у нього підвищилась температура тіла, зник апетит, зявився головний біль, а на шкірі – незначний рожевий висип. Через ніч хлопчик уже був здоровий. Через півтора місяця лікар увів йому під шкіру рідину справжньої чорної віспи. Хлопчик не захворів на цю страшну недугу: він уже мав імунітет від чорної віспи на все життя!

Саме імунітет  є тим механізмом, з допомогою якого організм зберігає свою індивідуальність.

                                                          

 Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система людини складається з:

центральної (червоний кістковий мозок і тимус);

периферійної (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс).

Неспецифічний захист направлений супроти антигенів та ушкоджувальних агентів взагалі, а специфічний (імунний) захист направлений на боротьбу з конкретними збудниками.

Імунітет – це захист організму від усього, що несе у собі ознаки чужорідної генетичної інформації, спосіб збереження генетичної сталості клітин.

Таку чужорідну інформацію несуть бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, продукти їх життєдіяльності, а також білки і клітини багатоклітинних організмів, включаючи видозмінені клітини самого організму. Ці речовини в імунології називають антигенами.

Антигени – це речовини, які сприймаються організмом як чужорідні і при введені в організм, здатні викликати імунну відповідь.

Імунна відповідь на дію антигену – це складна захисна реакція, розпізнавання чужорідних тіл. Розрізняють декілька видів імунітету.

 

 Гуморальний імунітет забезпечується специфічними макромолекулами, які функціонують у внутрішніх рідинах організму. У плазмі крові містяться спеціальні білки, які здатні знешкоджувати мікроорганізми та отруйні продукти їх життєдіяльності, які надходять у рідини організму.

Антитіла утворюються та виділяються спеціальним типом лейкоцитів, які є в крові та лімфі.

Клітинний імунітет. Головну роль у цьому відіграють білі кров’яні клітини – лейкоцити. Захисні функції лейкоцитів переконливо довів російський біолог І. І. Мечников. Він встановив, що лейкоцити, завдяки здатності до амебоїдного руху, поглинають хвороботворні мікроорганізми і перетравлюють їх. Це явище відбувається за механізмом фагоцитозу (від грецьк. phagos – пожирати).

Інші імунні клітини – Т-лімфоцити, що розвиваються у тимусі (вилочковій залозі), відповідають за знищення тільки певного виду мікроорганізмів або залишків антигенів.

Імунітет може виникати не залежно від втручання людини (природний імунітет), а може бути наслідком штучної імунізації (штучний імунітет). В залежності від походження, розрізняють:

природний вроджений імунітет;

природний набутий імунітет;

штучний активний імунітет;

штучний пасивний імунітет.

У випадку природного вродженого імунітету антитіла присутні у організмі від народження. Набутий природний імунітет може виникнути після перенесення деяких захворювань. Так, наприклад, людина, яка перенесла кір, вітряну віспу, коклюш, як правило, повторно не хворіє. Імунна система “запам’ятовує” мікроорганізм-збудник і протидіє наступному інфікуванню.

Штучну імунізацію проводять для профілактики захворювань або для їх лікування. Активний штучний імунітет виникає внаслідок щеплення – введення в організм вакцини (від лат. vaccinus – коров’ячий).

Вакцина – це ослаблені чи вбиті мікроорганізми, що викликають захворювання, або продукти їх життєдіяльності.

На введення вакцини виробляються антитіла, як і при інфікуванні, але захворювання не виникає через недостатню силу збудника. Утворені антитіла захищають організм від проникнення інфекції. Вперше вакцинацію провів у кінці XVIIIстоліття англійський лікар Е. Дженер для запобігання захворювання на віспу. Для цього він використав препарат від хворих корів. Активний імунітет діє багато років, але іноді вакцинацію потрібно проводити у декілька етапів.

У випадку, коли людина вже захворіла і хворому потрібна негайна допомога, йому вводять лікувальну сироватку.

Лікувальна сироватка – це біологічний препарат, який містить готові антитіла.

Лікувальну сироватку одержують з плазми крові тварин або людей, що перехворіли на певну інфекцію. Сироватку, що містить необхідні антитіла, попередньо обробляють і вводять хворому. Кожне антитіло атакує інфекцію і допомагає організму-реципієнту здолати захворювання. У цьому випадку власні антитіла не утворюються, тому такий імунітет називають пасивним.

                                                                                              Імунна система захищає внутрішнє середовище організму, але іноді її робота порушується. Розрізняють два види імунних розладів:

• надмірну реакцію організму (алергія, автоімунні захворювання);

• імунодефіцитний стан.

Алергія (від грецьк. allos – інший та ergon – дія) за механізмом прояву подібна до імунної реакції. Це неадекватна відповідь імунної системи на повторне надходження в організм сполуки (алергену), яка для більшості людей нешкідлива. Алергени для даного організму є антигенами. В залежності від походження, їх поділяють на:

• екзоалергени (зовнішні);

• ендоалергени (внутрішні).

До першої групи відносять деякі харчові продукти (шоколад, цитрусові, яйця тощо), різні хімічні речовини (пральний порошок, агрохімікати тощо), лікарські препарати, пилок квітів та інші. Внутрішні алергени – це власні тканини організму, в яких відбулися певні видозміни внаслідок патологічних процесів. Такі токсичні речовини, наприклад, утворюються в тканинах, ушкоджених опіками або обмороженням.

Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку. В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти і чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо. Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один з типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи. Вважається, що протягом 10 років після інфікування людина може померти. Причиною смерті є загострення або неадекватне протікання інфекційних захворювань. ВІЛ передається через кров і деякі рідини організму, а зараження може відбутися при переливанні крові і деяких кров’яних препаратів, при користуванні нестерилізованим інструментарієм у лікарнях і перукарнях, при статевих зносинах тощо. Нажаль, ліків від цього страшного захворювання ще немає

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфів 52 , 53 с.207.

Скласти по 6 запитань з відповідями до кожного параграфа 

                                16.05.22

Тема уроку " Взаємозв'язок регуляторних систем організму"

Перевірте свої знання:

. Як функціонально поділяють нервову систему ? (Соматичну і вегета-

          тивну).

      2. Як морфологічно поділяють НС ? (Центральну і периферичну).

      3. З чого складається ЦНС ? (Головного і спинного мозку).

      4. Що відносять до периферичної НС ? (Черепно-мозкові і спинномозкові

          Нерви та їхні сплетення і вузли).

      5. Яку функцію виконує гіпоталамус ? (Гіпоталамус є регулятором функцій

          Гіпофіза, впливає на різні вегетативні функції: діяльність серця, судин,

          обмін речовин, терморегуляцію та інші).

6. З яких відділів складається головний мозок ? (Задній мозок: довгастий

мозок, міст і мозочок; середній мозок: ніжки мозку і покришка; проміжний мозок: таламус і гіпоталамус та передній мозок у вигляді двох

півкуль головного мозку).

7. Які функції виконує соматична нервова система ? (Іннервує скелетні м’я-

зи й органи чуттів).

8. За що відповідає автономна (вегетативна) нервова система ? (Регулює

Діяльність внутрішніх органів, залоз кровоносних і лімфатичних судин,

Не посмугованих і деяких посмугованих м’язів, обмін речовин, забезпе-

Чує сталість внутрішнього середовища – “гомеостаз” .

9. На які відділи поділяють автономну нервову систему ? (Симпатичні і па-

расимпатичні).

10. Як діють відділи АНС ? (Протилежно).

11. Чому АНС називають мимовільною ? (Функції, які вона регулює не можуть бути довільно викликані або припинені).

Життєдіяльність організму регулюють нервова, гуморальна, імунна системи. Вони є взаємодоповнюючими та утворюють єдиний механізм нейрогуморально-імунної регуляції для здійснення гомеостазу.

1. Як взаємодіють нервова й ендокринна система під час відповіді організму на зовнішній подразник ?

На людину постійно діють різні стрес-фактори. В організмі у відповідь на них виникають однотипні біохімічні реакції, що спрямовані на усунення цих факторів через можливу адаптацію до них. Стрес – це неспецифічна реакція організму, що виникає під дією будь-яких сильних факторів і супроводжується перебудовою захисних систем організму. Включає три стадії: реакція тривоги, стадія опору, стадія виснаження. При цьому гіпоталамус сигналізує за допомогою хімічних речовин гіпофізу. Той підвищує секрецію АКТГ, який з кров’ю надходить до надниркових залоз, викликає секрецію кортикостероїдів. Кортикостероїди готують організм до боротьби зі шкідливими факторами. На другій стадії відбувається мобілізація ресурсів організму. Третя – розвиток хвороби. Виснаження може призвести до нервового зриву, психічних захворювань, до загибелі. Людина досить часто переживає стреси. Але переважно перші дві стадії. Це не шкодить організмові, а відкриває нові можливості для адаптації до нових умов. Під час тривалого стресу розміри надниркових залоз збільшуються. При успішному опорі людина повертається до нормальної діяльності, нормального стану. Участь у стресі бере нервова система та ендокринні залози. Третя стадія небезпечна: сильна і тривала дія стрес-фактора веде до виснаження.

 2. Яку роль відіграють парасимпатична і симпатична системи у виникненні харчової мотивації ?

Симпатична НС гальмує секреторну діяльність травного тракту, а парасимпатична посилює рухову діяльність травного тракту. У цілому симпатична НС забезпечує мобілізацію резервів, необхідних для активної взаємодії із середовищем, витраченням енергії, а парасимпатична – її відновленням. Дія парасимпатичної НС більш тривала і локальніша, ніж для симпатичної. Їх узгоджену дію забезпечує ЦНС (гіпоталамус).

 3. Яка участь ВНС у регуляції імунної відповіді організму ?

Антигенний подразник порушує гомеостаз, на що організм реагує мобілізацією відповідних захисних механізмів, діяльність яких спрямована з одного боку, на ліквідацію наявних ушкоджень і елімінацію (руйнування) чужорідної речовини, а з іншого – на запобігання їхньому вторгненню в майбутньому. Ці процеси перебігають не самі по собі, а під контролем ЦНС та ендокринної. Не антиген, не чужорідна речовина чи ушкоджуючий агент (подразник), а природні регуляторні механізми спеціально призначені для регуляції органів імуногенезу, впливають на імунні клітини. Антиген не може виступати лише в ролі причинного фактора, який запускає діяльність системи специфічного захисту організму. Регуляторні механізми самого організму, а не антигени стимулюють активність імунокомпетентних клітин. Нейрогумолярні механізми регулюють діяльність імунокомпетентних клітин, не антиген, а нервова система мобілізує захисні механізми, спрямовані на усунення викликаних антигеном порушень в самого антигену.

  

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 53 с.213

Підготувати повідомлення про вплив наркотичних речовин на нервову систему людини

 

                      18.05.22

Тема уроку " Статеві клітини. Запліднення,"

  Будова яйцеклітини і сперматозоїда.

Чоловічі статеві клітини хребетних – сперматозоїди – зазвичай дуже малі й рухливі. Типові сперматозоїди мають головку, шийку і хвіст. Головка майже цілком складається з ядра,вкритого тонким шаром цитоплазми. Спереду на головці є гострий твердий горбик (акросома), який сприяє проникненню сперматозоїда в яйцеклітину. До складу шийки входить цитоплазма, в якій є центріоль (складова частина клітинного центру), мітохондрії та АТФ як джерело енергії для забезпечення руху сперматозоїда. Хвіст сперматозоїда складається з тонких волокон, вкритих цитоплазматичним циліндром, - це орган руху.

 Жіночі статеві клітини хребетних (яйцеклітини) нерухливі та, як правило, більш від сперматозоїдів. Зазвичай вони мають кулясту або овальну форму й різну будову оболонок. Характерною рисою яйцеклітини є наявність у ній запасних поживних речовину виді жовтка, необхідних для розвитку нового організму, наявність особливого поверхневого, чи кортикального, шару цитоплазми і спеціальних оболонок, що вкривають яйцеклітину. Яйцеклітина може мати до трьох оболонок. Розрізняють первинну, вторинну і третинну оболонки.

    Процес утворення статевих клітин називають гетерогенезом Гамети утворюються у статевих залозах (сім’яниках і яєчниках у тварин).

Запліднення - процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин.

 Який тип запліднення характерний для людини?

(Внутрішнє)

Запліднення відбувається у верхній частині маткової труби після овуляції.

Яйцеклітина потрапляє в маткову трубу завдяки скороченню війок клітин епітелію, які його вистилають, і скороченням м'язової оболонки маткової труби.

У процесі запліднення розрізняють два етапи:

 проникнення сперматозоїда через оболонки яйцеклітини;

 злиття ядер статевих клітин.

Перед проникненням сперматозоїд виділяє ферменти, які розщеплюють оболонки яйцеклітини.

В яйцеклітину проникає головка сперматозоїда, а хвіст відкидається.

Після цього відбуваються фізико-хімічні зміни в поверхневому шарі цитоплазми яйцеклітини і утворюється непроникна оболонка запліднення. Тобто інші сперматозоїди в клітку потрапити не можуть. У заплідненої яйцеклітини відбувається злиття ядер і утворюється одноклітинний зародок - зигота з диплоїдним (подвійним) набором хромосом. Так настає вагітність.

Ембріональний розвиток тварин Після проникнення сперматозоїда в яйцеклітину і злиття їх ядер утворюється одноклітинний зародок – зигота, яка починає ділитися. Ряд послідовних мітотичних поділів зиготи називають дробленням. Під час дроблення перед синтетичний період інтерфази практично відсутній, тому клітини, що утворюються, − бластомери – мають деталі меншу кількість цитоплазми порівняно з яйцеклітиною.

   Період дроблення завершується формуванням бластули. У типовому випадку бластула складається із шару еластомерів, які оточують щільним кільцем порожнину – бластоцель.

  Зародкові листки дають початок тканинам і органам ембріонів, що розвиваються. З ектодерми формуються зовнішній епітелій, шкірні залози, поверхневий шар зубів, рогових лусок, нервова система. Похідними ендодерми є епітелій середньої кишки, епітелій дихальної системи, травні залози. Клітини мезодерми розвиваються в м’язову і сполучну (зокрема, кісткову та хрящову) тканини, канали органів виділення, кровоносну і, частково, статеву системи. Процес формування органів з певних комплексів клітин ембріона називається органогенезом.

• 

Гамети Функції Особливості будови

Яйцеклітина

від 0,01 мм

. 1. Забезпечення розвитку зародка поживними речовинами.

2. Зберігання генетичної інформації.  Великі і нерухомі.

2. Велике ядро з гаплоїдний набором хромосом.

3. Містять великий запас поживних речовин.

 Сперматозоїд 70 мкм.

 1. Внесення генетичної інформації.

2. Стимуляція розвитку яйцеклітини.  Маленькі і рухливі, є головка, шийка, хвостик.

2. Невелике ядро з гаплоїдний набором хромосом.

3. Апарат Гольджі перетворений в акросому, розташовану на передньому кінці голівки, що виділяє ферменти, що розчиняють оболонку яйцеклітини, мітохондрії упаковуються навколо джгутика, утворюючи шийку.

4. Немає запасу поживних речовин.

Від сперматозоїда яйцеклітина відрізняється:

• нерухомістю;

• характерною більш-менш кулястою формою;

• наявністю різноманітних захисних оболонок - джерел поживних речовин;

• відсутністю функціональних органел або утворень, властивих сперматозоїду: хвоста, спеціалізованого мітохондріального комплексу, акросоми тощо;

• особливостями утворення і розвитку, тривалості життя;

• значно меншою кількістю в організмі;

• запасом поживних речовин для розвитку майбутнього зародка, локалізованих в цитоплазмі;

• значно більшими розмірами (яйцеклітина жінки в 85 000 разів більше сперматозоїда).

Перевірте свої знання 

• Сперматозоїд складається з ... (головки, шийки і хвоста).

• У шийці розміщені ... (клітинний центр та мітохондрії).

• Форма яйцеклітини ... (куляста).

• Оболонки яйцеклітини ... (жовткова, прозора, зовнішня).

• Яйцеклітина рухається за допомогою ... (війок маткової труби).

• Акросома виробляє ... (фермент).

• Він сприяє ... (проникненню сперматозоїда в яйцеклітину).

• Хвіст забезпечує ... (рух сперматозоїда).

• Процес дозрівання сперматозоїда триває ... (близько 64 днів).

• Щодня у чоловіка дозріває сперматозоїдів ... (кілька мільйонів).

• Процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин називається ... (заплідненням).

• В результаті процесу запліднення утворюється ... (зигота).

• Запліднення відбувається в ... (матковій трубі).

• Кількість сперматозоїдів, які проникають в яйцеклітину ... (один).

• Сперматозоїд проникає в яйцеклітину завдяки ... (ферменту акросоми).

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфів 54 , 55 с.220 

Письмово виконати завдання номер 5 с.223 та номер 7 с.227 

                             23.05.22

 Тема уроку " Вагітність  Ембріональний розвиток людини" 

• Що таке запліднення? (процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин)

• Які типи запліднення бувають? Для яких організмів вони характерні? (зовнішнє, внутрішнє)

• Який тип запліднення характерний для людини? (внутрішнє)

     Під час статевого акту сперматозоїди разом з секретом додаткових статевих залоз через сечостатевий канал виводяться в жіночі статеві органи. В 1 мл сперми міститься до 100млн. сперматозоїдів. Швидкість руху сперматозоїда людини може досягати 0,1 мм в сек. або більше 30 см на годину Вони рухаються в сторону яйцеклітини, що обумовлено хемотаксисом.

Запліднення відбувається у верхній частині маткової труби після овуляції.

Пригадайте:

Яйцеклітина потрапляє в маткову трубу завдяки скороченням війок клітин епітелію, які його вистеляють, і скороченням м’язової оболонки маткової труби.

У процесі запліднення розрізняють два етапи:

• проникнення сперматозоїда через оболонки яйцеклітини;

• злиття ядер статевих клітин.

Перед проникненням сперматозоїд виділяє ферменти, які розщеплюють оболонки яйцеклітини.

Розповідь вчителя:

У яйцеклітину проникає головка сперматозоїда, а хвіст відкидається.

   Після цього відбуваються фізико-хімічні зміни в поверхневому шарі цитоплазми яйцеклітини і утворюєтьсянепрониклива оболонка запліднення. Тобто інші сперматозоїди в клітину попасти на можуть. У заплідненій яйцеклітині відбувається злиття ядер і утворюється одноклітинний зародок - зигота з диплоїдним (подвійним ) набором хромосом. Так настає вагітність .

Але всім відомо, що в наш час дуже часто жінкам і чоловікам ставлять діагноз «безплідність». Декілька десятків років тому жінка з таким діагнозом не могла мати дітей, а зараз на допомогу приходить метод штучного запліднення.

2. Ембріональний розвиток. Функції плаценти

Розповідь вчителя:

Отже, подорож сперматозоїда до яйцеклітини закінчується утворенням зиготи.. А що далі? Далі починається ембріональний розвиток майбутнього організму.

Запліднене яйце просувається по матковій трубі і через 4 – 5 днів зародок потрапляє у порожнину матки. Протягом двох днів він залишається у матці вільним, а потім на 7 – й день занурюється у її слизову оболонку і прикріплюється до неї – імплантація.

З частини клітин зародка формуються оболонки зародка:

1) Зовнішня оболонка – має ворсинки, що проростають у кровоносні судини слизової оболонки матки. Через них зародок дихає і живиться.

2) Середня оболонка-бере участь в утворенні пупкового канатика (пуповини), де проходять кровоносні судини матері і плоду.

3) Внутрішня оболонка - утворює навколо зародка міхур, порожнина якого заповнена рідиною-плодовою водою. Вода захищає зародок від механічних пошкоджень і проникнення шкідливих речовин.

    Наприкінці другого місяця ворсинки зовнішньої зародкової оболонки розростаються і занурюються у слизову оболонку матки, густо пронизану кровоносними судинами. Через деякий час ця оболонка руйнується, а залишається тільки в одному місці у вигляді диска.

Це місце називається - плацента. З цього часу зародок називається - плодом, а період-плодовим

З четвертого місяця вагітності плацента виділяє гормон - прогестерон, який сприяє нормальному перебігу вагітності.

  Функції плаценти:

1.Захисна (плацентарний бар’єр)

2.Регуляторна (виділення гормону)

3.Живильна

4.Дихальна.

5.Видільна.

А давайте підслухаємо думки ембріона, який ще не народився. Дізнаємося, як йому живеться. Почитаємо сторінки цього незвичного щоденника

«...5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя. Мої батьки про це ще не знають. Я менша, ніж яблучне зернятко, але я - уже Я. І хоча я ще не сформувалася, проте знаю, що буду дівчинкою.

19 жовтня. Я трохи підросла, але я все ще надто маленька, щоб робити будь-що сама. Мама робить для мене майже все. Найсмішніше те, що вона ще навіть не знає, що носить мене тут, просто під серцем.

23 жовтня. Мій ротик незабаром почне формуватися. Подумати тільки, приблизно через рік я буду сміятися. Пізніше я зможу говорити. Я знаю, яке я вимовлю перше слово – "мама". Хто каже, що я ще не справжня людина? Я вже людина – так само як маленька крихточка хліба вже є справжнім хлібом.

27 жовтня. Моє серденько вже почало битися зовсім самостійно. З цього моменту воно буде ніжно стукотіти протягом всього мого життя. Потім, після багатьох років воно втомиться і зупиниться, але тепер не кінець, а тільки початок мого життя.

12 листопада. Тепер починають формуватись мої ручки. Які вони маленькі, навіть дивно. Колись вони, можливо, будуть грати на скрипці чи намалюють картину.

20 листопада. Сьогодні лікар вперше сказав мамі, що я живу тут, у неї під серцем. Ти щаслива, мамо? Мине деякий час, мамо, і я буду спочивати на твоїх руках.

25 листопада. Мої мама і тато не знають, що я просто маленька дівчинка. Можливо, вони чекають хлопчика. Чи близнюків. Адже я їх здивую.

10 грудня. Моє обличчя вже повністю сформувалося. Сподіваюся, що буду схожа на маму.

13 грудня. Зараз я вже майже можу бачити, але все ще зовсім темно навкруги. Але незабаром мої очі побачать залитий сонцем світ. Цікаво, який ти маєш вигляд, мамо?

24 грудня. Мамочко, я чую, як стукає твоє серце. Цікаво, чи чуєш ти як моє серденько стукотить? Я ледь можу дочекатися того моменту, коли буду лежати на твоїх руках і зможу торкатися твого обличчя, заглядати в твої очі. Ти чекаєш мене так само, як я чекаю тебе, мамо, чи не так?

28 грудня. ...Мамочко, чому ти дозволила їм вбити мене? Нам було так чудово разом... "

Сьогодні, на жаль, ми можемо говорити про цілковиту безграмотність нашого суспільства стосовно того, як застерігатись від небажаної вагітності, а також про те, які жахливі наслідки може мати аборт як для подальшої репродуктивної функції жінки, так і взагалі для жіночого організму.

Наслідки аборту:

• аборт – найбільш частіша причина гінекологічних захворювань. Ускладнення виникають, як мінімум, у кожної п’ятої. Особлива група ризику – жінки, які не народжували;

• в результаті аборту порушується менструальний цикл (біля 12% жінок), цикли стають нерегулярними, можливі кровотечі між менструаціями;

• якщо аборт відбувся у жінки, яка народжувала, то її цикл може відновитися через 3-4 місяці; якщо ж до операції жінка не народжувала, відновлення всіх функцій може затягнутися до року і більше;

• як наслідок аборту, може бути довготривале безпліддя та позаматкова вагітність;

• аборт завжди порушує роботу ендокринної та нервової систем, знижує роботу імунної системи. Для всіх жінок насильство над власним організмом – це психологічний стрес, який може призвести до зміни психіки;

• аборт, як і інші операції, може пройти не зовсім вдало. Тоді потрібно буде лікуватися і, можливо, довгий час.

.

,  Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 55 с.227

Підготувати повідомлення про вплив куріння , вживання алкоголю на вагітність 

                             25.05.22

Тема уроку" Постембріональний розвиток людини"

. Особливості вікових періодів розвитку людини: грудний період, дитинство (раннє, перше, друге), підлітковий, юнацький

Біологічний вік - це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей організму,що відповідають віковим нормам для певної спільноти людей. Він залежить від індивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму.

 Різниця між хронологічним і біологічним віком на етапі дозрівання може сягати 5 років, а на етапі старіння – до 20 років.

В основу періодизації індивідуального розвитку покладено біологічні або соціальні принципи.

                                - Характерні особливості грудного періоду

       Грудний період – триває від 10 днів до року. У цей час дитина розвивається дуже швидкими темпами. За рік довжина її тіла у середньому збільшується на 25 см. Маса здорової дитини до 4 місяця подвоюється, а до року потроюється. Швидко розвивається опорно-руховий апарат. У два місяці дитина вже може на 1-2 хв підняти головку, у 2.5 – 3 місяці починає самостійно тримати голівку, у чотири – перевернутися зі спини на живіт. У 6 місяців вона може самостійно сидіти, у 7 – повзати, у 8 – триматись за перекладинку ліжка, ставати на ніжки, а в 10-11 місяців починає ходити. Швидко розвивається нервова система і психіка. У шість-вісім місяців у здорової дитини з’являються перші зуби, а до року їх має бути 6.

   У цьому періоді важливо повноцінно годувати дитину, загартовувати її, фізично виховувати, бо приблизно у середині грудного періоду вона втрачає той природний імунітет, який отримала від матері, і за неправильного догляду може почати хворіти.

 - Характерні особливості дитинства

Раннє дитинство - це період від одного до трьох років. До 2 років у дитини повинні з’явитися всі 20 молочних зубів. У цей час дитина постійно рухається, тому важливо правильно фізично виховувати й загартовувати її тіло. У цей час дитина інтенсивно розвивається, особливо швидко розвивається мова, а за нею і мислення. Потрібно дотримуватися графіка профілактичного щеплення, аби запобігти вірусним та інфекційним хворобам.

     Перше дитинство - триває від 4 до 6-7 років. Зріст дитини збільшується на 5--7 см у рік, а маса на 2 кг. З 5-6 років молочні зуби починають замінюватися на постійні. Психічна діяльність набуває великого розвитку і дитина вже добре говорить, малює олівцями, знає багато віршів і пісень. У цьому віці формуються риси характеру. У цей період потрібно готувати дитину до школи, привчати до самостійності.

      Друге дитинство – від 6-7 років до 12 років. Діти швидко ростіть, тому їм потрібно добре харчуватися, багато рухатися, більше перебувати на свіжому повітрі.

Коли дитина іде до школи, у неї відразу зростає психічне і фізичне навантаження. Нервово-психічне напруження молодшого школяра, недотримання правильного режиму дня, недостатній відпочинок, малорухливий спосіб життя, призводить до виснаження його нервової системи, зниження опірності до інфекцій.

                                - Характерні особливості підліткового періоду

Підлітковий період - це період статевого дозрівання (від 12-13 до 15-6 років). Організм готується до дорослого життя. За нормальних умов статеве, фізичне і психічне дозрівання відбувається відповідно один до одного, причому у дівчат приблизно на два роки раніше, ніж у хлопчиків.

У цьому віці швидкими темпами збільшується ріст і маса тіла. Подальший розвиток м’язової системи відбувається за рахунок діаметра м’язового волокна. Характеризуючи вищу нервову діяльність підлітків, необхідно відзначити, що на початку цього періоду

зберігаються процеси загального збудження та послаблення всіх видів гальмування. У деяких підлітків спостерігається психічна неврівноваженість.

Раціональний режим дня, заняття спортом, створюють умови для правильного перебігу цього періоду.

                                   - Характерні особливості юнацького періоду

Юність (від 16-17 до 20-21років) — вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини, вибору професії, виконання соціальних функцій. У цей період закінчується видозмінення організму, яке, у зв’язку із статевим дозріванням, розпочалося в підлітковому віці. Юність — завершальний етап фізичного розвитку індивіда. У зовнішньому вигляді зникає властива підліткам диспропорція тіла й кінцівок, незграбність рухів, довгов’язість. Розвивається моторика, досконалішою стає координація рухів. Тілесна конституція, особливо обличчя, набуває специфічно індивідуального характеру. Фізичний розвиток полягає насамперед у збільшенні зросту, ваги тіла й окружності грудної клітини. Акселерація фізичного розвитку помітна і в юності. Вона виявляється в скороченні строків статевого дозрівання і закінченні росту. У юнацькому віці вдосконалюється функціонування серцево-судинної системи, нервова регуляція її діяльності. Стабілізується кров’яний тиск, серцево-судинна система стає витривалішою до навантажень. Збільшується життєва ємність легень, особливо у хлопців, витриваліше функціонує дихальний апарат. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку удосконалення нервової системи сягає високого ступеня. Встановлюється стійка рівновага у функціонуванні ендокринної системи. Співвідношення активності залоз внутрішньої секреції стає таким, як у дорослого. Поступово зникає характерна для підлітків підвищена збудливість і неврівноваженість.

     З моменту народження і до досягнення зрілості довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба — в 3 рази, довжина руки — в 4 рази, довжина ноги — в 5 разів.

В новонародженої дитини відносно короткі кінцівки, великий тулуб, велика голова. З віком ріст голови сповільнюється, а ріст кінцівок — прискорюється. До періоду статевого дозрівання статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні, ріст тіла відбувається в основному за рахунок росту ніг; у період статевого дозрівання в юнаків кінцівки стають довшими, а тулуб коротшим і таз вужчим, ніж у дівчат, ріст тіла відбувається за рахунок збільшення тулуба.

Як після весни настає літо, так і юність змінюється періодом дорослості або зрілості.

• 

 Похилий вік починається з 61 року в чоловіків і з 56 років у жінок і триває до 74 років. Багато людей зберігають у цей період достатньо високу професійну працездатність. У людей похилого віку зменшується ємність легень, збільшується артеріальний тиск, змінюються стінки кровоносних судин, розвивається атеросклероз. Знижується активність щитовидної залози, зменшується основний обмін, відбувається атрофія статевих залоз і зниження продукції статевих гормонів. Імунні властивості організму поступово знижуються, у зв'язку з цим у людей похилого віку послаблюється механізм опору як проти збудників хвороб різної природи, так і проти власних клітин, які переродилися, або у яких виникли мутації.

Старечий вік у чоловіків та жінок починається у 75 років. У цьому віці багато людей ще мають ясний розум і здатні до творчої праці. Старість — заключний етап онтогенезу, віковий період, який характеризується суттєвими структурними, функціональними і біохімічними змінами у організмі, які обмежують його пристосувальні можливості.

Ознаки старіння:

• змінюється постава, форма тіла,

• зменшуються розміри тіла ,

• з'являється сивина,

• шкіра втрачає еластичність, що призводить до утворення зморшок,

• послаблюється зір, слух,

• погіршується пам'ять.

Старіння характеризується зменшенням надійності системи регуляції, які забезпечують гомеостаз, зокрема нервової і ендокринної. Інтенсивність процесу старіння зумовлена багатьма біологічними факторами, необхідно враховувати також роль соціального середовища.

Старіння — загальнобіологічна закономірність, притаманна всім живим організмам. Наука, яка займається проблемами старіння людини, з'ясовує основні його закономірності — від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму, називається геронтологією (від грец. geron — старий).

Основним завданням геронтології є:

• добитися того, щоб тривалість життя людини відповідала визначеній її природними можливостями як біологічного виду, і подовжити її.

Старість великих людей

     Життя великих людей, що творили до глибокої старості, свідчить про те, що можна зберегти фізичні та творчі можливості на довгі роки, майже до самої смерті. Грецький драматург Софоклнаписав відому трагедію «Едіп у Колоні» на 90-му році життя. Л.М. Толстой говорив, що його мозок ніколи так ясно і так легко не працював, як у віці між 60-70 роками.

      Гете у 75—річному віці говорив про «всебічний розвиток весни» своєї душі, він дожив до 83 років і закінчив «Фауста», коли йому було 80 років. Композитор Джузеппе Верді створив оперу «Фальстаф» - блискучу комедію характерів у віці 70- ти років. Відома незвичайна працездатність художника І.К.Айвазовського. Він створив близько 6000 картин. «Для мене жити – значить працювати!» - такий був його девіз. Помер він у 83 роки, працюючи до останнього дня.

     Гюго, Ньютон, Мічурін, Павлов, Свиридов – були повні творчих сил до кінця свого життя – на восьмому-дев’ятому десятках. Великий англійський письменник Б.Шоу трішки не дожив до свого століття.

3. Захворювання органів статевої система, їх профілактика

Недотримання особистої гігієни у дівчат призводить до виникнення запальних процесів статевих органів. Тривале запалення може викликати безпліддя, а також негативно вплинути на перебіг вагітності та пологи.

У хлопців у разі недотриманні особистої гігієни в результаті проникнення хвороботворних мікроорганізмів до статевих органів, а також унаслідок сидячого, малорухливого способу життя, вживання алкоголю, гострої їжі може виникнути запалення передміхурової залози – простатит.

     Поширеною причиною виникнення захворювання статевих органів є інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

В залежності від виду збудника ІПСШ поділяються:

• бактеріальні інфекції (гонорея, сифіліс, хламідіоз, мікоплазмоз…);

• вірусні інфекції (генітальний герпес, СНІД , папіломавірусна інфекція…) ;

• паразитарні інфекції   (збудником є гриби, одноклітинні тварини): кандидоз, трихомоніаз.

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 57 с.230

Письмово виконати завдання 6 , 7 с. 233

Опрацювати матеріал статті на с.233 " Людина та її здоров'я"

      2022- 2023 навчальний рік

                    07.09.22

Тема уроку " Організм людини як біологічна система"

Система—це безліч елементів, взаємозалежних і пов'язаних між собою, що утворюють цілісність, єдність.

Навколишній світ складається із систем. Існують неживі, або абіотичні, системи,живі або біотичні А з появою людини з'явилися соціальні системи, наприклад етноси, нації, держави.

Що ж таке біологічна система ?

Біологічна система — сукупність взаємодіючих гетерогенних елементів, що утворюють цілісний біологічний об’єкт.

До біологічних систем належать: клітина, тканина, орган, організм...

Біологічним системам властива ієрархічність. Це означає, що система одного рівня організації може бути елементом системи більш високого рангу.

Наприклад, клітина — це складна система, що складається з елемен¬тів — органел. Водночас клітина є елементом більш складної системи — тка¬нини. Тканини, у свою чергу, утворюють органи, а органи — організм. Організми утворюють біологічні системи надорганізмового рівня, до яких належать популяції, види, біоценози, екосистеми та біосфера в цілому.

Відкритість - обмін речовин з навколишнім середовищем.

Стійкість, адаптація й гомеостаз. Здатність протистояти впливу зовнішнього середовища, використовуючи отриману ззовні енергію, й пристосовуватися до середовища проживання, підтримуючи при цьому сталість свого внутрішнього середовища.

Мінливість у ході індивідуального й історичного розвитку, тобто живі системи можуть еволюціонувати.

Спадковість – передача спадкової інформації

Подразливість – реагування на подразливість.

Циклічність (повторюваність).

Найбільш цікавою для людини біологічною системою є її власний ор¬ганізм.

Організм людини — це цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних та взаємопов'язаних між собою компонентів — клітин, тканин, органів і фізіологічних систем.

Жоден компонент людського орга¬нізму не може довго існувати самостійно, тому що він не здатен виконувати одночасно всі функції живого.

Ієрархічність систем обумовила виділення кількох основних рів¬нів організації живої природи:

  клітинного,

  організмового,

  популяційно-видового,

  біоценотичного,

  екосистемного й біосферного.

Від рівня до рівня спостерігається ускладнення біологічних систем та поява нових властивостей і якостей 

  

Домашнє завдання

§ 1читати та переказувати , виписати в словник біологічних термінів нові терміни з тексту параграфа

Письмово виконати завдання 1, 3 с.7(завдання біля умовного позначення " працюємо з текстом параграфа '§

Заведіть 3 зошити в клітинку

Зразок

                            Зошит      

                    для робіт з біології                

                        учениці 8 класу      

    Дігтярівського навчально-    

             виховного комплексу  

               Андрушко Поліни     

                         Зошит      

для практичних та лабораторних робіт

з біології

учениці 8 класу

Дігтярівського навчально- 

виховного комплексу

Андрушко Поліни

                     Словник  

біологічних термінів

учениці 8 класу

Дігтярівського навчально-

виховного комплексу

Андрушко Поліни 

     

                         08.09.22

Тема уроку " Різноманітність клітин організму людини"

. Клітина - це найменша структурна і функціональна одиниця живого. 

Цитологія - це наука про клітину.

 

                              Будова клітини

Органели Особливості будови Функції

1. цитоплазма  - високовпорядкована колоїдна система, для якої характерний постійний рух її колоїдних компонентів забезпечує проходження переважної більшості процесів клітинного метаболізму, зв’язує всі структури клітини в єдину систему

2.ендоплазматична сітка

 представлена  системою дрібних вакуолей і канальців, які сполучені один з одним і обмежені одинарною мембраною. Розрізняють два типи ендоплазматичної сітки: гладка (позбавлена рибосом) і шорстка (має рибосоми на мембранах) на гладкій ендоплазматичній сітці синтезуються ліпіди, здійснюється обмін деяких полісахаридів. Основна функція шорсткої сітки – синтез білків

3.комплекс Гольджи представлений системою диктіосом – плоских мембранних мішечків (цистерн), розподілених у цитоплазмі окремо або пов’язаних у загальну мережу модифікація білків, упаковка декретованих продуктів у гранули, синтез деяких полісахаридів, формування клітинної мембрани, утворення лізосом

4.лізосоми пухирці, оточені одинарною мембраною, які містять набір гідролітичних ферментів перетравлення харчових часток і руйнування клітинних структур після закінчення терміну їх функціонування

5.мітохондрії складаються з двох мембран (зовнішньої і внутрішньої) і матрикса, розташованого всередині мітохондрій. Внутрішня мембрана утворює впинання або трубчасті вирости. Зовнішня мембрана гладка. Утворення нових мітохондрій відбувається шляхом поділу старих утворення енергії в процесі біологічного окиснення (тканинного або клітинного дихання)

6.рибосоми частки складної форми, які мають у складі дві субодиниці (велику й малу) здійснення біосинтезу білка

7.клітинний центр складається з центріолей (зазвичай їх дві пари), що мають форму порожнистого циліндра 0,3-0,5мкм завдовжки й 0,15мкм завширшки бере участь у процесах поділу клітини

8.ядро  : форма ядра сферична або еліпсоїдна. Оточена ядерною оболонкою, що складається з двох мембран. Ядерна оболонка в багатьох місцях пронизана пореми, на краях яких зовнішня мембрана переходить у внутрішню. Усередині заповнене каріоплазмою, в якій розташовані хроматин і ядерця. керує білковим синтезом, фізіологічними й морфологічними процесами у клітині. Забезпечує збереження й відтворення генетичної інформації

Лізосоми є дуже ефективним засобом знищення антигенів - хвороботворних мікроорганізмів, які фагоцитуються макрофага¬ми (Проте за деяких патологій ця функція лізосом може послаблюватися. Більшість захворювань, які мають гострий перебіг, сьогодні розглядають як наслідок порушення лізосомального захисту. Щодо цього наші бактерійні «вороги» виявляють дивовижну пристосовність. Деякі мікроорганізми уникають злит¬тя з лізосомами (туберкульозна бацила) або виявляються стійкими до лізосомного руйнування (збудник лепри (прокази)). Інші уника¬ють руйнування, розщеплюючи мембрану лізосом за допомогою ендотоксинів. Є й такі, що здійснюють «посмертну помсту», про¬дукуючи токсини, здатні руйнувати лізосому, яка їх переварила.

Домашнє завдання

 Опрацювати матеріал параграфа 2 с.8

Уважно розгляньте малюнки на с.8

Замалюйте в зошит типи клітин по Мал 2.2 с.8 , підпишіть кожну клітинуВиВ

Виконайте завдання 1"працюємо з текстом параграфа" с.11

Пояснення до умовних позначень підручника на с.3

                       14.09.22

Тема уроку "Тканини"

Епітеліальна тканина

Епітелій, епітеліальна тканина— шар клітин, що вистилає поверхню і порожнини тіла, а також слизисті оболонки внутрішніх органів, травної системи, дихальної системи, сечостатеві шляхи. Крім того, утворює більшість залоз організму. Складається з клітин, які щільно розташовані одна біля одної, міжклітинної речовини мало.

• Функції:

захисна (епітелії шкіри)

секреція (епітелій, що входить до складу залоз)

всмоктування (епітелій шлунково-кишкового тракту)

виділення (епітелій органів виділення)

газообмін (епітелій легеневих пухирців)

.

М’язова тканина

М’язова тканина виконує рухову функцію. Клітини м’язової тканини називають міоцитами. У цитоплазмі міоцитів розташовуються міофібрили, що складаються зі скоротливих білків. Розрізняють посмуговану, непосмуговану та серцеву м’язові тканини.

Непосмугована м’язова тканина складається з дрібних видовжених клітин. Вона утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів.

Посмугована м’язова тканина утворює скелетну мускулатуру. Структурною одиницею скелетної посмугованої м’язової тканини є м’язове волокно.  Скелетна посмугована м’язова тканина утворює скелетні м’язи, входить до складу язика, глотки, верхнього відділу стравоходу. 

Серцева м’язова тканина складає основу серцевого м’яза. 

Сполучна тканина

Сполучна тканина — тканина живого організму, яка виконує опорну, захисну і трофічну функції. Складається з декількох видів клітин; переважно з фібробластів, волокон і основної тканинної речовини. Міжклітинна речовина добре виражена.

Сполучна тканина виконує опорну, захисну і трофічну функції.

• Трофічна — бере участь в обміні речовин (кров, лімфа, жирова), тому в таких видах сполучної тканини багато міжклітинної речовини.

• Захисна — клітини здатні до фагоцитозу і беруть участь в процесах імунітету та зсідання крові

• Опорна — утворює зв'язки, сухожилля, хрящі, кістки (в таких видах сполучної тканини мало міжклітинної речовини, або вона щільна, наприклад кісткова, за рахунок наявності в ній солей, також в ній є волокна)

 

Нервова тканина

Нервова тканина здійснює зв'язок організму з оточуючим середовищем, сприйняття і перетворення подразників у нервовий імпульс та передачу його ефектору. Нервова тканина забезпечує взаємодію тканин, органів та систем організму та їх регуляцію.

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і розміщених між ними допоміжних клітин. 

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 2 с.9-11

Виконати лабораторне дослідження 1 с.239 на чернетці .Після перевірки запишете в зошит для практичних та лабораторних робіт  

                       15.09.22 

Тема уроку " Органи. Фізіологічні системи"

Орган – це частина тіла, яка має певну форму і будову, виконує одну або кілька специфічних функцій.

        

порожнини тіла людини:

 - порожнина очної ямки;

    - носова;

 - ротова;

    - грудна;

 - черевна;

  - тазова;

 - черепна;

   - спинномозкова.

   Орган становить систему тканин, пов’язаних спільністю походження і розвитку, має певну будову, топографію, функції. Кожен орган побудований з кількох тканин, але одна з них є основною. Складні функції в організмі людини виконуються не одним, а кількома органами, які складають одну систему органів.

  

Найменшими розмірами характеризуються залози внутрішньої секреції, наприклад, маса однієї при щитоподібної залози коливається від 0, 05 до 0,09 г. Найбільшим органом тіла людини є шкіра, маса якої зазвичай становить до 18 % маси тіла людини.  

В організмі людини постійно працюють п’ять органів:

1) головний мозок – забезпечує регуляцію всіх процесів;

2) серце – своїми скороченнями забезпечує рух крові;

3) легені – забезпечують газообмін між кровю капілярів і повітрям легеневих альвеол;

4) печінка – забезпечує безперервний процес жовчоутворення;

5) нирки – забезпечують безперервний процес сечоутворення.

Фізіологічні системи.

 Органи, які виконують спільну функцію, об’єднуються у фізіологічні системи. В організмі людини розрізняють 9 систем органів:

 - нервова  ,  кровоносна

 - видільна  , ендокринна

 - дихальна  , статева

 - опорно-р ,  травна

 - система органів чуттів

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 3 с.12-15

Письмово виконати завдання 3 , 5 с.16 

                            21.09.22

Тема уроку " Регуляторні системи організму людини" 

Гуморальна, або ендокринна, регуляція фізіологічних процесів в організмі людини відбувається за участю біологічно активних речовин: гормонів, йонів, деяких продуктів обміну речовин (наприклад, вуглекислого газу), які переносяться кров'ю, лімфою та тканинною рідиною. Вони надходять до всіх тканин та органів тіла, але поширюються досить повільно. Тож дія біологічно активних речовин проявляється через певний час після потрапляння в кров.

Нервова система сприймає впливи зовнішнього та принципи нервової зміни внутрішнього середовища, аналізує цю інформацію і відповідно змінює діяльність окремих органів або систем органів. Ці зміни спрямовані на нормалізацію діяльності організму і не порушують його функціональну єдність. За будовою нервову систему поділяють на центральну та периферичну. До центральної відносять головний і спинний мозок, до периферичної - нерви, що відходять від головного (черепно-мозкові), спинного (спинномозкові) моз¬ку та нервових вузлів.

Діяльність нервової системи здійснюється за допомогою рефлексів.

Рефлекс (від лат.refleocus- відбитий) - відповідна реакція організму на подразнення, що відбувається за участю нервової системи і під її контролем.

Будь-який рефлекс забезпечує так звана рефлекторна дуга. Це шлях, по якому сигнали від рецепторів передаються нейронами до центральної нервової системи і від неї до робочих органів.

До складу рефлекторної дуги зазвичай входять:

• рецептори,

• чутливі (доцентрові) нейрони;

• вставні нейрони;

• рухові (відцентрові) нейрони,

• робочий орган.

Найпростіша (двонейронна) рефлектор¬на дуга складається з двох нейронів - чутливого й рухового.

Рецептори (від лат. рецептор - той, що сприймає) - це або спеціалізовані клітини (наприклад, світлочутливі), або кінцеві структури чутливих нервових клітин.

Сприймаючи подразнення, вони перетворюють його енергію на нерво¬вий імпульс, який далі поширюється по чутливому нейрону.

Передача сигналу з чутливого на руховий нейрон відбувається за рахунок спеціальних утворень, що дістали назву синапси.. Це місце контакту нейронів між собою та з органами, які вони іннервують.

Збудження в синапсі передається за допомогою хімічних речовин - медіаторів, які синтезуються на мембрані аксона. 

Нервова регуляція, на відміну від гормональної, діє досить швидко, але недовго, точно адресована певному органу і строго дозована.

Нервова система тісно взаємодіє з ендокринною і становить з нею єдину функціональну систему нейрогуморальної регуляції.

У регуляції життєдіяльності організму разом з нервовою та ендокринною системами важливу роль відіграє імунна система. Вона контролює сталість захисних сил організму протягом життя людини, бере участь у виділенні певних гормонів, які сприяють розвиткові нервової системи. Імунна система причетна до регуляції майже всіх фізіологічних процесів, що відбува¬ються в організмі, впливає на функцію ендокринної системи.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 4 с.16-18

Повторити матеріал параграфів 1-3

Підготуватись до уроку узагальнення з вивченої теми

Письмово виконати завдання 2 , 3 с .18

                              22.09.22

Тема уроку "Узагальнення знань за темою"Вступ. Організм людини як біологічна система".

Повторіть матеріал параграфів 1-4 та дайте відповіді на запитання.

І рівень (0,5 бала за правильну відповідь)

1. Найменша функціональна одиниця організму людини - це:

А) клітина Б) тканина

2. Здатність організму пристосовуватися до умов навколишнього середовища:

А) акомодація Б) адаптація

3. Тканина людини, що утворює внутрішнє середовище та забезпечує опору органів:

А) м’язова; В) сполучна;

Б) нервова; Г) епітеліальна.

4. Не є тканиною організму людини:

А) провідна Б) сполучна

5. Яку кількість хромосом має клітина людини:

А) 48 Б) 46

6. До м’язової тканини належить:

А) посмугована Б) хрящова

7. Білки утворюються в:

А) ядерці Б) лізосомах В) рибосомах Г) на мембрані

8. Кров належить до тканини:

А) м’язової Б) епітеліальної В) нервової Г) сполучної

9. Стравохід належить до систем органів:

А) дихальної Б) кровоносної В)травної Г) видільної

10. Укажіть орган, який не належить до видільної системи:

А стравохід Б нирка

В сечовий міхур Г сечовидільний канал

11. Укажіть орган, який не належить до кровоносної системи:

А артерія Б вени

В серце Г трахея

12. Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є:

А мозок Б нейрон

В нерви Г нейроглія

ІІ рівень (1 бал за виконане завдання)

13. Установіть відповідність між основними групами тканин в організмі

людини та їх характеристикою.

A) нервова; Б) сполучна; B) епітеліальна.

1. зв’язує органи, утворює внутрішнє середовище, забезпечує опору органів;

2. установлює зв’язок між різними частинами організму, регулює

зв’язок організму з навколишнім середовищем;

3. забезпечує функції руху і рухливості більшості внутрішніх органів;

4. утворює покриви тіла, залози, вистилає порожнини внутрішніх органів.

Ш рівень (2 бали за правильну відповідь)

14. Дайте визначення поняттям:

Тканина – це ……………………………………………………………………………

Система органів– це ……………………………….……………………………………

IV рівень ( 3 бали за повну відповідь на питання )

15. Охарактеризуйте опорно-рухову і сенсорну фізіологічні сиситеми людини.

                       28.09.22

Тема уроку " Значення опорно- рухової системи , її будова та функції"

Опорна функція

З часом все більше й більше роботи виконують машини, людина більше часу проводить за монітором комп’ютера, відповідно, рухливість людини зменшується. Американські геронтологи спрогнозували, які зміни відбудуться в організмі людини, якщо вона буде більше часу проводити, управляючи машинами, не рухаючись. Зріст такої людини стане меншим, хребет вигнеться, тулуб нахилиться вперед.

Захисна функція

- Де розташований головний та спинний мозок?

- Які ще органи захищає опорно-рухова система?

- Яку функцію в цьому випадку виконує опорно-рухова система? Що забезпечує виконання цієї функції?

Рухова функція

Самоспостереження  :виконайте невеликий комплекс фізичних вправ на свій розсуд.

- Яка функція опорно-рухової системи реалізувалася під час виконання вправ?

- Що забезпечує виконання цієї функції?

Кровотворна функція

Існує такий факт – у кістках є червоний кістковий мозок, де постійно утворюються клітини крові.

- Яку функцію в цьому випадку виконує опорно-рухова система?

- Що забезпечує виконання цієї функції?

Запасаюча (депонуючи) функція

Ще один факт: у разі гіперфункції при- щитоподібної залози виникає руйнування кісток.

- Чому це відбувається?

У разі тривалого голодування гормон підшлункової залози глюкагон перетворює глікоген, що міститься в м’язах на глюкозу.

- Яка функція опорно-рухової системи реалізується?

- Що забезпечує виконання цієї функції?

Мовленнєва функція

Хрящі гортані, голосові зв’язки, м’язи язика, підязикова й нижньощелепна кістки приймають участь у формуванні

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 24 с.106-110

Підготувати кросворд до тексту параграфа 24

Виписати та вивчити значення термінів з опрацьованого параграфа 

                                 30.09.22

Тема уроку " Кістки, хрящі"

Кістка – це живий орган, який виконує в організмі певні функції і має свою будову. Клітини кісткової тканини (остеоцити) мають численні тонкі відростки за допомогою яких вони з’єднуються між собою. Міжклітинна речовина кісткової тканини утворена пластинками із щільної, дуже твердої речовини. Розташування пластинок нагадує сітку. Така будова надає їм міцності.

        Хрящова тканина складається з великих витягнутих клітин - хондроцитів та значної кількості аморфної міжклітинної речовини. Залежно від структури міжклітинної речовини розрізняють три види хрящової тканини: гіаліновий, еластичний та волокнистий хрящі.

    В організмі людини найбільш поширений гіаліновий хрящ, з якого побудовані більша частина скелета зародка, суглобові та реберні хрящі, а також хрящі носової перегородки, трахеї, бронхів. При невеликому збільшенні хряща видно, що він прозорий і має блакитний відтінок. Зовні він вкритий перихондрієм і складається з хондроцитів округлої, овальної та кулястої форм діаметром 5—25 мкм. У міжклітинній речовині, яку в хрящі називають хрящовим матриксом, знаходиться велика кількість колагенових волокон, які утворюють тонкі сплетення.

   Еластичний хрящ відрізняється від гіалінового тим, що в хрящовому матриксі крім колагенових волокон є еластичні, які надають хрящу гнучкості, еластичності, а також жовтуватого забарвлення та меншої прозорості. Еластичний хрящ утворює основу надгортанника, вушної раковини, зовнішнього слухового проходу та деяких інших органів.

   Особливе місце серед хрящової тканини займає волокнистий хрящ, який за структурою нагадує гіаліновий хрящ та сухожилок. Він складається з округлих та витягнутих хондроцитів, а також пучків колагенових волокон. З волокнистого хряща побудовані міжхребцеві диски та місця переходів від сухожилків до кісток.

Хрящі не містять кровоносних судин і живляться за рахунок охрястя – зовнішнього сполучнотканинного шару хряща.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа на 24 с.106-109

Письмово виконати завдання 5 , 7 с.109

Оформи в зошит для практичних та лабораторних робіт результати лабораторного дослідження 4 с.240

                    05.10.22

Тема уроку " Огляд будови скелета. З'єднання кісток"

За формою кістки поділяють на:

 довгі (трубчасті)- кістки плеча, стегна, гомілки;

 (трубчасті) короткі - кістки стопи, кисті, п’ястка, плесна;

 плоскі — кістки черепа, таза, грудина, лопатки, ребра;

 змішані кістки складаються із кількох частин, що мають різну будову та форму (наприклад, хреб¬ці, клиноподібна кістка черепа).

• Найдовша кістка — стегнова, її довжина становить 27,5 % довжини всього тіла.

• Найкоротша кістка — стремінце (у внутрішньому вусі) завдовжки 3-4 мм.

 

Епіфізи – кінці трубчастих кісток, утворені губчастою речовиною, там міститься червоний кістковий мозок.

Діафіз – середня частина трубчастих кісток, що містить порожнину, у якій розташований жовтий кістковий мозок.

У новонародженої дитини скелет складається переважно з хрящів. Окостеніння хрящів відбувається упродовж всього періоду розвитку організму і завершується у віці 20-24 роки.

Якщо гормону росту в молодому віці виділяється більше норми – розвивається гігантизм, якщо менше норми – карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток). Значне виділення гормону росту у дорослих спричинює поновлення росту тільки деяких частин тіла: руки, ноги, носу, язика, щелеп (розвивається акромегалія).

Особливості кісток новонародженого:

1) більша кількість хрящової тканини;

2) більша товщина окістя;

3) багата судинна сітка;

4) невеликий діаметр колагенових волокон;

5) високий вміст води (~ 65 %);

6) мала кількість неорганічних речовин (½ її сухої маси);

7) кістки менш щільні, більш пористі, пружні; еластичні і гнучкі;

8) кісткова система має волокнисто - пучкову будову.

2. Типи з’єднання кісток

Розповідь вчителя:

У скелеті всі кістки з’єднуються між собою різними способами залежно від ролі певної кістки чи групи кісток. Виділяють такі типи з’єднань:

• Нерухомі;

• Рухомі;

• Напіврухомі.

• Нерухоме з’єднання кісток утворюється за допомогою їхнього зростання (тазові кістки). З’єднання, коли виступи однієї кістки входять у відповідні заглибини іншої, називаються швами (кістки черепа).

• Напіврухоме з’єднання утворюється хрящовими проміжками (ребра з грудною кісткою, хребці хребта людини між собою, за винятком крижових, у новонароджених дітей кістки черепа з’єднуються напіврухомо)

• Рухоме з’єднання кісток – це суглоб. Приклади суглобів:ліктьові, колінні, плечові, кульшові.

Суглоб утворений: суглобовою порожниною; суглобовими поверхнями двох кісток (суглобові голівка та западина); хрящами, що вкривають суглобові поверхні; суглобовою сумкою, що складається зі щільної сполучної тканини і є продовженням окістя. Суглобова порожнина виділяється умовно, оскільки вона заповнена рідино

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 25 с.110-114

Письмово виконати завдання 2 , 8 с.114

                           07.10.22

Тема уроку " Функції та будова скелетних м'язів"

Скелетні м’язи – активна частина опорно-рухового апарату, утворені посмугованою м’язовою тканиною, скорочуються довільно, швидко.

В основі м’язового скорочення лежить ковзання ниток актину та міозину одна відносно одної.

М`яз складається з головки (початок м`яза), черевця (середня частина) і хвоста (кінцева частина).

Групи м’язів 

М’язи голови

Представлені мімічними й жувальними м’язами. Мімічні м’язи прикріплені до шкіри обличчя й під час скорочення переміщують

                             окремі ділянки шкіри Забезпечують процес

жування й міміку

М’язи тулуба    

  Складаються з м’язів грудної клітки, живота і спини. До них також належить діафрагма Забезпечують процеси

дихання, руху тулуба

й кінцівок. Утримують внутрішні органи,

попереджаючи їх опущення й випадання

М’язи верх-

ніх кінцівок До них належать дельтовидний м’яз, двоголовий (біцепс) і триголовий (трицепс) м’язи, а також м’язи передпліччя й кисті Забезпечують рухливість верхньої кінцівки

М’язи нижніх кінцівок До них належать кравецький м’яз, чотириголовий м’яз, двоголовий м’яз, литковий м’яз і м’язи стопи Забезпечують рухливість нижньої кінцівки

Функції м'язів:

 Утримують положення тіла та окремих його частин у просторі.

 Забезпечують положення частин тіла одна відносно одної.

 Здійснюють дихальні та ковтальні рухи.

 Беруть участь у забезпеченні розбірливої мови та формуванні міміки.

 Перетворюють хімічну енергію на механічну.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 26 с.114-117

Письмово виконати завдання.2 ,3  (написані зеленим кольором) с.117

                                      12.10.22

Тема уроку "Робота м' язів. Утома м'язів"

Сила м’язів – величина максимального напруження, яке може розвинути мяз під час свого збудження.

Сила м’яза залежить від величини м’яза, його довжини.

Сила м’яза також залежить від кількості одночасно збуджених волокон, частоти нервових імпульсів, що надходять до м’яза.

Швидкість скорочення м’яза – час, за який м’яз скорочується і розслаблюється. Чим коротший цей час, тим більша швидкість скорочення.

Витривалість – це здатність м’язів тривалий час підтримувати заданий ритм роботи. М’язи людини завжди перебувають в тонусі. Тонус м'язів -це стан їхнього постійного незначного напруження. Тонічне напруження різних м'язів забезпечує підтримку постави, кровоносного тиску, утримання внутрішніх органів. Причиною зниження тонусу можуть бути негативні емоції, порушення режиму дня, перевтома, нестача вітамінів.

Під час скорочення скелетні м'язи виконують механічну роботу.

Розрізняють статичну і динамічну роботу.

     При статичній роботі м'язи напружуються, але не скорочуються (утримання вантажу, при поставі тіла). Така робота вимагає великої затрати енергії. Цей процес регулюється нервовими центрами. Коли нервові центри втомлюються, наступає стомлення.

      При динамічній роботі м'язи по черзі скорочуються і розслаблюються (біг, ходіння, спортивні ігри).Динамічна робота менше стомлює, тому що м'язи під час розслаблення встигають відпочити.

Лабораторне дослідження

Тема: Розвиток втоми при статичному і динамічному навантаженні.

Мета: встановити рівень втоми під час статичного та динамічного навантаження

Обладнання та матеріали: гантелі, (або інший вантаж масою 3- 5кг, наприклад, декілька підручників), секундомір, годинник.

Хід дослідження

1.Візьміть вантаж масою 3-5 кг і тримайте його витягнутою рукою на рівні плеча. Зафіксуйте час, коли рука почне опускатися, тремтіти і зовсім опуститься. Це настала втома.

2.Після відпочинку візьміть той самий вантаж в руку, піднімайте його на той самий рівень і опускайте. Зафіксуйте час втоми в цьому випадку.

3.Зробіть висновок.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 28 с.120-123

Виконати лабораторне дослідження 5 с.241

                         11.11.22

Тема уроку " Процес травлення в ротовій порожнині"

Уважно прочитайте текст параграфа 9 с.40-42 про особливості будови ротової порожнини

Зверніть увагу на Мал. 9.1 та 9.2.

Виконайте лабораторне дослідження 2 на с.239 " Дослідження зовнішньої будови зубів" у зошиті для лабораторних робіт

Завдання: проведіть дослідження дії ферментів слини на крохмаль

Для цього візьміть шматочок вареної картоплі і декілька хвилин повільно пережовуйте не ковтаючи, поки не відчуєте солодкий смак . Це під дією ферментів слини крохмаль картоплі перетворився на глюкозу

Результати запишіть у робочий зошит 

                           16.11.22

Тема уроку " Травлення в шлунку"

 За добу у людини виділяється від 0,5 до 2 літрів шлункового соку.

 Шлунок служить першою лінією оборони для вашої імунної системи. Він містить соляну кислоту, яка допомагає вбити бактерії і віруси, які потрапляють з їжею.

 Коли ви червонієте, шлунок також стає червоним.

 Ваш шлунок створює новий шар слизу кожні два тижні. Він робить це, тому що соляна кислота може перетравити шлунок та інші органи, і слиз захищає шлунок від цього.

 Травлення в шлунку може відбуватися лише при температурі тіла 36-37°С і за наявності соляної (хлоридної) кислоти.

 Шлунок є невід’ємною частиною травної системи, але у різних тварин він виглядає по-різному.

 Деякі тварини мають шлунки з декількома відсіками: у корів та інших жуйних тварин – жирафів, оленів і великої рогатої худоби – чотирикамерні шлунки, що допомагає їм перетравлювати рослинну їжу.

IV. Пояснення нового матеріалу

Пояснення з елементами бесіди

Шлунок — розширений відділ травного каналу. У дорослої людини довжина шлунка становить 21-25 см, а його ємкість 1-3 л. У людей, які постійно переїдають, об’єм шлунку може збільшуватись до 10 л.

 У шлунку їжа змішується із шлунковим соком. Шлунковий сік, окрім ферментів, містить соляну кислоту та фермент пепсин, що розщеплює білки тваринного та рослинного походження. За добу продукується 3 л. шлункового соку.

 Шлунковий сік, як і слина, віділяється рефлекторно. Рефлекторний механізм виділення шлункового соку довів Іван Павлов (фістульна методика).

 

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 9  с. 40-42

Скласти міні-вікторину до тексту параграфа с.40-42

                       23.11.22

Тема уроку " Регуляція травлення"

 — Регуляція слиновиділення

Рецептори язика й слизової оболонки подразнюються їжею. По чутливих нервових волокнах нервові імпульси надходять від рецепторів до слиновидільного центру в довгастому мозку. Потім від нього нервові імпульси по рухових нервових волокнах надходять до слинних залоз, що і стимулює виділення слини.

 Це — безумовно-рефлекторне слиновиділення. А також виділення слини може відбуватися й тоді, коли ми бачимо їжу, відчуваємо її запах, або навіть тоді, коли думаємо про неї. Цей процес називається умовно-рефлекторним слиновиділенням.

 — Регуляція шлункового соковиділення

При подразненні рецепторів зору, нюху, слуху їжею ще до прийняття їжі шлунковий сік із залоз слизової оболонки починає потрапляти в шлунок (апетитний сік). Їжа потрапляє в шлунок і зразу починає розщеплюватись (умовно-рефлекторне соковиділення). Перший етап виділення шлункового соку здійснюється рефлекторно через довгастий мозок та кору великих півкуль. Подразнення рецепторів стінок шлунка відбувається тоді, коли туди потрапляє їжа.

 Уже звідти нервові імпульси доходять до довгастого мозку, який, у свою чергу, відправляє імпульси по блукаючому нерву (у напрямі залоз шлунка)

. Це спричиняє виділення шлункового соку (безумовно-рефлекторне соковиділення).

 Гуморальна регуляція виділення шлункового соку здійснюється біологічно активними речовинами (гастрин, серотонін тощо), що виділяються залозами шлунка під час травлення їжі. Вони всмоктуються в кров і стимулюють роботу шлункових залоз.

Серед численних факторів, що мають вплив на шлункову секрецію, можна виділити емоційний. Почуття тривоги, страху, туги пригнічує вироблення травного соку та моторику шлунка.

 Регуляція виділення травного соку підшлункової залози

Секреція підшлункової залози регулюється нервовою системою і гуморально. 

Тут мають значення умовно-рефлекторні реакції, подразнення слизових оболонок рота, стравоходу, шлунка, акти жування, ковтання

. Під дією соляної кислоти, що потрапляє у дванадцятипалу кишку із харчовою масою, у стінці кишки продукується гормон секретин, який із кров’ю виноситься в підшлункову залозу, збуджуючи її діяльність. На роботу підшлункової залози впливають проміжні продукти білкового й жирового обмінів, які потрапили в кров.

 — Регуляція жовчовиділення

Регуляція жовчовиділення забезпечується нервовою та гуморальною системами.

 Нервові імпульси, що надходять по блукаючому нерву, стимулюють жовчовиділення, а по симпатичному — пригнічують його. Саме тому нервові перенапруження, при яких збуджується симпатична нервова система, негативно впливають на виділення жовчі й на процеси травлення в цілому. Існує й умовно-рефлекторне жовчовиділення (наприклад, під час розмови про їжу). 

Гуморальна регуляція жовчовиділення пов’язана з діяльністю деяких гормонів (наприклад, гормони залоз дванадцятипалої кишки й гіпофіза стимулюють, а гормони жовчного міхура пригнічують жовчовиділення).

, регуляція процесів травлення здійснюється нервовою та гуморальною системами. Умовно-рефлекторна нервова регуляція процесів травлення здійснюється на вид їжі, її запах, смак, думки про неї, а безумовно-рефлекторна — при надходженні їжі до органів травлення механо-, хемо-, терморецепторами.

Центральна гуморальна регуляція здійснюється залозами внутрішньої секреції (гіпофізом, щитоподібною, наднирниками, підшлунковою) та місцевими гормонами стінок шлунково-кишкового тракту (гастрин, гістамін, секретин) та продуктами гідролізу нутрієнтів.

Домашнє завдання опрацювати матеріал 11с.48-51

Письмово виконати завдання 7с.51

Підготувати повідомлення про харчові розлади та їх запобігання  

03.02

Тема уроку " Значення та будова шкіри. Терморегуляція"

Уважно прочитайте текст параграфа 22 с. 95-98 та розгляньте малюнки до нього

З'ясуйте функції шкіри с. 95.

Ознайомтесь із будовою шкіри.

Зробіть запис у зошит:

Будова шкіри:

1. епідерміс,

2. ...,

3. ....

Установіть значення кожного шару шкіри.

Дайте відповіді на запитання ( письмово) : яке значення мають потові та сальні залози для життєдіяльності організму людини? С.96.

Знайдіть похідні шкіри с.97.

Письмово дайте відповідь на запитання : 

яке значення мають волосся та нігті

для життєдіяльності організму людини?

Виконайте завдання 1( зелений колір) с. 98- заповніть таблицю "Функції шкіри"

16.03. Біологія

Тема уроку " Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху."

Уважно прочитайте текст параграфа 41 с.167-170. 

Складіть план 

 до частини тексту"Смакова сенсорна система ". 

Письмово виконайте завдання 2 с.170( зелений колір)

Усно дайте відповіді на запитання 2-8 с. 170.. 170.

Біологія за 17.03

Тема уроку "Сенсорні системи дотику, температури, болю" 

Уважно прочитайте текст параграфа 41 с.169-170

З'ясуйте, яку роль в організмі людини виконують органи дотику, температури, дотику.

Складіть по 2 запитання до тексту кожного пункту параграфа з відповідями. Складіть кросворд до теми параграфа 41.

Письмово виконайте завдання 8 с.170 

23.03

Узагальнення знань з теми :"Сенсорні системи"

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8437359 

. 24.03

Тема уроку " Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи"

 Уважно прочитайте текст параграфа 42 с. 174-177

Ознайомтесь із текстом параграфа про вищу нервову діяльність людини с. 174. Випишіть у зошит прізвище вченого , що вивчав ВНД.

Знайдіть типи вищої нервової діяльності людини с.175-176, розгляньте малюнок 42.3 на с.176 та запишіть у зошит типи ВНД. Усно дайте відповіді на запитання 1-6. Складіть міні- вікторину до тексту параграфа 

Біологія за 06.04

Тема уроку " Поняття про сигнальні системи. Мова і мислення".

Уважно прочитайте текст параграфа 44 с. 181-184. Знайдіть в тексті параграфа с. 182 функції мовлення та запишіть у зошит.

Знайдіть пояснення чому " мова", запишіть у зошит та запам'ятайте.

Знайдіть на с.182 пояснення про першу та другу сигнальні системи. Дайте відповідь на запитання: ураження якої ділянки головного мозку призводить до втрати мови? Відповідь знайдете на с.182.

Дайте відповідь на запитання: що таке біологічні передумови розвитку мовлення? Відповідь знайдете на с. 183.

Знайдіть пояснення терміну " зовнішнє мовлення" с. 184

Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 184. Складіть міні - вікторину до тексту параграБіологія за 06.04

Тема уроку " Поняття про сигнальні системи. Мова і мислення".

Уважно прочитайте текст параграфа 44 с. 181-184. Знайдіть в тексті параграфа с. 182 функції мовлення та запишіть у зошит.

Знайдіть пояснення чому " мова", запишіть у зошит та запам'ятайте.

Знайдіть на с.182 пояснення про першу та другу сигнальні системи. Дайте відповідь на запитання: ураження якої ділянки головного мозку призводить до втрати мови? Відповідь знайдете на с.182.

Дайте відповідь на запитання: що таке біологічні передумови розвитку мовлення? Відповідь знайдете на с. 183.

Знайдіть пояснення терміну " зовнішнє мовлення" с. 184

Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 184. Складіть міні - вікторину до тексту параграфа 44.фа 44.