2020-2021 навчальний рік
12.01.21.
Тема " Клімат та води суходолу встралії"
Опрацювати матеріал параграфа 27 с.106-110. За малюнком 73 с.108 " Кліматичні діаграми поясів Австралії"- визначити типи клімату Австралії Завдання виконувати по типу практичних робіт по визначенню типів клімату Африки та Південної Америки, тобто проаналізувати кожну діаграму і визначити тип клімату. Завдання виконуйте в робочих зошитах.
Усно відповідати на запитання 1-4 с.110. Позначити на контурній карті номенклатуру с.110 ( річки та озера Австралії). Виписати в словник термін " Ерік". Його визначення на с.109 1 абзац. Бажаю успіхів.
14.01.21
Тема " Унікальність рослинності та тваринного світу Австралії. Природні зони. Зміна природи материка людиною. Найвідоміші об'єкти Австралії, віднесені до Світової спадщини ЮНЕСКО."
Опрацювати матеріал параграфа 28 с.110-113.
Позначити на контурній карті номенклатуру (пустелі Австралії ) с.112.
Усно відповідати на запитання 1-4 с.112.
Письмово підготувати повідомлення про один з об'єктів Австралії, занесений до списку світової природної спадщини ЮНЕСКО.
19.01.21
Тема " Населення Австралії , його склад та розміщення. Австралія - країна - материк. Україна Австралія ".
Опрацювати матеріал параграфа 29 с 113-116.
Позначити на контурній карті номенклатуру : державу Австралія та її столицю місто Канберра.
Усно відповідати на запитання 1 -6 с.116.
Підготувати цікаві факти про тварин Австралії.
Підготувати повідомлення про австрійських аборигенів.
21.01.21
Тема" Географічне положення Антарктиди. Антарктида й Антарктика. Дослідження материка. Українська дослідна станція " Академік Вернадський". Міжнародний статус материка. "
Опрацювати матеріал параграфа 30 с 117- 121.
Позначити на контурній карті номенклатуру с.121( моря ,півострів та наукові станції Антарктиди ).
Завдання : дослідити роль українських учених у сучасному вивченні Антарктиди за даними інтернету (письмово ).
Усно відповідати на запитання 1-4 с.121.
16.02.21.
Тема"Природні зони ,вертикальна поясніть Північної Америки"
Перегляньте текст параграфа 36 та матеріал блогу.
Тема нашого сьогоднішнього уроку: Природні зони Північної Америки. Висотна поясність. Сьогодні ми з вами здійснимо подорож Північною Америкою та її природними зонами. Дізнаємось про її тваринний і рослинний світ.
Північна Америка – материк у Західній півкулі, на півдні з’єднується з Південною Америкою, кордон із якою проходить по Панамському каналу, Північна Америка омивається із сходу Атлантичними океаном, із заходу – Тихим, із півночі – Північним Льодовитим. Береги материка порізані безліччю заток, а на півночі і півдні до нього примикає безліч островів. Це все нам відомо з попередніх уроків.
Наступним нашим кроком у вивченні особливостей материка Північна Америка є природна зональність.
Одного погляду на карту природних зон достатньо для того, аби помітити, що розміщення природних зон у Північній Америці має деякі особливості і відрізняється від їхнього розміщення на материках, вивчених раніше. Чим обумовлені ці особливості та які характерні риси властиві природним зонам материка, ви визначатимете і познайомитись на сьогоднішньому уроці.
Завдання. За картами атласу з’ясуйте, які природні зони представлені на території Північної Америки. У чому полягає незвичайність розміщення окремих природних зон материка
Висновки. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Значні площі в західній частині материка займають області висотної поясності.
На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги витягнуті із заходу на схід, а от лісостеп, степ і пустелі в середній і південній частині — із півночі на південь.
«Незвичайне» розташування природних зон у Північній Америці пояснюється переважно значним впливом азональних чинників: рельєфу, океанів, особливістю обрисів континенту.Зона арктичних пустель
Більша частина острова Гренландія та острови Канадського архіпелагу розташовані у зоні арктичних пустель. Ці райони вкриті материковими льодовиками та практично позбавлені ґрунтів і рослинності. У довгу полярну зиму температури повітря тут знижуються до -40...-50 °С, які в поєднанні із сильними вітрами створюють дуже суворі умови життя. На сході зони величезні простори зайняті крижаними, а на заході — кам’янистими пустелями. Влітку лише в окремих місцях на кам'янистому ґрунті можна побачити бідні мохи та лишайники.
Життя тварин — тюленів, моржів, білих ведмедів — пов’язане з морем. У водах полярних морів багато видів риб. На суходолі зустрічаються полярні лисиці, зайці, лемінги. На крутих скелястих берегах можна побачити пташині базари.
Тундра
Північне узбережжя північної Америки та прилеглі до нього острови — це зона тундри, тобто безлісі площі субарктичного поясу. Мінімальні температури тут зберігаються протягом більшої частини року а через вічну мерзлоту ніколи не відтають ґрунти.
У тундрі поширені болота й озера. Із рослинності характерні мохи й лишайники, болотні трави, деякі чагарники й карликові дерева. У лісотундрі з’являються хвойні дерева — ялина, бальзамічна туя, а на півдні — модрина. На лишайникових пасовищах пасуться олені карибу, із хижаків живуть песці, полярні вовки; на озерах і на океанському узбережжі гніздиться безліч птахів.
На південь тундра переходить у рідколісся – лісотундру, яка змінюється хвойними лісами.
Тайга
Хвойні ліси помірного поясу називають тайгою. Вони простягаються широкою смугою на півночі помірного пояса від Кордильєр до Атлантичного океану, а також на західному узбережжі материка приблизно між 40 і 60° пд. ш. В умовах суворої сніжної зими і прохолодного літа утворюються підзолисті ґрунти на них ростуть хвойні ліси з чорної і білої ялини, бальзамічної ялиці, сосни й модрини. У лісах живуть багато тварин: ведмеді, вовки, лисиці, рисі, олені, цінні хутрові звірі – єнот, ондатра, бобер, норка.
Площі тайгових лісів за останні десятиліття значно скоротилися у зв’язку з промисловою вирубкою цінних порід дерев. Серйозних збитків тваринному світу тайги завдають мисливські промисли. У західній частині тайгової території часто трапляються лісові пожежі.
У міру просування на південь відбувається порушення широтного простягання природних зон: у східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у змішані, поширені в області Великих озер і в басейні річки Св. Лаврентія, а в середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом.
Змішані та широколисті ліси
У змішаних лісах на сірих лісових ґрунтах разом із хвойними ростуть широколисті дерева, серед яких поширені береза, ясен, в’яз,бук, липа і, звичайно, клен — прикраса американських лісів. Їх нараховують близько семи видів. Завдяки різнобарвному листю клени надають лісам особливої краси. Кленовий лист є символом Канади і зображений на державному прапорі цієї країни.
У східній частині материка лежать широколисті ліси, які займають майже всі Аппалачі та рівнини аж до півдня від Великих озер. Ці ліси ростуть в умовах вологого м’якого клімату на бурих лісових ґрунтах і належать до найбагатших на земній кулі. Тут поширені дуби, липи, клени, тюльпанове дерево, магнолії, чорний горіх, західний платан. Багато фруктових дерев: дикі яблуні, груші,вишні.
Степи та лісостепи
На південь від тайги і на захід від мішаних і широколистих лісів, у районах із недостатньою кількістю опадів (400-500 мм), розташовані лісостепи й степи. У Північній Америці їх називають преріями. Колись вони були вкриті високими травами — ковилою й іншими злаками. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше, тому рослинність стає біднішою. Тут багаті й родючі чорноземні та каштанові ґрунти. Серед тварин численними є гризуни – бабаки, ховрахи, лучні собаки. З плазунів є тут гримучі змії, гадюки.
Перемінно-вологі ліси
На північному узбережжі Мексиканської затоки на Примексиканській та Приатлантичній низовині, на півострові Флорида поширені перемінно-вологі ліси на червоноземних і жовтоземних ґрунтах. Вони не менш багаті, ніж широколисті, чому сприяє теплий мусонний субтропічний клімат. У лісах переважають сосна, дуб, магнолія, бук, багато ліан, карликова пальма, болотний кипарис. У субтропічних лісах багато різноманітних птахів, наприклад, карликовий папуга, білодзьобий дятел, ібіс, фламінго й пелікани. У водоймах поширені великі алігаторові черепахи, алігатори,а з великих звірів — видра, ондатра.
Пустелі й напівпустелі
Пустелі і напівпустелі Північної Америки займають окремі простори на узбережжі Тихого океану й між хребтами Кордильєр. Вони характеризуються сухістю клімату, інтенсивним фізичним вивітрюванням, засоленістю ґрунту й слабким розвитком рослинності.
Рослинний покрив складається із заростей чорного полину і лободи. Рослинний покрив пустель субтропічного пояса набагато різноманітніший. Тут поширені сукуленти — кактуси, юки, агави, зустрічаються акації. Серед тварин багато видів гризунів, ящірок, змій і птахів. Зустрічаються і представники південноамериканської фауни — броненосці, ягуари і пума. На висотах близько 900 м у між гірських котловинах Кордильєр розташована Пустеля Сонора — одна з найкрасивіших на Землі. Як і в більшості пустель, поверхня Сонори пересічена руслами висохлих річок. Але головна її особливість — кактуси. Різні види кактусів цвітуть від квітня до вересня.
Висновки. У Північній Америці багатий тваринний і рослинний світ, різноманітні ґрунти. Великі площі зайняті лісами. Природа Північної Америки значно змінена. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу.
3. Вертикальна поясність у горах материка
Висотна поясність у Кордильєрах визначається висотою гір та їх положенням у кліматичному поясі. На північному заході в Кордильєрах Аляски, нижні частини гір укриті хвойними лісами до 1000 – 1500 м, вище починається гірська тундра, сніги та льодовики. У межах помірного поясу Кордильєри сягають найбільшої ширини. Саме тут спостерігається найбільше розмаїття природних умов. На схилах високих хребтів поширені пояси гірських соснових лісів, хвойних рідколісь та альпійських луків. Низькі берегові хребти вкриті реліктовими лісами з секвої та дугласії, які постраждали через вирубки та пожежі. У внутрішніх частинах Кордильєр помірного поясу поширені напівпустельні ландшафти.
В Аппалачах чітко виділяються чотири висотних пояси: широколисті ліси з переважанням каштану в передгір’ях, їх змінюють мішані ліси (характерні дерева — цукровий клен та жовта береза,з хвойних — ялина, ялиця, сосна); вище до висоти 1500–2000 м — хвойні ліси з ялини та ялиці.
Отже, Вертикальна поясніть у горах материка визначається висотою гір та їхнім географічним положенням
Виконайте завдання :
1) нанесіть на контурну карту межі природних зон Північної Америки.
2) знайдіть в тексті підручника визначення терміну "чапараль" , випишіть та вивчіть його значення.
3) підготуйте повідомлення про одну тварину на вибір зони тундра.
22.04.21
Завдання для контрольної роботи за 2 семестр.
Виберіть правильні відповіді.
1. Найхолодніший з океанів:
А) Тихий; Б) Індійський; В) Північний Льодовитий.
2. Крайня південна точка Африки – мис:
А) Альмаді; Б) Голковий; В) Доброї Надії.
3. Материк Австралія знаходиться у півкулі:
А) Північній; Б) Західній; В) Південній; Г) Східній.
4. Екватор перетинає у північній частині:
А) Північну Америку; Б) Південну Америку.
5. Останнім з материків було відкрито:
А) Антарктиду; Б) Австралію; В) Африку.
6. Течія Куросіо:
А) тепла; Б) холодна; В) такої течії не існує.
7. Найвища точка (вершина) Африки – це:
А) г. Кенія; Б) г. Тубкаль; В) влк. Кіліманджаро.
8. Найбільший за розміром материк – це:
А) Африка; Б) Євразія; В) Північна Америка.
9. Найдовша річка на земній кулі:
А) Амазонка; Б) Ніл; В) Янцзи.
10. Виберіть з переліку течій ті, що омивають береги Північної Америки:
А) Бразильська; Б) Аляскінська; В) Гольфстрім;
Г) Перуанська; Д) Фолклендська; Е) Каліфорнійська.
11. Материк Євразія омивається водами:
А) двох океанів; Б) трьох океанів; В) чотирьох океанів.
12. Виберіть з переліку форми рельфу, що розташовані у Південній Америці:
А) Амазонська низовина; Б) Анди; В) Кордільєри;
Г) Бразильське плоскогірья; Д) Орінокська низовина; Е) Великі рівнини.
Установіть відповідність між природними зонами та характерними для них тваринами
1. Арктичні пустелі А. Байбак, бізон.
2. Тундра Б. Вівцебик, північний олень
3. Лісостеп, степ В. Білий ведмідь, морж
4. Пустелі, напівпустелі Г. Сарана, черепаха
Установіть відповідність між географічними рекордами Євразії та їхніми назвами.
1. Найбільша висота над рівнем моря А. Байкал
2. Найдовша річка Євразії Б. Аравійський
3. Найбільший острів В. Джомолунгма
4. Найбільший півострів Г. Янцзи
5. Найбільше озеро Д. Калімантан
Установіть назви географічних об'єктів. Відповіді запишіть до таблиці.
№ Визначення географічного об'єкту Назва
1. Внутрішнє море Євразії, яке омиває береги України
2. Найбільший острів, що розташований на півночі Північної Америки
3. Острів Євразії, на якому розташований вулкан Гекла
4. Річка на материку Африка, що є найдовшою річкою в світі
5. Протока, яка з'єднує Північний Льодовитий та Тихий океани
6. Півострів Євразії, на якому розташований мис Челюскін
27.04.21
Тема уроку "Тихий океан. Географічне положення. Острови в Тихому океані, їх походження і природні особливості. Рельєф дна. Клімат і води".
Уважно прочитайте текст параграфа 54 с 207.
Установіть особливості географічного положення Тихого океану.
Знайдіть на карті атласу моря океану, випишіть їх в зошит та позначте на контурній карті.
Ознайомтесь з історією дослідження Тихого океану Магелланом, Куком та іншими дослідниками.
Уважно розгляньте малюнок 140 с.208 "Рельєф дна Тихого океану". Знайдіть западини Північно-Східну, Південну; Східнотихоокеанське підняття. Позначте на контурній карті ці географічні об'єкти.
Випишіть терміни на с. 209, вивчіть їх значення.
Завдання: прочитайте текст параграфа 54с.207-209 до органічного світу.
Письмово підготувати повідомлення про Тихоокеанське вогняне кільце за допомогою додаткових джерел інформації.
29.04.21
Тема уроку" Органічний світ і природні ресурси Тихого океану Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків "
Органічний світ Тихого океану.
Тихий океан надзвичайно багатий на живі організми, загальна кількість яких становить понад 50 % усього живого, що є у Світовому океані. Це по¬яснюється його значними розмірами, різноманіттям природних умов і три¬валою геологічною історією. У зміні флори і фауни океану добре виражена зональність.
Дно Тихого океану вкривають щонайменше 4 тис. видів водоростей і 29 видів морської трави. У холодних і помірних водах інтенсивно розви¬ваються бурі водорості, особливо з групи Ламінарієві. Ці великі морські во¬дорості людина вживає як їжу і використовує на корм худобі.
Ресурси Тихого океану.
Тихий океан та його моря — це унікальна природна лабораторія, багатс¬твами якої здавна користуються люди. Це насамперед біологічні ресурси океа¬ну — риби та тварини, ракоподібні та молюски, водорості.
У Тихому океані в приполярних широтах полюють на тюленів, моржів, морських котиків тощо. Через хижацьке знищення кількість видів цих тва¬рин зменшується. Сьогодні виловлювання китів суворо обмежене.
Тихий океан багатий на мінеральні ресурси. На шельфі океану розробля¬ються родовища руд олова, марганцю, кобальту та інших металів, видобу¬вають нафту та природний газ. На глибині від 100 до 7 тис. м дно океану за¬сіяне залізо-марганцевими конкреціями — «кульками» діаметром 5—10 см, які містять до 30 різних елементів: марганець, залізо, нікель, мідь, кобальт тощо.
Енергетичні ресурси Тихого океану великі та різноманітні. Це — енергія течій, припливів, хвиль, вітру, перепадів температур на глибинах. Напри¬клад, у Японії понад 300 буїв і маяків живляться електроенергією хвилевих станцій. У Японському морі та поблизу Гавайських островів працюють тер¬мальні електростанції, які використовують як джерело енергії різницю тем¬ператур води на поверхні та в її товщі. Загалом ці ресурси використовуються поки що мало.
Екологічні проблеми Тихого океану.
Активна господарська діяльність призвела до сильного забруднення де¬яких районів океану. Це води поблизу Японських островів та західного уз¬бережжя Північної Америки. У портах та місцях видобування корисних копалин води забруднюються шкідливими хімічними речовинами. Річки, у долинах яких розкинулися поля, виносять в океан залишки мінеральних добрив та отрутохімікатів. Течіями шкідливі речовини розносяться по всьо¬му океану. Унаслідок інтенсивного промислу за останні роки запаси багатьох найважливіших риб зменшилися до крайньої межі. Забруднення океану на-фтопродуктами призводить до утворення на поверхні води нафтової плівки, яка не пропускає сонячних променів та порушує газообмін між океаном та атмосферою і, найстрашніше, ця плівка потрапляє на пір'я птахів, шкіру тварин, вкриваючи їх суцільним шаром, унаслідок чого відбувається масова загибель живих організмів.
Уважно прочитайте текст параграфа 54 с.210-212.
Завдання :дослідіть, використовуючи різноманітні джерела інформації та карти атласу, як змінюється органічний світ Тихого океану залежно від кліматичного поясу.
06.05.21
Тема уроку: Атлантичний океан ".
Прийом «Практичність теорії»
На попередніх уроках ви дізналися про особливості природи найбільшого та найдавнішого океану нашої планети — Тихого.
Однак задовго до тих часів, коли європейці перетнули цей океан, вони плавали водами Атлантичного океану, який і в наші дні посідає провідне місце у світовому судноплавстві. Атлантичний океан найбільш досліджений серед усіх океанів, але й найбільш забруднений через інтенсивну господарську діяльність. Він відіграє значну роль у формування клімату Європи, зокрема нашої країни. Установити природні особливості Атлантики вам допоможуть знання та навички складання характеристики Тихого океану, яких ви набули на попередніх уроках. Для дослідження Атлантичного океану ми скористаємося одним з важливих наукових методів пізнання — порівнянням.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Географічне положення
Завдання
1) За картами атласу визначте особливості географічного положення Атлантичного океану.
2) Порівняйте географічне положення Атлантичного та Тихого океанів.
Географічне положення Атлантичного океану
Особливості географічного положення
Площа, млн км² 91,7 (майже вдвічі менший за Тихий океан)
Положення щодо екватора, нульового меридіана, материків, та інших океанів Простягається в меридіональному напрямку від субарктичних широт до берегів Антарктиди. У центральній частині материк перетинає екватор, у східній — нульовий меридіан. Омиває береги п’яти материків: Євразії, Африки, Північної та Південної Америки, Антарктиди.
На півночі Атлантичний океан сполучається з Північним Льодовитим океаном, на півдні — з Індійським та Тихим океанами. Завдяки будівництву каналів потрапити з Атлантики в інші океани можна й коротшим шляхом: в Тихий океан — через Панамський канал, в Індійський — через Суецький
Особливості берегової лінії: моря, затоки, протоки, острови Берегова лінія сильно порізана в Північній півкулі, особливо на сході: тут розташовано багато внутрішніх морів. На американському узбережжі Атлантичний океан заглиблюється в материк, утворюючи затоки Св. Лаврентія та Мексиканську. Третя велика затока — Біскайська — розташована біля берегів Європи, четверта — Ґвінейська — обмежена берегами Африки. Найбільші острови: Великобританія, Ірландія, Ісландія, Куба, Гаїті, Пуерто-Ріко, Ньюфаундленд
Висновок 1. Порівняно з Тихим, Атлантичний океан менший за площею, має видовжену форму, значно менше островів. Як і Тихий, Атлантичний омиває береги п’яти материків.
2. Рельєф дна
Завдання
1) Зіставте карти та виявіть закономірності розташування основних форм рельєфу дна Атлантичного океану.
2) Порівняйте рельєф дна Атлантичного океану з рельєфом дна Тихого океану.
Атлантичний океан за віком відносно молодий. Утворення Атлантичного океану почалося після розколу Гондвани. Розширення океану триває й донині.
Добре розвинений шельф (8,5 % усієї площі дна), що створює сприятливі умови для видобування корисних копалин. Найбільш глибокі райони океану лежать біля його західних берегів. Найглибші глибоководні жолоби Пуерто-Ріко (8742 м) та Південно-Сандвічевий жолоб (8228 м).
Важливий елемент дна Атлантики — великий підводний Середи нно-Атлантичний хребет, який простягнувся посередині океану з півночі на південь майже на 17 тис. км. За формою він нагадує латинську літеру S і має ширину понад 1 тис. км. Це порівняно молода гірська споруда із різко вираженою сейсмічною діяльністю та слідами підводних вивержень на поверхні. Серединно-Атлантичний хребет поділяється на дві частини — Північноатлантичний і Південноатлантичний.
Висновок 2. Рельєф дна Атлантичного океану, порівняно з Тихим, не такий складний. Характерними ознаками дна є широкий шельф, невелика кількість глибоководних жолобів, паралельне відносно берегів розташування серединно-океанічного хребта.
3. Клімат та особливості водних мас
Завдання. Установіть:
1) У яких кліматичних поясах розташований Атлантичний океан.
2) Які ознаки клімату властиві його різним частинам.
3) Порівняйте клімат Атлантичного океану з кліматом Тихого океану.
Атлантичний океан перетинає майже всі кліматичні пояси, тому його кліматичні умови досить різноманітні.
Найширша частина океану, на відміну від Тихого, лежить у тропічних та помірних широтах. З обох тропічних областей високого тиску в напрямку екваторіальних широт дмуть постійні вітри — пасати. У північній тропічній частині влітку й восени зароджуються тропічні циклони, які нерідко переходять в урагани. Найбільше їх над Карибським морем та Мексиканською затокою.
У помірних широтах Атлантики панують західні вітри. Найбільшої сили вони досягають у помірних широтах Південної півкулі. У полярних широтах кліматичні умови Атлантичного океану формуються під впливом Північного Льодовитого океану на півночі та Антарктиди на півдні. Тут трапляється велика кількість айсбергів і дрейфної криги.
Властивості водних мас океану пов’язані з особливостями його клімату. У розподілі солоності та температур поверхневих вод спостерігається аналогічна Тихому океану широтна зональність. Проте середні значення температур нижчі за середні температурні показники Тихого океану через охолоджувальний вплив Північного Льодовитого океану та Антарктики.
Течії в Атлантиці, на відміну від Тихого океану, спрямовані не за широтою, а субмеридіонально, що пояснюється видовженою формою океану. На відміну від Тихого океану, в північній частині океану трапляються численні айсберги та плавуча крига. Течії виносять ґренландські айсберги у відкритий океан навіть до 40° пн. ш.
Висновок 3. Географічне положення Атлантичного океану визначає формування різноманітних кліматичних умов. Видовжена форма океану, більший вплив материків та широке сполучення з Північним Льодовитим океаном визначає певні відмінності в розподілі температур, характері течій тощо.
4. Органічний світ океану
Як і в Тихому океані, у розподілі органічного життя океану чітко виділяється зональність.
У водах полярних широт навесні та влітку бурхливо розвивається планктон, яким живиться криль — маленькі ракоподібні завдовжки 1–15 см. Вони живляться планктоном, а самі є їжею для китів, тюленів, риб, кальмарів. Багаті на живі організми води Південної Атлантики приваблюють китів, які, долаючи відстань у 3 тис. км, припливають улітку з тропічних широт, щоб народити тут потомство.
У помірних широтах відбувається активне змішування різних водних мас, що сприяє глибокому перемішуванню води, скупченню риби. Особливо багаті на живі організми Північне та Балтійське моря. Тут із давніх часів виловлюють камбалу, тріску, скумбрію, оселедець.
У тропічних областях найбільш багаті на життя води холодних течій — Канарської та Бенґальської. Щільність планктону тут сягає 16 тис. особин на 1 метр води. Серед них багато літаючих риб, рачків, кальмарів, восьминогів, акул. Промислове значення мають макрелі, тунець, сардини, анчоуси. Для тропіків і субтропіків океану характерні корали, особливо багато їх у Сарґасовому морі.
У теплих прибережних водах Мексиканської затоки живе ламантин. Живиться прісноводними рослинами, тому їх ще називають морськими коровами. Перебувають на межі зникнення.
В екваторіальних водах Атлантичного океану високі температури сприяють бурхливому розвитку діатомових водоростей, які надають воді зеленого або буро-зеленого забарвлення. Тут багато риби, морських черепах, акул, медуз, каракатиць, далеко в океан із потужними потоками великих річок «мандрують» прісноводні риби.
Висновок 4. Органічний світ Атлантичного океану за кількістю видів значно поступається Тихому океану через його геологічну молодість. Проте в кількісному відношенні океан багатий на організми, життя яких пов’язане насамперед із широким розвитком шельфу.
5. Використання ресурсів океану
Завдання
1) Прочитайте тест параграфа «Використання ресурсів океану»
2) З’ясуйте: види господарської діяльності в Атлантичному океані (перший учень); екологічні проблеми, що виникли через активне господарське освоєння океану (другий учень).
3) Зробіть висновок про інтенсивність господарської діяльності в океані та її наслідки.
Висновок 5. Атлантичний океан посідає перше місце серед океанів за ступенем господарського освоєння, що спричиняє загострення екологічних проблем.
ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Практична робота
Завдання. Позначте на контурній карті підводні хребти: Північноатлантичний, Південноатлантичний; моря: Карибське, Сарґасове, Балтійське, Північне, Середземне, Чорне, Азовське, Уеделла; затоки: Мексиканська, Св. Лаврентія, Ла-Плата, Біскайська, Ґвінейська; півострови: Лабрадор, Флорида, Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський; острови: Великобританія, Ірландія, Ісландія, Куба, Гаїті, Пуерто-Ріко, Ньюфаундленд; течії: Ґольфстрім, Північноатлантична, Канарська, Лабрадорська.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати параграф підручника.56
2. скласти власний план заходів щодо поліпшення екологічного стану Атлан
2022-2023 навчальний рік
07 .09.22
Тема уроку " Джерела географічної інформації про материки та океани".
Джерела географічної інформації
Вивчення окремих материків й океанів виконують тими ж методами, що й вивчення Землі загалом, тільки цілеспрямовані на певну її ділянку.
Метод — це конкретний спосіб вивчення того чи іншого явища чи предмета.
Геоінформаційні системи (ГІС) — особливі джерела інформації, утворені як комплекс електронних географічних карт (зокрема і тривимірних моделей місцевості), текстової інформації, діаграм, графіків тощо, для найповнішого відображення кількісних і якісних показників певної території.
Значення знань про материки й океани для людини
Особливості природи материків визначають особливості мешкання й господарської діяльності людини. Знання про океани визначають прогнозування кліматичних змін, використання їхніх ресурсів, транспортних, рекреаційних можливостей.
✵ Уважно розгляньте малюнок 3 на с.9 та прочитайте текст с.8-9 " карти материків і океанів , їх класифікація"
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа 2 с.7-10
Виписати які бувають карти за охопленням території ,
за змістом і призначенням ,
за масштабом.
09.09.22
Тема уроку " Куляста форма Землі та її географічні наслідки"
Геóїд — форма Землі, визначена з використанням рівня моря та уявним його продовженням під земною поверхнею, за умови збереження рівня гравітаційного потенціалу.
Земля має два головні рухи: добовий — навколо її уявної осі, і річний — навколо Сонця.
Є чотири основних положення Землі під час руху навколо Сонця: весняне й осіннє рівнодення, зимове і літнє сонцестояння. Весняне й осіннє рівнодення бувають відповідно 21 березня і 23 вересня. Під час літнього сонцестояння (22 червня) на північну половину Землі сонячне проміння падає під більшим кутом. Полудневе Сонце в цей день стоїть у зеніті на північному тропіку; у Північній півкулі тоді літо, а в Південній півкулі — зима. Там у цей час проміння падає на земну поверхню похиліше. Під час зимового сонцестояння (22 грудня) положення Землі прямо протилежне її положенню під час літнього сонцестояння.
Пояси освітлення - це смуги ,що різняться висотою полуденного Сонця над горизонтом,тривалістю дня,освітленням та тепловими умовами
Висновок :освітлення і нагрівання Землі залежить від географічної широти ,що ближче до екватора ,то кут падінн сонячних променів більший .
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа 3 с.11-13
Письмово виконати завдання 4 с.13
Виконати завдання на с.13 " Працюємо з картою та атласом"
14.09.22
Тема уроку " Рухи Землі , їх наслідки"
Земля має кулясту форму
1. Сонячні промені падають на Землю прямолінійно , тому округлісь Землі зумовлює те , що що кут падіння сонячних променів здійснюється від екватора до полюсів
2. Нерівномірний розподіл сонячної енергії по широтах , зональність клімату , грунтів , рослинного та тваринного світу
3.виникає сила тяжіння , яка утримує атмосферу , гідросферу , без яких неможливе життя
4 . Виникли природні зони
5 . Утворення значних за розміром материків і океанів - різноманітність природи
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 4 с.13-16
Скласти вікторину на 6 запитань з відповідями до тексту параграфа 4
16.09.22
Тема уроку _ Походження материків та океанів них западин внаслідок руху літосферних плит"
Вся наша планета складається з 7 найбільших літосферних плит та ще є і маленькі. літосферні плити рухаються, причому з різною швидкістю в різних частинах Землі. Так, посередині Атлантичного океану плити розсуваються зі швидкістю 1-2 см/рік. А плита океанічна Наска, що Тихому океані, насувається на Південно-Американську плиту зі швидкістю 6 см/рік!
Ви пам’ятаєте, що земна кора буває двох типів: океанічна та материкова. Океанічна – тонша, а материкова – товстіша. До чого призводить їх зіткнення? (океанічна занурюється під континентальну, тому вздовж тихоокеанського берега південної Америки проходить глибоководний жолоб, а на самому материку виникають складки – гори Анди.
Спершу всі континенти були одним монолітом – Пангея («Пан» - «вся», «Гея» - «Земля», гр.). Далі цей моноліт розколовся на дві частини: у північній півкулі – Лавразія, у південній – Гондвана. Сталося це 180 мільйонів років тому назад. А ще 120 мільйонів років потому (65 мільйонів років тому назад) – утворилося аж шість континентів та чотири океани! Отже, виходить, що в майбутньому континенти знову змінять своє положення? До якого часу вони продовжуватимуть рухатися?
5Вертикальні рухи Землі
Крім горизонтальних рухів, як ви вже знаєте, є і вертикальні рухи земної кори.
Ділянка землі, яка опускається, називається ГРАБЕН (Грабен – (нім. graben, букв. рів, канава) – ділянка земної кори, що опустилась по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок), а ділянка земної кори, що піднялася, - ГОРСТ (Горст – (нім. horst, букв. гніздо)- ділянка земної кори, обмежена скидами й трохи піднята над сусідніми ділянками, що осіли), ніби велетенські клавіші піаніно.
Крім цього, вчені ще вирізняють коливальні рухи земної кори.
Внутрішні сили Землі викликають і вертикальні рухи: повільні підняття і опускання окремих ділянок земної кори. Наприклад, північна частина Скандинавського півострова піднімається зі швидкістю в 1 см за рік, а море відступає. Про це свідчать шари піску і глини із залишками морських організмів, що залягають на висоті понад 150 м над рівнем моря. Отже, ця територія колись була його дном, а потім піднялася на таку висоту. У той же час узбережжя Нідерландів уже кілька століть опускається зі швидкістю 3 мм за рік і Північне море наступає на суходіл. Жителі змушені захищати обжиті землі, споруджуючи високі (до 25 м!) дамби й греблі вздовж узбережжя. Окремі ділянки в цій країні вже знаходяться нижче рівня моря.
В Україні найбільші підняття зафіксовано на сході Кіровоградської і півночі Житомирської областей – майже 9 мм/рік. У той же час узбережжя Чорного моря в районі Одеси опускається зі швидкістю майже 1 см/рік. Вертикальні рухи відбуваються дуже повільно, але постійно й повсюдно. Вони охоплюють величезні ділянки і супроводжуються відступом або наступом моря. Підняття ділянок з часом змінюється опусканням і навпаки. Тому вертикальні рухи називають коливними рухами земної кори. Такі рухи відбуваються дуже повільно – від 2 до 10 см на рік. Вони непомітні для людини. Виявити їх вдалося завдяки зіставленню космічних знімків, зроблених зі штучних супутників Землі.
Як бачимо, мантія несе на собі земну кору, як тонкий аркуш паперу, рухаючи її, місцями розриваючи або зминаючи в складки.
Стійкі та рухомі ділянки земної кори
Порівняно стійкі ділянки земної кори, що лежать в основі материків та океанів, називаються платформами.
Рухомі ділянки на стику літосферних плит, що простягаються на тисячі кілометрів, - сейсмічні пояси.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 5 с.18-20
Уважно розгляньте таблицю 2 с.19-20
Випишіть геологічні ери та запам'ятайте їх назви
Випишіть нові терміни в словник
21.09.22
Тема уроку "Тектонічні структури"
Тектоніка — розділ геології, що вивчає будову земної кори й особливості
її розвитку.
1. Платформи
Платформа — значна за площею, стійка, вирівняна ділянка земної кори.
Поділяються на материкові та океанічні. Залежно від віку утворення — на
давні (утворилися у докембрії, понад 1,5 млрдМатерикові платформи мають двоярусну будову: фундамент (зім’яті
складки метаморфічних порід, пронизані магмою, розбиті розломами на блоки)
+ осадовий чохол.
Ділянка платформи вкрита осадовим чохлом — плита (не плутати з
літосферною плитою!), ділянка с незначним чохлом, або без нього — щит.
Виділяють дев’ять великих давніх платформ, що є основами сучасних
материків.
Крайові частини літосферних плит під час зштовхування зминаються у
складки, розриваються, пересуваються блоками за лініями розломів: ділянка
материкової земної кори + ділянка материкової земної кори = гори; ділянка
материкової земної кори + ділянка океанічної кори = гори, острівні дуги, жолоба;
ділянка океанічної кори + ділянка океанічної кори = підводні гори.
1. Рельєф
Форми рельєфу виділять за розміром, будовою, походженням, історією
розвитку тощо (робота зі схемою).
Формування планетарних і у загальному вигляді основних форм рельєфу
також пояснює теорія літосферних плит.
Земна кора неоднорідна внаслідок тектонічних рухів впродовж історії
Землі.
Тектонічні рухи — сукупність горизонтальних та вертикальних рухів
літосфери, що спричиняють розриви і складчастості земної кори.
2. Закономірності розповсюдження форм рельєфу
Платформам відповідають рівнини (плитам — переважно низовини, або
вирівняні височини, щитам — височини і плоскогір’я), складчастимструктурам
— гори. Деякі складчасті структури більш ранніх горотворних етапів можуть
зазнавати нового стискання або вертикальних рухів (зазнають омолодження) —
утворюються складчасто-брилові, чи брилові горМатерикові платформи мають двоярусну будову: фундамент (зім’яті
складки метаморфічних порід, пронизані магмою, розбиті розломами на блоки)
+ осадовий чохол.
Ділянка платформи вкрита осадовим чохлом — плита (не плутати з
літосферною плитою!), ділянка с незначним чохлом, або без нього — щит.
Виділяють дев’ять великих давніх платформ, що є основами сучасних
материків.
Крайові частини літосферних плит під час зштовхування зминаються у
складки, розриваються, пересуваються блоками за лініями розломів: ділянка
материкової земної кори + ділянка материкової земної кори = гори; ділянка
материкової земної кори + ділянка океанічної кори = гори, острівні дуги, жолоба;
ділянка океанічної кори + ділянка океанічної кори = підводні гори.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 6 с.21-23
Ознайомитись з завданнями практичної роботи 1 с. 23 та підготуватись до її виконання на наступному уроці
Письмово виконати завдання 1 с. 23
23 .09.22
Практична робота 1
Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв'язків між тектонічною будовою та формами рельєфу
Виконати завдання 1 , 2 с.23
28.09.22
Тема уроку " Кліматотвірні чинники"
Кліматотвірні чинники – причини, що впливають на формування клімату певної території.
, основними кліматотвірними чинниками є:
- кількість сонячної енергії, яку отримує земна поверхня;
- характер підстильної поверхні;
- циркуляція повітряних мас.
Сонячна радіація – це кількість теплової та світлової енергії, що
надходить на Землю від Сонця.
Види сонячної радіації: пряма, розсіяна, відбита, сумарна, поглинута.
Сукупність прямої та розсіяної радіації, що надходить на Землю, називають сумарною радіацією.
Річна кількість сумарної радіації перш за все залежить від кута падіння сонячних променів, прозорості атмосфери, абсолютної висоти місцевості, тривалості світлового дня та багатьох інших причин. Сумарна сонячна радіація, яка надходить на земну поверхню, частково відбивається нею й розсіюється. Однак її частина поглинається земною поверхнею, від якої вже, у свою чергу, нагрівається повітря. Розподіл сонячного тепла на Землі обумовлює одну
з найважливіших географічних закономірностей – залежність температур
повітря від географічної широти місцевості та висоти над рівнем моря.
кількість сонячної енергії загалом зменшується від
екватора до полюсів, що і визначає зниження температури повітря в такому самому напрямку.
Надзвичайно важливим чинником формування клімату є так звана підстильна земна поверхня.
Підстильна поверхня
Складовими підстильної поверхні, що впливають на формування
клімату є рельєф та абсолютна висота місцевості.
Значною мірою на клімат материків впливає рельєф місцевості.
Високі гори є кліматичними бар’єрами. Висота місцевості над рівнем моря впливає і на кількість опадів (у горах їх більше, ніж на прилеглих
рівнинах), і на температуру повітря (чим вище, тим холодніше). У результаті в горах формується висотна кліматична поясність. Гори можуть
перешкоджати проникненню певних повітряних мас, а рівнини – навпаки, сприяють проходженню вітрів вглиб материка.
Морські течії переносять значну кількість тепла з низьких широт
у високі. Узбережжя, які омиваються теплими течіями, теплі та вологі,
а ті, що омиваються холодними – прохолодні та сухі.
Залежно від кольору і прозорості земна поверхня по-різному поглинає сонячні промені й віддає накопичене тепло, а тому по-різному нагрівається
і випаровує вологу. Через це різні підстильні поверхні материків будуть мати різні кліматичні умови (і температурні, і за кількістю атмосферних опадів). Відбивна спроможність земної поверхні характеризується показником альбедо, який вимірюється у відсотках.
Чим більшою є здатність поверхні відбивати сонячну радіацію, тим
більшим є цей показник. Так, альбедо снігу становить – 95 %, а чорнозему – лише 10 %.
Прибережні течії.
Морські течії охолоджують або роблять теплішим клімат території,
біля яких проходять, впливають на розподіл атмосферних опадів (теплі течії збільшують, а холодні зменшують).
Проблемне запитання : чи впливає людина на клімат на планеті?
Людина впливає на клімат через свою господарську діяльність.
Вирубування лісів викликає опустелення, руйнується озоновий шар атмосфери. Викиди промислових газів в атмосферу також впливають на її озоновий шар.
Закономірності зміни температури повітря і поверхневих вод океанів
Особливу роль у формуванні клімату має водна поверхня океанів.
У поверхневому шарі океанічної води накопичується основна маса тепла,
що надходить до Землі від Сонця. Увібравши її, океани поступово віддають тепло атмосфері, формуючи температуру приземних шарів повітря.
Середньорічна температура поверхневих вод в океанах зазвичай вища
за температуру повітря. Різниця збільшується від екватора до полюсів:
в екваторіальних широтах температура повітря і поверхневих вод океанів майже однакова, у полярних – температура поверхневих вод океану вища, ніж температура приземних шарів повітря. Це означає, що обігрівальна роль океанів у високих широтах більша, ніж у низьких.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 7 с.24-28
Виписати терміни в словник та вивчити їх значення
Письмово скласти міні вікторину до тексту параграфа 7
30.09.22
Тема уроку " Водні маси ,їх властивості, закономірності переміщення океанічних течій"
Водні маси — це великі об’єми води, які утворюються в певних районах океану і відрізняються притаманними їм властивостями (температура, солоність, прозорість).
На відміну від повітряних мас, у них велике значення має вертикальна зональність.
Залежно від глибини водні маси поділяються на підводні та поверхневі.
Перші, особливо придонні, відрізняються найбільш низькими температурами та стабільною солоністю близькою до середніх показників, а також характеризуються повільним горизонтальним переміщенням.
Поверхневі водні маси формуються в умовах безпосередньої взаємодії з атмосферою: вони віддають їй тепло, обмінюються вологою (віддають у результаті випаровування, одержують завдяки опадам), реагують на зміну атмосферного тиску та вітри. На властивості поверхневих водних мас також впливає постійний приплив прісних вод із материка. Все це призводить до того, що в них часто змінюються температура, солоність, утворюються хвилі.
Поверхневі водні маси поділяються на екваторіальні, тропічні, помірні та полярні.
Так, екваторіальні водні маси характеризуються найвищою у відкритому океані температурою (27—28 °С), зниженою солоністю і порівняно високою прозорістю. Тропічні водні маси мають нижчу температуру (20—25 °С), підвищену солоність і високу прозорість
. Особливості помірних водних мас — зміна температури за сезонами та порівняно низька прозорість.
В Арктиці і біля берегів Антарктиди формуються полярні водні маси. Для них характерні низькі температури до –1,8 °С і низька солоність, обумовлена таненням льоду.
Між водними масами немає чітких меж, а існують перехідні зони. Найбільш чітко вони виражені в районах зіткнення океанічних течій із різними властивостями.
Океанічні течії та закономірності їх переміщення
Океанічні течії являють собою горизонтальні переміщення водних мас на великі відстані. Вони несуть свої води як у верхніх шарах океану, так і у його глибинах. Напрямки поверхневих течій можуть збігатися з напрямками постійних вітрів.
Найпоширеніші вітрові течії утворюються вітрами двох видів: західних вітрів, які дмуть із заходу на схід у помірних широтах, і пасатів, що дмуть зі сходу на захід між тропіками.
Найбільш потужною течією на Землі є течія Західних Вітрів. Цей водний гігант утворює рухливе водяне кільце навколо Антарктиди й переносить у 200 разів більше води, ніж усі річки світу. Причиною виникнення цього водного потоку є постійні західні вітри.
Більш складний шлях долають Північна Пасатна й Південна Пасатна течії. Вони розганяються пасатами, але зіштовхуються із суходолом і, відхиляючись від свого колового руху, дають життя новим течіям. Часто вони спрямовуються вздовж материка, ніби шукаючи можливість продовжити шлях, який задає вітер.
У міру свого руху течії можуть огинати континенти чи йти уздовж узбережжя. Це призводить до утворення п’яти гігантських кілець океанічної циклічності. Найбільші з них розташовані між екватором і 40-ми паралелями. Центри океанічних кілець зміщені до східних берегів материків. Біля них зароджуються найбільш потужні течії, які суттєво впливають на клімат Землі. Яскравим прикладом є тепла течія Гольфстрім. Він являє собою водний потік завширшки 75—150 км і завглибшки до 700 м. Гольфстрім називають «водним опаленням Європи»: завдяки його відгалуженню (Північноатлантична течія) прилеглі до Північної Атлантики країни Європи відрізняються більш м’яким кліматом, ніж інші райони, розташовані на тих самих географічних широтах. Особливо помітний контраст між Скандинавським півостровом і островом Гренландія, який укрий потужною товщею льоду. Так, у січні різниця в температурі може сягати 15—20 °С.
Поряд із горизонтальними у Світовому океані існують і вертикальні переміщення води. Їх причинами є нерівномірність нагрівання Сонцем поверхні океану, різна густина води й вітер.
Домашнє завдання:
Намалюйте схему «Кільце океанічної циклічності в північній частині Атлантичного океану» в робочий зошит , скористайтеся малюнком 17 с.31 підручника та картами атласу
Опрацюйте матеріал параграфа 8 с.29-33
05.10 .22
Tема уроку " Кліматичні пояси і типи клімату Землі"
Кліматичні пояси – це широкі смуги земної поверхні, що мають відносно однорідний клімат. Розрізняють основні і перехідні кліматичні пояси. В основних кліматичних поясах протягом року переважає одна і та ж повітряна маса. За назвою основних типів повітряних мас називають основні кліматичні пояси.
Крім основних розрізняють перехідні кліматичні пояси: їх назви розпочинаються із “суб” (лат. “під”).
У перехідних кліматичних поясах повітряні маси двічі змінюються протягом року.
Робота з картою
– Назвіть кліматичні пояси, які отримують найбільшу кількість сонячного тепла.
– Назвіть кліматичні пояси, що отримують найменшу кількість опадів.
– Назвіть перехідні кліматичні пояси.
Основні кліматичні пояси:
Екваторіальний
Тропічні
Помірні
Полярні
(арктичний, антарктичний)
Кліматичні пояси Особливості клімату
Екваторіальний Високі температури повітря протягом усього року від +24 до 28 °С. Переважають екваторіальні повітряні маси й знижений атмосферний тиск. Висхідні потоки повітря зумовлюють велику кількість опадів: 10003000 мм на рік. Протягом усього року опади випадають рівномірно
Тропічні У теплу пору року температури сягають +30 °С і вище, а в прохолодну знижуються до +15 °С і нижче. Іноді температура повітря сягає рекордно високої позначки. Переважають тропічні повітряні маси й високий тиск. Низхідні потоки повітря зумовлюють надзвичайно малу кількість опадів
Помірні Добре виражені чотири пори року. У теплу пору року температури сягають +25 °С і вище, у холодну знижуються до -15 °С і нижче. Середньорічна температура коливається від +20 до 0 °С. Переважають помірні повітряні маси й низький атмосферний тиск. Висхідні потоки повітря зумовлюють значну кількість опадів, до 1000 мм на рік і більше, але розподілені вони нерівномірно
Полярні (арктичний й антарктичний) Протягом усього року температури повітря опускаються значно нижче 0 °С. Іноді температура повітря досягає рекордно низької позначки. Переважають арктичні й антарктичні повітряні маси й високий тиск. Кількість опадів незначна
За назвою основних і перехідних кліматичних поясів називаються типи клімату Землі. У межах деяких поясів виділяють кліматичні області, зумовлені чергуванням на земній поверхні материків і океанів.
Питання. У якому кліматичному поясі розміщена Україна? Якій кліматичній області? Які ще кліматичні області виділяють у межах помірного поясу?
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 9 с.33-36
Виписати нові терміни та вивчити їх значення
Письмово виконати завдання 6 с.36
07.10.22
Тема уроку " Природні комплекси материків та океанів. Широтна зональність і вертикальна поясніть"
Ландшафт (природно – територіальний комплекс).
У перекладі з німецької – «загальний вигляд місцевості» .
Природно-територіальні комплекси (ПТК) – це відносно однорідні частини географічної оболонки, які формуються в результаті тривалої взаємодії компонентів природи на певних територіях: геологічної будови, рельєфу, клімату, води, ґрунтів, мікроорганізмів, рослинності і тваринного світу.
У наслідок тривалої взаємодії в межах географічної оболонки на материках та в океанах сформувалися різні за розмірами ділянки з певною однорідністю рельєфу, клімату, рослинного й тваринного світу, ґрунтів. Ці ділянки називають природно-територіальними комплексами (ПТК). Складові таких комплексів утворюють єдине ціле. Отже, характерною рисою ПТК є їхня цілісність, зумовлена закономірним поєднанням пов’язаних між собою і взаємозалежних компонентів природи на конкретній території суходолу або водної поверхні. Синонімом ПТК є поняття ландшафту (у перекладі з німецької – «загальний вигляд місцевості») як порівняно однорідної ділянки географічної оболонки. Зміни кліматичних умов, зміна співвідношення континентів та океанів у минулі географічні епохи спричиняли й змінювали ландшафти. Однак на багато більше на природні чинники та зміни ландшафтів впливають господарська діяльність людей. Це приводить до формування не лише природних але й природно – антропогенних ландшафтів.
Широтна зональність і вертикальна поясність.
Найбільший природний комплекс Землі – географічна оболонка, яка поділяється на менші за розмірами природні комплекси. Географічна оболонка має низку закономірностей, найважливішими з яких є цілісність, ритмічність, горизонтальна та вертикальна поясність, зональність. Горизонтальна (або широтна) зональність зумовлена нерівномірним розподілом енергії Сонця в широтному напрямку через кулястість Землі. Вам уже відомо, що зональності підпорядкований розподіл температур, опадів, атмосферного тиску, рослинності, ґрунтів, тваринного світу та багато природних процесів. Найбільше широтна зональність проявляється на великих просторах внутрішньоконтинентальних рівнин. Вертикальна (або висотна )поясність – закономірна зміна природних комплексів, пов’язана зі зміною висоти над рівнем моря, характерна для гірської місцевості. Вона зумовлена насамперед зміною кліматичних умов і з висотою і зниженням температури й тиску, збільшенням (до певної висоти) кількості опадів.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 10 с.37-38
Повторити матеріал параграфів 1-9
Підготуватись до уроку узагальнення з вивченої теми
Скласти 6 запитань до тексту параграфа номер 10
12.10.22
Узагальнення з теми : «Вступ», «Форма і рухи Землі», «Материки та океани — великі природні комплекси географічної оболонки».
Обрати одну правильну відповідь
1. Карта масштабу 1 : 10 000 000 є:
А Дрібномасштабною
Б Середньомасштабно
В Великомасштабною
Г Топографічною
2. Хто висунув гіпотезу дрейфу материків?
А Отто Шмідт
Б Альфред Вегенер
В Чарльз Дарвін
Г Карл Лінней
3. Як називається відносно стійка у тектонічному відношенні ділянка земної кори?
А Платформа
Б Геосинкліналь
В .Складчастий пояс
Г Літосферна плита
4. Найдавніша ера в історії Землі :
А палеозойська
Б протерозойська
В архейська
5. Укажіть назву перехідного кліматичного поясу.
А Екваторіальний
Б Субекваторіальний
В Тропічний
Г Помірний
6. Безліса зона помірного поясу
А. Степ
Б. Пустеля
В. Тайга
Г.Тундра
7 . Укажіть форму планети Земля
А Куля
Б Еліпсоїд
В Геоїд
Г Коло
8 . Укажіть найбільший за площею материк планети.
А Північна Америка
Б Південна Америка
В Австралія
Г Євразія
9 . Як називаються постійні вітри, що дмуть від тропічних широт до екватора?
А Пасати
Б Мусони
В Західні вітри
Г Бризи
10 . Природна зона з різкою нестачею вологи і розрідженим рослинним покривом
А. Степ
Б. Пустеля
В. Тайга
Г.Тундра
1 1 .Складіть правильну відповідність
між кліматичним поясом та його характеристикою:
1.Екваторіальний
2.Тропічний
3Помірний
4.Арктичний
А. добре виражені чотири пори року
Б. формується в полярних областях
В дуже спекотний і сухий
Г. спекотна і волога погода протягом року
Д. з’являються сезони року — літній жаркий івологий, зимовий жаркий і сухий.
12 . Дайте розгорнуту відповідь на запитання.
Охарактеризуйте наслідки обертання Землі навколо своєї осі
14.10.22
Тема уроку " Географічне положення. Дослідження та освоєння Африки"
Характеристика географічного положення материка
Робота з фізичною картою Африки, планом.
План характеристики Складові географічного положення
Площа 30,3 млн. км2 з островами (II місце у світі)
Розташування щодо екватора, нульового меридіана, тропіків, півкуль Африка має своєрідне розташування. Вона – єдиний материк, що майже посередині перетинається екватором. Отже Африка лежить в обох півкулях Землі. Пори року в різних частинах материка протилежні: коли в Північній півкулі літо, то в Південній – зима. Майже повністю Африка розташована між двома тропіками в жаркому поясі – в екваторіальному, субекваторіальних і тропічних кліматичних поясах. Тому Африка – найспекотніший материк на Землі. Відносно нульового меридіану вона майже повністю лежить у Східній півкулі, лише невелика її частина – у Західній.
Крайні точки
Північна — мис Рас — Енгела (37° пн. ш.;10° сх. д.),
південна — мис Агульяс (Голковий, 35° пд. ш.;20° сх. д.),
західна-мис Альмаді (15° пн. ш. 18° зх. д.),
східна — мис Рас-Гафун (10° пн. ш.; 51° сх. д.)
Протяжність материка у градусах і кілометрах із півночі на південь,із заходу на схід
1) за меридіаном 20° сх. д.: 35° + 32° = 67°
67 х 111,3 = 7 457 км,
2) за північним тропіком: 16° + 37° = 53°
53° х 102,5 = 5432,5 км,
3) за південним тропіком: 35° – 15°= 20°
20° х 102, 5 = 2050 км
Океани й моря, що омивають материк,особливості берегової лінії
Африка омивається водами Атлантичного та Індійського окенів.. Від Європи Африку відділяє Середземне море і вузька Гібралтарська протока (14 км). З Азією Африка з’єднується вузькою смужкою суходолу – Суецьким перешийком завширшки 120 км. У ХІХ ст. там було прорито Суецький канал. Від Азії Африку відділяє Червоне море і Баб-ель-Мандебська протока. Моря і океани, що омивають материк, здійснюють суттєвий вплив на його природу. Поблизу африканських берегів проходять важливі світові торгові шляхи.
Берегова лінія Африки слабо розчленована. Найбільшими затоками є Аденська та Гвінейська, яка широко відкрита у бік океану. На сході виступає єдиний великий півострів Сомалі. Найбільший острів Мадагаскар від материка відділяється Мозамбікською протокою. До Африки також належать невеликі острови Канарські, Сейшельські та ін. Береги материка дуже обривисті, з крутими уступами, мають мало зручних бухт.
Найближчі за розташуванням материки та шляхи сполучення з ними Африка наближена до Євразії, з якою сполучена Суецьким перешийком, через який побудований Суецький канал. Червоним морем та Баб-ель-Мандебською протокою Африка відділена від Азії. Від Європи Африку відокремлюють Середземне море й Ґібралтарська протока
Африка має унікальне географічне положення: вона майже посередині перетинається екватором, лежить у всіх чотирьох півкулях Землі. Більша частина Африки розташована в спекотному тепловому поясі, який визначає особливості її природних умов.
Дослідження та освоєння Африки
Незважаючи на наближеність Африки до Євразії, її внутрішні райони тривалий час залишалися недослідженими.
Значний внесок у дослідження материка внесли англійські вчені Д. Лівінґстон, Г. Стенлі, Є. Ковалевський.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 11 с. 42-44
Письмово виконати завдання 3, 4 с.44
19.10.22
Тема уроку " Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини Африки"
1. Геологічна будова Африки.
Ще 2-3 млрд років тому Африку вкривали високі гірські системи, які з часом, під впливом зовнішніх сил Землі, зруйнувались. Так утворилась давня Африкано-Аравійська платформа, яка й тепер становить основу материка. Протягом тривалої геологічної історії окремі ділянки платформи піднімались. Її фундамент виходив на поверхню й виникали щити (зокрема на сході Африки та узбережжі Гвінейської затоки). В інших місцях ділянки давньої платформи опускались, її фундамент глибоко занурювався під товстий осадовий чохол, що призвело до виникнення великих западин (Конго, Чад, Калахарі). Ці рухи земної кори супроводжувались розломами земної кори, виверженнями вулканів, землетрусами.
Тривалий час Африка входила до складу давнього материка Гондвана. Як самостійний материк Африка почала утворюватися в середині мезозойської ери, близько 180 млн років, коли розколювалася Гондвана. Повне відокремлення Африки від Південної Америки та інших частин Гондвани відбулося вже на початку кайнозойської ери близько 65 млн років тому.
Тоді ж сформувалася й Африканська літосферна плита, у центрі якої розміщена більшою частиною сучасна Африка. Це зумовлює відносну сейсмічну стійкість основної її території. Лише крайня північна та північно-західна частини материка лежать на стику сусідніх літосферних плит. Тут знаходяться найбільш сейсмічно активні ділянки континенту.
•
На сході Африканська літосферна плита в кайнозойську еру почала розколюватися системою глибоких розломів на дві частини. У Східній Африці знаходиться одне з найвеличніших геологічних утворень на Землі — Східноафриканський рифт – зона розломів, яка продовжує розширюватися. В Африці рифтова долина тягнеться від Червоного моря на південь уздовж лінії африканських озер. Ці водойми являють собою глибокі розколи земної кори, заповнені водою. Уздовж рифтової долини відбуваються землетруси та виверження вулканів.
2. Особливості рельєфу Африки.
• На материку переважають підвищені рівнини.
• Середня висота над рівнем моря Африки значна – 650 м;
• За абсолютними висотами можна виділити дві частини Африки:
- Низька Африка (до 1000 м): північ та захід;
- Висока Африка (понад 1000 м): схід та південь.
З будовою земної кори материка пов’язаний його рельєф. Розглядаючи фізичну карту Африки, можна дійти висновку, що материк складається з підвищених рівнин. Низовин і високих гір небагато. Низовини здебільшого розміщуються вздовж узбережжя морів та океанів.
На березі Гвінейської затоки знаходиться Гвінейська височина, яка відповідає в будові земної кори щиту давньої платформи.
Східну частину Африки займає досить високе (2000-3000 м) Східноафриканське плоскогір'я, яке сформувалося в межах щита давньої платформи. Тут знаходяться найвищі вершини материка, діючі і згаслі вулкани.
Найвищою вершиною Африки є вулкан Кіліманджаро (5895 м) . Кіліманджаро – діючий вулкан. Його активність проявляється у періодичних викидах газу. Задокументованих свідчень про виверження не відомо. Проте, місцеві легенди говорять про вулканічну активність 150-200 років тому. Має висоту 5895 м. Це найвища точка Африки. Вперше Кіліманджаро був підкорений у 1889 р. В наш час щороку близько 15 тис. людей намагаються підкорити Кіліманджаро. Приблизно 40% це вдається.
Про назву Кіліманджаро існує кілька версій. Вона походить з мови суахілі. За одними поглядами назва вулкану означає “гора божества холоду”. За іншою – “сяюча гора”. Обидва погляди звертають увагу на льодовики на вершині вулкана.
Льодовикова шапка вкривала Кіліманджаро 11 тис. років з часу останнього льодовикового періоду. Але у березні 2005 р. повідомили, що льодовики на вершині повністю розтанули. Це пов'язують не стільки зі змінами температури, скільки з скороченням кількості опадів. Напевно це викликано вирубкою лісів, що зменшило кількість у повітрі водяної пари.
Недалеко від Кіліманджаро знаходиться згаслий вулкан Кенія (слайд). Це друга за висотою гора Африки. Назва означає “біла гора”. Місцеві жителі вважають, що на горі живе божество Кікую-Нгай, тому зводять усі будинки обличчям до гори. Вершина Кенії вкрита екваторіальним снігом, а схили – густим лісом, повним диких тварин та гірських рослин. У чистих гірських потоках можна ловити рибу.
На південному сході знаходяться Драконові гори , які велетенськими сходинками спускаються до внутрішніх частин материка. Вони являють собою припідняті масиви на краях давньої платформи. Драконові гори височать терасами до висоти 3482 м. Ці гори є частиною Великого Уступу – урвистого схилу високих внутрішніх плоскогір'їв Південної Африки. У Драконових горах багато кам'яних розсипів, на річках – численні водоспади.
На крайньому півдні Африки лежать старі (герцинські), сильно зруйновані невисокі плосковершинні Капські гори (слайд). Вони виникли ще наприкінці палеозойської ери, близько 300 млн років тому. Капські гори тягнуться на 800 км вздовж південного узбережжя Африки. Капські гори низькі. Мають плоскі вершини. Окремі точки сягають 2000 м, а найвища – 2326 м. Схили порослі заростями вічнозелених чагарників та лісів. Тут є столові гори – відокремлені височини з плоскими, як стіл, вершинами та крутими схилами, складеними стійкими до руйнування гірськими породами.
На північному заході материка знаходяться Атлаські гори . Хребти Атласу простяглись уздовж берегів Середземного моря на 2000 км з заходу на схід. Південні, більш низькі хребти – Сахарський Атлас, виникли у пізньому палеозої в епоху герцинського горотворення. Цей хребет висотою 1000-2000 м, зайнятий напівпустелями. Північні хребти Атласу – високі молоді складчасті гори. Виникли у кайнозойську еру в епоху альпійського горотворення. Їх пересічні висоти досягають 3000 м. Найвища точка – гора Тубкаль, 4165 м. Схили гір вкриті заростями вічнозелених чагарників та лісів.
На північ від Східноафриканського плоскогір'я лежить Ефіопське нагір'я — величезний гірський масив з ланцюгами високих гір і безліччю окремих згаслих вулканів висотою 2000-4623 м. Їх вершини вкриті високогірними степовою рослинністю. Високо підносячись над навколишніми рівнинами, нагір’я круто уривається на схід, а на захід спускається сходинками, розбитими тріщинами.
3. Корисні копалини Африки.
Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з фізичною, тектонічною картами та контурною картою Африки, презентацією ppt «Геологічна структура, рельєф та корисні копалини Африки».
Розміщення корисних копалин пов'язано з геологічною будовою материка. На щитах, де кристалічні породи фундаменту платформи виходять на поверхню, та у поясах складчастості різного віку знайдені родовища рудних корисних копалин, які мають переважно магматичне та метаморфічне походження.
Багатим на руди металів (мідні, уранові, кобальтові, платинові, марганцеві, золото) є так званий “мідний пояс”, що тягнеться через усю Східну Африку вздовж Східно-африканського рифту. Руди тут утворилися під час вкорінення магми, що виливалася з глибин Землі в товщу земної кори по розломах.
На півдні материка зосереджені найбільші у світі поклади алмазів. Вони знаходяться в країні Південна Африка (ПА). Тут добувають близько 95% всіх алмазів світу. Найбільший із знайдених алмазів «Куллінан» мав масу 3106 карат, або 621,2 г. Він був знайдений у 1905 р.
Зона Атлаських гір багата на залізні, ртутні, свинцеві, цинкові та інші руди. Там, де фундамент платформи вкритий шаром осадових гірських порід, залягають корисні копалини осадового походження, зокрема нафта і природний газ. Тому, найбільшими районами видобутку нафти та газу на материку є його північна частина та узбережжя Гвінейської затоки. Вони пов'язані з осадовими породами чохла Африкано-Аравійської платформи
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 12 с.44-47
Письмово виконати завдання 5 с.47
Виконати завдання практичної роботи 3 с. 43 , с.46
09.11.22
Тема уроку "Води суходолу Африки. Використання водних ресурсів"
Усі річки Африки належать до трьох басейнів: Атлантичного та Індійського океанів і басейну внутрішнього стоку.
Найбільш густа річкова мережа, багато боліт в екваторіальному і субекваторіальному кліматичному поясах, де найбільша кількість опадів.
Тропічні широти — пустелі Сахара, Наміб і Калахарі, де опадів дуже мало, а випаровуваність через високі температури велика,— дуже бідні водами.
Близько 1/3 усієї площі материка займають області внутрішнього стоку. Льодовики в Африці розташовані поблизу екватора на найвищих вершинах: Кіліманджаро, Рувензорі та Кенії. Проте їхня площа стрімко зменшується.
Висновок 1. В Африці багато крупних річок, озер, запасів підземних вод, проте їхній розподіл територією континенту вкрай нерівномірний.
Басейни найбільших річок Африки: Нілу, Конґо, Ніґеру, Замбезі та Оранжевої займають понад 1/3 площі материка.
Вони мають переважно дощове живлення.
Майже всі річки Африки буяють порогами і водоспадами, що пов’язано з близьким заляганням твердих порід фундаменту платформи і підняттям окраїн материка.
Серед найбільш відомих водоспадів — Вікторія (120 м) та каскад водоспадів Лівінґстона на річці Конґо.
Найвищим водоспадом Африки є Тугела (948 м) на однойменній річці в південній Африці.
Висновок 2. Річки Африки належать до басейнів Атлантичного, Індійського океанів і внутрішнього стоку. Майже всі вони мають дощове живлення, багато порогів і водоспадів. Найбільшими річками є Ніл, Конґо, Ніґер, Замбезі.
Озера Африки
Більшість великих озер Африки розташовані в грабенах уздовж лінії Східноафриканських розламів. Такі озера витягнуті, дуже глибокі, із крутими берегами. Найбільше з них — Танґаньїка, завглибшки 1470 м (друге за глибиною після Байкалу і найдовше у світі озеро, близько 670 км).
Вікторія (68 тис. км2) — найбільше озеро Африки і друге за площею прісноводне озеро у світі утворилося у прогині давніх кристалічних порід.
Озеро Чад належить до залишкових (реліктових) озер, воно розташоване в південній частині Сахари.
Озеро Тана на Ефіопському нагір’ї утворилося шляхом підпружування річки потоками лави.
На річках Африки створено багато штучних озер — водосховищ.
Найбільш відомі з них — озеро Насер на Нілі, Кариба на Замбезі, Каїнджі на Ніґері.
Висновок 3. Озера Африки мають різноманітне походження. Найбільші озера розташовані в западинах Східноафриканських розламів. Найбільше озеро Африки — Вікторія.
Проблеми водозабезпечення
Поряд із районами, що мають густу гідрографічну сітку, величезні простори материка майже повністю зневоднені. Це спричиняє проблеми водозабезпечення населення та утруднює розвиток землеробства. Велике значення для водопостачання мають підземні води.
Вони підходять близько до поверхні у зниженнях рельєфу, утворюючи оазиси.
Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 15 с.55-57.Виконати
практичну роботу 3 (продовження) на с.57. Завдання до практичної роботи:
Позначте на контурній карті річки: Ніл, Конґо, Ніґер, Замбезі, Оранжева; озера: Вікторія, Танґаньїка, Ньяса, Чад; водоспади: Вікторія
Підготувати повідомлення про одну з річок Африки
11.11.22
Тема уроку " Природні зони Африки, закономірності їх розміщення"
Зона вологих екваторіальних лісів
охоплює узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора та басейн річки Конго. Вона простягається на 1600 км з півночі на південь і на 5000 км із заходу на схід. Ця природна зона своєрідна й неповторна. Тут практично відсутні пори року: і взимку, і влітку температура повітря становить приблизно +24 °С. За рік випадає понад 2000 мм опадів. Дощі ллють щодня, зазвичай по обіді. Вода й тепло створюють ідеальні умови для розвитку всього живого, тому тут ростуть вологі екваторіальні дощові ліси — гілеї (від грецьк. hile — ліс). З літака вони нагадують зелене море.
. В екваторіальних лісах Африки налічується понад 25 000 видів рослин. Тільки дерев — майже 1000 видів. У цих лісах завжди волого й темно. Ліс настільки густий, що роздивитися щось неподалік неможливо: навколо кущі, обплетені ліанами дерева, повалені велетенські колоди.
Екваторіальний ліс має дві характерні ознаки: він вічнозелений і багатоярусний.
Ярусність — це розподіл рослин за висотою відповідно до потреби у світлі.
. Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий і різноманітний.
Перемінно-вологі ліси.
Неначе гігантський ланцюг, огортає вологі екваторіальні ліси з півночі й півдня зона перемінно-вологих лісів. Це перехідна зона від вологих екваторіальних лісів до трав’янистих саван. Рослинність і тваринний світ цієї зони подібні до екваторіального лісу, однак ритм їх життя зумовлений сезонами (вологим і сухим).
.
Савани і рідколісся.
2 учень. Перед нами простягнулися неозорі рівнини, де панують трави, серед яких ростуть окремо або групами дерева та чагарники. Це – савани. Савани лежать у субекваторіальному поясі Північної і Південної півкулі.Тому їх клімат постійно спекотний, але перемінно-вологий: чітко розрізняють вологий і сухий сезони. Савана вражає відкритим простором і свіжим прозорим повітрям. У сухий сезон сонце нещадно випалює трави, а дерева завбачливо скидають листя. Тоді савана стає жовто-бурою. У вологий сезон дощі заливають спраглу землю. Болота переповнюються водою, а низини претворюються на озера. Земля вкривається розкішною зеленню, і савана перетворюється на море високих соковитих трав. Грунти достатньо родючі і придатні для сільськогосподарських робіт. На них вирощують кукурудзу, просо, арахіс, бавовник.
. Рослинний світ має свої пристосування до таких природних умов. Типовим деревом саван, їх «візитною карткою», є баобаб. Його довге коріння глибоко проникає в землю, а надзвичайно м’яка деревина просочується водою, створюючи її запас. червоний?
. Пустелі і напівпустелі.
перехід саван у пустелі пов’язаний зі зменшенням кількості опадів. Слід зауважити, що останнім часом у Північній Африці спостерігається значне посилення континентальності клімату, коли у деяких місцевостях кілька років поспіль не випадає жодної краплини дощу. Тобто межі пустелі поширюються за рахунок площ саван, що значно загострює екологічні проблеми..
Більшість тварин ведуть нічний спосіб життя. Деякі з них можуть тривалий час обходитись без води, як верблюди. Антилопи здатні пробігати великі відстані в пошуках води та їжі. З хижаків є шакал, гієна, барханний кіт. Поширені ящірки і змії, серед яких чимало отруйних ( рогата гадюка, піщана ефа, єгипетська кобра).
. Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники.
. Ця природна зона простяглася вузькою прибережною смугою вздовж Атлаських і Капських гір на півночі і на півдні Африки. Ця зона сформувалась в умовах субтропічного клімату з прохолодною зимою та спекотним сухим літом. Опадів випадає достатньо – до 600 мм за рік. Грунти - коричневі , які мають потужний гумусовий горизонт і є родючими в умовах зрошення. Подекуди збереглись ліси із коркового дуба. Там водяться берберський олень, кабан, алжирська лисиця, ласка, шакал, гієна.На півдні поширені зарості маслин, вересу. Є дикі гладіолуси, гербари, кали.
Природна рослинність цієї зони дуже змінена людиною, тут багато виноградників, плантацій цитросових, вирощують зернові, бавовник.
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа 16 с.58-62
Підготувати повідомлення про одну з тварин Африки (цікаві факти)
Географія за 03.02
Тема уроку " Тектонічні структури , рельєф, корисні копалини Північної Америки"
Уважно прочитайте текст параграфа 33 с.129-131
Знайдіть , яка платформа лежить в основі материка с.129 , 2 абзац.
Запишіть її назву у зошит та запам'ятайте.
Знайдіть та запишіть у зошит основні форми рельєфу материка, найвищу точку с.129-130
Розгляньте малюнок 91 с.130- Йєллоустонське вулканічне плато. Знайдіть текст параграфа про нього с.130 останній абзац.
Складіть запитання до малюнка та тексту про це плато та його особистості , запишіть у зошит.
Випишіть корисні копалини материка с.131
Позначте на контурній карті основні географічні об'єкти материка с.131
Письмово виконайте завдання 4 с.131
Географія за 08.02
Тема уроку " Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату Північної Америки ₴
Уважно прочитайте текст параграфа 34 с.132-136 та розгляньте малюнки до нього.
По Карті с. 133 установіть температури січня та липня на території материка. Визначте кількість опадів в різних регіонах материка.
З'ясуйте ,які кліматичні пояси є на материку с. 134-136. Запишіть їх назви у зошит.
Зробіть усний аналіз кліматичних діаграм по малюнку 94 с. 135
Письмово виконайте завдання т4 с. 136. Підготуйте повідомлення про клімат материка
Географія за 15.03
Тема уроку " Загальні риси клімату Євразії"
Уважно прочитайте текст параграфа 44 с. 266-168
.
Дайте відповідь на запитання:
Як впливають океани на клімат материка Євразія?
Як впливає рельєф на клімат материка Євразія?
Завдання : знайти на кліматичній карті Євразії найголовніше місце материка.
Усно дайте відповіді на запитання 1-4 с. 168
Географія за 05.04
Тема уроку " Природні зони Євразії"
Опрацювати матеріал параграфів 48,49,50 с.182-194.
Усно дайте відповіді на запитання 1, 3-4 с. 184, 1-4 с. 188, 1-4 с. 194.
Виконайте завдання практичної роботи 10 с. 194- позначте на контурній карті основні географічні об'єкти.
Підготувати повідомлення про природу однієї з природних зон Євразії ( на вибір )- цікаві факти, про рослини чи тварин, дослідження території тощо.