9 клас "Хімія"

30.03

- Виконти контрольну роботу з теми «Органічні сполуки"

1. Денатурація білків — це реакція руйнування структури:

а) первинної;            

б) вторинної;

в) вторинної та третинної.

2. Укажіть серед наведених сполук естер:

а) C2H5 - OH;             

б) CH3 - CH2 - CH - COOH;

в) CH3 - COOC2H5;                             

г) (C6H10O5)n.

3. Вторинна структура білка зумовлена...

4. Установіть відповідність.

1. CH3 - CH2 - CH2 - CH2 - OH                    А. 1-бутанол

2. CH3 - COOC4H9                                    Б. α-амінобутанова кислота

3. CH3 - CH2 - CH(NH2)-COOH                    В. Бутиловий естер оцтової кислоти

5. Амінокислоти — це речовини, у молекулах яких одночасно містяться функціональні групи:

а) аміно- й гідроксильна;

б) карбоксильна й гідроксильна;

в) аміно- й карбоксильна.

6. Нуклеїнові кислоти — це:

а) природні полімери;

б) штучні полімери;

в) мономери для синтезу білка.

7. Обчисліть масу амінооцтової кислоти, яку можна одержати з хлороцтової кислоти масою 48 г і амоніаку.

8. Запишіть рівняння реакцій за схемою:

Бутанол  бутанова кислота  2-хлорбутанова кислота  2-амінобутанова кислота

9. Обчисліть масу тринітроцелюлози, яку можна одержати із целюлози масою 32 г, якщо масова частка виходу продукту становить 97 %.

Виконати практичну роботу № 5 "Виявлення органічних сполук у харчових продуктах" с. 191
Повторіть правила техніки безпеки 

Дослід 3 с. 191 "Виявлення крохмалю" - зверніть увагу на с. 182-183

Дослід в домашніх умовах можна змінити: розрізати сиру картоплю та нанести декілька крапель йоду. Окремо на чисту тарілку помістити крохмаль, подіяти і порівняти з попереднім дослідом. 

Результати занести в таблицю с. 192

        2020-2021 навчальний рік

                         12.01.21

Тема"  Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних чинників"

Опрацювати матеріал параграфа 17 с.96-103. Виписати в зошит чинники, які впливають на швидкість хімічних реакцій ( с. 97 ).

              Виписати та вивчити формулу для визначення швидкості реакції ( с.97 ). 

                Записати в зошит та вивчити значення терміна " каталізатор" ( с.100 ).

Письмово виконати завдання номер 129-131 с.103. 

Бажаю успіхів.

                        15.01.21 

Тема"  Вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій".

Повторити матеріал параграфа 17 с.96-103.

Письмово виконати номери 134-137.

Підготувати повідомлення про умови зберігання харчових продуктів.

Бажаю  плідної праці.

                           

                     

                           

                      

                          

                          16.02.21

Тема"Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ , нафта , кам'яне вугілля - природні джерела вуглеводнів"

Опрацюйте параграф 24 та ознайомтесь з матеріалом блогу.

•Вуглеводні доволі поширені в природі. Вони трапляються у вигляді нафти, вугілля, природного, сланцевого, супутнього нафтового газу тощо.

Горючі гази

Природний газ відомий вам із повсякденного життя, адже більшість людей використовує його для приготування їжі, обігріву помешкань. Природний газ також є важливою сировиною для хімічної промисловості: з нього добувають сажу, водень, ацетилен та інші речовини, які, у свою чергу, перетворюють на синтетичні тканини, полімери (пластмаси), каучуки (з них виготовляють гуму).

 

Основним компонентом природного газу є метан СН4. Його вміст за об'ємом у цій суміші може досягати 98 %, але зазвичай коливається в межах 85-95 %. Природний газ, крім метану, може містити 2-3 % гомологів метану (етан, пропан, бутан), а також незначну кількість інших домішок (гідроген сульфід H2S. азот N2, карбон(ІV) оксид СО2 і водяну пару Н2О) і залишки водню Н2, чадного газу CO, інертних газів. Природний газ видобувають з газових і газоконденсатних (на шельфі Чорного моря) родовищ. Поклади природного газу в Україні зосереджені в Шебелинському (Харківська обл.) та Дашавському (Львівська обл.) родовищах.

       Супутній нафтовий газ — суміш газоподібних вуглеводнів, розчинених у нафті, виділяються з неї під час видобутку і переробки. Вміст метану в супутньому нафтовому газі зазвичай становить до 90-98 %. Раніше супутні нафтові гази не знаходили застосування, тому під час добування нафти їх спалювали факельним способом. Тепер їх збирають і використовують як паливо і як цінну хімічну сировину. Із супутнього нафтового газу на газопереробних заводах виділяють метан, етан, пропан, бутан, а також виробляють газовий бензин.

     Сланцевий газ — газ (об'ємна частка метану — 95 %), який міститься в незначних кількостях у низькопористих глинистих осадових породах, що залягають на глибинах від 1 до 6 км. Світові запаси становлять близько 200 трлн м3. Значні поклади розвідані й в Україні.

       Болотний газ — газ, який виділяється внаслідок гниття органічних решток боліт. Основним його компонентом є метан. Також може містити незначну кількість СО2, N2, H2S (останній надає газу неприємного запаху).

             Рудниковий газ — газ, який виділяється з кам'яновугільних пластів. Основний компонент — метан (з домішками інших алканів).

             Нафта ширена в природі й відома людині здавна. На території України родовища нафти є у Львівській, Полтавській, Сумській та Чернігівській областях, на шельфі Чорного й Азовського морів. Нафта — це оліїста рідина з характерним запахом, найчастіше темно-коричнева, інколи майже чорна. Нафта легша за воду і практично в ній не розчиняється. Густина нафти змінюється в широких межах — від 0,65 до 1,05 (зазвичай 0,82-0,95) г/см3. Через це нафта, потрапляючи у водойму, збирається на поверхні води.

За хімічним складом нафта — це суміш великої кількості органічних речовин, близько 90 % яких становлять різні (понад 900) вуглеводні. У багатьох родовищах вміст рідких насичених вуглеводнів доволі високий. Так, у Передкарпатському родовищі він сягає 65 %.

Елементний склад: нафта містить 83-87 % Карбону, 12-14 % Гідрогену, решта — Оксиген, Сульфур, Нітроген, а також у незначній кількості Фосфор, Бор, металічні елементи: Нікол, Ферум, Алюміній, Калій, Магній, Барій, Кобальт, Молібден.

До сьогодні нафту (точніше нафтопродукти, тобто продукти її переробки) зазвичай використовують як паливо: спаливши 1 мл нафти, 1 л води можна нагріти на 10 °С.

Переробляти нафту почали ще в середині XVIII століття. Сьогодні нафту піддають первинній переробці — фракційній перегонці (ректифікації):

1) нагрівання сирої нафти в печі до 400 °С;

2) пропускання парів нафти через ректифікаційну колону — пристрій для розділення рідких сумішей речовин, що являє собою вертикальний циліндр (заввишки 80 м і більше й до 8 м у діаметрі) з контактними пристроями («тарілками») усередині. У цих «тарілках» пари нафти охолоджуються і, залежно від температури кипіння, розділяються на різні частини —

  — фракції.    

Кількість атомів С, t°

Назва фракцій

Галузі застосування

С5—С12

35-205 °С

бензин

Суміш легких вуглеводнів нафти; використовують головним чином як пальне для двигунів, а також як розчинник у хімічній промисловості

С8—С14

120-240 °С

лігроїн

Використовують для вторинної переробки у виробництві алкенів, бензинів, а також як сировину для виробництва високооктанових добавок

С12—С18

180-320 °С

гас

Використовують як пальне для тракторів, літаків, як компонент пальне для ракет, у гасових лампах

С10—С40

300-310 °С

газойль

Один з компонентів дизельного пального, сировина для отримання молекул з меншою кількістю атомів Карбону

С18—С55

> 300 °С

мазут

Паливо для промислових печей; переганяють у вакуумних установках, одержуючи низку речовин, зокрема гудрон

Завдання:

1) номер 183 (чому нафта не має певної густини і температури кипіння?)

2) номер186 ( за матеріалами з інтернету з'ясуйте , які переваги і недоліки має застосування природного газу або пропан - бутанової суміші як пального в транспортних засобах  порівняно з бензином ?

                       16.04.21

Тема уроку"Білки як біологічні полімери. Поняття про амінокислоти. Денатурація білків.

 Біологічна роль амінокислот і білків".

Уважно прочитайте текст параграфа 33 на с.186.

Випишіть визначення терміну"білки" с 186 та вивчіть його значення.

Випишіть загальну схему синтезу білків с.187 2 абзац, уважно розгляньте її та запам'ятайте.

З 4 абзацу с.187 випишіть визначення терміну "амінокислоти", вивчіть його значення.

У цьому  абзаці знайдіть формулу амінооцтвої  кислоти, вивчіть її та занотуйте в зошит.

Окремо випишіть властивості білків с.188.

Зверніть увагу на рубрику "Цікаво знати" с.188. Випишіть добову потребу людини в білках.

Опрацюйте висновки с.189.

Письмово номери 237,238 с.190.

Ознайомтесь із "Структурою білка"  на с.190. Ці знання знадобляться вам на уроках біології.

                              

                                23.04.21

Тема уроку"Значення природних і синтетичних органічних сполук. Захист довкілля від стійкий органічних забруднювачів".

.

Опрацюйте параграф 34 с.102.

Зверніть увагу на природні та синтетичні органічні сполуки.

Користуючись різними джерелами інформації та текстом параграфа с .193 наведіть приклади природних та синтетичних сполук.

З'ясуйте ,як органічні сполуки впливають на довкілля, запишіть у зошит приклади.

Уважно розгляньте таблицю 99, 100- про вплив органічних речовин на довкілля.

Занотуйте: проблема стійких органічних забруднювачів. Для цього скористайтесь матеріалом параграфа с.194-195.

Поясніть, в чому полягає шкідливий вплив ДДТ на довкілля?(с195).

Письмово номер 243с.196.

     

                      27.04.21

Тема уроку " Узагальнення з теми "Оксигеновмісні та нітрогеновмісні органічні речовини".

 На протязі всього ІІ семестру ми вивчали органічну хімію та органічні речовини. Як відомо їх дуже багато більше 20млн. речовини.

 Давайте разом згадаємо:

 На які класи поділяються органічні речовини? (вуглеводні, оксигеновмісні та нірогеновмісні сполуки)

 Які класи відносяться до вуглеводнів? (алкани, алкени, алкіни)

 Які класи відносяться до оксигеновмісних? (спирти, карбонові кислоти, вищі карбонові кислоти, мило, жири, вуглеводи)

 Які класи відносяться до нітрогеновмісних? (білки і амінокислоти

Епіграф уроку:

Мало знати, треба ще й застосовувати.

Гете

Мета уроку: повторити та узагальнити знання про вивчені класи оксигеновмісних і нітрогеновміних органічних сполук, показати нерозривний зв’язок вивчених речовин з існуванням живої природи і застосуванням знань на практиці в житті людини.

                             Девіз уроку:

 Істина відкривається лише тим, хто її шукає.

                                                                                                               

Розпочнемо з конкурсу «Розминка»

1. Група атомів, що характерна певному класу речовин і впливає на їх фізичні і хімічні властивості називається (функціональною групою)

2. Група атомів – СН2 – це (гомологічна різниця)

3. Здатність вбирати воду з повітря називається (гігроскопічністю)

4. Група СпН2п+1 – це (радикал)

5. Що визначає кількість груп – ОН? (багатоатомність спиртів)

6. Назвіть загальну формулу насичених одноосновних карбонових кислот.

    (СпН2п+1-СООН)

7. Що таке оцет з погляду хімії? (9% розчин етанової кислоти)

8. Солі вищих карбонових кислот називаються (милами)

9. За походження жири поділяються на (рослинні і тваринні)

10. Органічні речовини, що містять одну гідроксильну групу сполучену з вуглеводневим радикалом називають (спиртами)?

«Хімія в моєму житті» 

. На малюнку зображені: 

крем для рук, 

рідина для миття посуду,

 тістечко з масляним кремом, шкіряна рукавичка, 

засіб для виведення плям.

Назвіть речовину, що об’єднує цю продукцію. Саме з неї почалася історія, що закінчується присудженням п’яти найпрестижніших премій світу.

Про яку речовину іде мова? Наведіть формулу цієї речовини, назвіть її за міжнародною номенклатурою. Які властивості вона має?

Відповідь: це гліцерин або гліцерол або пропантріол – С3Н5(ОН)3

Послухайте монолог однієї із речовин: «Людина, що познайомиться зі мною, за короткий час набуває чотирьох якостей: спочатку вона стає схожою на павича – рухи її плавні та неспішні; потім вона набуває характеру мавпи і починає з усіма шуткувати і загравати; далі стає схожою на лева – самонадійного, гордого, впевненого в собі і, в кінці кінців, перетворюється на свиню що валяється у багнюці.

Монолог якої із речовин ви прослухали? Наведіть її молекулярну формули. Яка страшна хвороба є супутником цієї речовини? Назвіть властивості і згубну дію на організм людини

Відповідь: це етанол або етиловий спирт – С2Н5ОН

Погляньте на малюнок .   На ньому зображені: салат «Вінегрет», деревина, аспірин і виноградне вино. Ці зображення об’єднує речовина, яка відома з давніх часів. Але в чистому вигляді її виділили лише в 1700р., хоча до цього користувалися її водним розчином. Утворюється вона дуже просто – внаслідок прокисання вина. Цією речовиною заправляли один із відомих французьких салатів – вінегрет.

Відповідь: це оцтова або етанова кислота – СН3СООН

Що це за речовина? Назвіть речовину, наведіть її молекулярну формулу та зазначте галузі її застосування. Де 9% оцет застосовується?

. Конкурс мовно-літературний

Які слова називаються антонімами? Назвіть слова-антоніми до хімічних термінів.

1. Оцтова кислота-кисла – гліцерин-солодкий або глюкоза-солодка

2. Розчинність у воді: спирт – жир

3. Дегідрування – гідрування

4. Розклад – сполучення

5. Катіон – аніон

6. Гідратація – дегідратація

7. Метали – неметали

8. Електроліт – неелектроліт

9. Осад – газ

10. Мономер – полімер

11. Відновник – окисник

12. Каталізатор – інгібітор

 Конкурс «Салон косметолога» 

Задача. З віком уміст вологи в шкірі епідермісу зменшується. Ользі порадили використовувати засіб для відновлення та пом’якшення шкіри. Вона звернулася до косметолога з проханням підібрати засіб з більшим вмістом Оксигену.

Косметолог запропонував етаноловий, гліцериновий, і стеариновий засоби.

Який із запропонованих засобів буде найефективніший?

     

Отже, – крем з гліцерином буде найефективнішим

Випереджальне завдання на тему: «Прості способи визначення якості

                                                            продуктів в домашніх умовах».

Дослід №1. Визначення якості творогу, молока і сметани за допомогою спиртового розчину йоду.

Дослід №2. Визначення свіжості курячих яєць за допомогою розчину кухонної солі.

Дослід №3. Визначення якості акацієвого меду за допомогою хліба.

                  

Закінчити урок хочу  словами великого Леонардо да Вінчі:

"Якщо запастися терпінням і виявити старання, то посіяні насіння –

знання неодмінно дадуть добрі сходи".

. Домашнє завдання:

Повторити §18-34.

Письмово дати відповіді на запитання дослідів1-3 за допомогою додаткових джерел інформації.

                        30.04.21

Тема уроку "Багатоманітність речовин та хімічних реакцій. Взаємозв'язки між речовинами та їхні взаємоперетворення".

Дайте відповіді на запитання:

1. Як запобігти негативному впливу забруднювачів у побуті?

2. Як запобігти негативному впливу забруднювачів у сільському господарстві?

3. Як запобігти негативному впливу забруднювачів у промисловості?

Матерія — фундаментальне поняття, пов’язане з будь-якими об’єктами, що існують у природі. Один з основних видів матерії — речовина, яка може бути у вигляді фізичних тіл (матеріальних об’єктів), що мають масу, об’єм і відділені від інших

 фізичних тіл границями поділу.

Речовина складається з атомів (від давньогр. ατομος — неподільний). Цю ідею вперше висловив давньогрецький філософ Левкіпп, а розвинув його учень Демокріт 2400 років тому (а ще задовго до них — давньоіндійські філософи).

Уже в ХХ ст науковці з’ясували, що атом складається з невеликого позитивно зарядженого (протонно-нейтронного) ядра та електронів, що рухаються навколо нього. У ядрі зосереджена майже вся маса атома.

Атоми певного виду називають хімічними елементами.

Елемент — це сукупність атомів з однаковим зарядом ядер (Z).

Зі 118 відомих нині хімічних елементів 94 виявлені в природі, інші — створені штучно за останні кілька десятиріч у лабораторіях як результат складних фізичних експериментів.

Завдяки хімічним зв’язкам атоми можуть об’єднуватись у молекули і формувати прості речовини. Кожний хімічний елемент утворює як мінімум одну просту речовину.

 Однак іще у XVІІІ ст. було з’ясовано, що деякі елементи утворюють кілька простих речовин. Усі дані про такі речовини 1840 р. узагальнив шведський хімік Й. Берцеліус. Він же і дав назву цьому явищу: алотропія (давньогр. αλλος — інший, τροπος — властивість) — утворення елементом кількох простих речовин. Самі ж прості речовини назвали алотропічними видозмінами (модифікаціями). Сьогодні відомо близько 400 простих речовин. Їх утворюють неметалічні (Сульфур, Карбон, Оксиген, Селен, Фосфор, Бор, Арсен, Германій) та металічні елементи (Кaльцій, Скандій, Tитан, Mанган, Фeрум, Кoбальт, Стронцій тощо).

За нормальних умов одинадцять елементів (H, He, N, O, F, Ne, Cl, Ar, Kr, Xe, Rn) утворюють газоподібні прості речовини, два (Br, Hg) — рідини, решта — тверді тіла.

Отже, слід розрізняти речовину як вид матерії та речовини як хімічні сполуки.

Хімічні властивості елемента визначають електрони зовнішнього енергетичного шару атома.

Згідно з теорією хімічного зв’язку, належність хімічних елементів до металічних чи неметалічних визначається здатністю їх атомів віддавати або приєднувати електрони в хімічних реакціях.

Найсильніше металічні властивості виражені в тих елементів, атоми яких найлегше віддають електрони. Металічність елемента (здатність виявляти металічні властивості) залежить від енергії, яку необхідно витратити для того, щоб відірвати від атома найслабше зв’язаний з ядром електрон і перетворити атом у позитивно заряджений йон (енергії йонізації). Що менша енергія йонізації, то легше атом віддає електрон і відповідно сильніше виявляє металічні властивості.

Неметалічні властивості проявляють елементи, здатні притягувати до себе електрони. Кількісною характеристикою неметалічності хімічного елемента є енергія, яка виділяється в разі приєднання електрона до нейтрального атома під час перетворення останнього в негативно заряджений іон (спорідненість до електрона).

Молекула — це найдрібніша частинка речовини, що складається із двох та більше атомів, має постійний якісний і кількісний склад. Молекула є найменшою частинкою речовини, що зберігає її хімічні властивості.

Є елементи, атоми яких не сполучаються один з одним. Прості речовини, які вони утворюють, складаються з окремих атомів. Групу таких газоподібних речовин називають інертними (благородними). Атоми решти елементів не можуть навіть короткий час перебувати в ізольованому стані. Вони вступають у взаємодію один з одним або з іншими елементами.

Молекули складних речовин (хімічних сполук) утворені різними елементами. Їх хімічні властивості залежать від типу атомів, з яких утворені молекули, їх кількості, характеру зв’язку між ними та їх просторового розташування. Ці обставини є причиною практично безмежного різноманіття хімічних сполук. Сьогодні їх відомо понад 100 млн. Зазвичай їх отримують штучно в результаті хімічних реакцій.

Хімічні реакції розрізняють:

• за типом перетворення реагентів (сполучення, розкладу, заміщення, обміну);

• за тепловим ефектом (ендо- й екзотермічні);

• за ознакою зміни ступенів окиснення (окисно-відновні й такі, що відбуваються без зміни ступеня окиснення елементів);

• за оборотністю (оборотні та необоротні).

Під час сполучення атомів виникає хімічний зв’язок.

Хімічний зв’язок — це явище взаємодії атомів, зумовлене перекриванням (усуспільненням) їх електронних хмар, що супроводжується зменшенням повної енергії системи.

Залежно від того, як здійснюється перерозподіл електронної хмари між атомами, розрізняють ковалентний, йонний, металічний та водневий види хімічного зв’язку. Цей перерозподіл відбувається відповідно до значень електронегативнос-тей елементів, що беруть участь в утворенні сполуки.

Електронегативність — це умовна величина, яка характеризує здатність атомів елемента в хімічних сполуках притягувати до себе електрони, що беруть участь в утворенні хімічних зв’язків.

Що менша енергія йонізації елемента, то менша його електронегативність. Що більша спорідненість елемента до електрона, то більша його електронегатив-ність. Сам термін, поняття і першу шкалу відносних електронегативностей увів американський хімік Л. Полінг. Значення електронегативності елементів коливається в межах від 0,7 у Франція до 4 у Флуора.

Виникнення ковалентного зв’язку відбувається завдяки утворенню між атомами неметалічних елементів однієї або кількох спільних електронних пар.

Спільні електронні пари між атомами виникають завдяки наявності неспаре-них електронів зовнішнього енергетичного рівня (валентних), які й беруть участь в утворенні хімічного зв’язку.

Залежно від того, які атоми утворюють між собою спільні електронні пари — різних елементів чи однакових, — ковалентний зв’язок може бути полярним чи неполярним. Відповідно до цього і молекули будуть полярними або неполярними.

Якщо спільна електронна пара розміщена на однаковій відстані від атомних ядер обох атомів, такий зв’язок називають ковалентним неполярним. Він виникає між однаковими атомами (одного елемента) з утворенням простої речовини (Н2, F2, N2).

Якщо зв’язок утворюють різні елементи, спільна електронна пара дещо зміщена в бік одного з атомних ядер (більш електронегативного елемента). Унаслідок цього атоми набувають часткового заряду: більш електронегативний — часткового негативного (дельта мінус, δ–), менш електронегативний — часткового позитивного заряду (дельта плюс, δ+). Такий зв’язок називають ковалентним полярним.

Що більша різниця електронегативностей в атомів елементів, які зв’язуються, то сильніше відбувається зміщення електронної густини до більш електронегативного елемента.

Низка сполук з полярним ковалентним зв’язком, які містять Гідроген та елемент з високою електронегативністю (найчастіше Оксиген, Флуор, Нітроген), утворюють водневий зв’язок. Це різновид невалентного міжмолекулярного зв’язку, який виникає між атомами Гідрогену однієї молекули з поляризованим атомом іншої молекули внаслідок набуття ними протилежних часткових електричних зарядів.

Якщо різниця електронегативностей пари атомів, що утворюють зв’язок, не менша ніж 2,1 (за Полінгом), між ними утворюється йонний зв’язок.

Зазвичай йонний зв’язок утворюється між металічними і неметалічними елементами. Атоми металічних елементів віддають електрони і перетворюються на катіони. Атоми неметалічних елементів приєднують електрони і перетворюються на аніони. За звичайних умов такі сполуки — тверді кристалічні речовини.

Більшість речовин у твердому стані утворює кристали. Кожний кристал має просторовий каркас правильної форми у вигляді кристалічних ґраток.

У вузлах молекулярних ґраток містяться молекули; вони зв’язані між собою міжмолекулярними зв’язками. Це речовини з ковалентним зв’язком: майже всі прості речовини-неметали (за винятком речовин, утворених атомами Карбону і Силіцію), багато складних неорганічних сполук (H2O, NH3, HF тощо), усі органічні речовини з нейонним зв’язком.

У вузлах атомних ґраток розміщено атоми. Це так само речовини з ковалентним зв’язком. До них належать: алмаз, карборунд SiС, силіцій(ІV) оксид SiО2, деякі інші неорганічні речовини. Такі речовини тверді, нелеткі, не розчиняються у воді, виявляють властивості діелектриків або напівпровідників.

Йонні ґратки формують речовини з йонним типом зв’язку; вони зв’язані між собою електростатичними силами (ці сили міцніші за молекулярні, але слабші за атомні). Такі речовини тверді, крихкі, нелеткі, з доволі високими температурами плавлення й кипіння, у водних розчинах і в розплавах — провідники електричного струму.

Атоми металів відносно легко віддають валентні електрони не лише під час хімічних реакцій металів з іншими речовинами, а й під час утворення простих речовин (металів, їх сплавів). Електрони стають спільними. У речовинах, які утворені металічними хімічними елементами, між атомами виникає металічний зв’язок. Йони в кристалі розміщуються дуже щільно, але кристалічні ґратки різних металів різняться просторовою структурою і компактністю упаковки частинок, що й впливає на фізичні властивості цих металів.

Між класами речовин — простими (металами і неметалами) і складними (оксидами, кислотами, основами, солями) — наявний зв’язок і можливість взаємного переходу.

Зв’язки між класами неорганічних речовин, які ґрунтуються на одержанні речовин одного класу з речовин іншого класу, називають генетичними:

Аналогічні зв’язки наявні й між класами органічних речовин.

Домашнє завдання;

опрацювати матеріал параграфа35 с.198.

     Дати відповіді на запитання:

1. Дайте визначення атома.

2. Які складові частини атома?

3. Чому простих речовин є значно більше, ніж хімічних елементів?

4. Які речовини називають простими, а які — складними? Наведіть приклади.

5. На які групи поділяють прості речовини? Наведіть приклади.

6. Які є типи хімічних зв’язків? Наведіть приклади.

7. Які особливості будови йонних сполук?

8. Чи можна сказати «молекула калій хлориду»? Відповідь аргументуйте.

9. Хімічна формула кальцій хлориду СаCl2. Яку інформацію несе ця формула?

10. Які загальні фізичні властивості металів?

    

                   07.05.21

Тема уроку"Місце хімії серед наук про природу."

Природничі науки — це сукупність наук, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. Хімія — одна з природничих наук, предметом її вивчення є речовини та їх перетворення. До природничих наук також належать:

• астрономія — наука про Всесвіт;

• фізика — наука про склад і структуру матерії, а також про основні явища в неживій природі;

• біологія — наука про живу природу;

• науки про Землю (географія, геологія, геофізика) тощо.

Маючи спільні об’єкти дослідження, ці науки розвиваються в тісному взаємозв’язку і використовують схожі наукові методи досліджень: опис, спостереження, експеримент, створення теоретичних моделей.

Природа єдина, і хоча різні науки вивчають окремі питання, але мета в усіх одна — глибше пізнати її закони.

 Прикладів взаємодії наук у вивченні природи можна наводити багато. Важливо зрозуміти: дивлячись на світ очима астронома, фізика, хіміка, біолога чи географа, ми бачимо різні грані одного величного цілого — Природи.

Місце хімії серед наук про природу зумовлене предметом її вивчення й тісними зв’язками з іншими дисциплінами. Хімія вивчає склад, властивості речовин, їх взаємоперетворення. Хіміків також цікавлять явища, які супроводжують ці перетворення.

Хімія пов’язана з усіма природничими науками. Система наукових знань про природу і система методів кожної з наук перебувають у процесі взаємного доповнення та збагачення.

 

Хімія послуговується надбаннями фізики для дослідження структури речовини, використовує фізичні закони під час дослідження хімічних процесів. Вивчення хімічного зв’язку, окисно-відновних реакцій ґрунтується на знанні будови атома та його електронної оболонки. Поки фізики не з’ясували складну будову атома, періодичному закону бракувало теоретичного обґрунтування.

Здобутки хімії широко використовують:

• фізики, щоб дослідити проходження струму через метали; електричну провідність речовин та їх розчинів, роботу акумуляторів тощо; використовують періодичний закон для відкриття нових хімічних елементів

• біологи, вивчаючи хімічний склад та структури сполук, з яких сформовані живі організми; хімічні реакції, що відбуваються в клітинах; вплив на живі організми різних чинників: температури, радіаційного випромінювання, штучно створених речовин;

• екологи, вивчаючи властивості речовин для їх безпечного використання;

• геологи під час пошуку корисних копалин і виявлення їх складу вмісту цінних речовин у мінералах, визначення складу ґрунтів; астрономи для визначення елементного складу атмосфери планет і складу космічних об’єктів: комет, астероїдів, зірок тощо.

Чому хімія міцно пов’язана з фізикою, біологією?

З курсу хімії основної школи ви знаєте, що під час хімічних реакцій відбуваються різні фізичні явища: поглинається або виділяється тепло, змінюється агрегатний стан речовин.

Хімія і фізика вивчають ті ж самі об’єкти – атоми, молекули, кристали, гази, рідини.

Ще у XVIII ст. міцний зв’язок цих двох природничих наук помітив і використав у своїй роботі видатний російський учений М. В. Ломоносов. Він написав: «Хімія без знання фізики подібна до людини, яка все повинна шукати навпомацки. І ці дві науки так з’єднані між собою, що одна без іншої досконалою бути не може».

Біологічні процеси в клітинах, тканинах так само пов’язані зі складними хімічними перетвореннями. Адже обмін речовин зумовлений послідовними хімічними реакціями, що відбуваються в живому організмі. У кожній клітині  нашого  організму  відбувається  понад  три тисячі  хімічних реакцій.

Межі між різними природничими науками дедалі більше стираються. У міру накопичення наукових знань не лише зростає кількість наукових дисциплін, — відбувається їх зближення і взаємопроникнення. На перетинах наук виникають нові природничо-наукові дисципліни: хімічна фізика, біохімія, біофізика, біогеохімія, астробіологія… Наприклад, біохімія (біологічна хімія) вивчає хімічний склад і структуру сполук, які містяться в живих організмах. Геохімія вивчає поширеність і міграцію хімічних елементів на Землі. Біогеохімія — галузь геохімії, пов’язана з біологічними науками. Її основоположником був В. І. Вернадський, який 1918 року в Києві організував першу у світі біогеохімічну лабораторію.

Володимир Іванович Вернадський

(1863 - 1945) учений-природознавець, філософ, мислитель і громадський діяч, академік Російської академії наук, АН СРСР, один із засновників і перший президент Української академії наук, засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві, яка нині носить його ім’я. Заклав основи сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, геохімії, біогеохімії. Зробив вагомий внесок у кристалографію, біологію, палеонтологію, історію, космологію, філософію.

Біогеохімія вивчає хімічний склад живої речовини, вплив живої речовини на міграцію хімічних елементів, їх розподіл, розсіювання та концентрування в корі Землі.

Важливий спосіб пізнання природи — моделювання хімічних структур і процесів. Комп’ютерні технології істотно розширили можливості його використання в хімії.

У процесі збагачення хімічними знаннями виокремились окремі галузі:

 

Вагомий внесок зробили хіміки в розвиток високих технологій генної інженерії та нанохімії (розділ хімії, де об’єктами вивчення є тіла, розмір яких коливається в діапазоні 1–100 нм; фізичні та хімічні властивості цих тіл суттєво залежать від їх розміру).

Хімія як елемент загальнолюдської культури — це засіб формування світогляду. Хоча б елементарними хімічними знаннями повинна оволодіти кожна цивілізована людина. Без них неможлива екологічно грамотна поведінка в побуті, на виробництві.

Хімія — дуже цікава і перспективна наука. У ній далеко ще не все вивчено. Щороку хіміки дивують світ своїми науковими відкриттями.

 

Так, Нобелівську премію в галузі хімії 2016 р. отримали Ж.-П. Соваж, Д. Ф. Стоддарт і Б. Фері́нга «за проектування і синтез молекулярних машин».

Керована мікроскопічна молекулярна «машина» настільки потужна, що може пересувати об’єкти, у 10 000 разів більші за себе. Відкриття вчених у майбутньому може бути застосоване для розробки нових наноматеріалів, датчиків і мікрочипів.

 

IV. Підсумки

1.  Хімія — одна з природничих наук, що вивчає речовини та їх перетворення.

2.  У своїх дослідженнях хіміки спираються на досягнення інших природничих наук.

3.  Найважливіші природничі науки: біологія, фізика, астрономія, географія, геологія, геофізика, екологія, біохімія, геохімія, біогеохімія тощо. Представники цих наук постійно використовують знання хімії.

4.  Мета всіх природничих наук одна — глибше пізнати закони природи.

5.  У процесі еволюції хімії з’явилися окремі галузі хімічних знань: органічна хімія, неорганічна хімія, фізична хімія, колоїдна хімія тощо.

Контрольні запитання

1. Назвіть науки, які вивчають природу.

2. Яку роль відіграють хімічні знання в біології, медицині?

3. Чому фізика тісно пов’язана з хімією?

4. Що вивчає геохімія, біогеохімія?

5. Назвіть видатних учених-хіміків, з відкриттями яких ви ознайомились у курсі хімії основної школи.

V. Домашнє завдання

Опрацювати § 37

Письмово виконати номери 269,270

               2021-2022 навчальний рік

                         24.09.21

Тема уроку :"Розчинність речовин, її залежність від    різних чинників". 

  Бесіда

• З яких компонентів складається розчин?

• Що таке істинний розчин? 

• Чому вода є універсальним розчинником? 

• Назвіть інші відомі вам розчинники. 

• Чи можна стверджувати, що речовини, які добре розчиняються у воді, будуть добре розчинятися в спирті? 

• Який зв’язок називають водневим? 

 Вивчення нового матеріалу.

1. РОЗЧИННІСТЬ

  Розчинність – властивість речовини розчинятися у воді або іншому розчині

  . Коефіцієнт розчинності (S від латинського слова solvere - розчиняти ) – максимальна маса речовини, яка може розчинитися в 100г розчинника при даній

                                         температурі. Розчинність багатьох речовин у воді встановлена і зведена в спеціальні таблиці. Спрощеним варіантом є таблиця розчинності кислот, солей і основ. 

  За здатністю розчинятись у воді за температури 20-25 °С речовини умовно поділяють на:

         Розчинні (в 100г ›1г речовини -мідний купорос), 

           Малорозчинні ( в 100г ‹ 1г речовини - борна кислота), 

         Нерозчинні ( в 100г ‹ 0,01г речовини - пісок)

2. ЗАЛЕЖНІСТЬ РОЗЧИННОСТІ ТА ШВИДКОСТІ РОЗЧИНЕННЯ РЕЧОВИН ВІД РІЗНИХ ФАКТОРІВ

Як і будь-який фізико-хімічний процес, процес розчинення підко-ряється певним закономірностям. 

Розчинність газів, на відміну від твердих речовин, залежить від тиску: при підвищенні тиску швидкість розчинення та розчинність газів підвищуються.

Відомо, що швидкість хімічних про¬цесів залежить від температури.

 Аналогічно, швидкість розчинення речовин при підвищенні температури збільшується, отже, збільшується і розчинність. Останнє справедливо для твердих речовин, тому що розчинність газів при підвищенні температури зменшується.

На швидкість розчинення впливають дифузія та ступінь подрібнен-ня речовини.

 Швидкість переходу речовини з кристала в розчин, тобто швидкість гідратації, на два порядки більша, ніж швидкість дифузії гідратованої молекули (чи іона) у глибину розчину. 

Тому для того щоб збільшити швидкість розчинення, розчин необхідно перемішувати. При цьому збільшується швидкість дифузії гідратованих частинок у розчин.

 Оскільки процес розчинення відбувається лише на поверхні розподілу фаз, то чим більшою є ступінь подрібнення речовини, тим більшою є його питома поверхня і, отже, вищою є швидкість розчи-нення.

3. НАСИЧЕНІ ТА НЕНАСИЧЕНІ РОЗЧИНИ

Якщо в контакті знаходяться вода та кристали якої-небудь розчин-ної речовини, то поряд із процесом розчинення відбувається зворот-ний процес - кристалізація. Спочатку, коли концентрація речовини в розчині невелика, розчинення відбувається швидко, а кристалізація - повільно. У міру збільшення концентрації речовини швидкість розчинення зменшується, а швидкість кристалізації збільшується, і в певний момент швидкості цих двох процесів зрівнюються. Виникає рівновага між кристалами й розчином, при якій концентрація солі в розчині вже не може збільшитися. Такі розчини називаються наси-ченими. Відповідно, якщо речовина ще може розчинятися в розчині (тобто швидкість кристалізації менша за швидкість розчинення), то розчин називається ненасиченим. Стан насиченості  це динамічна рівновага кристала речовини із розчином.

При розгляді цього питання доречно згадати принцип ЛєШательє і застосувати його до такої реакції:  Речовина кристал ↔ Речовина  розчин

4. КОНЦЕНТРОВАНІ ТА РОЗБАВЛЕНІ РОЗЧИНИ

Вводиться поняття концентрованого та розбавленого розчинів. Ці поняття не несуть кількісної характеристики, але максимальна кількість речовини, яка може розчинитися у воді, суворо обмежена і називається розчинністю. 

  Деякі речовини (сульфатна кислота, спирт і т. д.) можуть необмежено розчинятися у воді, але подібних речовин не так багато. ".

.  Закріплення знань учнів.

Бесіда.

1. Як можна з насиченого розчину зробити ненасичений і - навпаки?

2. Чи може розбавлений розчин бути насиченим? (малорозчинна речовина  срібло і його розчин -  «свята» вода).

3. Чи обов'язково концентрований розчин є насиченим? (спирт, концентрований розчин якого не може бути насиченим, оскільки спирт необмежено розчиняється у воді).

4. За якими ознаками можна класифікувати розчини? (класифікація  за розмірами частинок дисперсної фази та агрегатним станом, класифікація за насиченістю й кількістю розчиненої речовини).

5. Від яких факторів і як залежить розчинність речовин і швидкість розчинення?

Завдання: опрацювати параграф 5 с.25,

письмово виконати завдання номер 34,35 с.30.

Повторити матеріал параграфів 1-4, підготуватись до узагальнення з вивченої теми.

                        

                                 29.09.21

Тема уроку "Узагальнення знань з теми " Вступ","Розчини".

Дайте відповіді на запитання:

1)- що таке дисперсні системи?

2)- класифікація дисперсних систем 

-3) друга класифікація дисперсних систем 

4)- класифікація гетерогенних систем

5)- класифікація гомогенних систем 

6)Що  являється компонентом розчину? 

         

      7)  .Чим характеризується розчин?

8)- що таке розчини?

Гра "вірю не вірю"

 .

1. Суміш вапна і води – суспензія.

2. Розчин цукру - емульсія.

3. Компонент розчину, який перебуває в тому самому агрегатному стані, що й розчин, називається розчинником.

4. Процес розчинення – це лише фізичний

5. Формула глауберової солі Na2SO4 · 10H2O. 

6. Вода – полярний розчинник.

7. Гашене вапно –добре розчиняється у воді.

8. Розчинність більшості твердих речовин спадає з підвищенням температури.

9. Розчинність газів спадає з підвищенням температури.

10. Розчини, які містять мало розчиненої речовини, називаються розведеними.

11. Розчин, в якому певна речовина за даної температури ще може розчинитися, називається насиченим.

12. З підвищенням тиск розчинність газів зростаж.

     Розв’язати задачу за зразком

 В 180г води розчинили 20г солі. Яка масова частка солі в утвореному розчині?

Зразок:

1) Обчислити масову частку солі в розчині, якщо в 90 г води розчинили 10 г солі.

1). Дано:

  m(Н2О) = 90 г mсолі

    m ( солі.) = 10г ωсолі . = ; mроз. = m(Н2О) + m( солі.)

          mроз.

       ω (солі) - ?

                                 mроз. = 90 + 10 = 100г

                           10

    ω (солі) = = 0,1 або10 %

                                                          100

Відповідь: ω ( солі) = 10%

         

          

           

 

        

 . Домашнє завдання: виконати запропоновані завдання та надіслати для перевірки у вайбер у особисті повідомлення.

                        01.10.21

Тема уроку "Електроліти й неелектроліти".

Мотивація навчальної діяльності.

З курсу природознавства та фізики ви знаєте, що метали проводять електричний струм. Чому ця властивість притаманна металам? (рух електронів) Ag, Au, Cu мають найвищу електропровідність.

Деякі неметали, наприклад графіт, теж може проводити струм.

А чи проводить струм вода? (дистильована – ні, з криниці-так).

Вивчення нового матеріалу.

За здатністю проводити струм речовини поділяються на дві групи:

Діти заповнюють схему під керівництвом учителя.

Поділ речовин на електроліти та неелектроліти вперше запропонував англійський вчений Майкл Фарадей .

Чому електроліти проводять струм?

Бо при розчиненні речовини чи при сплавленні з’являються зарядженні частинки, які можуть вільно рухатися. Ці частинки називаються йонами

. Пригадайте, що таке йони?

Електролітична дисоціація – процес розщеплення електролітів на йони під час розчинення або розплавлення.

Теорію електролітичної дисоціації сформулював швед Сванте Арреніус (1887 р.), за що у 1901 р. отримав Нобелівську премію з хімії.

Як відбувається процес розчинення?

Механізм дисоціації сполук з йонним зв’язком :

Прослідовність процесів:

1. Орієнтація диполей води біля йонів кристалу.

2. Гідратація - взаємодія молекул води з йонами

3. Дисоціація (розпад) кристала на гідратовані йони.

Рівняння: NaCl ↔ Na+ + Cl-

Механізм дисоціації сполук з ковалентним полярним зв’язком 

Прослідовність процесів:

1. Орієнтація диполей води навколо полюсів молекули НСl

2. Гідратація - взаємодія молекул води з НСl

3. Йонізація молекули електроліта (перетворення ковалентного зв’язку на йонний)

4. Дисоціація (розпад) молекули електроліту на гідратовані йони.

Рівняння: НCl ↔ Н+ + Cl-

Узагальнення і закріплення набутих знань

1. На які групи можна поділити речовини за їх здатністю проводити електричний струм?

2. Який вчений запропонував поділ речовин на ці дві групи?

 3..Розділіть

       

речовини   на електроліти та неелектроліти

: хлоридна кислота, кисень, натрій хлорид, натрій гідроксид, спирт, ацетон, кальцій гідроксид, глюкоза, вуглекислий газ, сульфатна кислота.

4. Які із речовин будуть проводити електричний струм:

Крейда

 Мінеральна вода

 Сода

 кухонна сіль

 розчини солей

 цукор 

 Оцет 

Олія 

Сульфатна кислота 

Пісок 

Інертний газ

  кисень

 Розчин натрій гідроксиду

Домашнє завдання: опрацювати матеріал параграфа 5.

                                30.10.21

Тема уроку Реакції обміну між розчинами електролітів".

Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

 Учні записують назву теми в зошиті.

 Розповідь вчителя

Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються не відаючи, що ти таке! Не можна сказати, що ти необхідна для життя ти саме життя"

Ви запитаєте чому ми починаємо наш урок із цих слів А. Екзюпері про воду, адже в темі не згадується про цю речовину? 

Вода - найпоширеніше багатство земної кулі й найбільший у світі хімік.

 Без її участі не обходиться жоден природний процес: чи це утворення нової гірської породи, нового мінералу або найскладніша біохімічна реакція, що протікає в організмі рослини або тварину.

 Хімікам у лабораторії нема чого було б робити без води. 

Щоб змусити багато речовин вступати в реакцію, їх насамперед треба перевести в розчин.  

 

 Вивчення нового матеріалу. 

Розповідь учителя

а) Розглянемо рівняння реакції:

2KNO3 + Na2SO4 → K2SO4 + 2NaNO3

В даному випадку хімічна реакція не відбувається і при змішуванні цих розчинів утворюється розчин, в якому незалежно один від одного існують катіони Натрію і Калію та нітрат і сульфат – аніони.

б) Реакції між розчинами електролітів, що протікають практично до кінця

• Реакції з випаданням осаду

Взаємодія лугу з ферум (ІІІ ) хлоридом

FeCl3 + 3NaOH → Fe (OH)3↓ + 3NaCl

     Fe 3+ + 3Cl - + 3Na+ + 3OH - → Fe (OH)3↓ + 3Na+ + 3Cl-

     Fe 3+ + 3OH -→ Fe (OH)3↓

• Реакції з виділенням газу

Взаємодія натрій карбонату з хлоридною кислотою

Na2CO3 + 2HCl → 2NaCl + CO2 + H2O

2Na + + CO32- + 2H+ + 2Cl- → 2Na+ +2Cl- + CO2↑ + H2O

CO32- + 2H+→ CO2↑ + H2O

• Реакції з утворенням малодисоційованої сполуки.

Взаємодія кислоти з лугом.

NaOH + HNO3 → NaNO3 + H2O

Na+ + OH- + H+ + NO3 - → Na++ NO3 -+ H2O

OH- + H+→ H2O

. Узагальнення знань 

Виконати завдання номер 80 с.60

Домашнє завдання: опрацювати матеріал параграфа 11, виконати завдання номер 81 с.60 письмово.

                       03.11.21

Тема уроку "Реакції обміну між розчинами електролітів".

 Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

— Уявіть, що у вас на кухні у двох однакових банках без етикеток містяться сіль і сода. Як розпізнати ці дві речовини, не пробуючи їх на смак?

Слово вчителя

Для того щоб відповісти на це запитання, нам необхідно встановити, як відбуваються реакції йонного обміну, визначити умови їх перебігу, навчитися записувати повні та скорочені йонні рівняння. Що б краще зрозуміти механізм реакцій йонного обміну, проведемо бесіду.

    Закінчити речення:

1. Однорідна система, що складається з двох і більше компонентів

2. Розчин, у якому кількість речовини за певної температури більше не розчиняється. 

3. Процес розпаду електроліту на іони в розчині або розплаві.

4. Реакції взаємодії іонів у розчинах електролітів. 

5. Речовини, до складу яких входять молекули води, з’єднані з іонами металів. 

6. Дисперсна система, у якій дрібні часточки твердої речовини рівномірно розподілені в рідині. 

7. Відношення числа молекул, що продисоціювали, до загального числа молекул розчиненої речовини. 

8. Розчин з малим умістом розчиненої речовини.

9. Дисперсна система, у якій часточки рідини рівномірно розподілені в рідкому розчиннику. 

10. Розчинність твердої речовини у воді підвищується. 

11. Дисперсні системи, у яких газоподібна речовина рівномірно розподілена в рідині. 

Завдання : повторіть матеріал параграфа 11.

Виконати завдання номер 84 с.61 письмово.

Підготуватись до практичної роботи 1 с.62-63

Повторіть правила техніки безпеки під час проведення практичних робіт.

                        05.11.21

. Практична робота № 1. Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах

Мета:

поглибити знання про механізм реакцій обміну між розчинами електролітів, закріпити вміння аналізувати реакції йонного обміну з точки зору теорії електролітичної дисоціації, розвивати навички в проведенні хімічного експерименту.

Обладнання та реактиви:

штатив з пробірками, фенолфталеїн, сульфатна кислота, натрій гідроксид, натрій карбонат, барій хлорид, натрій нітрат.

Хід роботи

І. Повторення правил техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії.

ІІ. Проведення експерименту.

Завдання 1. 

Вам видано розчини сульфатної кислоти, натрій нітрату, натрій карбонату, барій хлориду. Користуючись таблицею розчинності, встановіть, між якими попарно взятими речовинами відбудуться хімічні реакції. Заповніть таблицю, виконайте відповідні досліди і складіть молекулярне та йонні рівняння реакцій.

 H2SO4 NaNO3 Na2CO3 BaCl2

H2SO4

NaNO3

Na2CO3

BaCl2

Завдання 2.

Користуючись таблицею розчинності, доберіть електроліти та проведіть реакції обміну, перебіг яких описується поданими скороченими йонними рівняннями.

а) Н+ + ОН-- = Н2О 

б) Cu2+ + 2 OH-- = Cu(OH)2 ↓

Висновок.

У висновку вкажіть: 

при яких умовах відбуваються реакції йонного обміну ?

                              09.11.21

Тема уроку " Виявлення  в розчині гідроксид-іонів та йонів Гідрогену. Якісні реакції на деякі йони".

Мотивація навчальної діяльності

Інколи у газетах, телепередачах чи просто від знайомих можна почути про небезпечність вживання неперевірених овочів чи фруктів через високий вміст у них нітратів. Або про те, що потрібно споживати молочні продукти, адже там багато кальцію. А хто ж встановлює наявність і проводить виміри різних речовин у фруктах, молоці, чи будь-яких інших джерелах? – звичайно ж хіміки! І сьогодні ми з вами спробуємо дізнатись яким чином можна перевіряти присутність деяких сполук.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1) Перевірка письмового домашнього завдання.

2) Обговорення результатів практичної роботи.

IV. Вивчення нового матеріалу

Якісна реакція – це реакція, за допомогою якої можна визначати певні йони.

Для виявлення певних речовин, йонів, або навіть цілих груп сполук, перед хіміком може ставитись два завдання: 1) що за речовина міститься у досліджуваному розчині; 2) скільки цієї речовини там наявно. Виконання першого завдання носить назву якісний аналіз, а другого – кількісний аналіз. Вивченням кількісного і якісного аналізу займається така дисципліна, як аналітична хімія. Сьогодні на уроці ми будемо вивчати основи якісного аналізу.

Лабораторний дослід №7. Виявлення хлорид-іонів (Cl -)

Для виявленні хлорид-аніонів у розчині використовується речовина арґентум (І) нітрат.

Речовина, за допомогою якої можна виявити характерний йон у розчині, називається якісним реактивом. Отже, якісним реактивом для визначення галогенід-аніонів є розчинна сіль AgNO3.

Інструктаж з правил ТБ!

NaCl + AgNO3 = AgCl↓ + NaNO3;

(Учням пропонується скласти повні та скорочені йонні рівняння до даної реакції)

Як ви бачите, схожі аніони схожих за властивостями елементів, мають різні кольори осадів при взаємодії з одним і тим же якісним реактивом. Поява характерного забарвлення, запаху чи виділення газу при виконанні якісної реакції – називається якісним сигналом. Поява якісного сигналу свідчить про те, що ми знайшли той йон, що шукали.

Виявлення сульфат-аніонів (SO42-)

Якісним реактивом при визначенні сульфат-аніонів є розчинні солі барію (барій хлорид, барій нітрат). Якісним сигналом є утворення дрібнокристалічного білого осаду барій сульфату:

Na2SO4 + Ba(NO3)2 = BaSO4↓ + 2NaNO3;

(Учні записують повне й скорочене йонне рівняння)

Для проведення реакції до близько 2-3 мл розчину натрій сульфату додають кілька крапель розчину барій хлориду. Спостерігається поява білого осаду.

Виявлення карбонат-аніонів (СO32-)

Карбонати – це солі карбонатної (вугільної) кислоти. (Пригадайте якою є дана кислота за силою?) У зв’язку з тим, що карбонати утворені слабкою кислотою, сильніші кислоти можуть витісняти її із солі. Але чи стійкою є дана кислота у розчині? Звісно, що ні! Вона розкладається на вуглекислий газ та воду. Тепер звертаючи увагу на цю інформацію, давайте подумаємо що може бути якісним реактивом на карбонат-аніон і яким повинен бути якісний сигнал. (відповідь: якісний реактив – будь-яка мінеральна кислота, якісний сигнал – поява бульбашок вуглекислого газу).

До кількох мілілітрів розчину соди доливаємо 1-2 мл розчину сульфатної кислоти. Спостерігаємо «закипання» розчину і виділення газу:

Na2CO3 + H2SO4 = Na2SO4 + CO2↑ + H2O;

(Учні записують молекулярне рівняння у повній і скороченій йонній формі)

V. Узагальнення і систематизація

Усно виконати завдання номер 88-89.

Домашнє завдання : опрацювати матеріал параграфа 12 с.64.

Письмово виконати завдання номер 91, 92.

                               10.11.21

Практична робота 2

Тема: Розв’язування експерементальних задач

Під час виконання цієї роботи ви застосуєте набуті знання про електролітичну дисоціацію та реакції у розчинах електролітів, вдосконалите вміння записувати повні й скорочені йонні рівняння, складам, план експерименту й проводити його, робити висновки, розв'язувати експериментальні задачі. За потреби зверніться до таблиці «Розчинність кислот, основ і солей у воді».

Увага! Для ліпшого спостереження використовуйте контрастний екран. Якщо досліди виконуєте у пробірках, беріть по 5 крапель розчинів реагентів.

Якщо дослід виконуєте у заглибинах пластини, то досить узяти по 2-3 краплі розчинів реагуючих речовин.

Будьте особливо обережні під час роботи з їдкими й отруйними речовинами та скляним хімічним посудом!

Обладнання: штатив з пробірками або пластина для крапельного вилізу, скляні палички, піпетки, чорно-білий екран; розчини лугів, кислот, солей, засобів побутової хімії; яєчна шкаралупа, індикатори тощо.

Завдання. Проробіть досліди за вказівкою вчителя. Опишіть і поясніть спостереження, складіть рівняння реакцій, запишіть їх у повній і де це можливо) скороченій йонних формах.

1. Дослідним шляхом визначте, у якій з трьох пронумерованих склянок містяться:

а) хлоридна кислота, розчини натрій гідроксиду та натрій хлориду;

б) розчини сульфатної кислоти, натрій хлориду, натрій сульфату;

в) хлоридна кислота, розчини калій гідроксиду, натрій нітрату.

2. Експериментально здійсніть перетворення, складіть рівняння реакцій, запишіть їх у повній і скороченій йонній формах:

а) натрій карбонат натрій сульфат натрій хлорид;

б) купрум(ІІ) сульфат купрум(ІІ) гідроксид купрум(ІІ) хлорид;

в) магній хлорид магній гідроксид магній сульфат;

г) калій карбонат кальцій карбонат карбон(IV) оксид;

д) натрій гідроксид натрій сульфат натрій хлорид;

е) калій гідроксид калій сульфат калій нітрат;

4. Проробіть реакції, які відповідають таким скороченим йонним рівнянням:

а) Fe3+ + ЗОH- = Fe(OH)3↓;

б) Ва2+ + СО2-3= ВаСО3↓;

в) СаСО3 + 2Н+ = Са2+ + Н2О+ СО2↑

6.Добудьте реакцією йонного обміну барій сульфат - речовину, яку застосовують у виробництві фарб, покриттів, пластику, скла, фото-паперу, штучної слонової кістки й целофану, для рентгеноскопії шлунка.

ІV. Домашнє завдання: оформити результати практичної роботи в зошиті

                          12.11.21

Тема уроку " Узагальнення знань з теми " Розчини".

І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

     Ось і закінчили ми вивчати одну із найважливіших тем курсу загальної хімії – «Розчини» і сьогодні ми з вами повинні:

- Закріпити знання про розчини, їх класифікацію, розчинність речовин, електроліти та неелектроліти;

- Розвинути вміння писати рівняння реакцій йонного обміну;

- Удосконалити вміння розв’язувати задачі з використанням поняття «масова частка розчиненої речовини»

Зверніть увагу на девіз нашого уроку. Чи згодні ви з ним? Адже кожен з вас мріє досягти успіху в житті: закінчити школу, вуз, здобути професію до душі, а для цього треба багато працювати. І сьогодні я бажаю вам успіху і хочу, щоб в кінці уроку кожен з вас міг сказати: «Я умію, тому що знаю, а знаю, тому що працюю».

Проведемо наш урок у вигляді аукціону. Уявіть що ви зараз не у класі, а на біржі. Біржа – місце, де здійснюється оптова торгівля, укладаються угоди з реалізації товарів, цінних паперів. Поскільки ви іще учні, товарів не виробляєте, то продавати будете свої знання. А я буду у вас їх купувати і нараховувати дивіденди, тобто бали, які в кінці уроку перетворяться на вашу оцінку. Ваше завдання – реалізувати товар з найменшими витратами й отримати максимальний прибуток. Тому протягом уроку кожен з вас буде вести аркуш оцінювання (дод.1).

ІІІ. Узагальнення і систематизація знань

Завдання «Ланцюжок»

       Учні по черзі відповідають на запитання(кожна правильна відповідь – 1 бал). Якщо відповіді немає, то ланцюжок рветься, право відповіді переходить до наступного учня.

1) Що таке дисперсні системи?

2) Як класифікуються дисперсні системи?

3) Що відноситься до грубодисперсних систем?

4) Суспензії – це ….

5) Приведіть приклад суспензії.

6) Що таке емульсії?

7) Приведіть приклад емульсії.

8) Як можна відрізнити колоїдний розчин від істинного розчину?

9) Що таке істинні розчини?

10) З чого складаються розчини?

11) Яка речовина вважається розчинником?

12) У 80 г води розчинили 20 г оцтової кислоти. Яка речовина є розчинником?

13) У 40 г води розчинили 60 г спирту. Що тут є розчинником?

14) Розчини класифікуються на ….

15) Приведіть приклад газоподібного розчину.

16) Приведіть приклад твердого розчину

17) Насичені – це розчини …

18) Ненасичені – це розчини …

19) Як можна ненасичений розчин перевести у насичений?

20) Які розчини вважаються розбавленими?

21) Концентровані – це розчини, у яких …

22) Розчинення – це ….

23) Що показує коефіцієнт розчинності?

24) Чи може ненасичений розчин бути концентрованим? В якому випадку?

25) Чи може концентрований розчин бути ненасиченим?

26) Розчинення – це фізичний процес чи хімічний?

27) Електроліти – це ….

28) Речовини з яким типом зв’язку є електролітами ?

29) До електролітів відносяться ….

30) Неелектроліти – це …

31) Речовини з яким типом зв’язку є неелектролітами?

32) До неелектролітів відносяться …

33) Хто із вчених є творцем ТЕД?

34) На які йони дисоціюють в розчинах чи розплавах кислоти?

35) Як дисоціюють в розчинах луги?

36) Солі з точки зору ТЕД – це …

37) За ступенем електролітичної дисоціації електроліти поділяються на …

38) Сильні – це електроліти, які …

39) Слабкі – це електроліти, які …

40) Назвіть сильні основи

41) Приведіть приклад сильних кислот.

42) До електролітів середньої сили відносяться …

43) Які реакції практично можливі, тобто відбуваються до кінця?

Теоретичні відомості ми повторили, а тепер застосуємо їх на практиці.

                  15.12.21

Тема уроку "Швидкість хімічної реакції"

Запитання для перевірки д/з.

1) Назвіть типи реакцій за кількістю реагентів і продуктів реакції.

2) Реакція обміну – це…

3) Реакція сполучення – це…

4) Реакція заміщення – це…

5) Реакція розкладу – це…

6) Екзотермічна реакція – це….

7) Ендотермічна реакція – це….

8) Тепловий ефект реакції – це…

9) Тепловий ефект реакції позначається…

10) Тепловий ефект екзотермічних реакцій….

11) Тепловий ефект ендотермічних реакцій…

12) Оборотні реакції це…

13) Хімічна рівновага – це…

14) Окисник – це…

15) Відновник – це…

16) Окиснення – це…

17) Відновлення – це…

18) ОВР – це…

 Переходимо до вивчення нової теми.

IІІ. Мотивація навчальної діяльності

- Скажіть будь-ласка чим відрізняється черепаха від гепарда? (У них різна швидкість руху)

А тепер за допомогою експерименту переконаємось, що швидкість може використовуватись і в хімії.

 Спостерігаючи за експериментом зверніть увагу яка з реакцій відбувається швидше, а яка повільніше.

Демонстрація. Горіння свічки та горіння паперу.

– Чи однакова швидкість горіння в обох випадках?

Як ви вже здогадались тема нашого уроку "Швидкість хімічної реакції".

На сьогоднішньому уроці ми з вами спробуємо визначити, що називають швидкістю хімічної реакції, та чи можна керувати швидкістю хімічних реакцій?Якщо так, то яким чином?

ІV. Вивчення нового матеріалу

   Хімічні реакції можуть протікати як дуже швидко, так і дуже повільно. Так, реакція горіння залежно від природи речовини може відбуватися швидко(папір), миттєво(вибух пороху), повільно(вугілля).

Вам вже відомо із курсу фізики, що швидкість – це величина, яка чисельно дорівнює шляху, який проходить тіло за одиницю часу.

Проте в хімії під час проходження хімічної реакції механічного переміщення не відбувається.

Проблема: То що ж характеризує швидкість в хімії?

– Скажіть, будь ласка, швидко чи повільно відбуваються такі процеси:

а) Іржавіння заліза; (повільно)

б) утворення мінералів в земній корі; (повільно)

в) тверднення цементу; (повільно)

г) вибух пороху; (швидко)

д) спалах пари бензину в двигуні. (швидко)

Завдання 1.

Розташуйте явища за зростанням швидкості хімічних реакцій

1) Вибух газу 6

2) Ржавіння заліза 2

3) Утворення мінералів у природі 1

4) Згоряння бензину в двигуні 5

5) Бродіння виноградного соку 3

6) Скисання молока 4

     Швидкістю хімічних реакцій називають швидкість зміни концентрації реагуючих речовин за одиницю часу.

                                       ,

де v – швидкість хімічної реакції, c1 та c2 – початкова та кінцева концентрація (відповідно), t1 та t2 – початковий та кінцевий час (відповідно) , – зміна концентрації, – проміжок часу .

       Вивченням швидкості хімічних реакції займається спеціальний розділ хімії – хімічна кінетика.

 Серед учених, що зробили вагомий внесок у її розвиток, багато імен, зокрема: Якоб Вант-Гофф (перший лауреат нобелівської премії з хімії (1901 р), якої удостоєний був за ряд відкриттів, одне з яких правило, що носить його ім’я), Сванте Арреніус (лауреат нобелівської премії за відкриття в області розчинів, відкрив залежність миттєвої швидкості реакції від температури), а також Петер Вааге, М. М. Семенов та інші.

    У житті часто виникає необхідність змінювати швидкість хімічних реакцій: сповільнювати чи навпаки, прискорювати. Для управління хімічними процесами важливо знати від яких факторів залежить швидкість реакції.

      Водій керуючи автомобілем, використовує різні пристосування для зміни швидкості руху автомобіля (коробку передач, зчеплення, гальма, "газ").

Щоб керувати хімічним процесом також необхідно змінювати швидкість хімічної реакції. Які ж "пристосування" можна використати для зміни швидкості хімічної реакції?

Давайте більш детально зупинимось на впливі кожного фактору.

Лабораторна робота.

Вплив площі поверхні контакту ре¬агентів, концентрації й природи реагуючих речовин на швидкість хімічної реакції.

Завдання 1. Дослідіть вплив площі поверхні контакту реагентів на швидкість хімічної реакції.

В одну пробірку покладіть грудочку крейди з приблизним діамет¬ром 0,5 см, у другу – порошок крейди, рівноцінний за масою грудочці. В обидві пробірки обережно додайте близько 2 мл хлорид¬ної кислоти. Зверніть увагу в якій із пробірок реакція відбувається швидше.

Висновок: Чим більша площа частинок реагенту, тим Швидкість реакції більша, де більша площа стикання реагентів (де порошок).

Завдання 2. Дослідіть вплив концентрації речовини на швидкість хімічної реакції.

У дві пробірки налийте по 1 мл хлоридної кислоти. Одну з порцій розбавте водою вдвічі. У кожну з пробірок (обережно!) помістіть по гранулі цинку та спостерігайте, з однаковою чи різною швидкістю відбуваються реакції в обох пробірках. Здобуті результати обґрунтуй¬те та зробіть висновок про вплив концентрації хлоридної кислоти на швидкість хімічної реакції.

Висновок: Чим менша концентрація кислоти, тим швидкість менша.

Завдання 3. Дослідіть залежність швидкості реакції від природи речовин

            У 2 пробірки покладіть відповідно цинк і мідний дріт. Налити хлоридну кислоту. В якій пробірці реакція відбувається найшвидше?

                          Сu + HCl →

                          Zn + 2HCl → ZnCl2 + H2↑

       

               Але, на швидкість реакції впливає ще й температура і ви це добре знаєте. Кожного ранку ви п’єте чай і добре знаєте, що цукор краще розчиняється у гарячій воді, ніж у холодній.

 А от наскільки краще, цим питанням займався Вант Гофф.

   Існує правило Вант Гоффа:

При підвищенні температури на кожні 100 швидкість хімічної реакції збільшується в 2-4 рази.

    Це ЦІКАВО!!!!

Під час проведення деяких операцій на серці та мозку пацієнтів охолоджують для того що сповільнити реакції, які відбуваються в організмі людини.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Прошу виконати самостійну роботу. 3 хв.

1. Швидкість реакції – це… (0, 5 б.)

2. Швидкість реакції залежить від природи реагуючих речовин, температури, …., ….. (0, 5 б.)

3. Що згоряє швидше дерев’яна дошка чи дерев`яні ошурки? (0, 5 б.)

4. У якому стані частинки речовини мають найменшу швидкість? (0, 5 б.)

5. Зі зростанням температури швидкість реакції…(0, 5 б.)

6. Зі зростанням площі поверхні контакту реагентів швидкість реакції… (0, 5 б.)

7. Чому влітку зростає небезпека харчових отруєнь? (1 бал)

8. Чому термін служби мідних водопровідних труб значно більший порівняно зі сталевими? (1 бал)

                                          Всього 5 балів

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал параграфа 17 с.96 

Письмово виконати завдання номер 131,132 с

  Задача.

На чавунному візку за 100 годин утворилася іржа масою 300 мг. А на сталевому з такою самою площею – за 200 годин 200мг. У якому випадку швидкість корозії більша?

 υ1= m/t υ1= 300мг/100год.=3мг/год.

                 υ2= 200мг/200год.=1мг/год.

Отже, у першому випадку швидкість корозії вища, ніж у другому у 3 рази.

                     08.02.22

Тема уроку " Поширення вуглеводнів у природі. Застосування вуглеводнів"

Значну частку необхідної енергії людство одержує з вуглеводнів: нафти, природного газу, кам’яного вугілля. Це зумовлюється наявністю відповідних технологій та достатньо легким способом добування. Щоб опанувати інші джерела енергії потрібні наукові розробки технологій добування і використання.

Окрім використання вуглеводнів як джерел енергії, вони використовуються як сировина для подальшої переробки й одержання важливих речовин шляхом органічного синтезу.

Основні джерела вуглеводнів — нафта, кам’яне вугілля, природний газ — сформувалися на Землі в давні часи і належать до невідновлюваних природних ресурсів. Неконтрольоване й нераціональне використання існуючих запасів вуглеводнів може призвести до повного виснаження родовищ.

Перед людством постає складне завдання: відшукати більш ефективні шляхи переробки нафти, газів, вугілля, сланців; удосконалити вже існуючі (перегонка, крекінг, піроліз, коксування); розробити технології одержання рідкого палива з вугілля та сланців; одержання й використання водню як моторного палива; одержання синтетичного рідкого палива з водню.

Природними джерелами вуглеводнів є горючі копалини — нафта й газ, вугілля й торф. Поклади сирої нафти й газу виникли близько 100-200 мільйонів років тому. Найпоширенішими є дві теорії походження нафти: органічна й мінеральна. Відповідно до першої теорії, нафта утворилася з мікроскопічних морських рослин і тварин, які виявилися включеними в осадові породи, що утворилися на дні моря. Теорію мінерального походження нафти вперше висловив Д. І. Менделєєв. На початку XX ст. французький учений П. Сабатьє змоделював описаний Д. І. Менделєєвим процес у лабораторії й одержав суміш вуглеводнів, подібну до нафти. На відміну від нафти й газу вугілля й торф почали утворюватися близько 340 мільйонів років тому з рослин, які зростали на суші. Природний газ і сира нафта зазвичай виявляються разом з водою в нафтоносних шарах, розташованих між шарами гірських порід. Термін «природний газ» застосовується також до газів, які утворюються в природних умовах у результаті розкладання вугілля. Природний газ і сира нафта розробляються на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Найбільшими виробниками природного газу у світі є Росія, Алжир, Іран і Сполучені Штати. Найбільшими виробниками сирої нафти є Венесуела, Саудівська Аравія, Кувейт та Іран.

2. Природний і супутній гази

Склад газу з різних родовищ може відрізнятися за відсотковим вмістом основних складових. Запаси природного газу є і в Україні (Шебелінське, Дашавське, Семенівське, Абазівське родовища тощо).

У родовищах газ перебуває у стислому стані у товщі земної кори. Для його добування роблять свердловини, а для транспортування на великі відстані — будують газопроводи.

Супутній газ є різновидом природного газу. Він залягає разом із нафтою і виділяється на поверхню під час її добування.

Застосування Паливо, сировина для органічного синтезу Газовий бензин (пентан, гексан), пропан-бутанова суміш, сухий лід (метан) — паливо, сировина для органічного синтезу

3. Схема використання природного газу

Розглядаємо схему використання природного газу.

а) Як паливо. (Назвіть галузі промисловості, де природний газ використовується як паливо.)

б) Як сировина хімічних виробництв (разом з учнями):

метан використовується у виробництві:

• водню;

• хлороводню;

• хлорпохідних метану;

• формальдегіду;

• сажі;

• ацетилену;

• амоніаку;

• синтезу-газу;

• полімерів на основі етилену;

• багатьох інших органічних сполук.

IV. Застосування одержаних знань

1. Назвіть переваги природного газу над іншими видами палива (разом з учнями):

• транспортування на великі відстані більш легке й дешеве;

• легко змішується з повітрям, відносно легко згоряє в невеликому надлишку кисню;

• легше регулювати процес горіння, не утворюється попелу і шлаків;

• найменш небезпечний у плані забруднення навколишнього середовища продуктами згоряння;

• теплота згоряння значно вища, ніж в інших видів палива.

2. Повідомлення (або презентації) учнів про склад, переробку й використання природного й супутнього нафтового газів

3. Розв’язання задач виробничого змісту

Задача 1. Природний газ одного з родовищ містить 96 % (об.) метану, 1 % етану, 1 % пропану і 2 % сірководню. який об’єм повітря, що містить 20 % кисню, знадобиться для спалювання 1 м3 такого газу?

2,8 — 20 %

x — 100 %

x = 14 м3.

Задача 2. Об’ємна частка метану в природному газі — 90 %. Обчисліть масу тетрахлоркарбону, яку можна одержати з 420 л природного газу.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал параграфа 24 с.135-141.

Письмово виконайте такі номери: 185, 186 с. 141.

                           11.02.22

Тема уроку"Перегонка нафти .

Застосування вуглеводнів"

1. Склад і фізичні властивості нафти

Нафта — масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом. Вона легша за воду (густина 0,73-0,97 г/см3), у воді практично нерозчинна.

За складом нафта — складна суміш вуглеводнів різної молекулярної маси, головним чином рідких (у них розчинені тверді й газоподібні вуглеводні). Зазвичай це вуглеводні парафінові, ароматичні, циклоалкани, співвідношення яких у нафтах різних родовищ змінюється в широких межах. Крім вуглеводнів, нафта містить оксигено-, сульфуро- і нітрогеновмісні органічні сполуки.

Залежно від переважного вмісту вуглеводнів того чи іншого класу розрізняють такі основні види нафти:

1) метанова нафта, яка складається переважно з нерозгалуже- них алканів;

2) нафтенова нафта, яка складається, в основному, з циклічних неароматичних вуглеводнів циклоалканів або нафтенів;

3) змішана нафта, яка включає суміш алканів, нафтенів і ароматичних вуглеводнів. Змішана нафта трапляється найчастіше.

Іноді нафту класифікують за фізичними властивостями, наприклад на легку нафту густиною менше 0,9 г/мл і більш важку нафту. Усі види нафти мають домішки нітрогено- й сульфуровмісних органічних сполук.

Сира нафта зазвичай не застосовується. Для одержання з нафти технічно цінних продуктів її піддають переробці.

2. Перегонка нафти

Первинна переробка нафти полягає в її перегонці. Перегонку здійснюють на нафтопереробних заводах після відділення з нафти супутніх газів. У процесі перегонки нафти одержують світлі нафтопродукти:

• бензин (tкип — від 40 до 150-200 °С);

• лігроїн (tкип — 120-240 °С);

• гас (tкип - 150-300 °С);

• газойль — солярове масло (tкип вища від 300 °С).

У залишку — в’язка чорна рідина — мазут.

Мазут піддають подальшій переробці. Його переганяють під зменшеним тиском (щоби попередити розкладання) і виділяють мастила: • веретенне; • машинне; • циліндрове та ін.

З мазуту деяких сортів нафти виділяють вазелін і парафін. Залишок мазуту після відгону називають нафтовим пеком, або гудроном.

3. Нафтопродукти та їх застосування

Продукти первинної перегонки нафти мають різне застосування.

• Бензин у великих кількостях використовують як авіаційне й автомобільне пальне. Він складається зазвичай з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від п’яти до дев’яти атомів Карбону.

• Лігроїн є пальним для дизельних двигунів, а також розчинником у лакофарбовій промисловості. Велику кількість його переробляють на бензин.

• Гас застосовують як пальне для реактивних і тракторних двигунів, а також для побутових потреб. Він складається з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від 9 до 16 атомів Карбону.

• Газойль — використовують як моторне пальне.

• Мазут, крім переробки на мастила й бензин, використовують як котельне рідке пальне.

Застосування продуктів переробки мазуту

• Вазелін використовують у медицині. Він складається із суміші рідких і твердих вуглеводнів.

• Парафін застосовують для одержання вищих карбонових кислот, для просочення деревини у виробництві сірників і олівців, для виготовлення свічок, гуталіну і т. д. Він складається із суміші твердих вуглеводнів.

• Мастила, які виділяються під час перегонки мазуту, називають мінеральними (нафтовими) маслами, на відміну від синтетичних масел, які одержують штучно (хоча всі масла є сумішами органічних сполук).

• Гудрон — нелетка темна маса, після часткового окиснення його застосовують для одержання асфальту.

4. Крекінг та його види

Крекінг нафтопродуктів полягає в розщепленні довгих молекул вуглеводнів, що входять у висококиплячі фракції, на більш короткі молекули легких низькокиплячих продуктів.

Первинна пряма перегонка нафти дає порівняно мало бензину — 4-25% з різних нафт. Збільшення виходу бензину досягається застосуванням вторинної переробки більш важких нафтових фракцій, а також мазуту з допомогою методів деструкції, що дозволяє підвищити вихід бензину в кілька разів.

Залежно від виду сировини й необхідної якості одержуваної продукції в нафтопереробній промисловості застосовують різні технологічні способи переробки сировини.

Без застосування каталізаторів: термічний крекінг у рідкій і паровій фазах, піроліз, коксування, окисний крекінг і окисний піроліз.

Із застосуванням каталізаторів: каталітичний крекінг, гідрогенізаційний крекінг (деструктивна гідрогенізація), каталітична ароматизація (дегідрогенізаційний крекінг).

У його основі лежать процеси перетворення вуглеводнів, що входять до складу нафти чи нафтопродуктів, під впливом нагрівання до температур 400-700 °С і вище й за різного тиску. У результаті одержують газоподібні, рідкі та тверді продукти.

Термічний крекінг здійснюється у двох основних варіантах: у рідкій (тиск 2-7 МПа, температура 450-500 °С) і в паровій (тиск 0,2-0,5 МПа, температура 550-600 °С) фазах. У разі рідкофазного крекінгу більший вихід бензину й менше газу, ніж під час парофазного.

Сировиною для крекінгу є різні фракції: газойль, солярка, гас, мазут, гудрон, а також бензин прямої перегонки нафти. Різні види сировини доцільно піддавати крекінгу окремо, підбираючи для кожного процесу відповідні умови. Алкани крекуються легше за все й дають бензин з низькими октановими числами (55-60), за тієї ж глибини крекінгу нафтенів октанові числа бензину вище (60-70). Наприклад:

Утворилася суміш насичених і ненасичених вуглеводнів, яка відповідає бензину. Речовини, що утворилися, частково можуть розкладатися далі:

За глибоких форм крекінгу одержувані продукти сильно ароматизовані. Вихід крекінг-бензинів, залежно від виду сировини й режиму роботи установок, змінюється від 25 до 70 %.

Каталітичний крекінг на алюмосилікатних каталізаторах — один із найбільш багатотоннажних процесів у нафтопереробній промисловості. Метою процесу є одержання високооктанового бензину з вакуумних дистилятів різних нафт, що википають у межах 300-500 °С.

Каталітичний крекінг проводять за температури 450-530 °С під тиском, близьким до атмосферного (0,07-0,3 МПа). Реактори мають забезпечувати можливість постійного відводу каталізатора на регенерацію, тому використовують реактори з рухомим чи киплячим шаром каталізатора.

Крім високооктанового бензину на установках каталітичного крекінгу отримують також вуглеводневий газ, легкі й важкі газойлі. Кількість та якість продуктів залежить від характеристики переробної сировини, каталізатора, а також режиму процесу.

5. Детонаційна стійкість бензину. Октанове число Основною експлуатаційною властивістю бензинів є детонаційна стійкість. Детонаційна стійкість — здатність бензину згоряти без вибуху у двигуні з іскровим запалюванням. Чим вище октанове число, тим більш стійкий бензин перед детонацією й тим кращі експлуатаційні якості він має.

Детонація — це процес дуже швидкого, вибухового згоряння робочої суміші. Детонація приводить до прогоряння поршнів і випускних клапанів. Зовнішні ознаки детонації — характерний металевий стукіт і вібрація, чорний колір відпрацьованих газів (дим), нерівна робота двигуна.

Детонація пального в моторах пояснюється нерівномірністю процесу його згоряння й залежить від якості бензину. Мірою детонаційної стійкості пального є октанове число (ОЧ).

Октанове число дорівнює вмісту (в об’ємних %) ізооктану (ОЧ = 100) в його еталонній суміші з н-гептаном (ОЧ = 0), за якого ця суміш має однакові антидетонаційні властивості з пальним, що випробовують. Отже, октанове число (ОЧ) — умовний показник, що характеризує здатність палива забезпечити бездетонаційну роботу двигунів із примусовим запаленням. Октанове число бензину підвищується шлях Ом завдання нзз додавання до бензину високооктанових компонентів або присадок-антидетонаторів.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 24

Письмово виконайте завдання номер 182-185

                         22.03.22

Тема уроку "  Отруйність метанолу й етанолу. Згубна дія алкоголю на організм людини"

               

   

Мотивація навчальної діяльності.

Тестовий контроль. Самоконтроль ( максимальна оцінка 10 балів)

1. Загальна формула насичених одноатомних спиртів:

а)С п Н 2п +2 О                         г)  С2 Н5 ОН

б) С п Н2п+1 ОН                      в) С п Н2п-2

      2. Функціональна група спиртів – це:

                      а) група атомів СООН                   б) група атомів ОН

                      в) група атомів СОН                    г) група атомів NО2

              3. Ізомерія.  не властива для одноатомних насичених спиртів:

                   а) будови карбонового ланцюга;

                  б) положення функціональної групи;        в) просторова.

            4. Біологічні властивості етанолу:

               а) нетоксичний,                        б) наркотична речовина,

               в) сильна отрута,                     г) снодійне.

           5. Укажіть, які фізичні властивості характерні для етанолу:

                 а) в’язка рідина,                     б) добре розчиняється уводі.

                  в) має солодкий смак,         г) має специфічний запах.

           6. Укажіть якісний реактив на етанол:

              а) калій перманганат,            б) хромова суміш,

               в) натрій,                                    г) бромна вода.

            7. Атоми яких хімічних елементів обов’язково присутні в усіх молекулах спиртів:

              а) С, N, Н,                            б) С, О, Н,                                 в) С, Н, Сl

            8. Зі збільшенням вуглеводневого радикала розчинність спиртів у воді:

               а) збільшується, б) зменшується, в) не змінюється, г) спочатку збільшується, а потім          зменшується.

            9. Найбільшу розчинність у воді має:

                   а) метанол,      б) бензин,           в) пропанол,       г) бутанол.

            10. Укажіть молекулярну формулу етанолу:

               а) С3Н7ОН, б) С2Н5ОН, в) С2Н5СОН, г) СН3ОН.

Чистий спирт почали одержувати в VІ столітті араби, які називали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовили араби до 860 р. Перегонка вина з метою одержання спирту різко збільшила кількість п’яниць. Не виключено, що саме це й стало приводом до заборони вживання спиртних напоїв, до якої вдався основоположник ісламу Магомет. Відтоді в мусульманських країнах алкоголю не вживали. А відступників від цього закону жорстоко карали.

За часів Середньовіччя у Західній Європі також навчилися одержувати міцні напої, переганяючи вино та інші цукристі рідини, які мають здатність бродити. За легендою, алхімік Валеніус, який одержав спирт, заявив, що він знайшов чудесний еліксир, який старого робить молодим, стомленого – бадьорим, зажуреного – веселим. Злу силу алкоголю розуміло багато людей. Відомий релігійний реформатор Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола: наш німецький диявол – добра бочка вина». Поширення пияцтва на Русі пов’язане з політикою панівних класів. Виникла навіть думка, що пияцтво є нібито стародавньою народною традицією. При цьому посилалися на слова літопису «Веселість на Русі». Але це наклеп на нашу історію. Відомий історик Костомаров повністю спростував цю думку. Він довів, що в Стародавній Русі пили мало. Лише на великі свята варили мед, брагу, пиво, міцність яких не перевищувала 5 – 10 градусів. У будні жодних спиртних напоїв не вживали, й пияцтво вважалося великим гріхом, ганьбою. Життя показало, що заборона продажу спиртних напоїв у деяких країнах не тільки не сприяє зменшенню алкоголізму, але й у деяких випадках – збільшенню пияцтва.

Боротьба з алкоголізмом має таку ж давню історію, як і самі спиртні напої. У Стародавній Греції пити нерозведене водою вино ( міцність його не перевищувала 10 градусів_ вважалося недостойним вільного громадянина. Правитель Спарти заборонив пити вино вищій знаті держави, але заохочував споювання рабів, щоб тримати їх у покорі.

В Афінах правитель Соломон запровадив сухий закон, за яким службових осіб карали за пияцтво: вперше великим штрафом, а в разі повторення – стратою.

Давньоримський історик Пліній Старший писав про те, що перси та мідяни були переможені греками під керівництвом О. Македонстакого тому, що в них було розвинуте пияцтво.

Дослід: в пробірках міститься яєчний білок та шматок хліба, додаємо в пробірки, окремо, воду і  розчин спирту. Спостерігаємо, що яєчний білок у воді розчиняється, а в спирті – згортається, шматок хліба у воді м’якшає і плаває на поверхні, а в спирті – твердне. Отже, спирт ослаблює й руйнує живі клітини. Саме на цій здатності спирту засноване його застосування в медицині як дезінфікуючого засобу.

Під час уживання алкоголь зі шлунка й кишечнику всмоктується в кров. Розподіляється із кров’ю по всьому організмові, він з руйнівною силою впливає на всі органи й системи людини. Особливо шкідливий він для нервових клітин, що зумовлюється легкою розчинністю алкоголю в жирових і жироподібних речовинах, які становлять основу нервової тканини. Проникаючи в нервову клітину, алкоголь розчиняє життєво важливі для неї ліпоїдні речовини, змінюючи її нормальну діяльність. У результаті одного сильного сп’яніння гине до 20 тисяч клітин головного мозку: унаслідок уживання 100 грам пива – 3 тисячі клітин, 100 грам вина – 5 тисяч клітин. За роки в питущої людини гинуть мільйони клітин, які не відновлюються. Тому в людей, які зловживають спиртним, послаблюється пам’ять, увага, притупляються моральні якості. Не менш небезпечним є вживання алкоголю і для інших органів.

Уживання алкоголю натщесерце має сильніший і швидший ефект, ніж уживання під час або після їжі. Їжа діє як буфер під час поглинання спиту. В організмі спирт окислюється до вуглекислого газу і води. При цьому вивільняється велика кількість енергії – 29,8 кДж/год. А за 1 год в печінці окислюється близько 10 мл спирту. Уведення спирту в організм порушує його теплоізоляцію внаслідок розширення шкірних кровоносних судин. Суб’єктивне відчуття тепла, пов’язане з цим явищем, насправді не супроводжується підвищенням температури тіла. Навпаки, організм утрачає теплоту, тому вживання спирту на холоді пов’язане з ризиком замерзти.

З’ясовано, що вплив алкоголю під час внутрішньоутробного розвитку призводить до недорозвинення плоду або окремих його частин, підвищення смертності, розвитку нервово – психічних розладів, захворювання органів травлення, серцево – судинної системи.

Метанол дуже небезпечний для людини. 10-20 мл цієї речовини можуть викликати сліпоту і смерть. Причиною тому є дія ще більш сильної отрути – формальдегід, що утворюється в організмі при окисненні метанолу.

Встановлено, що третина ДТП трапляється з вини людей, які перебувають у стані сп’яніння. Через це гине 57, 7 % загальної кількості потерпілих. Навіть малі дози алкоголю ( 25 – 50 г) сповільнюють реакцію, 100 г підвищують ризик удвічі. Швидкість реакції сповільнюється на 0, 5 с. Так, якщо людина буде рухатися зі швидкістю 60 км/год, то вона встигне зреагувати на перешкоди не менш як за 10 м.

Алкоголізм не дає людині можливості мати міцну життєву позицію. Він веде до паразитичного способу життя, до постійного пошуку грошей, до злочинів. Установлено, що 55% крадіжок, 79 % пограбувань, 69 нападів здійснюється у стані сп'яніння

Проблемно – пошуковий проект

Слайд 3. Алкоголь – соціальна загроза для оточуючих.

Причини вживання алкоголю

1. Психологічні:

- Ми часто наслідуємо героїв, що нав’язують засоби масової інформації.

- Підлітки прагнуть якнайшвидше стати дорослими.

- Щоб відчути впевненість у собі.

- Щоб зняти напругу.

- Щоб випить, є для цього приводи:

Хрестини, свято, зустріч, проводи,

Мороз, відлига, рік Новий,

Веселий настрій і сумний,

Розлука, поминки, весілля,

 Одруження і новосілля,

На службі успіх, новий чин,

І так – пияцтво без причин

2. Соціальні проблеми

3. Економічні проблеми.

На жаль, сьогодні знати правду про алкоголь мало. Потрібно ще й уміти відстояти своє право не піддаватися спробам інших людей отруїти себе традиційною алкогольною речовиною.

Як складеться ваше життя – залежить тільки від вас.

ЗМІ досить часто нас переконують у тому, що треба брати від життя все! Насправді нас переконують в тому, що треба брати не все, а лише одне: спробувати бути людиною, не маріонеткою в  чужих руках, а людиною, гідною цього звання.

Пам’ятайте: здоров’я, справжня радість життя і щастя не сумісні зі спиртними напоями.

Презентація групи ІV

Інформаційний проект

Слайд 4. Застосування метанолу й етанолу.

Спирти – важливий продукт, що застосовуються людиною. Використовуються як органічні розчинники, моторне паливо. Їх використовують для виробництва бутадієну, з якого згодом виготовляють синтетичний каучук. Зі спиртів одержують низку фармацевтичних препаратів, оцтову кислоту і фруктові есенції. Метиловий спирт використовують для одержання формальдегіду, необхідного для виробництва пластмас і фенол формальдегідних смол.

ІV Рефлексивно – оціночна частина.

- «Мозковий штурм»

1. Чому етанол вважають небезпечною наркотичною речовиною?

2. Чи усвідомили ви небезпеку вживання алкоголю?

- Психологічний тест «Личка»: покажіть ваш настрій наприкінці уроку.

- Оцінювання знань учнів

       V Домашнє завдання: повторити тему "Насичені одноатомні спирти»

               

   Підготувати повідомлення про фізіологічну дію етанолу на організм людини

                 25.03.22

Тема уроку" Гліцерол"

Багатоатомні спирти розглянемо на прикладі трьохатомного спирту гліцеролу (стара назва гліцерин).

Якщо спирт трьохатомний, то в нього три атоми Гідрогену заміщено на три гідроксильні групи:

Алкан із трьома атомами Карбону називається пропан, наявність гідроксильної групи додає в назви спиртів суфікс -ол-. У нашому випадку три таких групи, отже, назва гліцеролу за систематичною номенклатурою — пропан-1,2,3-тріол.

Фізичні властивості

Трьохатомний спирт гліцерол — безбарвна, в’язка, солодка на смак рідина. Змішується з водою в будь-яких співвідношеннях. Температура плавлення--+18 °С, кипіння--+290 °С.

Дослід «Розчинення гліцеролу»

У склянку наллємо близько 100 мл води, потім додамо 3-5 мл гліцеролу. Гліцерол спочатку опускається на дно, він має більшу густину, ніж вода, але поступово розчиняється, й утворюється прозорий безбарвний розчин. Розчинення значно прискорюється під час перемішування.

Хімічні властивості

1. Горіння, або повне окиснення

Багатоатомні спирти теж горять, і при цьому також утворюються вуглекислий газ і вода (за достатньої кількості кисню).

Горіння гліцеролу:

Ця реакція відбувається з виділенням великої кількості тепла.

2. Якісна реакція на багатоатомні спирти

Багатоатомні спирти, у тому числі й гліцерол, можна визначити з допомогою якісної реакції.

Дослід «Якісна реакція на гліцерол»

Якісним реактивом на гліцерол є купрум(ІІ) гідроксид. Тому одержимо спочатку цей реактив. У пробірку з 1-2 мл блакитного розчину купрум(ІІ) сульфату додамо розчин натрій гідроксиду до випадіння блакитного осаду купрум(ІІ) гідроксиду.

Завдання. Напишіть самостійно це рівняння реакції.

У чисту пробірку наллємо 1-2 мл гліцеролу й додамо стільки ж отриманого купрум(ІІ) гідроксиду. Перемішаємо реагенти. Блакитний осад зникає, й утворюється рідина синього кольору.

Взаємодія з гідроксидом міді (ІІ). Ця реакція характерна тільки для багатоатомних спиртів. Осад гідроксиду міді(ІІ) розчиняється в етиленгліколі та гліцерині з утворенням розчину яскраво-синього кольору:

Сu(OH)2 + 2CH2OH – CH2OH→ + H2O;

Гліколят міді (ІІ)

Сu(OH)2 + 2CH2OH – CHOH – CH2OH→

Гліцерат міді (ІІ)

Добування і застосування етиленгліколю і гліцерину. Етиленгліколь добувають у промисловості гідратацією (приєднання води) етиленоксиду:

Як і одноатомні спирти, етиленгліколь можна добути гідролізом галогенопохідних алканів водним розчином лугів. Для цієї реакції необхідні 1,2-дигалогенопохідні етану:

СН2Сl—СН2С1+2Н2О СН2ОН—СН2ОН+2НСl

1 2-Дихлоретан

Етиленгліколь утворюється під час пропускання етилену крізь розчин перманганату калію, при цьому відбуваються окислення і гідратація етилену:

СН2=СН2+ [0] +Н20 → СН2ОН—СН2ОН

Гліцерин добувають синтетично з пропілену.за такою схемою:

CH2═CH – CH3 CH2═CH – CH2OH

Пропілен Аліловий спирт

→ CH2OH – CHOH - CH2OH

Гліцерин входить до складу природних сполук - жирів рослинного і тваринного походження - і може бути виділений з них.

Етиленгліколь і гліцерин використовуються в промисловому органічному синтезі. Гліцерин застосовують для виробництва мастил, як зм'якшувач шкіри і тканин, у парфюмерній, фармацевтичній і харчовій промисловості.

Водні розчини етиленгліколю і гліцерину замерзають при низьких температурах, тому їх використовують як антифризи - рідини з низькою температурою замерзання, які застосовуються для охолодження двигунів внутрішнього згоряння.

Єдиний практично важливий представник трьохатомного спирту. Сиропоподібна солодка рідина, без кольору, добре розчинна у воді. Водні розчини гліцерину замерзають при низькій температурі.

Гліцерин широко розповсюджений у природі, є основним спиртом, приймає участь у будові молекул різних груп ліпідів. У промисловості гліцерин добувають гідролізом ацилгліцеринів

Гліцерин широко використовується в багатьох галузях промисловості. Основна його кількість розходується для добування похідних - гліфталевих смол, нітрогліцерину.

У харчовій промисловості гліцерин використовують для приготування лікерів та безалкогольних напоїв, у паперовій та шкіряній промисловості - для збереження матеріалів від висихання. Він входить до складу багатьох косметичних препаратів і широко використовується як пом'ягчуюча шкіру речовина

Гліцерол входить до складу багатьох косметичних засобів для зм’якшення шкіри (почитайте склад крему для рук, наприклад), як консервант і як засіб, що запобігає замерзанню й висиханню рідин. Його застосовують для одержання тринітрогліцеролу (вибухова речовина й лікарський засіб у разі серцевих захворювань).

Двохатомні спирти (гліколі) — похідні алканів, у молекулах яких два атоми Гідрогену заміщені на дві гідроксильні групи. Загальна формула гомологічного ряду гліколів — СпН2n(ОН)2. Перший представник цього ряду — етан-1,2-діол (тривіальна назва — етиленгліколь). Триатомні спирти (гліцероли) — похідні алканів, у молекулах яких три атоми Гідрогену біля різних атомів Карбону заміщені на три гідроксильні групи. Загальна формула гомологічного ряду гліцеролів — СnН2n-1(ОН)3. Перший представник цього ряду — пропан-1,2,3-тріол (тривіальна назва — гліцерол, застаріла тривіальна назва — гліцерин).

Хімічні властивості багатоатомних спиртів аналогічні до властивостей одноатомних насичених спиртів і визначаються наявністю кількох груп -ОН. У реакції можуть брати участь як одна, так і декілька групи -ОН. Кількість гідроксильних груп позначається на хімічній активності сполук, зокрема, з ростом їх кількості підсилюються кислотні властивості сполуки. Тому багатоатомні спирти легко реагують не лише з лужними металами, але й з лугами і навіть з гідроксидами важких металічних елементів.

V. Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал параграфа 27 с.153.

Письмово виконати завдання 202, 203 с.156.

                     29.03.22

Тема: «Оцтова кислота, її молекулярна та структурна формули, фізичні властивості. Функціональна (характеристична) карбоксильна група. Застосування оцтової кислоти».

Мета:

 сформувати знання учнів про карбоксильну функціональну групу на прикладі оцтової кислоти;

Завдання:

• навчальні: ознайомити учнів зі структурною й електронною формулами оцтової кислоти;

• виховні: виховувати науковий світогляд учнів, сприяти естетичному, екологічному вихованню;

• розвивальні: розвивати вміння досліджувати, спостерігати, робити висновки та узагальнення

Методи проведення: словесний: розповідь - пояснення, опис, бесіда, робота

з підручником; словесно - наочний: ілюстрація.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ПЛАН УРОКУ

I. Організаційний етап …………………………………………………………....3 хв.

II. Актуалізація опорних знань……………………………………………………2 хв.

III. Мотивація навчальної діяльності……………………………………………..5 хв.

IV. Пояснення нового матеріалу…………………………………………….......20 хв.

V. Закріплення нового матеріалу…………………………………………….... 10 хв.

VI. Підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання……..…...5 хв.

Хід уроку

I. Організаційний етап.

Добрий день! Сідайте. Скажіть, хто сьогодні на уроці відсутній?

II. Актуалізація опорних знань (Перевірка дз)

 Що ми вивчали на минулому уроці?

 Написати загальну формулу спиртів

 Написати структурну формулу етанолу та пропанолу

 Назвати представників багатоатомних спиртів, написати формули

III. Мотивація навчальної діяльності.

Чи знаєте Ви про таку кислоту,

Яку повсякчас додаєм до борщу,

ЇЇ ми кладемо завжди в маринад

Для всяких смачнючих солінь і принад?

Ну звичайно, це оцтова кислота, а в побуті – оцет (6, 9, 12%).

Аналогічно спиртам до оксигеновмісних органічних сполук належать карбонові кислоти. Одного з представників карбонових кислот ми сьогодні і будемо вивчати. Записуємо тему уроку.

IV. Пояснення нового матеріалу.

Клас карбонових кислот відрізняється від спиртів наявністю в молекулах нової функціональної групи – карбоксильної:

                                                     – СООН

Назва карбоксильної групи походить від двох груп, що входять до її складу:

карбонільної та гідроксильної.

                 – С = О – ОН

Карбонові кислоти – це похідні вуглеводнів, що містять одну або декілька карбоксильних груп.

Загальна формула одноосновних насичених карбонових кислот:

CnH2n+1COOH або RCOOH

 Класифікація карбонових кислот

За природою вуглеводневого радикала (за наявністю кратних

зв’ язків у вуглеводневих залишках молекул):

• насичені

• ненасичені

• ароматичні.

За кількістю гідроксильних груп:

• одноосновні (одна група ОН)

• двохосновні (дві групи ОН)

За кількістю карбоксильних груп у молекулі кислоти:

• монокарбонові (молекули містять одну групу – СООН)

• дикарбонові (молекули містять дві групи – СООН)

Добре, тепер у себе в зошитах малюємо таку табличку:

Гомологічний ряд одноосновних насичених карбонових кислот

CnH2n+1COOH Назва кислоти Назви солей

Н - СООН Мурашина(метанова) Форміати

СН3 - СООН Оцтова(етанова) Ацетати

С2Н5 - СООН Пропіонова (пропанова) Пропіонати

С3Н7 - СООН Бутанова (масляна) Бутирати

Відповідно до систематичної номенклатури, назви кислот походять від назв відповідних вуглеводнів з додаванням закінчення –ова.

Робота з підручником с. 184

Карбонові кислоти:

 нижчі (їхні молекули містять менше 10 атомів Карбону)

 вищі жирні кислоти – бо добували з рослинних і тваринних жирів (їхні молекули містять більше 10 атомів Карбону) С15Н31 – СООН пальмітинова або гексадеканова; С17Н35 – СООН стеаринова; С17Н33 – СООН олеїнова (ненасичена).

З деякими карбоновими кислотами вам доводилось стикатись. Пекучий біль від укусу мурашки спричинений мурашиною кислотою, що входить до складу отрути, яку виділяє комаха. Столовий оцет – це розчин оцтової кислоти. Масляна кислота надає неприємних запаху і смаку згірклому вершковому маслу, вона виділяється також потовими залозами людини.

Давайте напишемо молекулярну, структурну та електронну формулу оцтової кислоти (ацетатної, етанової):

До складу молекули оцтової кислоти входять 2 атоми О, один з них міститься в гідроксильній групі. Другий атом О сполучений подвійним зв’язком з тим самим атомом С, до якого приєднана й гідроксильна група. Групу атомів

 С = О називають карбонільною групою. Поєднавши фрагменти слів карбонільна і гідроксильна, дістанемо назву функціональної групи карбонових кислот – карбоксильна група.

Фізичні властивості

Перші три кислоти гомологічного ряду за стандартних умов (t = 25 оС) рідини з різким кислим запахом, добре розчинні у воді; наступні шість – оліїсті рідини з неприємним запахом; починаючи з кислоти з десятьма атомами Карбону в молекулі, - тверді речовини.

Оцтова кислота — за кімнатної температури безбарвна рідина з різким характерним запахом. За температури нижчої за 17ОС (температура плавлення) кристалізується і стає схожою на лід, тому її називають «крижаною» оцтовою кислотою. Температура кипіння 118ОС. Розчиняється у воді в будь - яких кількостях: 9%-й розчин називається оцтом, 70—80%-й розчин — оцтовою есенцією.

Застосування оцтової кислоти

Застосування оцтової кислоти досить різноманітне. У хімічній промисловості з неї виробляють пластичні маси, різні барвники, лікарські речовини, штучне волокно (ацетатний шовк), незаймисту кіноплівку та багато інших речовин. Солі оцтової кислоти – ацетати алюмінію, хрому, феруму – застосовують як протиотруту при фарбуванні тканин. Оцтова кислота має широке застосування і як розчинник. У харчовій промисловості застосовується як консервувальний засіб та смакова приправа. Е - 260

IV. Закріплення нового матеріалу

Цікаво знати…Як визначити якість пива?

 Щоб визначити і переконатися, що гіркота в пиві не додана штучно і має природне походження, необхідно додати до пива невелику кількість оцтової кислоти. У рідині при цьому відразу ж випаде осад. Так осаджується хміль, який надає пиву характерну гіркоту. Потім рекомендується продовжити підливати оцет, поки не припиниться утворення осаду, і дати суміші відстоятися. І вже після цього пробувати рідину на смак.

Якщо пиво начисто втратило гіркий смак, значить домішок у ньому не було. Але якщо рідина продовжує гірчити, значить, гіркоту пива додана штучно. Вся справа в тому, що виробники-фальсифікатори для штучного посилення гіркоти пива додають до нього відвар гірких, часто шкідливих, трав. Оцтова кислота може осаджувати лише хміль, а сторонні гіркі домішки, як правило, залишаються неосажденими.

Іноді фальсифікатори для надання пиву гіркоти додають пікрінову кислоту, дуже шкідливу для людського організму. Щоб визначити її нехай навіть дуже малу присутність, потрібно прокип’ятити в пиві протягом 10 хвилин шматочок чистої білої вовняної тканини, після чого добре прополоскати її у воді. Якщо матерія забарвилася в жовтий колір, таке пиво пити не можна.

Метод «Мікрофон»

Що сьогодні на уроці ви дізнались нового та цікавого?

V. Підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання

Опрацювати матеріал параграфа 28 с.162

* Підготувати повідомлення про будь – яку карбонову кислоту, про її фізичні властивості та застосування.

                01.04.22

Тема уроку "Хімічні власності оцтової (Етанової ) кислоти

1. Психологічний настрій. Чи любите ви золото чи срібло, холод чи тепло, зиму чи літо? 

 Завжди в житті існують протилежності, але чи є золота середина, це бажано б нам знайти. Тож, надіюсь, на вашу співпрацю і допомогу. Якби вам запропонували вибрати відповідно до вашого настрою салют, серце чи камінь (де салют – це піднесений настрій та готовність до уроку, серце – є сумніви, але ще налаштований на урок, камінь – це поганий настрій або захворів та не налаштований на урок). Підніміть обране стосовно нашого настрою, це ж саме зробимо в кінці уроку. Дякую. Зверніть увагу чого більше.

АОЗ Пропоную вам попрацювати 4-ма міні-рядами і розгадати тему уроку за допомогою хімічних реакцій, розставивши коефіцієнти та знайшовши їхзагальну суму. Зб Зверніть увагу на квітку, її пелюстки з цифрами – це сума коефіцієнтів у рівнянні реакції, як показано на прикладі (запис може бути на окремих аркушах або вказана одна реакція) як на таблиці заготовці:

а) СН3СНО + Аg2О = СН3- СООН + 2Аg↓

сума коефіцієнтів 1 + 1 + 1 + 2 = 5

     б) 2СН3СНО +5О2 = 4СО2 ↑ + 4Н2О

      сума коефіцієнтів: 2+5+4+4 =15

Тож, це І ряд, ІІ, ІІІ і ІУ ряд – визначення рядів і відповідних завдань. На це завдання 1- 2 хв, хто перший зробить, той зразу дає відповідь, щоб швидко відкрити слова теми та розгадати саму назву теми. Якщо відповідь не вірна, відкриються слова заохочуючого (виховного) характеру. Тож до праці.

Запис на дошці. І ряд С2Н5ОН + Nа →

                              ІІ ряд Н2SО3 + Nа2О→

                              ІІІ ряд HCl + Zn →

                              ІУ ряд С2Н5ОН + О2→

Відповідь: І -7, ІІ -4, ІІІ – 5, ІУ – 9

І. 2С2Н5ОН + 2Na= 2С2Н5 –О –Na + Н2↑

     2 + 2 + 2 + 1 = 7

ІІ. Н2SO3 + Na2О = Na2SO3 + Н2О

      1 + 1 + 1 + 1 = 4

ІІІ. 2НСl + Zn = ZnCl2 +H2↑

      2 + 1 + 1 + 1 = 5

ІУ. С2Н5ОН + 3О2 = 2СО2↑ + 3Н2О

      1 + 3 + 2 + 3 = 9

З іншої сторони пелюстки записані такі слова:

4 – хімічні

5 – властивості

7 – оцтової

9 – кислоти

11 – будь ввічливим

6 – будь милосердним

19 – будь дружнім

8 – будь толерантним

Учні виконують і відкривають слова та пропонують тему уроку.

ІІІ і ІУ етап визначення мети та проектування.

Отже, записуємо – Тема уроку: Хімічні властивості оцтової кислоти.

                                                                   Епіграф. «Скажи мені – і я забуду,

                                                                                     Покажи мені – і я запам’ятаю,

                                                                                     Захопи мене – і я навчусь»

Це другий урок стосовно карбонових кислот, але у великій темі «Органічні сполуки», тому вже орієнтуєтеся. Подивіться, на незавершений запис вимог, що необхідно знати, вміти для того, щоб добре засвоїти тему та отримати високі результати. Тож давайте разом визначимось, які цілі поставимо перед собою на уроці, чекаю доповнень від вас (учні доповнюють + вчитель робить запис) ХВ Оцтової ( етанової) кислоти.

Пропоную дослідити властивості оцтової кислоти. На ваших столах є картка-допомога (дивіться додаток) для опрацювання нового матеріалу та таблиця, яку ви будете заповнювати та визначати подібність «+» та відмінність « - « - властивостей оцтової кислоти та неорганічних кислот.

1. Взаємодія оцтової (або етанової) кислоти з металами ( у ряді М. Бекетова до гідрогену) з утворенням солі та водню:

Проводимо дослід № 10, учні роблять висновки.

У 3 пробірки наливаємо оцтову кислоту, а в четверту – основу.

а) До І та ІІ добавляємо Zn і Сn відповідно. Що спостерігаємо і чому? (Діти роблять висновки: оцтова кислота реагує з Ме як і мінеральні кислоти (до Н) у ряді М.Бекетова з утворенням солі і Н2↑

Записуємо реакції:

2СН3СООН + Zn → (СН3СОО)2Zn + Н2↑ (§ 26 ст. 168 зверніть увагу де може ставитися Ме у солі оргкислоти.

СН3СООН + Си → реакція не відбувається, Ме після (Н)

В таблиці позначте «+» чи «-« у властивостях кислот

б) У третю пробірку добавляємо кальцій оксид, що спостерігаємо? Чому? ( учні – оцтова кислота реагує з ОО та АОО).

Ви ( учні) диктуєте я записую реакцію:

     2СН3СООН + СаО → (СН3СОО)2Са + Н2О

Зробіть відповідні позначки «+» чи «-» у порівняльній таблиці.

в) у 4-ту пробірку наливаємо луг добавляємо 1-2 краплі розчину індикатора фенолфталеїну( чому? Які зміни?) та добавляємо оцтову к-ту . Які зміни відбуваються і про що це свідчить? Записуємо реакцію:

2СН3СООН + КОН = СН3 СООК + Н2О ст..169 §26

Зробіть відповідні позначки «+» чи «-» у порівняльній таблиці.

2. Взаємодія оцтової кислоти з деякими солями:

Чи взаємодіє оцтова кислота з солями?

Зверніть увагу на ряд сили кислот у карточці-довіднику та спрогнозуйте властивості оцтової кислоти. Ряд сили кислот ( по цьому ряду кожна попередня кислота витісняє наступну кислоту):

Н2SO4; НСl; НNO3; H3PO4; Н2SО3; СН3СООН; Н2СО3; Н2S; Н2SiО3

Перевіряємо:

а) в першу пробірку наливаємо р-н Na2SO4

б) в другу наливаємо р-н Na2CO3

До обох по черзі пробірок добавляємо СН3СООН. Що спостерігаємо? Чому? (Висновок. Оцтова кислота реагує лише з деякими солями слабкіших кислот) Зробіть відповідні позначки у таблиці та запишіть хімічну реакцію.

а) СН3СООН + Na2SO4 → реакція не відбувається

б) СН3СООН + Na2СO3 → CН3СООNa + СО2↑ + Н2О

3. Специфічні реакції оцтової кислоти:

а) взаємодія оцтової кислоти з спиртами з утворених естерів (RCОOR або RCОOR1) та води (реакція етерифікації)

СН3СООН + СН3ОН → СН3СООСН3 + Н2О

                                      Метиловий естер

                                      Оцтової кислоти (або метилацетаноат)

Згадайте, чи мінеральні кислоти реагували із спиртами? Зробіть відповідні відмітки у таблиці.

б) галогенування каталітична реакція заміщення гідрогена на галоген біля альфа-карбону

Чи характерна така реакція неорганічним кислотам? Зробіть помітки.

Ця реакція ланцюгова: по черзі можуть всі гідрогени заміститись на НаL.

СН3СООН + Cl2 → СН2( Cl )СН3СООН + НCl

                                альфа-хлорацетат

4.Реакція горіння Які продукти утворюються під час реакції горіння органічної сполуки? Запишіть реакцію розставте коефіцієнти

СН3СООН + 2О2 → 2СО2↑ + 2Н2О

Отже, який можна зробити висновок стосовно властивостей оцтової кислоти? (Учні роблять висновки: - Оцтова кислота має подібні і відмінні властивості з мінеральними кислотами. Кислота слабка але сильніша за карбонатну і силікатну, тому витісняє їх під час взаємодії з їх солями. Подібні властивості оцтової кислоти з неор кислотами: вз з Ме, ОО та АОО, основами, солями, відмінні – горіння, етерифікації, галогенування.)

ІУ. Етап закріплення нового матеріалу.

Завдання №1. в четвірках ( по партах)

Знайдіть відповідну пару реакції (реагенту – продукт) (1-2 хв):

І гр. 2СН3СООН + Мg →?

а) → (СН3СН2СОО)2Мg + Н2↑

б) → (СН3СОО)2Мg + Н2О

в) → (СН3СОО)2Мg + Н2↑

г) → (СН3СОО)2Са + Н2↑

д) → (СН3СОО)2Мn + Н2↑

ІІ гр. СН3СООН + С2Н5ОН →?

а) → СН3СН2СОО-С2Н5 + Н2О

б) → CН3СОО-СН3 + Н2О

в) → СН3СОО- С2Н5 + Н2О

г) → СН3СОСН3 + Н2О

д) СН3СООС3Н7 + Н2О

ІІІ гр. СН3СООН + Li2СО3→?

а) →СН3СООК + СО2↑ + Н2О

б) → СН3СН2СООLi + СО2↑ + Н2О

в) → СН3СООLi + СО2↑ + Н2О

г) → СН3СООLi + Н2SO3

д) СН3СООNa + СО2↑ + Н2О

ІУ гр.. 2СН3СООН + Са(ОН)2 →?

а) → (СН3СОО)2Ва + Н2О

б) → (СН3СОО)2Са + Н2↑

в) → (СН3СОО)2Са + Н2О

г) → (СН3СОО)2 Sr + Н2О

д) → (СН3СН2СОО)2 Са + Н2↑

***(Відповідь у всіх варіантах – в) )

Завдання №2.(робота в парах)

Знайдіть та виправте помилку( 1-2хв):

Іпара: СН3СООН + ВаОН = (СН3СОО)2Ва + Н2↑

                                              Барій пропіанат

ІІпара: СН3ООН + КСО3 = СН3СООК + SО2 + Н2О

                                              Кальцій ацетат

(відповідь на заготовках:

Іпара: 2СН3СООН + Ва(ОН)2 = (СН3СОО)2Ва + 2Н2О

                                                        Барій ацетат

ІІпара: 2СН3СООН + К2СО3 = 2СН3СООК + СО2 ↑ + Н2О

                                                   Калій ацетат

Завдання №3. Розв’яжіть логікони. Робота 2-ма рядами.

Виберіть відповідний реагент з логікона та напишіть 2 реакції розставивши коефіцієнти та назвавши продукти:

               1.

                                                           ВаО

2.

СН3СООН ?

                                                                 ?

1. 2.

  РЕАГЕНТИ: СН4; СН3СООН; NаОН

Завдання №4. Робота 2 рядами.

З якими речовинами буде реагувати оцтова (етанова кислота):

І. а) Аg ; б) Сl2 ; t; kаt; в) С3Н6; г) С3Н7ОН; д) Lі;

2. а) СаСО3; б)С2Н6; в) О2; г) К; д) ВаSО4;

Написати відповідні реакції, розставити коефіцієнти, назвати продукти.

Завдання №5. Задача (робота класом)

Яка маса солі утвориться, якщо в реакцію вступила оцтова кислота з алюмінієм масою 54 г.

У. Етап релаксації та контрольно-оцінювальний.

Що найбільше вразило вас на цьому уроці? Чи задоволені ви своїм результатом розуміння, засвоєння ХВ оцтової к-ти? Чи подібні ХВ етанової к-ти до неоргкислот? Які специфічні реакції проявляє оцтова к-та?

Найкраще працювали такі учні…, непогані результати мають такі учні …, більше приділити увагу вивченню теорії таким учням…

УІ. Етап підсумок уроку та домашнє завдання.

• *Параграф 28 с.159

Письмово виконати завдання номер 209 с.161

                      05.04.22

Тема уроку 

Практична робота "Власності  етанової ( оцтової ) кислоти"

Пригадаємо правила т/б при роботі з кислотами.

1. Азотна, сірчана, соляна, льодяна оцтова кислоти являють собою значну небезпеку. Пари цих кислот при здиханні сильно подразнюють слизові оболонки носа, горла, очей, спричиняють опіки верхніх дихальних шляхів. При по¬паданні кожної із вказаних кислот на шкіру людина одержує сильний опік. Особливо небезпечним є попадання бризок кислоти в очі.

2. Для уникнення нещасних випадків при роботі з кислотами необхідно користуватись індивідуальними засобами захисту: окулярами, гумовими рукавицями, гумовим фартухом і нарукавниками.

3. При роботі з концентрованими кислотами і лугами необхідно дотримуватись наступних застережних заходів:

 всю роботу проводити у витяжній шафі з ввімкненою примусовою вентиляцією;

 переливання з бутилів кислот, лугів та Інших агресивних рідин проводити з допомогою спеціальних сифо¬нів.

 При роботі з кислотами і лугами забороняється всмоктувати рідину в піпетку ротом. Для наповнення піпетки рідиною слід користуватися гумовою грушею.

 Концентровану кислоту відбирати із посудини тільки за допомогою спеціальної піпетки з грушею, сифоном, або мірним циліндром;

 При приготуванні розведених розчинів кислот спочатку в посудину наливають необхідну кількість води, а потім невеликими порціями переливають кислоту;

 при приготуванні розчину лугів певну наважку луту опускають у велику посудину з широким горлом, заливають необхідною кількістю води і старанно перемішують;

 розбивання великих кусків їдкого лугу на дрібні проводять у спеціально відведеному місці, при цьому кус¬ки: що розбивають надрізають бельтингом, або іншим матеріалом. При виконанні цієї роботи користуються захисними окулярами, фартухом і рукавицями;

 концентровані кислоти і луги виливають в раковину, після попередньої нейтралізації їх, або при розведенні водою;

 концентровані кислоти і луги в лабораторії зберігають у спеціально відведеному місці у справних кошиках чи обрешетуванні, викладених мінеральною, ватою, або стружкою;

 бутилі з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами переносяться в двох в спеціальних ящиках, або кошиках, або перевозять на спеціальних візках. Перед транспортуванням кислот, лугів та інших агресивних рідин необхідно перевірити справність тари;

 посуд для зберігання отруйних речовин, лугів і кислот повинна мати відповідні надписи.

4. Якщо вилитий луг, то його потрібно засипати піском, або стружкою, потім видалити пісок, або стружку і залити це місце сильно розведеною соляною або оцтовою кислотою. Після цього видалити кислоту ганчіркою, вимити водою стіл і рукавиці.

5. Якщо розлита кислота, то її потрібно засипати піском (стружкою засипати не можна), потім видалити просочений пісок лопатою і засипати содою, потім соду також видалити і промити це місце великою кількістю води.

6. При попаданні на шкіру кислоти пошкоджене місце необхідно промити великою кількістю води, потім уражену ділянку шкіри обробити 5% розчином натрію гідрокарбонату.

7. При попаданні на шкіру лугу необхідно промити уражену ділянку водою, потім 4% розчином оцтової кислоти, або 2% розчином борної кислоти.

8. При попаданні в очі кислоти, або. лугу необхідно промити очі струменем види (великою кількістю) і висушити рушником, після чого звернутися за медичною допомогою

Практична робота № 4: “Властивості етанової (оцтової) кислоти”.

 Мета: експериментальним шляхом довести вивчені властивості етанової кислоти, розвинути вміння творчого використання набутих знань, безпечного поводження з речовинами.

Що спостерігали Рівняння реакцій в йонно-молекулярній і йонній формах

Дослід №1: Дія на індикатори.

До трьох пробірок з оцтовою кислотою додайте розчин фенолфталеїну, метил оранжевий та лакмусу. Як змінилось забарвлення розчину?

Оцтова кислота, як і інші кислоти, змінює забарвлення індикаторів лакмусу на червоний, фенолфталеїн на малиновий, метилового-оранжевого на червоний колір. СН3−СООН + лакмус → ph червоного кольору

СН3−СООН + метилоранж. → ph червоного кольору

Дослід №2. Взаємодія оцтової кислоти з основами.

До розчину гідроксиду натрію (NaОН) забарвленого фенолфталеїном додали розчин оцтової кислоти до знебарвлення розчину індикатора. Про що свідчать результати досліду? Складіть рівняння реакцій в молекулярній та йонних формах.

оцтова кислота реагує з основами, відбувається реакція нейтралізації, в ході якої утворюється сіль і вода. СН3СООН+NaOH = CH3COONa + H2O

СН3СОО-+Н++Na++OH-=CH3COO-+Na++ H2O

Н++ OH- = H2O

Дослід №3. Взаємодія оцтової кислоти з металами.

В пробірку всипати невелику кількість порошка металічного магнію і долити розчин оцтової кислоти. Спостерігається виділення газу.

Який газ виділяється? Складіть рівняння реакцій в молекулярній та йонних формах.

спостерігається виділення бульбашок газу – водню , що свідчить про те, що кислота реагує з Ме і Ме витісняє водень. 2 СН3СООН+Mg = (CH3COO)2Mg + H2 ↑

2СН3СОО-+2Н++Mg=2СН3СОО- +Mg2++ H2↑

2Н++Mg = Mg2++ H2↑

Дослід №4. Взаємодія оцтової кислоти з солями.

В пробірку всипаємо невелику кількість натрій карбонату і

Доливаємо розчину кислоти.

Спостерігається бурхливе виділення газу. Який газ виділяється? Складіть рівняння реакцій у молекулярній та йонних формах.

оцтова кислота – електроліт середньої сили, вона сильніша за карбонатну, оскільки витісняє кислотний залишок з її солей. 2СН3СООН + Na2CO3 = 2CH3COONa + H2O + CO2

2СН3СОО- + 2Н+ +2Na+ +CO3 2- = 2CH3COO-+ Na+ + H2O + CO2

2Н++CO3 2- = H2O + CO2

 Сформулюйте висновок: Дайте відповідь на запитання: які йони зумовлюють хімічні властивості етанової кислоти, аналогічні до властивостей мінеральних кислот? З якою метою під час приготування тіста питну соду “гасять” оцтом?

Йони H+(гідроксид-іон) зумовлюють хімічні властивості етанової килоти. З метою виділення газу, який допомагає “піднятися” тісту.

. Рефлексія.

Пропоную гру «Вищий пілотаж» на завершення практичної роботи з метою узагальнення всього вивченого. (це будуть епізоди із повсякденного життя).

1. Виручіть мене ! Я дуже хочу допомогти мамі. Як серед усіх цих банок знайти оцет? (банки із NaCl, оцет, миючий засіб, інші речовини домашнього використання)

(запах, дія на індикатори, дисоціація)

СН3СООН СН3СОО- + Н+

2. Я дуже люблю готувати, та пироги готує вперше. Допоможіть мені з усіх цих інгредієнтів замісити м’яке і пухке тісто: кисле молоко, питтєва сода, сіль, мука, оцет

СН3СООН + NaНСО3 = СН3СООNa + Н2О + СО2

3. Ой, така розумна моя старша сестричка, все мені термінами та термінами говорить. Похвалилася, що тато купив нам напій із оцтово-аміловим запахом. А як це? (В основі запахів є естери, похідні кислот і спиртів)

                                                О

СН3СООН + С5 Н11 ОН = СН3 – С + Н2О

                                                      О - С5Н11

4. При фарбуванні тканин на тканину наноситься протрава, яка з одного боку, міцно утримується волокнами, з іншого – добре утримує барвник. Допоможіть виготовити таку протраву мені для уроків швейної справи.

3СН3СООН + Fe(ОН)3 = Fe(СН3СОО)3 + 3Н2О

                                                                          протрава

. Домашнє завдання.

Повторити правила техніки безпеки в кабінеті хімії

Оформити результати практичної роботи в зошиті ( с.162 в підручнику)

Творче завдання на такі теми:

 Перше застосування оцтової кислоти.

 Підготувати з допомогою батьків “Рецепти консервування овочів”.

 З’ясуйте де в світі є музей оцту.

 Які мистецькі твори присвячені цій смакові приправі.

                           08.04.22

Узагальнення знань з теми«Найважливіші органічні сполуки» (оксигеновмісні сполуки)  

1.. Похідні вуглеводнів, молекули яких містять одну або декілька карбоксильних груп, називають

А) карбоновими кислотами

 Б) карбоновими жирами

 В) карбоновими основами

2. Вкажіть формулу оцтової кислоти:

а) С2Н4О;

 б) С2Н4О2; 

 в) С2Н4. 

 г) СН3СООН.

3. Міжнародна назва оцтової кислоти:

а) мурашина; 

 б) етаналь; 

 в) етанова; 

 г) бутанова.

4. Назвіть функціональну групу карбонових кислот:

а) гідроксильна;

 б) карбонільна; 

 в) карбоксильна.

5. Оцтова кислота:

а) добре розчинна у воді;

 б) погано розчиняється;

 в) не розчиняється.

6. До насичених вищих карбонових кислот відносять:

а) лінолева і ліноленова

  б) стеаринова і пальмітинова

    в) стеаринова і ліноленова

7. Опишіть фізичні властивості оцтової кислоти.

8. Напишіть формули стеаринової й пальмітинової кислоти.

9.Напишіть рівняння реакції взаємодії оцтової кислоти з Магнієм, натрій гідроксидоом.

10. Встановіть відповідність між реагентами та продуктами реакції:

1. СН3СООН + NaОН А) СO2↑+ Н2O

2. С2Н5ОН + O2 Б) СН3СОONa + Н2O

3. СН3СООН + Na2СO3 В) (СН3СОО)2Zn + Н2↑

4. СН3СООН + Zn Г) СН3СОONа + Н2O + СO2↑

11.Обчисліть масу солі, яка утворилась в результаті взаємодії оцтової кислоти з натрій гідроксидом. Маса лугу, що вступив в реакцію становила 160 г

                    12.04.22

Тема уроку" Вищі карбонові кислоти. Мило , його склад , мийна дія"

. Мотивація навчальної діяльності

Карбонові кислоти мають велике значення в побуті.

Де ми застосовуємо карбонові кислоти?

Так дійсно карбонові кислоти мають широке застосування. Також з вищих карбонових кислот отримують мила та миючі засоби, харчові приправи, ароматизатори та інше.

Вищі карбонові кислоти входять до складу жирів.

Яку роль відіграють жири в живих організмах?

 Вищі карбонові кислоти деякою мірою відомі вам з повсякденного життя. Чи не кожен з вас спостерігав горіння стеаринової й пальмітинової кислот, запалюючи новорічні стеаринові свічки, наносив ці кислоти на шкіру у складі косметичних засобів. Компонентом живильних і зм'якшувальних кремів, засобів догляду за волоссям також є ненасичена олеїнова кислота.

 

Вивчення нового матеріалу.

Карбонові кислоти, молекули яких містять 10 або більше атомів Карбону, називають вищими.

Вищі карбонові кислоти можуть бути як насиченими, так і насиченими.

З вищих насичених одноосновних карбонових кислот найбільше значення мають пальмітинова С15Н31СООН і стеоринова С17Н35СООН.

 Вони являють собою безбарвні тверді речовини, не розчинні у воді.

 Стеаринову й пальмітинову кислоти можна виділити з рослинних і тваринних жирів. У промисловості ці кислоти одержують шляхом окиснення парафіну, який виділяють з нафти.

До вищих ненасичених кислот відноситься олеїнова кислота С17Н33СООН – вона є рідиною

. Вищі карбонові кислоти практично не розчиняються в воді.

Також вищі карбонові кислоти називають жирними кислотами, тому що раніше їх добували з рослинних і тваринних жирів.

Стеаринова і пальмітинова кислоти містять у молекулах лише прості ковалентні зв’язки, а олеїнова має один подвійний зв'язок С=С.

За хімічними властивостями вищі карбонові кислоти подібні до оцтової, але є дуже слабкими. 

Ці сполуки реагують із лугами:

С15Н31СООН + NaOH → С15Н31СООNa + H2O

Натрій пальмітат

  (мило)

2С17Н35СООН + Na2CO3 → 2С17Н35СООNa + H2O + CO2

Натрій стеарат

 ( мило)

Солі цих кислот – основні компоненти мила. 

Натрієві солі – тверде мило, калієві солі – рідке мило.

Мийна дія мила полягає в відокремлення часточок бруду, наприклад, від поверхні тканини й утворені емульсії чи сузпензії.

Потрапляючи в водне середовище мило розчиняється і частково взаємодіє з нею, при цьому утворюється слабка кислота і луг.

Аніон С17Н35СОО- складається з полярної і неполярної частини.

 Неполярна частина розчиняється в часточках жиру, а полярна залишається у воді. Унаслідок взаємодії забруднення відокремлюється від поверхні тканини.

Недоліком використання мила є луг, невелика кількість якого утворюються в водному розчині мила, повільно розїдає тканину, руйнує деякі барвники.

   Узагальнення та систематизація знань

1.Позначте загальні формули насичених одноосновних карбонових кислот:

    А).СпН2п ─ 1 СООН; 

 Б) .СпН2п + 1 СООН;

 В) СпН2п + 1ОН;

 Г) СпН2п О2.

2. Позначте сполуки, з якими взаємодіють карбонові кислоти:

    А). КОН;

 Б) Н2SO4; 

 В) Na2CO3 ;

 Г) Cа.

3. Який колір має лакмус в розчинах карбонових кислот:

     А) фіолетовий;

 Б) синій; 

 В) червоний; 

 Г) малиновий.

4. Позначте речовину, що є милом:

     А) етанол;

 Б) гліцерин;

 В) пальмітинова кислота;

 Г) натрій стеарат.

5. В пробірках дано етиловий спирт, гліцерин і оцтова кислота. Позначте речовину, за допомогою якої можна визначити оцтову кислоту серед даних речовин:

      А) Br2;

 Б) КМпО4;

 В) лакмус; 

 Г) Сu(ОН)2.

6. Укажіть назву солей оцтової кислоти:

      А) форміати

 ; Б) ацетати; 

 В) стеарати; 

 Г) карбонати.

7. Позначте назву кислоти, формула якої С17Н35СООН:

      А) оцтова; Б) стеаринова; В) пальмітинова; Г) олеїнова.

8. Охарактеризуйте оцтову кислоту:

       А) одноосновна, насичена; Б) двоосновна, насичена;

       В) одноосновна, ненасичена; Г) двоосновна, ненасичена;

9.Позначте назву кислоти, формула якої С15Н31СООН:

А) оцтова; Б) стеаринова; В) пальмітинова; Г) олеїнова.

10. Охарактеризуйте о леїнову

П кислоту:

А) одноосновна, насичена; Б) двоосновна, насичена;

В) одноосновна, ненасичена; Г) двоосновна, ненасичена;

 

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 29 с.162

Письмово виконати завдання номер 209 ( а, б ) с. 161

                  15.04.22

Тема уроку " Жири"

Вивчення нового матеріалу

 .Будова жирів

Історія вивчення жирів пов’язана із прізвищами двох французьких вчених. У 1817р М. Шеврель нагрів жир з водою в лужному середовищі. В результаті реакції він отримав гліцерин та суміш карбонових кислот.

У 1857р П. Бертло проробив зворотну реакцію, він нагрів гліцерин з вищими карбоновими кислотами і отримав жир.

Жири – естери трьохатомного спирту гліцерину та вищих карбонових кислот.

2. Утворення жирів

Жири – продукти реакції етерифікації:

СН2 ─ ОН  НООС-R1     CН2 ─ О ─ СО ─R1

       │          │

СН  ─ ОН +  НООС-R2 →   CН  ─ О ─ СО ─R2  + 3Н2О       

│          │

СН2 ─ ОН  НООС-R3      CН2  ─ О ─ СО ─R3   

Глицерин  карбонові   жир

    кислоти   

3. Склад жирів 

До складу молекули жиру входять залишки гліцерину та карбонових кислот. R – радикал кислоти, що містить від 3 до 25 атомів Карбону. Цікаво, що до складу природних жирів входять карбонові кислоти лише з парним числом атомів Карбону. Найпоширеніші кислоти, що входять до складу жирів:

С17Н35 СООН   стеаринова кислота

С15Н31 СООН   пальмітинова кислота       насичені карбонові

С3Н7 СООН     масляна кислота   кислоти

С17Н33 СООН    олеїнова кислота   

С17Н31 СООН    лінолева кислота        ненасичені карбонові

С17Н29 СООН   ліноленова кислота    кислоти

Склад жирів визначає їх агрегатний стан. Тверді жири містять залишки переважно насичених кислот, рідкі – переважно ненасичених.

CН2 ─ О ─ СО ─ С17Н35                        СН2    ─О ─ СО ─С17Н33

       │              │

СН  ─ О ─ СО ─   С17Н35          СН  ─ О ─ СО ─   С17Н33

│              │

СН2 ─ О ─ СО ─ С17Н35          СН2 ─ О ─ СО ─ С17Н33

Тристеарин (твердий жир)         триолеїн ( рідкий жир)

 4.Фізичні властивості жирів

(Бесіда, робота з підручником, демонстраційний експеримент)

1)Тваринні жири – тверді ( виняток – риб’ячий жир),

Рослинні жири – рідкі ( виняток – кокосове масло).

2) Легші за воду.

3) Нерозчинні у воді, але розчиняються в органічних розчинниках, наприклад, в бензині.

4) Добре вбирають запахи, (тому застосовуються в парфумерії).

1. Хімічні властивості жирів

(Бесіда, розповідь з постановкою проблемних питань)

Жири – естери, тому, які властивості можна спрогнозувати?

1) Реакції окиснення

Під час тривалого зберігання на повітрі під дією тепла і світла жири гіркнуть, з’являється неприємний запах і смак.

2) Реакції гідролізу (омилення)

  Відбувається під час перетравлення їжі в шлунку і кишечнику під дією ферментів. Продукти гідролізу всмоктуються в лімфу і кров, транспортуються в клітини, де і використовуються.

  В пробірці гідроліз відбувається жиру з водою в присутності каталізаторів (кислоти, луги,тощо)

               

CН2 ─ О ─ СО ─ С17Н35                          СН2    ─ОН

       │               │

СН  ─ О ─ СО ─   С17Н35 + 3Н2О →  СН  ─ ОН   + 3 С17Н35СООН 

│               │      стеаринова 

СН2 ─ О ─ СО ─ С17Н35            СН2 ─ ОН      кислота

Тристеарин (жир)    гліцерин

Лужний гідроліз:

CН2 ─ О ─ СО ─ С17Н35                             СН2    ─ОН

       │                  │   

СН  ─ О ─ СО ─   С17Н35 + 3NaОH →  СН  ─ ОН   + 3 С17Н35СООNa 

│                  │           натрій стеарат 

СН2 ─ О ─ СО ─ С17Н35               СН2 ─ ОН (мило)

Тристеарин (жир)       гліцерин

Оскільки у молекулах рідких жирів, на відміну від твердих, є подвійні зв’язки, то вони можуть вступати в реакцію гідрування. В результаті цієї реакції ненасичена сполука перетворюється на насичену. А рідкий жир – на твердий.

 CН2 ─ О ─ СО ─ С17Н33                        СН2    ─О ─ СО ─С17Н35

       │              │

СН  ─ О ─ СО ─   С17Н33 + 3Н2 →    СН  ─ О ─ СО ─   С17Н35

│              │

СН2 ─ О ─ СО ─ С17Н33          СН2 ─ О ─ СО ─ С17Н35

триолеїн (рідкий  жир)                  Тристеарин (твердий жир)

Продукт гідрування використовується для одержання маргарину. Вихідна сировина – олія, риб’ячий та китовий жири.

Інформація до роздуму

Науковці та лікарі – дієтологи говорять, що споживання твердих жирів(сала) спричиняє утворення бляшок холестерину на стінках кровоносних судин. Це призводить до зростання кількості серцево – судинних захворювань. Тож, краще вживати олію.

 А чи не краще  застосовувати маргарин?

Під час утворення маргарину відбуваються зміни в структурі молекул карбонових кислот. Утворюються транс – ізомери. Наслідком вживання такого жиру може стати утворення дефектних біологічних структур. Якщо ви турбуєтеся про своє здоров’я. вилучайте із раціону гідрогенізовані жири. Про слід пам’ятати любителям чіпсів, майонезу, фаст – фудів.

2. Значення жирів

1) Жири – джерело енергії

1г жиру + О2  → СО2 + Н2О + 37,7 кДж

2) Жири входять до складу клітинних компонентів, зокрема мембран.

3) Жири виконують захисну функцію. Захищають від механічних пошкоджень, втрати тепла (у кита під шкірою шар жиру товщиною 0,5 м.)

4) Жир – джерело води в організмі.

1кг жиру    О2  1,1кг Н2О

5) Жири – технічна сировина (1/3 частина жирів перетворюється на гліцерин, мила, карбонові кислоти тощо)

Узагальнення і закріплення набутих знань.

  

1.До якого класу сполук належать жири за своєю хімічною природою:

А) солі;  Б) естери;   В) карбонові кислоти;   Г) спирти.

2. У результаті якої реакції утворюються жири:

      А) окиснення;   Б) приєднання;   В) етерифікації;   Г) гідролізу.

3. Чим відмінні і чим подібні тваринні та рослинні жири за

     А) складом;   Б) фізичними властивостями;   В)  хімічними властивостями .

4. Виберіть реакцію, характерну для тристеарину:

      А) гідроліз;   Б) гідрування;   В) окиснення; 

      Г) знебарвлення розчину калій перманганату.

  

5. Як ви вважаєте, чому деякі вітаміни виробляють у капсулах у вигляді олійних розчинів?

6. На упаковці маргарину написано: «Містить лише рослинні олії». Чи правильно це?

7. Якщо жир потрапив на ваш одяг, як можна зняти пляму:

     А) водою;   Б) кислотою;   В) бензином;   Г) лугом.

Домашнє завдання

§ 30 с.168

.Завдання  на ст. 168 номер 220

творче завдання: підготовити повідомлення на тему

«Жири – продукти харчування. Корисність і шкідливість жирів».

│           

                   19.04.22

Тема: Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза.

Розминка « Термін за хвилинку»

Терміни та поняття:

-жири – похідні гліцерину і вищих карбонових кислот

- гліцерин – багатоатомний спирт

- вищі карбонові кислоти – більше 10 атомів карбону

- гідроліз – реакція взаємодії речовини з водою

- тваринні жири –тверді речовини, похідні насичених кислот

- рослинні жири – рідини, похідні ненасичених кислот

- гідрування жирів - це процес приєднання атомів Гідрогену. У результаті цієї реакції ненасичена сполука перетворюється на насичену, а рідкий жир – на твердий (утв. Маргарин)

- омилення жирів – взаємодія жиру з водою та лугом при нагріванні.

Диференційовані завдання:

1. Написати формулу тристеарину

         Н2С-О-СО-С17Н35 

         НС-О-СО-С17Н35 

         Н2С-О-СО-С17Н35

             2.Закінчити реакцію гідрування жирів

H2C-O-CO-C17H33 H2C-O-CO- C17H35 

  H C-O-CO-C17H33 + 3Н2 H C-O-CO- C17H35 

  H2C-O-CO-C17H33 H2C-O-CO- C17H35

       триолеїн тристеарин

3. Закінчити реакцію гідролізу жирів

H2C- O-CO-C17H35 НОН Н2С-ОН

  H C-O-CO-C17H35 + НОН = Н С-ОН + 3С17Н35СООН

  H2C-O-CO-C17H35 НОН Н2С-ОН стеаринова

     тристеарин гліцерин кислота

 Мотивація навчальної діяльності

Кожний організм до того часу, поки він росте, збільшує запас своєї живої маси. Для цього йому необхідні будівельні матеріали, які він здатний пристосувати до своєї мети, включити в обмін речовин. Крім того, організму потрібне пальне – джерело енергії. Порівнюючи живий організм із хімічними заводом, ми могли б сказати, що харчування – це споживання і переробка будівельних і паливних матеріалів. Жири як джерело енергії ми вже з вами на попередніх заняттях вивчили. 

- Пригадайте з анатомії, джерелом чого в організмі людини є вуглеводи. (джерелом карбону, з якого синтезуються білки, ліпіди, нуклеїнові кислоти)

- Назвіть біологічні функції вуглеводів в організмі людини( енергетична – з 1 г вуглеводів утворюється 17,2 кдж/г, резервна – глікоген, захисна, структурна одиниця РНК і ДНК, участь у зсіданні крові.)

- У яких представників – царства Рослини чи царства Тварини – в організмах міститься більша кількість вуглеводів ( рослини – 70 %)

Про ці речовини ми з вами поговоримо більш детально. Записуємо в зошити назву теми уроку.

Дякую що пригадали, а тепер переходимо до теми уроку.

3.Вивчення нового матеріалу

Вуглеводи - найважливіші природні сполуки, що характеризуються біологічною активністю, відіграють важливу роль у житті рослин, тварин, людини

Володіючи знаннями про процес фотосинтезу у рослин , поміркуйте із атомів яких хімічних елементів можуть складатися речовини класу «Вуглеводи».(відповіді учнів)

Перші дослідження про склад вуглеводів – вміст атомів Карбону, гідрогену й Оксигену – зробив шведський вчений Якоб Берцеліус і першим записав емпіричну формулу сахарози. Свою назву сполуки отримали через початкові уявлення про склад вуглеводів як сполук Карбону з водою: Сх(Н2О). Назву у свій час запропонував російський хімік Карл Шмідт. Ця назва зберіглася й донині, хоча доведено складну будову вуглеводів. У рослинах 70 %, тварин7 і людей 20%, їжа людини 70 %.

Вуглеводи — природні сполуки, які відіграють важливу роль у житті людини, тварин і рослин. 

Вуглеводи відіграють першорядну роль в процесі харчування бодібілдерів, оскільки саме вони якнайбільше задіяні в забезпеченні енергетичних потреб всього організму, а також вони беруть участь у метаболізмі всіх поживних речовин. Вуглеводи являють собою органічні сполуки, що складаються з вуглецю, водню і кисню. Вуглеводи, оскільки вони досить легкодоступні і дуже швидко засвоюються, є основним джерелом енергії для організму.

В організм людини вуглеводи можуть надходити з їжею (крупи, овочі, бобові культури, фрукти, тощо), а також вироблятися з жирів і деяких амінокислот.

Деякі жаби знайшли застосування глюкозі у своєму організмі - цікаве,хоча й набагато менш важливе. У зимові час іноді можна знайти жаб,умерзлих у крижані брили, але після відтавання земноводні оживають. Як же вони не змерзнуть до смерті? Виявляється, з настанням холодів в крові жаби в 60 разів збільшується кількість глюкози. Це заважає утворенню усередині організму кристаликів льоду.

З целюлози виготовляють папір, картон, різноманітні штучні волокна а також плівки, пластмаси та лаки. Природні та штучні волокна з целюлози широко використовуються в текстильній промисловості. Похідні целюлози застосовують як загусники друкарських фарб, шліфуючі препарати, стабілізатори суспензій при виготовленні бездимного пороху . Мікрокристалічну целюлозу використовують як наповнювач при виготовленні лікарських препаратів, як сорбент в аналітичній хроматографії.

Перший промисловий пінопласт був виготовлений за допомогою бродіння крохмалю й цукру. Він повністю розкладається та взаємодія з навколишнім середовищем.

Природні полімери (крохмаль, целюлоза) використовують як добавки для забезпечення певних властивостей пакувальними засобам разового користування. У Німеччині на основі крохмалю иробляють піноматеріал для пакування продуктів.

Вуглеводи – оксигеновмісні сполуки , що мають загальну формулу Сn(H2O)m , де м , н більше 3.

А тепер пропоную вам ознайомитися із класифікацією вуглеводів

Моносахариди – прості вуглеводи, вони не піддаються гідролізу- не розщеплюються водою на простіші вуглеводи, у них число атомів вуглецю дорівнює кількості аомів кисню ( пентози – С5Н10О5 рибоза, гексози С6Н12О6 – глюкоза)

Дисахариди – вуглеводи, які при нагріванні з водою розкладаються на дві молекули моносахаридів. Легко розчиняються у воді, солодкі на смак, сахароза, лактоза. 

Полісахариди – вуглеводи, які багато в чому відрізняються від моно та дисахаридів, не мають солодкого смаку і майже не розчинні у воді. Крохмаль та целюлоза, їх молекули побудовані з ланокС6Н10О5 є залишками шестичленних циклічних форм молекул глюкози, що втратили молекулу води. Загальна формула (С6Н10О5)н де н від сотень до тисяч.

Зараз я пропоную вам ознайомитися із загальною характеристикою основних представників вуглеводів.

Вуглеводи оточують нас в житті, і впливають на якість продуктів та як наслідок на наше харчування та здоров’я. Давайте дослідимо якість меду.

Ми зараз з вами уявно перемістимося у лабораторію якості продукції, де йдуть дослідження якості багатьох продуктів , зокрема меду.

.

Натуральний мед містить майже 75 % глюкози й фруктози, 1-1,5% сахарози і 18 % води, а також ферменти, вітаміни, органічні кислоти та ін. 5% сахарози і 18 % води, а також ферменти, вітаміни, органічні кислоти та ін. Не справжній мед може містити цукор, патоку, крейду, борошно, крохмаль.

Завдання: проведіть дослідження зразків меду на вміст у них різних речовин. 

Чи містить мед домішки крейди?

У пробу меду додайте декілька 3-5 крапель оцтової кислоти. Якщо суміш починає пінитися через виділення вуглекислого газу, то у мед додали крейду.

Усно прозвітуйте про виконану роботу.

Чи містить мед домішки барвників?

До посудини з медом додайте таку ж кількість води, добре розмішайте щоб утворився розчин .У пробу меду додайте 3-5 крапель нашатирного спирту. Якщо з’явилося забарвлення, то це свідчить про наявність органічних барвників, що додають у несправжній мед.

Чи містить мед домішки крохмалю?

До посудини з медом додайте таку ж кількість води, добре розмішайте щоб утворився розчин . У пробу меду додайте 3-5 крапель спиртового розчину йоду. Якщо суміш посиніє, то в ній наявний крохмаль.

Чи містить мед домішки патоки?

До посудини з медом додайте таку ж кількість води, добре розмішайте щоб утворився розчин . У пробу меду додайте 3-5 крапель нашатирного спирту. Якщо розчин забарвлюється у білий колір, то це свідчить про наявність домішок патоки. 

.Домашнє завдання

Параграф 31 - 32 с.163

Письмово виконати завдання номер 228 с.179

                      22.04.22

Тема: Вуглеводи. Крохмаль та целюлоза

  Мотивація навчальної діяльності

1. Вправа «Крос»

- Загальна формула вуглеводів

- Назвіть формулу глюкози, до якого класу вона належіть?

- До якого класу належіть сахароза, назвіть її формулу?

- Назвіть рослину, з якої в Україні виробляють цукор?

- Що є еталоном солодкості?

- Який гормон регулює рівень цукру в крові?

- Який вуглевод є складовою частиною меду?

- Як називають процес утворення глюкози?

 Вивчення нового матеріалу

Глюкоза, що утворюється в результаті фотосинтезу, накопичується в плодах, листях та стеблах рослин у формі різних полімерів: крохмалю й целюлози.

Назвіть рослини, що містять велику кількість крохмалю. (Рис, пшениця, картопля та ін.

Назвіть рослини, що містять целюлозу. (Бавовна, усі рослини).

 Крохмаль і целюлоза — природні полімери, загальна формула — (C6H10О5)n

Параметри для порівняння Крохмаль Целюлоза

Агрегатний стан Білий порошок Біла волокниста маса (вата)

Розчинність у воді Не розчиняється в холодній, у гарячій утворює колоїдний розчин Не розчиняється у воді

Склад (C6H10O5)n (C6H10O5)m

Маса M = 162n, де n — від кількох 100 до кількох 1000 M = 162m, де m — від кількох

 10 000 до кількох 100 000

Мономер α-глюкоза β-глюкоза

Будова полімерного ланцюга Лінійна, розгалужена Лінійна

Біологічна роль Поживна речовина для рослин,тварин і людини Не засвоюється в організмі людини, «будівельний» матеріал для рослин

Записуємо рівняння утворення крохмалю або целюлози:

 nC6H12O6 (C6H10O5)n + nH2O

Ця реакція називається реакцією поліконденсації, мономер — глюкоза, полімер — целюлоза або крохмаль, побічний продукт — вода.

 Хімічні властивості

Реакція взаємодії крохмалю й целюлози з водою — гідроліз, протікає за нагрівання в кислому середовищі або під дією ферментів:

(C6H10O5)n + nH2O nC6H12O6

Термічний розклад: (C6H10O5)n 6nC + 5nH2O

Лабораторний дослід: До розчину крохмалю додаємо краплю розведеного розчину йоду. Що спостерігаємо? (Поява фіолетово-синього забарвлення вказує на наявність крохмалю в розчині).

Висновок: дія йоду є якісною реакцією на наявність крохмалю в речовині.

Застосування одержаних знань (керована практика)

1.Молекули целюлози: 

а) розгалужені, 

б) лінійні,

 в) лінійні та розгалужені.

2. Якісним реактивом на крохмаль є: а). натрій, 

б) йод, 

в). карбон

3. Знайдіть відповідність:

а). C6H12O6

     1. крохмаль

б). (C6H10O5)n

   2. глюкоза

в). С12Н22О11

 3.целюлоза

     4.сахароза

Завдання 

. Подумайте, чому із целюлози можна одержати волокна, а із крохмалю їх одержати не можна.

 Підбиття підсумків уроку

Які нові поняття ви вивчили сьогодні на уроці?

Яке практичне значення для вас становлять одержані сьогодні знання

 

 Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 32 с.180

Творче завдання. Дослідіть різні продукти харчування на наявність крохмалю і складіть звіт.

                     26.04.22

Тема: Білки як біологічні полімери. Денатурація білків. Біологічна роль білків.

 . 

Голландський біохімік Герріт Ян Мулдер у 1838 році писав: «У всіх рослинах і тваринах присутні якісь речовини, які є найважливішими зі всіх відомих речовин живої природи і без яких життя було б на нашій планеті неможливим…». Що це за речовини?

1. Коротка історія вивчення білків.

Назва «білки» походить від відомого з давніх-давен яєчного білка (лат. albumen), який унаслідок нагрівання перетворюється, на білу нерозчинну масу. Згідно з описами Плінія Старшого, уже в Стародавньому Римі яєчний білок застосовували як лікувальний засіб. Однак справжня історія білкових речовин розпочалася тоді, коли з’явилися відомості про хімічні властивості білків.

Уперше білок був виділений (у вигляді клейковини) в 1728 р. італійцем Якопо Бартоломео Беккари (1682 - 1766) з пшеничного борошна. Цю подію прийнято вважати народженням хімії білку.

Білки були виділені в окремий клас біологічних молекул в 18 столітті в результаті робіт французького хіміка Антуан Франсуа де Фуркруа та інших учених, в яких було відмічено властивість білків коагулювати при нагріванні або під дією кислот. У той час були досліджені такі білки, як альбумін з яєчних білків, фібрин з крові і глютен із зерна пшениці.

Голландський хімік Герріт Мульдер визначив продукти руйнування білків — амінокислоти. Мульдеру також належить перша модель хімічної будови білків, запропонована ним у 1836 році. Він сформулював поняття про мінімальну структурну одиницю в складі білків, яка отримала пізніше назву «протеїну».

В 1894 році німецький фізіолог Альбрехт Коссель висунув теорію, що амінокислоти є головними структурними елементами білків.

Слід відмітити вагомий внесок і українських учених хіміків у вивчення білків. І. Я. Горбачевський висловив думку про амінокислотний склад білків. Він одним з перших виділив у чистому вигляді амінокислоти і вважав, що вони є «будівельними цеглинками» білків.

Беліцер В.О. займався проблемами консервування крові та створення білкових замінників крові. Беліцер показав, що білки мають дискретні фазові стани — біологічно активний та денатурований.

2. Хімічний склад і класифікація білків.

Елементарний склад білків був визначений у 1810 році Жозефом Гей Люссаком та Луї Бенором. При хімічному аналізі білків були визначені їх складові елементи. Елементарний склад білків в процентах від молекулярної маси буде наступний:

С - 50 - 54%

Н - 6,5 - 7,3%

О - 21,5 - 23,5%

N - 15 - 17%

S - 0,3 - 2,5%

В склад білків входять також: P, J, Fe, Si і т.д.

При вивченні хімічної структури простого білка було встановлено, що основною його структурною одиницею - мономером - являються амінокислоти. Таким чином білки - це високомолекулярні, органічні, N - вмісні біополімери, які складаються в основному з амінокислот.

Відома велика кількість білків рослинного і тваринного походження, що відрізняються за своїм складом та біологічною роллю в організмі. Для систематизації та вивчення їх запропановано декілька класифікацій:

• По формі молекул, тобто просторова будова.

• Фізико-хімічні властивості.

• Хімічний склад білків.

По формі молекул білки класифікують на глобулярні і фібрілярні.

Глобілярні білки. Більшисть з них розчинні у воді. Це альбуміни та глобуліни сироватки крові, білки молока, яєць, які мають форму кулі. Правильної форми глобули не бувають, найчастіше вони мають еліпсоїдну або овальну форму.

Фібрілярні білки – велика група білків, такі як білок волосся – керотин, білок шовку – фіброгін, білок м’язів – міозин, білок крові – фібрин, мають витягнуту або фібрилярну структуру. Довжина молекул в декілька разів перевищує діаметр.

Між двома крайними формами білків є велика кількість перехідних форм – від шароподібної до веретеноподібної і волокнистої. 

За фізико-хімічними властивостями білки класифікують на прості і складні. Прості білки складаються тільки з залишків амінокислот. Складні – мають білкову частину, що складається із залишків амінокислот, і небілкову, що може бути представлена іонами металів, ліпідами, вуглеводами, залишком фосфорної кислоти.

3. Структура білкових молекул.

Так як в алфавіті з букв складаються слова, так з 20 амінокислот може утворитися безмежна кількість білків. Специфічна, унікальна для кожного окремого білка послідовність амінокислот - називається первинною структурою.

Білки - це високомолекулярні, органічні, азотовмісні біополімери, які складаються в основному з амінокислот.

В поліпептидних ланцюгах амінокислотні залишки повторюються багато разів. При цьому кожний індивідуальний білок має свою строгу послідовність амінокислотних ланок. На сьогоднішній час для ряду білків встановлена їх первинна структура наприклад для інсуліну - білка гормона підшлункової залози.

Послідуючі дослідження показали, що поліпептидний ланцюг знаходиться в закрученому вигляді - спіралі.

Дана спіралізація забезпечується водневими зв'язками, які виникають між залишками карбоксильних і амідних груп, розміщених на протилежних витках спіралі.

Водневий зв'язок утворюється між двома сильно негативними атомами. Скручений в спіраль поліпептидний ланцюг, що з'єднаний водневими зв'язками дає нам - вторинну структуру білка. Ще складнішу просторову конфігурацію білка має третинна структура білка. Третинна структура підтримується взаємодією між функціональними групами R-поліпептидного ланцюга.

Зближення може давати сольовий місток, карбоксильна з гідроксилом дає складно ефірний місток, атоми сірки дисульфідні (-S-S-) містки.

Третинна структура зумовлює специфічну біологічну активність білка. У живих організмах є ще складніші конфігурації білка типу четвертинного структури.

4. Залежність фізичних властивостей білків від будови.

Білки – надзвичайно різноманітні речовини.

Одні білки розчиняються у воді, інші в слабких розчинах нейтральних солей чи в 70%-му спирті, деякі – в розбавлених розчинах кислот або лугів. Є й такі білки, що в названих рідинах не розчиняються.

Розчинені білки у воді утримують значну кількість зв’язаної води. Завдяки цьому водні розчини білків в’язкі і при певних умовах можуть загусати. Розчини білків нестійкі. Білки з них під впливом різних чинників легко виділяються в осад.

Демонстрація: Розчинність білків у воді.

Дослід 1. Яєчний білок поміщаємо в хімічну склянку, додаємо води у співвідношенні 1:1, розмішуємо. Що спостерігаємо?

Дослід 2. До білка волосся додайте води. Що спостерігаємо?

Зробіть висновок про розчинність білків. Яку будову мають розчинні і нерозчинні білки?

Очікувані висновки.

Курячий білок добре розчиняється у воді. Білок волосся у воді не розчиняється. Розчинні білки мають глобулярну будову, а нерозчинні – фібрилярну

5. Хімічні властивості білків: гідроліз, денатурація, кольорові реакції.

Одна з основних властивостей білків - це їхня здатність під впливом різних факторів змінювати свою структуру і властивості. Ця зміна може мати тимчасовий або постійний характер, але в обох випадках амінокислотна послідовність білка залишається незмінною. Такий процес порушення природної структури (вторинної - четвертинної) білка називається денатурацією.

При денатурації молекула розгортається і втрачає здатність виконувати свою біологічну функцію.

 Спричинити денатурацію білків можуть такі фактори:

1. Нагрівання або дія інфрачервоного або ультрафіолетових променів.

2. Сильні кислоти, сильні луги і концентровані розчини солей.

3. Важкі метали. 

4. Органічні розчинники.

 Використання спирту як дезинфікуючого засобу основане на тому, що він викликає денатурацію білка тих чи інших бактерій. Інколи денатурований білок може спонтанно відновити свою початкову структуру.

Це може відбутись на початкових стадіях денатурації за умови припинення дії факторів, що спричиняють цей процес. Таке явище має назву ренатурації (від лат. ре - префікс, який означає поновлення).

Процес порушення первинної структури білків називають деструкцією (від лат. деструкціо - руйнування). Він завжди має незворотний характер.

Кольорові реакції білків застосовують для виявлення цих сполук поміж інших органічних речовин. 

Виконайте лабораторний дослід, аби пересвідчитися в цьому.

Демонстрація: Осадження білків.

Дослід 1. Наливаємо 1-2 мл розчину білка в пробірку, доливаємо 1-2 мл етилового спирту. Що спостерігаємо? Що відбувається з білком? Де використовують цю хімічну властивість білків?

Очікувані висновки

Спостерігаємо утворення осаду. Внаслідок дії спирту руйнується гідратна оболонка білка й утворюється осад, який знову можна розчинити у воді. За такого осадження і розчинення властивості білків відновлюються, вони не втрачають ферментативної активності. За умови, що дія спирту буде короткочасною.

Демонстрація: Денатурація білків при дії високих температури.

Дослід 1. Наливаємо 1-2 мл одержаного розчину білка в пробірку, дотримуючись правил техніки безпеки, нагріваємо. Що спостерігаємо? Що відбувається з білком?

Очікувані висновки

Спостерігаємо, що під дією температури білок згортається, тобто відбувається денатурація. Вона пов’язана з глибокими внутрішньо молекулярними змінами його будови, руйнуванням четвертинної, третинної і вторинної структур. Це призводить до втрати білком розчинності і біологічної активності.

Демонстрація: Денатурація білків при дії розчинів солей важких металів.

Дослід 1. До розчину білка додайте декілька крапель розчину купрум(ІІ) сульфату СuSO4. Що спостерігаєте? Що відбувається з білком?

Очікувані висновки

Спостерігаємо утворення осаду. Відбувається денатурація білка. Руйнується четвертинна, третинна і вторинна структури. Це призводить до втрати білком розчинності та біологічної активності.

Присутність білків у біологічних об’єктах можна виявити за допомогою кольорових реакцій, зумовлених наявністю в цих органічних біополімерах амінокислот, їх специфічних груп або пептидних зв’язків. Існують універсальні кольорові реакції, характерні для всіх білків незалежно від амінокислотного складу (біуретова, нінгідринова), а також специфічні реакції, у яких беруть участь тільки певні амінокислотні залишки молекули білка (ксантопротеїнова, Фоля та реакція Паулі).

1) Біуретова реакція

Позитивну біуретову реакцію можуть давати білки та пептиди, які містять у молекулі не менше двох пептидних зв’язків.

Хід роботи

1. У пробірку налити 1 мл 10% розчину яєчного білка.

2. Додати 2 мл 10% NaOH.

3. Додати 0,2 мл 1% розчину сульфату міді (ІІ).

2) Ксантопротеїнова реакція

Реакція є специфічною на ароматичні амінокислоти.

Хід роботи

1. У пробірку внести 1 мл 10 %-го розчину яєчного білка.

2. Додати 0,5 мл концентрованої HNO3.

3. Обережно нагріти на водяній бані.

4. Охолодити та додати 2 мл 10 %-го розчину NaOH.

6. Біологічне значення білків.

Білки є насамперед незамінним пластичним матеріалом, потрібним для побудови клітини і тканини. Вони відіграють велику роль у процесах росту, розмноженням, передачі організмом спадкових властивостей. Білки входять до складу ферментів і гормонів. Білки, як і жири та вугливоди, є важливим джерелом енергії в організмі. Енергетична роль білків має особливе значення при тяжких захворюваннях, на останніх стадіях голодівання організму тощо.

В промисловості білки використовують як сировину для різних виробництв. Так, з шерсті і шовку з давніх часів виготовляють тканини. З рогу і панцера черепахи виробляють гудзики, гребінці та інші дрібні речі. Білки кістое, хрящів і обрізків шкіри при кип'ятінні з водою утворюють клей.

Домашнє завдання. 

• Прочитати §33 с.186

• Запропонуйте спосіб:

- Видалення з одягу плями від курячого яйця;

- Спосіб визначення натуральної вовни або шовку (тканин білкового походження);

- Визначення вмісту білка у харчових продуктах.

   Письмово виконати завдання номер 240 ,242 с.190        

                03.05.22         

 Тема уроку " Значення природних і синтетичних органічних сполук"

Найбільш небезпечними органічними забруднювачами довкілля є хлороорганічні речовини, адже вони:

• хімічно стійкі;

• здатні до біоакумуляції (прогресивного накопичування в організмах харчового ланцюга);

• переміщуються на великі відстані з повітрям, водними потоками, мігруючими тваринами;

• отруйні для усього живого.

Навіть дуже невеликі кількості стійких органічних забруднювачів (СОЗ) можуть спричинити значну шкоду і призвести до розвитку хвороб імунної та репродуктивної систем, онкологічних захворювань у людини, вроджених дефектів у новонароджених. Під впливом СОЗ відбулося значне зниження популяції морських ссавців: тюленів, дельфінів, морських корів.

Україна з перших років незалежності, керуючись основними ідеями і принципами, задекларованими Конференцією ООН з довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992), заявила про свій намір перейти до стійкого розвитку країни, за якого забезпечується збалансоване розв’язання багатьох природоохоронних проблем.

Держава визнає пріоритет міжнародного права та обов’язковість виконання міжнародних договорів, які, відповідно до Конституції України, стають частиною національного законодавства.

Міжнародні хімічні конвенції, підписані нашою державою:

• Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням (1989);

• Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі (1998);

• Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ) (2001). Ці та інші документи є багатосторонніми природоохоронними угодами, які поділяють спільну мету захисту довкілля та здоров’я людей від небезпечних хімічних речовин і відходів.

Стокгольмська конвенція набрала чинності 17 травня 2004 р. Ця подія започаткувала консолідацію міжнародних зусиль, спрямованих на позбавлення світу від найбільш токсичних сполук. Конвенцією передбачено зменшити використання та в подальшому ліквідувати дванадцять особливо токсичних СОЗ.

Україна підготувала Національний план виконання Стокгольмської конвенції про СОЗ іще в 2006 р. і ратифікувала цю конвенцію у вересні 2007 р. Для виконання цього плану Україна має науково-технічний потенціал, але великою проблемою є відсутність сучасних технологій з утилізації відходів, насамперед непридатних пестицидів, яких в Україні накопичилось понад 15 тис. т.

У 2013 р. в Кумамото (Японія) була ухвалена Мінаматська конвенція про ртуть — глобальний договір для захисту довкілля та здоров’я людей від негативного впливу ртуті. Для набуття чинності необхідно, щоб Мінаматську конвенцію ратифікувало 50 країн. На сьогодні її підписали 128 країн та 12 — ратифікували. На жаль, Україна не змогла підписати цю міжнародну угоду до 10 жовтня 2014 р., і на сьогодні для нашої країни передбачена лише можливість приєднання до неї.

Як зменшити негативний вплив органічних речовин та інших забруднювачів на довкілля та організм людини?

1. У побуті:

• віддавати перевагу предметам ужитку багаторазового використання і паперовій упаковці, звести до мінімуму використання поліетиленових пакетів;

• сортувати харчові та тверді побутові відходи: скло, папір, текстиль, пластик, гуму, метал, електротехнічні відходи (вимагати від муніципалітетів організації сортування сміття);

• економно використовувати засоби для миття, прання, чищення, віддаючи перевагу найбільш екологічним. Пам’ятаймо: використання пральних і посудомийних машин значно економить воду та мийні засоби;

• застосовувати енергозберігальні технології.

Хімічна промисловість пропонує безліч найменувань продукції побутової хімії, з якими слід поводитися обережно. До кожного засобу побутової хімії має бути інструкція. Перш ніж купувати і, тим більше, застосовувати будь-який з них, цю інструкцію обов’язково слід прочитати і відповідно дотримувати її. Тару із самими речовинами слід зберігати в місцях, недоступних для дітей.

2. У сільському господарстві:

• застосовувати сучасні екологічні методи господарювання, зокрема рільництва;

• більше використовувати органічні добрива для підживлення рослин;

• відмовитись від пестицидів широкого спектру дії (передусім хлороорганічних) та дотримуватись загальних правил їх застосування — оптимізувати використання з урахуванням досягнень сучасної агрохімії, а також дбати про інші аспекти: умови транспортування і зберігання, утилізацію пустої тари;

• упроваджувати методи, альтернативні застосуванню пестицидів:

■ біологічні — залучення птахів (наприклад, фазан без шкоди для себе

може живитись колорадським жуком та його личинками), хижих комах (за допомогою сонечка, золотоочки людина бореться з попелицею, кліщами);

■ мікробіологічні — використання вірусних, бактерійних та інших мікробіологічних препаратів;

■ механічні — використання пасток (з феромонами) для членистоногих.

3. У промисловості:

• удосконалювати технології хімічного виробництва та утилізації відходів;

• удосконалювати технології знешкодження викидів, знезараження стічних вод;

• застосовувати енергозберігальні технології з використанням відновлю-вальних джерел енергії;

• впроваджувати новітні розробки в енергетику, транспорт, будівництво;

• будувати сучасні заводи з переробки сміття.

4. В інших галузях діяльності:

• створювати сприятливі умови для розвитку сучасних екологічних методів господарювання;

• у медицині ширше застосовувати нетрадиційні методи лікування.

Контрольні запитання

1. Які подібні властивості мають особливо небезпечні органічні речовини – стійкі органічні забруднювачі?

2. Що таке біоакумуляція шкідливих речовин?

3. Як запобігти негативному впливу забруднювачів у побуті?

4. Як запобігти негативному впливу забруднювачів у сільському господарстві?

5. Як запобігти негативному впливу забруднювачів у промисловості?

      

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 34 с.192

Письмово виконати завдання практичної роботи 12 с.191

                    06.05.22

Тема. Багатоманітність речовин та хімічних реакцій. Взаємозв’язки між речовинами та їхні взаємоперетворення

Матерія — фундаментальне поняття, пов’язане з будь-якими об’єктами, що існують у природі. Один з основних видів матерії — речовина, яка може бути у вигляді фізичних тіл (матеріальних об’єктів), що мають масу, об’єм і відділені від інших фізичних тіл границями поділу.

Речовина складається з атомів (від давньогр. ατομος — неподільний). Цю ідею вперше висловив давньогрецький філософ Левкіпп, а розвинув його учень Демокріт 2400 років тому (а ще задовго до них — давньоіндійські філософи).

Уже в ХХ ст науковці з’ясували, що атом складається з невеликого позитивно зарядженого (протонно-нейтронного) ядра та електронів, що рухаються навколо нього. У ядрі зосереджена майже вся маса атома.

Атоми певного виду називають хімічними елементами.

Елемент — це сукупність атомів з однаковим зарядом ядер (Z).

Зі 118 відомих нині хімічних елементів 94 виявлені в природі, інші — створені штучно за останні кілька десятиріч у лабораторіях як результат складних фізичних експериментів.

Завдяки хімічним зв’язкам атоми можуть об’єднуватись у молекули і формувати прості речовини. Кожний хімічний елемент утворює як мінімум одну просту речовину. Однак іще у XVІІІ ст. було з’ясовано, що деякі елементи утворюють кілька простих речовин. Усі дані про такі речовини 1840 р. узагальнив шведський хімік Й. Берцеліус. Він же і дав назву цьому явищу: алотропія (давньогр. αλλος — інший, τροπος — властивість) — утворення елементом кількох простих речовин. Самі ж прості речовини назвали алотропічними видозмінами (модифікаціями). Сьогодні відомо близько 400 простих речовин. Їх утворюють неметалічні (Сульфур, Карбон, Оксиген, Селен, Фосфор, Бор, Арсен, Германій) та металічні елементи (Кaльцій, Скандій, Tитан, Mанган, Фeрум, Кoбальт, Стронцій тощо).

За нормальних умов одинадцять елементів (H, He, N, O, F, Ne, Cl, Ar, Kr, Xe, Rn) утворюють газоподібні прості речовини, два (Br, Hg) — рідини, решта — тверді тіла.

Отже, слід розрізняти речовину як вид матерії та речовини як хімічні сполуки.

Хімічні властивості елемента визначають електрони зовнішнього енергетичного шару атома.

Згідно з теорією хімічного зв’язку, належність хімічних елементів до металічних чи неметалічних визначається здатністю їх атомів віддавати або приєднувати електрони в хімічних реакціях.

Найсильніше металічні властивості виражені в тих елементів, атоми яких найлегше віддають електрони. Металічність елемента (здатність виявляти металічні властивості) залежить від енергії, яку необхідно витратити для того, щоб відірвати від атома найслабше зв’язаний з ядром електрон і перетворити атом у позитивно заряджений йон (енергії йонізації). Що менша енергія йонізації, то легше атом віддає електрон і відповідно сильніше виявляє металічні властивості.

Неметалічні властивості проявляють елементи, здатні притягувати до себе електрони. Кількісною характеристикою неметалічності хімічного елемента є енергія, яка виділяється в разі приєднання електрона до нейтрального атома під час перетворення останнього в негативно заряджений іон (спорідненість до електрона).

Молекула — це найдрібніша частинка речовини, що складається із двох та більше атомів, має постійний якісний і кількісний склад. Молекула є найменшою частинкою речовини, що зберігає її хімічні властивості.

Є елементи, атоми яких не сполучаються один з одним. Прості речовини, які вони утворюють, складаються з окремих атомів. Групу таких газоподібних речовин називають інертними (благородними). Атоми решти елементів не можуть навіть короткий час перебувати в ізольованому стані. Вони вступають у взаємодію один з одним або з іншими елементами.

Молекули складних речовин (хімічних сполук) утворені різними елементами. Їх хімічні властивості залежать від типу атомів, з яких утворені молекули, їх кількості, характеру зв’язку між ними та їх просторового розташування. Ці обставини є причиною практично безмежного різноманіття хімічних сполук. Сьогодні їх відомо понад 100 млн. Зазвичай їх отримують штучно в результаті хімічних реакцій.

Хімічні реакції розрізняють:

• за типом перетворення реагентів (сполучення, розкладу, заміщення, обміну);

• за тепловим ефектом (ендо- й екзотермічні);

• за ознакою зміни ступенів окиснення (окисно-відновні й такі, що відбуваються без зміни ступеня окиснення елементів);

• за оборотністю (оборотні та необоротні).

Під час сполучення атомів виникає хімічний зв’язок.

Хімічний зв’язок — це явище взаємодії атомів, зумовлене перекриванням (усуспільненням) їх електронних хмар, що супроводжується зменшенням повної енергії системи.

Залежно від того, як здійснюється перерозподіл електронної хмари між атомами, розрізняють ковалентний, йонний, металічний та водневий види хімічного зв’язку. Цей перерозподіл відбувається відповідно до значень електронегативнос-тей елементів, що беруть участь в утворенні сполуки.

Електронегативність — це умовна величина, яка характеризує здатність атомів елемента в хімічних сполуках притягувати до себе електрони, що беруть участь в утворенні хімічних зв’язків.

Що менша енергія йонізації елемента, то менша його електронегативність. Що більша спорідненість елемента до електрона, то більша його електронегатив-ність. Сам термін, поняття і першу шкалу відносних електронегативностей увів американський хімік Л. Полінг. Значення електронегативності елементів коливається в межах від 0,7 у Франція до 4 у Флуора.

Виникнення ковалентного зв’язку відбувається завдяки утворенню між атомами неметалічних елементів однієї або кількох спільних електронних пар.

Спільні електронні пари між атомами виникають завдяки наявності неспаре-них електронів зовнішнього енергетичного рівня (валентних), які й беруть участь в утворенні хімічного зв’язку.

Залежно від того, які атоми утворюють між собою спільні електронні пари — різних елементів чи однакових, — ковалентний зв’язок може бути полярним чи неполярним. Відповідно до цього і молекули будуть полярними або неполярними.

Якщо спільна електронна пара розміщена на однаковій відстані від атомних ядер обох атомів, такий зв’язок називають ковалентним неполярним. Він виникає між однаковими атомами (одного елемента) з утворенням простої речовини (Н2, F2, N2).

Якщо зв’язок утворюють різні елементи, спільна електронна пара дещо зміщена в бік одного з атомних ядер (більш електронегативного елемента). Унаслідок цього атоми набувають часткового заряду: більш електронегативний — часткового негативного (дельта мінус, δ–), менш електронегативний — часткового позитивного заряду (дельта плюс, δ+). Такий зв’язок називають ковалентним полярним.

Що більша різниця електронегативностей в атомів елементів, які зв’язуються, то сильніше відбувається зміщення електронної густини до більш електронегативного елемента.

Низка сполук з полярним ковалентним зв’язком, які містять Гідроген та елемент з високою електронегативністю (найчастіше Оксиген, Флуор, Нітроген), утворюють водневий зв’язок. Це різновид невалентного міжмолекулярного зв’язку, який виникає між атомами Гідрогену однієї молекули з поляризованим атомом іншої молекули внаслідок набуття ними протилежних часткових електричних зарядів.

Якщо різниця електронегативностей пари атомів, що утворюють зв’язок, не менша ніж 2,1 (за Полінгом), між ними утворюється йонний зв’язок.

Зазвичай йонний зв’язок утворюється між металічними і неметалічними елементами. Атоми металічних елементів віддають електрони і перетворюються на катіони. Атоми неметалічних елементів приєднують електрони і перетворюються на аніони. За звичайних умов такі сполуки — тверді кристалічні речовини.

Більшість речовин у твердому стані утворює кристали. Кожний кристал має просторовий каркас правильної форми у вигляді кристалічних ґраток.

У вузлах молекулярних ґраток містяться молекули; вони зв’язані між собою міжмолекулярними зв’язками. Це речовини з ковалентним зв’язком: майже всі прості речовини-неметали (за винятком речовин, утворених атомами Карбону і Силіцію), багато складних неорганічних сполук (H2O, NH3, HF тощо), усі органічні речовини з нейонним зв’язком.

У вузлах атомних ґраток розміщено атоми. Це так само речовини з ковалентним зв’язком. До них належать: алмаз, карборунд SiС, силіцій(ІV) оксид SiО2, деякі інші неорганічні речовини. Такі речовини тверді, нелеткі, не розчиняються у воді, виявляють властивості діелектриків або напівпровідників.

Йонні ґратки формують речовини з йонним типом зв’язку; вони зв’язані між собою електростатичними силами (ці сили міцніші за молекулярні, але слабші за атомні). Такі речовини тверді, крихкі, нелеткі, з доволі високими температурами плавлення й кипіння, у водних розчинах і в розплавах — провідники електричного струму.

Атоми металів відносно легко віддають валентні електрони не лише під час хімічних реакцій металів з іншими речовинами, а й під час утворення простих речовин (металів, їх сплавів). Електрони стають спільними. У речовинах, які утворені металічними хімічними елементами, між атомами виникає металічний зв’язок. Йони в кристалі розміщуються дуже щільно, але кристалічні ґратки різних металів різняться просторовою структурою і компактністю упаковки частинок, що й впливає на фізичні властивості цих металів.

Між класами речовин — простими (металами і неметалами) і складними (оксидами, кислотами, основами, солями) — наявний зв’язок і можливість взаємного переходу.

Зв’язки між класами неорганічних речовин, які ґрунтуються на одержанні речовин одного класу з речовин іншого класу, називають генетичними:

Аналогічні зв’язки наявні й між класами органічних речовин.

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфів 35 , 36 с. 198

Письмово виконати завдання номер 249 с.204 та номер 259 с.210

                  10.05.22

Тема уроку " Місце хімії серед наук про природу"

Природничі науки — це сукупність наук, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. Хімія — одна з природничих наук, предметом її вивчення є речовини та їх перетворення. До природничих наук також належать:

• астрономія — наука про Всесвіт;

• фізика — наука про склад і структуру матерії, а також про основні явища в неживій природі;

• біологія — наука про живу природу;

• науки про Землю (географія, геологія, геофізика) тощо.

Маючи спільні об’єкти дослідження, ці науки розвиваються в тісному взаємозв’язку і використовують схожі наукові методи досліджень: опис, спостереження, експеримент, створення теоретичних моделей.

Природа єдина, і хоча різні науки вивчають окремі питання, але мета в усіх одна — глибше пізнати її закони. Прикладів взаємодії наук у вивченні природи можна наводити багато. Важливо зрозуміти: дивлячись на світ очима астронома, фізика, хіміка, біолога чи географа, ми бачимо різні грані одного величного цілого — Природи.

Місце хімії серед наук про природу зумовлене предметом її вивчення й тісними зв’язками з іншими дисциплінами. Хімія вивчає склад, властивості речовин, їх взаємоперетворення. Хіміків також цікавлять явища, які супроводжують ці перетворення.

Хімія пов’язана з усіма природничими науками. Система наукових знань про природу і система методів кожної з наук перебувають у процесі взаємного доповнення та збагачення.

Хімія послуговується надбаннями фізики для дослідження структури речовини, використовує фізичні закони під час дослідження хімічних процесів. Вивчення хімічного зв’язку, окисно-відновних реакцій ґрунтується на знанні будови атома та його електронної оболонки. Поки фізики не з’ясували складну будову атома, періодичному закону бракувало теоретичного обґрунтування.

Здобутки хімії широко використовують:

• фізики, щоб дослідити проходження струму через метали; електричну провідність речовин та їх розчинів, роботу акумуляторів тощо; використовують періодичний закон для відкриття нових хімічних елементів

• біологи, вивчаючи хімічний склад та структури сполук, з яких сформовані живі організми; хімічні реакції, що відбуваються в клітинах; вплив на живі організми різних чинників: температури, радіаційного випромінювання, штучно створених речовин;

• екологи, вивчаючи властивості речовин для їх безпечного використання;

• геологи під час пошуку корисних копалин і виявлення їх складу вмісту цінних речовин у мінералах, визначення складу ґрунтів; астрономи для визначення елементного складу атмосфери планет і складу космічних об’єктів: комет, астероїдів, зірок тощо.

Чому хімія міцно пов’язана з фізикою, біологією?

З курсу хімії основної школи ви знаєте, що під час хімічних реакцій відбуваються різні фізичні явища: поглинається або виділяється тепло, змінюється агрегатний стан речовин.

Хімія і фізика вивчають ті ж самі об’єкти – атоми, молекули, кристали, гази, рідини.

Ще у XVIII ст. міцний зв’язок цих двох природничих наук помітив і використав у своїй роботі видатний російський учений М. В. Ломоносов. Він написав: «Хімія без знання фізики подібна до людини, яка все повинна шукати навпомацки. І ці дві науки так з’єднані між собою, що одна без іншої досконалою бути не може».

Біологічні процеси в клітинах, тканинах так само пов’язані зі складними хімічними перетвореннями. Адже обмін речовин зумовлений послідовними хімічними реакціями, що відбуваються в живому організмі. У кожній клітині нашого організму відбувається понад три тисячі хімічних реакцій.

Межі між різними природничими науками дедалі більше стираються. У міру накопичення наукових знань не лише зростає кількість наукових дисциплін, — відбувається їх зближення і взаємопроникнення. На перетинах наук виникають нові природничо-наукові дисципліни: хімічна фізика, біохімія, біофізика, біогеохімія, астробіологія… Наприклад, біохімія (біологічна хімія) вивчає хімічний склад і структуру сполук, які містяться в живих організмах. Геохімія вивчає поширеність і міграцію хімічних елементів на Землі. Біогеохімія — галузь геохімії, пов’язана з біологічними науками. Її основоположником був В. І. Вернадський, який 1918 року в Києві організував першу у світі біогеохімічну лабораторію.

Володимир Іванович Вернадський

(1863 - 1945) учений-природознавець, філософ, мислитель і громадський діяч, академік Російської академії наук, АН СРСР, один із засновників і перший президент Української академії наук, засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві, яка нині носить його ім’я. Заклав основи сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, геохімії, біогеохімії. Зробив вагомий внесок у кристалографію, біологію, палеонтологію, історію, космологію, філософію.

Біогеохімія вивчає хімічний склад живої речовини, вплив живої речовини на міграцію хімічних елементів, їх розподіл, розсіювання та концентрування в корі Землі.

Важливий спосіб пізнання природи — моделювання хімічних структур і процесів. Комп’ютерні технології істотно розширили можливості його використання в хімії.

У процесі збагачення хімічними знаннями виокремились окремі галузі:

Вагомий внесок зробили хіміки в розвиток високих технологій генної інженерії та нанохімії (розділ хімії, де об’єктами вивчення є тіла, розмір яких коливається в діапазоні 1–100 нм; фізичні та хімічні властивості цих тіл суттєво залежать від їх розміру).

Хімія як елемент загальнолюдської культури — це засіб формування світогляду. Хоча б елементарними хімічними знаннями повинна оволодіти кожна цивілізована людина. Без них неможлива екологічно грамотна поведінка в побуті, на виробництві.

Хімія — дуже цікава і перспективна наука. У ній далеко ще не все вивчено. Щороку хіміки дивують світ своїми науковими відкриттями.

Так, Нобелівську премію в галузі хімії 2016 р. отримали Ж.-П. Соваж, Д. Ф. Стоддарт і Б. Фері́нга «за проектування і синтез молекулярних машин».

Керована мікроскопічна молекулярна «машина» настільки потужна, що може пересувати об’єкти, у 10 000 разів більші за себе. Відкриття вчених у майбутньому може бути застосоване для розробки нових наноматеріалів, датчиків і мікрочипів.

Підсумки

1. Хімія — одна з природничих наук, що вивчає речовини та їх перетворення.

2. У своїх дослідженнях хіміки спираються на досягнення інших природничих наук.

3. Найважливіші природничі науки: біологія, фізика, астрономія, географія, геологія, геофізика, екологія, біохімія, геохімія, біогеохімія тощо. Представники цих наук постійно використовують знання хімії.

4. Мета всіх природничих наук одна — глибше пізнати закони природи.

5. У процесі еволюції хімії з’явилися окремі галузі хімічних знань: органічна хімія, неорганічна хімія, фізична хімія, колоїдна хімія тощо.

Домашнє завдання 

Опрацювати матеріал параграфа 37 с.211

Письмово виконати завдання номер 268 , 269 с.216

                     13.05.22

Тема уроку" Хімічна наука і виробництво в Україні"

      Хіміко-індустріальний комплекс України почав формуватися наприкінці ХІХ ст.. на Донбасі з підприємств, які виробляли соду. Перші заводи синтетичних матеріалів були побудовані напередодні Другої світової війни. У 1950-ті р.р. швидко нарощувалися потужності з виробництва мінеральних добрив, а також соди, аміаку, лугів, кислот. Зараз хіміко-індустріальний комплекс України представлений широким спектром підприємств і виробництв. В наш час немає такої галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, медицини, сфери послуг та побуту, де б не застосовувалася продукція хімічної промисловості. Щороку її значення для господарства збільшується.

IV. Вивчення нового матеріалу

Хімічна промисловість- сукупність виробництв,що випускають різноманітну продукцію шляхом хімічної обробки сировини,створюють речовини,яких не існує в природі.

Які ж чинники розвитку хімічної промисловості?

Значний розвиток хімічної промисловості в Україні зумовлений трьома основними чинниками:

 природним (наявність різноманітної сировинної бази);

 економічним (необхідність повної переробки відходів, наявність споживача хімічної продукції);

 соціальним (наявність наукової бази та кваліфікованої робочої сили).

Для хімічної промисловості існують характерні форми організації виробництва:

Сировинна база хімічної промисловості складається з:

 первинної сировини – оксидів металів, солей, карбонатної, нітратної і фосфатної сировини;

 вторинної сировини – напівпродуктів хімічних підприємств, відходів інших виробництв (чорної і кольорової металургії, переробки нафти і газу; вугільної, деревообробної, сільськогосподарської промисловості тощо).

 Виробництво конкурентноспроможної продукції:

◊ технічне переоснащення;

◊ реконструкція діючих підприємств з метою зниження витрат сировини та електроенергії на одиницю продукції;

◊ збільшення глибини й комплексності переробки сировини;

◊ освоєння виробництва нових видів конструкційних матеріалів;

 Зниження напруженої екологічної ситуації:

◊ впровадження нових технологій, які зведуть до мінімуму промислові відходи;

◊ максимальне очищення стічних вод і викидів в атмосферу.

1. Що таке хімічна промисловість?

2. Які ж чинники розвитку хімічної промисловості?

3. Назвіть характерні форми організації виробництва.

4. Розкажи про галузеву структуру хімічного виробництва

5. Яка природно сировинна база промисловості?

6. Назвіть перспективи та проблеми розвитку галузі.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати  параграф 38 с.217 підручника

Виконати завдання 277 с.221

   

                     17.05.22

 

Тема уроку "Видатні вітчизняні вчені - творці хімічної науки"

 Хімічна наука на теренах України почала розвиватись у ХІХ столітті. До початку ХХ століття більшість наукових досліджень проводилось в університетах — Харківському, Одеському, Київському і Львівському — і політехнічних інститутах, пізніше були засновані науково-дослідні інститути АН УРСР, які й нині демонструють найвищий рівень хімічної науки.

В одному з найдавніших в Україні Харківському університеті працювали:

• хіміки — В.Тимофєєв, Є.Хотинський, Г.Лагермарк, М.Ізмайлов, К.Красуський, А. Кіпріанов, І. Телетов, М. Комарь, Л. Литвиненко;

• фізико-хіміки — М. Бекетов, О. Ходнєв;

• біохіміки — О. Данилевський, І. Буланкін, В. Залеський;

• хімік-органік — О. Ельтеков.

Микола Миколайович Бекетов

(1827 - 1911) російський і український фізико-хімік, член Петербурзької академії наук, викладав хімію у Харківському університеті (1855-1887), уперше (з 1865 року) почав читати курс фізичної хімії як самостійної дисципліни. Створив теорію витіснення металів, установив ряд активності металів, відкрив метод відновлення металів (алюмотермію), дав формулювання закону діючих мас. Започаткував харківську фізи-ко-хімічну школу. Автор сотень наукових праць із різних галузей хімії.

Микола Дмитрович Зелінський

(1861 - 1953) видатний хімік-органік українського походження, академік АН СРСР . Основоположник органічного каталізу і нафтохімії. Створив перший сучасний протигаз. Розробив технологію виробництва синтетичного каучуку. Синтезував бензен з етину. Засновник і керівник кількох лабораторій Інституту органічної хімії АН СРСР. Заснував наукову школу хіміків-органіків.

Науково-дослідний інститут хімії був найпершим (1929) на території сучасної України науково-дослідним інститутом серед створених на базі Харківського університету. Сьогодні він складається з чотирьох наукових відділів: фізичної хімії та електрохімії розчинів, радіохімії та радіоекології, фізико-органічної хімії, теоретичної хімії та астрохімії. Має сертифікований центр стандартизації експериментальних даних, лабораторію міжмолекулярних взаємодій. У тематиці науково-дослідних робіт поєднано фундаментальні та прикладні напрямки.

В інституті також створено нові лікувально-профілактичні препарати для захисту організму людини від радіаційного впливу. Деякі з них уже успішно пройшли медичні випробування, налагоджено їх промисловий випуск. Інститут співпрацює з науковими центрами України та зарубіжжя (США, Польща, Велика Британія, Швеція, Туреччина).

В Одеському університеті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. працював всесвітньо відомий хімік-органік М. Д. Зелінський.

Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України (перший в Одесі інститут Академії наук) організовано 1977 року на базі лабораторій і Дослідного заводу Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР. Його засновником і першим директором був академік АН УРСР Олексій Всеволодович Богатський, ім’ям якого з 1984 року названо інститут.

Олександр Володимирович Палладін

(1885 - 1972) український біохімік, академік Академії наук України, Академії наук СРСР, Академії медичних наук СРСР, засновник наукової школи біохімії в Україні. З 1945 до 1970 р. очолював Український біохімічний інститут (з 1931 р. Інститут біохімії АН України; сьогодні зветься його іменем). Основні наукові роботи присвячені біохімії тварин. Він досліджував вітаміни, амінокислоти, хімічний склад клітин нервової системи.

Лев Мусійович Ягупольський

(1922 - 2009) український хімік-органік, працював у галузі хімії флуоровмісних органічних сполук, розробник методу їх синтезу, засновник київської школи хімії Флуору Вивчав барвники, рідкокристалічні сполуки, лікарські препарати тощо. Був членом редколегії та науковим редактором «Українського хімічного журналу» та інших видань, зокрема й міжнародних. У його доробку — 10 монографій, понад 800 наукових статей, 220 авторських свідоцтв і 40 патентів.

У 1983 році було створено науково-технічний комплекс, до складу якого, окрім Інституту, увійшли Дослідний завод та Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з Дослідним виробництвом, а згодом — Науково-технічний інженерний центр проблем водоочищення і водозбереження «Водообробка» (1992) та Державне хіміко-фармацевтичне підприємство «ІнтерХім-1» (1997). Інститут є засновником ВАТ «Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство» та Спільного українсько-американського НВП «Нові матеріали і технології».

У Київському університеті з 1912 р. викладав колоїдну хімію А. В. Думанський, який широко розвинув цю галузь хімії.

На базі кафедри електронної хімії Дніпропетровського гірничого інституту 1927 року був створений Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського НАН України. Він став першим науково-дослідним інститутом хімічного профілю в Україні.

На сьогодні в Україні працює 26 науково-дослідних і проектних інститутів, серед них:

• Інститут загальної і неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського;

• Інститут хімії високомоле-кулярних сполук із сектором нафтохімії;

• Інститут колоїдної хімії і хімії води ім. А. В. Думанського;

• Інститут біоколоїдної хімії імені Ф. Д. Овчаренка;

• Інститут біохімії імені О. В. Палладіна;

• Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського;

• Інститут органічної хімії;

• Інститут газу;

• Інститут хімії поверхні.

Домашнє завдання повторити матеріал параграфа 38 с.217

Підготувати повідомлення про наукову діяльність одного з видатних вітчизняних вчених хіміків 

                   20.05.22  

Розв'язання задач і вправ

Письмово виконати завдання 259 , 262, 260 с.210

Повторити параграфів 27-38 , підготуватись до контрольної роботи

                           24.05.22

Контрольна робота 

1. Денатурація білків – це реакція руйнування структури:

 а) первинної; 

 б) вторинної, 

 в) третинної.

2. Вкажіть серед наведених сполук естер:

 а) C2H5 – OH; 

 б) СH3 – CH2 – CH – COOH,

 в) СН3 – СООС2Н5; в) (С6Н10О5)n.

3. Вторинна структура білка зумовлена…

4. Амінокислоти – це речовини, у молекулах яких одночасно містяться функціональні групи:

 а) аміно- й гідроксильна; 

 б) карбоксильна й гідроксильна.

 в) аміно- й карбоксильна.

5. Нуклеїнові кислоти – це:

 а) природні полімери;

 б) штучні полімери,

 в) мономери для синтезу білка

 

6 .  Вкажіть характеристики гомологів: 

а) мають однаковий кількісний склад; 

б) мають однаковий якісний склад;

 в) мають різний кількісний склад;

 г) подібні за хімічною будовою.

7 .  Вкажіть органічну сполуку, яка не знебарвлює бромну воду:

 а) етен,

 б) етин,

 в) етан,

 г) олеїнова кислота.

8. Вторинна структура білків підтримується наявністю в молекулі білка зв’язків:

 а) пептидних; 

б) дисульфідних

 в) водневих.

9 . Денатурація білка відбувається під дією:

 а) води; 

 б) кислот; 

 в) радіації 

10 . Вкажіть, наявністю яких груп зумовлені амфотерні властивості білків:

 а) –OH, -SH;

 б) – NH2, -COOH; 

в) –NH2, -OH.

11 . Вкажіть серед наведених сполук амінокислоту:

 а) NH2-CH2-CH2-COOH; б) CH3 – COOC2H5;

 в) CH3-CH2-CH2-COOH; г) CH3-NH2.

12 .  Функція нуклеїнових кислот в організмі людини полягає в…

Дорогі учні , контрольна робота  повинна бути написана на подвійному листку

                             27.05.22

Повторення вивченого матеріалу.

Повторити матеріал параграфів 35-38 с.198

Скласти вікторину до теми на 12 запитань з відповідями

Письмово виконати завдання 281 с.221

2022-2023 навчальний рік

                  02.09.22

Тема уроку "Повторення. Склад і властивості основних класів неорганічних сполук".

Давайте згадаємо поняття:

1) молярна маса – це маса 1 моль речовини.

2) молярний об’єм – об’єм 1 моль речовини.

3) чисельно число Авогадро дорівнює – 6,02∙1023 моль-1 (1 моль речовини містить 6,02∙1023 моль-1 її формульних одиниць)

Класи неорганічних сполук

 А. Оксиди — складні сполуки, що складаються з двох хімічних елементів, один з яких — Оксиген з валентністю II.

 Б. Основи — складні речовини, що складаються з атомів металів, з’єднаних з однією або кількома гідроксильними групами.

 Увага! Луги утворюють лише десять елементів періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва:

 шість лужних металів — літій, натрій, калій, рубідій, цезій, францій, та чотири лужноземельні метали — кальцій, стронцій, барій, радій.

В. Кислоти — складні речовини, утворені одним або кількома атомами Гідрогену, з’єднаними з кислотним залишком.

 Г. Солі — складні речовини, утворені атомами металів, з’єднаними з кислотними залишками.

 Увага! Щоб правильно назвати кислу сіль, необхідно до назви нормальної солі додати префікс гідроген- або дигідроген- залежно від числа атомів Гідрогену, що входять до складу кислої солі.

Кислоти 

Хлоридна (соляна) HCl 

Флуоридна(плавикова) HF 

Бромідна(бромоводнева) HBr  -

Іодидна (іодоводнева) HI 

Нітратна (азотна) HNO3 -

Сульфідна (сірководнева) H2S 

  

Сульфітна (сірчиста) H2SO3  

  

Сульфатна (сірчана) H2SO4  

  

Карбонатна (вугільна) H2CO3 

Силікатна H2SiO3 

-

Фосфатна (ортофосфатна) H3PO4.

Домашнє завдання :

Навести приклади  5 оксидів 

5 основ

5 солей хдоридної, сульфатної кислот

Всім  сполукам дати хімічну назву

Письмово виконати тестові завдання

.1 .  Досліди можна виконувати:

     А) які узгоджені з вчителем;

     Б) які заманеться;

     В) зливати всі реактиви підряд.

2. Надлишок реактиву потрібно:

     А) зливати ( зсипати) назад в посудину, де зберігався реактив;

     Б) зливати ( зсипати) у спеціальні склянки;

     В) виливати (висипати) на вулицю.

3. Етикетка на посудині з речовиною має бути:

     А) спрямованою в бік долоні;

     Б) спрямованою в зворотній бік від долоні.

4. Що потрібно зробити відразу після насипання (наливання)

     реактиву з посудини:

     А) відставити в бік;

     Б) закрити корком і поставити на місце;

     В) віддати сусіду по парті.

5. Під час нагрівання розчинів у пробірці потрібно користуватись:

     А) полотенцем;

     Б) дерев’яним тримачем.

6. Пробірку потрібно спрямовувати:

     А) на сусіда;

     Б) у бік від себе і від інших працюючих;

     В) у свій бік.

7. Нагрівання пробірки необхідно здійснювати:

     А) лише в одному місці;

     Б) рівномірно прогрівати всю пробірку.

8. Виберіть правильні твердження:

      А) розчину потрібно брати не більше 1/6 її об»єму ;

      Б) сухої речовини потрібно брати 2/3 пробірки;

      В) пробка на лабораторний стіл ложиться боком;

      Г) в пробірку можна заглядати;

      Д) не нахилятись над посудиною, в яку наливається будь-яка

      рідина.

9. В кабінеті хімії  можна:

     А) пробувати речовини на смак;

     Б) класти свої сніданки на лабораторні столи;

     В) ложити на лабораторний стіл підручник з української мови;

     Г) виконувати лабораторні роботи.

10. Якщо розчин лугу чи кислоти потрапив на шкіру, то необхідно:

     А) негайно витерти тільки рушничком;

     Б) негайно змити його великою кількістю води до зникнення

     відчуття милкості.

11. Гарячі предмети можна ставити на:

     А) керамічну плитку;

     Б) лабораторний стіл.

12. Що потрібно зробити після закінчення роботи:

      А) прибрати своє робоче місце, відключити воду, вимкнути

      електронагрівні прилади, ретельно вимити руки з милом;

      Б) прибрати своє робоче місце, відключити воду, вимкнути

      електронагрівні прилад

 

                  05.09.22

Тема уроку "  Повторення. Хімічний зв'язок і будова речовини".

1. Ковалентний зв'язок , його властивості.

В атомів на зовнішньому енергетичному рівні може міститись від одного до восьми електронів. Якщо число електронів на зовнішньому рівні атома максимальне, яке він може вмістити, то такий рівень називається завершеним. Завершені рівні характеризуються великою міцністю. Такі зовнішні рівні атомів благородних газів. Зовнішні рівні атомів інших елементів незавершені, і в процесі хімічної взаємодії вони завершуються.

Хімічний зв'язок утворюється за рахунок валентних електронів, але здійснюється він по-різному.

Хімічний зв'язок, що здійснюється електронними парами, називається ковалентним. 

Це двохелектронний і доцентровий ( утримує двоє ядер) зв'язок. 

Сполуки з ковалентним зв’язком називаються гомеополярними, або атомними.

Розрізняють два види ковалентного зв’язку: неполярний і полярний.

У разі неполярного ковалентного зв’язку електронна хмара, утворена спільною парою електронів, або електронна хмара зв’язку, розподіляється в просторі симетрично відносно ядер обох атомів. Прикладом є двохатомні молекули, які складаються з атомів одного елемента.

У разі полярного ковалентного зв’язку електронна хмара зв’язку зміщена в бік атома з більшою відносною електронегативність.

 Прикладом можуть бути молекули летких неорганічних сполук.

Якщо між атомами виник один ковалентний зв'язок (одна спільна електрона пара), то він називається одинарним; якщо дві спільні електроні пари – подвійним.

2.Іонний зв'язок, його властивості.

Особливості іонного зв’язку розглянемо на прикладі утворення молекули хлориду натрію NaCl. Атоми натрію і хлору, з яких утворилась ця сполука, значно відрізняються за електронегативність: для атома натрію вона дорівнює 1,01, для атома хлору 2,83. як, випливає з електронних формул Na 1s22s22p63s1 і Cl 1s22s22p63s23p5 , це – атоми з незавершеними зовнішніми рівнями. 

Для завершення зовнішнього рівня атому натрію легше віддати 1 електрон, ніж приєднати 7, а атому хлору легше приєднати 1 електрон, ніж віддати 7 електронів. Схематично це можна записати так:

Na – e- = Na+

Cl + e- = Cl-

тобто електронна оболонка атома натрію перетворилась на стійку оболонку атома благородного газу неону – 1s22s22p6 (це натрій-іон Na+), а оболонка атома Cl – на оболонку атома благородного атома аргону - 1s22s22p63s23p6 (це хлорид-іон Cl-). Між іонами Na+ і Cl- виникають сили електростатичного притягання, внаслідок чого утворюється молекула NaCl.

Хімічний зв'язок між іонами, спричинений електростатичним притяганням, називається електровалентним, або іонним, зв’язком. Сполуки, які утворилися в наслідок притягання іонів, називаються гетерополярними, або іонними.

Іонні сполуки утворюють атоми елементів, що значно відрізняються за електронегативність, наприклад атоми елементів головних підгруп І та ІІ груп з атомами елементів головних підгруп VI та VII груп.

3.Металічний зв'язок.

Атоми більшості металів на зовнішньому енергетичному рівні містять невелике число електронів.

 Так, по одному електрону містять 16 елементів, по два – 58, по три – 4 елементи і жодного – тільки Палладій. Атоми елементів германію, олову і свинцю мають на зовнішньому рівні по 4 електрони, сурма і вісмут – по 5, полоній – 6, але ці елементи не є характерними металами.

Елементи метали утворюють прості речовини – метали. За звичайних умов це кристалічні речовини( крім ртуті). 

На прикладі натрію розглянемо природу хімічного зв’язку в металах.

В атома натрію, як і в інших металів, є надлишок валентних орбіта лей і нестача електронів. Так, валентний електрон (3s1) може займати одну з 9 вільних орбіта лей - 3s(одна), 3p( три), 3d( п’ять). Під час зближення атомів внаслідок утворення кристалічної решітки валентні орбіталі сусідніх атомів перекриваються, в результаті чого електрони вільно переміщуються з однієї орбіталі на іншу, здійснюючи зв'язок між усіма атомами кристала металу. Такий тип хімічного зв’язку називається металічним зв’язком.

1. Водневий зв'язок.

Водневий зв'язок – це своєрідний хімічний зв'язок. Він може бути міжмолекулярним і внутрішньо молекулярним.

Міжмолекулярний водневий зв'язок виникає між молекулами, до складу яких входять гідроген та сильно електронегативний елемент – флуор, оксисен, нітроген, рідше – хлор, Сульфур. Оскільки в такій молекулі спільна електронна пара сильно зміщена від атома гідрогену до атома електронегативного елемента, а позитивний заряд гідрогену сконцентрований у малому об’ємі, то протон взаємодіє з неподіленою парою іншого атома або іона, усуспільнюючи її. В результаті утворюється інший, слабкіший зв'язок, що дістав назву водневий.

2. Хімічний зв'язок і валентність.

Валентність атома також належить до основних понять хімії. Вона характеризує здатність атомів елементів до утворення хімічних зв’язків.

Атоми елементів здатні віддавати, приєднувати електрони або утворювати спільні електроні пари. Електрони, що беруть участь в утворені хімічних зв’язків між атомами, називаються валентними. Це найслабкіше сполучені електрони.

У хімічних елементів загальне число валентних електронів в атомі, як правило, дорівнює номеру групи періодичної системи елементів Д.І.Менделєєва. Так, атом Сульфуру(елемент VІ групи) містить усього 16 електронів, з них 6 валентних.

До валентних належать насамперед електрони зовнішніх незавершених рівнів.

Валентність визначається як число хімічних зв’язків, якими даний атом з’єднаний з іншими.

Ступінь окиснення атома належить до основних понять хімії. Воно введене для характеристики стану атома в сполуці.

При визначенні цього поняття умовно припускають, що в сполуці зв’язуючи(валентні) електрони переходять до більш електронегативних атомів, а тому сполуки складаються тільки з позитивного і негативного заряджених іонів. Насправді ж відбувається не повна віддача електронів, а тільки зміщення електронної пари, або, точніше, зв'язуючої електронної хмари, від одного атома до іншого.

Ступінь окиснення – це умовний заряд атома в сполуці, обчислений за припущення, що вона складається тільки з іонів.

Ступінь окиснення може мати від’ємне, додатне або нульове значення, яке звичайно виражають арабськими цифрами із знаком «+» або «-» і ставлять над символом елемента.

Від’ємне значення ступеня окиснення мають атоми, які приєднали електрони від інших атомів, тобто в їх бік зміщена зв’язуючи електронна хмара. Від’ємний ступінь окиснення (-1) має атом Флуору всіх його сполуках.

Додатне значення ступеня окиснення мають атоми, що віддають свої електрони іншим атомам, тобто зв’язуючи електронна хмара відтягнута від них. До таких належать метали в сполуках. Ступінь окиснення лужних металів дорівнює +1, а лужноземельних +2.

Нульове значення ступеня окиснення мають атоми в молекулах простих речовин, наприклад водню, хлору, азоту, оскільки в цьому випадку електронна хмара однаковою мірою належить обом атомам. Якщо речовина перебуває в атомному стані, то ступінь окиснення її атома також дорівнює нулю.

У більшості сполук атоми гідрогену мають ступінь окиснення +1. Оксиген у більшості сполук має ступінь окиснення -2.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал на блозі за 05.09

Скласти вікторину на 10 запитань з відповідями до тексту або підготувати завдання до Т технології на 12 запитань.

    

                             09.09.22

Тема уроку " Поняття про дисперсні системи"

Дисперсна система – це суміш, у якій дрібні частинки одного компонента рівномірно розподілені в об’ємі іншого.

Будь-яка дисперсна система складається з дисперсної фази і дисперсійного середовища. Для того щоб запам’ятати що є що, вам слід оцінити якого компонента є менше, а якого більше. Той, що у меншій кількості – це дисперсна фаза, а той що переважає за кількістю – дисперсійне середовище. Частинки дисперсної фази завжди розподілені між частинками дисперсійного середовища!

Дисперсні системи можуть розрізнятися за агрегатним станом компонентів, тобто дисперсної фази і дисперсійного середовища.

В залежності від розміру частинок дисперсної фази дисперсні системи ділять на такі групи:

Грубодисперсні Понад 100 нм

Тонкодисперсні (золі) Від 1 до 100 нм

Істинні розчини Менше 1 нм

.

Емульсія – дисперсна система, що складається із двох взаємно нерозчинних рідин.

Суспензія – дисперсна система, у якій дисперсною фазою є тверді частинки, що розподілені в об’ємі рідкого дисперсійного середовища.

.

. Колоїдні розчини – це тонкодисперсні системи, тобто розмір частинок дисперсної фази коливається в межах від 1 нм до 100

 нм. Це означає, що частинки у колоїдах є більшими за йони чи молекули в істинних розчинах, проте меншими за частинки у суспензіях. 

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 1 С.5-9

Письмово виконати завдання 2 , 4 , 5 , 8 с.10

                         12.09.22

Тема уроку " Будова молекули води , поняття про водневий зв'язок"

Уважно прочитайте текст параграфа 2 с.11-13  про будову молекули води.

Дайте відповідь на запитання 9 с.15

ВОДНЕВИЙ ЗВЯЗОК

Від’ємний заряд молекули води (Оксисен) і позитивний заряд (Гідроген)перебувають на різних кінцях молекули. Тому в цілому електронейтральна молекула води має позитивний та негативний полюси. Молекули, у яких розділені позитивні та негативні заряди, називаються дипольними, або диполями. 

Наявність значного дипольного моменту у води призводить до того, що її молекули-магнітики – сильно притягуються одна до одної.

 Унаслідок взаємодії диполів води міжатомні та міжмолекулярні сили на поверхні занурення в неї речовини стають у 80 разів слабшими. Інакше кажучи, вода має найвищу з усіх відомих нам сполук діелектричну проникність.

Гідроген від інших елементів періодичної системи Д.І.Менделєєва відрізняє одна особливість. Усі хімічні елементи, які в реакціях віддають електрони, залишаються після цього з деякою кількістю електронів. Усі, але не Гідроген, який і має всього лише один електрон. Віддавши його, Гідроген залишається зовсім без електронної оболонки. Інакшими словами, те, що ми називаємо йоном Гідрогену, є голим ядром, елементарною часткою – протоном

Розміри атомного ядра в багато разів – приблизно в 100 тисяч – менші за розміри атома. Тому йон гідрогену, порівняно з іншими однозарядними позитивними йонами, має невідчутні розміри. Згідно з фізичними законом, тіла, що мають однакові заряди, утворюють поле, напруженість якого обернено пропорційна квадрату його радіуса. Тому напруженість поля, яке утворює протон, у багато разів перевищує напруженість поля, яке утворюють інші позитивні йони. Два протони Гідрогену, які вступили у взаємозв’язок з йоном Оксисену, повинні були нейтралізувати заряди. Але поле, яке утворюється протоном у сполуці H2O, не насичується негативними зарядами Оксисену. Йони Гідрогену ще зберігають здатність вступа

ти у взаємодію. Цей додатковий зв’язок так і називається водневий.

Завдання додому.

1. Вивчити §  2  підручника.

2. Виконати завдання  11 після параграфа.

3. Підготувати цікаві повідомлення про властивості води.

                 16.09.22

Тема уроку " Розчинення як фізико- хімічний процес"

  Розгляньте будову молекули води с.13

              

                                                                                                                             Диполь

має найвищу здатність проникати крізь частини розчиненої речовини.

Розгляньте схему розчинення солі NaCl: мал.7 с.16

Замалюйте у зошит гідратований йон Натрію, гідратований йон Хлору , молекулу-диполь води с.16. Мал. 7

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 3 с.15-17  виконати завдання с.16 червоний трикутник в тексті під малюнком

Повторити  матеріал  параграфа 2 с.11

Письмово виконати завдання тестовий контроль 

Тестовий контроль

1. Вкажіть пропущене слово: „Розчин - це.................система змінного

  складу, що містить два або кілька компонентів".

а) однорідна; 

 б) неоднорідна.

2. Розчинність газів із підвищенням тиску:

а) збільшується; 

 б) зменшується;

 в) залишається без змін.

3. У воді добре розчинається:

а) гідроксид калію; 

 б) золото;

 в) крейда 

4. Вкажіть пропущене слово: „Зависі, в яких частинки твердої речовини розподілені в................. називають суспензіями".

а) газі; 

 б) рідини 

; в) твердій речовині.

5. У воді практично не розчиняється:

а) натрій гідроксид;

 б) чадний газ; 

 в) сульфатна кислота; 

 г) цукор.

6. Розчин, в якому дана речовина за повної температури більше не розчиняється, називається:

     а) ненасиченим; 

 б) насиченим;

 в)розбавленим;

 г) концентрованим 

7 .Розчинення - це складний фізико-хімічний процес, під час якого відбувається взаємодія:

     а) між частинками розчинника і розчиненої речовини;

     б) тільки між частинками розчинника;

     в) тільки між частинками розчиненої речовини.

8 .  Розчинником вважається той компонент, якого:

 а) більше в системі;

 б) менше в системі

 

9 . Розчинність більшості речовин зі збільшенням площі поверхні стикання з розчинником:

 а) збільшується; б) зменшується; в) залишається без змін

                           19.09.22

Тема уроку "Теплові явища , що супроводжують розчинення речовин"

При розчиненні відбуваються два процеси. Перший - руйнування хімічних зв'язків у кристалічних решітках; при цьому енергія поглинається. Другий - утворення міжмолекулярних зв'язків при гідратації; при цьому енергія виді-ляється. Загальний тепловий ефект розчинення дорівнює сумі двох теплових ефектів названих процесів: якщо при гідратації виділяється енергії більше, ніж витрачається на руйнування кристалічних решіток, то при розчиненні енергія виділяється і розчин нагрівається і навпаки.

Q розчинення = Q гідратації — Qкрист. решітки

якщо Q гідратації < Qкрист. решітки, то Q розчинення< 0 (теплота поглинається)

якщо Q гідратації> Qкрист. решітки, то Q розчинення > 0 (теплота виділяється)

Бесіда.

1. Яким про¬цесом (фізичним чи хімічним) є розчинення?

2. Чому розчинення є фізичним процесом? (При розчиненні відбувається подрібнення речовини.)

3. Чому розчинення не є фізичним процесом? (Тому що розчинення супроводжується тепловим ефектом - енергія хімічних зв'язків переходить у теплову.)

4. Чому розчинення є хімічним процесом? (Руйнування одних хімічних зв'язків і утворення інших.)

5. Чому розчинення не є хімічним процесом? (Тому що не відбу¬вається утворення нових речовин.)

Висновок: розчинення є фізико-хімічним про¬цесом.

2. ПРОЦЕС РОЗЧИНЕННЯ

Розповідається про процес розчинення твердих кристалічних речовин на прикладі натрій хлориду. У вузлах кристалічних решіток NaCl знаходяться заряджені частинки. Молекула води являє собою диполь, який має позитивно й негативно заряджені полюси.

При потраплянні солі у воду її кристали оточуються молекулами води, котрі відповідним чином орієнтуються навколо позитивно й не¬гативно заряджених іонів кристалічних решіток. Молекули води почи¬нають притягати іони до себе. Коли сила притягання іонів до молекул води стає більшою, ніж сила притягання до кристала, іон в оточенні молекул води переходить у розчин, вони називаються сольватами, 

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 3 с.17-18

Письмово виконати завдання 18-21 с.19 

                            23.09.22

Тема уроку "Кристалогідрати"

Пригадайте правила розчинення сульфатної кислот

  Теплові явища під час розчинення амоній нітрату у воді

Якщо взаємодія часток речовини і молекул води супроводжуються виділенням теплоти, яка є меншою від тієї, що поглинається під час руйнування звʾязків між йонами або молекулами розчиненої речовини, то розчин охолоджується (NH4NO3, NH4Cl, KNO3 K2SO4)

 

• 

 кристалогідрати:

CuSO4 · 5H2O — мідний купорос,

CuSO4 — безводний;

FeSO4 · 7H2O — залізний купорос,

FeSO4 — безводний.

Солі деяких металів утворюють стійкі хімічні сполуки з певною кількістю молекул води — кристалогідрати.

Гідратовані іони Cu2+, Fe2+, Na2+ та інші мають забарвлення. Кристалізаційну воду можна видалити з таких сполук лише тривалим прожарюванням з ависоких температур.

:

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 4 с.19-24

Письмово виконати завдання 24 с.25 

  

                   26.09.22

Тема уроку " Розчинність речовин , її залежність від різних чинників"

1. РОЗЧИННІСТЬ

Розчинність – властивість речовини розчинятися у воді або іншому розчині. Коефіцієнт розчинності (S від латинського слова solvere - розчиняти ) – максимальна маса речовини, яка може розчинитися в 100г розчинника при даній температурі. Розчинність багатьох речовин у воді встановлена і зведена в спеціальні таблиці. Спрощеним варіантом є таблиця розчинності кислот, солей і основ.

За здатністю розчинятись у воді за температури 20-25 °С речовини умовно поділяють на: Розчинні (в 100г ›1г речовини -мідний купорос), Малорозчинні ( в 100г ‹ 1г речовини - борна кислота), Нерозчинні ( в 100г ‹ 0,01г речовини - пісок)

2. ЗАЛЕЖНІСТЬ РОЗЧИННОСТІ ТА ШВИДКОСТІ РОЗЧИНЕННЯ РЕЧОВИН ВІД РІЗНИХ ФАКТОРІВ

Як і будь-який фізико-хімічний процес, процес розчинення підко¬ряється певним закономірностям.

Розчинність газів, на відміну від твердих речовин, залежить від тиску: при підвищенні тиску швидкість розчинення та розчинність газів підвищуються.

Відомо, що швидкість хімічних про¬цесів залежить від температури. Аналогічно, швидкість розчинення речовин при підвищенні температури збільшується, отже, збільшується і розчинність. Останнє справедливо для твердих речовин, тому що розчинність газів при підвищенні температури зменшується.

На швидкість розчинення впливають дифузія та ступінь подрібнен¬ня речовини. Швидкість переходу речовини з кристала в розчин, тобто швидкість гідратації, на два порядки більша, ніж швидкість дифузії гідратованої молекули (чи іона) у глибину розчину. Тому для того щоб збільшити швидкість розчинення, розчин необхідно перемішувати. При цьому збільшується швидкість дифузії гідратованих частинок у розчин. Оскільки процес розчинення відбувається лише на поверхні розподілу фаз, то чим більшою є ступінь подрібнення речовини, тим більшою є його питома поверхня і, отже, вищою є швидкість розчи¬нення.

3. НАСИЧЕНІ ТА НЕНАСИЧЕНІ РОЗЧИНИ

Якщо в контакті знаходяться вода та кристали якої-небудь розчин¬ної речовини, то поряд із процесом розчинення відбувається зворот¬ний процес - кристалізація. Спочатку, коли концентрація речовини в розчині невелика, розчинення відбувається швидко, а кристалізація - повільно. У міру збільшення концентрації речовини швидкість розчинення зменшується, а швидкість кристалізації збільшується, і в певний момент швидкості цих двох процесів зрівнюються. Виникає рівновага між кристалами й розчином, при якій концентрація солі в розчині вже не може збільшитися. Такі розчини називаються наси¬ченими. Відповідно, якщо речовина ще може розчинятися в розчині (тобто швидкість кристалізації менша за швидкість розчинення), то розчин називається ненасиченим. Стан насиченості це динамічна рівновага кристала речовини із розчином.

При розгляді цього питання доречно згадати принцип ЛєШательє і застосувати його до такої реакції: Речовина кристал ↔ Речовина розчин

4. КОНЦЕНТРОВАНІ ТА РОЗБАВЛЕНІ РОЗЧИНИ

Вводиться поняття концентрованого та розбавленого роз¬чинів. Ці поняття не несуть кількісної характеристики, але максимальна кількість речовини, яка може розчинитися у воді, суворо обмежена і називається розчинністю. Деякі речовини (сульфатна кислота, спирт і т. д.) можуть необмежено розчинятися у воді, але подібних речовин не так багато.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 5 с.25-30

Письмово виконати завдання 33 , 36 с.30

Повторити матеріал параграфів 1-4

               З0.09.22           

Тема уроку "Узагальнення з теми" Розчини"

Письмово виконати завдання:

Відповідь позначте знаком ( + ) ,якщо ви вважаєте , що відповідь правильна або знаком (  -  ) якщо , на вашу думку , твердження неправильне

«Вірю- не вірю»

1. Суміш вапна і води – суспензія.

2. Розчин цукру - емульсія.

3. Компонент розчину, який перебуває в тому самому агрегатному стані, що й розчин, називається розчинником. 

4. Процес розчинення – це лише фізичний процес 

5. Формула кристалічної солі Na2SO4 · 10H2O

6. Вода – полярний розчинник. 

7. Гашене вапно –добре розчиняється у воді.

8. Розчинність більшості твердих речовин спадає з підвищенням температури. 

9. Розчинність газів спадає з підвищенням температури. 

10. Розчини, які містять мало розчиненої речовини, називаються розведеними. 

11. Розчин, в якому певна речовина за даної температури ще може розчинитися, називається насиченим. 

12. З підвищенням тиску розчинність газів зростає. 

Складіть і запишіть у зошит 12 запитань до тексту параграфів 1-5. Відповіді запишіть поряд із запитаннями у дужках.

               03.10.22

Тема уроку " Електроліти і нелектроліти"

Електричний струм проводять водні розчини речовин із йонним або ковалентним сильно полярним типом хімічного зв’язку.

Електроліти – речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм. (Кислоти, солі, основи.)

Неелектроліти - речовини, розчини або розплави яких не проводять електричний струм. (Цукор, жир, крохмаль, спирт, ацетон.)

Щоб зрозуміти причину електропровідності речовин після розчинення у воді необхідно пригадати особливості будови молекули води. (Диполь, з ковалентним полярним зв'язком.)

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 6 С.32-36

Письмово виконати завдання 41,42,43 с.36

                         07.10.22

Тема уроку " електролітична дисоціація кислот"

Дисоціація кислот

1. Пригадайте, які сполуки називаються кислотами?

2. Запишимо рівняння дисоціації кислот.

HNO3 ↔ H+ + NO3-

H2SO4 ↔2 H+ + SO42-

H3PO4↔3H+ + PO43-

3. Що спільного у записаних рівняннях? (Н+)

Загальне рівняння дисоціації кислот:

НА ↔ Н+ + А-

Визначення кислот з погляду теорії електролітичної дисоціації: . 

Кислоти – це електроліти, що під час дисоціації утворюють катіони одного типу, а саме Гідроген-йони, та аніони кислотного залишку.

4. Двох- і багато основні кислоти дисоціюють ступінчасто:

H2SO4 ↔ H+ + НSO4-

НSO4- ↔ H+ + SO42-

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 7 с.37-42

Вивчити визначення з тексту підручника

Письмово виконати завдання 48 с.42

                     

               14.10.22

 Тема уроку "Ступінь електролітичної дисоціації"

Кількісним показником електролітичної дисоціації на йони є ступінь дисоціації – α (альфа): (1)

де n – кількість дисоційованих молекул на йони; N – загальна кількість молекул, що знаходяться у розчині. 

  Ступінь дисоціації α виражається в частках одиниці, або у відсотках. Тоді формулу (1) треба помножити на 100%.

        

Ступінь дисоціації електролітів визначають експериментально. Він залежить від природи розчинника, природи розчинюваної речовини та її частки у розчині, температури тощо. Чим більша полярність розчинника, тим більший ступінь дисоціації електроліту в ньому.

 Підвищення температури, як правило, збільшує дисоціацію, тож за нагрівання ступінь дисоціації зростає. 

 У разі зменшення частки електроліту у розчині, тобто під час його розбавляння, ступінь дисоціації збільшується. Тож, зазначаючи ступінь дисоціації, слід зазначати й концентрацію розчину .

З огляду на ступінь дисоціації електроліти поділяють на:

                   Сильні;

                   слабкі;

                   середньої сили.

Сильні й слабкі електроліти різняться здатністю дисоціювати у водних розчинах. Електроліти, ступінь дисоціації яких навіть у відносно концентрованих розчинах високий (близький до 1), називають сильними, а електроліти, ступінь дисоціації яких навіть у розведених розчинах невеликий, - слабкими.

Сильними електролітами є луги та чи не всі солі. У розбавлених розчинах сульфатна, нітратна, хлоридна, бромідна, йодидна кислоти також дисоціюють практично повністю.

α > 0,3, або 30% то це сильні електроліти (солі, луги, сильні мінеральні кислоти: H2SO4, HNO3, HCl, HI, HF, HClO4, HMnO4);

 Сильні й слабкі електроліти

від 3% < α < 30% - електроліти середньої сили (H3PO4, H2SO3, HF);

Тепер вам зрозуміло, що критерієм цієї класифікації є ступінь електролітичної дисоціації кислот, тобто їхня приналежність до сильних чи слабких електролітів.

α < 3% - слабкі електроліти ( H2O, NH4OН - нашатирний спирт, органічні кислоти, H2CO3, H2SiO3, H2S, HNO2, HClO, HCN).

Пригадаймо, слабка карбонатна кислота міститься у газованих напоях (існує у вигляді гідрату С02•Н20). 

Добре відомі вам з повсякденного життя кислоти - молочна, оцтова, аскорбінова (вітамін С) й ацетил-саліцилова (аспірин) кислоти - слабкі електроліти. Сульфітна, сульфідна, силікатна кислоти також слабкі електроліти. Слабкими електролітами є й гідроксиди металічних елементів (за винятком лугів). Ступінь дисоціації слабких електролітів зазвичай не перевищує 3 %.

У розчинах слабких електролітів одночасно містяться молекули і йони розчиненої речовини. Нагадаємо, що процес дисоціації електролітів оборотний, а у середніх і слабких електролітів він буде ще й ступінчатий. Кожний наступний етап дисоціації буде проходити важче і важче, тому що дія сили притягування в йоні зростає.

            I-ша ступінь : H3PO4 ↔ H + + H2PO4

            II-га ступінь : H2PO4 ↔ H ++ HPO42

            III-тя ступінь: HPO42 ↔ H ++PO43

    Сумарне рівняння: H3PO4 ↔ 3H+ + PO43

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 8 с.43-47

Письмово виконати завдання 63 с.47

                              16.10.22

Тема уроку " "Поняття про pH розчину"

Кислотність середовища кількісно характеризують водневим показником pH (вимовляється «пе-аш»), що пов’язаний з концентрацією йонів Гідрогену. . 

  Значення pH відповідає певному вмісту катіонів Гідрогену в 1 л розчину. 

  У чистій воді й у нейтральних розчинах у 1 л міститься 1 • 107 моль йонів H+, а значення pH дорівнює 7. 

  У розчинах кислот вміст катіонів H+ більше, ніж у чистій воді, а в лужних розчинах — менше.

   Відповідно до цього змінюється й значення водневого показника pH: у кислотному середовищі він перебуває в межах від 0 до 7, а в лужних — від 7 до 14.

  .Уперше водневий показник запропонував використовувати датський хімік Петер Сьоренсен..

   

Для визначення кислотності розчину в лабораторіях найчастіше використовують універсальний індикатор За його забарвленням можна визначити не тільки наявність кислоти чи лугу, але й значення рH розчину з точністю до 0,5.

Для точнішого вимірювання рH існують спеціальні прилади — рН-метри. Вони дозволяють визначити рH розчину з точністю до 0,001-0,01.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 9 с.47-52.

Письмово виконати завдання 68 с.52

Підготувати повідомлення про вплив  pH розчину на живі організми

                           11.11.22

Тема уроку "Якісні реакції на дея йони"

Якісна реакція – це реакція, за допомогою якої можна визначати певні йони.

Для виявлення певних речовин, йонів, або навіть цілих груп сполук, перед хіміком може ставитись два завдання: 1) що за речовина міститься у досліджуваному розчині; 2) скільки цієї речовини там наявно. Виконання першого завдання носить назву якісний аналіз, а другого – кількісний аналіз. Вивченням кількісного і якісного аналізу займається така дисципліна, як аналітична хімія. Сьогодні на уроці ми будемо вивчати основи якісного аналізу.

. Виявлення хлорид-іонів (Cl -)

Для виявленні хлорид-аніонів у розчині використовується речовина арґентум (І) нітрат.

Речовина, за допомогою якої можна виявити характерний йон у розчині, називається якісним реактивом.

 Отже, якісним реактивом для визначення галогенід-аніонів є розчинна сіль AgNO3.

NaCl + AgNO3 = AgCl↓ + NaNO3;

. Поява характерного забарвлення, запаху чи виділення газу при виконанні якісної реакції – називається якісним сигналом.

 Поява якісного сигналу свідчить про те, що ми знайшли той йон, що шукали.

Виявлення сульфат-аніонів (SO42-)

Якісним реактивом при визначенні сульфат-аніонів є розчинні солі барію (барій хлорид, барій нітрат).

 Якісним сигналом є утворення дрібнокристалічного білого осаду барій сульфату:

Na2SO4 + Ba(NO3)2 = BaSO4↓ + 2NaNO3;

(

Для проведення реакції до близько 2-3 мл розчину натрій сульфату додають кілька крапель розчину барій хлориду. Спостерігається поява білого осаду.

Виявлення карбонат-аніонів (СO32-)

Карбонати – це солі карбонатної (вугільної) кислоти.

 У зв’язку з тим, що карбонати утворені слабкою кислотою, сильніші кислоти можуть витісняти її із солі. Але чи стійкою є дана кислота у розчині? Звісно, що ні!

 Вона розкладається на вуглекислий газ та воду. Тепер звертаючи увагу на цю інформацію, давайте подумаємо що може бути якісним реактивом на карбонат-аніон і яким повинен бути якісний сигнал. (відповідь: якісний реактив – будь-яка мінеральна кислота, якісний сигнал – поява бульбашок вуглекислого газу).

До кількох мілілітрів розчину соди доливаємо 1-2 мл розчину сульфатної кислоти. Спостерігаємо «закипання» розчину і виділення газу:

Na2CO3 + H2SO4 = Na2SO4 + CO2↑ + H2O;

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 12 с.64-67

Письмово виконати завдання 89 с.68 ознайомтесь із практичною роботою 2 с. 68-69

Хімія за 08.02

Розв'язування розрахункових задач 

Уважно прочитайте текст г25 с.142-143. 

Ознайомтесь із співвідношенням об'ємів газів у хімічних реакціях та запам'ятайте правило с. 143

Перегляньте приклад розв'язку розрахункової задачі 1 с.144.

Розв'яжіть задачу:

Розрахувати об'єм ацетилену , який утворюється внаслідок термічного розкладу 4 літрів метану.

Ознайомтесь із прикладом розв'язку розрахункової задачі 2 с. 144-145, запишіть у зошит розв'язок задачі

Розв'яжіть задачу: 

Суміш зі 200 мл ацетилену і 800 мл кисню підпалили. Чи залишиться після реакції один з реагентів?

Письмово виконайте завдання 190 с. 146

Хімія за 10.02

Розв'язування розрахункових задач.

Повторіть матеріал параграфів 25 с. 142-143

Ознайомтесь із правилами розв'язку задачі 3 с 145 , запишіть у зошит розв'язок задачі. Прочитайте висновки до параграфа с.146 

Письмово виконайте завдання 189 , 191 с. 146

 Хімія за 10.02

Розв'язування розрахункових задач.

Повторіть матеріал параграфів 25 с. 142-143

Ознайомтесь із правилами розв'язку задачі 3 с 145 , запишіть у зошит розв'язок задачі. Прочитайте висновки до параграфа с.146 

Письмово виконайте завдання 189 , 191 с. 146  

Хімія за 15.02

Перегонка нафти. Вуглеводнева сировина й охорона довкілля. Застосування вуглеводнів. Альтернативні джерела енергії

Повторіть матеріал параграфів 24 с 135-140.

Зверніть увагу на вплив вуглеводнів на довкілля 

Які альтернативні джерела енергії використовує людина? Наведіть приклади застосування альтернативних джерел енергії

Письмово виконайте 185 с. 141

Повторіть матеріал параграфів 18-25, підготуйтесь до уроку узагальнення

Хімія за 17.03

Узагальнення знань з теми "Найважливіші органічні сполуки"

Повторити матеріал параграфів 18-28

Письмово виконайте завдання 181 с. 134  ;  185 с. 141 

Хімія за 22.03

Тема уроку " Вищі карбонові кислоти та їх солі ( мила)

Уважно прочитайте текст параграфа 29 с. 164-167 та розгляньте малюнки до нього

Ознайомтесь із хімічними властивостями вищих карбонових кислот с.165-166, запишіть у зошит відповідні рівняння реакцій та запам'ятайте їх

Ознайомтесь із текстом параграфа про мила, розгляньте малюнок 85 с. 167" "Мийна дія мила" та прочитайте текст параграфа с. 166 про процес миловаріння та мийну дію мила. Запишіть у зошит відповідні рівняння реакцій та запам'ятайте їх. Узагальніть свої знання, прочитайте висновки до параграфа с. 167-168. Письмово виконайте завдання 219 с. 168.

Письмово підготуйте повідомлення про миючі засоби бабусь ( чим заміняли шампуні , мило тощо).  

24.03 хімія

Тема уроку " Жири"

Уважно прочитайте текст параграфа 30 с. 168-172

Випишіть поняття " жири" с. 168 та запам'ятайте його.

Розгляньте загальну формулу жирів с.169, запишіть у зошит

Ознайомтесь із класифікацією жирів с.169-170, їх властивостями , зробіть опорний конспект до цього тексту параграфа.

Опрацюйте текст параграфа про добування та застосування жирів.

Письмово наведіть приклади застосування жирів.

Усно виконайте завдання 221-223 с. 17224.03 хімія

Тема уроку " Жири"

Уважно прочитайте текст параграфа 30 с. 168-172

Випишіть поняття " жири" с. 168 та запам'ятайте його.

Розгляньте загальну формулу жирів с.169, запишіть у зошит

Ознайомтесь із класифікацією жирів с.169-170, їх властивостями , зробіть опорний конспект до цього тексту параграфа.

Опрацюйте текст параграфа про добування та застосування жирів.

Письмово наведіть приклади застосування жирів.

Усно виконайте завдання 221-223 с. 172   

Хімія за 05.04

Тема уроку " Вуглеводи. Глюкоза і Сахарова"

Уважно прочитайте текст параграфа 31 с. 173-179.

Знайдіть на с. 173 загальну формулу вуглеводів , запишіть у зошит та запам'ятайте її.

Уважно розгляньте малюнок 89 с. 174- фотосинтез та знайдіть у тексті параграфа с. 174 узагальнене хімічне рівняння фотосинтезу. Запишіть його у зошит та запам'ятайте.

Випишіть формулу глюкози с. 174, знайдіть результат взаємодії глюкози з купрум гідроксидом с. 175 малюнок 90.

Запишіть у зошит як людина використовує глюкози.

Знайдіть та запишіть у зошит формулу сахарози с. 177.

Ознайомтесь із малюнком 92 с. 176, випишіть у зошит рослини з високим вмістом сахарози.

Підготувати повідомлення про застосування сахарози.

Письмово виконайте завдання 229 с. 180