8 клас "Географія"

                               

                               

                               .

                          01.10.21

Тема уроку:"Плани міст, схеми руху транспорту".

Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Бліцопитування»

Що таке топографічна карта?

 • Для чого на топографічних картах нанесені географічна і кіло метрова сітки?

 • Що таке азимут?

   Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Уявіть, що вам треба піти в похід територією незнайомої місцевості. Вам надали її топографічну карту. Чи можна за нею визначити складність і протяжність маршруту, продумати необхідне спорядження, а в разі небезпеки повідомити в рятувальну службу своє місцезнаходження? Потренуймося!

    Вступні вправи

Ознайомлення з наданою топографічною картою:

• розміщення основних елементів карти: назви, внутрішньої, мінутної і зовнішньої рамок, підписів масштабу, легенди, даних магнітного схилення і зближення меридіанів, графіка закладень;

• визначення масштабу карти;

• визначення граничних меридіанів і паралелей карти, розміри рамок аркуша карти (у градусній мірі по широті і довготі), ціни поділок мінутної рамки;

визначення відстані, через яку проведені лінії кілометрової сітки, кута між вертикальними лініями кілометрової сітки і географічними меридіанами (зближення меридіанів);

• з’ясування основних елементів місцевості, відображених на карті.

 . Вивчення нового матеріалу.

Картографічна генералізація. Плани міст, схеми руху транспорту. Туристські схеми.

Навіть на найбільш докладних, великомасштабних картах (наприклад, на спортивних картах) неможливо відобразити місцевість умовними знаками абсолютно точно, з усіма її деталями та особливостями. Різні за призначенням і змістом карти характеризуються такими важливими показниками, як точність, детальність, повнота інформації, що відображається. Дані показники залежать в свою чергу від генералізації карти.

Що розуміють під терміном «картографічна генералізація»?

 Картографічна генералізація - це відбір і узагальнення зображуваних на карті об'єктів, виділення їх основних типових рис і характерних особливостей.

Чим визначається точність карти?

 Точність топографічних карт прийнято характеризувати середніми помилками положення на карті об'єктів місцевості. Найбільш точно (з середньою помилкою 0,1-0,2 мм у масштабі карти) показуються геодезичні пункти та деякі орієнтири (окремі виділяються вежі, заводські труби, церкви і т. п.). Елементи місцевості, ясно і чітко виражені на місцевості, зображуються на картах з середньою помилкою 0,5 мм. На картах важкодоступних районів (гірських, гірничо-тайгових, лісисто-болотистих та ін) такі ж елементи місцевості показуються менш точно - з середньою помилкою 0,75-1мм. Середні помилки положення горизонталей по висоті на картах рівнинній і горбистій місцевості становлять половину висоти перерізу рельєфу даної карти, а на картах гірських районів - висоту перерізу рельєфу.

Що таке туристська схема місцевості?

 Туристські схеми - це плани місцевості, зарисовані методом глазомірної зйомки з нанесеними на них місцевими предметами, орієнтирами, перевалами, можливими шляхами проходу та іншими даними, що дозволяють однозначно пройти цю ділянку маршруту. Таким чином, на схемах, на відміну від топографічних карт, проведено жорсткий відбір і узагальнення специфічної, найбільш значущою туристської інформації. Наприклад, замість детального показу гірських хребтів горизонталями, на схемі вказується ступінь прохідності даних боліт. Нитка маршруту може прокладатися через ріки, канали в місцях з позначеними мостами, бродами і без них (в останньому випадку передбачається організація переправи через водну перешкоду). Картографічна інформація про наявність чи відсутність доріг, просік у лісових масивах, про розташування на місцевості і «густоті» мережі річок і каналів, про площу та локалізації заболочених територій допомагає прогнозувати ступінь технічної труднощі тієї чи іншої ділянки маршруту і тактично правильно розподілити класифіковані ділянки по нитці маршруту.

Що дає аналіз дорожньої і гідрографічної мережі на карті обраного району подорожі? 

Аналіз дорожньої і гідрографічної мережі району походу при роботі з картою дуже важливий як для визначення на маршруті класифікованих ділянок, так і для планування маршруту в цілому. Така інформація на карті дозволяє виділити ділянки маршруту більш-менш «проблемні» з точки зору техніки їх подолання та орієнтування; вибрати оптимальні прийоми, засоби подолання природних перешкод та орієнтування. Карта «показує» ділянки, де в нитку маршруту слід включити «попутні», що полегшують пересування туристів лісові, польові дороги та інші лінійні орієнтири (просіки, лінії електропередач, кромки лісу та поля). Для подолання таких ділянок маршруту туристи використовують техніку руху з читанням карти. Аналіз карти виявляє і ділянки маршруту «бідні» лінійними та іншими орієнтирами, на яких раціонально здійснювати рух групи по азимуту.

Дорожня мережа району походу, крім того, уважно вивчається і використовується для доставки групи до початку маршруту і від'їзду групи після закінчення активної частини маршруту; для організації «закидання» продуктів і спорядження; для планування варіантів аварійного сходу з маршруту та виходу у великі населені пункти. Зазначені на карті об'єкти гідрографії в районі походу, не тільки надають інформацію про природні перешкоди на маршруті, а й визначають можливі пункти організації біваку і великих привалів (вказують джерела води для приготування гарячого харчування групи). Особливо ретельно гідрографічна мережа і можливі місця туристських стоянок вивчаються в посушливих степових і пустельних районах.

З якою метою туристи аналізують інформацію про мережі населених пунктів у вибраному районі подорожі?

 Під час підготовки та проведення походу по карті, крім вже вказаної інформації, уважно вивчається мережа населених пунктів: скільки і які (великі, дрібні) населені пункти присутні в районі походу. Дані відомості дозволяють вдало вибрати пункти початку і закінчення маршруту, пункти днювань та організації закидання, пункти поповнення запасів продовольства на маршруті, пункти для аварійного виходу з маршруту. Число, розташування населених пунктів у районі походу багато в чому визначають ступінь його автономності. Зазвичай з підвищенням категорії складності пішого походу ступінь його автономності так само зростає. У такому разі, ті деякі населені пункти, які присутні в районі походу (наприклад, в тайговому або пустельному районі) набувають ще більшу тактичну значимість для виконання мети походу.

Яка картографічна інформація найбільш істотна при підготовці та проведенні лижних походів? 

Для лижних походів аналіз картографічної інформації так само має свої особливості. Інформація про дорожній мережі, мережі гідрографічних об'єктів і населених пунктів, про відкриті і покритих лісом ділянках району походу тут так само істотна, як і у випадку піших походів. Однак при плануванні нитки лижного маршруту об'єкти гідрографії аналізуються не стільки з метою визначення джерел води, для приготування їжі (вода може бути натоплено зі снігу), скільки з точки зору загальної прохідності місцевості, розташування природних перешкод на нитці маршруту. Наприклад, густа мережа перетинають нитку маршруту водних перешкод (найчастіше з тонким льодом або з ділянками відкритої води) може значно ускладнити рух. Навпаки, часто рух по льоду «попутних» річок і озер (з більш щільним, «збитим» вітром сніжним покривом) полегшує прокладання лижні і збільшує швидкість руху групи. Природно, що загальна прохідність місцевості в лижному поході 

                                 30.10.21

Тема уроку "Міжнародна система відліку часу".

Повідомлення теми й мети уроку

 Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Проблемні питання:

   Чому Магеллан і його супутники, обігнувши Землю під час навколосвітнього плавання, загубили одну добу?

   Чи можна відсвяткувати Новий рік двічі або тричі?

   Сприймання та первинне усвідомлення матеріалу

1. Місцевий час

Обертаючись навколо своєї осі у напрямі із заходу на схід, Земля за добу робить один оберт. Сонце послідовно освітлює всю поверхню земної кулі. Куляста форма Землі та її обертання навколо своєї осі зумовлюють у кожний момент однаковий час доби для всіх точках, що розташовані на одному меридіані від Північного полюса до Південного.

Місцевий час — це час меридіана даного місця, що визначається положенням Сонця.

Географічна задача

 

Якщо Земля робить повний оберт навколо своєї осі за 24 години, тобто будь-яка точка, що розташована на її поверхні, проходить коло довжиною 360°. Отже, за годину Земля повертається на 15°.

   За який час Земля здійснює оберт на 1°? (4 хв.)

2. Поясний час

У 1878 році канадський інженер С. Флемінг запропонував поділити Землю на 24 годинні пояси (від 0 до 23). У межах одного поясу люди користуватимуться однаковим часом. Такий час назвали поясним. Як же визначити цей час?

Поясний час – це місцевий сонячний час середнього основного географічного меридіана даного годинного поясу.

Для 0 годинного поясу поясним часом буде місцевий час нульового меридіана, для І поясу - 15° сх.д., ІІ - 30°, ІІІ- ?, ІV-?

Час Гринвіцького меридіана називають Всесвітнім.

Відлік часових поясів ведеться від нульового (Гринвіцького) меридіана, а початок нової доби - на 180-му меридіані (лінії зміни дат).

Рухаючись на схід, час додають, на захід – віднімають.

Лінія зміни дат проходить по найменш заселених територіях Землі.

3. Літній час

В деяких країнах світу з метою кращого використання світлової частини доби впроваджують літній час. З кінця березня по кінець жовтня стрілки годинників переводять на одну годину вперед.

    Чи є літній час в Україні?

? На думку лікарів, перехід на літній час і наступне повернення до поясного часу погано впливає на самопочуття людей, в яких порушується звичний ритм життя (біоритм). Що б ви запропонували для подолання цієї проблеми?

4. Час в Україні

Самостійна робота учнів

Виявлення за матеріалами підручника, картою годинних поясів розміщення території України відносно годинних поясів.                                                   Узагальнення та систематизація вивченого, первинне застосування знань

Частково-пошуковий метод

Використовуючи знань, отримані на сьогоднішньому уроці, чи можемо ми вияснити котру годину показує зараз годинник:

* учня, який сидить зараз на уроці у Каїрі;

* британської королеви;

* учня японської школи;

* німецького фермера;

* Біла Гейтса, який знаходиться зараз у Нью-Йорку.

Гра «Щасливий квиток»

/Учні у довільному порядку витягають зі скриньки квитки на літак. У квитках вказані місце вибуття, прибуття та час польоту. Учням потрібно правильно перевести свої годинники/.

Квиток 1.

Рейс «Делі - Київ». Час польоту – 4 години.

Квиток 2.

Рейс «Нью-Йорк - Гонолулу». Час польоту – 3 години.

Квиток 3.

Рейс «Львів - Каїр». Час польоту – 2 години.

Квиток 4.

Рейс «Мадрид - Пекін». Час польоту – 5 годин.

Квиток 5.

Рейс «Сідней – Лос-Анжелес». Час Польоту – 10 годин.

Квиток 6.

Рейс «Якутськ - Париж». Час польоту – 9 годин.

Квиток 7.

Рейс «Мехіко - Токіо». Час польоту – 11 годин.

VІІ. Підсумок уроку.

Чи можете тепер ви з впевненістю відповісти на питання, задані вам на початку уроку:

? Чому Магеллан і його супутники, обігнувши Землю під час навколосвітнього плавання, загубили одну добу?

 ? Чи можна відсвяткувати Новий рік двічі або тричі?

 Прийом «Карта настрою»

Учні на дошці замальовують смайли зі своїм настроєм, оцінюють свою роботу на уроці.

 Домашнє завдання. 

Опрацювати параграф 13.

 Виконати дослідження. Планування маршруту мандрівки країнами світу з визначенням різниці в часі в них порівняно з київським.

                                

                                02.11.21

Тема уроку "Практична робота 3".

Пояснення нового матеріалу з елементами бесіди

У один і той самий момент у різних точках планети, що лежать на різних меридіанах, час буде різним. Однаковим він буде лише в усіх точках, що лежать на одному меридіані, тобто тих, що мають однакову довготу. Час, властивий одному меридіану в даний момент, називають місцевим (тобто сонячним) часом. Місцевий час різнитиметься в усяких двох пунктах, довготи яких неоднакові.

Прагнення впорядкувати час у світовому масштабі виникло порівняно недавно — наприкінці XIX ст. До цього кожне місто жило за власним місцевим часом. Але з появою залізниць, розкладу руху й електричного телеграфу необхідність єдиного підходу в цій справі стала очевидною. Раніше гринвіцький час за межами Британії був необхідний лише мореплавцям і вченим, особливо географам — для точного виміру різниці довгот між спостережними пунктами.

Повний оберт (на 360°) навколо своєї осі Земля робить за добу — 24 год.

Обчисліть, на скільки буде відрізнятися місцевий час між точками, розташованими на меридіанах 30° сх. д. і 31° сх. д.

360° — за 24 години;

1° — за х

Відповідно за 1 год наша планета обернеться на 15° (360°: 24 год = 15°). Отже на сусідніх меридіанах, проведених через 15°, різниця в місцевому часі становитиме

I год. На сусідніх меридіанах, місцевий час відрізнятиметься на 4 хв (І год = 60 хв; 60 хв : 15° = = 4 хв). (записати у зошит)

Отже, на західних і східних околицях навіть одного населеного пункту місцевий час різнитиметься, оскільки вони мають різну довготу. Ця різниця наростатиме зі збільшенням відстані між меридіанами.

Де час буде більшим? Місцевий час на меридіані, що розташований далі на схід від якогось пункту, випереджатиме час у ньому', а на меридіані, що далі на захід, — відставатиме. Наприклад, якщо за місцевим часом у Києві полудень (12 год), то в Донецьку вже 12 год 29 хв, а у Львові в цей самий момент — лише II год 33 хв 56 с.

За часів першої навколосвітньої експедиції Ф. Магеллана, коли після повернення з подорожі моряки помітили розбіжність у часі в один день, виникла потреба встановити лінію зміни дат.

Меридіан 180° — лінія зміни дат.

Для чого в жовтні та березні переводять стрілки годинника на 1 год.? З метою раціонального використання денного світла та економії електроенергії Декретом (Постановою) уряду запроваджується декретний час. В Україні з березня по жовтень діє літній час (стрілки годинника переводять на 1 год. вперед).

Практична робота №3. Аналіз карти годинних поясів світу. Розв’язування задач на визначення часу.

Завдання до практичної роботи 3  розміщені у підручнику на с.68.

Домашнє завдання : оформити результати практичної роботи 3 у зошиті

                              05.11.21

Тематичне оцінювання № 2

Тема: «Географічний простір України»

Варіант 1

Завдання з вибором однієї правильної відповіді (4б.)

1. За розмірами території Україна переважає:

А Угорщину Б Росію В США Г Канаду

2. Україна розташована у:

А Південній Європі Б Західній Європі В Північній Європі Г Східній Європі

3. Вкажіть назву області, в якій розташована крайня східна точка України:

А Луганська Б Донецька В Харківська Г Запорізька

4. Площа України становить:

А 703, 4 тис. км2 Б 487, 5 тис км2 В 560, 8 тис км2 Г 603, 7 тис км2

5. Україна має найкоротший кордон з:

А Словаччиною Б Угорщиною В Польщею Г Румунією

6. Протяжність України із заходу на схід:

А 890 км. Б 893 км. В 1316 км. Г 1415 км.

7. Протяжність морського українського кордону становить:

А 1500 км. Б 1350 км. В 1400 км. Г 1550 км.

8. За формою державного правління Україна:

А Джамахірія Б Республіка

  В Монархія Г Теократична республіка

9. Встановіть відповідність між точками та областями де вони знаходяться( 2 бали):

1. Мис Сарич

2. с. Добровеличківка

3. с. Червона Зірка

4. с.Грем`яч

А крайня південна точка України

Б крайня східна точка України

В крайня північна точка України

Г крайня західна точка України

Д географічний центр України

10. Дайте визначення поняття: держава, залежна територія. (1 бал)

11. Вкажіть позитивні та негативні риси Політико-географічного положення України (2 бали)

                              09.11.21

Тема уроку "Геологічна історія Землі. Геологічне літочислення. Геологічні ери".

Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1. Назвіть та покажіть на фізичній карті України тектонічні структури:

 а) Східноєвропейської давньої платформи;

 б) Молодих платформ та складчастих областей.

2. Встановіть за схемою (за особливістю розміщення гірських порід) типи тектонічних структур: платформу, щит, плиту, область складчастості. На тектонічній карті покажіть їх відповідники на території України.

3.Доведіть, що на території рівнинної України неможливі утворення землетрусів, та активного вулканізму у межах гірських систем Карпат і Криму.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Як ви розумієте вислів слова поета «Ніщо так не допомагає повторювати географію, як виверження вулканів і землетрусів». Обговорення даного вислову наводить на думку, що внутрішні шари земної кори, у різні геологічні періоди, могли бути колись її поверхнею. Чи так це було насправді? Дізнаємось сьогодні під час уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

1.Повідомлення про історію виникнення геохронологічної таблиці (випереджальне завдання). Після повідомлення учнів про історію створення геохронологічної шкали вчитель розповідає про структуру сучасної геохронологічної таблиці.

   З історії виникнення геохронологічної таблиці.

Вільям Сміт був землеміром і дуже спостережливою людиною. Вимі¬рюючи поля та ліси рідної Англії, він збирав і скам'янілі рештки давніх мо¬люсків, які знаходив у земній товщі. Сміт помітив, що кожному шару землі відповідають свої скам'янілості, тобто за окам'янілостями можна визна¬чити: яка порода утворилась раніше, яка пізніше. Так виник метод визна¬чення відносного віку гірських порід. У 1799 році Сміт разом з іншим ко¬лекціонером скам'янілих решток Річардсоном склав таблицю відносного віку земних шарів Англії. Так виникла перша геохронологічна таблиця. Вона зберігалась в Лондонському геологічному товаристві як найбільша доро¬гоцінність.

Пройшло сто років. Француз Анрі Беккерель вивчав світіння солей ура¬ну. Якось, декілька днів стояла похмура погода, проводити досліди не було можливості. Загорнута у чорний папір фотопластина і шматочок уранової солі чекали на сонячний день у темній шафі. Як же згодом був здивований Беккерель, коли пластина виявилася засвіченою. Так було відкрито радіоак¬тивне випромінювання. Досліди Беккереля продовжило подружжя Склодовських-Кюрі. Саме П'єр Кюрі першим заявив про те, що радіоактивний розпад елементів дає можливість встановлювати вік гірських порід. На його заяву не звернули увагу. Пройшло 4 роки і американцем Болтвудом була складена перша таблиця абсолютного віку геологічних утворень.

2. Знайомство з геологічною картою України:

а) використовуючи атласи учні аналізують легенду геологічної карти, порівнюють її з позначеннями на геохронологічній шкал;

б) географічний диктант (коментований – учні дають відповіді на запитання):

- породи якого віку розповсюджені на території України? (відповідь: поширені гірські породи різного віку від найдавніших архейських, до сучасних – четвертинних);

- чим зумовлене поширення різновікових геологічних відкладів на території України?(відповідь: територія України формувалась тривалий час);

- де найбільше поширені найдавніші відклади? (в межах УКЩ – це архейські та протерозойські);

- якими гірськими породами представлені ці відклади? До якого типу порід за походженням належать? Чому саме такі? (Граніти, гнейси, кварцити, габро, тощо…Тобто породи магматичного походження. Можна припустити, що тут знаходились древні архейські складчасті системи, які за тривалий час зруйнувались, залишивши по собі древній фундамент);

- де поширені наймолодші відклади? (наймолодші (антропогенні) поширені по всій території України вкриваючи більш давні );

- якими гірськими породами представлені ці відклади? До якого типу порід за походженням вони належать?(це піски, суглинки, супіски тощо…Всі породи належать до осадових різного походження: морські, льодовикові, еолові)

3.Робота самостійна. Зіставляючи геологічну і тектонічну карти України, а також текст підручника, визначте породи якого періоду і складу переважають у межах основних тектонічних структур

V. Закріплення вивченого матеріалу

1.Використовуючи карти атласу, визначте вік гірських порід на території Рівненської області.

2.На які відрізки поділяється геологічний час за історією розвитку життя на Землі?

3.Як впливають на формування рельєфу України неотектонічні рухи. Наведіть приклади.

4.Охарактеризуйте геохронологію розвитку території України.

VI. Підсумок уроку

Вправа «Незакінчене речення»

Учні закінчують речення розпочате вчителем:

Сьогодні на уроці я ознайомився…

Сьогодні на уроці я навчився…

Сьогодні на уроці я зрозумів, що…

VII. Домашнє завдання

А) Опрацювати параграф 14 підручника.

Б) Підготувати повідомлення «Льодовикова діяльність на території України».

                             12.11.21

Тема уроку "Основні тектонічні структури. Зв'язок рельєфу з тектонічними структурами".

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Рівнини в центрі і на сході, гірські системи на заході і півдні України. Чому так? Чому правобережна частина України вища за лівобережну? За будь-якою загадкою криється пояснення. І саме ці пояснення та «пошуки джерел» ми сьогодні будемо мати можливість спільно знайти. До роботи!

ІІІ. Актуалізація навчальної і пізнавальної діяльності

«Географічний футбол» Учні отримують дидактичні картки з однаковими запитаннями (одну на парту). Вибравши одне, дають відповідь і «пасують м’яч» іншій парі, яка вибирає своє питання і т.д. Перший пас робить вчитель даючи можливість учням з нижчим рівнем знань можливість найбільшого вибору.

1.Дайте визначення поняття «рельєф». Назвіть відомі вам форми рельєфу.

2.На прикладі географії материків (7 клас) пригадайте приклади взаємозв’язку тектонічних структур і рельєфу.

3.Що називається платформою? Яка будова характерна для цих тектонічних структур?

4.Які причини утворення складчастих поясів? Принципи їх розміщення на поверхні Землі?

5. Які види рухів характерні для великих тектонічних структур?

6.На які ери та епохи горотворення поділяється історія формування Землі?

7.Які унікальні форми рельєфу є на території України?

ІV.Вивчення нового матеріалу

1.Робота з тектонічною картою та атласами України. Вивчення легенди карти та ознайомлення з розташуванням великих тектонічних структур України: Східноєвропейської платформи, Західноєвропейської платформи, Скіфської платформи та Середземноморських складчастих споруд.

Учитель. Поверхня території України сформувалась протягом багатьох геологічних епох. За цей час змінювалися площі суходолу і моря, кліматичні умови, відбувалися рухи земної кори.

На середину палеогену припадає максимальна морська трансгресія. В цей час на півдні Східноєвропейської платформи тільки сучасна територія Українського щита і західна частина Подільської височини являли собою острівний суходіл. На місці сучасних Карпат і Кримських гір були геосинклінальні області, в яких відбувались інтенсивні текто¬нічні рухи. Завдяки ним виникли складчасті утворення Кримських гір і Карпат. У неогені відбулося загальне підняття платформенної частини території, її поверхня мала вигляд малорозчленованої рівнини.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Прийом «Словничок»

Неотектонічні рухи — це рухи земної кори, що відбувалися в нео¬ген-четвертинний період.

Сучасні, нові тектонічні рухи земної кори, істотно впливали на розвиток нагромадження осадових гірських порід і утворення форм рельєфу. Їх сумарна амплітуда на платформенній частині території України становила 300–500 м, а в гірських областях 800–1200 м. З ра¬йонами активних тектонічних рухів пов’язані прояви сейсмічності в Карпатах, Причорномор’ї, Кримських горах. Найбільшою інтен¬сивністю сейсмічних явищ відзначається Крим, де сила землетрусів становить 6–7 балів.

Геологічні структури, неотектонічні рухи, а також давні та сучасні кліматичні умови зумовили виникнення різноманітних за походжен¬ням типів і форм рельєфу на території України.

2. Прийом «Картографічна лабораторія»

Учні працюють з картою тектонічної будови України. Вивчають її легенду та самостійно шукають відповіді на запитання:

• Які тектонічні структури виділяються в межах території України?

• Визначте приблизний час утворення порід, що складають терито¬рію сучасної України.

• Як розташовані в межах території країни тектонічні розломи?

• Знайдіть території, де знаходяться межі платформ.

На виконання завдання дається 4–6 хвилин.

3. Прийом «Роблю висновок».

Учні роблять висновок щодо виконаної роботи.

4. Прийом «Дивуй».

Учитель розповідає учням легенду.

Був собі в стародавні часи легендарний герой на імя Кідца. По¬дорожував він Землею.

І от одного разу потрапив він у велике місто. Побачив гомінкий базар. Підійшов до одного з торговців та спитав, чи давно стоїть у цьому місті це славетне місто. На що торговець відповів, що місто це дуже старовинне і що його батько, дід та прадід з давніх-давен були його мешканцями та торгували на цьому базарі.

Кідца подивився на славетне місто та пішов собі далі.

Через багато сотен років він знов потрапив у цю місцевість і по¬бачив на місці славетного міста поле, на якому батько із сином в’язали в снопи пшеницю. Кідца спитав у них, чи давно вони обробляють це поле, адже тут, ще не так давно, було славетне місто. Батько разом із сином відповіли, що скільки вони себе пам’ятають, стільки існує це поле, ще дід діда обробляв його та вирощував на ньому пшеницю. Кідца здивувався такій відповіді та й пішов далі.

Пройшло ще чимало років. Кідца знову повернувся в цю місцевість та побачив синє море на місці колишнього багатого на врожай поля пшениці, здивувавшись, він спитав у рибалок, що вибирали рибу, чи давно вони займаються тут цим промислом, адже нещодавно тут було чудове поле. Рибалки дуже здивувались цьому запитанню і від¬повіли, що їх діди — прадіди ловили тут рибу і ніхто ні про яке поле ніколи не чув…

Ця легенда має дуже глибокий смисл. Вигляд нашого краю змі¬нювався під впливом зовнішніх та внутрішніх сил Землі. Територія нашого краю не один раз була дном моря, не раз укривалась густими лісами, тут росли папороті, хвощі, плауни. Були тут і діючі вулкани. Тваринами, що зустрічались частіше понад усе, були динозаври. Скелет одного з них було знайдено в районі міста Дружківка, у довжину він сягав понад 30 метрів.

5. Прийом «Географічна лабораторія»

Учні працюють з геохронологічною таблицею та з’ясовують, який існує зв’язок між основними формами рельєфу та тектонічними струк¬турами.

                               14.12.21

Тема уроку "Узагальнення знань з теми 

"Рельєф, тектонічна  та геологічна  будова , мінеральні ресурси ".

Письмово виконати завдання:

   1 рівень (6 х 0,5 бала = 3 бала).

Виберіть тільки одну правильну відповідь

1. Територія України розташована на ... платформах:

а) 1; б) 2; в) 3; г) 4.

2. Територія Херсонської області складена породами:

а) докембрійського періоду; б) палеогенового періоду;

в) неогенового періоду; г) четвертинного (антропогенного) періоду.

3. Площа рівнин в Україні становить ... %

а) 70; б) 20; в) 90; г) 95; д) 5.

4. Найбільш давньою тектонічною структурою України є:

а) Дніпровсько-Донецька западина; б) Український щит в) Причорноморська западина.

5. Вища точка рівнинної території України знаходиться на:

а) Донецькому кряжі; в) Хотинський височині;

б) Приазовський височині; г) Подільській височині.

6. Більш висока частина України це:

а) правобережна; б) лівобережна; в) північна; г) південна.

II рівень (3 x 1 бал = 3 бала).

Виберіть декілька правильних відповідей.

1. До платформенних структур відносяться:

     а) плити; б) щити; в) складчатості; г) платформи.

2. Зараз активно експлуатується та в перспективі будуть активно розвиватися райони видобутку нафти та газу:

а) Карпатський; б)Дніпровсько-Донецький; в) Причорноморській.

3. Вставте пропущені слова в речення: Найвища точка України розташована в … горах.

    Ії назва…, висота становить… м. Вершини цих гір називаються… . Ці гори

     складаються з ... хребтів.

III рівень (2 х 1,5 бала = 3 бала).

1. Встановіть відповідність між корисними копалинами та місцем їх видобутку:

1. Калійна сіль А) Сиваське;

Б) Стебниківське;

2. Кам’яна сіль В) Слов’ янське;

Г) Калуш-Голинське;

Д) Роменське.

2. Встановіть відповідність між походженням та формами рельєфу:

1. Водно-ерозійні А) воронки; Е) печери;

Б) яри; Ж) поди.

2. Суфозійні В) шахти;

Г) балки;

3. Карстові Д) степові блюдця;

IV рівень (1 Х 3 бала = 3 бала).

1. Дайте оцінку забезпеченості України кожною групою корисних копалин.

2. Чому антропогенні форми рельєфу більш поширені на сході України?

3. Доведіть, що акумуляція і денудація є протилежними, але взаємопов’язаними

    процесами.

Виконані роботи надсилайте на перевірку.

                              08.02.22

Тема уроку " Узагальнення знань з теми "Води суходолу і водні ресурси"

Критерії оцінювання:

І рівень – 6 питань (по 0, 5 бала). Максимальна кількість балів – 3.

ІІ рівень – 2 питання (по 1,5 бала). Максимальна кількість балів – 3.

ІІІ рівень – 2 питання (по 1,5 бала). Максимальна кількість балів – 3.

ІV рівень – завдання відкритого типу Максимальна кількість балів – 3.

 

І рівень. Завдання з вибором однієї правильної відповіді.

1. Визначте похил річки Сіверський Донець завдовжки 1053 км, якщо її витік розташований на висоті 200 м, а гирло – на висоті 5,5 м над рівнем моря:

А. 38 см/км.

Б. 49 см/км.

В. 74 см/км.

Г. 18 см/км.

2. Вкажіть, яка з перелічених річок є типово рівнинною річкою в Україні:

А. Прут.

Б. Черемош.

В. Десна.

Г. Дністер.

3. Вкажіть, яке з названих водосховищ розташоване на р. Південний Буг:

А. Ладижинське.

Б. Червонооскільське.

В. Дніпродзержинське.

Г. Печенізьке.

4. Який зі зрошувальних каналів є найдовшим в Україні?

A. Каховський.

Б. Північнокримський.

B. Дніпро-Донбас.

Г. Сіверський Донець – Донбас.

5. Вкажіть найповноводнішу річку України:

A. Дніпро.

Б. Дунай.

В. Дністер.

Г. Десна

6.Розташуйте послідовно за загальною довжиною річки, починаючи з найдовшої.

а)Салгир,.   б) Південний Буг, в) Дніпро,

г) Дунай

ІІ рівень. Завдання на встановлення відповідності.

7. Установіть відповідність між річками та їх належністю до басейнів морів чи головних річок.

1. Молочна, Кальміус

2. Південний Буг, Дністер

3. Західний Буг, Сан

4. Прип’ять, Псел

A. Чорне море

Б. Балтійське море

B. Азовське море

Г. Дунай

Д. Дніпро

8. Установіть відповідність між назвами озер та їх ознаками.

1. Світязь

2. Сакське

3. Ялпуг

4. Синевир

 A. найбільше за площею прісне озеро України

Б. має загатне походження улоговини

В. відоме своїми цілющими грязями

Г. найбільше за площею солоне озеро України

Д. є одним з групи Шацьких озер

ІІІ рівень. Завдання з кількома правильними відповідями

9. Виберіть праві притоки Дніпра.

1. Прип’ять

2. Десна

3. Рось

4. Інгулець

5. Оріль

6. Сула

10. Виберіть назви великих артезіанських басейнів в Україні.

1. Причорноморський

2. Північнокримський

3. Каховський

4. Волино-Подільський

5. Дніпровсько-Донецький

6. Карпатський

ІV рівень

Використовуючи літературні та інші джерела, доберіть поетичні рядки, уривки прози, що присвячені річкам

                         10.02.22 

Тема уроку "Грунти України"

Методичний прийом «Евристична бесіда»

- Пригадайте, що називається ґрунтом.

- Що визначає родючість ґрунту?

- Які вам відомі чинники ґрунтоутворення?

- Які закономірності поширення ґрунтів на Землі?

- Що називають гумусом?

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Від’їджаючи за межі Батьківщини, українці на згадку про неї брали з собою грудочки сирої землі, аби підкладати її в чоботи — щоб ходити по рідній землі. Навіть з місця загибелі прийнято було брати землю. У давнину казали, що в такий спосіб земля надає силу, яка особливо допомагає в далеких маршах або у війнах, оскільки містить душу загиблого родича, який оберігає душі. Отже, ґрунт має не тільки фізичне, а й духовне значення. Проте на питання: «Як утворюються ґрунти»? тривалий час не було відповіді. Уперше її дав у книзі «Російський чорнозем» видатний дослідник В. В. Докучаев 1883 р. Того самого року виникла наука, що дістала назву «ґрунтознавство».

Разом з учнями формулюють тему та мету уроку.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з підручником.

Ґрунт — це поверхневий тонкий шар земної кори, зазвичай вкритий рослинністю і має природну родючість. Родючість ґрунту — це можливість забезпечувати рослини водою, поживними речовинами і повітрям.

Методичний прийом «Створи схему». Під час пояснення вчителя учні заповнюють схему «Чинники ґрунтоутворення».

           Учні разом з учителем аналізують схему: ґрунти утворюються під впливом клімату, живих організмів, складу і будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості та віку території. Залежно від складу гірської породи вони мають певні властивості:

- хімічні: різна насиченість органічних речовин та хімічних сполук (карбонатні, чорноземі);

- фізичні: водний та тепловий режим, швидкість руху речовин у ґрунті, механічний склад ґрунтів та структур — різні за розміром і формою (супіщані);

- родючі: можливість забезпечувати рослини водою, поживними речовинами і повітрям. Родючість залежить від наявності гумусу.

Рослини своїми, коренями розпушують і розділяють породу, збагачуючи її перегноєм. У породі весь час відмирають корені різних трав і дерев, на її поверхню падають відмерлі рослини та їх частини, в результаті цих процесів виникає перегній, який накопичується у верхніх шарах породи і утворює гумусовий горизонт. Ґрунти мають вік. Час — необхідна умова для будь-якого процесу в природі. Абсолютний вік ґрунтів Східноєвропейської рівнин - від декілька сотень до декількох тисяч років.

У перетворенні гірської породи на ґрунт вагому роль відіграють рослини і тварини. Вони впливають на утворення гумусу.

Клімат також впливає на утворення ґрунту. Наприклад, у ґрунтах, що розташовані в областях зі спекотливим сухим кліматом, утворюється мало гумусу, але накопичується багато солей, а в ґрунтах, що розташовані в районах з більш прохолодним і вологим кліматом і де порода добре промивається, солі не накопичуються, а вимиваються. З кліматом пов’язане поширення основних типів ґрунтів.

Суттєвим чинником ґрунтоутворення, особливо останнім часом, є господарська діяльність людини.

Від характеру материнської породи залежить генетичний тип ґрунтів. Наприклад, в умовах лісової природної зони формуються ґрунти підзолистого типу, оскільки в межах цієї зони ґрунтотворні породи містять зменшену кількість карбонатів кальцію.

Методичний прийом «Проблемне питання»

У який геологічний період завершився процес формування основних типів ґрунтів?

Які з охарактеризованих чинників є вирішальними у формуванні ґрунтів?

Практична робота №8

«Порівняльний аналіз різних типів грунтів України».

За текстом підручника проаналізуйте генетичні типи ґрунтів 

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Методичний прийом «Бесіда»

Дайте визначення науковим поняттям «ґрунт», «гумус», «типи ґрунтів». Визначте, від чого залежить родючість ґрунту. Поясніть чинники ґрунтоутворення.

„Експрес-тест” ( по 0,5 б.)

1. Чим спричинена зміна ґрунтів на рівнинах?

а) висотною поясністю

б) широтною зональністю

в) довготною зональністю

2. Серед ґрунтів України найбільшу родючість мають:

а) каштанові

б) чорноземи

в) сірі лісові

3. Як називається гірська порода, на якій утворюється грунт?

а) материнська

 б) рідна

 в) осадова

4. Найбільша кількість перегною утворюється під рослинністю:

а) трав’янистою

б) широколистими лісами

в) хвойними лісами

5. Засновник вчення про ґрунти:

а) О. Воєйков

 б) В. Докучаєв

 в) В. Вернадський

6. Типові ґрунти Полісся – це

а) бурі гірські

 б) сірі лісові

в) дерново- підзолисті

7. Для Кримських та Карпатських гір характерні ґрунти:

а) чорноземи

 б) коричневі

 в) підзолисті

8. Чорноземи найбільше поширення мають:

а) у степу

б) на Поліссі

          в) в Карпатах

VII. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ.

Ґрунт — це багатоскладовий природний комплекс, що є результатом тривалих змін гірських порід під впливом повітря, води, живих організмів. Структура земельного фонду постійно змінюється, оскільки весь час людство веде боротьбу за користування територією, зокрема ту, де наявні родючі ґрунти.

 Поширенню ґрунтів властиві дві основні географічні закономірності: широтна зональність на рівнинних теренах і висотна поясність у горах.

Для того щоб визначити, коли навесні можна починати обробляти землю, використай просте правило. З глибини близько 10 сантиметрів візьми грудку землі і сильно стисни її в кулак. Потім витягни вперед руку і розтисни кулак — грудка впаде на землю. Якщо грудка не розпадеться, а тільки сплющиться в лепеху, землю обробляти рано, в ній ще багато води. Якщо грудка розсиплеться на дрібні часточки — земля пересохла, а отже, з обробкою вже за¬пізнилися. Якщо грудка розпадеться на декілька окремих вели¬ких шматків, земля готова до обробітку. Крім того, тип ґрунтів та їхні властивості допомагають визначати рослини.

Отже, наш урок добігає кінця. Давайте з’ясуємо чого ми навчилися? Де ви зможете застосувати одержані знання? Який головний результат моє роботи сьогодні на уроці? Що мені вдалося? Що не вдалося? Які мої найбільші труднощі?

Оцінювання роботи учнів.

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати § 32,33 підручника.

2. Скласти сенкан до терміна : « Ґрунт»

3. Підготувати повідомлення з теми:

«Ґрунтознавець — Василь Докучаев».*

                             22.03.22

Тема уроку"  Рівнинні ландшафти ,їх різноманітність. Зона мішаних і широколистих лісів"

  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Чи доводилось вам бути в пустелі, в степу, в лісі? Де ви почуваєтесь найкраще?

Прослухайте вірш «Ліс» Ліни Костенко.

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

На білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій фуфайці

Дощу напився і за день підріс.

Сьогодні ми почнемо об’єднувати, узагальнювати та конкретизувати найбільш відмінні між собою території України. І почнемо з півночі — із зони мішаних та широколистих лісів.

   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛ

План характеристики природної зони Зона мішаних і широколистих лісів

Географічне положення Природна зона мішаних лісів займає рівнинну части¬ну півночі України — це Полісся. Площа 113 тис км2 (20% території України). Південна межа: Рава-Руська, Житомир, Київ, Ніжин, Глухів

Рельєф Поліська низовина з поширенням льодовикових та водно-льодовикових форм рельєфу

Клімат Весна прохолодна, під час танення снігів трапляються тривалі повені. Літо тепле, вологе. Дощова осінь. Зима сніжна, з відлигами. Навесні, під час танення снігів бувають тривалі повені. Коефіцієнт зволоження більше 1

Ґрунти Переважають дерново-підзолисті та болотні

Поверхневі води Багато озер, боліт, густа річкова сітка

Рослинний світ У лісах чітко виділяється ярусність. Верхній ярус утворюють дерева, середній — кущі, нижній — трав’янисті рослини, гриби. У північній частині переважає сосна і дуб. Південніше частішають у лісах береза, липа, осика, клен. Серед підліску трапляється ожина, шипшина, барбарис, ліщина, малина. На заболочених місцях поширені брусниця і чорниця. Першоцвіти — підсніжники, ряст. У травні — конвалія, фіалки, сон-трава. Інші трав’янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, валеріана, ромашка. У мішаних лісах багато грибів

Тваринний світ У зоні мішаних лісів лісів водяться травоїдні звірі: зубр, лось, олень благородний, сарна (косуля), заєць, миші. Хижі — вовк, лисиця, рись, тхір чорний, куниця лісова. Всеїдні: дика свиня, борсук, вивірка (білка), їжак. Біля лісових водойм селяться бобри, ондатри. Більшість птахів прилітає навесні: солов’ї, зозулі, шпаки, мухоловки, лелека білий, журавель сірий, лебеді. Постійними мешканцями зони мішаних лісів Є глухар, тетерук, сова сіра, дятел великий. 3 рептилій живуть гадюки, вужі та ящірки

Природно-заповідні території Створено Поліський, Рівненський заповідники

Проблеми зони Заболочення, перезволоження, ерозія, карстово-провальні процеси, інтенсивний випас худоби, наслідки аварії на ЧАЕС.

Додаткова інформація

 Поліський заповідник (рік створення — 1968). Охоплює понад 20 тис. га на півночі Житомирського Полісся. Домінантними в заповіднику є болотні природні комплекси з реліктовими вербою, осокою, водяним горіхом, ситником, журавлиною. До Червоної книги України занесені: лелека чорний, журавель сірий, сова бородата, глухар. До Європейської Червоної книги занесені видра, рись, ліщиновий горіх.

Рівненський природний заповідник (рік створення — 1999). Охоплює понад 47 тис. га на півночі Волинського Полісся. Охороняють болотні, долинні та озерні ландшафти. До Червоної книги України занесені: норка європейська, борсук, видра річкова, зубр, рись, балабан, орлан-білохвіст, шуліка, глухар, журавель сірий, пугач.

 Шацький парк (рік створення — 1983). Його площа понад 30 тис. га. Це озерний природний парк, у якому є 22 озера. Найбільші з них — Світязьке, Пулемецьке, Пісочне карстового походження.

Рослинний покрив відрізняється рідкісними угрупуваннями лісів із сосни з ялівцем, ялиною, що занесені до Зеленої книги України.

 Деснянсько-Старогутський парк (рік створення — 1999). Площа 16 тис. га. Розташований на півночі Сумської області в долині річки Десни. Поширені лучні, болотні та лісові угрупування. Наявні всі типи боліт зони мішаних лісів. До Червоної книги України занесені плауни, що ростуть у дубово-соснових лісах. Трапляється ендемічний сон широколистий. До Червоної книги України занесені лелека чорний, журавель сірий, борсук, видра річкова, рись, зубр.

 Зокрема на території Волинського Полісся створено заказники: Почаївський, озеро Нечимне; Житомирського Полісся — Поясківський, Городоцький, Дідове озеро; Київського Полісся — Іллінецький; Чернігівського Полісся — Каморетський, Сосинський, Болото Мох; Новгород-Сіверського Полісся — Великий Бір тощо.

На Поліссі є також заповідні урочища — Гулине, пам’ятки природи — Святе озеро, Болото Гальський Мох, заповідне лісопромислове господарство — Дніпровсько-Тетерівське.

  ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Методичний прийом «Бесіда»

Назвіть власне ім’я зони мішаних і широколистих лісів.

Розкажіть, які сучасні природно-антропогенні ландшафти поширені на Поліссі.

З’ясуйте, які рослини і тварини означеної зони занесено до Червоної книги.

У басейнах яких великих річок розташована зона мішаних і широколистяних лісів? Покажіть їх на карті. Поясніть, чому ця природна зона є найменш освоєною для землеробства.

Наведіть приклади негативного впливу людини на природу Полісся та його наслідки.        

На підставі вивченого матеріалу зробіть висновки. Речення почніть зі слів: «Я вперше почув, що...». Я дізнався, що...», «Я хотів би...»

Найважливішими природними ресурсами зони є лісові (сосна, дуб), водні, меншою мірою — мінеральні ресурси (торф, природний газ, декоративне каміння, титаново-цирконієві, мідні руди тощо) та земельні ресурси. Головна екологічна проблема зони — забрудненість ландшафтів радіоактивними викидами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Частина земель втрачена практично назавжди. Інша проблема пов’язана з надмірним осушенням боліт і заболочених земель, що зумовлює погіршення стану ландшафтів, збіднення зональної флори і фауни, промислова вирубка лісів, видобуток бурштину.

   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал відповідного параграфа

2. Підготувати повідомлення про значення лісів для життя людини і тварин

                              25.03.22

Тема уроку " Лісостепова і степова зона"

У межах лісостепу знаходяться дуже розчленовані По¬дільська, Придніпровська височини та Придніпровська низовина, Полтавська рівнина , Середьньоросійська височина, Канівські гори , що розташовані в межах таких тектонічних структур як Галицько-Волин¬ська западина, Волино-Подільська плита, Український щит, Дніпров¬сько-Донецька западина. Коливання висот сприяють формуванню вертикальної зміни ландшафту. В межах зони лісостепу знаходяться родовища таких корисних копалин, як буре вугілля Дніпровський басейн), залізна руда (Кременчуцький басейн), нафта та газ (Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний ра¬йон). Є також горючі сланці, цементний мергель, кухонна сіль, каолін, вогнетривкі глини, мармур, граніт,будівельні матеріали базальт тощо.

Кліматичні умови сприятливі. Середні температури липня ста¬новить +18 …+ 20 °С, січня –5 … –7 °С. Безморозний період триває 190–150 днів на рік. Річна сума опадів на заході зони становить 600 мм, на межі лісостепу і степу — 500 мм. Коефіцієнт зволоження змінюється від 2,8 на заході до 1,4–1,2 на півдні. Зростання континентальності клі¬мату спостерігається в східному напрямку.

Річкова мережа густа. Лісостеп перетинають річки басейнів Дніпра, Сіверського Дінця, Південного та Західного Бугу, Дністра, Сула, Псел, Ворскла, Рось, Тясмин. Весняний стік річок досягає 60 %. Переважає снігове та дощове живлення, частка підземних вод незначна. В межах зони знаходяться Волино-Подільський та Дніпровсько-Донецький артезіанські басейни, .Озер мало, вони є заплавними. Є водосховища Каховське та Кременчуцьке. Нестача природних водойм компенсується ставками.

Ґрунтовий покрив різноманітний. Поширеними ґрунтами є типові чорноземи потужністю до 130 см із вмістом гумусу 4–5 %. Опідзолені чорноземи та темно-сірі ґрунти містять 3–6 % гумусу. На височинах сформувались сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра зустрічаються со¬лонцюваті ґрунти, солонці, солончаки, у річкових долинах — лучні, дернові, болотні. Загальна заболоченість зони 1,6 %.

           Значна частина території природної зони перебуває тепер під сіль-ськогосподарськими угіддями.( пшениця, ячмінь, овес, гречка, цукровий буряк. Картопля, овочі, кукурудза. Природна рослинність — це залишки луків і степів, дубових та дубово-грабових, дубово-кленових (на Ліво¬бережжі) лісів. Первісних степів збереглось мало. Лісистість становить близько 12,5 %. З дерев найпоширенішим є дуб. Поширені також граб, бук, сосна, вільха, береза, граб, клен, липа , ліщина та інші. Значні площі зайняті багатоярусними ді¬бровами. На заплавних луках ростуть осока, рогіз, калюжниця. Подивіться будь – ласка на мал на ст 188 Рослини занесені до червоної книги. Перегляд презентації « Рослинний світ лісостепу»

 Для тваринного світу характерним є поєднання лісових та степових видів. У даній місцевості водяться козуля європейська, олень благородний, вепр, білка, борсук, куниця, тхір степовий, тушканчик, ховрах, бабак, вуж. Гніздяться сокіл балабан, грак, строкатий дятел, сови, дрозди, жайворонки, перепілка, дрохва, лелека, куріпки. У заплавах та водоймах во¬дяться видри, ондатри, норка європейська, бобри, черепахи, тритони, риби (лящ, щука, судак, рибець). . Перегляд презентації « Тваринний світ лісостепу»

Для території лісостепової зони характерні несприятливі фізико-географічні явища, які зумовлені характером атмосферного зволожен¬ня, рельєфом, поширенням лесових порід. Це водна ерозія, площинне змивання, зсуви, суфозія, просадкові процеси, посухи.

3. Учитель. У лісостеповій зоні сформувались різні типи ланд¬шафтів:

• широколисто-лісові із сірими лісовими ґрунтами;

• лісостепові з опідзоленими чорноземами;

• луко-степові з типовими чорноземами, лучними ґрунтами, пере¬твореними на сільськогосподарські угіддя;

• мішано-лісові та болотні ландшафти, що характерні для річкових долин та улоговин (їхні площі порівняно невеликі).

В цілому в межах зони виділяють 4 краї (провінції): Західно українську, Дністровсько-Дніпровський лісостеповий край, Лівобережно-Дніпровський лісостеповий край, Східноукраїський край.

Випереджальне завдання Вам потрібно було знайти користужчись додатковими джерелами інформацію про заповідні території зони.

Серед природоохоронних об’єктів варті уваги:

Заповідник Розточчя (1984) — знаходиться в Яворівському районі Львівської області, де охороняються природні біоценози. На високихпасмах переважають букові, на рівних плоских ділянках — дубові, у зниженнях — соснові ліси. В заповіднику серед дерев поширені бук, дуб, сосна, смерека, явір, граб, ясен, клен, липа. Вік окремих дерев у Розточчі перевищує 100 років.

Яворівський національний природний парк (1998) в природних областях Розточчя та Опілля площею 7 тис. га; у рослинному покриві переважають грабово-дубові, сосново-дубові, соснові ліси. Зустріча¬ються реліктові смереки, ялиці, явір. До Червоної книги України за¬несено 40 видів рослин. З тварин до Червоної книги України занесено горностая, видру, борсука, лелеку чорного.

Медобори (1990) — природний заповідник у Тернопільській об¬ласті. Його засновано для збереження унікальних природних комп¬лексів Товтр у Тернопільській області. Охороняються дубово-грабові, грабово-дубово-ясеневі, букові ліси. Серед рослин багато медоносних, що пояснює назву природоохоронного об’єкта.

Подільські Товтри (1996) — національний природний парк у Терно¬пільській, Хмельницькій, Вінницькій областях. Зберігаються унікальні природні ландшафти Подільської височини. Рослинний покрив скла¬дають діброви, бучини, грабово-дубово-ясеневі ліси, ковилові степи, луки. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин та 29 видів тварин. До Зеленої книги включено угрупування дуба звичайного та скельного, грабово-дубових лісів, мигдалю, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили пір’ястої.

Канівський (1968) заповідник площею 2 тис. га — один з най¬давніших в Україні; до нього належать — Канівські гори, острови Круглик і Шелестів у заплаві Дніпра, Зміїні острови в Канівському водосховищі. Охороняються грабові ліси.

Михайлівська цілина — філія Українського степового національ¬ного заповідника, єдина ділянка заповідного лучного степу в лісосте¬повій зоні. До Червоної книги України занесені такі рослини: астрагал, півники борові, сон чорніючий, три види ковили.

Для збереження лісових ландшафтів створено два національні природні парки- Ічнянський ( Чернігівська обл.) та «Голішманські степи»

- Де знаходяться степи в Україні?

Степова зона знаходиться на півдні України, простягаючись від низовин Дунаю до відрогів Середньоруської височини більш на 100 км; витягнута з півночі на південь на 500 км. В її межах знаходяться Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області, частини Одеської, Миколаївської, Полтавської, Кіровоградської та Харківської областей, а також північна рівнинна територія

 Використовуючи фізичну карту України, охарактеризуйте рельєф степу.

  Як бачимо з карти, степова зона – рівнинний простір. Він охоплює Північно – Кримську рівнину (висота – 40 м), Причорноморську низовину (50-100 м) та південні частини Придніпровської та Середньоруської височин (200-300 м), Донецький кряж з найвищою точкою 367 м – г.Могила Мечетна. Це незвичайна гірська споруда. Незвичайність її полягає в тому, що давні складки гірських порід, з яких вона складена, піддалися надзвичайному руйнуванню, розмиву, знесенню та перенесенню. Приазовська височина з точкою 324 м (г.Могила Бельмак). Про такі височини, які тут називають «могилами»

Запорозька миска

  Серед численних давніх легенд, якими овіяний Запорізький край, є одна, що безпосередньо пов’язана з об’єктом, зображеним на цій фотографії.

  На одній з гранітних скель, недалеко від північного краю о.Хортиця в Запоріжжі, є невелика заглибина діаметром трохи більше за метр. Заглибина має природне походження і з давніх часів називається у народі запорозькою мискою. Звідки така назва?

   Згідно з легендою, в особливо спекотні літні години гранітні скелі так розжарювалися, що доводили до кипіння воду в тій заглибині – мисці. Після цього запорожцям залишалося лише кинути в миску галушки, і вони через деякий час вже були готові для вживання. Крім того, миска була – таки величенька, тож можна було наварити галушок на велику ватагу запорожців. А оскільки зачерпнути страву звичайною ложкою тут було не так – то й просто, то годували козаки один одного навпроти ложками на довгих держалках.

                                                            

  Клімат степу – помірно – континентальний. На заході – м’якший, на сході – більш континентальний та посушливий. На заході сильніше відчувається вплив повітряних мас із Атлантики.

   Температура січня - -7С на сході, 0- -1С у степах Криму.

    Температура липня - +21С - +23С. опади – 450 мм на півночі, 300 мм- на півдні. Найбільше їх випадає влітку

Висновок: степ, з одного боку, найтепліша природна зона, а з другого – зазнає нестачі вологи. Через нестачу вологи та рівнинний рельєф тут часті, особливо на південному сході, суховії, посухи та пилові бурі.

   …

   … Суховей свирепствовал много дней. Шел жестовий сте

  Гідрографічна мережа в межах степу розвинена слабо. Великі транзитні річки, що протікають тут, мають мало приток. Чому в степу переважають транзитні річки? Це пояснюється не достатнім зволоженням. Озера переважно лиманного типу і частково солоні. Наприклад, о.Сиваш.

  Назвіть лимани…

В межах степу переважають чорноземи. «Цар ґрунтів, годівник країни», - так оцінив чорнозем основоположник ґрунтознавства В.В.Докучаєв. чорноземи займають 90% площі зони. На півночі – це звичайні чорноземи, на південь – південні середньогумусові та малогумусові, вздовж узбережжя – темнокаштанові.

  Для природного рослинного покриву степу характерне панування травяної рослинності: ковила, типчак, житняк та ін.. основу травостою складають багаторічні злаки та, меншою мірою, кореневищні. Гострий дефіцит вологи – головна причина безлісся степу. Невеликі лісові острівці можна побачити лише в долинах річок та в ярах.

  Рослини степу мають багато пристосувань для того, щоб витримувати спеку.

- Як саме пристосовані степові рослини до умов недостатнього зволоження? (густе опушення, шар воску або іншої речовини, що вкриває рослини, вузькі листки, довгі корені тощо).

Завдання для VІ групи (або 6-го учня). Охарактеризуйте тваринний світ степу.

/Використовується плакат «Природа і тваринний світ степової зони»/

  Багатий і різноманітний тваринний світ степу. Більшість тварин мають забарвлення кольору пожовклої трави. Це допомагає їм ховатися від ворогів, а також не помітно підкрадатися до своєї здобичі. Деякі з них (байбаки, ховрахи, хом’яки, польові миші) риють нори, в яких запасають корм і там же ховаються від ворогів. Ці тварини мають гострі передні зуби, якими гризуть рослини, тому їх називають гризунами. Гризунів у великій кількості знищують орли, канюки, а також лиси та вовки.

  Мешкають у степу жайворонки, перепели, куріпки, подеколи зустрічається багато комах (коники, жуки), якими харчуються дрібні птахи.

/

Учитель робить висновок: коротка малосніжна зима, довге тепле, сонячне літо, родючі ґрунти призвели до того, що природний ландшафт перетворився на антропогенні поля (слайд «Поле»). У степовій зоні вирощують різноманітні сільськогосподарські культури: озиму пшеницю, кукурудзу на зерно, соняшник, ефіроолійні та овоче-баштанні культури, сади й виноградники.

  Незайманий степ становить лише 0,1% території України в заповідниках (слайди).

Домашнє завдання : опрацювати матеріал відповідного параграфа.

Підготувати повідомлення про те як рослини в степу пристосувались до зими.

Скласти 5 тестових завдань з однією правильною відповіддю до вивченої теми . Відповідь написати в дужках.

                                   29.03.22

Практична робота 9. Складання порівняльної характеристики природних зон України (на вибір)

Мета: закріпити теоретичні знання про природні зони та їх компоненти, розвивати вміння аналізувати та порівнювати природні компоненти, розвиток вмінь роботи з картами атласу та складання таблиці.

Обладнання: карти атласу, підручник, додаткова література.

Хід роботи

1. Використовуючи матеріал підручника та карт атласу заповніть таблицю:

План характеристики Назва природних зон

Географічне положення

Тектонічні структури

Форми рельєфу

Клімат (середні температури січня, липня, кількість опадів)

Внутрішні води (річки, озера), їх густота

Рослинний світ

Тваринний світ

Види ландшафтів

Природоохоронні території

2. Зробіть висновок про риси подібності та відмінностей природних зон. які ви порівнювали та причини зміни природних зон на території України.

ВИСНОВОК: _____________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

                           01.04.22

Тема уроку "Гірські ландшафти України , особливості їх зміни з висотою. Українські Карпати"

Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

 Українські Карпати - один з найбільш прекрасних і чарівних куточків України. Своєю красою, загадковістю і неповторністю Карпати з давніх- давен приваблювали багатьох людей. Карпатські цілющі води, чисте гірське повітря, м'який клімат, мальовнича природа надихали багатьох поетів і письменників, художників і музикантів, видатних вчених.

    Гори мають багато таємниць і проблем. Сьогодні ми спробуємо розгадати та вивчити цю природну скарбницю.

 Вивчення нового матеріалу

1. В якій частині України Знаходяться Карпати? Пояснити - звідки пішла назва гір.

2. В яких ще країнах є гори Карпати?

3. В якому напрямку і на скільки кілометрів простягаються Українські Карпати?

4. Яка площа Українських Карпат?

5. Зробити висновок.

1. Круті чи пологі схили Українських Карпат? Чому?

2. Які фізико-географічні області входять до складу Українських Карпат?

3. Найвища точка Українських Карпат. Її висота. В якому масиві знаходиться?

4. Зробити висновок

1. Яка кількість сонячної радіації в Українських Карпатах?

2. Середні температури січня і липня, їх зміна з висотою.

3. Кількість опадів, її зміна з висотою.

4. Чому в Карпатах найбільша кількість опадів в Україні?

5. Зробити висновок

     1.Чи густа річкова сітка Українських Карпат? 2. До басейну яких річок та морів належать річки Карпат?

3. Який характер течії карпатських річок?

4. Назвати і показати на карті найбільші річки, озера Українських Карпат

5. Зробити висновок .

V 

1. Які ґрунти в Українських Карпатах? Чи родючі вони? Чому?

2. Назвати висотні пояси Українських Карпат, їх рослини.

3. Назвати тварин Українських Карпат.

4. Що називається ендемічними видами рослин? Назвати ендеміків Карпат.

5. Зробити висновок

 

1. Види несприятливих природних явищ та погодних умов

2. Причини їх виникнення та наслідки

3. Шляхи вирішення проблем

4. Зробити висновок

*.

1. Вплив людини на природу

2. Значення лісів. Зміна їх людною

3. Природоохоронні території.

4. Зробити висновок.

Учитель. Наше сходження розпочинається з галявини інформаційної (робота з картою)

1. Характеристика Фізико-географічне положення

. Карпати розташовані на заході України. За однієї з версій назва «Карпати» походить від польського слова «карпа», що означає значні нерівності. Згідно з іншою думкою ця назва пов’язана з проживанням тут за часів Римської імперії дакійського племені карпів. Уперше згадав карпів географ Птолемей і він також уперше назвав Карпати на своїй карті, але він помістив плем’я карпів у далекій віддаленості від цих гір у зв’язку з неправильними знаннями про їх протяжність. Карпати - гірська система розташовована в центрі Європи в межах п’яти європейських держав: Словаччини, Чехії, Польщи, України та Румунії. Вони простягаються випуклою на північний схід дугою на 1500 км від річки Морава в Чехії до ущелини Залізні ворота, що на Дунаї. У межах України лежить лише частина цієї гірської системи – Східні, або Українські, Карпати займають 6 % території України та простягаються смугою з північного заходу на південний схід на 280 км завширшки 100-110 км. Площа гірської системи 24 тис.км 2, а разом із Передкарпатською височиною та Закарпатською низовиною – 37 тис. км.2

Висновок: Українські Карпати – гори, які займають крайню західну частину України, вони є складовою великої гірської системи. Саме в Карпатах розташований цент Європи – село Ділове Рахівський район.

Учитель. Ми продовжуємо нашу подорож, але ми одержуємо завдання. Скласти схему, на якій ми покажемо компоненти природи Карпатських гір.

    . Карпати - це молоді, середньовисотні гори Карпатської складчастої структури Середземноморського рухливого поясу, яка утворилась у період альпійської епохи горотворення на основі давнього фундаменту. У горах спостерігаються тектонічні рухи, які приводять до деформації рельєфу та сейсмічної активності. Відсутність високих гір, згладженість вершин і пологість схилів Українських Карпат пояснюється тим, що вони складені переважно осадовими породами, які легко розмиваються. Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 400м біля підніжжя гір до 1500-2000 м уздовж основних хребтів. Міжгірні улоговини й зниження ще в давнину використовували для переїзду через гори. Ці зниження називають перевалами. Найвідомішими перевалами Вододільно-Верховинських Карпат є Ужоцький (889 м), та Яблуницький (931 м). Південно західні схили Карпат круто обриваються до Закарпатської низовини, а в північно-східній схили більш пологі й поступово переходять до Передкарпатської височини.

У складі Карпат виділяють пасма:

- Зовнішні Карпати – крайнє північно-східне пасмо, яке складається з різних за своїм рельєфом частин: невисоких Бескидів на північному заході, середньо високих Горганів у центральній частині та низькогірних Покутсько-Буковинських Карпат на південному сході;

- Центральні (Верховинський Вододільний хребет) – з низькогірним (600-700м) рельєфом та пологими обрисамисхилів;

- Внутрішні (Полонинсько-Чорногірські та Рахівсько-Чивчинські) Карпати – найвисокогірніща частина з масивом Чорногора, де зосереджені найвищі вершини: Ребра (2010м), Петрос (2020м), Піп Іван (2022м), Бребенескул (2035 м) та Говерлою (2061м)- найвищою точкою України;

- Вулканічний хребет (Вигорлат-Гутинський)-складається з ланцюжка куполів згаслих вулканів, його західні схили межують із Закарпатською низовиною.

В Карпатах виявлені корисні копалини: нафта, газ, самородна сірка, кам’яна та кухонна солі, буре вугілля, родовища вапняків. Особливу цінність представляють мінеральні джерела Трускавця, Моршина, Свалява, Синяка.

Висновок: Українські Карпати середньо високі гори, сформувались в альпійську епоху горотворення. Найвища точка(Г.Говерла, 2061м.) знаходиться в масиві Чорногора. Особливості геологічного розвитку зумовили накопичення різноманітних корисних копалин.

3. Клімат Українських Карпат

. Особливості клімату такі:

Річний радіаційний баланс у середньому становить 1800-1830 МДж/м2, який з підняттям у гору зменшується на 25-30%.

- Достатня висота, розташування на шляху перенесення повітря з атлантичного океану зумовлюють те, що клімат Карпат вологий – 700 мм/рік у передгір’ях, 1600-2000 мм/рік – на вершинах. На території гірської країни діють західні і південно-західні циклони.

- Клімат північно-східних і південно-західних схилів Карпат істотно розрізняються: південно-західні схили тепліші(на 20С) і вологіші(на 100-200мм/рік) порівняно з північно – східними; ми виявили, що існують відмінності в кліматі Передкарпаття, Карпатами і Закарпаттям:

Кліматичні показники Передкарпаття Карпати Закарпаття

t0 січня -4..-50С, зима м’яка, багатосніжна -6…-120 С -30 С

t0 липня +180 С …+ 190 С +10…+70 С +200 С

Річна кількість опадів 630-750 мм. 1400-2000мм.

Найвологіше місце – полонина Руська Мокра - 2000мм 700мм.

 Обговорення. Чому існують такі відмінності? Гори відіграють роль своєрідного кліматичного бар’єру: на північно – західних схилах холодніше (Передкарпаття), з підняття у гори кількість опадів збільшується, температура знижається на 5-6 0 С /1 км підйому (Карпати), південно-західні схили тепліші (Закарпаття).

Висновок: Українські Карпати розташовані в помірному поясі.Мають надмірне зволоження.. Спостерігається відмінність кліматичних показників північно-східних та південно-західних схилів Карпат, Передкарпаття і Закарпаття.

4. Внутрішні води Українських Карпат

. Ми становили, що Українські Карпати розчленовані най густішою в Україні річковою мережею ( у середньому 0,7 км/км2, а на окремих ділянках 1,2км/км2 і більше). Усього річок, що мають довжину понад 10 км., близько 450, а водних потоків – близько 28 тисяч. Переважна більшість їх належить до басейнів рік Дніста та Дунаю, які несуть води до Чорного моря. Лише в північно-західній частині гір невелика кількість водотоків належить до Вісли, яка впадає в Балтійське море. Річки кожної річкової системи в Карпатах мають певні особливості. Водночас їм властиві і спільні ознаки. Так, верхів’я всіх карпатських річок розміщенні високо в горах. Вони починаються здебільшого з джерел або із заболочених ділянок гірських схилів. Найбільші річки – Дністер, Тиса, Стрий, Свіча, прут, Черемош. Річки Карпат мають типовий гірський характер: значний похил річищ, швидку течію, незначну глибину, бурхливі паводки. Живлення річок змішане.

Навесні й на початку літа під час танення снігу, а також під час літніх злив і тривалих дощів річки стають повноводними, виходять з берегів. У Карпатах багато водоспадів, їх називають гуками і шипотами(струмка течія, що шумить). У горах переважають озера льодовикового походження - Несамовите, Бребенескул. Найбільше за площею загатне озеро Синевір.

Висновок: Українські Карпати мають розгалужену річкову мереж у- найбільша річка Дністер з притоками. Річки мають гірський характер, змішане живлення Окраса Карпат - найвідоміше озеро Синевір.

.

5.Грунти, рослинний світ, тваринний світ, вертикальна (висотна) поясність

. У Карпатах сформувалися різноманітні грунти. У Передгір’ї поширені дерново-підзолисті грунти, вища на висоті 1200-1400м- бурі гірсько-лісові, на висоті 1500-1600м – сіро-бурі, вище 1600м (під субальпійськими луками) – гірсько-лучні грунти.

   Склад рослинності різноманітний. Тут зосереджено 15% усіх лісів України, де зростають 70 видів дерев і чагарників. Серед них чимало реліктових видів, наприклад, модрина і кедрова сосна – релікт льодовикового періоду. Також зустрічаються тис ягідний, ялівець козачий, ясенець білий, едельвейс. Рослинність полонин субальпійська (костриця, арніка, горниця, брусниця, рододендрон)

Карпати справедливо називають природним звіринцем: 74 види ссавців (тобто ¾ усіх, що водяться на території України . Представник дубових і букових лісів – дикий кабан, краса карпатських лісів – благородний олень і козуля. Є хижаки- дикий лісовий кіт, рись, вовк. Володарем диких Карпат називають бурого ведмедя. На прилеглих рівнинах поширені дрібні тварини-хомяки, сліпаки, буро зубки, ондатри, миші. Багато птахів:сови, яструби, куріпки, тетеруки, глухарі, шишкарі, корольки та інші.

У Карпатах яскраво виражена вертикальна (висотна) поясність, тобто зміна природи в горах від підніжжя до вершин, причина зміна температури з висотою, різна кількість опадів.

- Передгірний пояс (до 400–700 м)- переважають дубово-грабові і дубові ліси.

- Низькогірний пояс( від 700 до 1200 м) - ростуть високостовбурні букові, мішані буково-смерекові, ялиново-смерекові ліси.

- Середньогірний пояс (1200–1500 м) переважа¬ють ялинові та ялиново-ялицеві ліси.

- субальпійський пояс(1500–1800 м), ростуть чагарники з гірської сосни, чорної вільхи, ялівцю,

- Альпійський пояс (вище 1800м)- схили вкриті гірськими луками, чагарниками.

Висновок: За особливостями грунтово-рослинного покриву в Українських Карпатах виділяють п’ять вертикальних поясів: передгірний, низькогірний, середньогірний, субальпійський, альпійський, які змінюються від підніжжя гір до вершини.

5. Несприятливі явища і процеси Українських Карпат

. Ми з’ясували, що в Карпатах відбуваються такі несприятливі явища і процеси, як водна ерозія, повені, паводки, селі, снігові лавини, зсуви, вітровали, землетруси.

Водна ерозія – це руйнування водними потоками верхніх родючих шарів грунту

Сильні зливові дощі

Паводки – збільшення кількості води в річці в результаті випадіння опадів.

Причини:Сильні зливові дощі, Раптове значне потепління взимку, що супроводжується інтенсивним сніготаненням, Надмірна вирубка лісів на схилах гір

Повені – це щорічне тривале підняття рівня води в річці, що призводить до затоплення річкової долини. Причини: Тривалі дощі, Танення снігу, Вітрові нагони води, Затори і зажори в гирлі ріки, Надмірна вирубка лісів

Наслідки повеней: Затоплюються 10-70% с/г угідь, техногенно небезпечних об’єктів, житлові будинки, що викликає необхідність евакуації людей і тварин, Розмиваються автомобільні дороги. Гинуть люди

Селі — стрімкі потужні потоки з води, грязі, уламків гірських порід. Вони виникають,на схилах Карпат в результаті інтенсивних дощів або швидкого танення снігу, у разі руйнування гребель, водосховищ. Селі короткочасні, але дуже небезпечні.

Снігові лавини – швидкий схід з гірського схилу снігового покриву під дією сили тяжіння. Снігові маси, що скидаються, захоплюють з собою талу воду, грунт, рослинність

Зсуви — зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ.

Вітровали — вивертання вітром дерев з корінням. Особливо піддані вітровалу дерева, які уражені кореневою гниллю і знаходяться на території після рубки сусідніх лісів. Це природне явище, яке з’являється у гірській місцевості і залежить від складного комплексу чинників: геоморфологічних, кліматичних, ґрунтових та сейсмічних.

Висновок. У Карпатах відбуваються такі несприятливі явища і процеси, як водна ерозія, повені, паводки, селі, снігові лавини, зсуви, вітровали, землетруси.

Щоб зменшити їх наслідки ми пропонуємо наступні заходи:

1. Закріпляти береги річок гідротехнічними спорудами,

2. Вести впорядковану вирубку лісів на прилеглих до річок ділянках,

3. Закріплювати схили дерново-чагарниковими насадженнями,

4. Створювати бар'єри для вітру - захисні смуги, розташовані вздовж навітряного боку

5. Проводити терасування – створення ступенів на схилах.

Учитель. Учасникам сходження вдалося подолати траверс стихійний і вибратись на залиту сонцем полонину еколого-економічну. Карпати водночас є прекрасним і багатим краєм.

6. Охорона природи в Українських Карпатах

. Внаслідок господарської діяльності людини у природі Українських Карпат відбулись значні зміни. Майже вдвічі зменшилась лісистість гір, значно зменшилась верхня межа лісу, на великих площах природні ліси замінені штучними насадженнями. Які є нестійкими до вітровалів. Усе це загрожує зникненню ендемічних рослин і тварин. Ліси мають важливе природоохоронне і протиерозійне значення. Неправильна організація суцільних вирубок лісу та знищення лісів на водозахисних смугах уздовж річок і по межі полонин привели до оголення схилів і. як наслідок – до селевих потоків, ерозії, катастрофічних паводків.

Для збереження унікальної природи в Карпатах створені природоохоронні об’єкти, їх понад 1400. Найбільші - Карпатський заповідник, Карпатський національний парк, національний парк «Синевір».

Природоохоронні території Українських Карпат

Карпатський біосферний заповідник (1993). Площа — 58 тис. га. До складу заповідника входять Угольсько-Широколужанський, Чор¬ногорський, Мармороський, Свидовецький та інші гірські масиви, Долина нарцисів. Тут охороняються передгірні діброви, гірські бу¬кові, мішані, смерекові ліси, субальпійські ландшафти із сосновими і вільховими заростями. До Червоної книги України занесено понад 70 видів тварин. Діє єдиний в Україні Музей екології гір і природо¬користування Карпат.

  Єдина у світі долина нарцисів (м. Хуст), займає 257 га і входить до Карпатського державного заповідника. Міжнародна назва нарцисів походить від імен героя грецької міфології красеня Нарциса. Квітка дуже красива, ніжна, з тонким запахом. Про неї створено багато легенд, міфів, казок. У одній легенді розповідається, що гордий юнак нікого не любив, крім самого себе. Він просто не помічав нікого навколо себе. Якось одна німфа, з якою він навіть не хотів розмовляти, заплакала. «О, богине Афродіто! Зроби так, щоб Нарцис покохав кого-небудь, але не діждався відповіді на своє почуття!». І Афродіта почула цей плач. Якось, переслідуючи звіра на полюванні, Нарцис підбіг до струмка, щоб напитися.

Та що це? Він побачив на спокійній поверхні води своє відображення й закохався в нього. Так покарала його Афродіта. Марно простягав до струмка руки Нарцис: як тільки торкалися вони поверхні, зображення зникало. Сів Нарцис над струмком, щоб зручніше було йому дивитися на себе. Він не їв, не пив, а тільки дивився на дзеркальну поверхню води. Так і помер Нарцис над струмком. А на тому місці, де він розлучився з життям, виросла біла квітка, яку назвали нарцисом. Ім'я нарциса стало крилатим словом. Його вживають, коли мова заходить про самозакоханих людей, егоїстів, які зневажають усіх, крім самих себе.

Заповідник Горгани (1997), площа — 5 тис. га. Охороняються смерекові та ялицеві праліси, криволісся із сосни гірської та вільхи зеленої.

Національний природний парк Синевир (1989), площа — 40 тис. га. Охороняються ландшафти гірського масиву Горгани, мальовниче озеро Синевир (глибина до 24 м) завального походження, яке роз¬ташоване на висоті 989 м. У парку росте понад 90 видів рідкісних рослин.

Карпатський національний природний парк (1980). Площа — 50 тис га. Охороняються унікальні для Центральної Європи природні комплекси: букові ліси, ялинові ліси, криволісся сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю, субальпійські луки з рододендроном східнокарпат¬ським. Понад 20 рослин занесені до Червоної книги України (сосна кедрова, рододендрон, дріада, тирлич жовтий, арніка гірська). Серед тварин охороняються — кіт лісовий, плямиста саламандра, беркут, сапсан, лелека чорний. У парку багато озер, річок, водоспадів.

Національний природний парк Сколівські Бескиди (1999). Пло¬ща — 36 тис. га. Охороняються типові та унікальні природні комплекси західної частини Українських Карпат. Більше ніж 50 видів рослин за¬несені до Червоної книги України. На території парку 30 мінеральних джерел.

Вижницький національний природний парк (1997). Площа — 8 тис. га. Охороняються ялицево-букові ліси, луки-полонини

Висновок Рослинний і тваринний світ Карпат потребують охорони. Для цього створені природоохоронні території.

 Рефлексія.

   Учитель. З полонини ми прямуємо до Говерли - вершини ліричної. Ми на найвищій вершині України. Тут ми побачили чарівну шовкову косицю. Відчули бажання її зірвати, але мужньо вистояли перед спокусою. Ми прийшли порозумітися з природою. Людина мусить навчитися рахуватися з усім, що творить єдину природу

                     Хто раз хоч побачив Карпати,

Той в них закохався повік.

В смерічок зеленії шати,

У теплий притулок колиб,

У темний ялицевий морок,

В джерельний скляний передзвін,

У тиху красу вечорову

І запах п’янкий полонин.

На диких стрімких крутосхилах

Велично смерічки шумлять,

Туманом повиті вершини

І роси, що в травах горять,

Як блюдця в долині ромашки,

Що тонуть в зеленій траві

Хто раз хоч побачив Карпати,

Той в них закохався навік.

. Закріплення вивченого матеріалу

Метод «Прес»- проблемне питання

 «Пишу вам з далекої Канади. Мої батьки народилися в Україні. Я мрію побувати на батьківщині моїх предків у ролі туриста, можливо, навіть започаткувати у вас свій бізнес. Чув, що найбільш привабливим регіоном для туристів є Карпати. Чи справді це так? А які види діяльності там можливі?»

Я вважаю, що.. (висловіть думку)

Тому, що…. (обґрунтуйте думку)

Наприклад…. (наведіть приклади)

Отже… (узагальніть свою думку)

 Підсумки уроку

Учитель. Закінчилось знайомство з Карпатськими горами. Гори ще довго кликатимуть нас до себе, озиватимуться піснею в наших серцях. Адже гори – це мужність, сила і краса.

Прийом «Мікрофон»

  (відеозапис с «Зустрінемось у Карпатах»-закінчення)

Мені дуже хочеться побувати в Карпатах тому, що…

(Учні підходять до дошли, промовляють, свої бажання та прикріпляють до плаката квітку нарциса-створюючи долину нарцисів.

VII. Домашнє завдання Опрацюйте текст підручника, параграфи 41,42 с.198

 дати відповіді на запитання номер 3 с.201 та номер 3 с. 205 ( запитання після параграфів)

повторити параграф 40

                            05.04.22

Тема уроку " Кримські гори"

: На минулих уроках ви познайомилися з гірською системою Українських Карпат. На півдні України, на Кримському півострові є ще одна гірська система – Кримські гори. Зверніть увагу на екран (відео фрагмент – 1 хв.). Чи приваблюють вас такі пейзажі? хотіли б ви потрапити в цей мальовничий куточок? (Діти відповідають). Я впевнена, що ви обов’язково в майбутньому побуваєте на Кримському півострові. І уже сьогодні я запрошую вас в заочну мандрівку Кримськими горами. Відкрийте зошити – запишіть тему нашого уроку «Кримські гори. Природні особливості…». Наше завдання сьогодні з’ясувати особливості природи цієї гірської області (географічне положення, геологічну будову та рельєф, клімат, органічний світ) та порівняти їх з особливостями природи Українських Карпат.

Географічне положення.

       Кримські гори розташовані на Півдні України, а саме – на Півдні Кримського півострова. Простягаються на 180 км з південного заходу на північний схід від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля Феодосії. Як бачимо Кримські гори є невисокими й невеликими за розміром (займають близько 1% площі України).

Рельєф та геологічна будова.

Вони є яскравим прикладом взаємозв'язку між рельєфом і будовою надр.

Гірська система Криму утворена трьома паралельними пасмами – Зовнішнім (250-390 м), Внутрішнім (550-750 м.) і Головним (1200-1500 м), які змінюють одне одного з півночі на південь. Зовнішньому та внутрішньому пасмам відповідає така форма рельєфу, яка притаманна в особливій мірі Кримським горам - куести Це височина з дуже пологими Північними та крутими Південними схилами.

    В межах Головного пасма поширені яйли – згладжені рівнинні поверхні, підняті внаслідок інтенсивних тектонічних рухів.

У середній частині пасма – між Ялтою та Алуштою – розташовані найвищі яйли. Серед них – Бабуган Яйла з найвищою точкою Криму – г. Роман-Кош (1545 м).

Кліматичні особливості.

 Клімат Гірського Криму, як і клімат рівнинної частини півострова, помірний континентальний з рисами субтропічного середземноморського. Однак між ними є суттєва різниця. Адже із підйомом по схилах гір зростає кількість опадів і знижується температура повітря. Кількість опадів в горах зростає в два рази і становить в середньому 600 мм за рік, а на високих вершинах – до 1 000 мм за рік. Літо в горах прохолодне: середні температури липня становлять лише +15°С. Зима багатосніжна з середніми температурами січня –4°С. Саме ці зміни показників клімату є головною причиною висотної поясності ґрунтово-рослинного покриву в Кримських горах.

Кримські гори є бар’єром для проходження повітряних мас певних напрямків. Так, гори взимку затримують холодні маси з півночі та сходу на Південний берег Криму, а більш теплі й легші повітряні маси з півдня й заходу переходять через гори. Тому в Сімферополі наприклад сер т січня - -1 градус, а в Ялті - +4 градуси, хоча відстань між ними близько 50 км.

Західні й пд.зх схили гір – невітряні і вологі, а сх і пд.сх. – підвітряні і сухіші.

У Кримських горах беруть початок всі річки, які протікають на Кримському півострові. Більшість з них короткі і впадають у Чорне море (Альма, Кача, Чорна), найдовша — Салгир несе води до Азовського моря, що пересихає влітку у пониззі.

Органічний світ.

Флора та фауна Кримських гір є досить різноманітною. Це у великій мірі зумовлене їхнім географічним положенням, пов'язано з проникненням в Кримські гори деяких видів рослин із різних кліматичних поясів.

1. Середземноморські субтропіки – хвойні дерева, вічнозелені чагарники

2. Помірний пояс Європи – широколистянолісові види, степові євразійські

3. 240 видів рослини є ендеміками, чимало з них є одночасно й реліктами

4. Вплив людини.

.

1. Кримська гірська фізико-географічна країна простягається смугою завширшки 60 км з південного заходу на північний схід на відстань 180 км.

2. Кримські гори утворені трьома паралельними пасмами: Зовнішнім, Внутрішнім та Головним (з найбільшими висотами), які змінюють один одного з півночі на південь.

3. Зовнішньому та Внутрішньому пасмам відповідає така форма рельєфу як куести, а Головному яйли.

4. Клімат Гірського Криму помірний континентальний з рисами субтропічного середземноморського.

5. Континентальність клімату гір швидко зростає з південного заходу на північний схід. із підйомом по схилах гір зростає кількість опадів і знижується температура повітря.

6. У Кримських горах беруть початок всі річки, які протікають на Кримському півострові. Більшість з них короткі і впадають у Чорне море. Живлення переважно дощове.

7. Рослинний та тваринний світ характеризується проникненням різних видів з інших кліматичних поясів:

1. Геологічна будова і рельєф Кримських гір тісно взаємопов’язані;

2. Утворені трьома паралельними пасмами (Зовнішнім, Внутрішнім і Головним), які змінюються з півночі на південь.

3. Контрастний клімат, а саме: помірно-континентальний із рисами субтропічного на південному березі Криму, зумовлений асиметрією схилів;

4. Негуста мережа річок із переважно дощовим водним живленням і повенями в холодне півріччя;

5. Багатий рослинний світ, що формувався в результаті проникнення із середземноморських субтропіків, із помірного поясу Європи та під впливом людини.

6. Як в рослинному, так і тваринному світах мають місце ендеміки та релікти, що часто виступають одночасно і тим і іншим.

 

«Встановіть відповідності»

І. Співвіднести гірські пасма і їх висоти

1. Зовнішнє пасмо А) до 738 м

2. Внутрішнє пасмо Б) до 1545 м

3. Головне пасмо В) до 250 м

ІІ. Співвіднести геологічні пам’ятки природи Кримських гір та чинники їх утворення

1. Мармурова печера А) розломи земної кори

2. Великий каньйон Криму Б) давній магматизм

3. Згаслий вулкан Карадаг В) карсти

 ІІІ. Співвіднести форми рельєфу та їх характеристики

1. Куести А) згладжена рівнинна поверхня Головного пасма Кримських гір

2. Яйли Б) природна підземна порожнина, що з’єднується з поверхнею землі одним або кількома отворами

В) височина з положистими північними та крутими південними схилами

 

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 43 с.206

Письмово виконати завдання номер 2 с.209

                        08.04.22

Тема уроку " Чорне море"

   Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.

· Україна – морська держава;

· Моря – складні природні системи;

· Кожне море – природний комплекс, у якому усі складові компоненти тісно взаємопов’язані і взаємообумовлені;

Завданням нашого уроку сьогодні є: Довести зв’язок компонентів Чорного моря.

 

 

  Вивчення нового матеріалу.

А. « Загальна характеристика»

Основні фізичні параметри:

• протяжність з півночі на південь — 624 км,

• із заходу на схід — 1167 км;

• площа акваторії — 422 тис. км2;

• глибини (середня — 1271 м, максимальна — 2245 м);

• протяжність берегової лінії — 4090 км, у межах України — 1560 км.

• Середня глибина моря становить 1256 м, а максимальна – 2245 м.

• У північно-західній частині є широка смуга (до 200 км) мілководдя з глибинами до 100 м.

• Морське ложе з глибинами понад 2000 м займає понад 30 % площі моря.

• Солоність поверхневих вод моря становить 17- 18 ‰, біля дна вона збільшується до 22-22,5 ‰.

- 

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану.Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії,Туреччини. Море займає площу 420,3 тис. км2, об'єм водної маси становить547 тис. км3, що перевищує об'єми Каспійського у шість, а Балтійського – у 16разів, хоча за площею всі три моря майже однакові. Найбільша ширинаЧорного моря – від Батумі до Бургаса – 1150 км, найменша між мисом Сарич імисом Керемпе – 265 км.Здавна Чорне море вважалось непривітним та негостинним. Це пояснюєпоходження його першої назви – “PontosAxeinos” (Негостинне море). Коли жпід час грецької колонізації мореплавство тут дещо пожвавилось, то і назвазмінилась: з того часу воно стало називатись “PontosEuxenius” (Гостиннеморе). Пануючи на Чорному морі, греки вели торгівлю з Іраном, СередньоюАзією і Східною Європою. Наступниками греків у чорноморській торгівлі булигенуезці. Під час турецького панування Чорне море опустіло – шторми ітумани лякали турецьких мореплавців, які дали морю у 13 ст. назву Караденіз(“KaraDeniz”, Чорне – тобто Погане море). На північному сході Керченськоюпротокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор — з Мармуровим морем.

Б. «Географічна характеристика положення Чорного моря» - .

Виникнення Чорного моря пов’язане з тектонічними перетвореннями, щовідбулися на початку третинного періоду у східному районі Середземного моря. Ще у ранньому пліоцені увесь понтійський простір був частиною великого прісноводного озера, яке виникло внаслідок поділу Сарматського моря на окремі басейни. Пізніші зміни перетворили басейн майбутнього Чорногоморя у самостійне озеро, однак на межі пліоцену і плейстоцену відбулися останні вертикальні переміщення ділянок земної кори, внаслідок чого моренабуло теперішніх обрисів та глибини. На початку четвертинного періодуподальші тектонічні зміни надали остаточну форму берегової лінії іперетворили річкову долину Босфору у протоку.

Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський, Тілігульський, Дніпровсько-Бузький; затоки: Одеську, Каламітську, Кіркінітську, Феодосійську. Довжина берегової лінії в межах нашої країни становить 1540 км. Значна її частина припадає на Кримський півострів. Найбільші з островів Чорного моря – Джарилгач, Довгий. Березань, Зміїний.

В. «Характеристика клімату Чорного моря»

Клімат Чорного моря має риси субтропічного, тобто спекотне і сухе літота теплу і вологу зиму. Безхмарна й спекотна погода влітку зумовленаАзорським максимумом. Лише зрідка проходять грози і смерчі. Взимкусередземноморські, рідше – атлантичні циклони спричиняють дощі татумани. В окремі роки арктичне повітря викликає замерзання моря в Одеськійзатоці. Вітри й притік річкових вод призводять до виникнення двох кілецьпостійних морських течій, спрямованих проти годинникової стрілки.

Температура чорноморської води біля поверхні підвищується влітку до 24-26°С, в мілководних затоках – іноді до 29°С, взимку вона знижується до 5-7°С,а у північно-західній частині – до нуля і навіть нижче (з утворенням льоду).Температура глибинних вод протягом року зберігається майже без змін істановить 9°С.

Чорне море – унікальне через наявність у ньому сірководню. Уцентральних районах з глибин 100-150 м, а ближче до берегів – від 150-200 м ідо самого дна вода насичена сірководнем. Сірководнева "подушка" займає 87 %об'єму всього моря й заселена лише бактеріями, які споживають сірководень.Верхня частина вод містить кисень і заселена тваринами, рослинами тамікроорганізмами.

. Сірководень - безбарвний газ із запахом тухлих яєць і солодкуватимсмаком. Хімічна формула - H2S. Погано розчинний у воді( утворює слабу кислоту), добре - в етанолі, отруйний. При великих концентраціях роз'їдає метали. При контакті з повітрям може займатися.

- як ви думаєте, чи токсичний цей газ?

. Дуже токсичний. Вдихання повітря з невеликим вмістом сірководню викликає запаморочення, головний біль, нудоту, а зі значною концентрацією призводить до коми, судом, набряку легенів і навіть до летального результату. При високій концентрації одноразове вдихання може викликати миттєву смерть.

. А ось на глибині, в середньому 200 метрів і нижче у Чорному морі і спостерігається накопичення цього газу. Що станеться, коли він підніметься і вступить в реакцію з повітрям?

- Чи можливе використання цього газу?

Скажете - ні, і помиляєтеся. В останні роки розглядається можливість використання сірководню, накопиченого в глибинах Чорного моря, в якості енергетичного (сірководнева енергетика) і хімічної сировини.

Г. «Біологічна характеристика Чорного моря» 

У Чорному морі живе понад 660 видів рослин. Більшість із них – це донніта планктонні водорості. Тваринний світ Чорного моря – значно бідніший, ніжСередземного. У верхньому, багатому на кисень, шарі води живе понад 180видів риб, серед них промислові – хамса, ставрида, шпроти, скумбрія, кефаль,камбала, тунець.

Тваринний світ представлений багатьма безхребетними. З кишковопорожнинних найчастіше зустрічаються медузи аурелія і коренерот.Серед молюсків широко розповсюджені мідії, є устриці, гребінці тощо. Деякі зних мають промислове значення. З ракоподібних зустрічаються краби(кам’яний, зелений тощо), різні види креветок.Серед риб (180 видів) промислове значення мають бички, хамса, скумбрія,кефаль, оселедці, камбала, ставрида. У Чорному морі спостерігаються масові міграції риб. На початку літа риба з Середземного моря (хамса, скумбрія,тунець тощо) і південної частини Чорного моря, де вона зимує, йде на відгодівлю в північну частину моря і через Керченську протоку в Азовське море,а восени — у зворотному напрямку.

З великих ссавців поширені дельфіни - білобочки, зрідка зустрічаються білочереві тюлені.

Із мінеральних ресурсів найбільше значення мають родовища нафти й природного газу на шельфі.

Бесіда

- Які джерела та форми забруднення Чорного моря?

(Нафтові продукти,важкі метали, різні хімічні забруднювальні речовини, пестициди, відходи міст і селищ, діяльність портів, заводів, перевезення пасажирів і товарів тощо).

- Нагадайте, як річки, що впадають у море, забруднюють його.

- Які інші конкретні види діяльності можуть поставити під загрозу біологічне різноманіття Чорного моря?

(Надмірна риболовля, використання заборонених методів ловлі риби — тралова ловля, занесення чужорідних (екзотичних) видів, осушування заболочених прибережних зон тощо).

- У Чорному морі спостерігається скорочення промислового вилову морського ляща. Інтенсивний промисловий вилов спричинив зменшення рівня популяції. Виникла загроза відновлення і подальшого існування цього виду риб. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб запобігти цьому?

1. Треба продовжити ловити морського ляща доти, доки це буде економічно доцільно. Згодом можна перейти на вилов інших видів риб. Рибалки збережуть роботу. Морський лящ як вид може взагалі зникнути. Але якщо застосовувати такі самі способи до інших видів риб, то ситуація повториться.

2. Потрібно ввести квоти на кількість виловленої риби. Кількість рибних запасів стабілізується, але важко буде оцінити оптимальний обсяг вилову риби (ми не бачимо, скільки у морі риби). Чим менше риби дозволено виловлювати, тим більше рибалок втратять роботу. Оскільки риби мігрують, рибалки в інших країнах можуть виловити цей вид риби у своїх водах. Вирішення проблеми повинно регулюватися міжнародними угодами.

3. Потрібно збільшити отвори сітки, щоб запобігти відлову молодняку. Риба розмножуватиметься, рибні запаси зростуть. Молодняк матиме більше часу, щоб підрости та розмножитись (підтримуючи рівень відновлення). Однак такий вид рибної ловлі може завдати шкоди іншим мешканцям моря, що випадково попадуть до риболовних сіток. Такий вид промислового рибальства складно впровадити.

4. Ми повинні зупинити вилов морського ляща, поки запаси не відновляться. Рибні запаси будуть відновлені, але рибна галузь постраждає. Рибалки з інших країн можуть не дотримуватися такого мораторію. Вирішення проблеми повинно регулюватися на міжнародному рівні.

Екологічна ситуація в Чорному морі визначається передусім стоками річок, що впадають у нього, а також викидами шкідливих речовин, які потрапляють у воду у разі аварій кораблів і під час видобування корисних копалин. Найбільше забруднюючих речовин зі стоками приносять Дунай, Дністер, Дніпро. Внаслідок цього відбувається цвітіння води в північно-західній частині моря. Забруднюють море також промислові підприємства й порти, заклади сфери відпочинку, розміщені на його берегах, побутові стоки міст. Води Керченської протоки та узбережжя однойменного півострова зазнали сильного забруднення нафтопродуктами восени 2007 р. під час аварії суден-танкерів. Внаслідок цього загинули маса риби та понад 30 тис. птахів. Мазут, що скупчився на дні, утворив плями, які роблять ці ділянки непридатними для життя організмів. Це потребує вживання низки заходів щодо очищення стоків та охорони води Чорного моря від забруднення. Браконьєрство.

. Домашнє завдання.

• Опрацювати  параграф  44 підручника с 210

 Письмово виконати завдання номер 4 с.213

                           12.04.22

ТЕМА: ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЗОВСЬКОГО МОРЯ.ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНА ВОД

Обладнання: підручник, атлас, фізична карта України, мультимедійна презентація.

Основні поняття: море, затока, протока, острів, півострів, водні маси, солоність, рухи води, шельф, планктон, нектон, бентос.

   Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок учнів

Прийом «вірю — не вірю»

1. Чи вірите ви, що Чорне море омиває територію України на півдні. (Так)

2. Чи вірите ви, що Кримський півострів — найбільший півострівЧорному

морі? (Так)

3. Чи вірите ви, що Дунай впадає в Чорне море? (Так)

4. Чи вірите ви, що солоність Чорного моря 17–18 ‰?(Так)

5. Чи вірите ви, що Чорне море може загорітися, як це стверджуєК.

Чуковський у своїй казці? (Ні)

Бесіда

• Назвіть види риб, які надходять на наш ринок. Які з них виловлюють в Азовському морі?

• Чому Азовські курорти часто називають дитячими? 

.

  Вивчення нового матеріалу

1. Географічне положення, розміри, берегова лінія (характеризуємо за допомогою підручника та карти)

Азовське море — наймілководніше море на Землі, але багате на рослинність і тваринний світ. Утворилось і набуло сучасного вигляду в пізньочетвертинний час. Берегова лінія своєрідна. На півночі чітко оформились морські коси: Крива, Білосарайська, Бердянська, Обитічна, Федотова. На заході море від Сиваша відокремлене піщаним баром завдовжки до 110 км, відомим під назвою Арабатська стрілка.

У морі багато заток і лиманів. Найбільші затоки — Таганрозька, Темрюцька, Арабатська, Бердянська, Обитічна. Найбільші лимани — Молочний, Утлюцький.

Стародавні греки називали Азовське море Меотійським озером, римляни – Меотійським болотом, місцеві жителі – Темериндою (у перекладі – « Мати моря»).

Ще існує легенда, що Азою називали вередливу молоду красуню, що, шукаючи коханого, втопилася в морі.

Завдання. За допомогою карт атласу визначте географічного положення Азовського моря.

S ≈ 39 тис. км2, V ≈ 290 км3 , пересічна глибина — 7,4 м, максимальна — 15 м (наймілкіше на Землі). Південні береги погорбовані, урвисті, інші переважно низовинні, місцями заболочені. Багато заток, деякі виокремлюється піщаними косами. Островів мало.

2. Геологічна історія утворення, рельєф котловин

Западина моря є залишком мезозойського басейну. Виникла в місці зчленування Середземноморського рухливого поясу та Східноєвропейської платформи. Структурна основа западини сформувалася на Скіфській платформі. Виділяють три частини: Північно-азовський прогин (між Східноєвропейською та молодою Скіфською платформами), Азовський вал (підняття фундаменту Скіфської платформи), Південноазовський прогин (частково в межах Індоло-Кубанського прогину). З мезозойськими породами пов’язують відклади нафти та газу, з пізнішими — залізних руд.

3. Кліматичні умови та водні маси 

Клімат характеризується рисами континентальності, через незначну площу акваторії. Взимку відчутний вплив сибірського антициклону, що зумовлює сильні північно-східні та східні вітри.

Середня температура повітря в січні +3… –5 °С, але бувають морози до –25 °С. У червні середня температура піднімається до +23… +25 °С за безхмарної погоди. Взимку море замерзає, нерідко на 4–5 місяців. Поблизу берегів товщина криги досягає 90 см. Влітку верхній шар води прогрівається до + 25… +30 °С та більше. Кількість опадів за рік збільшується із заходу на південний схід від 300 до 500 мм. Вода в морі рухається проти годинникової стрілки із швидкістю від 10–20 до 125 см/с під час тривалих штормів), через це коси спрямовані в тому самому напрямі. Прозорість води зменшується від 8 м у південній частині моря до 0,5 м у Таганрозькій затоці, що зумовлене

хвильовими процесами та значною кількістю планктону. Солоність моря в середній частині близько 12–14 ‰, проте в Таганрозькій затоці (Росія) вона зменшується до 2–5 ‰, а в Сиваші зростає до 250 ‰. Зростання солоності моря останнім часом пов’язане із зменшенням стоку річок, значна частина якого використовується на господарські потреби.

4. Флора та фавна 

В морі налічується 155 видів представників зооплактону. Влітку тут

спостерігається світіння води, що зумовлене ночесвітками — ноктилуками. На всій площі дна моря ростуть зелені, бурі, червоні водорості, морська трава. Цьому сприяє прогрівання води і освітлення дна моря влітку. Донедавна в морі було багато риби. Цьому сприяла велика щільність фітопланктону і зоопланктону. Тут живе близько 80 видів риб, виловлюють кефаль, анчоус, севрюгу, бичків, оселедців, судака, тюльку, хамсу, камбалу, прісноводних — ляща, коропа, судака, тарань. Живе в морі і представник ссавців — дельфін азовка. За останні роки загострилась екологічна ситуація. Це пов’язане

як із діяльністю промислових об’єктів на узбережжі, так і з аваріями суден в акваторії.

5. Ресурси моря та їх охорона

Нещодавно основними ресурсами моря були рибні (виловлювали величезних осетрових), зараз ці показники знижуються. Зберігається транспортне значення. Судноплавство, на жаль, супроводжується аваріями, інколи катастрофічними (2008 р). Недостатньо освоєні та нераціонально використовуються рекреаційні, перспективні енергетичні та мінерально-сировинні ресурси.

Заходи охорони спрямовані на очищення стічних вод, нормалізацію сольового складу вод, збереження та відновлення біоресурсів, уникнення аварійних ситуацій на узбережжі та на суднах тощо.

. Закріплення вивченого матеріалу

• Позначте на контурній карті елементи берегової лінії моря.

• Порівняйте розміри та глибинні характеристики Чорного та Азовського морів (виконайте необхідні розрахунки).

• Чим можна пояснити різницю в солоності та температурі вод двох морів?

• Виявіть схожість та відмінність видового складу рибних ресурсів двох морів. Чому моря втрачають своє рибопродуктивне значення?

Домашнє завдання

1. Опрацювати § 45 с.214

2 письмово виконати завдання номер 5 с.217

                          15.04.22

Тема. Використання природно-ресурсного потенціалу України. Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення.

Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.

 В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів ,підкорила сили природи,але разом із тим забруднювати і руйнувати довкілля. Сьогодні настав час діяти, тому що найголовнішою проблемою людства є проблема виживання, яка стосується кожної людини, кожної живої істоти.

 Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя з елементами бесіди.

  Природно-ресурсний потенціал України

     Групи ресурсів

Слово “ресурси” перекладається з французької як “кошти, що їх у разі потреби можна використати”, “запаси” або “джерело прибутку”. Терміном “ресурси” ми позначаємо будь-які матеріальні чи нематеріальні об’єкти або засоби, потрібні для задоволення потреб, досягнення мети та вирішення питань.

 Усі ресурси поділяються на три великі групи:

1) матеріальні — це накопичені речовинні багатства, що використовуються суспільством: будівлі, транспорт, засоби виробництва та задоволення потреб людини; вони мають антропогенне походження;

2) трудові — наявне населення, а саме: його віковий склад і стан здоров'я, освітній рівень, інформаційне забезпечення тощо;

3) природні ресурси — це елементи природи (тіла, процеси та явища), які використовуються або можуть бути використані в процесі соціального обміну речовин з метою задоволення потреб суспільства. Поняття “природні ресурси” включає лише ті речовини та сили природи, які можуть бути реально використані суспільством.

 Відповідно до визначення, наведеного у Законі України “ Про охорону навколишнього природного середовища ”, природні ресурси — це компоненти природного середовища, природні та природно-антропогенні об’єкти, що використовуються або можуть бути використані у процесі здійснення господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продукти виробництва і предмети споживання, мають споживчу цінність.

  При цьому під сутністю використання природних ресурсів розуміється експлуатація природних ресурсів, залучення їх у господарський обіг, у тому числі всі види впливу на них у процесі господарської й іншої діяльності. Природні ресурси не можуть визначати розвиток суспільства, і водночас суспільство ні за яких обставин не може бути повністю незалежним від природи.

 Навколишнє природне середовище — частина географічної оболонки, що оточує людину, і з якою безпосередньо пов’язані життя та виробнича діяльність суспільства. Природні умови — сукупність складових географічної оболонки (геосфер), за якими визначаються умови й особливості існування людської спільноти. Природні умови — це комплекс взаємопов’язаних компонентів природи, що формують природно-територіальні комплекси.

  Принципова відмінність природних умов і природних ресурсів полягає в тому, що природні умови розглядаються не як окремі матеріальні тіла або об’єкти, а за допомогою їх властивостей, котрі можуть полегшувати або ускладнювати розвиток суспільного виробництва, і при цьому в ньому не використовуються. Природні ресурси завжди беруть участь у виробництві, адже вони є предметом праці.

 Як предмет праці природні ресурси оцінюються з таких позицій:

— умови формування і поширення конкретного ресурсу;

— обсяг і властивості ресурсу (глибина залягання, потужність, запаси тощо);

— можливості використання (сучасного або на перспективу);

— розміщення осередків концентрації (родовищ) ресурсу стосовно районів споживання;

— наявність трудових ресурсів і транспортних мереж, потрібних для експлуатації конкретного природного ресурсу.

 Поєднання природних умов і ресурсів формує природно-ресурсний потенціал (ПРП).

ПРП — це міра потенційної можливості будь-якої природної системи (або території) задовольняти різні потреби суспільства. Тобто це сукупність природних ресурсів і природних умов у певних географічних межах, які забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб суспільства. Отже, природні ресурси — та частина природи Землі й найближчого Космосу, що може включатися в господарську діяльність за певних технічних і соціально-економічних можливостей суспільства за умови збереження середовища життя людей*. Це теоретично гранична кількість природних ресурсів, яку може використати людство без порушення умов існування і розвитку людини як біологічного виду та соціального організму. Вони визначаються рівнем екологічної рівноваги біосфери та її складових. Перехід за межі використання природно-ресурсного потенціалу в цьому розумінні відповідає стану екологічної кризи.

ПРП полягає у здатності природних систем без шкоди для себе, а отже, і людей, надавати людству продукцію або виконувати корисну для суспільства роботу. Він має певну величину, розміри й особливості. Найголовніша особливість — безперервність — випливає з безперервності території, що є субстратом, носієм усіх природних об’єктів та явищ, а також одночасно і специфічним ресурсом.

Друга особливість відображає економічний аспект ПРП — здатність бути проміжною ланкою між населенням і природою, створювати умови для розвитку всіх сфер діяльності суспільства, особливо промисловості та сільського господарства. Такі особливості ПРП є водночас й основою виникнення складних екологічних проблем. Вони виникають унаслідок перетворення людиною природної речовини у суспільну в процесі природокористування, яке може бути раціональним і нераціональним.

Раціональне та нераціональне природокористування

У випадку раціонального природокористування суспільство як соціально-економічне ціле (насамперед, економіка й технології) та природні ресурси середовища перебувають у взаємовідносинах позитивного зворотного зв’язку, а саме: чим більше природних ресурсів, тим швидше розвивається або може розвиватися економіка. Це високоефективне господарювання, що не призводить до різких змін ПРП і глибоких змін у навколишньому середовищі, унаслідок яких завдається шкода здоров’ю населення або виникає загроза його життю. При цьому техногенне навантаження на природне середовище не перевищує рівня його граничнодопустимих величин.

Отже, раціональне природокористування визначається як збалансована взаємодія суспільства та природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольнити їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування. Цьому не слід протиставляти охорону навколишнього середовища, яка є складовою раціонального природокористування і без якої останнє не вважається раціональним.

Нераціональне природокористування — це система діяльності, що не забезпечує збереження ПРП (наприклад, хижацьке знищення природи). Суспільство і ПРП перебувають у стані негативного зворотного зв’язку: технологічно швидкий розвиток економіки без урахування екологічних обмежень може зумовити вимушений застій в економіці та виникнення кризового екологічного стану природного середовища.

 Отже, стан природного середовища в процесі природокористування може бути таким:

— природний (натуральний) — не змінений безпосередньо господарською діяльністю людини (місцева природа зазнає лише слабкого впливу від глобальних антропогенних процесів);

— рівноважний — швидкість відновлювальних процесів вища або дорівнює темпові антропогенних порушень;

— кризовий — швидкість антропогенних порушень перевищує темпи самовідновлення природи, але ще не відчувається корінної зміни природного середовища;

— критичний — під антропогенним тиском відбувається заміна вже наявних екосистем на менш продуктивні (наприклад, часткове спустелювання)*.

 Перші два стани природного середовища відповідають раціональному природокористуванню; останні два — характерні для нераціонального природокористування і спричинюють порушення ПРП території.

 Наприклад, багато видів природних ресурсів (лісові, водні, паливно-енергетичні), що виконують основні функції життєзабезпечення (харчування, захист населення від переохолодження та ін.), близькі до вичерпання. Загалом в Україні найефективнішими вважаються рекреаційні, мінеральні та земельні природні ресурси. Вони впливають на сучасні й перспективні спеціалізації, рівень та інтенсивність розвитку господарства, з ними пов’язані першочергові заходи щодо подальшої раціоналізації природокористування в окремих економічних районах.

 Основу ПРП України становлять земельні ресурси, частка яких — 44,4 %, а в окремих регіонах, особливо Правобережному лісостепу, — 72—79 %. Значну частину становлять мінеральні ресурси (28,3 %), а в окремих областях (Луганська, Донецька, Дніпропетровська) вони є основою природних багатств (відповідно 74, 73, 69 %). Серед інших переважають водні та рекреаційні ресурси. Ці чотири види природних багатств зосереджують у собі понад 95 % усього природно-ресурсного потенціалу України. Найменшу роль у загальному ПРП відіграють біологічні ресурси (лісові та фауністичні), частка яких не досягає і 5 %, навіть у найзалісеніших областях Карпат і Західного Полісся вони становлять майже 18 %.*

 Природно-ресурсний потенціал має певні закономірності розміщення в межах України. Його оцінювальний показник (відповідно і потужність) зростає у напрямі з півночі й північного заходу на південь і південний схід. Ця тенденція пов’язана головним чином зі збільшенням земельних, рекреаційних, водних і мінеральних ресурсів.

  Класифікація природних ресурсів

 Наприклад, за швидкістю вичерпання розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні. Вичерпні природні ресурси за можливістю самовідновлення поділяються на відновлювані та не відновлювані.

 Практично невичерпними ресурсами є: сонячна енергія та зумовлена нею енергія океану, вітру та енергія земних надр. До відновлюваних природних ресурсів належать: земельні (родючість ґрунту), біологічні (ліс, природні харчові угіддя, фауна суші й водного середовища) та окремі компоненти атмосфери (кисень, азот тощо). Не відновлювані ресурси — це корисні копалини: різні горючі копалини, руди, нафта та ін. За можливістю заміни природні ресурси поділяються на замінні (на приклад, метал можна замінити керамікою) та незамінні (вода, кисень, повітря).

Зважаючи на те, як здійснюється виснаження не відновлюваних ресурсів, значно збільшується технологічна складність та енергомісткість їх видобування, тому зменшується економічна ефективність.

  Наприклад, нині вже розробляють руду, в якій міститься менше ніж 0,2 % кольорових металів. Проблема є навіть не тільки і не стільки у фізичному виснаженні ресурсів, скільки в економічній та екологічній недоцільності їх видобування. Тенденція до зменшення запасів відновлюваних ресурсів виникла внаслідок зростання темпів і масштабів їх використання. До сьогодні ліси знищені майже на 60 % їх первісної площі; за останні 50 років у зв’язку з ерозійним руйнуванням та змиванням поверхні ґрунту ресурс ґрунтів зменшився у середньому не менше ніж на 25 %. Усе більше земель відчужується для будівництва гідроелектростанцій, промислових підприємств, доріг тощо.

Майже всі природні ресурси вичерпні абсолютно або відносно, якщо вони використовуються досить тривалий час з високою інтенсивністю. На сучасному етапі взаємодії природи і суспільства можна говорити лише про умовну невичерпність деяких природних ресурсів, принципово вичерпних або вичерпних відносно.

 Біологічні ресурси, що вважаються невичерпними внаслідок здатності до самовідновлення, насправді є вичерпними за достатньо високої інтенсивності їх використання, яка перевищує швидкість їх відтворення. Усе це дає змогу зробити важливий практичний висновок: є абсолютна або відносна межа ступеня використання будь-якого ресурсу, що і називається його вичерпністю в широкому розумінні.

 Використання та переробка природних ресурсів супроводжується поверненням у біосферу інших компонентів — залишків або відходів: вони забруднюють біосферу, зменшують цінність інших, ще не використаних ресурсів.

 Усі ресурси використовуються прямим і опосередкованим шляхами. Прямий шлях полягає в тому, що природні ресурси застосовують як джерела сировини або енергії. Опосередкований шлях — це, наприклад, використання через промислових тварин (диких копитних) рослинності їхніх пасовищ.

Окрім того, природні ресурси поділяють за різними ознаками, а саме: за їх функціональним призначенням, генетичними властивостями, ступенем вичерпності, здатністю до відновлення тощо.

ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

 Взаємовідносини людини з природою відображаються шляхом використання природно-ресурсного потенціалу, який позначається на розміщенні продуктивних сил (а відтак і на екології) як на державному, так і на регіональному рівнях. Ці взаємовідносини можуть мати умисний або невмисний характер. Перші виникають у процесі матеріального виробництва з метою задоволення певних потреб суспільства; вони заздалегідь плануються, фінансуються, координуються, наприклад: видобування мінеральної сировини, вирубка лісів, спорудження ГЕС тощо. Невмисний вплив — це побічний наслідок умисного впливу людини на природно-ресурсний потенціал (наприклад, під час спорудження ГЕС відбуваються

Екологічні проблеми

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

проблеми, що виникли внаслідок взаємодії людини з навколишнім середовищем

1.Забруднення навколишнього середовища

2.Скорочення орних земель

3. Виснаження мінеральних ресурсів

4. Енергетична

                                                                          проблема

Екологічна ситуація

стан навколишнього середовища в наслідок взаємодії природи та господарської діяльності людини

 за умов раціонального природокористування зберігаються природні умови існування ландшафтів небезпечний, але зворотній стан, за якого змінене людиною навколишнє середовище негативно впливає на суспільний розвиток незворотній негативний стан природи, за якого відбувається повна втрата ресурсів, генофонду флори і фауни, людське життя перебуває під загрозою

частково Українські Карпати і Кримські гори, райони Волині Придніпров’я, Донбас, чорноморсько-азовське узбережжя, великі міста Північнополіський район (зона відчуження після аварії на Чернобильській АЕС)

6 принципів раціонального природокористування

певні економічні обґрунтовані правила поведінки людини і суспільства в природному середовищі

1. “Нульовий рівень” споживання природних ресурсів (не більше +2-7% щороку).

2. Відповідність антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалові регіону.

3. Збереження цілісності природних систем у процесі їх господарського використання.

4. Збереження природо обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності (без відходів).

5. Погодження виробничого і природного ритмів.

6. Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності поточного природокористування.

Висновок. Сучасна геоекологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється як кризова; вона продовжує погіршуватися під час нераціонального природокористування, зокрема, антропогенно-техногенного впливу на природне середовище.

Ми маємо робити все можливе, аби надра України гарантували стабільне і щасливе майбутнє нашій державі, а розкішні краєвиди тішили око, зігрівали душу та дарували насолоду неповторною красою та унікальністю рідної землі. Ставлення до природи, стан охорони навколишнього природного середовища є тими показниками, які яскраво демонструють розвиток держави. Неможливо рухатися вперед, не використовуючи наукові досягнення, не впроваджуючи нові технології. Ми маємо усвідомити, що велика і відповідальна справа охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів – це наша спільна турбота і наше спільне майбутнє.

Охорона навколишнього природного середовища, екологічно збалансоване використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова екологічно збалансованого економічного та соціального розвитку України.

 Домашнє завдання.

 1.Опрацювати 46 параграф підручника   с.218.

Письмово виконати завдання номер 4 с.222

                     19.04.22

Тема уроку " Моніторинг навколишнього середовища"

Мотивація навчальної діяльності учнів.

   Слово вчителя.

    Ландшафти території України зазнали значного антропогенного та інтенсивного техногенного навантаження. Як наслідок такого впливу було знищено багато видів рослин і тварин, вирубано великі масиви лісів , осушено болота , знищено малі річки, підтоплено чи засолено внаслідок видобутку корисних копалин значні площі родючих земель.

 Така діяльність залишила в Україні обмаль незайманих або мало змінених ділянок природних угідь, які в умовах критичного стану природного середовища стали справжнім національним багатством , золотим фондом України. Ось чому питання збереження цих унікальних у природному та культурному відношенні куточків України стає одним із приоритетних напрямків сучасної політики держави .

 Природоохоронні заходи потребують достовірної наукової основи , яка базується на системі спостережень за станом природного середовища. Упродовж уроку ми маємо зясувати зміст понять : «моніторинг», «природоохоронні заходи», «екологічна мережа».

  Актуалізація опорних знань та умінь учнів.

1.  Прийом –«мікрофон»

      Які природоохоронні заходи проводяться в Україні?

      Які основні категорії природо-заповідного фонду України ви знаєте?

      Які особливі умови режиму охорони природи в природних та біосферних заповідниках, у національних природних парках?

 

Завдання 1 .Визначення понять « моніторинг» та його види.

. Від стану навколишнього середовища залежить здоров`я людей. Щоб проводити заходи щодо запобігання та усунення негативного впливу природних й антропогенних чинників, у кожній країні необхідно здійснювати спостереження та контроль за станом навколишнього середовища- його моніторинг( анг,monitorіng-контроль).

  Моніторинг навколишнього середовища – це система спостереження та контролю за природними й антропогенними ландшафтами , окремими природними комопнентами та процессами з метою прогнозування ,запобігання та усуненння негативних наслідків впливу на них , раціонального використання природних ресурсів. Моніторинг передбачає довготривале спостереження за змінами стану об`єктів і явищ ; багаторазове вимірювання окремих показників, їхню обробку за допомогою певних методів і накопичення даних.

  . Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизаціії і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистеми для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

  Екологічний моніторинг виник на стику екології, біології, географії, геології та інших наук. Виділяють різні види моніторингу в залежності від критеріїв:

- біосферний;

- геофізичний;

- атмосферний;

- гідрологічний;

- кліматичний;

- геоекологічний;

- ґрунтовий;

- біологічний;

- санітарно-гігієнічний.

 В Україні моніторинг природного середовища здійснюється багатьма відомствами , у рамках діяльності яких маються відповідні задачі , рівні,і складові підсистеми моніторингу . Так, наприклад, у системі моніторингу , що здійснюється в Україні , розрізняють три рівні екологічного моніторингу природного середовища: глобальний, регіональний і локальний. Найбільш чітко критерії якості природного середовища визначені на локальному рівні- забезпечення такої стратегії , що не виводить концентрації визначених приорітетних антропогенних забруднюючих речовин за припустимий діапазон.

Він являє собою величини гранично припустимих концентрацій(ГПК),що закріплені законодавчо.

 .

Завдання 2 . Моніторинг навколишнього середовища.

Третій учень. Стан навколишнього природного середовища Дніпропетровської області.

   Дніпропетровській області характерні такі екологічні проблеми: забруднення автотранспортом , зміни в складі атмосферного повітря , шумове забруднення , викиди хімічних речовин в атмосферу, забруднення токсичними відходами, проблема утилізації відходів.Одним із питань є забруднення води . Вода є одним із основних джерел життя на Землі. Чиста вода – один із факторів здоров`я людини. Потреба у воді величезна . Наприклад, для створення 1кг біомаси дерева , витрачають до 500 кг води .

Шкоди завдають такі поширені забруднювачі як фторо-, хлоро-, фосфорорганічні забруднювачі, нітрати, нітрити, нітросполуки, пестициди , гербіциди та інше. Аналіз ситуації показав , що малі річки Дніпропетровщини забруднені на порядок більше ніж великі. . Це пояснюється не тільки малою водністю та їх недостатньою охороною.але й низьким рівнем очищення .Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин і практично не вилучають солі важких металів.

 

 Моніторинг навколишнього середовища-( це система спостереження та контролю за природними й антропогенними ландшафтами , окремими природними компонентами та процесами з метою прогнозування їх змін, здійснення заходів щодо попередження , запобігання та усунення негативних наслідків впливу на них, раціонального використання природних ресурсів)

   Домашнє завдання: опрацювати  параграф 47 с.223

Письмово виконати завдання номер  4, 5, 6 с.227

                               22.04.22

Тема: Природно-заповідний фонд України. Національна екологічна мережа.

Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Назвіть основні види забруднення довкілля

2. Якими є наслідки для людини нераціональне використання природних ресурсів?

3. Спрогнозуйте основні шляхи зменшення антропогенного навантаження на довкілля в Україні.

Вивчення нового матеріалу.

Природно-заповідний фонд України – це ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну. Рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів,генофонду тваринного і рослинного світу.

 Розвиток заповідної справи в Україні

Одним із головних і досить ефективних заходів охорони довкіл¬ля є заповідання. Більш як сто років минуло з часу започаткування активної форми збереження та відтворення незайманих ландшафтів України. Уже на 1 січня 1928 р. на території України існувало шість державних заповідників.Загальна площа заповідників тоді становила 68,5 тис. га, а з роз¬будовою незалежної України природно-заповідний фонд держави зріс на 767 тис. га — це 523 об’єкти. Підґрунтям цього процесу є по¬тужна законодавча база: Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2005 рр.»

Заповідність змінюється не тільки кількісно, але й якісно: значно врізноманітнилися основні функції природоохоронних територій, зберігається генофонд живих організмів, відновлюються природні ресурси, регулюється стан природного середовища, яке використовується з рекреаційною та дослідницькою метою. Сьогодні до складу природно-заповідного фонду України входять: 15 природних заповідників, 4 біосферні заповідники, 12 національних парків, 2292 заказники, 22 ботанічних сади, 11 зоологічних парків, 36 дендрологічних парків та 510 парків — пам’яток садово-паркового мистецтва, 25 регіональних ландшафтних парків, 741 заповідне урочище. У цілому загальна площа природно-заповідного фонду України становить 72 % від загальної площі території держави.

Природні заповідники — території або акваторії, які виділені для збереження й охорони типових або унікальних природних комплексів і об’єктів.

Біосферні заповідники — природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Це значні природні території (акваторії), що пильно охороняються. Їх виділяють відповідно до програми ЮНЕСКО «людина і біосфера» для створення міжнародної мережі територій з особливою охороною, з метою обміну інформацією щодо природи і раціонального вивчення екосистем, порівняння результатів дослідження аналогічних природних комплексів у різних районах Землі.

Національна екологічна мережа – це частина загальноєвропейської природоохоронної системи з ділянками заповідної та мало зміненої природи

Національна екологічна мережа — єдина територіальна система, що включає ділянки природних ландшафтів, які підлягають особливій охороні, і території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні території та об’єкти інших типів, що визначаються законодавством України.

Законом України від 21 вересня 2001 р. затверджено Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 рр. У програмі зазначено, що сучасний стан природних ландшафтів України лише частково відповідає критеріям віднесення їх до Всеєвропейської екологічної мережі.

Основною метою Програми є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану та формування їх територіально єдиної системи, яка б забезпечувала збереження природних комплексів та екосистем і сприяла збалансованому і невиснажливому використанню природних ресурсів у господарській діяльності. Програмою передбачається забезпечення поєднання національної мережі з екологічними мережами сусідніх країн — Російської Федерації, Республіки Білорусь, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини.

Передбачається створити 29 національних парків, 8 біосферних заповідників та розширити межі існуючих природних, біосферних заповідників, національних природних парків .

Закріплення нових знань і вмінь учнів

Практична робота № 10 Позначення на контурній карті об’єктів ПЗФ

 Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 48 с.228

Створити пам’ятку «Раціональне використання природних ресурсів»

                            26.04.22

Тема уроку " Кількість населення в світі та в Україні. Чинники , що впливають на кількість населення"

Україна знаходиться на 32 місці за чисельністю населення у світі та 7 в Європі. У Китаї та Індії живе понад 1/3 всього населення Землі.

Населення Землі в 5000 році до н.е. становило 5 млн. чоловік Люди жили мало, раніше народжували і раніше вмирали. А середня тривалість життя була 45-50 років. Сьогодні населення світу становить більш як 7 мільярдів чоловік, а середня тривалість життя сучасної людини становить 70-75 років. Щохвилини народжується близько 150 чоловік. Маючи в запасі час, прогресивну медицину і розвинені технології, молоді люди не прагнуть ставати батьками в 20-25 років. Пік народжуваності в розвинених країнах зараз зсувається на позначку 30-35 років. І кількість дітей у сім’ї в переважній більшості рідко перевищує 2-3 малюка. Це призводить до старіння націй. Цікавим фактом є, приміром, і той момент, що перший свій мільярдний рубіж людство переступило в 1800 році. А за 127 років ця цифра була збільшена вдвічі.

Нині в цивілізованих країнах переконані, що найбільша цінність – людина. Країна може бути багатою і розвиненою коли вона має інтелектуально розвинених і творчих людей, які є головний ресурсом країни. Тому знання про населення на території кожної країни, є дуже важливими. Ці та інші питання ми розглянемо сьогодні на уроці, тема якого «Зміна кількості населення».

2.Вправа «Що я знаю? Про що хочу дізнатися?»

   Населення – сукупність людей, які мешкають на певній території.

   Кількість населення – це кількість мешканців у певній країні в певний момент часу.

   Демографія – наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

 

Кількість населення світу невпинно зростає;

Кількість населення в Україні стрімко зменшується;

Щорічно населення Землі збільшується на 80 мільйонів людей. Якщо темпи приросту населення залишаться на такому ж рівні, то до 2050 року на Землі житимуть близько 9-10мільярдів. Які проблеми породжує збільшення чисельності населення?

- Щоб прогодувати таку кількість людей, на думку експертів, у найближчі 40 років необхідно подвоїти, а то й потроїти обсяг виробництва продовольчих товарів;

- Висока щільність населення веде до руйнування середовища проживання та виснаження природних ресурсів.

- Також, за оцінками експертів, на планеті намічається певне суперництво за лідерство між країнами. За неофіційними даними, Індія, яка мріє про статус великої держави і суперничає з Китаєм, має намір відстоювати право на "корону".

- Які проблеми породжує зменшення кількості населення в Україні?

Природній рух населення – зміна кількості населення внаслідок процесів народжуваності та смертності

Відтворення –безперервний, постійно повторюваний процес зміни поколінь через народження і смерть

Механічний рух – переселення населення між територіями.

Демографічний вибух – різке збільшення кількості населення.

 

Точну інформацію про кількість населення дозволяє нам отримати перепис населення. У 1874 році під керівництвом П. Чубинського було здійснено перший перепис населення у Києві. Останній Всеукраїнський перепис населення проведено в 2001 році. Його результати - 48 млн. 923 тис. осіб. Але це застарілі дані. На початок 2016 року ця цифра становить442.8 млн.чол..

Прийом Проблемне запитання.

- Які причини зменшення кількості населення в Україні ?

- Які причини збільшення кількості населення в світі?

- З якою метою проводиться перепис населення?

- Як відрізняється природній приріст різних за економічним розвитком країн світу?

1. Для простого заміщення покоління потрібно щоб коефіцієнт сумарної народжуваності був рівним 2,1 народження на одну жінку. Сьогодні коефіцієнт сумарної народжуваності в середньому по світу дорівнює 2,42

2. Найвищий коефіцієнт сумарної народжуваності у африканської країни Нігер (6,62), а найнижчий у азіатської держави Сінгапур (0,82)

3. Епіцентр світового демографічного "вибуху" сьогодні - це Африка

4. У списку 20 найбільш населених країн представлені тільки дві європейські країни, хоча 10 років тому їх було більше

5. У 28 країнах світу спостерігається природне зменшення населення

6. Найвищий спад населення зафіксовано у європейській країни Болгарії (-5,7 на 1000 осіб)

7. Найвищий приріст населення на сьогодні у африканської країни Ефіопії (36,2 на 1000 чоловік)

8. Але найвищий чисельний приріст населення залишається за Індією (15 млн на рік)

9. Щохвилини населення Землі збільшується на 154 людини

10. З початку цього року і до сьогоднішнього дня народилося 106 млн чоловік, померло ж за цей час 46 млн осіб

. Домашнє завдання

1.Вивчити матеріал підручника§49 с.235

На вибір:

2.Міні твір. Якою має бути демографічна політика в Україні, щоб демографічна ситуація покращилася?

3.Підготувати інформацію «Рекорди України в демографії»

                       29.04.22

Тема уроку "  Статево-віковтй склад населення "

Віковий склад населення:

1)населення, яке молодше від працездатного (діти віком до 15 років);

2)працездатне населення ( від 16 до 64 років включно)

3) населення, яке старше від працездатного (65 років і більше)

Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний.

Прогресивний тип — відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаманне таке співвідношення поколінь: діти — 40 %, літні — 10 %. Отже, переважає частка дітей над літніми людьми.

Стаціонарний тип — відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та літніх людей, через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти — 27 %, дорослі — 50 %, літні — 23 %.

Регресивний тип — відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка літніх людей дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і подовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть част¬кового виродження населення, адже вико-нується таке співвідношення: діти — 20 %, дорослі — 50 %, літні - 30 %.

1.Від чого залежить віковий склад населення?

2.Проаналізуйте діаграми.мал 192 с.241 Яка країна до якого типу вікової структури належить?

3.Які демографічні процеси характерні для цих країн?

Бесіда «Тривалість життя»

1.Чому тривалість життя за часів індустріалізації зросла від 30-35 років до 71 середня по світу?

2.Від чого залежить тривалість життя в різних країнах світу?

3.Чому тривалість життя чоловіків нижча ніж у жінок?

- Що відображає статево-вікова піраміда?

- Які показники відкладають по горизонталі?

- Які по вертикалі?

- Чому піраміди різних країн мають різні форми?

- Що означають заглибини на статево-віковій піраміді України?

- Які події вплинули на зниження кількості населення в ці 4 періоди?

- Які причини останнього звуження піраміди?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Опрацюйте параграф підручника 50

2. Письмово виконати завдання номер 2 , 4 с.244

Повторити параграфи 28 - 48 

Підготуватись до контрольної роботи ,яка буде через урок

                        03.05.22

Тема уроку " Механічний рух населення"

Механічний рух — це переміщення людей через кордони регіону, яке пов'язано зі зміною їх місця проживання.

Проте механічний рух або міграція має глибші наслідки, ніж просто скорочення чи збільшення чисельності населення. У результаті переміщення змінюється також і структура населення на території як прибуття, так і вибуття мігрантів.

2. Причини і види міграцій

Причини міграції можуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо. Найбільш типовими причинами міграції є:

• бажання кращих умов і якості життя;

• можливість реалізації своїх професійних орієнтацій: отримання роботи в іншому місці проживання на кращих умовах оплати, за фахом і на омріяній посаді;

• потреба в оновленні життя, визначеній культурі і знаннях;

• зміни в регіональному розміщенні виробництва, його реструктуризації;

• стан здоров'я і необхідність змін кліматичних умов;

• сімейно-шлюбні відносини, об'єднання з близькими;

• соціальні і етнічні конфлікти, війни;

• трудові конфлікти і конфлікти в сім'ї;

• випадкові обставини та інше.

Одні причини міграції мають груповий і масовий характер, інші — індивідуальний. Існують також причини типові і особливі, об'єктивні і суб'єктивні. Неоднакові причини міграції в різних регіонах, по-різному співвідносяться економічні і соціальні причини міграції.

Особливе місце серед причин міграції населення займає якість навколишнього середовища, яка є важливою умовою, що визначає якість життя і стан здоров'я людей. Численні дослідження підтверджують тісний кореляційний зв'язок захворюваності із забрудненням природного оточення і вплив останнього на територіальні переміщення населення.

Класифікація міграцій

1. Залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів – внутрішня та зовнішня.

2. За причинами – економічні, політичні, релі¬гійні, національні, екологічні тощо.

3. За тривалістю – короткострокова та довгострокова.

4. За термінами – сезонні, тимчасо¬ві, постійні, або незворотні.

5. За масовістю – одиничні і масові.

6. За дальніс¬тю – міжконтинентальні і внутрішньоконтинентальні.

7. За напрямами – зовнішні і внутрішні.

8. За мотивами – примусові та добровільні.

9. За спосо¬бами організації – організовані та неорганізовані.

10. За правовим стату¬сом – легальні і нелегальні.

Джерелом інформації про механічний рух населення є дані поточного обліку. Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого — сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік.

ВМ = П + В

Сальдо міграції (СМ) характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху (різниця між кількістю іммігрантів та емігрантів)

СМ = І – Е

3. Основні напрямки міграційних потоків у світі та в Україні

Сьогодні понад 230млн осіб проживають за межами країн свого народження, більшість з них – у розвинутих країнах Західної Європи, Північної Америки, в Австралії. Майже кожний сьомий мешканець цих регіонів народився поза їх межами. Це результат активних міграційних процесів, що зумовлені переважно соціально-економічними причинами.

.

Чималих масштабів набуває нелегальна міграція. Це спільна проблема для країн переселення мігрантів та транзитних країн. До них належить і Україна, через територію якої прямують до Європи численні мігранти з країн колишнього СРСР і Азії.

4. Українська діаспора

Тривала еміграція українців сприяла формуванню української діаспори в багатьох країнах світу.

Діаспора – це розселення людей за межами своєї батьківщини.

За різними оцінками, кількість осіб українського походження, які проживають за межами України, становить від 10 до 20 млн осіб.

Розрізняють східну (у країнах колишнього СРСР) та західну (у країнах Європи та Західної півкулі). У східній діаспорі проживає близько 5млн осіб (найбільше – в Росії, Казахстані, Молдові, Білорусі), у західній – майже стільки ж (найбільше – у США, Канаді, Бразилії).

5. Міграційна політика

Міграційна політика – це комплекс законодавчих, організаційних та економічних заходів, спрямованих на регулювання в’їзду в країну та виїзду з країни населення.

Політика держави в галузі міграції населення і трудових ресурсів включає два напрямки: імміграційний, що регулює прийняття іноземних громадян, та еміграційний, який регулює порядок виїзду громадян з країни і забезпечує захист прав емігрантів за кордоном.

В Україні поки що немає цілісної державної політики щодо іммігрантів, хоча її законодавче оформлення вкрай необхідне. Адже територія країни зазнає відчутного припливу іноземних громадян, у тому числі транзитних мігрантів, кількість яких з кожним роком зроста

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 51 с.246

Письмово виконати завдання  номер 3 с.251

Обов'язково виконати практичну роботу 12 с.251

                               0 6.05.22

                        Контрольна робота 

Знайдіть одну правильну відповідь :

1 . Укажіть ,яке живлення не характерне для річок України: 

а) снігове 

б) дощове 

в) льодовикове 

г) підземне 

2 . Назвіть ландшафти ,що займають в Україні найбільшу площу: 

а) степові

б) лісостепові 

в) мішанолісові 

г) широколистолісові 

3 . Зазначте , які ґрунти є найбільш поширеними у лісостеповій зоні України: 

а) сірі лісові 

б) чорноземи 

в) каштанові 

г) дерново-підзолисті 

4 . Укажіть ,які ландшафти нині переважають у лісостеповій зоні:

а)лісові 

б) степові 

в) природні 

г) антропогенні 

5 . Як називаються рослини і тварини , які трапляються тільки на певній території? 

а) акліматизовані 

б) ендеміки 

в) релікти 

г) типові 

6 . Зазначте ,як називається система постійного спостереження за станом навколишнього середовища  , його окремих компонентів і ландшафтів: 

а) геологічна ситуація 

б) моніторинг 

в) природокористування 

г) сталий розвиток 

Знайдіть декілька правильних відповідей: 

7 . Із запропонованого переліку тварин вибрати характерних мешканців зони мішаних лісів: 

а) козуля 

б) білка  

в) єнотоподібний собака 

г) бабак 

8 . Із запропонованого переліку заповідників оберіть розташовані в зоні широколистих лісів: 

а) природний заповідник " Розточчя" 

б) природний заповідник " Медобори" 

в) біосферний заповідник " Асканія - Нова" 

г) природний заповідник " Михайлівська цілина"

  9 . Дайте визначення термінам:

а) реакліматизація 

б) фізико- географічна країна

 10 . Установіть відповідність між водними об'єктами в їх типами:

1 верховині , низинні 

2 стічні , безстічні 

3 ґрунтові , иіжпластлаі 

4 осушувальні , зрошувальні 

а) річки 

б) озера 

в) канали 

 г) болота 

д) підземні води 

11 . Розташуйте послідовно за загальною довжиною річки ,починаючи з найдовшої: 

а) Салгир 

б) Південний Буг 

в) Дніпро 

г) Дунай 

12 . Чим зумовлені екологічні проблеми Азовського моря? Назвіть шляхи їх подолання.

                        10.05.22

Тема уроку "Густота населення"

Густота (щільність) населення — ступінь населеності певної території; розраховується діленням наявного населення на площу території, країни загалом чи окремого регіону.

На розміщення (щільність) населення впливають історичний та природний чинники. Історичний виражений в історії заселення окремих територій — відкритті, колонізації та освоєнні нових земель. Найбільш яскраво проявилась дія цього фактору для Росії, Канади, СІНА, країн Африки, Латинської Америки, Австралії. Наслідки прояву природного чинника:

- Основна частина населення світу проживає на рівнинах, більше половини його — на низовинах, в горах — лише 8% населення світу.

- Більшість населення світу проживає в помірному і субтропічному кліматичних поясах. Менше всього заселені арктичні й тропічні пустелі, тайга, тундра й вологі екваторіальні ліси.

- Найвища щільність населення спостерігається в долинах великих річок (Інд, Ганг, Брахмапутра, Янцзи, Хуанхе, Ніл, Волга, Міссісіпі).

- Населення концентрується поблизу узбережжя морів і океанів.

- Родючі ґрунти сприяють розвитку землеробства й «притягують» населення.

Станом на 1 січня 2015 р. населення України разом з Кримом становило 42928,9 тис. + 1895,9 тис. = 44824,8 тис. Площа за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру становить 603549 км2.

Середня густота населення — 74 особи/км2. На зазначену дату найвищі показники густоти населення були в Донецькій (162 особи/км2), Львівській (116 осіб/км2), Чернівецькій (112 осіб/км2), Дніпропетровській (103 особи/км2). Найнижчі — мали Чернігівська — 33 особи/км2, Херсонська — 38 осіб/км2.

Слід урахувати, що на зміни в розміщенні населення, загалом на демографічну ситуацію, істотний вплив мають військові дії в Донецькій і Луганській областях. Державна служба статистики постійно уточнює показники населення цих регіонів України.

Місто -— тип поселення, жителі якого зайняті, як правило, поза сільським господарством.

За величиною виділяють такі міста:

• найбільші міста, чисельність жителів в яких перевищує 1 млн. чол. В Україні таких міст п'ять – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.

• великі міста — чисельністю від 250 тис. до 1 млн. чол.

• середні міста — від 100 тис. жителів до 250 тис.

• невеликі міста, від 50 до 100 тис. чол.

• малі міста — до 50 тис. жителів.

За адміністративними функціями в Україні виділяють такі міста:

• столичні В Україні таких міст два — столиця України — Київ та столиця Автономної Республіки Крим — Сімферополь.

• обласні центри. В Україні таких міст 24.

- міста республіканського підпорядкування. В Україні це Київ та Севастополь. Ці міста за юридичним статусом прирівнюються до областей.

• міста обласного підпорядкування, що прирівнюються за юридичним статусом до району;

• районні центри. Слід зазначити, що деякі районні міста є також містами обласного підпорядкування.

За специфічними функціями виділяють такі міста:

• промислові (індустріальні) центри;

• транспортні центри (вузли);

• культурні центри;

• курортно-оздоровчі центри;

• освітньо-наукові центри;

• релігійні центри та ін.

Село - це населений пункт з кількома десятками або сотнями будинків індивідуальної забудови. У села переважне заняття жителів - це сільське господарство, промисли

Як же розрізняють села ?

За кількість населення :

 дрібні - менше 200осіб

 малі - 200 - 500осіб

 великі - 500 - 3000 осіб

За розселенням

 групове - західна Європа ,Японія ,Україна

 розкидане(фермерський тип) - США,Канада,Австралія

.Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфів 52 ,53 с.252

Письмово виконати завдання номер 2 с. 255 та номер 3 с.261

                         10.05.22

Тема уроку " Міські агломерації"

Роль міст в історії світової цивілізації надзвичайно важлива. Коли племена варварів зруйнували систему міського життя в Римській імперії, Європа надовго занурилася в натуральне господарство сільського типу. І лише з початком відродження міст у X ст. натуральна система господарювання поступово здавала свої позиції під натиском ринку і товарно-грошових відносин. Видатний мислитель, економіст XVIII ст. Адам Сміт, зазначав, що саме міста збільшували, впорядковували й концентрували попит, — у такий спосіб «розганяли» маховик економіки.

У другій половині XX і на початку XXI століть місто стає опорним каркасом розселення, сполучною ланкою, яка з’єднує регіональні, національні й міжнародні економіки в єдину глобальну систему. У містах концентруються величезні культурні цінності, саме вони відіграють роль ланцюга, що з’єднує минуле, сучасне і майбутнє. Кожне місто — це водночас мікромодель Всесвіту, локальна корпорація у просторі і часі, мікросвіт окремої людини.

Якщо вірити прогнозам, лише упродовж першої половини XXI ст. у світі з’явиться понад 500 нових міст-мільйонерів. Чи не випереджає бурхливий плин розвитку міст ступінь наукового осмислення їхнього впливу на людину? Як визначити розумні межі росту міст і як уникнути негативного впливу скупчення великих мас людей на якість їхнього життя і на довкілля?

1. 

- Якщо 1950-2005 рр. середньорічний темп приросту населення світу загалом становив 1,71 %, то темп приросту міського населення — 2,65% щорічно.

У вузькому сенсі під поняттям «урбанізація» розуміють показник частки міських жителів, що проживають у країні/регіоні. Тоді говорять про «рівень урбанізації».

 Розвинуті країни: високий рівень, низькі темпи , субурбанізація. Країни, що розвиваються: переважно середній і низький рівні, переважно високі темпи окрім найбідніших країн світу, хибна урбанізація.

Однією з ознак урбанізації є «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.

агломерації

- Моноцентричні

- Біцентричні

- Поліцентричні

Термін походить від назви давньогрецького міста Мегалополь, яке виникло в результаті злиття понад 35 поселень. Як і у випадку із агломераціями, географи виділяють різну кількість мегалополісів та їхні межі. Більш-менш визначеними у світі є 6-7 мегалополісів, зокрема, три в США, два в Європі і один в Японії. У стадії формування — близько 20. Виділимо 7 мегалополісів.

Термін «глобальне місто» був уведений американським соціологом і економістом Саскією Сассен 1991 року на противагу терміну «мегамісто».

Мегамісто — це місто величезних розмірів, глобальне ж місто — це місто, що має величезну владу або вплив.

Поняття «глобальне місто (світове місто)» означає місто, яке відчутно й прямо впливає на глобальні процеси, застосовуючи економічні, соціальні, культурні та/або політичні засоби. Сучасний розвиток світової економіки відводить таким містам новітню стратегічну роль. Глобальні міста мають більше спільного між собою, ніж з іншими містами у своїх країнах.

До головних ознак глобальних міст можна віднести:

- їх перетворення на центри управління та формування політики світової економіки, наприклад, Вашингтон;

- можливість таких міст виступати глобальними фінансовими центрами, центрами надання спеціалізованих послуг (юридичних, рекламних тощо), які більше за виробництво впливають на економічний розвиток, наприклад, Лондон; а також місцем розташування індустрії розваг, включаючи мистецтво, моду, телебачення, потужні медіаорганізації та телекомунікаційні компанії міжнародного значення, наприклад, той самий Лондон або Нью-Йорк;

- здатність приваблювати й розміщувати на своїй території штаб-квартири транснаціональних корпорацій, великих національних й іноземних компаній (наприклад, у Токіо зосереджено 17 із 100 провідних корпорацій, у Нью-Йорку — 11), а також більшість провідних неурядових і міжурядових організацій (Нью- Йорк).

З метою виявлення топ-глобальних міст світу застосовують Глобальний індекс міст (Global Cities Index (GCI), за допомогою якого розглядають 84 міста і який вимірює, наскільки ці міста глобально задіяні у п’яти вимірах: ділова активність, людський капітал, інформаційний обмін, культурний досвід і політична участь.

2015 р. ТОП-20 цього рейтингу був таким: Нью-Йорк (61,7), Лондон (58,1), Париж (52,3), Токіо (47,2), Гонконг (41,3), Лос-Анджелес (38,0), Чикаго (36,8), Пекін (35,1), Сінгапур (34,3), Вашингтон (33,4), Брюссель (32,9), Сеул (32,6), Торонто (32,4), Сідней (32,3), Мадрид (31,8), Відень (30,3), Москва (29,5), Шанхай (29,4), Берлін (29,4), Буенос-Айрес (28,9).

Користуючись різноманітними джерелами інформації, нанесіть на контурну карту згадані міста.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 54 с.262 

Усно дайте відповідь на запитання

- Дайте наукове визначення поняття «урбанізація».

- Розкрийте основні ознаки сучасної урбанізації. З’ясуйте, у яких країнах розміщені найбільші агломерації та мегаполіси світу.

- Чому явище хибної урбанізації характерне для країн Латинської Америки? 

Письмово виконати завдання номер 1 с.267

                      17.05.22

Тема уроку " Етноси. Найпоширеніші мовні сім'ї"

Етнос — історично сформована на визначеній території стійка сукупність людей, що має єдину мову, стабільні особливості культури і психології, відзначається власного самосвідомістю і характером, специфічними нормами господарського життя. У світі налічується близько 5 тис. етносів (народів), кожен з яких цікавий та самобутній.

1. Формування етносів. Найчисельніші народи світу. Поділ країн за різним складом населення

У найширшому розумінні еволюційний ланцюжок виникнення і становлення етносу можна зобразити так: рід → плем’я → союз племен → народність → народ → нація.

Найчисельніші народи світу (дані English Wikipedia в млн осіб): китайці — 1300, хіндустанці — 420, араби — 400-420, бенгальці — 320, німці — 150, іспанці — 150, росіяни — 130-150, італійці — 140, японці — 130, пенджабці — 120, французи — 106, яванці — 105, англійці — 100, біхарці — 100. Серед найбільших народів світу також можна виділяти й американців США, мексиканців, бразильців. Однак за переписом населення в цих країнах етнічний склад переважно визначають або за кольором шкіри, або як нащадків змішаних шлюбів.До того ж відмінності між різними мовами і діалектами (різновидами) однієї мови досить нечіткі.

Мови світу за ознакою спорідненості об’єднують у мовні сім’ї. Сім’ї поділяють на групи. Найбільш поширені мови індоєвропейської сім’ї, яка містить близько 100 різних мов. Ними розмовляє близь¬ко 45 % населення світу. Ця мовна сім’я об’єднує 10 мовних груп.

Обговорення ситуації. За даними ЮНЕСКО (спеціалізована установа ООН, яка опікується питаннями освіти, науки і культури), більше половини мов, якими нині користуються у світі, може зникнути вже до кінця XXI ст. Визначте демографічні, економічні та інші причини, які, на вашу думку, впливають на цей процес. Що необхідно робити для збереження мов, якими розмовляють небагато людей?

Мови, яким загрожує зникнення, потребують спеціального правового захисту. Саме з такою метою була прийнята Європейська хартія регіональних мов, або мов меншин. Цей документ ратифікований (ратифікація — процес, згідно з яким надається згода уповноваженим органом законодавчої влади на обов’язковість міжнародного документа, який з моменту затвердження набирає юридичної сили та становить частину національного законодав¬ства) Україною у травні 2003 року. У нашій державі положення документу застосовують до мов таких національних меншин: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськота-тарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької й угорської.

Тема уроку "Релігія як явище культури "

Релігія – це світогляд і світовідчуття, а також відповідна поведінка і специфічні дії засновані на вірі в існування «священного».

Релігії

Фетишизм   (Західна Африка)

Тотемізм  (в аборигенів

Америки й Австралії)

Шаманізм (у народів Сибіру

і Кореї)

Культ предків (у народів

Східної Азії)

 Індуїзм (Індія)

Іудаїзм (Ізраїль)

Конфуціанство (Китай)

Даосизм (Китай)

Синтоїзм (Японія)

Джайнізм (Індія)

Зороастризм (Індія, Іран Християнство

Іслам

Буддизм

Розшифруйте абревіатури.

УПЦ-КП

Українська православна церква Київського патріархату

УПЦ-МП

Українська православна церква Московського патріархату

УГКЦ

Українська греко-католицька церква

УАПЦ

Українська автокефальна православна церква

РКЦ

Римо-католицька церква

Уявіть, що ваш друг є послідовником якоїсь релігії світу. Що ви повинні знати про сутність його віри, канони, обряди, щоб ненавмисно не образити його почуттів?

 Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 57 с.278

Підготувати короткі повідомлення про сутність релігійних вірувань в Україні

2022-2023 навчальний рік

01.09

Тема уроку " Об'єкти вивчення і методи досліджень фізичної та суспільної географії України"

Географія перебуває у двох сферах наукових зв’язків — природ¬ній і суспільній, тому предметами та об’єктами її вивчення є різно¬манітні геосистеми та їхні компоненти.

Предмет вивчення географії України — територія України.

Об’єкти вивчення — просторове співвідношення розвитку тери¬торіальних об’єктів (фізико-географічних, соціальних тощо). Тобто вона має пояснити сучасний розподіл природних компонентів, о᬴рунтувати розміщення ТПК та ін.

Отже географія — одна із найдавніших наук на Землі, і в наш час переживає новий етап свого розвитку. Якщо раніше це був опи¬совий період розвитку, то зараз вона намагається пояснювати взаємообумовленість певних природних об’єктів та явищ, з’ясовувати глибинні причиново-наслідкові зв’язки.

Перш ніж перейти до вивчення курсу, нам необхідно познайомитись з підручником.

Географія України — частина регіональної географії, яка ви¬вчає природне середовище і територіальну організацію суспільства в межах України. Основними її розділами є фізична і соціально- економічна (суспільна) географія України.

 

Для пізнання природи та економіки України географи застосо¬вують уже відомі вам географічні методи дослідження. Серед них і дотепер одним з основних є метод спостереження та вимірювання.

Методи дослідження — це системи прийомів і способів піз- цання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів.

Методи географії:

• статистичний;

• математичний;

• систематизація;

• районування;

• картографічний;

• історичний;

• порівняльний;

• польових досліджень і спостережень;

• дистанційних спостережень.

Отже, спостереження — найдавніший метод дослідження, який не потребує втручання у процес або розвиток явища самого дослідника. Різновидом спостереження є моніторинг (з англ. — «дивитися» й «робити»).

Експеримент — науково організований дослід, який точно враховує умови і в такий спосіб дає можливість доводити чи спросто¬вувати теорії й гіпотези.

Теорія — це метод дослідження за допомогою створення системи, яка узагальнює та погоджує результати спостереження й експерименту, пояснює їх.

Моделювання — це метод дослідження об’єктів шляхом побудови їхніх моделей. У географічних дослідженнях застосовують ще експедиційний та стаціонарно-дистанційний та картографічний методи. Складно проводити дослідження за допомогою тільки одного методу, тому їх застосовують комплексно, доповнюючи один одного.

Домашнє завдання

Усно дайте відповідь на запитання :

Поясніть, чому географію називають комплексною наукою.

З’ясуйте, що об’єднує фізичну та суспільну географію України.

Який метод дослідження географії України, на ваш погляд, є найбільш ефективним і чому саме?

Опрацювати матеріал параграфа 2 с 6-10

 Письмово виконати завдання 2, 3 с.10

Виписати в словник географічних термінів нові терміни:

фізична географія, суспільна географія с.6

                         02.09

Тема уроку " Географічні відомості. "

Історія виникнення назви «Україна».

 Перший і докладний з найдавніших описів сучасної української території зробив відомий грецький вчений Геродот (484-425 р. до н. е). На сторінках власних оповідань він називав цю землю Скіфією, а людей, які мешкали в межах цих земель, — скіфами. Можливо, ця назва походила від грецького слова skifo — «вузький», що означала вузьке розташування племен взДовж річки Борисфен (Дніпро), з часом їх витиснули кочовики-сармати. їхній напад обумовив зміну назви. І в IV ст. до н. е. цю територію вже називали Сарматія — за назвою нових хазяїв.

Назва «Україна» вперше згадана 1187 р. в «Літописі Руському», в «Іпатійському літописі» він охоплює період до 1117 р. «Повість давніх літ» «Галицько-Волинський літопис» — до 1292 р. У листі до польського короля Зигмунда Августа турецький султан Сулей- ман (1564 р.) описує Кам’янець-Подільський як замок, розташований в Украї

1. Географічні відомості про територію України в минулому

Перші географічні свідчення про територію сучасної України належать давньогрецьким та давньоримським географам. Багато географічних свідчень можна знайти в давніх літописах часів Ки¬ївської Русі — в «Повісті временних літ», наприклад, перелічено географічні явища та процеси — бездощів’я, сурові зими, наведено описи поселень та шляхів сполучення.

1613 року на мапі Великого князівства Литовського позначено латиною vkraina. Автор карти Томаш Маковський. Інша назва карти — карта Радзивіла.

Один із найвидатніших картографів XVII століття Гійом Боплан створив перший варіант генеральної карти України 1639 р. Ця рукописна карта Tabula Geographica Ukrainska (Українська географічна карта, розмірами 44,5Х62,5 см, масштабу 1:1500000) міститься в рукописному атласі Ф. Гетканта і на ній відображено 275 назв населених пунктів, 80 назв річок, 4 острови, 13 порогів, 4 лісів, 2 назви морів. Нині зберігається у Військовому архіві у Стокгольмі.

2. Сучасні географічні дослідження території України

1964 року при Інституті геофізики Академії Наук України був створений Сектор географії, який у подальшому був трансформований у Відділ географії, а з 1991 року на його базі заснували головний академічний центр географічних досліджень України — Інститут географії НАН України, що проводить фундаментальні дослідження в галузі раціонального природокористування та ліквідації наслід¬ків великих екологічних катастроф, насамперед Чорнобильської.

Наразі всіх українських географів об’єднує Українське географічне товариство — всеукраїнська науково-громадська організація вчених, учителів, викладачів, студентів у галузі географії та суміжних з нею наук.

Товариство створене з метою задоволення та захисту спільних інтересів його членів, сприяння організації, розвитку, підвищенню ефективності та координації географічних досліджень, використання їхніх досягнень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку, оптимізації взаємодії суспільства і природи.

Завдяки діяльності Українського географічного товариства в Україні започатковано низку освітянських проектів, конкурсів, масових заходів. Усі вони відіграють важливу педагогічну роль. Завдання, що стоять перед цією організацією, задекларовані в момент її фундації, й досі залишаються актуальними. Сьогодні, як і багато років тому, товариство співпрацює з органами державної влади і місцевими органами самоврядування, академічними установами України, зокрема з Національною академією педагогічних наук, закладами освіти, науково-дослідними установами, громадськими організаціями в Україні та географічними товариствами інших країн.

Комплексне узагальнення знань відбувається планово й цілеспрямовано завдяки діяльності науково-дослідних інститутів Національної Академії наук України (Інститут географії, Інститут геологічних наук, Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут, Морський гідрофізичний інститут і Океанологічний центр та ін. фахові інститути) та географічним факультетами і кафедрам, що є у вищих навчальних закладах України. Сучасні дослідження спрямовані на пошуки нових родовищ корисних копалин, вивчення й прогнозування розвитку природних комплексів, моніторинг навколишнього середовища, охорону природи України 

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 2 с.11-15

Письмово виконати завдання " шукайте в інтернеті" с.15 внизу сторінки.

                        08.09.22

Тема уроку "  Зображення України в картографічних творах"

За роки незалежності України національна картографія пройшла складний шлях розвитку від перших простих стінних карт і невеликих шкільних атласів до Національного атласу України та комплексних навчальних картографічних засобів.

До традиційних видів навчальних картографічних творів належать стінні карти, атласи, контурні карти, карти в підручниках і робочих зошитах, глобуси

. До електронних — статичні та інтерактивні карти, атласи. 

Головною особливістю навчальних картографічних матеріалів є доступність їх картографічного зображення та відповідність певним географічним темам.

Особливу роль у проведенні географічних досліджень відіграє географічний атлас — систематизований збірник географічних карт. Карти атласів зручно порівнювати, за необхідності за ними можна отримати статистичні відомості.

Вдалою альтернативою друкованим картам та атласам є їх електронні аналоги. Електронні карти та атласи поширюються на компакт-дисках або в мережі Інтернет.

2. Картографічні інтернет-джерела. Геоінформаційні та сучасні навігаційні системи.

Сьогодні важливо вміти працювати з наявною інформацією. Методи роботи з даними постійно вдосконалюються, і тепер вже звично бачити документи, таблиці, графіки, креслення і картинки на екрані комп’ютера. Одним з типів документів, до якого комп’ютер приніс нове життя, стала і географічна карта. Існують види діяльності, у яких карти — електронні, паперові або хоча б уявні — незамінні. Навіть у побуті ми регулярно працюємо з інформацією про географічне положення об’єктів — магазин, дитячий садочок, метро, школа... Просторове мислення природно для нашої свідомості. Останні десятиліття ознаменувалися бумом у сфері застосування карт, і пов’язано це з виникненням Географічних Інформаційних Систем (ГІС — абревіатура), які втілили принципово новий підхід у роботі з просторовими даним

ГІС (географічна інформаційна система) — це сучасна комп’ютерна технологія для картографування та аналізу об’єктів конкретного світу, а також подій, що відбуваються на нашій планеті, у нашому житті і діяльності. Географічна Інформаційна Система — це комп’ютерна система, що дозволяє показувати необхідні дані на електронній (цифровій) карті. Карти, створені за допомогою ГІС, можна сміливо назвати картами нового покоління. На карти ГІС можна нанести не тільки географічні, але й статистичні, демографічні, технічні та багато інших видів даних і застосовувати до них різноманітні аналітичні операції. Електронна карта, створена в ГІС, підтримана потужним арсеналом аналітичних засобів, багатим інструментарієм створення і редагування об’єктів, а також базами даних, пристроями сканування, друку, засобами Інтернет і навіть космічними знімками та інформацією з супутників. Наприклад, вбудовані ГІС-системи, встановлені на автомобілях, водному транспорті, підводних човнах, сучасному залізничному транспорті; GPS (Global Positioning System) — система навігації за допомогою супутникової інформації. Інтернет-ИС — різних мережевих порталах, що надають електронні карти; САПРТІС — в системах автоматичного проектування у будівництві будинків і комунікацій, ландшафтному дизайні; настільні ГІС, встановлені на робочих і домашніх комп’ютерах.

Веб-картографія — це сфера комп’ютерних технологій, пов’язана з доправленням просторових даних кінцевому користувачеві. Часто з цим поняттям трапляється термін Web Map service (картографічні веб-сервіси WMS).

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 3 с.17-20 

Письмово виконати завдання 4 с.20

                      ,09.09.22

Тема уроку "Елементи карти , картографічні проекції"

Елементи карти

      Картографічне зображення — сукупність даних про об’єкти та явища, їх розташування, якості, взаємозв’язки тощо. На загальногеографічних картах відображені населені пункти, шляхи сполучення, рельєф, гідрографія, політико-адміністративні кордони, суспільно-економічні та культурні об’єкти та ін., що дає загальне уявлення про певну територію. Тематичні карти мають географічну основу, що є прив’язкою для спеціального змісту, і спеціальний зміст (тематичний).

       Легенда карти — система використаних умовних знаків та текстових пояснень. Для топографічних карт вони уніфіковані, тому складені спеціальні таблиці. На тематичних картах легенда розміщена на аркуші карти.

       Зарамкове оформлення карти — будь-які доповнення до картографічного змісту карти (графіки, таблиці, підписи тощо), що тематично пов’язані з ним, доповнюють, пояснюють його.

 Картографічні проекції

       

       Проекції за допоміжною геометричною фігурою:

Ø циліндричні (на умовний циліндр) — нормальні (вісь фігури збігається з віссю Землі) застосовують для відображення приекваторіальних територій, поперечні (вісь фігури перпендикулярна до вісі Землі) застосовують для створення топографічних карт; загальний вигляд проекції — прямі лінії паралелей і меридіанів;

Ø конічні (на умовний конус) — нормальні (вісь фігури збігається з віссю Землі), поперечні (вісь фігури перпендикулярна до вісі Землі) застосовують для відображення материків і океанів, територій, розташованих у середніх широтах; для створення карт світу інколи використовують кілька допоміжних конусів (поліконічна проекція)-, загальний вигляд нормальної проекції — прямі лінії меридіанів і дугоподібні паралелі;

Ø азимутальні (на площину) — нормальні (поверхня дотична до полюсу) застосовують для відображення приполярних територій, поперечні (поверхня дотична до екватора) застосовують для виготовлення карти півкуль і зображення приекваторіальних територій; загальний вигляд нормальної проекції — меридіани зображені прямими лініями, що виходять з однієї точки, а паралелі — концентричними колами.

Ø довільні (на умовну, складну поверхню).

 Види спотворень на географічних картах

       Спотворюються форми, кути, довжини ліній, площі. Існують точки або лінії нульових спотворень.

       Проекції за уникненням спотворень:

· рівнокутні — відсутні спотворення кутів;

· рівновеликі — відсутні спотворення площ;

· рівнопроміжні — відсутні спотворення довжин ліній вздовж паралелей чи меридіанів.

       Карти України переважно створюють у нормальній конічній рівнопроміжній проекції.

 Способи зображення інформації на картах

       Способи: значковий, ареалів, якісного фону, кількісного фону, ізоліній, ліній руху, картограм, картодіаграм, точковий.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 4 с. 21- 25

 Письмово виконати завдання 2 , 3 с.25

Виписати в словник географічних термінів нові терміни з тексту параграфа 4

Скласти міні вікторину з відповідями на 6 запитань до тексту параграфа 4

                              16.09.22

Тема уроку "Класифікація карт. Навчальні карти й атласи"

Класифікація карт - розподіл географічних карт на певні групи за різними ознаками,

-

Карти класифікують:

1. За масштабом: крупномасштабні чи великомасштабні (від 1:10 000 до 1:200 000 включно), середньомасштабні (дрібніші 1:200 000 до 1:1 000 000 включно), дрібномасштабні (дрібніші 1:1 000 000)

2. За територіальним охопленням: карти світу та півкуль, карти суходолу (карти материків, які поділяються двояко – або за політичним і далі за адміністративно-територіальним поділом або за фізико-географічним районуванням) та Світового океану (карти океанів, океанічних басейнів, морів, заток і проток).

3. За змістом:

а) загальногеографічні: топографічні, оглядово-топографічні та оглядові;

Карти, які передають зовнішній вигляд земної поверхні, нічого спеціаьно не виділяючи на перший план, називаються загально географічними. На них одночасно зображають населені пункти, річки, озера, форми земної поверхні, глибини океанів, державні кордони, шляхи сполучення, приділяючи всім об'єктам однакову увагу.

б) тематичні: Часто на картах зображають об'єкти або явища та їх взаємозв'язки. Це тематичні карти. їх зміст визначається тією чи іншою темою. Вони поділяються на дві основні групи: карти природних явиш і карти суспільних явиш.

1) карти природних явищ:

– загальні (ландшафтні, фізико-географічного районування:

– геологічні (стратиграфічні, геологічні, тектонічні, неотектонічні, літологічні, четвертинних відкладів, гідрогеологічні, вулканізму, сейсмічні, інженерно-геологічні, корисних копалин);

– геофізичні;

– геохімічні;

– рельєфу земної поверхні;

– кліматичні (кліматологічні);

– океанологічгі (океанографічні);

– гідрологічні;

– ґрунтові;

– геоботанічні;

– зоогеографічні;

– раціонального природокористування й охорони природи;

2) карти соціально-економічних явищ;

– населення (розміщення й розселення, вікового та статевого складу, природного й механічного руху, соціального, професійного та освітнього складу, етнографічні та антропологічні);

– економічні (природних ресурсів та їх оцінки, соціально-економічних ресурсів та їх оцінки, промисловості, сільського господарства і АПК, лісового господарства, транспорту, зв’язку, загальноекономічні);

– соціальної інфраструктури (освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, рекреації та туризму, побутового і комунального обслуговування, громадського харчування, соціального забезпечення тощо);

– політичні та політико-адміністративні;

– історичні.

в) комплексні

4. За призначенням:

а) довідкові:

– інвентаризаційні та оцінки природних умов і ресурсів;

– інвентаризаційні та оцінки соціально-економічних умов і ресурсів;

– планування й розміщення продуктивних сил;

– проектні (будівництва, меліорації, земле- і лісоустрою);

– оперативно-господарські;

– навігаційні та дорожні;

б) навчальні;

– учбові (для початкової, середньої, вищої школи, слабозрячих, сліпих тощо);

– навчально-довідкові;

– науково-довідкові;

– культурно-освітні (краєзнавчі, агітаційно-пропагандистські);

– туристські.

в) військові;

г) туристичні

д) дорожні

4. Географічні атласи

 . Атлас – це систематизоване, цілісне зібрання карт, створене за певною програмою. 

ВИСНОВОК Атлас — систематизоване зібрання географічних карт, вико¬наних за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас містить сис¬тему карт, органічно пов'язаних між собою. Атласи вміщують, окрім карт, таблиці, тексти, фото, описи, малюнки, довідково-статистичні дані.

Електронні карти. Електронні карти є цифровими картографічними моделями, які пристосовані до відображення на моніторах комп’ютерів. Вони належать до динамічних моделей, які можуть бути як аналогами звичайних географічних карт, так і навігаційними системами.

Картографічні інтернет-джерела

1. http://www.wdc.org.ua/atlas/ — Національний атлас України.

2. http://www.osvitanet.com.ua — навчально-методичний сайт для школярів, студентів, учителів, методистів.

Електронні карти є цифровими картографічними моделями, які пристосовані до відображення на моніторах комп’ютерів..

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 5 с.26-31

Скласти вікторину з відповідями до тексту параграфа 5 на 10 запитань 

                            22.09.22

Тема уроку " Читання та використання топографічних карт"

Топографічні карти на територію України масштабів 1:500 000 – 1:25 000 складені в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса-Крюгера, розрахованої для шестиградусної зони за елементами еліпсоїду Красовського.

6º зони (колони) нумеруються арабськими цифрами від 180º меридіану.

4º пояси (ряди) позначаються прописними літерами латинського алфавіту від екватору на північ (південь).

Трапеція 4º ш. на 6º д. є міжнародним стандартом картографування поверхні Землі масштабу М 1:1 000 000.

Вона поступово поділяється на більші за масштабом карти з меншими за розмірами відрізками паралелей і меридіанів. Паралелі і меридіани карт підписують у кутах карти. Для зручності визначення географічних координат відстань між ними поділена відрізками на мінути й секунди. 

Кілометрова сітка створена для визначення прямокутних координат, відстаней у метричній системі. Утворена вертикальними і горизонтальними лініями, проведеними через ціле число кілометрів. Горизонтальні лінії паралельні екватору й підписані на лівому та правому полях карти числом, що означає відстань від екватора. Вертикальні лінії паралельні осьовому меридіану зони в 6° довготи, яка утворюється під час використання поперечної циліндричної проекції. Таких зон утворюється 60 шт. Вертикальні лінії підписують на верхньому й нижньому полях, де цифри вказують номер зони та відстань від осьового меридіана зони.

Система плоских прямокутних координат – відносна система координат для кожної шестиградусної зони проекції Гаусса за еліпсоїдом Красовського.

За вісь Х прийнято осьовий меридіан 60 зони, а за вісь Y – екватор.

На картах масштабів 1:10 000 і 1:25 000 кілометрова сітка проводиться через 10 см і 4 см відповідно, що відповідає 1 км на місцевості. На картах масштабів 1:50 000, 1:100 000 і 1:200 000 – через 2 см (1, 2 та 4 км на місцевості відповідно), а на карті масштабу 1:500 000 кілометрова сітка не наноситься, подаються лише виходи ліній сітки через 2 см на внутрішній рамці кожного аркуша карти. При необхідності за цими виходами можна нанести сітку на карту.

Алгоритм визначення прямокутних координат точки за топографічною картою:

а) визначити координату Х за горизонтальною лінією кілометрової сітки, що утворює нижню сторону квадрату. Скорочена форма запису координат:

ХА= 57 575;

б) визначити координату Y за вертикальною лінією, що утворює ліву сторону цього квадрата. Скорочена форма запису координат: УА= 63 235;

в) визначити відстань від нижньої горизонтальної сторони квадрата до т. А за допомогою масштабу, використовуючи формулу: XА= XО + ∆X (ХО – значення горизонтальної, ближньої до точки А лінії кілометрової сітки, розташованої на південь від неї, ∆Х – відстань від точки А до ближньої на південь горизонтальної лінії кілометрової сітки). Повна форма запису координат:

ХА= 66 57 575;

г) визначити відстань від лівої вертикальної сторони квадрата до т. А за допомогою масштабу, використовуючи формулу: YА = YО + ∆Y (Yо – значення вертикальної, ближньої до точки А лінії кілометрової сітки, розташованої на захід від неї, ∆Y– відстань від точки А до ближньої на захід вертикальної лінії кілометрової сітки). Повна форма запису координат: УА= 73 63 235.

Повідомлення домашнього завдання.

- Опрацювати § 6.

- Придумати ситуацію в якій у пригоді стане топографічна карта.

- Письмово виконати завдання 4 с.40.

                           23.09.22

Практична робота 1

Визначення напрямів , відстаней ,площ , географічних і прямокутних координат , висот точок за топографічною картою

Завдання для практичної роботи на с.40

Уважно прочитайте текст завдання , скористайтеся підказкою  в параграфах 6, 7

. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

- Повторити §§1-6.

Ознайомитись із зазначенням с.43

- Дослідження. Прокладання маршруту за топографічною картою.

- за бажанням  підготувати повідомлення:

1. Про картографування території України Гійомом Левассером де Бопланом.

2. Про відкриття Донецького кам’яновугільного басейну.

3. Про засновника ґрунтознавства В. В. Докучаев

                                29.09.22

Тема уроку "Плани міст, схеми руху транспорту"

Картографічна генералізація - це відбір і узагальнення зображуваних на карті об'єктів, виділення їх основних типових рис і характерних особливостей. Таблиця 1

Основні нормативи зображення об'єктів місцевості

Об'єкти місцевості Зображуються на картах масштабу

 1:50 000 1: l00 000 1:200 000 1:500 000

Шосейні дороги Всі Всі Всі Частково

Грунтові дороги Всі Головні Головні Рідко

Населені пункти Всі Всі З числом будинків більше 10 Не більше одного на площу 25 кв. км

Окремі двори Всі Частково Рідко Ні

Річки довжиною більше 0,5 км 1 км 2 км 5 км

Озера площею більше 0,5 га 2 га 8 га 50 га

Болота площею більше 5 га 25 га 100 га 600 га

Ліси площею більше 2,5 га 10 га 40 га 100 га

Чим визначається точність карти? Точність топографічних карт прийнято характеризувати середніми помилками положення на карті об'єктів місцевості. Найбільш точно (з середньою помилкою 0,1-0,2 мм у масштабі карти) показуються геодезичні пункти та деякі орієнтири (окремі виділяються вежі, заводські труби, церкви і т. п.). Елементи місцевості, ясно і чітко виражені на місцевості, зображуються на картах з середньою помилкою 0,5 мм. На картах важкодоступних районів (гірських, гірничо-тайгових, лісисто-болотистих та ін) такі ж елементи місцевості показуються менш точно - з середньою помилкою 0,75-1мм. Середні помилки положення горизонталей по висоті на картах рівнинній і горбистій місцевості становлять половину висоти перерізу рельєфу даної карти, а на картах гірських районів - висоту перерізу рельєфу.

Що таке туристська схема місцевості? Туристські схеми - це плани місцевості, зарисовані методом глазомірної зйомки з нанесеними на них місцевими предметами, орієнтирами, перевалами, можливими шляхами проходу та іншими даними, що дозволяють однозначно пройти цю ділянку маршруту. Таким чином, на схемах, на відміну від топографічних карт, проведено жорсткий відбір і узагальнення специфічної, найбільш значущою туристської інформації. Наприклад, замість детального показу гірських хребтів горизонталями, на схемі вказується тільки їх «осьовий» місце розташування (жирними лініями), головні вершини (трикутники, з означеної цифрою абсолютною висотою вершини), перевали (хрестики). На великомасштабної туристичній схемі перевалу (локальної ділянки місцевості) зазвичай показано шлях його можливого подолання, відображені круті скельні скиди, осипи, камнеопасние кулуари,льодовикові тріщини, можливі шляхи сходу лавин та ін (об'єктивно небезпечні об'єкти).

4. Особливості роботи з топографічними картами в пішохідному і лижному туризмі.

Робота туристів з картами в підготовчий (передпохідному) період і власне на маршруті має свою специфіку в залежності від виду туризму та особливостей обраного району походу. Під специфікою в даному випадку ми маємо на увазі те, на яку інформацію, відображену на аркуші топографічної карти, націлене увагу туристів в першу чергу і які вимірювання з використанням карти вони здійснюють. У даній лекції ми обмежимося лише короткими коментарями про особливості роботи з картою при підготовці та проведенні піших і лижних походів по рівнинним районам (таким як територія Республіки Білорусь). Причому наше завдання по викладу даних питань істотно полегшується, тому що Ви вже виконували самостійну роботу з підготовки маршруту пішого походу і маєте відповідні вміння та навички роботи з топографічними і туристськими картами.

Яка картографічна інформація найбільш істотна при підготовці та проведенні піших походів? Якщо ми ведемо мову про піших походах по рівнинному району, то в процесі роботи з картою туристи аналізують наступну істотну інформацію:

· Інформацію про характерні для даних походів класифікованих ділянках маршруту;

· Інформацію про дорожньої мережі;

· Інформацію про гідрографічної мережі;

· Інформацію про мережі населених пунктів.

Зрозуміло, при підготовці та проведенні спортивного походу опрацьовується вся картографічна інформація в сукупності (здійснюється системний підхід до аналізу карти району походу). Ми ж для зручності викладу матеріалу зупинимося окремо на кожному, вищевказаному інформаційному пулі.

Яким чином при роботі з картою плануються класифіковані ділянки маршруту? Ви вже знаєте, що для піших походів по рівнинній місцевості характерними класифікованими ділянками на маршруті є ділянки лісових масивів і заболочені ділянки різного ступеня прохідності, водні перешкоди. Інформацію про локалізацію на місцевості, параметри даних об'єктів та елементів рельєфу, висловлену на карті у вигляді умовних знаків, туристи і вивчають при розробці нитки маршруту. Лінія маршруту на карті, перш за все, прокладається по ділянках лісових масивів; в маршрут можуть включатися ділянки заболоченій місцевості за наявності додаткових відомостей про ступінь прохідності даних боліт. Нитка маршруту може прокладатися через ріки, канали в місцях з позначеними мостами, бродами і без них (в останньому випадку передбачається організація переправи через водну перешкоду). Картографічна інформація про наявність чи відсутність доріг, просік у лісових масивах, про розташування на місцевості і «густоті» мережі річок і каналів, про площу та локалізації заболочених територій допомагає прогнозувати ступінь технічної труднощі тієї чи іншої ділянки маршруту і тактично правильно розподілити класифіковані ділянки по нитці маршруту.

Що дає аналіз дорожньої і гідрографічної мережі на карті обраного району подорожі? Аналіз дорожньої і гідрографічної мережі району походу при роботі з картою дуже важливий як для визначення на маршруті класифікованих ділянок, так і для планування маршруту в цілому. Така інформація на карті дозволяє виділити ділянки маршруту більш-менш «проблемні» з точки зору техніки їх подолання та орієнтування; вибрати оптимальні прийоми, засоби подолання природних перешкод та орієнтування. Карта «показує» ділянки, де в нитку маршруту слід включити «попутні», що полегшують пересування туристів лісові, польові дороги та інші лінійні орієнтири (просіки, лінії електропередач, кромки лісу та поля). Для подолання таких ділянок маршруту туристи використовують техніку руху з читанням карти. Аналіз карти виявляє і ділянки маршруту «бідні» лінійними та іншими орієнтирами, на яких раціонально здійснювати рух групи по азимуту.

Дорожня мережа району походу, крім того, уважно вивчається і використовується для доставки групи до початку маршруту і від'їзду групи після закінчення активної частини маршруту; для організації «закидання» продуктів і спорядження; для планування варіантів аварійного сходу з маршруту та виходу у великі населені пункти. Зазначені на карті об'єкти гідрографії в районі походу, не тільки надають інформацію про природні перешкоди на маршруті, а й визначають можливі пункти організації біваку і великих привалів (вказують джерела води для приготування гарячого харчування групи). Особливо ретельно гідрографічна мережа і можливі місця туристських стоянок вивчаються в посушливих степових і пустельних районах.

З якою метою туристи аналізують інформацію про мережі населених пунктів у вибраному районі подорожі? Під час підготовки та проведення походу по карті, крім вже вказаної інформації, уважно вивчається мережа населених пунктів: скільки і які (великі, дрібні) населені пункти присутні в районі походу. Дані відомості дозволяють вдало вибрати пункти початку і закінчення маршруту, пункти днювань та організації закидання, пункти поповнення запасів продовольства на маршруті, пункти для аварійного виходу з маршруту. Число, розташування населених пунктів у районі походу багато в чому визначають ступінь його автономності. Зазвичай з підвищенням категорії складності пішого походу ступінь його автономності так само зростає. У такому разі, ті деякі населені пункти, які присутні в районі походу (наприклад, в тайговому або пустельному районі) набувають ще більшу тактичну значимість для виконання мети походу.

Яка картографічна інформація найбільш істотна при підготовці та проведенні лижних походів? Для лижних походів аналіз картографічної інформації так само має свої особливості. Інформація про дорожній мережі, мережі гідрографічних об'єктів і населених пунктів, про відкриті і покритих лісом ділянках району походу тут так само істотна, як і у випадку піших походів. Однак при плануванні нитки лижного маршруту об'єкти гідрографії аналізуються не стільки з метою визначення джерел води, для приготування їжі (вода може бути натоплено зі снігу), скільки з точки зору загальної прохідності місцевості, розташування природних перешкод на нитці маршруту. Наприклад, густа мережа перетинають нитку маршруту водних перешкод (найчастіше з тонким льодом або з ділянками відкритої води) може значно ускладнити рух. Навпаки, часто рух по льоду «попутних» річок і озер (з більш щільним, «збитим» вітром сніжним покривом) полегшує прокладання лижні і збільшує швидкість руху групи. Природно, що загальна прохідність місцевості в лижному поході підвищується і за наявності співпадаючих з напрямом руху лінійних орієнтирів (лісових доріг, просік).

На нашу думку, у лижних походах по рівнині аналіз рельєфу місцевості на карті набуває особливого значення (більше, ніж в піших походах). У даному випадку система горизонталей і інших умовних знаків, що позначають елементи рельєфу на карті, вказує розташування пагорбів, лощин, улоговин, ярів, крутих обривистих берегів річок і т.д. на нитці маршруту. Вона дає уявлення про перепаді висот на маршруті (його фізичної складності), про крутизну потенційних підйомів і спусків на лижах. Відзначимо, що в пішохідному подорожі по рівнинному району ділянки з вираженим рельєфом представляють для його учасників скоріше не технічну, а фізичну труднощі. У лижному поході, крім фізичної труднощі вони, безсумнівно, представляють для них і технічну трудність; вимагають застосування туристами специфічної техніки підйомів і спусків зі схилів на лижах. Ділянки місцевості з вираженим рельєфом, на основі аналізу карти, включаються до маршруту, поряд з іншими природними перешкодами, як класифікованих ділянок маршруту.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа  8 с.41-44

Повторити матеріал параграфів 1-7

Підготуватись до уроку узагальнення з вивченої теми

                       30.09.22

Узагальнення з теми " Вступ" , "Географічна карта та робота з нею"

1.ГІС – це: 

а) метеоприлад, для визначення випромінюванням Сонцем тепла і світла

; б) автоматизовані системи зберігання, аналізу, подання просторових даних; 

в) головна інформаційна система управління персоналом.

2. Географічні карти за змістом поділяються на такі: 

а) великомасштабні, середньомасштабні, дрібномасштабні;

 б) загальногеографічні, тематичні;

 в) карти світу та півкуль, материків та їх частин, океанів та їх частин.

3. Топографічними називають карти, що мають масштаб:

 а) 1:200000; 

б) 1:1000000;. 

в) 1:500000.

4. Географічні координати визначають :

 а) за паралелями і меридіанами;

б) за кілометровою сіткою;

 в) за абсцисами і ординатами.

5. Укажіть, хто склав перші докладні карти винятково земель України:

 а) Геродот;

 б) Гійом де Боплан;

 в) С. Рудницький; 

г) Страбон.

.  6 . Межі поширення певного компоненту, явища чи процесу можна зобразити: 

а) способом картодіаграм; 

б) способом значків;

 в) способом ареалів.

  7 . Прямокутні координати пунктів визначають за допомогою: 

а) кілометрової сітки; 

б) компаса;

 в) градусної сітки.

 8 . На яких картах територію України буде зображено докладніше: 

а) великомасштабних; 

б) середньомасштабних;

 в) дрібномасштабних

   9 . Укажіть,який метод дослідження застосовують для збору фактичного матеріалу безпосередньо на місцевості

: а) аерокосмічний; 

б) експедиційний; 

в) картографічний; 

г) моделювання.

 10 . Масштабними( контурними) знаками позначаються на картах: 

а) реальні обриси об'єктів( озера, ліси, населенні пункти);

 б) шляхи ( залізничні), автомобільні, грунтові;

 в) об'єкти, які не можна зобразити в масштабі певної карти( колодязі, вулкани, аеропорти).

 11 . Назвіть послідовно за часом створення джерела географічних відомостей про Україну , починаючи від найдавніших часів.

А електронні карти;

Б наукові праці Степана Рудницького;

В Літопис « Повість минулих літ» і княжі грамоти;

Г Карта Гійома де Боплана.

 12 . Установіть відповідність між способами картографічного зображення та об'єктами і явищами для зображення, яких їх використовують.

1 значки               А грунти

2ізолінії                Б температура повітря

3 лінійні знаки      В кордони держав

4. якісний фон                Г родовища                                              корисних копалин

                                      Д болота

                                06.10.22

Тема уроку "Географічне положення"

Особливості геогр.положення України 

1. На якому материку розміщена? Євразія

2. В якій частині світу знаходиться? Європа

3. Площа території. 603.7 тис.км2

4. Крайні точки. пн – с.Грем’яч (52° 22’ пн. ш. 33° 11’сх. д.)

пд – м. Сарич (44° 23’пн.ш. 33° 44’ сх.д.)

зх – м. Чоп (48°05’ пн.ш 22°08’сх. д.)

сх. – с.Рання Зоря (49°15’пн.ш 40°13’сх.д.)

5. Протяжність території. з півночі на південь – 893 км

з заходу на схід – 1316 км

6.Країни, з якими межує. Росія, Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова

7. Якими морями омивається? Чорним та Азовським

8. На якій тектонічній структурі розміщена? Східноєвропейська платформа і Альпійсько-Гімалайський пояс

9. На якій формі рельєфу знаходиться? Східноєвропейська рівнина

10. В якому кліматичному поясі розташована? Помірний, субтропічний

11. В якій природній зоні? Мішані ліси, лісостеп і степ

12. Які шляхи сполучення з іншими країнами? Сухопутні, морські, річкові

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфів 9, 10

Письмово виконати завдання 3 с. 53

В робочому зошиті виконати дослідження с. 53

                        07.10.22

Тема уроку "Державна територія України."

Державний кордон - це лінія і вертикальна площина, що проходить по цій лінії, які визначають межі території держави: суходолу, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до Закону України «Про виключну (морську) економічну зону», прийнятого 1995 року, до територіальних вод України примикає смуга шириною 200 морських миль, в межах якої заборонена економічна діяльність без спеціального дозволу українського уряду.

Питання державного кордону України вперше постало під час здобуття незалежності в 1917 – 1920 рр. Сучасний кордон України встановився під час Другої світової війни і в повоєнний період.

Державний кордон здебільшого проходить рівнинними територіями. Лише з Румунією, Польщею і Словаччиною він простягається гірськими районами Карпат.

Державні кордони закріплюються міжнародними угодами (делімітація) та чітко визначаються на місцевості (демаркація). Згідно з міжнародним правом такі кордони є недоторканими. Чим довший кордон, тим більші затрати на його утримання.

Загальна протяжність кордонів України – 6500км, з них 1050 км – морські. Найбільший сухопутний кордон на сході і північному сході з Росією ( 2500 км). Значна протяжність кордонів України, їх доступність з погляду фізико – географічних умов, добросусідські стосунки з країнами, врегульовані спеціальними договорами, створюють передумови для розвитку всесторонніх економічних і політичних зв’язків.

Існують різні методики визначення географічного центру території:

1) смт. Добровеличківка – за серединним положенням між паралелями крайніх північної і південної точок і між меридіанами крайніх східної і західної точок;

2) північна околиця с. Мар’янівка Шполянського району Черкаської області, або точка в 2 км на захід від м. Ватутіне Черкаської області – за різними складними математичними методиками, що враховують різні особливості конфігурації території України.

 

 Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 11 с.54-58

Виконати географічну задачу с.58 та підготуватись до практичної роботи 2 с.58

                         14.10.22

Тема уроку " Територіальні зміни кордонів України з 20 ст. Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою"

Історико-географічний огляд адміністративно-територіального

поділу України

Розглядаючи історію та особливості формування території сучасної України у ХХ столітті, слід пам’ятати, що на початку століття Україна ще не мала статусу самостійної, незалежної держави. Напередодні Першої світової війни її землі були поділені між двома великими імперіями – Російською та Австро-Угорською. Більшість земель, населених українцями, перебувала у складі Російської імперії. Це насамперед територія 9 губерній: Волинської, Катеринославської, Київської, Подільської, Полтавської, Таврійської, Харківської, Херсонської і Чернігівської. Цю територію називають Наддніпрянською Україною, або Наддніпрянщиною.

Решта українських земель, розташованих на захід від річки Збруч, належала Австро-Угорщині. Ці землі входили до окремих адміністративних одиниць Австрії – Галичини й Буковини, які мали елементи територіального самоврядування з крайовими сеймами. Українське населення протягом багатьох десятиліть домагалося поділу Галичини на східну, населену переважно українцями, і західну, польську. Це мало послабити вплив поляків у Східній Галичині і створити кращі умови для національно-культурного розвитку української більшості. Але австрійська влада не була в цьому зацікавлена.

Закарпаття – найзахідніша історична українська територія – входило до складу Угорщини і ніякого самоуправління не мало.

Формування території України — це тривалий, багатовіковий і драматичний процес. Кордони Української держави неодноразово змінювалися,частини країни входили до складу іноземних держав, тому адміністративний поділ може зазнавати змін.

До 1917 року 80% території України входили до складу Російської імперії, було дев’ять губерній, об’єднаних у три великі регіони: Південно-Західний край (Подільська, Волинська, Київська губернії), Лівобережна Україна (Полтавська, Чернігівська, Харківська губернії) і Новоросія (Єкатеринославська, Таврійська,Херсонська губернії). Губернії поділялися на повіти.

Частина Східної Галичини входила до складу Австро-Угорської імперії, а потім Польщі, поділялася на воєводства і повіти. З листопада 1939 до серпня 1940 року деякі західноукраїнські землі, які раніше входили до Чехословаччини, Польщі, Румунії та Угорщини,було включено до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Протягом тривалого часу українські землі входили до складу Радянського Союзу.

Після 1954 року територія нашої країни є незмінною.

Сучасний адміністративно-територіальний поділ України

  Ставши незалежною державою у 1991 році розпочинаються державотворчі процеси. 28 червня 1996 р. було прийнято Конституцію України, відповідно до якої Україна є унітарною республікою. У складі України — 24 адміністративні області й Автономна Республіка Крим.

Кожну область поділено на сільські райони й міста. Сільські райони складаються із сіл і селищ. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний державний статус, визначений Конституцією України.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 12 с.59-62

Письмово виконати завдання 3 с.62

Підготувати повідомлення до теми параграфа 12 , користуючись додатковими джерелами інформації 

                             20.10.22

Тема уроку "Міжнародна система відліку часу"

Куляста форма Землі та її обертання навколо своєї осі зумовлюють у кожний момент однаковий час доби для всіх точках, що розташовані на одному меридіані від Північного полюса до Південного.

Місцевий час — це час меридіана даного місця, що визначається положенням Сонця.

Географічна задача

Якщо Земля робить повний оберт навколо своєї осі за 24 години, тобто будь-яка точка, що розташована на її поверхні, проходить коло довжиною 360°. Отже, за годину Земля повертається на 15°.

За який час Земля здійснює оберт на 1°? (4 хв.)  60°:15°=4хв.

2. Поясний час

У 1878 році канадський інженер С. Флемінг запропонував поділити Землю на 24 годинні пояси (від 0 до 23). У межах одного поясу люди користуватимуться однаковим часом. Такий час назвали поясним. Як же визначити цей час?

Поясний час – це місцевий сонячний час середнього основного географічного меридіана даного годинного поясу.

Для 0 годинного поясу поясним часом буде місцевий час нульового меридіана, для І поясу - 15° сх.д., ІІ - 30°, ІІІ- ?, ІV-?

Час Гринвіцького меридіана називають Всесвітнім.

Відлік часових поясів ведеться від нульового (Гринвіцького) меридіана, а початок нової доби - на 180-му меридіані (лінії зміни дат).

Рухаючись на схід, час додають, на захід – віднімають.

Лінія зміни дат проходить по найменш заселених територіях Землі.

3. Літній час

В деяких країнах світу з метою кращого використання світлової частини доби впроваджують літній час. З кінця березня по кінець жовтня стрілки годинників переводять на одну годину вперед.

? Чи є літній час в Україні?

? На думку лікарів, перехід на літній час і наступне повернення до поясного часу погано впливає на самопочуття людей, в яких порушується звичний ритм життя (біоритм). Що б ви запропонували для подолання цієї проблеми?

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа,13 с.63-67

Скласти вікторину на 6 запитань до тексту параграфа 

                        10.11.22

Тема уроку " Основні тектонічні структури. Зв'язок рельєфу з тектонічними структурами"

Більша частина території України розташована в межах Східноєвропейської платформи, а також Західноєвропейської та скіфської платформ. 

Тому на її території переважають платформенні тектонічні структури. 

  Крім того деякі частини знаходяться в межах складчастих областей.

. З північного заходу на південний схід через усю територію України простягається Український кристалічний щит, кристалічні породи якого подекуди виходять на поверхню

. Розділений розломами, по яких проходять долини річок. 

Отже щит- частина платформи, у межах якої кристалічний фундамент виходить на поверхню або перекривається малопотужним(менше 500 м.) осадовим чохлом.

На захід і схід кристалічний фундамент заглиблюється під товщу осадових порід і переходить на заході у Волино-Подільську плиту з потужністю осадових порід до 2000 – 2500 м. 

Плита- частина платформи,перекрита потужним (більше за 500 м) чохлом осадових порід(западини, прогини, масиви). 

Ще західніше фундамент даної плити ще більше заглиблюється і тут знаходиться Галицько-Волинська западина з потужністю осадових шарів від 3000 до 7000 м.

На сході від щита переходить у Донецько-Дніпровську западину з товщею осадових порід до 10 – 12 км, на півдні у Причорноморську западину.

На північному-сході на територію України заходять відроги Воронезького кристалічного масиву – частини платформи, кристалічний фундамент якої знаходиться від поверхні порівняно не глибоко – 150 м.

Донецька складчаста споруда – складчаста область минулого (утворилась в герцинську епоху горотворення), змінена геологічними процесами наступних епох і даний час проявляє властивості платформенної структури.

Північна частина Кримського півострова лежить в межах Скіфської платформи, яка не має щитів і вкрита великою товщею осадових порід (3000 – 6000 м), тому її ще називають плитою. В її західній частині виокремлюється складчаста зона Добруджі.

На заході невелику територію України займає Західноєвропейська платформа.

На заході і півдні України простягаються ділянки складчастих систем молодої альпійської складчастості. Їх молодість проявляється в сейсмічній активності, правда, на щастя, не дуже великій. Це Карпатська складчаста область (на заході) і складчаста система Кримських гір (на півдні). В межах цих областей гірські породи зім'яті в складки.

 Слідуючи закономірності, цим територіям відповідають прогини кристалічного фундаменту, заповнені товщею осадових порід.

 Відповідність

 тектонічних структур  формам рельєфу:

Причорноморська западина- Причорноморська низовина

Український щит- Придніпровська височина

Волино-Подільська плита, Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина- Поліська низовина

Волино-Подільська плита, Український щит -Подільська височина

Донецька складчаста споруда- Донецька височина

Воронезький масив- Середньоросійська височина

Дніпровська-Донецька западина- Придніпровська низовина

Складчасті споруди альпійського горетворення Карпатські та Кримські гори.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал параграфа 15 с.77-81

Письмово виконати завдання 7 с.81

Письмово виконати 

 «Експрес-тести»

1. Наука, що вивчає рельєф:

а) геологія;

б) геоморфологія;

в) мінералогія;

г) стратиграфія.

2. Чинники, що мали вирішальний вплив на формування і поши¬рення основних типів і форм рельєфу на території України в ан¬тропогені:

а) вулканізм;

б) ерозія;

в) неотектонічні рухи;

г) господарська діяльність людини.

3. Форми рельєфу, на формування яких вплинули внутрішні сили Землі:

а) тектогенні форми рельєфу;

б) техногенні форми рельєфу;

в) еолові форми рельєфу;

г) льодовикові форми рельєфу.

4. Територія України, в межах якої поширені льодовикові форми рельєфу:

а) Кримські гори;

б) Причорноморська низовина;

в) Донецький кряж;

г) Українські Карпати.

5. Форми рельєфу, що належать до водно-ерозійних:

а) річкові долини;

б) зсуви;

в) дюни;

г) насипи.

6. Назва процесу руйнування гірських порід водою, льодом та вітром:

а) абразія;

б) денудація;

в) вивітрювання;

г) карст.

                            11.11.22

Тема уроку " Геологічна будова"

Геологічна будова території показує речовинний склад земної кори як результат її тривалого розвитку протягом геологічного часу. Поширення різних за віком гірських порід, що утворилися в різні геологічнні ери, можна простежити за геологічною картою. На ній певними кольорами показують, які гірські породи виходять на денну поверхню, якщо умовно зняти чохол із наймолодших відкладів четвертинного віку, що тапляються майже повсюдно. Для кращого розуміння карти колори продубльовані індексами, записаними латинськими літерами. Кожний геологічний період позначають певним індексом, загальновживаниму всьому світі. Тому геологічна карта є зрозумілою для фахівців усіх країн.

За гірськими породами можна прочитати історію кожної території. Гірські породи розкажуть, коли наступало та відступало море, формувалися гори і рівнини, сухим чи вологим був клімат, у який час і які живі істоти заселяли місцевість. Усе це не лише цікаво, а й украй необхідно для пошуків корисних копалин.

2. Неотектонічні рухи.

Неотектонічні рухи – коливання земної кори упродовж неогенового та четвертинного періодів, тобто протягом останіх 25-30 млн років ( записати в зошит)

Платформні ділянки зазнали повільніх вертикальних коливань із розмахом 300-500 м. У наслідок цього частина території заливалася мілким морем, на дні якого відкладалися неогенові вапняки, піски, глини. Найпотужніші їх відклади знаходять у Причорноморській западині та Передкарпатському прогині. На мілководді існували корали, які утворили берегові рифи. Після відступу моря вони лишилися в сучасному рельєфіяк пасмо Подільські Товтри. Найактивніші неотектонічні рухи розмахом 800-1200 м призвели до формування складчастих споруд Карпат і Кримських гір. Унаслідок зсування літосферних плитвони вони піднялися з морського дна. Землетруси тут трапляються й донині. Епіцентри найінтенсивніших поштовхів формуються на межі Південних і східних Карпат на території Румунії- так звана зона Вранча. Завдяки значним глибинам ( 80- 190) і силі поштовхів землетруси проявляються на великій території Європи : від Греції до Фінляндії. В Україні поштовхи від зони Вранча найвідчутніші в Одеській області. Другим осередком землетрусів є дно Чорного моря буля узбережжя Криму, де відбувається опускання південої затонулої частини Кримської гірської споруди. З просуванням на схід і північ від зазначених районів сила землетрусів в Україні зменшується.Горотворення в минулому супроводжувалося активним вулканізмом. Нині в Україні існують згаслі вулкани . Активний вулканізм проявляється лише у формі грязьових вулканів на Керченськомупівострові в Криму, але вони не мають нічого спільного з тектонічними процесами. Їх тут відомо понад 50 , однак більшість уже згаслі. Наявність грязьових вулканів свідчить про поклади в земній корі пиродного газу та нафти.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 16 с.82-85

Письмово виконати завдання "Шукайте в інтернеті" на с.85

Географія за 03.02

Практична робота 8

Порівняльний аналіз різних типів грунтів України.

Мета: порівняти особливості різних типів грунтів України.

Обладнання: підручник, атлас ,додаткові джерела інформації.

                 Хід роботи

Далі виконуєте по завданню на с. 159. 

Характеристику грунтів знаходите на с.158.

У роботі спочатку перераховуєте всі запропоновані типи грунтів , а потім характеризуєте кожен з них за планом 2 завдання практичної роботи. Потім роботу завершуєте висновком 

Географія за 08.02

Тема уроку " Рослинність України"

Уважно прочитайте текст параграфа 34 с. 163-168.

Ознайомтесь із різноманітністю рослинності України с.163-164

Знайдіть та запишіть у зошит рослини релікти с. 163 ,1 абзац.;

рослини ендеміки с. 163, 2 абзац.

Прочитайте про цікаві факти стосовно теми "Рекорди України" с. 163

Проаналізуйте карту рослинності на малюнку 123 с.164

Письмово виконайте завдання до карти

Розгляньте малюнки про рослинні угруповання України. Опишіть рослинне угруповання нашої місцевості - мішаний ліс ( письмово)

Назвіть 15 видів рослин ( дерева , кущі , трави ) мішаного лісу.

Ознайомтесь із використанням рослинних ресурсів людиною с 166 та їх охороною. Підготуйте повідомлення про рідкісні рослини України

Географія за 15.03

Тема уроку " Азовське море"

Уважно прочитайте текст параграфа 45 с.214-217

Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 217

Виконайте тестові завдання 

Географія за 17.03

Тема уроку " Використання природно - ресурсного потенціалу України. Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення України ".

Уважно прочитайте текст параграфа 46 с. 218-222.

Проаналізуйте секторну діаграму на с. 218, запишіть, які види природних ресурсів становлять найбільшу частку у структурі природно - ресурсного потенціалу України. Проаналізуйте схему на с. 219 "Основні види забруднення довкілля", намалюйте її у зошит.

Проаналізуйте карту "Умови проживання населення у зв'язку з геологічною ситуацією "на с. 221 та дайте відповіді на запитання 1-3 до карти 

Усно дайте відповіді на запитання 1-4 с. 222.

Письмово виконайте завдання 5 с.Географія за 17.03

Тема уроку " Використання природно - ресурсного потенціалу України. Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення України ".

Уважно прочитайте текст параграфа 46 с. 218-222.

Проаналізуйте секторну діаграму на с. 218, запишіть, які види природних ресурсів становлять найбільшу частку у структурі природно - ресурсного потенціалу України. Проаналізуйте схему на с. 219 "Основні види забруднення довкілля", намалюйте її у зошит.

Проаналізуйте карту "Умови проживання населення у зв'язку з геологічною ситуацією "на с. 221 та дайте відповіді на запитання 1-3 до карти 

Усно дайте відповіді на запитання 1-4 с. 222.

Письмово виконайте завдання 5 с. 222 222

Географія за 22.03

Тема уроку " Моніторинг навколишнього середовища. Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля"

Уважно прочитайте текст параграфа 47 с. 223-227

Проаналізуйте схему " Види моніторингу довкілля" с. 223 та замалюйте її у зошит. 

Дайте відповідь на запитання: 

1 .що таке моніторинг?

2.які вам відомі напрями раціонального природокористування?

3 . Що таке рециклінг?

Усно дайте відповіді на запитання 1-6 с. 227

Письмово виконайте творче завданн 

Географія за 22.03

Тема уроку " Моніторинг навколишнього середовища. Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля"

Уважно прочитайте текст параграфа 47 с. 223-227

Проаналізуйте схему " Види моніторингу довкілля" с. 223 та замалюйте її у зошит. 

Дайте відповідь на запитання: 

1 .що таке моніторинг?

2.які вам відомі напрями раціонального природокористування?

3 . Що таке рециклінг?

Усно дайте відповіді на запитання 1-6 с. 227

Письмово виконайте творче завдання 7 с. 227я 7 с. 227

Географія за 24.03

Природно - заповідний фонд України. Національна екологічна мережа "

Уважно прочитайте текст параграфа 48 с. 228-232

Знайдіть визначення поняття" охорона природи ", запишіть у зошит та запам'ятайте його.

Опрацюйте текст параграфа про національну екологічну мережу с. 228-231.

Випишіть у зошит типи природоохоронних територій України.

Запишіть назви біосферних заповідників України , знайдіть їх на карті.

Усно дайте відповіді на запитання 1-6 с.232

Виконайте завдання практичної роботи 10 с. 232. Виконайте завдання для самоконтролю навчальних  

Географія за 05.04

Тема уроку " Кількість населення в світі та Україні. Чинники, що впливають на кількість населення, природний рух, міграції. Дослідження П. Чубинського. Демографічна політика".

Уважно прочитайте текст параграфа 49 с.235-239

Проаналізуйте секторну діаграму на с. 235- розподіл населення світу за регіонами, запишіть у зошит найбільш заселені регіони світу . Проаналізуйте таблицю 8 с. 235. Дайте відповідь на запитання:як змінюється кількість населення світу в часі?

Проаналізуйте Мал 188 с.236 та запишіть у зошит 5 країн з найбільшою кількістю населення світу.

З'ясуйте, які чинники впливають на кількість населення світу с.236-237.

Знайдіть значення терміну" демографічний вибух", запишіть у зошит та запам'ятайте.

Проаналізуйте Мал 190 та з'ясуйте чи змінилась кількість населення в Україні в часі, з'ясуйте причини цього явища.

Підготуйте повідомлення про дослідження П. Чубинського. Письмово виконайте завданняГеографія за 05.04

Тема уроку " Кількість населення в світі та Україні. Чинники, що впливають на кількість населення, природний рух, міграції. Дослідження П. Чубинського. Демографічна політика".

Уважно прочитайте текст параграфа 49 с.235-239

Проаналізуйте секторну діаграму на с. 235- розподіл населення світу за регіонами, запишіть у зошит найбільш заселені регіони світу . Проаналізуйте таблицю 8 с. 235. Дайте відповідь на запитання:як змінюється кількість населення світу в часі?

Проаналізуйте Мал 188 с.236 та запишіть у зошит 5 країн з найбільшою кількістю населення світу.

З'ясуйте, які чинники впливають на кількість населення світу с.236-237.

Знайдіть значення терміну" демографічний вибух", запишіть у зошит та запам'ятайте.

Проаналізуйте Мал 190 та з'ясуйте чи змінилась кількість населення в Україні в часі, з'ясуйте причини цього явища.

Підготуйте повідомлення про дослідження П. Чубинського. Письмово виконайте завдання 4 с.239 4 с.239