Природничі науки : 7 клас "Біологія"

19.01.21

Тема" Узагальнення з теми " Різноманітність тварин "

Дорогі учні , повторіть матеріал параграфів 16 -27 с.66-114.

Після опрацювання матеріалу параграфів 16-27 дайте відповіді на запитання.

1. Який з представників належить до хрящових риб:

а) манта; б) сом; в) щука; г) короп.

2. За допомогою якого органа кісткові риби здатні сприймати рух води та течію:

а) плавці; б) зяброві кришки;

в) бічна лінія; г) плавальний міхур.

3. Представником хвостатих амфібій є:

а) ропуха; б) тритон; в) черв’яга; г) кумка.

4. Хто з представників рептилій належить до змій:

а) веретільниця; б) хамелеон; в) вуж; г) жовтопуз.

5. Який з птахів належить до перелітних:

а) дятел; б) горобець; в) ворона; г) лелека.

6. Яка з тварин є представником однопрохідних ссавців:

а) заєць; б) єхидна; в) мурахоїд; г) кенгуру.

7. Установіть відповідність між структурами та представниками хребетних тварин, яким вони притаманні:

1) потові залози а) пінгвін;

2) пір’я б) вовк;

3) зяброві кришки в) квакша;

4) резонатори г) сом.

8. Установіть відповідність між структурами та представниками хребетних тварин, яким вони притаманні:

1) молочні залози а) пінгвін;

2) кіль б) гадюка;

3) отруйні зуби в) лосось;

4) бічна лінія г) качкодзьоб.

9. Яку роль відіграють амфібії в природі?

10. Яку роль відіграють риби в житті людини?

16.02.21.

Покриви тіла тварин.

Опрацюйте параграф 35 с.148-152 , матеріал блогу та перегляньте відео за посиланням:

https://youtu.be/vq7bRhUs36M

Структура покривів тіла тварин значною мірою залежить від умов існування тварини. Якщо умови існування є важкими з дією якихось екстремальних факторів (надмірна сухість, холод, солоність тощо), то покриви тіла є щільними, часто багатошаровими і можуть мати значну товщину. Якщо в середовищі існування тварини не спостерігається різкої зміни параметрів середовища (водойми зі сталою температурою), то щільність і товщина покривів менша, а їх проникність для речовин вища.

Якщо безхребетні тварини не мають зовнішнього скелета, як членистоногі, то їхні покриви зазвичай представлені кутикулою. Незважаючи на незначну товщину, у деяких випадках хімічний склад кутикули дозволяє тваринам виживати в дуже суворих умовах. Так, деякі нематоди живуть навіть в оцті. У кільчаків кутикула із м’язами, які розташовані під нею, утворює єдину структуру — шкірно-м’язовий мішок.

Зовнішні покриви членистоногих зовні здаються однаковими. Але вони, хоч і мають спільну хітинову основу, значно різняться іншими речовинами, які в ній присутні. Відповідно, суттєво змінюється проникність покривів для води. Саме тому ракоподібним важко вижити на суходолі. Випаровування води просто крізь панцир для них є суттєвою проблемою. Комахи і павукоподібні таких проблем зазвичай не мають.

У хребетних тварин зовнішні покриви представлені шкірою, основою якої є багатошаровий епітелій. Вона може бути голою з великою кількістю залоз (у амфібій) або вкритою якимось структурами. До таких структур у риб і рептилій належить луска. До речі, луска риб і рептилій має різне походження. У риб виділяють кілька типів луски. Найдавнішою вважають плакоїдну луску, яка у ході еволюції перемістилася до рота і перетворилася на зуби.

У птахів шкіра ззовні вкрита пір’ям. Пір’я розташовані на певних ділянках (птеридіях). Є ділянки, вільні від пір’я (аптерії).

Суцільний покрив волосся ссавців утворює міх. Він недовговічний і періодично оновлюється. Зміна волосяного покриву називається линькою.

Міні-вікторина.

Дайте відповідь на запитання та поясніть, про яку функцію покривів йде мова.

1. Дикобрази харчуються всім, що знайдуть, – від гілок та кори до яблук і кульбаби. Їх тіло вкривають більше 30000 голок. Голки – це видозмінена шерсть, але гострі і тверді, немов залізо. Причому вони з зазубринами, а не прямі, тому якщо ці голки потрапляють в шкіру жертви, то залишаються там. Для чого рослиноїдній тварині така страшна зброя?

2. Невеличка прісноводна тварина гідра – безжалісний мисливець. Її «дотик» є смертельним для інших мікроскопічних мешканців водойм. Із чим це пов’язано?

3. Раз у рік раки наших водойм стають легкою здобиччю для хижаків та браконьєрів. В цей час вони активно ростуть, але стають малорухливими. Із чим це пов’язано?

4. Пуголовки жаб дихають зябрами, у дорослих амфібій зябра заміщуються легенями, однак жаби можуть проводити під водою доволі багато часу. Із чим це пов’язано?

5. В давнину вірили, якщо саламандра упаде в колодязь – вода в ньому буде отрутою. Яка особливість покривів амфібій лягла в основу цього уявлення?

6.Альпака (родичка верблюда) живе в районі екватора. Вона має густу довгу вовну. Для чого вона їй потрібна в таких кліматичних умовах?

7. Зграї риб можуть досягати чисельності у кілька мільйонів, але риби ніколи не стикаються зі своїми родичами в зграї, завдяки спеціальним органам на шкірі, які відчувають зміни в коливаннях води, вироблені їх родичами або хижаками.

8. Зазвичай їжаки не просто їдять, а «по-звірячому переїдають». Їх добовий раціон дорівнює 30 повноцінним обідам, з'їдених за день людиною. Товщина підшкірного жиру у такого ненажери може сягати до 2,5 см. Із чим пов’язана така ненажерливість?

Будова покривів тіла безхребетних тварин.

Група -- Характерні особливості покривів тіла

Найпростіші -- Зовнішня клітинна мембрана, пелікула (джгутикові, інфузорії) і раковина (морські корененіжки)

Кишковопорожнинні -- Ектодерма із епітеліально-м'язових клітин, між якими є жалкі та проміжні клітини

Плоскі черви -- Одношаровий епітелій у складі шкірно-м'язового мішка: у війчастих – одношаровий війчастий, у паразитичних – тегумент

Круглі черви -- Одношаровий епітелій і кутикула в складі шкірно-м'язового мішка

Кільчасті черви -- Одношаровий епітелій і тонка кутикула в складі шкірно-м'язового мішка. Багато слизових залоз

Молюски -- Одношаровий епітелій утворює мантію, яка зумовлює появу черепашки

Членистоногі -- Одношаровий епітелій і товста хітинова кутикула. У ракоподібних відбувається просякання хітину вапном, у павукоподібних і комах вкривається воскоподібною плівкою

Лабораторне дослідження

Тема: Вивчення особливостей покривів тіла тварин.

Мета: зʼясувати особливості покривів різних тварин у зв’язку з виконуваними функціями.

Обладнання: малюнки підручника.

Хід дослідження

1. Розгляньте покриви риб. Які похідні утворює шкіра і для чого?

2. Розгляньте покриви жаби. Які похідні утворює шкіра і для чого?

3. Розгляньте покриви Ящірки прудкої. Які похідні утворює шкіра і для чого?

4. Розгляньте покриви птахів. Які похідні утворює шкіра і для чого?

5. Розгляньте покриви ссавців. Які похідні утворює шкіра і для чого?

6. Зробіть висновки щодо особливостей будови покривів у звʼязку з виконуваною функцією та пристосуванням до умов існування представників різних систематичних груп.

Скористайтесь малюнками підручника 209-212 с 149-151 та матеріалом блогу для виконання дослідження.

Риби -- Шкіра з багатошарового епітелію і дерми. Є одноклітинні слизові залози. Характерна луска

Земноводні -- Шкіра гола, з багатошарового плоского епітелію і дерми. Є багатоклітинні слизові залози. У шкірі – густа сітка кровоносних судин

Плазуни -- Шкіра суха, із багатошарового епітелію і дерми. Залози відсутні. Виникають рогові лусочки, щитки, пластинки, які вкривають шкіру і є похідними епідермісу

Птахи -- Шкіра суха, тонка, з багатошарового епітелію і дерми. Залози відсутні (крім куприкової). Є пір'я – похідні епітелію шкіри

Ссавці -- Шкіра товста, з багатошарового епітелію і дерми. Є розвинені залози (потові, сальні, пахучі, молочні) і волосяний покрив (рогові утвори).

19.04.21

Тема уроку "Соціальна поведінка тварин"

Уважно прочитайте текст параграфа 48 с.205.

Ознайомтесь із малюнки 283-288 с.206-209.

Випишіть нові терміни в словник с.208 та вивчіть їх значення.

Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с.208

Виконайте практичну роботу 7

Тема: Визначення форм поведінки

тварин

Скористайтесь посиланнями із завдання 5 практичної роботи для її виконання.

Перегляньте запропоноване відео як доповнення до уроку та практичної роботи.

↓ ↓↓ ↓ ↓ ↓↓ ↓ ↓

https://youtu.be/zZ0uBv-xS70

20.04.21

Тема уроку "Комунікація тварин".

Ознайомтесь із текстом параграфа 49 с.210.

https://youtu.be/cKoT8qPPpjk

Перегляньте відео про комунікації тварин.

Занотуйте нові терміни с.214.

Ознайомтесь із цікавими фактами про спілкування тварин с.215. Зверніть увагу на дослідження з горилою Коко,

перегляньте відео за посиланням із підручника с.215.

Завдання: скласти біологічну вікторину до параграфа .

26.04.21

Тема уроку : Еволюції поведінки тварин, її пристосували не значення".

Ознайомтесь із текстом параграфа 50 с.215.

Знайдіть:

Які прості форми научіння є в кишковопорожнинних?(с.216 2 абзац)

Які форми научіння є в кільчастих червів?

У яких тварин є елементарна розумова діяльність?(с.218)

Відповідь обґрунтуйте та занотуйте в зошиті.

Підготуйте міні-проєкт за вибором :

1) Угруповання тварин.

2)Чому мігрують тварини?

3) Як спілкуються тварини?

4)Як вчаться пташенята?

5)Як тварини використовують знаряддя праці?

6) Турбота про потомство.

7)Як тварини визначають напрям руху?

Проєкт підготувати до 11 травня (останній термін).

Підготуватись до контрольної роботи, повторити матеріал параграфів 26-50.

27.04.21

Завдання для контрольної роботи.

Рівень І

Вибрати одну правильну відповідь (кожне завдання по 0,5 бала):

1. Укажіть, як називаються тварини, які живляться мертвою деревиною, послідом тварин, мертвим тваринами, перегнилими рештками:

А) фітофаги;

Б) зоофаги;

В) сапрофаги;

Г) симбіонти.

2. З’ясуйте, для яких тварин характерне позаорганізмове травлення:

А) птахів;

Б) павуків;

В) раків;

Г) двостулкових молюсків.

3. Укажіть, в чому полягає основна функція переднього відділу травної системи у тварин:

А) забезпечує механічну та початкову хімічну обробку їжі під дією ферментів;

Б) здійснює остаточну хімічну обробку їжі та всмоктування поживних речовин;

В) забезпечує формування та виведення неперетравлених залишків їжі;

Г) здійснює лише всмоктування поживних речовин.

4. Вкажіть, із скількох камер складається шлунок жуйних тварин:

А) 2;

Б) 3;

В) 4;

Г) 5.

5. Укажіть, для яких тварин характерне трахейне дихання:

А) губок;

Б) комах;

В) риб;

Г) птахів.

6. Вкажіть, як називається запліднена яйцеклітина, з якої починається розвиток тварини:

А) сперматозоїд;

Б) зародок;

В) зигота;

Г) брунька.

7. Укажіть, для яких тварин характерний амебоїдних рух:

А) амеби;

Б) війчастих червів;

В) комах;

Г) п’явок.

8. Укажіть, як називають органи виділення бджоли медоносної:

А) протонефридії;

Б) метанефридії;

В) мальпігієві судини;

Г) зелені залози.

9. Укажіть, в яких тварин вперше з’являється барабанна перетинка:

А) ссавців;

Б) риб;

В) рептилій;

Г) амфібій.

10. Укажіть, який орган сприймає рухи і вібрації навколишнього середовища у риб:

А) орган слуху;

Б) бічна лінія;

В) орган зору;

Г) механічні рецептори в шкірі.

Рівень ІІ

Вибрати кілька правильних відповідей (кожне завдання – 1 бал):

11. Укажіть організми, які належать до гетеротрофів:

А) тварини;

Б) рослини;

В) гриби;

Г) водорості;

Д) прокаріоти.

12. Укажіть, які органи входять до середнього відділу травної системи у тварин:

А) рот;

Б) глотка;

В) тонкий кишечник;

Г) товстий кишечник;

Д) шлунок;

Е) печінка;

Є) підшлункова залоза.

13. Оберіть тварин, для яких характерний розвиток з повним перетворенням:

А) птахи;

Б) твердокрилі комахи;

В) кісткові риби;

Г) хрящові риби;

Д) амфібії.

2021-2022 навчальний рік.

Тема уроку"Кільчасті черви".

Тіло кільчастих червів розділене на окремі сегменти, має двобічну симетрію. Розміри варіюють у широких межах — від часток міліметра до 3 метрів.У русі значною мірою допомагають щетинки, про які ми вже згадували. Завдяки їм черв’як просувається в одному напрямку, наприклад уперед. Але вони не заважають йому повзти назад: він може довільно змінювати напрямок їхнього нахилу. З допомогою щетинок дощові черви повзають і по поверхні ґрунту: щетинки забезпечують спрямованість руху під час плазування. Гладенькою поверхнею черв’як рухатися майже не може.

Хто такі кільчасті черви? Спосіб живлення.

Вільноживучі тришарові безхребетні із сегментованим червоподібним тілом, у яких є вторинна порожнина тіла. Вони живуть у всіх основних водних і наземних середовищах.

Живляться дощові черви торішнім листям, старою напівгнилою травою, а також органічними рештками, що є у ґрунті. Копаючи хід, черв’як заковтує порцію землі, яка проходить крізь його кишечник, де з неї вилучаються поживні речовини, і виводиться назовні. При цьому утворюються невеличкі кульки землі — так звані копроліти. Часто вранці на землі можна побачити горбочки землі, що складаються з окремих кульок. Це робота дощових червів, які рили свої ходи. Для землерийних робіт дощовий черв’як використовує ще один засіб: копаючи новий хід, він то розширює, то звужує передній кінець тіла, розсуваючи землю й рухаючись уперед, тобто діє як клин.

Дощові черви живляться напівзогнилими рештками рослин, які є в ґрунті. Вони ковтають грудочки ґрунту разом із рештками рослин. Під час проходження ґрунту через травну систему деяка частина органічних речовин перемішується з ним та виділяється назовні. За добу в середньому один черв’як переробляє 4-5 г ґрунту. На одному гектарі черви щодоби переробляють 0,25 т ґрунту (глибина близько 2 м).

Які покриви тіла мають черви?

Зовні тіло кільчастих червів укрито кутикулою (шаром щільної речовини, що утворює епітелій). Під нею розташований одношаровий епітелій. У більшості видів на поверхні тіла поодиноко або пучками розташовуються щетинки.

'' Робота з підручником

Особливості внутрішньої будови кільчастих червів

Розповідь вчителя

Кільчасті черви — тришарові тварини. Усі їхні органи й тканини розвиваються з трьох зародкових листків — ентодерми, мезодерми й ектодерми.

Між шкірно-мускульним мішком і внутрішніми органами розташовується вторинна порожнина тіла, або целом (простір між органами, що має власну ви-стилку з епітеліальної тканини). У кожному сегменті порожнина тіла утворює два целомічні мішки.

Робота з підручникам

Опорно-рухова система

Разом з кутикулою й епітелієм м’язи кільчастих червів утворюють шкірно-мускульний мішок. М’язові волокна утворюють суцільний кільцевий шар і чотири смуги поздовжньої мускулатури.

Тулубові сегменти багатощетинкових мають парні бічні вирости — парапо-дії, що виконують функції рухових кінцівок.

Травна система

Складається з ротового отвору і трьох відділів кишечнику — переднього (глотка, стравохід, шлунок), середнього й заднього. Також є анальний отвір.

Дихальна система

Дихання здійснюється всією поверхнею тіла або, у деяких видів, зябрами.

Кровоносна система

Замкнена, зазвичай добре розвинена. Складається з двох головних поздовжніх кровоносних судин, з’єднаних кільцевими судинами. Спинною судиною кров тече вперед, а черевною — назад. Серце відсутнє. Кров рухається за рахунок скорочення м’язових стінок ряду великих судин. Залежно від наявності характерних для різних видів пігментів кров може бути червоною, зеленою або безбарвною.

Видільна система

Представлена видільними трубочками — метанефридіями, розташованими в кожному сегменті тіла.

Нервова система

Центральна нервова система складається з нервових вузлів, розташованих над глоткою, і пари поздовжніх нервових стовбурів, що утворюють черевний нервовий ланцюжок. Органи чуттів представлені органами дотику (щетинки), зору (очі) й рівноваги.

Розмноження

У дощових червів розмноження відбувається тільки статевим способом, вони гермафродити. Сім’яники та яєчники (статеві залози) розташовані в передньому кінці тіла (де є поясок). У період розмноження поясок виділяє слиз, який утворює слизову капсулу. Черв’як виповзає з капсули та відкладає в слиз яйця. Після цього краї капсули злипаються, й утворюється кокон, який перебуває в ґрунті. Через певний час із кокону виповзають маленькі дощові черви (прямий розвиток: яйце — черв’як). У малощетинкових червів і п’явок розвиток прямий, а в багатощетинкових — непрямий, із плаваючою личинко

Виконати лабораторне дослідження.Лабораторне дослідження №1.Зовнішньої будови та руху кільчастих червив (на прикладі дощового черв’яка або трубочника).

Цілі: на прикладі дощового черв’яка або трубочника ознайомитися з особливостями зовнішньої будови кільчастих червів та характером їхнього руху, у висновках зазначити, які особливості будови кільчастих червів є ознаками їх пристосованості до середовища існування.

Обладнання та матеріали: живі екземпляри кільчастих червів (дощового черв’яка або трубочника), лупа ручна, інструктивна картка для виконання роботи, підручник.

Хід роботи

1. Розглянути зовнішню будову кільчастих червів.

2. Знайти передній і задній кінці тіла.

3. Розглянути сегменти, щетинки й поясок.

4. Розглянути, яким чином рухаються кільчасті черви.

5. Намалювати в зошиті схему зовнішньої будови кільчастих червів і зробити відповідні позначення.

6. Зробити висновок і записати його в зошит.

Завдання: виконати лабораторне дослідження;

Опрацювати матеріал параграфа 7 с.26.

Виписати нові терміни с.30 та вивчити їх значення.

27.09.21

Тема уроку:"Узагальнення знань з теми"Вступ","Різноманітність тварин".

Повторіть матеріал параграфів 1-6.

Дайте відповіді на запитання .

Завдання

Укажіть правильну відповідь.

Гра «Вірю – не вірю».

1.Тіло кільчастих червів поділено н їїа сегменти – кільця.

2.Шкіра кільчастих червів не має залоз.

3.Дощові черв’яки і трубочники належать до Багатощетинкових.

4.Серед Багатощетинкових є вид червів, що дістав назву морська миша.

5.До складу слини медичної п’явки входить особлива речовина – грудин, що запобігає зсіданню крові.

6.У кільчиків відсутня кровоносна система.

7. У кільчиків людина запозичила принцип будови підводних човнів,що мають внутрішні герметичні перегородки.

8.Чисельність дощових червів зростає внаслідок використання мінеральних добрив.

9.Серед п’явок є хижаки, кровосисні види та паразити.

10.Ейзенія переробляє органіку на високоефективне добриво(біогумус).

11.У дощових червів добре розвинені органи чуттів.

12.Ейзенія Гордєєва – вид малощетинкових червів, занесений до Червоної книги України.

Тварина – живий організм

Завдання

Встановіть відповідність між назвами наук та предметом їх дослідження.

1.Фізіологія А. Наука про риб.

2.Етологія Б. Наука про тварин.

3.Анатомія В. Наука про комах.

4.Ентомологія Г. Наука про птахів.

5.Орнітологія Д. Наука про взаємозв’язки з навколишнім середовищем.

6.Іхтіологія Ж. Наука про будову організму та його органів.

7.Екологія З. Наука про процеси життєдіяльності.

8.Зоологія Е.Наука про поведінку тварин.

Завдання

Схарактеризуйте процеси життєдіяльності тварин, доповнивши речення.

1.Надходження різних речовин до організму, їхнє перетворення та видалення продуктів обміну ………………

2.Окиснення складних органічних речовин та вивільнення енергії……

3. Видалення продуктів обміну назовні…….

4. Здатність сприймати подразнення і певним чином реагувати на них……..

5. Відтворення собі подібних….

6. Переміщення у просторі…….

7. Кількісні зміни організмів……

8. Якісні зміни організмів……

29.09.21

Тема уроку "Членистоногі".

Засвоєння нового матеріалу (розповідь учителя з елементами бесіди)

Хто такі членистоногі?

Вільноживучі тришарові безхребетні із сегментованим тілом, у яких є змішана порожнина тіла. Вони живуть у всіх основних водних і наземних середовищах, крім того, багато видів членистоногих літають. Це найбільший за кількістю видів тип тварин.

Особливості зовнішньої будови членистоногих

Форма тіла й розміри

Тіло членистоногих розділене на окремі сегменти, має двобічну симетрію. Різні сегменти тіла неоднакові. Групи подібних між собою сегментів утворюють відділи тіла членистоногих. Найчастіше виокремлюють три основні відділи — голову, груди й черевце. Розміри членистоногих варіюють у широких межах — від часток міліметра до 3 метрів.

Покриви тіла

Зовні тіло членистоногих укрите хітиновою кутикулою. Її основу становить хітин (полісахарид, до складу якого входить Нітроген). Затвердіння кутикули зумовлює просочування її вуглекислим вапном (ракоподібні, багатоніжки) або спеціальними білками

(паукоподібні, комахи).

Особливості внутрішньої будови членистоногих

Членистоногі — тришарові тварини. Усі їхні органи й тканинирозвиваються з трьох зародкових листків — ентодерми, мезодерми й ектодерми. Вони мають змішану порожнину тіла (міксоцель), що утворюється в результаті злиття целомічних порожнин із залишками первинної порожнини тіла. Між внутрішніми органами в порожнині тіла членистоногих

знаходиться рихла сполучна тканина — жирове тіло.

Опорно-рухова система

Скелет членистоногих зовнішній, утворений хітиновою кутикулою. Мускулатура представлена окремими м’язовими пучками й не утворює суцільного шкірно-мускульного мішка. Кінцівки членистоногих (розвинулися з параподій кільчастих червів) складаються з кількох члеників і рухомо з’єднані з тілом. У більшості представників класу Комахи органами руху, крім кінцівок, є також крила (фактично це складки стінки тіла).

Травна система

Складається з трьох відділів кишечнику — переднього, середнього і заднього. Також є кілька залоз, що виділяють травні ферменти.

Дихальна система

Дихання в найдрібніших видів здійснюється всією поверхнею тіла, а у решти — зябрами, легенями або трахеями. Зябра й легені членистоногих є видозміненими кінцівками, а трахеї — порожніми трубочками, що утворюються як заглиблення зовнішніх покривів.

Трахеї багаторазово галузяться, а їхні кінцеві трубочки обплітають усі внутрішні органи організму.

Кровоносна система

Кровоносна система членистоногих незамкнена. У них є серце й головні кровоносні судини (аорта й артерії). Функції крові виконує гемолімфа. Це рідина двоїстого походження, що частково відповідає справжній крові, а частково — целомічній рідині.

Видільна система

Представлена різними типами видільних залоз, мальпігієвими судинами й жировим тілом.

Нервова система

Центральна нервова система представлена парним головним мозком (ганглії, що злилися) і черевним нервовим ланцюжком, який має в різних груп членистоногих різний ступінь концентрації. Головний мозок зазвичай складається з трьох відділів. Органи чуттів членистоногих: очі (прості або складні фасеткові), механо- й хеморецептори, органи слуху. У різних груп членистоногих ступінь розвитку різних органів чуттів різний.

Розмноження

Серед членистоногих в основному зустрічаються роздільностатеві форми, але є й гермафродити. Розвиток може бути прямим абонепрямим. Зазвичай членистоногі розмножуються лише статевим шляхом, але в деяких видів виявлено партеногенез (розмноження без запліднення).

Поведінка членистоногих

Поводження членистоногих визначається взаємодією вроджених і набутих рефлексів. Найпростіші форми поводження членистоногих — рухові реакції стосовно джерела подразнення. Більш складна форма поводження — інстинкт (ланцюг послідовних безумовних рефлексів). Найбільш складне поводження серед членистоногих спостерігається в суспільних комах, які живуть великими родинами з досить складною внутрішньою ієрархією.

4. Узагальнення і закріплення знань

Прийом «Впиши в текст пропущені слова»

Представники типу членистоногі змогли заселити _________, ___________, ___________ ___________. Тіло ______________ . Сегменти об’єднуються в _____________ . Їх найчастіше ___________ : ________, _________, ___________. Ззовні покриті __________ _______, що утворює ________ скелет. Свою назву членистоногі одержали за наявності у них ________ ________ , які _________ з’єднуються з тулубом за допомогою ____________ . Первинна і _______ _______ тіла зливаються, утворюючи ______ порожнину. Травна система ___________, ускладнена наявністю _______________ _____________ і ___________ ___________. Кровоносна система ___________, є пульсуючий орган - _________. Органи дихання - ___________, _________, _______________ . Нервова система __________, однак відбувається подальша концентрація ________ _________, у першу чергу в __________ відділі.

Домашнє завдання : опрацювати матеріал параграфа 8 ,

письмово виконати завдання "Впиши в текст пропущені слова" із узагальнення та закріплення.

01.11.21

Тема: Молюски: будова, спосіб життя. Лабораторне дослідження будови черепашки (мушлі)черевоногих та двостулкових молюсків. Інструктаж із БЖД

Мета:

• почати формувати знання учнів про тип Молюски; дати загальну характеристику представникам; розкрити особливості зовнішньої і внутрішньої будови тіла молюсків на прикладі Черевоногих;

• розвивати уміння виділяти головне у матеріалі; уміння спостерігати, порівнювати, аналізувати та робити відповідні висновки; розвивати увагу, уяву та логічне мислення, інтерес до біології;

• виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища.

Матеріали та обладнання: таблиця «Молюски», малюнки, фото молюсків, черепашки молюсків; презентація до теми, мультимедійний комплекс.

Тип уроку: комбінований

Девіз уроку:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно працювати!

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент, налаштування класу на роботу

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Інтерактивний прийом «Зацікав».

Чи цікаво вам, які організми знаходяться на другому місці відносно поширення по планеті Земля, після Членистоногих?

Цих тварин є приблизно 150 000 видів на Землі. У деяких з них є 1 нога, в інших – стулки, а ще в інших – черепашка. Одні - мешканці морів і океанів, інші - озер та річок, чи взагалі - сухопутні. Рухаються ці тварини теж по різному. Одні – повільно повзають, інші – швидко плавають (до 70 км/год), треті – взагалі ведуть нерухомий спосіб життя…

Напевно ви вже здогадалися, що тема, яку ми розпочинаємо сьогодні вивчати, не менш цікава за тему «Членистоногі»!

Отож, ми розпочинаємо вивчати тему «Молюски».

Темою ж сьогоднішнього уроку є «Молюски: будова, спосіб життя»і» (запис в зошит)

Мета, завдання уроку:

- Як ви гадаєте, які питання ми сьогодні маємо розглянути? (бесіда з учнями, формулювання мети і завдань уроку)

ІІІ. Сприйняття нового матеріалу.

Інформаційна хвилинка «Тисяча таємниць тваринного світу» (випереджальне Д/З – учні повідомляють факти з життя різних молюсків )

1. Загальна характеристика типу Молюски

Молюски - безхребетні тварини (інша назва – М’якуни), одні із самих поширених тварин на планеті Земля. Відомо понад 150 тис сучасних видів молюсків, з них в Україні – понад 600 видів. Тіло їх має двобічну симетрію, часто – заховане в черепашку.

Середовища життя молюсків різноманітні. Це і прісні водойми (річки, ставки, озера), солоні моря та океани, а також – суходіл.

За способами живлення молюски бувають:

- рослиноїдні

- хижаки

- фільтратори

2. Класифікація молюсків

- Клас Черевоногі (мають голову, ногу, тулуб)

- клас Двостулкові (черепашка має 2 стулки)

- клас Головоногі (є голова, тулуб, щупальця)

3. Характеристика класу Черевоногі молюски (слайд)

Це єдиний клас, представники якого заселили і водойми, і суходіл. Клас налічує близько 100тис видів, в Україні мешкає понад 500 видів.

1) Будова тіла

Тіло складається з 3 відділів – голови, тулуба (у більшості захований в черепашку) та ноги. На голові містяться пара (чи дві) щупалець. У молюсків з однією парою (демонстрація малюнків ставковика, котушки) очі розташовані біля основи щупалець. У видів, які мають дві пари, очі розташовані на верхівці довшої пари щупалець (виноградний слимак).

2) Будова черепашки

У більшості випадків черепашка спірально закручена, за годинниковою стрілкою. Причому спіраль може бути пласкою чи конічною (демонстрація черепашок).

Черепашка молюсків складається з кальцій карбонату, ззовні вкрита рогоподібною речовиною. Внутрішній шар – перламутровий (розгляд черепашок молюсків учнями). Має устя (куди в разі потреби ховається тіло) і вершину. У деяких молюсків нога має спеціальну кришечку, завдяки якій може закривати устя (в несприятливий період).

Такі молюски, як голий слизун, не мають черепашки.

Тіло молюсків оточене складкою шкіри – мантією. Щілина між мантією і тілом називається - мантійна порожнина. (запис в зошит)

3) Які особливості зовнішньої будови та як рухається слимак?

Досліджуємо на лабораторній роботі! Виконання лабораторної роботи “Вивчення зовнішньої будови та способу руху черевоногих молюсків”.

1-2. Вивчаємо зовнішній вигляд черепашок ставковика, їх будову

(перегляд відео з навчально-методичного комплекту )

2. Заповнюємо таблицю, робимо висновок

4) Які особливості внутрішньої будови, характерні для молюсків?

опрацьовуємо матеріал підручника ст. 51-57 та додатковий матеріал, шукаємо відповіді на поставлені запитання

Травна система

.Загальна схема травної системи ставковика така: рот – ротова порожнина – глотка – стравохід – шлунок – кишечник – анальний отвір. У ротовій порожнині і глотці їжа обробляється речовинами слинних залоз. Перетравлення їжі в шлунку відбувається за допомогою речовин, які виділяються травною залозою (печінкою).

Великий ставковик – тварина рослиноїдні. Як він добуває їжу?

У ротовій порожнині ставковика є м’язистий орган, укритий хітиновими зубчиками, - його називають терткою або радулою. Радулою і зіскрібає молюск м’які частини рослин і нальоти з водоростей на камінні чи інших предметах.

Дихальна система.

Ставковик живе у воді, але дихає атмосферним повітрям за допомогою легень. Щоб одержати нову порцію повітря, ставковик змушений підніматися до поверхні води, де він відкриває розташований на тулубі дихальний отвір. Через нього атмосферне повітря потрапляє в легеню, де і відбувається газообмін.

Кровоносна система

великого ставковика незамкнена. У ній є серце, короткі судини і капіляри, що обплітають легеню. короткі судини,по яких кров переміщується до серця, називають венами, аті, по яких кров рухається від серця – артеріями. Серце складається з двох камер: передсердя і шлуночка. Двокамерне серце працює як насос, що перекачує кров. Судини, що несуть кров до серця – вени, від серця – артерії.

Система виділення

ставковика це нирка з сечоводом. З нирки продукти виділення рухаються до сечоводу і виводиться назовні через видільний отвір, розташований біля анального отвору.

Нервова система.

До складу нервової системи входять нервові вузли, нервові стовбури, що їх з’єднують, і нерви. Кожний вузол відповідає за певну ділянку тіла, їх спільна робота регулює і координує життєдіяльність усього організму.

Окрім органів зору, нюху і дотику, у ставковика є орган рівноваги, який допомагає молюску визначати положення тіла в просторі.

3) Чи мають Черевоногі молюски практичне значення?

Робота з підручником ст.120, обговорення прочитаного; робота за слайдом

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Вправа «Перевірте знання» усно дати відповіді на запитання 1-7 с.56.

Виконати лабораторне дослідження с.56 в зошиті

Домашнє завдання:

Обов’язково:

- опрацювати матеріал підручника § 13

- дати відповідь на запитання (ст.56)

На вибір:

- підготувати « Цікавинки » про Двостулкових молюсків

- поміркувати над запитанням №6 ст. 121

- знайти відповідь: як пов’язані перли та молюски?

(що цікавим було, що сподобалось?) -

( що було нецікаво чи непотрібним; що залишилось незрозумілим?) Цікаво

(що зацікавило, що ще хотіли б дізнатись з теми?)

04.11.21

Тема уроку ""Паразитичні безхребетні тварини".

Перевірка домашнього завдання

Виконання тестових завдань.

Вибрати одну правильну відповідь.

1. Жабурниця — це молюск:

А черевоногий

Б двостулковий

В головоногий

2. Виноградний слимак — це молюск:

А черевоногий

Б двостулковий

В головоногий

3. До черевоногих молюсків належать:

А жабурниця, котушка, ставковик малий, перлівниця, виноградний слимак

Б голий слимак, котушка, мідія, морський гребінець, ставковик великий, каракатиця, устриця, виноградний слимак

В голий слимак, котушка, виноградний слимак, ставковик великий, ставковик вушкоподібний, ставковик малий

4. До головоногих молюсків належать:

А кальмар, восьминіг, каракатиця

Б кальмар, устриця, каракатиця, перлівниця

В восьминіг, жабурниця, перлівниця, кальмар

5. До двостулкових молюсків належать:

А жабурниця, мідія, устриця, перлівниця

Б жабурниця, котушка, мідія, каракатиця

В перлівниця, устриця, ставковик великий, каракатиця

6. Стулки черепашки двостулкових молюсків закриваються за допомогою:

А лігамента

Б замикальних м’язів (переднього і заднього)

В переднього замикального м’яза

7. Тіло ставковика великого складається з:

А голови, ноги

Б ноги, тулуба

В голови, ноги, тулуба

8. Найвищий рівень організації характерний для молюсків:

А черевоногих

Б головоногих

В двостулкових

9. Лише залишки черепашки мають такі молюски:

А ставковик великий, перлівниця, слимак, ставковик малий

Б жабурниця, мідія, слимак, виноградний слимак

В восьминіг, слимак, каракатиця, кальмар

10. У морях живуть молюски:

А каракатиця, мідія, устриця, восьминіг, кальмар

Б жабурниця, ставковик великий, кальмар, мідія, виноградний слимак

В слимак, перлівниця, устриця, ставковик малий, каракатиця

2.5. «Мозковий штурм».

— Пригадайте, якого молюска описав Ж. Верн у романі «20 000 льє під водою». Пригадайте діаметр черепашки та масу цього молюска. До якої групи він належить?

— Чому головоногих молюсків називають «приматами» моря?

Мотивація навчальної діяльності

«Усе живе на земній кулі потрапило в дуже чіпку гельмінтологічну павутину» (К. І. Скрябін).

Слово вчителя

Ще в давнину люди виявляли в організмах свійських тварин червів різних розмірів, помічали їх і в людини. У стародавньому єгипетському джерелі — папірусі Еберса — є перші відомості про хворобу, яка, як нині відомо, спричиняється паразитичними червами. Перші наукові описи деяких паразитичних червів (гострик, аскарида, ехінокок) надав Гіппократ, який ввів до медичного ужитку терміни «гельмінт» і «гельмінтоз».

Близько 250 видів гельмінтів паразитують в організмі людини, шкодять здоров’ю, можуть спричинити важку інвалідність і навіть стати причиною смерті. У нашій країні зареєстровано близько 100 видів таких червів. Але не тільки на гельмінтів можна натрапити в організмі тварин, рослин чи людини…

А ктуалізація опорних знань учнів

Пригадайте:

— Що таке паразитизм? (Це форма міжвидових взаємовідносин двох організмів, при яких організм використовує інший організм або як середовище проживання, або як джерело їжі.)

— Чим є організм хазяїна для паразита? (Організм хазяїна для паразита є джерелом живлення, місцем проживання, захистом від ворогів.)

— Які організми, що ви їх вивчали в минулому році, належать до паразитичних? (Малярійний плазмодій, дизентерійна амеба, трипаносома, гриб-трутовик, ріжки, фітофтора, повитиця тощо.)

— Яка необхідність у вивченні паразитів? (Вивчення паразитів необхідне для попередження і лікування захворювань людини, тварин та рослин.)

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

Засвоєння нового матеріалу

1. Паразитичні безхребетні тварини: черви. Пристосування до паразитичного способу життя. Попередження зараження

Розповідь учителя

Гельмінтози — хвороби людини, тварин і рослин, що спричиняються паразитичними червами — гельмінтами (глистами). Гельмінти різних видів локалізуються в певних органах і тканинах. При паразитуванні червів у кишечнику спостерігаються запори або проноси, нудота, рідше — блювота; у печінці — жовтяниця, набряки; у легенях — кашель. Нерідко вони стають причиною зниження працездатності, а в дітей — порушення фізичного і психічного розвитку, затримки росту і статевого дозрівання, погіршення пам’яті і т. д.

Технологія «Мікрофон»

— Як гельмінти можуть потрапити до організму людини?

Очікувані відповіді учнів:

Зараження людини гельмінтами, залежно від їх виду, може відбуватися при вживанні в їжу погано провареного м’яса тварин, немитих овочів та фруктів, некип’яченої води тощо.

Пояснення учителя, складання опорного конспекту

Гельмінти передаються такими шляхами:

• через травну систему (яйця гельмінтів або личинки потрапляють через заражену воду, харчові продукти тощо);

• через шкіру (личинки паразита самостійно просвердлюють неушкоджену шкіру і проникають усередину організму);

• через кров (личинки проникають у кровоплин у результаті укусу переносника).

Групи гельмінтів за місцем знаходження в організмі людини:

• Кишкові (аскарида, гострик та ін.) — це найчастіша локалізація гельмінтів у людини.

• Позакишкові (котячий сисун, печінковий сисун, ехінокок та ін.).

Завдання для самостійного опрацювання

I група:

1. Які особливості будови і спосіб життя характерні для аскариди у зв’язку із паразитизмом?

2. Як запобігти зараженню аскаридами?

ІІ група:

1. Які особливості будови і спосіб життя характерні для гостриків у зв’язку із паразитизмом?

2. Як запобігти зараженню гостриками?

Обговорення питань та складання опорних конспектів:

Основні ознаки в будові та життєдіяльності сисунів (печінкового та котячого) пов’язані з паразитизмом

• сисуни мають листкоподібне тіло без війок, із присосками для прикріплення до тіла хазяїна;

• покрив має захисний шар — кутикулу;

• аеробне дихання;

• травна система розвинута в дорослих особин;

• м’язова і нервова системи спрощені;

• органи чуття відсутні;

• добре розвинута статева система, гермафродити;

• життєвий цикл складний, відбувається зі зміною хазяїна.

Засоби профілактики заражень сисунами:

1. Щоб запобігти зараженню печінковим сисуном, людині слід споживати лише кип’ячену воду, оскільки висока температура вбиває інцистовані личинки.

2. Для профілактики зараження свійських тварин періодично змінювати їх пасовища.

3. Щоб запобігти зараженню котячим сисуном, людині слід споживати лише добре просмажену або проварену прісноводну рибу.

Основні ознаки в будові та життєдіяльності бичачого

та свинячого ціп’яків пов’язані з паразитизмом:

• стьожкові черви мають тіло, що складається з голівки, на якій є органи прикріплення (гачки, присоски або присисні щілини), з непочленованої шийки та окремих члеників;

• аеробне дихання;

• нервова і м’язова системи розвинуті слабко;

• травна система відсутня;

• органи чуття відсутні;

• добре розвинута статева система в кожному членику, гермафродити;

• життєвий цикл складний, відбувається із зміною хазяїна.

Засоби профілактики заражень стьожковими червами:

1. Щоб запобігти зараженню бичачим або свинячим ціп’яками, людині слід споживати лише просмажене чи проварене м’ясо, оскільки висока температура вбиває личинки.

2. Для профілактики зараження широким стьожаком людині слід споживати лише добре просмажену або проварену прісноводну рибу.

3. Після контакту із сирою рибою або м’ясом необхідно добре вимити руки.

4. Щоб запобігти зараженню ехінококом, людині слід дотримуватися правил гігієни (мити руки) та обережно поводитись із тваринами.

5. Домашніх тварин слід лікувати від паразитів.

6. Щоб вчасно виявити, чи не відбулося зараження гельмінтами, необхідно двічі на рік робити аналізи та обстежуватися в лікаря.

Основні ознаки в будові та життєдіяльності гостриків та аскарид,

пов’язані з паразитизмом:

• покрив має захисний шар — кутикулу;

• аеробне дихання;

• органи чуття розвинені слабо;

• висока плодючість.

Засоби профілактики заражень аскаридою та гостриками:

1. Уживати в їжу тільки миті овочі і фрукти.

2. Використовувати кип’ячену воду.

3. Дотримуватися правил особистої гігієни.

2. Паразитичні безхребетні тварини: членистоногі. Пристосування до паразитичного способу життя

Розповідь учителя

Серед членистоногих також є паразитичні тварини. Це і ракоподібні (коропоїди), павукоподібні (кліщі), комахи (воші, блохи).

У світовій фауні кліщів налічується близько 50 тис. видів, з них в Україні трапляється 3 тис. Більшість із них — вільноживучі тварини, які населяють ґрунти, підстилку й інші органічні рештки, прісні й морські водойми. Серед кліщів багато паразитів грибів, рослин (галові кліщі), тварин (свербун-нашкірник, свербун-шкіроїд) і людини (коростяний свербун, іксодові кліщі). Паразитичні види кліщів живуть на пір’ї птахів, у покривах, дихальній, травній, статевій системах багатьох хребетних тварин, а також людини тощо. Кліщі — мікроскопічні організми (1–7 мм), різні за формою (овальні, яйцеподібні, трикутні) та забарвленням. Від інших павукоподібних вони відрізняються за такими ознаками: сегментація тіла не виражена (головогруди та черевце повністю злиті між собою); ротові органи відокремлені від тулуба у так звану несправжню голівку. У паразитичних видів ротові органи (гризучі, ріжучі, колючо-сисні) пристосовані до проколювання та смоктання. Кліщі, як і всі павукоподібні, мають 4 пари ходильних ніг. У багатьох паразитичних груп на ногах формуються численні пристосування для закріплення на пір’ях птахів, шерсті ссавців тощо. Найдрібніші кліщі дихають усією поверхнею тіла, більші — за допомогою трахей. Кровоносна система редукована. Кліщі — роздільностатеві; самці менші від самок.

Запитання до учнів:

— Якої шкоди завдає коростяний свербун?

Повідомлення учня

Коростяний свербун

Коростяний свербун спричиняє коросту в людини. Самки кліща мають довжину 0,2–0,5 мм, самці вдвічі менші. Кліщ проникає в шкіру людини, де утворює ходи. У кінці їх самки відкладають яйця, з яких вилуплюються личинки, виходять на поверхню шкіри, де дозрівають і де відбувається їхнє запліднення. Запліднені самки знову проникають у шкіру, утворюючи нові ходи. У хворих виникає сильний свербіж, особливо в нічний час. Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний шлях поширення хвороби — сімейно-побутовий. Це може відбутися в разі безпосереднього контакту з хворою людиною або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.

Розповідь учителя

Серед кліщів трапляються і паразити рослин. Це павутинні та галові кліщі.

Павутинні кліщі — небезпечні шкідники різноманітних культурних рослин. Своїми хеліцерами вони проколюють покриви листків і живляться соками рослин, обплутуючи листки павутиною. Іншими шкідниками сільськогосподарських культур є чотириногі, або галові, кліщі. Вони мають червоподібну форму і лише дві пари ніг. Паразитуючи у тканинах рослин, кліщі призводять до утворення пухлин (галів), що знижує врожаї.

Самостійна робота учнів з підручником

Запитання для опрацювання:

— Чому іксодові кліщі небезпечні для людини?

Очікувана відповідь учнів:

Іксодові кліщі, зокрема собачий, тайговий, бичачий, живляться кров’ю людини та тварин. У них на голівці є хоботок із гачечками. Хеліцерами кліщ розрізає шкіру. За допомогою гачків прикріплюється до неї й висмоктує значну кількість крові, унаслідок чого його розміри (особливо самок) збільшуються в кілька разів. Через певний час, насмоктавшись крові, кліщ відпадає від хазяїна. Іксодові кліщі є переносниками збудників таких небезпечних захворювань, як кліщовий енцефаліт, піроплазмози собак та великої рогатої худоби тощо

Запитання до учнів:

— Як уникнути укусу кліщів?

Очікувана відповідь учнів:

Штани доцільно заправляти в черевики або чоботи, сорочка має бути з довгими рукавами і коміром. Для лісових прогулянок найбільш придатним одягом є комбінезони. Рекомендується вдягатися у світлий, однотонний одяг, що щільно прилягає до тіла, щоб було легше помітити повзаючих кліщів. Голову слід покривати головним убором. Під час прогулянки необхідно через кожні 2 години проводити само- та взаємоогляди. Повторіть огляд удома. Особливо ретельно потрібно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям. Пам’ятайте, що кліщі присмоктуються не відразу! Перебуваючи в лісі, час від часу оглядайте відкриті ділянки тіла у себе та в друзів.

VІ. Узагальнення і закріплення знань

6.1. «Установи відповідність».

Установити відповідність між паразитичними червами та органами людини, у яких вони паразитують.

1 бичачий ціп’як

2 свинячий ціп’як

3 гострик

4 аскарида

5 котячий сисун А кишечник

Б печінка, жовчні протоки

В нирки

Відповіді: 1 — А, 2 — А, 3 — А, 4 — А, 5 — Б.

6.2. «Мозковий штурм».

— Чому більшість гельмінтів паразитують у травній системі людини?

— Чому гельмінтам притаманна висока плодючість зі зміною хазяїв?

6.3. «Поміркуйте».

— Інколи діти жують травинки, зірвані на пасовищі чи в лузі. Поясніть, чому цього не слід робити.

— Стьожкові черви, що паразитують у кишечнику хазяїна, втратили систему травлення і всмоктують глюкозу хазяїна. Кількість всмоктуваної глюкози залежить від виду червів і становить від 0,65 до 10 % маси їх тіла. Поміркуйте, який закон фізики вони використовують, щоб усмоктувати в своє тіло глюкозу.

— У XIX ст. дітям, які страждали на недокрів’я, лікарі рекомендували їсти сире м’ясо. Як ви вважаєте чи слід було це робити?

6.4. «Творча лабораторія».

— Доведіть, що пристосування сисунів та стьожкових червів до паразитичного способу життя мають відносний характер. Обґрунтуйте негативну роль паразитичних червів у житті людини та встановіть ступінь винності паразита і людини

.Підбиття підсумків уроку

Технологія «Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнями

— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

— Урок важливий, тому що…

— Мені сподобалося…

— Мені не сподобалося…

— Від наступного уроку я чекаю…

Домашнє завдання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати параграф 14 с.57.

2. творчі завдання.

Підготуйте повідомлення: чому паразитичним червам притаманна висока плодючість?

08.11.21

Тема уроку "Паразитичні та кровосисні Членистоногі".

. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

♦ За якими ознаками тварин відносять до молюсків?

♦ Які особливості зовнішньої будови молюсків?

♦ Які особливості притаманні черевоногим молюскам?

♦ Яке значення молюсків в природі?

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

Паразитизм — це біологічне явище такого співіснування організмів, за якого паразит харчується в організмі хазяїна, завдаючи йому шкоди, але не вбиваючи його.

За способом паразитування тварин-паразитів можна поділити на дві великі групи. Зовнішні паразити паразитують, прикріплюючись до зовнішніх покривів тварини-хазяїна. Внутрішні паразити паразитують, проникаючи всередину організму тварини-хазяїна.

Внутрішнім паразитам доводиться забезпечувати власну стійкість до дії імунної системи та травних ферментів (для тих, хто живе в травній системі) хазяїна.

Значною перевагою таких паразитів є добрий захист від умов навколишнього середовища завдяки тому, що тварина-хазяїн підтримує в стабільному стані параметри свого внутрішнього середовища.

Найбільш поширені групи зовнішніх паразитів

П'явки

Невелика група (близько 400 видів), поширена переважно в прісних водоймах і морях, деякі види пристосувалися до життя на суходолі. Для п’явок характерна наявність двох присосків: передньої (на її дні розташований ротовий отвір) і задньої, а також відсутність щетинок. Хижаки (полюють на дрібні організми) або паразити (кровосисна медична п’явка). Слинні залози медичної п’явки виробляють гірудин, що перешкоджає зсіданню крові. Цей вид широко використовують у медичній практиці. Типовий представник — медична п’явка.

Кліщі

Паразитичні павукоподібні. Є паразитами тварин, рослин і людини. Багато з них є переносниками збудників захворювань.

Переносниками збудників небезпечних інфекційних захворювань є іксодовий, селищний, собачий кліщі.

Рис. 85 Паразитичний кліщ

Тіло кліщів здатне розтягуватися і збільшуватися в розмірах, вони можуть довгий час не харчуватися, їхній ротовий апарат здатний проколоти шкіру, очі редуковані або відсутні. Типовий представник — собачий кліщ.

Воші

Воші є невеличкими безкрилими комахами. Вони живляться кров’ю людини і можуть переносити збудників хвороб, таких як висипний і поворотний тифи. Зараження вошами називають педикульозом. Тіло вошей сплощено в спинно-черевному напрямку. Типовий представник — головна воша.

Блохи

Блохи є невеличкими безкрилими комахами з добре розвиненими стрибальними ногами. Вони живляться кров’ю людини і можуть переносити збудників хвороб таких як чума і туляремія. Тіло блох сплощено з боків. Типовий представник — собача блоха.

Клопи

Клопи є невеличкими безкрилими комахами з неповним перетворенням. Вони живляться кров’ю людини і, можливо, можуть переносити збудників деяких захворювань. Тіло клопів сплющено в спинно-черевному напрямку. Типовий представник — блошиця постільна.

Воша

Найбільш поширені групи внутрішніх паразитів

Сисуни (Трематоди)

Паразитичні плоскі черви, що є паразитами людини й деяких інших хребетних. Характерна ознака класу — наявність двох присосків. Війки на тілі відсутні, зовнішні покриви ущільнені.

Життєвий цикл складний, включає основного й одного-двох проміжних хазяїв. Те покоління паразита, що розвивається в проміжному хазяїні, розмножується нестатевим способом, а те, яке розвивається в остаточному хазяїні, розмножується статевим способом.

Типовий представник

Печінковий сисун: основні хазяї — велика рогата худоба, свині, людина; проміжний хазяїн — молюск малий ставковик.

Стьожкові черви (Цестоди)

Паразитичні плоскі черви, що є паразитами людини й деяких інших хребетних. Характерна ознака класу — довге стрічкоподібне тіло, що складається з голівки з органами прикріплення, шийки й окремих члеників. Війки на тілі відсутні, зовнішні покриви ущільнені, травна система відсутня. Життєвий цикл найчастіше складний, включає основного й одного-двох проміжних хазяїв.

Типовий представник

Бичачий ціп’як: основний хазяїн — людина; проміжний хазяїн — велика рогата худоба.

Паразитичні круглі черви

Нематоди, що паразитують на рослинах (фітопатогенні нематоди)

Частіше це вільноживучі види. Багато які з них можуть проникати в тканини рослин. Типовими представниками є галлова нематода (спричиняє утворення галлів), бурякова нематода й стеблова нематода картоплі.

Нематоди, що паразитують на людині й тваринах

Часто видоспецифічні паразити з простим циклом розвитку. Кінська, свиняча й людська аскариди паразитують відповідно на коні, свині й людині. Зараження відбувається в результаті потрапляння яєць у травний тракт. Подібний життєвий цикл має гострик, що паразитує на людині.

УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Дати відповіді на питання.

♦ Хто такі паразити?

♦ Які переваги дає тваринам паразитичний спосіб життя?

♦ Представники яких груп тварин є внутрішніми паразитами?

♦ Які особливості будови притаманні внутрішнім паразитам?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити матеріал параграфа 15.

__Усно відповідати на запитання 1-6 с.65.

Письмово виконати творче завдання : чому воші та блохи, на відміну від більшості комах ,не мають крил? ____________________________________________________

11.11.21

Тема уроку "Одноклітинні організми, здатні до фотосинтезу".

Мотивація навчальної діяльності

Діти, ми з вами щойно ознайомились із будовою одноклітинних твариноподібних організмів і знаємо, що клітина еукаріотів може бути самостійним організмом. Ми знаємо, що таке тваринний спосіб живлення.

Пригадайте, а чим відрізняється рослинна клітина від тваринної? Чи бувають одноклітинні рослини? Як вони живляться? Що таке автотрофи? Яку роль вони відіграють у природі? На ці питання ми маємо знайти відповіді на сьогоднішньому уроці. (Пісня про фотосинтез)

Жила була клітина

Була вона рослинна

А зовсім не тваринна й не грибна

Вона була щаслива

Зелена і вродлива

Вона така у світі лиш одна

Бо хлоропласти мала

І сонце зустрічала

І їжу готувала всім вона

Про фотосинтез дбала

І кисень позичала

Усім, хто потребує, лиш вона

Завдячує клітині,

Тій, що живе в рослині,

Життям своїм уся наша Земля.

Вивчення нового матеріалу

Вчитель: Пригадайте будову та функції хлоропластів. Із чого складається клітинна оболонка рослинних клітин?

Діти, до нас в гості завітали одноклітинні організми, що здатні до фотосинтезу. Отже, вони мають хлорофіл. А про все інше вони нам розкажуть самі. Знайомтесь, Евглена зелена. Красуня!

1. Які особливості будови та процесів життєдіяльності евглени зеленої? (Рольова гра: евглена зелена розповідає свою історію)

«Привіт! Я Евглена зелена. Мешкаємо ми, евглени зелені в неглибоких прісних водоймах, зазвичай з високим вмістом органічної речовини. Форма клітини у нас веретеноподібна, під клітинною мембраною - ущільненому шарі цитоплазми є структури, які підтримують форму нашої клітини. Разом вони становлять пелікулу.

Одноклітинні організми, як і багатоклітинні, здатні сприймати різні подразники довкілля та реагувати на зміну освітленості завдяки потовщенню поблизу джгутика. (Показує на малюнку вічко червоного кольору). Воно регулює кількість світла, що потрапляє на це потовщення і ми будемо плисти в той бік водойми, який краще освітлений. Це явище подразливості, яке нам властиве. Ми, евглени, такі чутливі.

Рух нам забезпечує довгий джгутик. Учені остаточно не визначилися, відносити нас до одноклітинних твариноподібних організмів, чи до рослин. Живимось ми, - евглени зелені на світлі так, як рослини – здійснюємо фотосинтез. Такий тип живлення називається автотрофним. Здатність до фотосинтезу зумовлена наявністю у нас хлоропластів з хлорофілом. У цитоплазмі відкладається запасна поживна речовина, що нагадує крохмаль у рослинних клітинах.

Але в темряві ми не голодуємо, а починаємо живитися як тварини: вбираємо крізь поверхню клітини розчини органічних речовин. Такий тип живлення, як ви мабуть, знаєте, називають гетеротрофним. Отож, нам властиве змішане живлення (міксотрофне).

Надлишок води з клітини виводить скоротлива вакуоля, розташована біля основи джгутика. Так регулюється тиск усередині нашої клітини.

Газообмін в нас відбувається через поверхню клітини.

У задній частині клітини розташоване ядро, яке забезпечує спадковість. Розмножуємося ми поділом клітини навпіл.»

Вчитель:

Два представники одноклітинних рослин – хламідомонада та хлорела – належать до зелених водоростей. Чому до водоростей? Чим вони відрізняються від евглени зеленої? Які особливості будови та процесів життєдіяльності хламідомонади? Отож, слухайте уважно!

«Привіт! Я - Хламідомонада – мікроскопічна одноклітинна водорість. Мешкаємо ми здебільшого в прісних водоймах. Форму клітини маємо грушоподібну, на передньому краї розташовані два джгутики однакової довжини. За їхньою допомогою ми плаваємо у товщі води. Як і в усіх інших рослин, клітина наша оточена щільною клітинною оболонкою. Під нею є клітинна мембрана. У цитоплазмі окрім великої вакуолі із клітинним соком є дві маленькі скоротливі вакуолі

У центрі клітини розташоване ядро.

Хлоропласт у нас один – великий, чашоподібної форми. До його складу входить пляма червоного пігменту – вічко. Воно бере участь у сприйманні світла. За допомогою джгутиків ми рухаємося в бік кращого освітлення, так само як і евглена зелена.

Газообмін, як і в інших одноклітинних, відбувається через поверхню клітини.

Більшу частину цитоплазми в нашій клітині займає зелений хлоропласт, на дні якого навколо великого округлого тільця відкладається запасний вуглевод – крохмаль. Він утворюється з глюкози, яку виробляє хлоропласт в процесі фотосинтезу.

Але нам, так само як і пані Евглені зеленій, притаманний змішаний тип живлення. На світлі ми живимося за допомогою фотосинтезу, а в умовах недостатнього освітлення вбираємо розчинені органічні речовини поверхнею клітини.

Ромножуватись ми здатні як нестатево, так і статевим шляхом.»

Вчитель (міні-лекція)

Нестатеве розмноження – це форма розмноження за допомогою нестатевих клітин, наприклад, спор. Спора – це клітина, вкрита щільною оболонкою, яка забезпечує нестатеве розмноження. Нестатеве розмноження хламідомонади відбувається так: під клітинною оболонкою цитоплазма і ядро кілька разів діляться. Виникають невеликі спори з двома джгутиками. Вони залишають оболонку материнської клітини та виходять у воду. Там вони швидко виростають до певних розмірів, після чого їхня клітинна оболонка стає твердою та нерозтяжною.

Статеве розмноження відбувається внаслідок злиття двох статевих клітин.

Коли настають несприятливі умови (зниження температури води, пересихання водойм тощо), материнська клітина ділиться на кілька десятків статевих клітин. Вони зовні подібні до спор, однак значно менші за розмірами. Виходячи у воду, статеві клітини попарно зливаються. Процес злиття статевих клітин називається заплідненням, внаслідок запліднення утворюється зигота. А чи ви вже знаєте, що таке зигота?

Зигота – це клітина, яка утворилась в результаті злиття цитоплазм і ядер чоловічої та жіночої статевих клітин.

Зигота – це клітина , яка

Утворилась в результаті злиття цитоплазми і

ядер чоловічої та жіночої статевих клітин

Утворена зигота вкривається товстою оболонкою.

У такому стані вона добре витримує замерзання та висихання. За настання сприятливих умов цитоплазма і ядро заплідненої клітини діляться. Так утворюються 4 спори, які виходять у воду та перетворюються на зрілих хламідомонад(демонстрація схеми на таблиці)

За масового розмноження хламідомонади може відбуватися так зване «цвітіння води». Вода стає каламутною і зеленкуватою.

А чим характеризується водорість хлорела?

Учні:

Різні види хлорели поширені в прісних і солоних водоймах, на зволожених ділянках суходолу (вологий грунт, кора дерев), а також як симбіонт у тілі водних організмів.

Учитель:

Клітини хлорели поодинокі, кулястої форми. А ось і вона!

Хлорела: «О, пробачте за запізнення! Я отримала запрошення на ваш урок і так зраділа, так зраділа, але не знала, як мені дістатись.

Добре, що ви самі мене знайшли. Адже на відміну від хламідомонади, клітина у мене нерухома, вона не має джгутиків. У неї немає також вічка. Клітину оточує тонка, але щільна і дуже міцна клітинна оболонка. Моя клітина має одне ядро, і хлоропласт, зазвичай чашоподібної форми. Живимося ми, хлорели, лише завдяки фотосинтезу. Газообмін відбувається через усю поверхню клітини.

Розмножуємося ми нестатевим способом нерухомими спорами, які утворюється внаслідок поділу вмісту материнської клітини.

За несприятливих умов оболонка клітини може потовщуватися, у цитоплазмі накопичується багато олії і запасного крохмалю. У такому неактивному стані ми можемо перебувати тривалий час, доки не настануть сприятливі умови.

Друзі, а що ви знаєте про мене?»

Учні (Вправа: Уявний мікрофон)

• Із середини ХХ сторіччя хлорелу використовують для очищення води та поновлення складу повітря на космічних станціях і підводних човнах.

• Ця водорість багата на різні вітаміни та необхідні для організму людини хімічні елементи(Фосфор, Кальцій, Калій, Магній, Ферум, Купрум, Сульфур,

Йод). За вмістом цих елементів вона перевищує всі відомі культурні рослини.

• Клітини хлорели містять хлорофілу більше, ніж клітини будь-яких інших рослин. Хлорофіл не тільки здійснює фотосинтез і забезпечує автотрофне живлення хлорели, він добре відомий своїми антибактеріальними властивостями, стимулює процеси кровотворення, роботу серцево-судинної, травної системи

• Речовини, які входять до складу клітинної стінки хлорели, сприяють виведенню з нашого організму отруйних речовин, захищають від шкідливого впливу радіації.

• Хлорела стимулює імунну систему людини та ріст організму. Тому з клітин хлорели виготовляють різноманітні препарати, які вживає людина, наприклад вітаміни.

• Хлорела – чудове зелене добриво. Якщо у відро з водою для поливу рослин додати кілька гранул нітратно-фосфатного добрива(2-3 г на 10 літрів води), то вже через добу там розмножиться хлорела. Застосовуючи таку «зелену » воду для поливу рослин, можна зменшити витрати мінеральних та органічних добрив.

Учитель:

крім зелених водоростей до фотосинтезу здатні і представники діатомових водоростей.

(Повідомлення «Діатомові водорості»)

Діатомові водорості – це велика група одноклітинних прісноводних та морських водоростей, хлоропласти яких мають коричневе забарвлення. Клітини діатомових водоростей усе своє життя проводять у «скляному будинку» - кремнеземовому панцирі. Панцир нагадує коробку, накриту кришкою. Через його численні правильно розташовані отвори здійснюються всі процеси обміну із зовнішнім середовищем.

Розмножуються діатомові водорості поздовжнім поділом клітини навпіл, а також їм притаманний статевий процес.

У прісних водоймах найпоширенішою діатомовою водоростю є навікула. Її клітини нагадують човник, вздовж бортів якого лежать дві коричневі трубки – хлоропласти. В центрі знаходиться ядро. Клітини навікули здатні активно ковзати по підводних поверхнях, виділяючи через спеціальну структуру панцира – шов – особливі слизові ніжки.

Закріплення

Підсумки (Записати в зошит)

1. Одноклітинні еукаріоти, які здатні до фотосинтезу, належать до водоростей.

2. Одноклітинні водорості відрізняються забарвленням, будовою клітин, рухливістю, способами розмноження.

Тести

Виберіть одну правильну відповідь

1. Хламідомонада й хлорела на світлі живляться:

• а) готовими органічними речовинами, які вони вбирають з води;

• б) за допомогою фотосинтезу.

2.Нерухомий спосіб життя веде:

• а) хламідомонада;

• б) хлорела;

• в) евглена зелена;

• г) амеба протей.

3. Хлорела розмножується за допомогою спор:

• а) рухомих;

• б) нерухомих.

Вправа (Бліц-інтервью)

1. Який спосіб живлення характерний для евглени, хламідомонади та хлорели?

2. Які функції виконують скоротливі вакуолі?

3. Які способи розмноження зустрічаються у одноклітинних водоростей?

4. Які одноклітинні водорості є рухливими, а які самостійно рухатись не можуть?

Складіть колаж-рекламу зелених одноклітинних водоростей:

• Евглена зелена – одноклітинний організм, якому притаманні ознаки як тваринних, так і рослинних організмів.

• Хламідомонада та хлорела – одноклітинні зелені водорості. Забарвлення їхнім клітинам надає зелений пігмент хлорофіл, який міститься в хлоропластах, завдяки якому вони є автотрофами, а в природі виконують роль продуцентів: утворюють органічну речовину і кисень під час фотосинтезу.

• Хлорелу широко використовують як вітамінний та стимулюючий препарати, як джерело кисню в космічних кораблях та на підводних човнах.

V. Рефлексія:

1. Що ми пізнали на уроці ?

2. Що залишилось неясним?

3. Що було відомо раніше?

4. Які питання про життя рослин цікавлять?

ІV. Домашнє завдання §15

Дайте відповідь на запитання:

1. Які особливості будови клітини евглени зеленої?

2. Які відмінності в розмноженні хламідомонади й хлорели?

3. Яке значення хламідомонади в природі?

4. З якою метою людина застосовує хлорелу у своєму господарстві?

Завдання на порівняння. Уважно розгляньте малюнок, на якому зображено клітини евглени зеленої та хламідомонади. Відзначте риси подібності та відмінності цих одноклітинних організмів, порівнявши такі ознаки:

клітинна оболонка, клітинна мембрана, органели руху, ядро, хлоропласти, вічко, скоротливі вакуолі, вакуолі з клітинним соком, спосіб живлення, способи розмноження.

Завдання для допитливих:

Складіть Діаграму Венна, зазначивши на перетині кіл спільні ознаки.

Поміркуйте, чим можна пояснити відсутність вічок у хлорели? Чи може це бути пов’язаним з відсутністю в неї джгутиків?

16.12.21

Тема уроку" Різноманітність ссавців: яйцекладні, сумчасті , комахоїдні".

ІІ. Актуалізація навчально-пізнавальної діяльності учнів. (10 хв.)

На минулому уроці ми почали вивчати представників класу Ссавці. А тому зараз проведемо невелике опитування. Я вам буду зачитувати питання, а ви піднімаєте руку і відповідаєте на них. Всі зрозуміли? Тоді починаємо!

1. На які види поділяють волосся ссавців? (остьове, підшерстя, вібриси)

2. Яка функція вібрисів? (виконують функцію органів дотику)

3. З яких частин складається зуб ссавця? (коронка, шийка, корінь)

4. Чим утворена пульпа? (сполучна тканина з кровоносними судинами та нервовими закінченнями).

5. Через який орган проходить мале коло кровообігу? (через легені).

6. Яка кров тече від серця у малому колі кровообігу? (артеріальна)

7. Яке серце у ссавців? (чотирьохкамерне)

8. У якому органі розвивається зародок? (у матці).

9. Яку функцію виконує плацента? (забезпечує зв'язок між організмом матері та зародка).

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. (3 хв.)

У битві за виживання кожний вид тварин дбає про продовження свого роду, тобто про потомство. Тварини зігрівають, годують і бережуть своїх малят від хижаків. Для ссавців характерний дуже міцний зв’язок між матір’ю і дитинчатами. Наприклад, дитинчата копитних народжуються цілком розвиненими і здатними самостійно пересуватися. Матері сумлінно їх вилизують і підштовхують носом, заохочуючи до того, щоб вони підвелися на ноги — інакше малюки можуть стати легкою здобиччю хижаків. Дитинчата сумчастих тварин з’являються на світ ще на ембріональній стадії, у них добре розвинені тільки передні кінцівки і рот. Подальший їхній розвиток відбувається в сумці.

Коли гепарди відчувають, що їхнім дитинчатам загрожує небезпека, вони переносять їх, одного за одним, у безпечне місце, міцно, але ніжно тримаючи за загривок. Дитинчата не пручаються і терпляче переносять такий «переїзд». Самка хом’яка переносить своїх дитинчат у защічних мішках або у збільшеному проміжку між зубами.

Постановка проблемного питання: Чи всі ссавці піклуються про своє потомство? (Очікувана відповідь: всі, але по різному)

Темою нашого уроку є «Різноманіття ссавців (Яйцекладні, Сумчасті, Комахоїдні, Рукокрилі)». Тому сьогодні ми поговоримо про качкодзьобів, кенгуру, їжаків та багато інших представників цих рядів.

ІV. Вивчення нового матеріалу. (20 хв.)

Сьогодні ми з вами у віртуальному зоопарку. Нас будуть зустрічати «екскурсоводи», які зроблять цікаві повідомлення про «жителів зоопарку».

Але для того, аби добре орієнтуватися у класифікації ссавців пропоную заповнити схему. Тож відкриваємо зошити на сторінці 56, завдання 1. У ньому нам необхідно вказати групи ссавців.

Слово вчителя:

Яйцекладні ссавці належать до особливої групи - першозвірів. Це невелика група ссавців, поширених в Австралії та на розташованих поблизу неї островах (Тасманія, Нова Гвінея). Подібно до плазунів першозвірі розмножуються, відкладаючи яйця. У них немає плаценти. Численні дрібні протоки молочних залоз відкриваються прямо на поверхню тіла тварини. Дитинчата злизують молоко, що виступає на шкірі. До першозвірів належать єхидни та качкодзьоб. Кількість яйцекладних незначна, істотного практичного значення для людини не мають, а для природи: вони підтримують видове різноманіття, входять до складу тваринних угруповань, є ланками у ланцюгах живлення.

А зараз запрошую до слова наших «екскурсоводів»: (поки учні розповідають діти роздивляються малюнки на слайді)

Єхидни - наземні рийні тварини, що живуть у норах. Зовні вони нагадують їжаків, оскільки їхнє тіло вкрите жорсткими голками - видозміненими волосками. Під голками росте шерсть. Передня частина морди видовжена у своєрідний хоботок. Живляться безхребетними, яких добувають за допомогою довгого клейкого язика з товщі ґрунту, під камінням, у мурашниках тощо. Самка єхидни відкладає одне яйце, яке виношує в шкірній сумці на черевному боці.

Качкодзьоб веде напівводний спосіб життя. Поширений в Австралії та в Тасманії. Його тіло вкрите густим, жорстким хутром, яке майже не намокає у воді. Качкодзьоб має сплющений хвіст. Пальці кінцівок з’єднані плавальною перетинкою, завдяки цьому тварина добре плаває. На щелепах розташовані рогові чохли, що нагадують дзьоб гусеподібних. Качкодзьоб живиться безхребетними тваринами, яких добуває з дна водойм, проціджуючи воду дзьобом, подібно до качок. Качкодзьоб відкладає та висиджує здебільшого два яйця.

Заповнення таблиці (група Яйцекладні)

Ссавців, які народжують живих малят, відносять до справжніх звірів.

Але серед них є такі, у яких плацента або відсутня, або нерозвинена. Це сумчасті ссавці.

Тож другий ряд Сумчасті (Нижчі звірі).

Слово вчителя:

Самки сумчастих ссавців зазвичай мають шкірну сумку на череві (звідки й походить назва групи), куди відкриваються протоки молочних залоз. Переважна більшість сумчастих поширена в Австралії та Новій Гвінеї. Певні види сумчастих живуть у Південній Америці й лише один вид (північноамериканський опосум) трапляється в Північній Америці. Багато сумчастих є наземними тваринами (наприклад, кенгуру, сумчасті тушканчики) або живуть на деревах (сумчастий ведмідь, або коала, сумчаста летяга тощо), деякі пов’язані з водоймами (водяний опосум) або живуть під землею (наприклад, сумчастий кріт). Серед сумчастих є комахоїдні, хижі чи рослиноїдні види.

Практичне значення: деякі види є об’єктом промислу, деякі потребують охорони, а для природи: вони підтримують видове різноманіття, входять до складу тваринних угруповань, є ланками у ланцюгах живлення.

А зараз знову запрошую до слова наших «екскурсоводів»: (поки учні розповідають діти роздивляються малюнки на слайді)

Американські опосуми - мешканці лісів. Мають довгий цупкий хвіст, який використовують під час лазіння по деревах. Живляться гризунами, дрібними птахами та їхніми яйцями, комахами, рештками тварин, грибами, рослинами. Активні переважно вночі. Люди споживають у їжу м’ясо опосумів, а також використовують їхнє хутро.

Кенгуру - травоїдні тварини, здатні пересуватися стрибками до 1,5 м завдовжки. їхні передні кінцівки короткі, проте задні кінцівки та хвіст розвинені добре. Кенгуру здатні розвивати швидкість до 50 км за годину. Від ворогів захищаються, спираючись на хвіст і завдаючи сильних ударів задніми кінцівками.

Слово вчителя:

Цікава інформація про кенгуреня: «... кенгуренята народжуються недоношеними - фактично це просто ембріони. Самка великого рудого кенгуру, що в сидячому положенні досягає п'яти футів заввишки, народжує маля завдовжки півдюйма, і цій сліпій, гладенькій “грудочці” ще доводиться самостійно добиратись до материнської сумки. Крихітне недорозвинене дитинча змушене пробиратись крізь густу шерсть, як крізь джунглі, поки - скоріше дивом, ніж чуттям - не розшукає вхід у сумку. Тоді воно пірнає всередину і міцно присмоктується до соска. (За Джеральдом Дарреллом)

Коала, або сумчастий ведмідь, мешкає у Південній Австралії і зовні нагадує іграшкового плюшевого ведмедика. Ці тварини активні вночі, живляться листками та молодими пагонами певних видів евкаліпту. На початку минулого сторіччя цей вид перебував на межі зникнення, і лише завдяки енергійним заходам уряду та громадськості Австралії його вдалося врятувати.

Заповнення таблиці (група Сумчасті)

Слово вчителя:

Ссавців, у яких добре розвинена плацента, відносять до плацентарних. Розглянемо основні групи цих тварин.

І перший серед них ряд, з яким ми познайомимося – ряд Комахоїдні.

Зараз ми знаходимося у тій частині зоопарку, де мешкають представники ряду Комахоїдні. Зуби у них слабко диференційовані, півкулі переднього мозку невеликі. Передній відділ голови утворює хоботок. Дрібні й середні тварини. Живуть у наземному й водному середовищі, а також у ґрунті (кроти). Практичне значення ля людини: винищують безхребетних, які шкодять сільському й лісовому господарству, деякі види — об’єкт промислу, а для природи: вони підтримують видове різноманіття, входять до складу тваринних угруповань, є ланками у ланцюгах живлення, здійснюють ґрунтоутворення.

Тож запрошуємо до розповіді наших «екскурсоводів»

Землерийки. Це дрібні звірки, зовні схожі на мишей, але з мордочкою, витягнутою у вигляді хоботка.. Ніс перетворений у рухомий хоботок. Очі дуже маленькі. Хутро коротке, густе, оксамитове. Хвіст від дуже короткого до дуже довгого, інколи за довжиною перевищує, навіть, тулуб. Землерийки тримаються поодиноко. Риють нори самі або користуються чужими: кротів, мишей. Можуть поселятися і в порожнинах старих пнів, стовбурів дерев.

Кроти. Очі крихітні, з шпилькову голівку, але помітні зовні, оскільки над очним яблуком є вузький проріз в шкірі завдовжки близько 0,5-1 мм. Зовнішнього вуха немає. Забарвлення хутра матово-чорне, нижня частина тіла трохи світліша. У молодих кротів забарвлення темніше. Волосся хвоста виконує дотикальну функцію, завдяки ньому кріт може пересуватися в своїх тунелях задом наперед.

Їжаки – мешканці лісів, степів, окультурених ландшафтів. Поселяються під коріннями дерев, у густих чагарниках, під камінням, риючи нори. Живляться в основному тваринною їжею і, навіть, стійкі до зміїної отрути. В період між розмноженнями ці тварини ведуть поодинокий спосіб життя. Народжують від 1 до 7 малят. Очі та вуха розвинуті відносно добре. Кінцівки стопоходячі, 5-палі. Голки – це видозмінене волосся. Під шкірою щільним шаром розміщені поздовжні та кільцеві м’язи, завдяки яким тварини скручуються. Вони також добре плавають та лазять.

Слово вчителя:

Останній ряд плацентарних, з яким ми сьогодні познайомимося – ряд Рукокрилі.

Останнім часом дуже популярними стали фільми жахів про страшних звірюк і вампірів. А чи не думали ви про те, що подібні організми існують насправді у природі? Виявляється, вампіри таки на Землі є. Знаєте, хто саме? Так, кажани. Деякі види кажанів прокушують шкіру людини і тварин, висмоктуючи при цьому кров. Про них і ще про деяких цікавих тварин із ряду Рукокрилі ми з вами зараз дізнаємося.

Рукокрилі - єдина серед ссавців група, пристосована до активного польоту. У них від верхівки другого пальця передніх кінцівок до хвоста вздовж тулуба тягнеться складка шкіри, що слугує крилом. Пальці передньої кінцівки (крім вільного першого) значно видовжені. Подібно до птахів, у рукокрилих є кіль та добре розвинені грудні м’язи, які забезпечують рухи крил. Рукокрилі здебільшого ведуть нічний спосіб життя. Зір у них розвинений погано, проте слух дуже тонкий. Орієнтуються під час польоту та здобувають їжу рукокрилі зазвичай за допомогою ехолокації (лише кажани, не крилани). Це здатність виробляти звукові сигнали високої частоти і сприймати звуки, відбиті від перешкод. Удень ці тварини ховаються на горищах, у дуплах і печерах.

Переважна кількість видів рукокрилих належить до кажанів. В Україні поширені підковоноси , вечірниці, нічниці, нетопирі, довгокрил звичайний тощо. Живляться вони комахами, тому є корисними для людини тваринами. Частина видів узимку впадає у сплячку, частина - мігрує.

Практичне значення для людей: регулюють кількість багатьох видів комах,крилани можуть завдавати шкоди садівництву (поїдають плоди), вампіри можуть бути переносниками цілої низки захворювань (наприклад, сказу), а для природи: вони підтримують видове різноманіття, входять до складу тваринних угруповань, є ланками у ланцюгах живлення, поширюють насіння та запилюють квітки (крилани).

До Червоної книги України занесені: Комахоїдні: Їжак вухатий; Хохуля руська (Кротові); Білозубка велика, Бурозубка альпійська (Землерийкові); Рукокрилі: Підковоніс малий (Підковоносі); Вечірниця руда (Лиликові).

V. Закріплення набутих знань. (10 хв.)

Аби закріпити знання, які ви отримали на уроці, давайте пограємо у гру «Відгадай загадку».

Я вам читаю загадку, а ваше завдання відгадати її, якщо ви все правильно відгадали, то на слайді ви побачите того, хто був зашифрований у загадці.

Всі зрозуміли? Тоді починаємо.

Загадки:

1. Это что ещё за шутки:

Нет ни пуха, ни пера,

Хвост бобра, а нос от утки,

И ни утки, ни бобра?

(Утконос)

2. Літає крилами, ходить ногами, висить догори лапками. (Кажан)

3. Невеличка тварина,

Нюх чудовий має.

Під землею ловить

Шкідливих комах

Та одразу їх поїдає.

Вона на мишу схожа,

А в сплячку не впадає.

Але по кілька разів на день

То прокидається, То засинає. (Землерийка)

А зараз пропоную вам вконати ще одну вправу “Хто зайвий?”: Ваше завдання знайти у переліку зайву тварину і пояснити свій вибір. Всі зрозуміли? Тоді починаємо!

1. Єхидна, коала, качкодзьоб. (Коала до Сумчастих, а не до Яйцекладних)

2. Сумчастий кріт, опосум, кріт. (Кріт – до Комахоїдних, а не Сумчастих)

3. Бурозубка, їжак, кенгуру. (Кенгуру до сумчастих, а не Комахоїдних)

4. Хохуля, нічниця, кажан. (хохуля належть до Комахоїдних, а не Рукокрилих).

VІ. Інструктаж домашнього завдання.(5 хв.)

Підбиття підсумків уроку

домашнє завдання

. Вам необхідно прочитати параграф 24.

Письмово підготувати повідомлення про вивчених тварин на вибір.

07.02.22

Тема уроку" Виділення та його значення для організму".

Мотивація навчальної діяльності:

Уявіть, що у вас в руках знаходиться коробка, в яку ви повинні скласти всі свої старі речі: іграшки, якими ви давно не граєтесь, зошити, де вже немає чистих аркушів, книжки, що ви вже прочитали, одяг, який давно замалий на вас. Усе це ви постійно повинні носити з собою. Не дуже хороша ідея збирати і зберігати те, що вам не потрібне, чи не так? Кожен живий організм прагне полегшити своє існування в цьому світі, тому постійно викидає те, що йому не потрібне. Цей процес очистки організму називається виділенням. Виділення – це своєрідне неперервне прибирання й підтримка чистоти в організмі.

Проблемне питання.

- Чи можна процес виділення назвати одним з найважливіших процесів життєдіяльності, захистом від шкідливої дії отруйних речовин?

Засвоєння нових знань.

1. Значення виділення для організму. (Розповідь вчителя, словникова робота.).

Розповідь учителя

У тварин організм –

злагоджений механізм,

щоб без збою працювати

він навчився виділяти:

видаляти речовини,

небезпечні для тварини.

В плазунів, ссавців, птахів,

земноводних, павуків

йде процес цей своєрідний –

для життя він необхідний.

Адже без гомеостазу

гине організм одразу.

Виділення — важлива ознака живого. Рослини в процесі життєдіяльності утворюють дуже мало шкідливих і непотрібних сполук, але й вони видаляються з клітин. Під осінь такі продукти нагромаджуються в листі дерев, і будуть видалені під час листопаду.

З організму тварин видаляються дуже різні речовини, які можуть накопичуватись і спричинювати порушення нормальної життєдіяльності організму. Такими сполуками можуть бути: 1) кінцеві продукти окиснення (вуглекислий газ, вода); 2) надлишок води й солей; 3) отруйні сполуки, що надійшли до організму з їжею або утворилися під час реакцій (наприклад, амоніак); 4) кінцеві продукти обміну білків (це нітрогенвмісні сполуки – амоніак, сечовина, сечова кислота); 5) чужорідні речовини (наприклад, отрутохімікати).

Виділення — це процес видалення з організму шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин.

Видільна система — це сукупність органів, які виводять з організму в навколишнє середовище надлишок води, кінцеві продукти обміну речовин, солі та отруйні речовини, що надійшли в організм або утворилися в ньому.

Значення органів виділення у тварин полягає у видалені з організму надлишкових речовин, що допомагає підтримувати нормальну життєдіяльність.

Органи виділення виконують багато функцій, але всі вони пов’язані забезпеченням збереження постійності стану внутрішнього середовища організму – гомеостазу.

2. Органи виділення тварин. (Розповідь вчителя, робота в групах, бесіда, заповнення таблиці, повідомлення учнів)

Розповідь учителя

У тварин різних систематичних груп процеси виділення з організму продуктів обміну відбуваються по-різному.

Запитання до учнів:

— Пригадайте, як відбувається виділення в одноклітинних тварин.

Очікувана відповідь учнів:

Одноклітинні організми (амеба, інфузорія-туфелька) видаляють продукти життєдіяльності через поверхню тіла. У прісноводних одноклітинних є скоротлива вакуоля, яка видаляє надлишок води.

Запитання до учнів:

— Спрогнозуйте, що може відбутися з амебою, якщо в неї видалити скоротливу вакуолю.

Очікувана відповідь учнів:

Амеба загине, її просто може розірвати від надлишку води.

Це цікаво

Скоротливі вакуолі одноклітинних тварин за півгодини можуть вивести назовні кількість води, що дорівнює об’єму тіла. Організм людини таку кількість води виводить приблизно за три тижні.

Запитання до учнів:

— Чи мають губки та кишковопорожнинні спеціалізовані органи виділення?

— Як у них відбувається видалення з організму продуктів обміну речовин?

Очікувана відповідь учнів:

Кишковопорожнинні й губки не мають спеціалізованих органів або систем виділення. Виділення продуктів обміну речовин у них відбувається клітинами ектодерми шляхом дифузії безпосередньо у воду навколишнього середовища.

Розповідь учителя

Видільна система вперше з’являється у плоских червів.

У плоских та круглих червів виділення здійснюється через розгалужені канальці - протонефридії.

У кільчастих червів органами виділення слугують метанефридії. Метанефридії – парні органи кільчастих червів, у кожному сегменті пара лійкоподібних отворів з війками, які продовжуються трубочками, що відкриваються назовні видільними порами на сусідньому сегменті.

У молюсків одна або дві нирки біля навколосерцевої сумки, яка заповнена кров'ю та з'єднана з нирками спеціальними протоками – целомодуктами.

Ракоподібним притаманні зелені залози в передній частині головогрудей, які відкриваються назовні видільними порами біля основ довгих вусиків.

У павукоподібних та комах органи виділення – мальпігієві судини. Іх названо на честь італійського вченого XVII ст. Мальпігі.

Бесіда за запитаннями:

1. Чому організму тварин необхідне виділення?

У процесі обміну в клітинах утворюються шкідливі або непотрібні речовини (надлишок води та солей, а також отруйних речовин, що утворилися в організмі або надійшли з їжею), які потрібно виводити з організму.

2. У яких тварин видільна система пов'язана з порожнинною рідиною, а у яких із кров'ю?

У плоских та круглих червів – з порожниною тіла, у молюсків та членистоногих з кров'ю.

3. Яким чином забезпечується економія води при виділенні у наземних членистоногих тварин?

У павукоподібних та комах мальпігієві судини всмоктують воду з неперетравлених залишків їжі в кишечнику і транспортують її до клітин крові.

4. Які особливості будови та функціонування видільної системи птахів дозволяють зменшити їхню польотну вагу?

Відсутність сечового міхура, де збирається рідина.

5. Що таке "крокодилячі сльози"?

Коли хочуть підкреслити нещирість людських переживань, кажуть: «Ллє крокодилячі сльози». Дійсно, з очей крокодила постійно ллються сльози. Існує давня легенда про те, що крокодили плачуть гіркими сльозами, поїдаючи людей.

Насправді крокодил плаче зовсім не від жалю до своєї жертви і не від сорому. Цьому явищу є наукове пояснення. Справа в тому, що нирки цієї тварини недосконалі, тому для видалення з організму надлишку солей у нього є особливі залози, розташовані біля очей. Коли ці залози працюють, то створюється враження, що хижак плаче!

А емоцій у рептилій взагалі немає. Так що сумувати крокодили не можуть...

Домашнє завдання:

опрацювати матеріал параграфа 32 с.135-138.

скласти кросворд з ключовим словом " виділення"

10.02.22

Тема уроку " Опора і рух. Види скелету і способи пересування безхребетних тварин"

Опора і рух

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Опорно-рухова система — це комплекс структур, який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість переміщення в просторі.

— Що входить до складу опорно-рухової системи тварин? (Скелет, м’язи, зв’язки, сухожилки тощо.)

— Які опорні та рухові структури має тіло одноклітинних тварин? (Амеба — оболонку клітини, псевдоніжки; інфузорія — війки.)

— Які опорні та рухові структури має тіло кишковопорожнинних? (Епітеліально-м’язові клітини ектодерми.)

— Які опорні та рухові структури має тіло кільчастих червів? (Шкірно-м’язовий мішок.)

— Які опорні та рухові структури має тіло членистоногих? (Зовнішній скелет у вигляді хітинового покриву, до якого прикріплюються м’язи.)

— Які опорні та рухові структури має тіло хребетних? (Внутрішній скелет, до якого зовні прикріплюються м’язи.

Установіть та вкажіть переваги зовнішнього скелета тварин.

Установіть та вкажіть переваги внутрішнього скелета тварин.

Переваги зовнішнього скелета:

 Міцність, прикріплення м’язів і забезпечення руху, освоєння нових способів переміщення (політ).

Недоліки зовнішнього скелета:

 Не росте разом з твариною, робить тварину беззахисною під час линяння, обмежує розміри тіла.

Переваги внутрішнього скелета:

 Росте разом з твариною, збільшує швидкість руху тіла за рахунок значної спеціалізації окремих м’язів і їх груп.

Висновок: більш прогресивним є внутрішній скелет

Значення опорно-рухової системи

Технологія «Мікрофон»

— Які функції виконує опорно-рухова система?

Складання опорного конспекту

Функції опорно-рухової системи:

 Опорна — фіксація м’язів і внутрішніх органів.

 Захисна — захист життєво важливих органів (головний і спинний мозок, серце та ін.).

 Рухова — забезпечення простих рухів, рухових дій.

 Ресорна — пом’якшення поштовхів та струсів.

5.Узагальнення та систематизація знань.

Технологія «Мозковий штурм».

— Про що свідчить різне положення кінцівок відносно тулуба у представників різних класів хребетних тварин?

— Про що свідчить подібний план будови скелетів різних хребетних тварин?

6.Підбиття підсумків уроку.

Учні самостійно підбивають підсумки уроку, формулюють висновки.

7.Домашнє завдання.

Завдання для класу.

Підручник: __параграф 33

Скласти загадку про нирку.

Скласти 5 тестових завдань які б містили одну правильну відповідь

21.03.22

Тема уроку" Нервова система, її значення і розвиток у різних тварин"

У зв’язку з особливостями життєвих умов рівень розвитку відділів у різних класів хребетних не однаковий і головний мозок представників кожного класу має свої характерні особливості.

Так головний мозок риб має примітивну будову, що характеризується малим об’ємом і незначним розвитком переднього відділу.

Передній мозок порівняно з іншими відділами малий і не розділений на півкулі. На поверхні переднього мозку у цих тварин немає ще нервових клітин (кори). Від переднього мозку наперед відходять невеликі нюхові частки. Фактично передній мозок риб має зв’язок з органами нюху і є нюховим центром.

За переднім розміщений проміжний мозок, що прикритий зверху переднім і середнім мозком. Середній мозок є найкраще розвиненим і найбільшим відділом мозку риб. Він має зорові центри. Орган зору у риб має провідне значення у пошуках їжі, тому середній мозок має значні розміри. До того ж середній мозок є інтегруючим відділом головного мозку, оскільки саме сюди поступає інформація від усіх органів чуття, здійснюється їх аналіз, формуються відповідні реакції.

Мозочок, який в усіх хребетних здійснює координацію рухів, у риб розвинутий особливо добре, оскільки рухи їх відрізняються великою складністю. Довгастий мозок містить центри дихання і кровообігу.

Прогресивні зміни у земноводних полягають у збільшенні загального об’єму головного мозку і подальшого розвитку його переднього відділу, що пов’язано з адаптацією до умов наземного середовища. Одночасно відбувається розділ його на дві півкулі. Поверхні півкуль утворює нервова тканина (волокна), але кори ще немає. Передній мозок земноводних теж виконує функції нюхового центру. Проміжний мозок, як і в риб, містить епіфіз і гіпофіз. Середній мозок ще зберігає великі розміри, але дещо зменшений. Він теж є інтегруючим відділом центральної нервової системи, зберігаючи значення зорового центру. Мозочок розвинутий слабо, що пов’язано з досить простими рухами цих тварин. Пересуваються вони шляхом одноманітних рухів — стрибків. До того ж більшість земноводних ведуть малорухливий спосіб життя.

Плазуни є першими дійсно наземними хребетними тваринами. Різкі швидкі коливання температури, вологості, співвідношення хімічних агентів, різноманітність звукових і зорових подразників у наземних форм призводять до прогресивного розвитку органів чуття і головного мозку.

Передній мозок стає найбільшим відділом порівняно з іншими. Наперед від нього відходять добре розвинені нюхові частки. На поверхні півкуль вперше в процесі еволюції утворюється кора, яка ще не покриває всієї поверхні півкуль, а утворює лише дві ділянки .У цілому кора має примітивну будову. Отже, передній мозок стає провідним відділом центральної нервової системи.

Середній мозок -розміри його скорочуються. Мозочок розвинутий значно краще, ніж у земноводних.

Головний мозок ссавців , також як і мозок птахів, відрізняється значним, непропорційним розвитком півкуль переднього мозку. Однак збільшення розмірів головного мозку ссавців відбувається не за рахунок нижньої частини (смугастих тіл), як у птахів, а за рахунок верхньої частини (кори). На всій поверхні півкуль утворюється кора .

Кора, що виникла, на відміну від старої кори плазунів, отримала назву нової кори. За будовою нова кора є складною структурою, що утворюється з багатьох шарів нервових клітин різних типів. У нижчих ссавців поверхня кори гладенька, а у вищих вона утворює численні закрутки, що значно збільшують її поверхню.

На думку вчених еволюція головного мозку пов’язана передусім із збільшенням у ньому кількості нервових клітин й ускладненням їх функцій. Через те, що кора в процесі розвитку потовщувалась мало, кількість нервових клітин збільшувалась за рахунок її складчастості.

Разом з розвитком кори утворюється складна система нервових волокон, що з’єднують різні ділянки кори, праву і ліву півкулі між собою, а також з різними відділами мозку. Кора стає інтегруючим відділом головного мозку, у ній знаходяться вищі чутливі (зору, слуху, дотику та ін.) і рухові центри. Отже, поряд з морфологічною перебудовою, з’являються і якісні функціональні особливості кінцевого мозку.

Проміжний мозок, прикритий зверху переднім, має характерні для всіх вже перерахованих класів придатки у вигляді епіфіза і гіпофіза.

Середній мозок значно зменшений у розмірах. На відміну від попередніх класів, замість двох (зорові центри) утворюються чотири горбики. Передні горбики з’єднані з зоровими рецепторами, а задні — із слуховими. Мозочок прогресивно розвинений, про що свідчить різке збільшення органу та його складна зовнішня і внутрішня структура.

Слід вказати на таку закономірність: чим вища організація тварини, тим менший її спинний мозок, а більший головний у загальному обсязі центральної нервової системи. Так, наприклад, у черепахи співвідношення ваги спинного мозку і головного 1:1; у голуба — 1:2; у кота — 1:3; у собаки — 1:5; у кита — 1:10; у шимпанзе — 1:15; а у людини — 1:49.

З появою кори головного мозку вона починає контролювати всі процеси, що відбуваються в організмі.

Отже, значення великих півкуль головного мозку полягає в тому, що вони забезпечують складну поведінку тварини, її тонке пристосування до умов існування, які безперервно змінюються. Причому у вищеорганізованих тварин роль великих півкуль і кори у життєдіяльності всього організму виражена значно сильніше, ніж у нижчих хребетних.

Отже, еволюція нервової системи на даному етапі завершилася формуванням кінцевого мозку — створенням кори, як принципово нового утвору, що прогресивно розвивається і контролює всі нервові структури, які виникли раніше, а також всі процеси, що відбуваються в організмі.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал відповідного параграфа.

Виписати та вивчити нові терміни.

Скласти 3 тестові завдання до теми.

24.03.22

Тема уроку ' Подразливість як загальна властивість тварин"

Слово вчителя

У літературі можна знайти багато описів дослідів, проведених з одноклітинними тваринами. Наприклад, якщо помістити на скло краплю чистої води і краплю води з інфузоріями і з’єднати їх тонким водяним каналом, а потім у краплю з інфузоріями покласти маленький кристалик солі, то туфельки перепливатимуть у краплю із чистою водою: для інфузорій розчин солі шкідливий. Якщо в краплю з інфузоріями нічого не додавати, а в краплю чистої води додати трохи настою з бактеріями, тоді туфельки зберуться навколо бактерій — своєї звичайної їжі. Якщо пробірку з інфузоріями почати нагрівати, то можна побачити, що вони спочатку будуть рухатися до тепла, а з підвищенням температури переміщуватимуться у найвіддаленішу частину пробірки.

Запитання до учнів:

— Що демонструють ці досліди? (Ці досліди показують, що інфузорії можуть відповідати певним чином (наприклад, переміщенням) на вплив зовнішнього середовища.)

— Як називається така властивість? (Подразливість.)

— Для яких живих організмів характерна подразливість? (Ця властивість характерна для всіх живих істот.

Засвоєння нового матеріалу

Розповідь учителя

Будь-який організм нерозривно пов’язаний з навколишнім середовищем: отримує з нього поживні речовини, піддається впливу несприятливих факторів середовища, вступає у взаємодію з іншими організмами і т. д. У процесі еволюції в живих організмів виробилася і закріпилася властивість вибірково реагувати на зовнішні впливи. Ця властивість має назву подразливості.

Запитання до учнів:

— У яких організмів спостерігаються найбільш прості форми подразливості?

(Найбільш прості форми подразливості спостерігаються в бактерій, одноклітинних тварин та водоростей.)

У досліді з інфузорією тварина рухалася в бік подразника (бактерії).

Запитання до учнів:

— Пригадайте, як називається така рухова реакція одноклітинних організмів у відповідь на подразники навколишнього середовища? (Таксиси.)

— Що може бути джерелом подразнення? (Джерелом подразнення можуть бути світло, температура, волога, хімічні речовини тощо.)

Пояснення учителя

Таксис, спричинений дією світла, називається фототаксисом, температурою — термотаксисом, вологою — гідротаксисом, хімічними речовинами — хемотаксисом тощо.

— Пригадайте, які таксиси називають позитивними? (Рухова реакція, спрямована в бік подразника.)

— Які таксиси називають негативними? (Рухова реакція, спрямована у протилежний від подразника бік.)

— Наведіть приклади позитивних і негативних таксисів.

Розповідь учителя

У зв’язку з розвитком у багатоклітинних організмів нервової системи, органів чуття, руху форми подразливості ускладнюються і залежать від тісної взаємодії цих органів. У цих тварин подразливість має вигляд рефлексів.

Запитання до учнів:

— Пригадайте, що таке рефлекс. (Рефлекс — реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи.)

— У яких організмів уперше з’являються рефлекси? (Кишковопорожнинні.)

«Мозковий штурм»

— Для гідри характерні прості рефлекси і подразливість. Як вони проявляються

Рефлекторний характер мають рухи гідри: подразнення, сприйняті нервовими закінченнями, через нейрони передаються до шкірно-м’язових клітин, які у відповідь скорочуються.

Приклад подразливості гідри: реакція викидання жалкої нитки жалкою клітиною у відповідь на подразнення чутливого волоска не пов’язана з нервовою системою.

2. Органи чуття, їх значення

Розповідь учителя

Шукаючи їжу, миша метушиться у темряві і почувається цілком безпечно. Але навіть не підозрює, що отруйна змія ямкоголов здатна «бачити» теплоту, яку вона виділяє. Яка ж фатальна помилка! У піску на дні штучної водойми причаїлася камбала, а прямо над нею сновигає голодна акула. Вона не бачить камбалу, аж раптом різко зупиняється, занурює ніс у пісок і заковтує свою здобич. Ямкоголов і акула — це лише два створіння, що наділені особливими, не знайомими людині чуттями. Проте чуття інших живих істот дуже схожі на наші, тільки гостріші, тому вони по-іншому сприймають навколишній світ.

Функції органів чуття — сприйняття певного подразника, що діє на організм.

Розповідь учителя

Поза всяким сумнівом, у тварин органи чуття розвинені набагато краще, ніж у людей. Тоді як в одних представників фауни відмінно розвинений слух, інші можуть похвалитися чудовим зором і бездоганним нюхом

Підбиття підсумків уроку

Технологія «Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнямт

— Подразливість – це…

— Розрізняють дві форми подразливості…

— Органами чуття є…

— Їх значення полягає в тому, що

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал відповідного параграфа

Скласти п’ять тестових завдань формату Б (декілька правильних відповідей).

Підготувати повідомлення «Як бачать тварини?"

28.03.22

Тема уроку "Поняття про регуляцію діяльності організму тварин"

В регуляції функцій організму тварин виділяють два основні способи регуляції: нервову (з допомогою нервових імпульсів, що передаються по мембранах нервових клітин) та гуморальну (з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму).

Нервова регуляція процесів у організмі тварин здійснюється з допомогою нервової системи.

Гуморальна регуляція – координація фізіологічних функцій організму з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму (кров, лімфа, тканинна рідина) – гормонів. Здійснюється ендокринною системою.

Ендокринна система – сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони. Гормони – високо-специфічні біологічно активні речовини, що здійснюють свій вплив далеко від місця синтезу. Синтезуються гормони залозами, які розміщенні в організмі тварин. Вона разом з нервовою системою регулює та координує важливі функції організму тварин: ріст, розмноження, обмін речовин, процеси травлення та інше.

Ендокринні залози в залежності від їхньої будови та функцій поділяються на залози: зовнішньої, внутрішньої та змішаної секрецій. На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, але вони мають добре розвинуту судинну сітку.

Нервова регуляція у різних груп тварин здійснюється в залежності від будови їхньої нервової системи.

Основою ефективного функціонування ендокринної системи є використання принципу зворотного зв’язку.

Взаємозв’язок двох типів регуляції виявляється в тому, що нервова й гуморальна системи впливають одна на одну. Так, нервова система може спричиняти зміну інтенсивності секреції біологічно активних речовин, а дія речовин, що продукуються гуморальною системою, може спричиняти виникнення нервових імпульсів і регулювати роботу окремих частин нервової систе

Узагальнення і закріплення знань

1. Що таке гуморальна регуляція і за рахунок чого вона здійснюється?

2. Що таке ендокринна система?

3. На які типи діляться ендокринні залози?

4. Що таке залози внутрішньої секреції?

5. Які залози до них відносяться?

6. Що таке залози змішаної секреції?

7. Які залози до них відносяться?

8. Що таке залози зовнішньої секреції?

5. Які залози до них відносяться?

Підбиття підсумків уроку

«Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:

- На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

- Урок важливий, тому що…

- Мені сподобалося…

- Мені не сподобалося…

- Від наступного уроку я чекаю…

Домашнє завдання

Підручник: вивчити відповідний параграф, дати відповіді на запитання після параграфа

Індивідуальні та творчі завдання на вибір.

Підготувати повідомлення про особливості поведінки тварин та їх життєдіяльність.

Скласти сенкан на тему: «Гуморальна регуляція», «Нервова регуляція"

31.03.22

Тема уроку ' Розмноження тварин та його значення. Форми розмноження тварин"

Продовження існування виду можливе за умови відтворення тваринами подібних до себе – розмноження. Це загальна властивість всіх живих організмів.

Розмноження — де здатність живих організмів відтворювати собі подібних, збільшуючи при цьому кількість особин свого виду.

Біологічне значення:

забезпечує існування виду протягом багатьох тисячоліть, сприяє збільшенню чисельності особин виду, їхньому розселенню на нових територіях.

Кожен вид має дати достатню кількість потомства, щоб компенсувати втрати, спричинені природними процесами. Тільки це є запорукою виживання тварин.

Залежно від своїх розмірів і тривалості життя тварини розмножуються по-різному. Великі тварини, як правило, народжують одне дитинча, розвиток якого триває досить довго. Більш примітивні тварини відкладають тисячі ікринок або яєць і подальшу їхню долю віддають на волю випадку.

2. Форми розмноження тварин.

Тварини, так само як і рослини і гриби, розмножуються нестатевим, вегетативним та статевим способами.

Способи розмноження

статеве нестатеве вегетативне

(злиття двох статевих (- поділ клітини; (частинами тіла) клітин – гамет) - множинний поділ;

- брунькування)

За нестатевого розмноження нова тварина розвивається з однієї нестатевої клітини. Найпоширеніший спосіб нестатевого розмноження – поділ клітини навпіл, коли материнська клітина ділиться і дає початок двом однаковим за розмірами і спадковим матеріалом дочірнім клітинам.

В інших випадках спостерігаються брунькування клітини або її множинний поділ.

За брунькування від материнської клітини відокремлюється брунька(як-от у гідри).

За множинного поділу одна материнська клітина дає початок багатьом дочірнім.

У багатоклітинних тварин (наприклад, у кишковопорожнинних) можливе й вегетативне розмноження. Крім кишковопорожнинних, воно зустрічається у губок, плоских і деяких кільчастих червів. У багатоклітинних тварин новий організм утворюється з групи клітин, відокремленою від материнського організму.

Гідра розмножується брунькуванням, дощовий черв'як і медуза - можуть розмножуватися фрагментацією.

Регенерація – відновлення втрачених або пошкоджених органів, а також оновлення цілого організму з його частини. Наприклад, у гідри організм може бути оновлений з 1/200 його частини, у планарії – з 1/100. Губку можна розтовкти в ступці й пропустити через сито, вона збереться в один чи декілька організмів. Морські огірки рятують себе тим, що викидають назустріч хижаку свої нутрощі. Ящірка ламає хвіст у разі небезпеки. З підвищенням рівня організації тварин здатність до регенерації зменшується.

Італійський дослідник природи Ладзаро Спалланцані, вивчаючи садового равлика(1768р.), встановив, що той, навіть втративши голову, здатен відновити її з усіма органами.

Риби також можуть відновлювати деякі органи. Втрачені плавці, пошкоджена луска, зябра, чутливі вусики біля рота поступово відновлюються.

Найкраще пристосовуються до навколишнього середовища тварини, що з’явилися на світ внаслідок статевого розмноження. Адже вони отримують спадковий матеріал не тільки від материнського, а й від батьківського організму.

Статеве розмноження у тварин забезпечують спеціалізовані статеві клітини – чоловічі (сперматозоїди) та жіночі (яйцеклітини).

Утворення чоловічих і жіночих статевих клітин - гамет – з їх подальшим злиттям забезпечує перекомбінацію батьківських ознак і появі в нащадків нових можливостей пристосування до змін умов середовища. Таким чином, статеве розмноження прогресивніше за вегетативне.

3. Запліднення, його види.

Запліднення – процес злиття чоловічої та жіночої гамет з утворенням зиготи, яка дає початок новому організму.

Зовнішнє запліднення характерне для водних тварин (двостулкові молюски, кісткові риби, амфібії), а внутрішнє – для наземних тварин (черевоногі молюски, павуки, комахи, плазуни, птахи, ссавці).

Зовнішнє запліднення

Внутрішнє запліднення

4. Статева система

У процесі еволюційного розвитку у тварин почала формуватися спеціальна статева система, яка складається з органів утворення гамет і протоків для їх виведення під час зовнішнього запліднення або пристосувань для внутрішнього запліднення.

За наявності органів утворення гамет тварини можуть бути самцями (чоловіча стать) і самками (жіноча стать) або гермафродитами (є чоловічі й жіночі залози – органи утворення гамет). Чоловічі залози – сім’яники, жіночі – яєчники. У сім’яниках утворюються сперматозоїди, в яєчниках утворюються яйцеклітини.

Основними способами статевого розмноження є партеногенез, гермафродитизм та роздільностатевість.

Партеногенез Розвиток організмів з незаплідненої яйцеклітини Кавказька скельна ящірка, сріблястий карась, дафнія, попелиця, коловертка

Гермафродитизм Розмноження за участю чоловічих та жіночих гамет, які розвиваються в одному організмі Паразитичні плоскі черви, дощові черв’яки, черевоногі молюски, гідра

Роздільностатевість Розмноження, коли сперматозоїди утворюються в чоловічому організмі, яйцеклітини – в жіночому Круглі черви, головоногі молюски, членистоногі, хребетні тварини

Повідомлення учня «Це цікаво»

У природі є цікаве явище - неотенія. Це здатність розмножуватись на личинковій стадії. Деякі тварини можуть розмножуватись на стадії личинки. Таку тварину можна бачити в наших акваріумах. Це аксолотлі, личинки амбістоми - хвостатої амфібії.

Морська зірка може утворити нове тіло з одного свого променя.

Середня тривалість вагітності у деяких видів(у днях):

слон 620

тигр 106

чорний носоріг 450

бобер 105

жираф 450

вовк 70

синій кит 330

сіра білка 40

шимпанзе 225

хатня миша 21

сніжний баран 175

хом’як 17-20

Найменша тривалість вагітності спостерігається в сірого хом'ячка: 11 - 13 днів, а найбільша у слонів - 1,5 року та китів - 2 роки.

Фактори середовища також можуть суттєво впливати на розви¬ток статевих ознак. Так, розвиток зародків крокодилів у чоловічі чи жіночі особини обумовлюється температурою, за якої відбува¬ється інкубація яєць. Якщо інкубація відбувалася за температури 32-33 °С, то з яєць вилупляться самці, а якщо температура була нижче або вище цього інтервалу — то самки.

Узагальнення та систематизація знань.

1. Вправа «Не помились»

Учитель називає тварину, учні вказують, до якого класу вона належать і визначають особливості розмноження цієї тварини:

Вуж – Плазуни

Карась – Кісткові риби

Коала - Ссавці

Пелікан – Птахи

Акула – Хрящові риби

Махаон – Комахи

Квакша - Земноводні

2. Вибрати три відповіді із шести запропонованих:

2.1 Які тварини здатні до нестатевого розмноження?

1) клоп-черепашка

2) аурелія

3) інфузорія-туфелька

4) річковий рак

5) павук-сріблянка

6) гідра прісноводна

Відповіді: 2, 3, 6.

2.2 Які організми здатні до статевого розмноження?

1) амеба протей

2) аурелія

3) евглена зелена

4) мокриця

5) гідра прісноводна

6) дизентерійна амеба

Відповіді: 2, 4, 5.

1. Які переваги і недоліки нестатевого розмноження ви знаєте?

Переваги: бере участь лише одна особина, здатна швидко збільшувати чисельність виду та заселяти нові території.

Недоліки: всі особини мають однаковий набір генів (є клонами), пристосовані до умов проживання материнського організму, зміни в довкіллі можуть призвести до загибелі всіх особин даного виду на території.

2. У чому переваги статевого розмноження у порівнянні з нестатевим?

Статеве розмноження підвищує генетичну різноманітність виду, що дозволяє йому вижити в умовах істотних змін у довкіллі. Дочірній організм, який розвивається із зиготи, може поєднувати ознаки обох батьків.

Переваги: забезпечує унікальність набору генів кожної дочірньої особини у пристосуванні до умов середовища, зміна довкілля не веде до загибелі усього виду, більш прогресивною форма розмноження, серед тварин переважає саме статевий спосіб розмноження.

3. Які організми називають гермафродитами? Наведіть приклади гермафродитів.

Організми, в яких одночасно є і чоловічі і жіночі статеві залози, називають гермафродитами (гідра, паразитичні плоскі черви, кільчасті малощетинкові черви, черевоногі молюски, коралові риби).

Підсумок уроку.

Формулювання висновку

Розмноження – універсальна властивість живих організмів, здійснювана на певному етапі розвитку. Окремі особини можуть бути безплідними і загинути, не давши потомства. Але якщо усі особини виду перестануть розмножуватися, то вид зникне з лиця Землі!

Ми залишаємо нащадків після себе

На нас подібних і не зовсім схожих,

Адже життя обмежене у часі

І повторити вже його не зможем.

І не лише людина, а й тварина

Щоби собі подібних відтворити

Повинна думать про життя майбутнє

Слід на Землі повинна залишити.

І чи статеве чи вегетативне

Відтворення буде собі подібних

Життя – це забезпечить неперервність

І виживання видів всім потрібних.

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал відповідного параграфа

Дати відповіді на контрольні запитання.

після параграфа письмово

04.04.22

Тема уроку" Розвиток тварин"

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

На попередніх уроках ви вже багато чого дізнавалися про тваринний світ: про його різноманіття, про те, хто як пристосований до життя, з'ясували, хто чим харчується. А сьогодні ми будемо досліджувати саму таємничу, повну загадок тему. Але перш ніж почати роботу за новою темою, давайте уявимо, якими гарненькими і смішними ви були маленькими. І взагалі, яке щастя, коли в родині з'являється дитина.

Отже, у людей - дитина;

у лисиці - ……. (лисеня);

у кішки - …….. (кошеня);

у качки - …….. (каченя)?;

у метелика - ………?;

у коника -………..?

Це перша загадка природи, і нам на уроці потрібно її вирішити.

Як ви думаєте, а ким в дитинстві була жаба? А морський коник? Дельфін? Змія?

Ось бачите, скільки таємниць підносить нам природа!

Сприйняття та засвоєння новою матеріалу.

Створення проблемної ситуації.

Вчитель повідомляє, що комахи – колорадські жуки відкладають до 700 яєць, метелики – до 400 яєць, а у звірів буває найбільше до 10 яєць (собаки).

Чому чим більша тварина – тим менше яєць вона відкладає

Комахи відкладають яйця Непрямий : яйце - личинки - лялечка - доросла комаха (метелик)

Прямий: яйце - личинка - доросла комаха (коник)

Риби відкладають ікру ікра - мальок - риба

Земноводні відкладають ікру ікра - пуголовок - жаба

Плазуни відкладають яйця яйце - дитинча - доросла тварина

Птахи відкладають яйця яйце - пташеня - доросла птиця

Ссавці народжують дитинчат дитинчата - доросла тварин

Дайте відповідь на запитання:

1. Порівняєте розмноження риб і земноводних, назвіть схожість і відмінності.

2. Порівняйте розмноження плазунів і птахів, назвіть схожість і відмінності.

3. Які переваги прямого та непрямого типів розвитку у забезпеченні завершення життєвих циклів?

4. Дайте відповідь на проблемне питання.

Чому комахи, риби, земноводні відкладають дуже багато яєць і ікринок, а у птахів і звірів потомство невелике?

Підсумок уроку

1. Доповніть речення та запам'ятайте

Якщо статеві клітини зливаються поза організмом - це .

Якщо статеві клітини зливаються в органах статевої системи - це .

Складний життєвий цикл характеризується

Простий життєвий цикл характеризується

Явище, при якому одне покоління розмножується статевим способом, а решта - нестатевим, або партеногенетично,________________________ .

Стадія розвитку багатьох тварин, коли організм після народження відрізняється від дорослих форм за своєю будовою та способом життя .

Домашнє завдання

Опрацювати § 40 с.172

Скласти міні вікторину до теми параграфа

07.04.22

Тема уроку " Періоди та тривалість життя тварин"

Є на Землі істоти, які бачили життя протягом трьох століть…

Скажіть, чи може тварина існувати на Землі більше ніж 200 років. Якщо ви знаєте такі приклади, назвіть їх. Якщо такі існують, то, як ви гадаєте, це представники безхребетних чи хребетних?

Яке ж воно, життя? Які існують періоди життя ? Яка його тривалість? Які фактори впливають на тривалість життя ? Ось ключові питання нашого уроку. Спробуємо на них відповісти

Життя – це форма руху матерії, характеризується рівновагою та різноманіттям форм. Життя базується на законах і закономірностях Всесвіту, природи, суспільства. Лише людина своєю діяльністю може порушувати рівновагу життя.

Які ви знаєте періоди життя людини? Як ви думаєте схожі вони у людини та тварин?

1. Дитинство до статевого дозрівання триває період більш інтенсивного розвитку й росту. У цей час організм дуже вразливий. Чим менше тваринам властива турбота про потомство, тим більше молоді гине. Якщо батьки піклуються про потомство та оберігають його, шанси на виживання більші.

2. З настанням статевої зрілості тварини стають здатними до розмноження. Деякі організми розмножуються періодично кілька разів за життя (щуки, черепахи), а інші — безперервно (паразитичні черви). Є й такі, що розмножуються тільки раз у житті, після чого гинуть (прохідні риби, вугри).

3. Старість і смерть. Старість — закономірний період у житті тварини, коли вона припиняє розмноження, стає менш життєздатною. Її шанси на виживання зменшуються, а вірогідність смерті зростає.

Смерть – це припинення існування. Завдяки смерті на планеті відбувається зміна поколінь, а отже, відбувається еволюція. Таким чином, смерть окремої особини сприяє розвитку виду.

Які періоди виділяють у житті рослин?

- етап проростка – від проростання до формування перших зелених листочків;

- етап молодості – ювенільний етап – від появи перших зелених листочків до цвітіння ;

- етап зрілості- репродуктивний етап – від першого цвітіння до втрати здатності розмноження насінням;

- етап старіння – сенільний етап – від останнього плодоношення до загибелі організму

Кожен організм проживає свої періоди за певний час від народження до смерті. Цей час називається тривалістю життя.

Назвіть фактори, , які впливають на тривалість життя тварин

Зовнішні – світло, температура, склад води та повітря, інші організми

Внутрішні – плодючість, розміри тварини, ритм і частота серцебиття, тип харчування.

Чи є гіпотеза, яка обґрунтовує тривалість життя тварин ?

Учені запропонували декілька гіпотез обґрунтування тривалості життя.

1. Тривалість життя тварин прямо пропорційна тривалості їх періоду росту і розвитку.

2. Тривалість життя тварин перебуває в тісному зв’язку з розмірами і масою їх тіла. Масивні тварини живуть довше, ніж дрібні.

3. Тривалість життя організмів має зворотну залежність від їхньої плодючості. Чим вища плодючість тварин, тим меншою є тривалість їхнього життя.

4. Тривалість життя тварин пов’язана з ритмом і частотою дихання та серцебиття.

Тварини, які мають високий ритм і частоту дихання та серцебиття, живуть недовго.

5. Тривалість життя тварин залежить від типу харчування, наприклад, травоїдні живуть довше за хижаків.

— Чи можна визначити вік тварин?

Очікувані відповіді учнів:

Дуже складно точно встановити вік тварин, що живуть у природних умовах. Проте тривалість життя можна встановити за кількістю річних кілець, що подібні до тих, які є на зрубі дерева. Такі кільця можна знайти на лусці риб, на панцирах плазунів (наприклад, черепах), на мушлях двостулкових молюсків та на зубах кашалотів.

VI. Практичне вивчення нового матеріалу

Лабораторне дослідження

Тема. Визначення віку тварин.

Мета: навчитися визначати вік тварин на прикладі двостулкових молюсків і кісткових риб.

Обладнання: луска кісткових риб та мушлі двостулкових молюсків.

Хід дослідження

1. Розгляньте луску різних видів риб та визначте вік тварини за річними кільцями.

2. Розгляньте мушлі двостулкових молюсків та визначте вік тварини.

3. За результатами дослідження сформулюйте висновок.

VII. Підведення підсумків уроку

Підсумкове слово вчителя.

VIII. Визначення домашнього завдання

1. Опрацювати параграф 41.

2. Повторити параграф 40.

3. Дізнатися максимальний вік вашого домашнього улюбленця.

4. Виконати тестові завдання с.180

11.04.22

Тема уроку " Поведінка тварин у природі та методи її вивчення"

Поведінка тварин у природі.

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Наука про поведінку тварин називається етологією. Термін «етологія» уведений в 1859 році французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером.

Етологія займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п.

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші – ні, та інше.

Тварини переміщаються у різні способи – вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати.

Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства.

У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення.

Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.

Методи вивчення поведінки тварин у природі

1. · Спостереження

2. · Мічення

3. · Метод порівняння

4. · Експеримент.

1. Спостереження в етології полягає в цілеспрямованому сприйнятті та описі поведінки тварини. Ви також спостерігаєте за домашніми улюбленцями (собаками, кішками, хом’ячками, папугами і т.д.), щоб краще зрозуміти їхні потреби. Учені під час спостереження використовують різноманітні оптичні та цифрові прилади: біноклі, телескопи, фото- та відео-камери.

Стрімкий розвиток технологій в останні десятиліття зробив можливим використання в етології нових методів, наприклад дистанційне спостереження. На тварину чіпляють мініатюрний радіопередавач і за допомогою спеціальних приймачів одержують від нього сигнали. Так, наприклад, можна знайти тварину, яку випустили в дику природу.

Для дослідження міграцій співочих птахів над відкритим океаном учені використовують радари. Окремих особин тварин мітять.

2. Метод мічення

Які види міток використовують під час спостереження за поведінкою тварин? Наведіть приклади (див. мал. ).

Більшість птахів і кажанів мітять кільцями (на ногу тварини надягають легке кільце з металу чи пластику).

Копитних і хижаків мітять вушними мітками у вигляді затискача, затискача, кільця або сережки.

Морських черепах мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на ласт.

Дельфінів мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на спинний плавець.

Молюсків мітять написами на мушлі.

Комах мітять мітками з найтоншої кольорової фольги.

Мешканців ґрунту мітять мітками з радіоактивними речовинами.

3. Експеримент в етології – це метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах.

Експеримент використовують для розуміння знакових стимулів, використовуючи моделі (штучні об'єкти, що мають характерні ознаки стимулів). Проводять у природних умовах; наближених до природних (у великих вольєрах); штучних (лабораторіях, проблемних ящиках – тварину поміщають у замкнену клітку, вийти з якої або отримати їжу можна тільки, виконавши певну дію – натиснути на важіль або педаль).

Експеримент відрізняється від спостереження активнішою взаємодією дослідника з твариною.

Поведінка птахів лягла в основу багатьох народних прикмет:

· Голуби воркочуть – буде тепло.

· Горобці дружно зимою цвірінькають – на відлигу.

· Перепілки кричать – перед дощем.

· Соловей заспівав – вода на спад пішла.

· Журавлі літають високо – на негоду.

· Птахи примовкли – очікуй грому.

· Кури бродять під дощем – він буде довго йти.

· Кури «збираються», стоять і чистять пір’я – на дощ.

· Півні розспівалися – на дощ. Кури кудкудакають – на негоду.

· Гусак лапу піднімає – на холоднечу.

· Гуси і качки під крило дзьоби ховають – на холод.

· Качка лопотить крилами й чиститься – на дощ.

· Індик кричить у холоднечу – подме теплий вітер.

· Чайка з півдня прилетіла – через три дні чекай тепла.

· Ранній приліт жайворонків – на теплу весну.

· Ранній приліт журавлів – рання весна.

· Журавлі восени летять високо, осінь буде довгою.

· Птахи довго не співають – буде похолодання.

Форми поведінки тварин

Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов’язана з різними видами активності: пошук, запасання їжі та обмін речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликаються відсутністю їжі.

Пошукова поведінка і здобування їжі. Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразників. Тварини виявляють вибірковість стосовно їжі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону.

Серед тварин, які харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі – полювання й випасання.

Одні хижаки, наприклад богомоли, чатують на жертву в засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки – прикладом може служити мурашиний лев. Швидкі хижаки, наприклад кальмари, використовують особливу стратегію – переслідування. Полювання на малорухому здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто має міцний панцир). Нерухома і численна здобич позбавляє необхідності вистежувати і вбивати її. Харчування такою здобиччю – випасання – полягає в поїданні частин або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу тварин можуть служити великі хребетні рослиноїдні тварини, такі як вівці та кози. Забирання здобичі в інших організмів – клептопаразитизм – також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах, для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом поживи. Такі види здатні активно й наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди це явище викликає агресію у відповідь.

Запасання їжі. Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця в заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця в тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволила виділити їх в окрему екологічну категорію – паразитоїди. У деяких гризунів, до яких належать хом’яки та бурундуки, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливих періодів року. У них запасання корму збігається з періодом дозрівання злаків. За сезон звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинного корму.

Оборонна поведінка. До оборонної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на появу силуету хижака.

Комфортна поведінка спрямована на догляд за тілом, є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про неблагополуччя тварини (хворобу, голод або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску. Прийняття пози для сну, також належать до комфортної поведінки.

Репродуктивна поведінка. З двох основних типів розмноження – статевого і нестатевого – перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, упізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій.

Батьківська поведінка тварин включає в себе всі типи поведінки, спрямовані на турботу і вирощування своїх дитинчат або дитинчат близьких родичів. Хоча часто вважають, що батьківська поведінка починається в момент народження або вилуплення дитинчати, насправді вона може починатися в момент запліднення або навіть ще раніше.

Агресивна поведінка спрямована проти іншої особини. До неї відносять загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника, у ролі якого зазвичай виступають запах, звукові сигнали та елементи забарвлення іншої особини. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження.

Соціальна поведінка. До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями. Виділяють два основні типи соціальної поведінки – групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий – виключає його.

Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або, у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Дослідницька поведінка спрямована на вивчення навколишнього середовища, не пов’язаного з пошуком їжі або статевого партнера. Вищі тварини, опинившись у незнайомій обстановці, починають активно переміщуватися, оглядати, обмацувати й обнюхувати навколишні предмети. Дослідницька поведінка придушується голодом, реакцією страху і статевим збудженням.

. Запитання на закріплення.

1. Що таке поведінка? (Здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів).

2. Як називається наука про поведінку тварин? (Етологія)

3. Які ви запам’ятали методи вивчення поведінки тварин у природі? (Спостереження, мічення, порівняння, експеримент).

4. Які форми поведінки ми сьогодні розглядали на уроці? (Харчова, пошукова поведінка і здобування їжі, запасання їжі, оборонна поведінка, комфортна поведінка, репродуктивна поведінка, батьківська поведінка, агресивна, соціальна поведінка, територіальна, дослідницька).

.Домашнє завдання.

Опрацювати парагараф 42, с.181

Навести 5 прикладів поведінки тварин , що були покладені в основу народних прикмет про погоду

14.04.22

Тема уроку" Стратегії поведінки. Вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки"

Прийом «Здивуй! Зацікав!»

Чи знаєте ви що, у 2009 році в італійському місті Аквіла зі ставка зникла ціла колонія жаб - за кілька днів до руйнівного землетрусу.

Вчені, досліджуючи цей факт прийшли до висновку, що тварини природних водойм дуже чутливі до змін у хімічному складі води, і тому можуть відчувати наближення підземного поштовху за кілька днів до того, як він власне відбудеться.

Іншим прикладом такої поведінки є масове виповзання змій зі своїх нір у 1975 році в китайському місті Хайчен за місяць до того, як стався великий землетрус.

Така поведінка була тим більш дивною, що відбувалося все під час зими при мінусових температурах, коли змії повинні були перебувати у сплячці і, виповзаючи назовні, фактично прирікали себе на вірну смерть.

Тому вчені намагаються використовувати поведінку тварин для прогнозування землетрусів.

Вроджена поведінка – передається в спадок нащадкам від батьків.

Набута поведінка – формується як результат індивідуального досвіду тварини під час научіння.

Вроджена поведінка базується на безумовних рефлексах та інстинктах.

Безумовні рефлекси – відносно постійні, стереотипні, вроджені реакції організму на внутрішні і зовнішні подразники. Наприклад, виділення слини під час потрапляння їжі до рота, відсмикування кінцівки від гострого предмета.

Інстинкт – це сукупність складних спадково зумовлених стереотипних дій. Вони характерні для особин даного виду і здійснюються у відповідь на зовнішні або внутрішні подразники для задоволення основних потреб тварин. Наприклад, батьківський інстинкт, інстинкт продовження роду, харчовий інстинкт, будівельний та інші.

Інстинкти специфічні для кожного виду, тому їх ще називають видовими. Наприклад, багато видів птахів будує гнізда, але ви ніколи не сплутаєте гніздо солов’я і ластівки міської.

Перевага вродженої поведінки, наприклад, відсмикування лапки від гарячого або гострого предмета, полягає в тому, що ця дія відбувається дуже швидко й зазвичай безпомилково. Це істотно знижує імовірність фатальних помилок, які могла б допустити тварина, якби їй доводилося вчитися уникати вогню або затаюватися від хижака. Крім того, вроджена поведінка зменшує затрати часу та енергії на научіння.

Вроджена поведінка сприяє виживанню виду одразу після народження.

Набута поведінка забезпечує пристосування кожної особини до змінних умов середовища впродовж індивідуального розвитку. Прояви набутої поведінки не передаються з покоління в покоління й не закріплюються у спадковості.

Научіння – зміна індивідуальної поведінки в результаті попереднього досвіду, тобто взаємодії тварини з навколишнім світом. Воно може бути як короткочасним, так і постійним, а його стійкість залежить від пам’яті – здатності зберігати та використовувати інформацію з попереднього досвіду. Без пам’яті научіння неможливе.

Світ, який оточує тварину, постійно змінюється, і научіння дає можливість пристосуватися до нових умов.

Научіння в певні мірі властиве всім тваринам.

Так, в інфузорій і гідр спостерігають реакцію «переляку» на вібрацію навколишнього середовища. Якщо вібрація діє на них тривалий час, ці тварини перестають на неї реагувати.

Особливим типом научіння є імпринтинг – фіксація в пам’яті ознак об’єктів під час формування або корегування вроджених поведінкових дій. Найбільш відомим прикладом імпринтингу є вироблення реакції слідування у виводкових птахів. Наприклад, у гусенят після вилуплення формується прив’язаність до першого побаченого об’єкта, що рухається. У природних умовах цим об’єктом стає мати, і гусенята відразу після вилуплення всюди слідують за нею. Якщо першим об’єктом, що рухається, виявляється людина або навіть неживий предмет (м’яч), то гусенята прямуватимуть саме за ними.

Ще одним типом научіння є метод проб і помилок. Він полягає в тому, що тварина в разі виникнення потреби робить безліч різних дій (проб), більшість з них виявляється марними (помилки). Але деякі допомагають досягти мети, і тоді вони закріплюються.

У природних умовах метод проб і помилок не завжди ефективний. Помилка може виявитися останньою: зайцю не бажано помилятися у своїй поведінці, побачивши вовка.

Наслідування – форма научіння, при якій відбувається повторення певних дій за більш дорослою або досвідченою особиною. Наприклад, хижаки демонструють дитинчатам як слід полювати, птахи – співати.

Закріплення вивченого матеріал

Вправа «Впізнай поведінку».

Розподіліть на дві групи поведінку тварин: І варіант – набуту, ІІ варіант – вроджену:

1) Коли настає холодна погода, жаби пірнають у водойму, закопують себе в мул і залишаються там до кінця зими.

2) Хамелеон швидко змінює своє забарвлення залежно від того, який колір мають предмети навколо нього.

3) Собака «задоволено» крутить хвостом, коли бачить, як хазяїн відкриває пачку з кормом.

4) Кобри, що плюються, вприскують отруту зі своїх іклів на відстань до 2,5 м, намагаючись вцілити в очі жертви (жертва після цього сліпне).

5) Самка метелика відкладає декілька тисяч яєць, намагаючись розмістити їх на тих рослинах, які будуть корисними для її нащадків.

6) Гусенята рухаються ланцюжком за «мамою»-качкою.

7) Слоненя кидає на себе порох, повторюючи цю дію за старшими в табуні.

8) Зозуленя, яке щойно вилупилось, викидає яйця з гнізда «пташки-мами».

ІХ. Домашнє завдання.

1) Опрацювати підручник §43 с.186

2) скласти міні вікторину на 6 запитань з відповідями до теми параграфа 43

18.04.22

Тема уроку " Способи орієнтування тварин"

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

Існує безліч історій про те, як собаки й коти знаходять дорогу додому, навіть будучи вивезеними з рідного краю за тисячі кілометрів. Вовки здатні пройти десятки кілометрів у пошуках їжі і повернутися назад у своє лігво. Поштові голуби завжди знайдуть дорогу додому, так само як і перелітні птахи та інші кочові тварини, здатні повертатися назад. Дане явище вивчали багато вчених. Але досі механізм, який використовують всі ці тварини, до кінця не відомий.

Кілька років тому німецький зоолог із міста Кіль провів експеримент з даного питання. Він взяв, за згодою їх власників, кілька кішок, яких посадив у коробки, і, петляючи вулицями, щоб заплутати маршрут, вивіз з міста за 3 кілометри. Далі він посадив їх у заздалегідь підготовлений лабіринт, закритий зверху кришкою, щоб не дозволити котам орієнтуватися по Сонцю. Але, як виявилося, їм це зовсім не потрібно. Більшість тварин, виходячи з лабіринту, рушили в напрямку – кожна до свого будинку.

Вражаючі випадки повернення додому тварин:

 В Англії кіт зумів знайти свій будинок майже за 70 кілометрів, витративши на це три тижні.

 Голландський кіт шукав свій будинок 5 місяців і пройшов 150 км.

 Американська кішка з Джорджії подолала дорогу додому в 320 кілометрів.

 Одна родина, повертаючись з відпочинку, загубила кота. Шість років кіт провів у поневіряннях, щоб дістатися додому. Семен став відомим: про нього написали в газетах, зняли короткометражний фільм «Історія кохання», а в 2012 році встановили пам'ятник. Тепер сумний бронзовий кіт з вузликом сидить на лавці. Кажуть, якщо його почухати за вухом і загадати бажання, воно здійсниться.

.Вивчення нового матеріалу.

Які є способи орієнтування тварин?

Переміщення тварини в просторі, як одна з форм поведінки, потребує певних способів орієнтування. Так, орієнтація тварин у просторі може базуватися на дуже простих принципах. Однією з найпростіших форм просторової орієнтації є таксис – спрямований рух організму стосовно якогось чинника. Таксис може бути позитивним (рух до чинника) і негативним (рух від нього). Наприклад, у евглени зеленої відмічено позитивний фототаксис – рух у напрямку до світла (пригадайте будову евглени зеленої і поміркуйте, чому вона прагне рухатися в бік джерела світла). У більшості наземних молюсків спостерігають негативний геотаксис – бажання повзти в напрямку, протилежному від сили тяжіння.

Під час орієнтування у просторі тварини використовують різноманітні подразники: зорові, звукові, нюхові тощо. Однією з найдосконаліших «навігаційних» систем є ехолокація, за якої тварина видає високочастотні сигнали та виявляє предмети за відбиванням від них. Такий самий принцип військові використовують у радіолокаторах.

Чому тварини для ехолокації використовують саме високочастотні звуки (ультразвук)?

Зазвичай природні звуки мають більш низьку частоту, тому не заважають під час ехолокації. Прості форми ехолокації, коли тварини використовують її переважно для орієнтації у просторі, використовують метелико-совки, птахи гуахаро й деякі салангани (мал.257).

Досконаліші форми ехолокації властиві зубатим китоподібним і кажанам. Вони її використовують, крім орієнтування, також і для полювання.

Здатність до орієнтування яскраво проявляється під час хомінгу – інстинкту повернення додому. Це здатність тварини за певних умов повертатися зі значної відстані на свою ділянку проживання. Найяскравіше інстинкт повернення додому проявляється у голубів. Люди тривалий час використовували голубів для листування. За багато сотень років було створено породу поштових голубів, яким властивий дуже високий рівень хомінгу. Альбатроси, завезені від гніздової території за 2000-6000 км, повертаються до своїх гнізд, пролітаючи в середньому по 200-500 км на день.

Найскладніші форми орієнтації у просторі характерні саме для птахів. Багато з них використовують для визначення напрямку руху наземні орієнтири – якісь особливості ландшафту, поодинокі дерева тощо. Але такий спосіб орієнтування не спрацьовує, коли птахи вирушають у далекі міграції, у деяких випадках вони долають тисячі кілометрів. Доведено, що під час таких міграцій птахи орієнтуються за положенням Сонця на небосхилі, зір на нічному небі. Деякі з них здатні визначити положення магнітних полюсів («магнітний компас»).

Міграція тварин - періодичне переміщення тварин «туди і назад» між суттєво відмінними середовищами життя. Міграції можуть бути сезонними (наприклад, переліт птахів або кажанів) та добовими – протягом одного для (наприклад, вертикальні міграції дрібних ракоподібних у товщі океану: вранці – до освітленої прогрітої сонцем поверхні води, де багато корму, вночі – на глибину). Для здійснення активної міграції тварині необхідне біологічне відчуття часу та напрямку.

Міграції відмічені в різноманітних груп тварин. Найбільш відомими мігруючими тваринами є птахи і риби. Багато видів птахів з настанням холодів і нестачі кормів летять на південь, у теплі краї. Однак до сезону розмноження вони повертаються додому – до тих місць, де народилися. Сивка бурокрила (мал.258), що відлітає наприкінці літа на зимівлю за 13 тис. км від місця свого гніздування, наступної весни влаштовує гніздо зазвичай не далі ніж за кілька метрів від торішнього.

Серед риб яскравим мігруючим видом є прісноводний вугор європейський, який живе у прісних водоймах Європи, а на нерест вирушає в Саргасове море (мал.259).

Дрібні новонароджені личинки розносяться океанічними течіями, а потім пливуть до гирл річок, з яких пливли на нерест їхні батьки, і піднімаються вгору за течією.

Як дорослі риби знаходять шлях до Саргасового моря?

Учені припускають, що їм допомагають глибинні течії, а також орієнтація за температурою, солоністю води та запахами.

За запахами, на думку дослідників, орієнтуються лососеві риби (горбуша, сьомга та ін.)

Їхні мальки вилуплюються з ікри у проточній воді річок. Через рік або два молодь більшості видів лососевих відпливає в море. Досягаючи статевої зрілості, риби повертаються на нерест саме в ту річку, де вилупилися з ікринок. Знаходити правильний шлях їм дає змогу здатність реагувати на запах, що закарбувався з народження.

Ще одна тварина, яка регулярно пересувається на тисячі кілометрів до місця розмноження, - зелена морська черепаха

Міграції властиві багатьом видам ссавців. Так, на сотні й навіть тисячі кілометрів мігрують деякі копитні (північний олень, антилопа гну), ластоногі, китоподібні, а також кажани Ці кочівлі здійснюються щороку за певними міграційними шляхами.

Серед комах міграції властиві представникам різноманітних рядів. Наприклад, деякі види сарани, які в пошуках їжі перелітають на сотні кілометрів і спустошують посіви культурних рослин.

Серед метеликів теж відомі види, що мігрують. Найвідомішим мігруючим метеликом є данаїда монарх Протягом міграції метелик уздовж Американського континенту пролітає понад чотири тисячі кілометрів. До міграцій здатні й метелики, які живуть в Україні. Наприклад, сонцевик будяковий зимує в Північній Африці. Там він розмножується, і нове покоління мігрує на північ, де виводиться літнє покоління метеликів. Наприкінці літа метелики цього покоління мігрують назад в Африку.

Запитання на закріплення.

1. Які ви знаєте способи орієнтування тварин?

(Таксис, Термолокація, Ехолокація, Електричні і магнітні поля, Хімічні речовини)

2. Що таке міграція?

(Міграція тварин - періодичне переміщення тварин «туди і назад» між суттєво відмінними середовищами життя)

3. Що таке хомінг?

(інстинкт повернення додому)

VІ.Домашнє завдання.

Опрацювати § 44 с.190

Відповісти на запитання до § 44 (письмово)

Користуючись різними джерелами інформації, підготуйте міні-повідомлення на тему «Як тварини користуються знаряддями праці».

21.04.22

Тема:

Форми поведінки тварин: дослідницька, харчова, захисна, гігієнічна

І. Актуалізація опорних знань

Гра «Вірю-не вірю»

1. Усі тварини здатні до міграції?

2. Найбільш відомими мігруючими тваринами є птахи і риби?

3. Хомінг — це інстинкт повернення додому?

4. Добова міграція притаманна перелітним птахам?

5. Під час далеких міграцій птахи орієнтуються за особливостями ландшафту?

6. Морським черепахам притаманна дальня сезонна міграція?

7. Однією з причин міграції тварин є пошук сприятливих місць для розмноження?

8. Однією з найпростіших форм просторової орієнтації тварин є ехолокація?

9. Прості форми ехолокації використовують метелики совки?

10. Хомінг проявляється в ластоногих?

11. Найяскравіше інстинкт повернення додому проявляється в голубів?

12. Деякі птахи здатні визначати положення магнітних полюсів?

Вправа «Четвертий зайвий»

Визнач зайву тварину і пояснити свій вибір.

1. Бджола, метелик монарх, блоха, жук-олень.

2. Комар, горобець хатній, їжак вухатий, лелека білий.

3. Дощовий черв’як, собака домашній, антилопа гну, тигр уссурійський.

4. Горбуша, акула тигрова, окунь річковий, короп звичайний.

Відповіді: (1. Метелик монарх . 2. Лелека білий. 3. Антилопа гну. 4. Горбуша. ( В усіх випадках зайвими є назви мігруючих тварин)

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Рубрика «Хвилинка-цікавинка»

Особливості в поведінці деяких тварин можуть виявитися для нас повною несподіванкою, наприклад:

Топ-5 дивовижних фактів в поведінці тварин

1. У домашніх кіз, в результаті паніки, м`язи

стають паралізованими приблизно

на десять секунд і коза падає на бік.

2. Корови коли їдять, шикуються в одному

напрямку. Насправді ж вони приймають одне

з двох напрямків: або північ, або південь.

Вчені поки не з`ясували причину.

3. Можливо, кров не найкращий захисний механізм,

але ящірка фринозома пристосувалася

використовувати її, пускаючи криваві струмені

з очей.

4. Слони дотримуються деяких людських ритуалів,

що стосуються смерті. Відомо, що вони регулярно

відвідують могили, ховають мертвих,

і навіть «тужать» проводячи час навколо тіла

мертвого родича.

5. Кочові мурахи сліпі, і тому по запаху слідують за

своїми побратимами, щоб дістатися до гнізда.

Іноді хімічний слід великої групи мурах може

утворити кільце. В такому випадку кочові

мурахи будуть слідувати по колу нескінченно,

до тих пір, поки не впадуть намертво від виснаження.

Дай відповідь на питання:

— Які форми поведінки демонструють ці тварини?

Вивчення нового матеріалу

Поведінка — це система взаємозв’язаних реакцій, що здійснюються живими організмами для пристосування до середовища і, зрештою, сприяють збереженню виду.

Індивідуальна поведінка

Форми поведінки Характеристика Приклади

Пересування переміщення тварини в просторі Рух за допомогою війок (інфузорія-туфелька),

амебоїдний рух (амеба),

хвилеподібний рух (вуж),

реактивний рух (восьминіг),

рух за допомогою кінцівок.

Харчова складний комплекс рухів, спрямованих на знаходження, схоплювання, утримання здобичі полювання (ссавці з родини Котячі, павуки, кальмари, вовки);

пасіння (корови, вівці, кози);

запасання кормів (комахи).

Захисна пов’язана з пошуками укриття, уникненням небезпек, охороною дитинчат. Набування агресивних поз (морський слон, скорпіон, кобра)

Гра сукупність специфічних проявів усіх форм поведінки дорослої тварини, характерна здебільшого для молодих особин. Функція гри у тварин достеменно ще не відома. Кошенята граються з м’ячем, вовченята і лисенята крутяться, намагаючися схопити одне одного за хвіст.

Гігієнічна забезпечує підтримання чистоти тіла тварини.

Грумінг – поведінка, спрямована на очищення поверхні тіла. У ссавців чищення шерсті, у птахів чищення пір’я дзьобом, купанні у водних і пилових ваннах

Дослідницька комплекс поведінкових актів, які знайомлять тварину з навколишнім середовищем Лисиця, собака, вовк обстежують свої «володіння»

Діяльність за допомогою знарядь особлива категорія індивідуальної поведінки, коли тварина використовує предмети як «знаряддя праці». Морські видри використовують каміння, щоб відкрити мушлі молюсків, шимпанзе очищеною від листків гілочкою дістає термітів і мурашок.

Репродуктивна поведінка – пов’язана з утворенням шлюбних пар, народженням потомства й турботою про нього.

Соціальна поведінка – включає всі типи взаємодій тварин в угрупованнях.

Узагальнення, систематизація знань і вмінь

Вправа «Установи відповідність».

Установити відповідність між формами поведінки та прикладами.

Форми поведінки Приклади

1. харчова поведінка

2. дослідницька поведінка

3. захисна поведінка

4. гігієнічна поведінка

А. тварина обнюхує навколишні предмети

Б. жаба завмирає, побачивши хижака

В. богомол очікує жертву в засідці

Г. птахи «купаються» в піску

Д. ведмеді дряпають і гризуть кору дерев

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 45 с.194

Письмово виконати завдання номер 1-5 с.199

25.04.22

Тема уроку " Репродуктивна поведінка тварин"

«Мозковий штурм»

 Чому чим досконаліші органи чуттів, тим рухливішою є тварина?

 Яка наука вивчає поведінку тварин?

«Поміркуй»

Визначити, до якої форми поведінки належать:

1 вистежування здобичі лисицею;

2 будівництво гнізда перепілкою;

3 вигодовування пташенят;

4 захист кішкою кошенят від собаки;

5 вилизування дитинчат вовчицею;

6 «купання» горобця в піску;

7 згортання їжака в клубок;

8 тварини валяються в снігу;

9 обнюхування твариною навколишніх предметів;

10 викидання чорнильної фарби головоногими молюсками;

11 горіхівка ховає кедрові горішки в мох

Репродуктивна поведінка – дії, спрямовані на відтворення собі подібних організмів, зокрема пошук статевого партнера, статевий процес, народження потомства та турботу про нього.

Основні прояви репродуктивної поведінки

Форма поведінки Значення

1 Сезонність

Поведінка, що пов’язана з розмноженням у певну пору року, що спричинюється сприятливими кліматичними умовами середовища або достатньою кількістю їжі

2 Залицяння

Форма поведінки, що спрямована на вибір самкою того самця, гени якого найкращі. Крім цього, залицяння дозволяє самцю та самці узгоджувати свої дії під час парування

3 Парування

Утворення пар організмів протилежної статі для народження та вигодовування потомства. Є види, які формують пари тільки на період розмноження, а є такі, що на все життя

4 Турбота про потомство

Поведінка тварин, спрямована на вигодовування, догляд і захист потомства

Моногамні сім’ї – групи тварин, які утворюють шлюбні пари з двох організмів протилежної статі.

Полігамні сім’ї – групи тварин, у яких один самець може мати кілька самок і навпаки, одна самка може мати кілька самців.

Територіальна поведінка тварин — сукупність різних форм активності тварин, спрямованих на завоювання та використання певного життєвого простору.

Територіальна поведінка включає:

 Маркування

 Мічення

 Охорону території

Рубрика «Біологія у віршах»

 Прочитайте вірші та з'ясуйте, про яку форму поведінки йдеться?

Володимир Гринько

ВЕДМІДЬ

Буркотливий, вайлуватий

Ходить лісом дід кудлатий.

Одягнеться в кожушину,

Мед шукає і ожину

Літом любить полювати .

Взимку – у барлозі спати.

Як зачує він весну,

Прокидається від сну.

***

Грицько Бойко

БІЛОЧКА

Хвіст трубою , спритні ніжки

Плиг із гілки на сучок!

Носить білочка горішки в золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки

Кожушинка хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки,

У дуплі живе вона.

***

Дмитро Білоус

КРАСЕНЬ ДЯТЕЛ

Хто на дереві вгорі

Барабанить по корі?

Красень дятел на вербі.

Знай вистукує собі:

«А я дятел – трудівник,

А я дятел – будівник.

Я не просто б'ю в вербу,

Я гніздо собі довбу!

Я довбаю, як ніхто.

В мене дзьоб, як долото

Я не тільки що вербу,

навіть дуба роздовбу…»

Там , де дятел на суку,

Начувайся , шкіднику!

У щілину не залазь.

Утекти хотів? А зась!

***

Ліна Костенко

БІЛОЧКА

На гяллячках , на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироїжки та опеньки

Білка сушит про запас.

Так нашпилює охайно,

Так їх тулить на сосні

І міркує : а нехай – но

Ще побудуть тут мені!

Буде холодно надворі.

Сніг посиплиться з дубів,

Буде в мене у коморі

Ціла в'язочка грибів.

***

В.Таранова

КАЧКА

Качка перевальцем йде,

Каченят своїх веде

І покрякує тихенько :

- Не губіться , йдіть скоренько!

А маленькі каченята

Йдуть точнісенько , як мати:

З боку в бік гойдаються, ніби коливаються.

***

V. Домашнє завдання

Опрацювати § 46 с.199

Відповісти на запитання до § 46 (усно);

користуючись різними джерелами підготуйте народні прикмети про поведінку тварин на погоду. Наприклад: Цвіркун кричить – на погоду, мовчить – на дощ.

28.04.22

Тема уроку " Територіальна поведінка"

Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Територіальна поведінка розвинулася як спосіб запобігання серйозним зіткненням між представниками одного і того ж виду.Багато видів тварин захищають свій притулок і джерела їжі від конкурентів. Зазвичай, щоб відігнати чужака, досить прийняти загрозливу позу, тому бійки між тваринами відбуваються нечасто. Так з'являються складні і дуже красиві ритуальні поєдинки.

Боротьба за територію.

На початку періоду розмноження плазуни починають агресивно охороняти свою територію. У них розвинулися різні форми поведінки, що служать для залякування можливих конкурентів і самооборони. Так, австралійська плащоносна ящірка виганяє суперників, розкриваючи великий комір на шиї, утворений складками шкіри, які в спокійному стані тісно прилягають до тіла. Крім того, вона широко роззявляє пащу, демонструючи страхітливу яскраво-червону глотку. Північний червононосий аноліс також оберігає свої володіння і часто в шлюбний період збільшує їх у двадцять разів. Вороги біжать врозтіч, побачивши його роздутий великий шийний мішок та блакитні й червоні плями, що з’являються на шкірі.

У невеликих ямках і щілинах коралового рифа живуть дивовижні раки-альфеуси. Одна з клішень цих раків більша за іншу і влаштована так, що рухомий палець може з силою притискатися до нерухомого, при цьому виникає різкий звук. Звуки, що лунають в результаті клацання, подібні до тріску хмизу, що горить.Альфеуси утворюють щільні скупчення, тому одночасне клацання сотень раків спричиняє сильний шум. Під час клацання виникають ультразвукові коливання. Учені вважають, що дрібні риби і ракоподібні отримують смертельний ультразвуковий удар.

Майже всі ссавці живуть на індивідуальних територіях.Вони по-різному мітять межі своєї ділянки і запекло захищають її, нерідко вступаючи у смертельну сутичку з „порушниками кордонів".

Леви тримаються зграями, що складаються з двадцяти і більше особин, на території площею приблизно 400 км2.

Вони не в змозі щодня обходити всю ділянку - тоді б у них не залишилося часу для полювання.

Всій зграї легко загнати здобич і захистити територію від вторгнення „ворога".

На ділянці є зона, відведена для самок з дитинчатами, яка охороняється особливо ретельно.

Багато тварин, що живуть на деревах, також мають свою індивідуальну територію.

Гібони займають величезні ділянки, проте вони захищають тільки 75% своєї території. Коли гібони вирушають на пошуки їжі, самці ретельно охороняють межі власної ділянки.

Чому співають птахи?

Під час токування самці співають для того, щоб привернути увагу самок. Ця пісня попереджає про зайнятість гніздової ділянки і є одним з найважливіших засобів біокомунікацїі.

Багато хто з нас дивується, коли бачить, що тварини здатні користуватися знаряддями праці, оскільки ми звикли вважати, що ця сфера є привілеєм людини. Шимпанзе, які мешкають у савані, використовують для боротьби з конкурентами гілки та камені. Одного разу експериментаторам вдалося спостерігати, як, озброївшись палицями, шимпанзе переслідували леопарда, аж поки той втік.

Світовий океан, звичайно ж, не е єдиним місцем існування багатьох тварин. Він ділиться на безліч біотопів, населених видами, які активно захищають свій життєвий простір.

Ритуальні поєдинки.

Найцікавішою є шлюбна поведінка. Вона виявляється у зміні кольору шкіри або форми тіла, а також в агресивнішій, ніж звичайно, охороні своєї території.

Шлюбною поведінкою плазунів є ритуал, що регулярно повторюється. Самці для залякування демонструють один одному змінений колір шкіри і форму тіла або здійснюють випади в бік су-противника, ніби хочуть укусити, але насправді їхня мета — налякати. До серйозних пошкоджень доходить рідко. Конкуренція в цьому випадку — це випробовування нервів обох супротивників. Самці роблять замах на територію іншого, доки один з них не визнає свою поразку.

Ящірка агама залякує супротивника агресивними рухами голови або всієї передньої частини тіла. Якщо такі погрози не допомагають, вона піднімається над супротивником на задніх кінцівках і змінює колір шкіри.

- Чому тварини здійснюють ритуальні поєдинки?

- Чому між тваринами відбувається боротьба за територію?

Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал параграфа 47 с.202

Письмово виконати завдання номер 1-4 с.205

02.05.22

Тема уроку " Соціальна поведінка тварин"

Групова поведінка тварин. Переваги групового способу життя.

Переваги групового способу життя над індивідуальним:

- тваринам, що утворюють групи, легше забезпечити себе кормом, витративши при цьому менше сил і енергії;

- груповий спосіб життя допомагає тваринам вирішити проблему захисту, груповий спосіб життя забезпечує ефективність розмноження і виживання потомства.

- у групах тварин ефективніші (наслідки так званого навчання тобто вироблення необхідних умовних рефлексів молодими тваринами за допомогою старших особин).

Типи тваринних угруповань, їхня характеристика.

Родина — група особин, у якій разом мешкають батьки і діти, причому перші піклуються про останніх (терміти, мурашки, медоносна бджола, джмелі, деякі оси).

Колонії — скупчення особин, які оселяються разом (берегова ластівка, дикий кріль, бабаки, риючі оси).

Зграї — тимчасові рухомі угруповання, які виникають для спільних міграцій. пошуків їжі тощо (сарана, горобці, вовки).

Табуни — це більш-менш постійні угруповання тварин (китоподібні, мавпи, копитні).

Ієрархія (домінування) — система поведінкових зв’язків між особинами в угрупованні.

Домашнє завдання.

Вивчити матеріал параграфа 48 с.205 підручника.

Творче завдання.

Користуючись різними джерелами інформації, підготувати повідомлення на тему «Як спілкуються тварини».

05.05.22

Тема уроку " Комунікація тварин. Еволюція поведінки тварин ,її пристосувальне значення"

Комунікації тварин – це зв'язок, спілкування між особинами одного або різних видів шляхом передачі інформації за допомогою різних сигналів. Ці сигнали можуть бути хімічними, механічними, оптичними, звуковими й сприймаються відповідними органами чуттів. Найбільш розвиненими в ссавців є "мова" запахів, "мова" звуків, "мова" жестів.

Спілкування тварин полегшує пошуки їжі і сприятливих умов проживання, захист від ворогів і шкідливих впливів. Без спілкування тварин неможлива зустріч особин різної статі, взаємодія батьків і потомства, формування груп (зграй, стад, колоній тощо) і регулювання відносин між особинами всередині них (територіальні відносини, ієрархія тощо).

тварини також, як і людина, можуть спілкуватися між собою, однак не завжди за допомогою вербальних засобів (тут мова йде не про людської мови, а про своєрідний мовою тварин, притаманному деяким видам і проявляється у вигляді специфічних звуків), а за допомогою якихось рухів, стимулів і т.д.

Одного тільки не можна виявити в «мові» тварин - «мова» тварин, на відміну від людей, не може служити засобом передачі досвіду. Тому навіть якщо припустити, що який-небудь окремий видатний організм у своєму індивідуальному досвіді знайде ряд способів найбільш легкого добування їжі, то він буде не в змозі передати свій досвід засобами, наявними в арсеналі "мови" тварин.

Що ж стосується домашніх тварин, а також дресированих тварин, то вони не тільки можуть «спілкуватися» між собою, але і «розуміти» мова оточуючих людей. Однак це «розуміння» відбувається за рахунок умовних рефлексів, які виробляються в результаті багаторазового повторення одних і тих же слів або дій.

Отже, можна зробити висновок про те, що практично всі види тварин мають свою мову, і більшість з них «спілкуються» за допомогою цієї мови. Рівень «спілкування» безпосередньо залежить від рівня розвитку тварин.

Ви вже знаєте, що поведінка тварин має дві взаємопов’язані складові – вроджену і набуту. Вроджена поведінка передається у спадок нащадкам від батьків і переважає у тварин простішої організації, таких як кишковопорожнинні, кільчасті черви та інші. До такої поведінки належать захисна реакція гідри, коли її тіло різко скорочується під дією подразника. Під час історичного розвитку (еволюції) разом з ускладненням будови та процесів життєдіяльності тварин набута поведінка починає відігравати дедалі більшу роль у пристосуванні до змінних умов навколишнього середовища.

Так, навіть молюски морські блюдечка здатні до хомінгу .

Зазвичай вони живуть на скелях, вибираючи заглиблення, які точно відповідають за формою їхнім мушлям. Віддаляючись у пошуках їжі на деяку відстань від свого заглиблення, у більшості випадків вони потім його знаходять. Можна було б припустити, що тварини позначають свій шлях якимись виділеннями, за якими й орієнтуються, але вчені довели, що це не так. Молюски орієнтуються завдяки навігаційним здібностям і пам’яті. Що довше вони перебували в «домі» - заглибленні, то краще запам’ятовували його розташування. Кількість правильних повернень «додому» була пропорційна відстані. Максимальна відстань, з якої морські блюдечка можуть повертатися, 1м.

Поява і розвиток нервової системи у всіх без винятку тварин дали можливість урізноманітнювати поведінкові акти за допомогою научіння, тобто змінювати поведінку внаслідок попереднього досвіду.

Прості форми научіння спостерігають уже в кишковопорожнинних. Наприклад, гідрі в акваріумі кидали піщинки.

Коли одна з них зачіпала щупальце, гідра хапала піщинку на льоту. Відчувши наївність здобичі, гідра позбавлялася від піщинки. Якщо їй продовжували кидати піщинки, то через деякий час гідра дедалі меншою активністю хапала приманку й швидше її позбувалася. І нарешті, після 20-30 піщинки вона зовсім не реагувала на неї. У гідри виробився ефект звикання до контакту з піщинкою.

Складнішу форму научіння можна побачити в іншого представника кишковопорожнинних – актинії.

Тварині пропонували шматочки фільтрувального паперу, просочені запахом риби. Спочатку актинія охоче їх хапала й ковтала. Але у процесі научіння, відчувши неїстівність паперу, вона, схопивши приманку, відкидала її, навіть не доторкнувшись ротом. Ще через деяку кількість повторень актинія зовсім переставала реагувати на шматочки паперу.

Представники кільчастих червів дощові черв’яки виявилися здатними до научіння в Т-подібному лабіринті .

Одна з гілок цього лабіринту (з гладенькими стінками) вела в темну вологу камеру, а інша (обклеєна наждачним папером) – у камеру, де на черв’яка очікували неприємні відчуття (сольовий розчин або слабкий розряд електричного струму). Для того щоб змусити черв’яка рухатися, треба торкнутися задньої половини його тіла, спрямувавши на нього промінь світла. Звичка повертати в певний бік виробляється в черв’яків після 20-100 спроб. Вони легко розв’язують завдання в Т-подібному лабіринті й здатні навіть до спонтанного чергування (коли тварина, яку змусили повернути праворуч, наступного разу повертає ліворуч у разі зміни положення камер місцями).

Серед молюсків найбільш складною і різноманітною поведінкою вирізняються головоногі. Ви вже знаєте, що вони мають відносно великий й складний за будовою мозок і складний зоровий апарат. Найцікавішою рисою статевої поведінки головоногих є їхні шлюбні демонстрації, особливо яскраві в каракатиць. Готовий до парування самець вкривається темними і світлими смугами. .

Це забарвлення призначається переважно для інших самців, які побачивши його, і самі вкриваються такими самими смугами. Дрібні й непоказні самці одразу відступають, тож справжніх бійок немає, і все обмежується цим своєрідним «залякуванням».

Ще складніша та різноманітна поведінка у членистоногих, нервова система й органи чуття яких порівняно з іншими безхребетними тваринами надзвичайно ускладнилася у зв’язку з високою здатністю пристосовуватися до найрізноманітніших умов існування: до життя у воді, грунті, на землі і в повітрі. У членистоногих відмічено навіть поведінку, пов’язану з використанням знарядь. Зазвичай подібну діяльність пов’язують із ссавцями. Наприклад, краб лібія

захищається від ворога за допомогою отруйних актиній, яких хапає клешнями і тримає прямо перед собою.

Самки оси амофіли , яка трапляється по всій Україні, риють нірки, приносять у них паралізованих гусениць, у які відкладають яйця. На цьому турбота про потомство закінчується, і нірка закривається. Деякі з ос додатково трамбують землю затиснутим у щелепи невеликим камінчиком, який використовують як молоток.

Мурашки-листорізи під час будівництва гнізд із листків використовують свої личинки як ткацькі човники . Личинки виробляють павутиння, яким зшивають краї листків.

Поведінку, пов’язану з використанням знарядь, відмічено й у птахів. Так, галапагоський дятлів в’юрок може дістатися комах зі щілин у корі дерева за допомогою шипа, який він тримає у дзьобі. Стерв’ятник розбиває товсту шкарлупу яйця страуса камінцем . У поведінці тварин, які використовують знаряддя, часто проявляється так звана елементарна розумова діяльність. Вона відрізняється від научіння тим, що тварина, зіткнувшись із новою для себе ситуацією, зазвичай з першої спроби будує правильну модель поведінки.

Для вивчення елементарної розумової діяльності вчені проводять різноманітні експерименти в штучних умовах. Найбільшого поширення набув дослід із ширмою. Встановлюється велика непрозора ширма з вертикальною щілиною посудині. З одного боку ширми поміщається тварина, а другого – дві однакові годівниці, одна з яких містить корм, а друга порожня. Тварина має доступ до корму через щілину й з’їдає його протягом декількох секунд. Відразу після цього обидві годівниці починають рухатися в різні боки. Ширина щілини дає змогу бачити початковий напрямок руху годівниць. Тварина правильно розв’язує завдання тоді, коли пересувається слідом за невидимим через ширму кормом і чекає на його появу біля краю ширм . Цей експеримент дає можливість робити висновок про те, чи можуть тварини будувати свою майбутню поведінку, прогнозуючи зовнішні явища.

Тварини різних груп по-різному здатні до розв’язання подібних завдань. Наприклад, риби пливли як за повною годівницею, так і за порожньою. У черепах і ящірок кількість правильних рішень була значно вищою, ніж неправильних. Голуби, як і риби, виявилися неспроможними розв’язувати подібні завдання,а ось кури поводяться набагато розумніше від голубів, але поступаються ящіркам і черепахам. Серед досліджених ссавців найгірше проявили себе кролі (приблизно на рівні голубів). Значно більш здатними виявились щури, собаки, лисиці й вовки. До речі, жоден вовк ні разу не помилився у виборі напрямку руху годівниці з їжею.

Комахи під час експериментів також розв’язували дуже складні завдання, виявляючи елементарну розумову діяльність .

Так, медоносна бджола може відрізнити предмети на картинці, яку поміщають під годівницю, за ознакою розміру, якщо в дослідах змінювати форми фігур. Наприклад бджола сідатиме на найменшу фігуру, незалежно від того, трикутна вона, кругла або квадратна. Більше того, бджола розрізняє картинки за такими складними критеріями, як двокольоровість або парність розташування фігур.

Функція конкретного поведінкового акту може змінюватись у процесі еволюції виду. У цьому можна переконатися, вивчаючи ритуалізацію поведінки.

Ритуалізацією поведінки називають поступову зміну деяких її видів (агресія, зміщена поведінка тощо) на прояв стереотипних демонстрацій, які виконують сигнальну функцію. Приклади ритуалізованої демонстрації можна бачити в ритуалі залицяння багатьох видів птахів. Поведінка, яка колись мала зовсім функцію (наприклад, живлення або «причепурювання»), через багато поколінь змінилася й перетворилася на демонстрацію залицяння. Так, чищення дзьобом пір’я самців багатьох видів качок перетворилося на ритуальну дію під час залицяння .

Вона спрямована на те, щоб продемонструвати найяскравіші пір’їни.

Еволюція поведінки в різних груп тварин відбулася незалежно. Її напрями визначаються необхідністю пристосуватися до змін умов середовища життя. На рівень складності поведінки впливають особливості не тільки будови нервової системи, а й способу життя. Ви вже переконалися, що у тварин, які ведуть активний спосіб життя, поведінкові акти складніші. У деяких соціальних комах (як-от, медоносна бджола) здатність до научіння, що підкріплюється кормом, перебуває на такому самому рівні, як і в собаки.

Отже, кожна тварина здатна до поведінки такої складності й доцільності, яка потрібна саме для цього виду. І якщо ту чи ту тварину називають «примітивною», це означає, що або вона ще мало вивчена, або ви недостатньо знайомі з інформацією про неї.

Домашнє завдання:

Опрацьовуйте матеріал параграфів 49 , 50 с.210

Повторити параграфи 28- 48

Підготуватись до контрольної роботи

09.05.22

Контрольна робота

Знайдіть одну правильну відповідь:

1. Укажіть , як називають тварин ,що споживають рослини:

а) паразити

б) симбіотрофи

в) фітофаги

г) мікофаги

2 . Укажіть тварин, яким властивий механізм подвійного дихання:

а) комахи

б) амфібії

в) птахи

г) ссавці

3 . Тварини , у яких покривний епітелій виділяє хітинову кутикулу :

а) плоскі черви

б) риби

в) комахи

г) амфібії

4. Укажіть тварин , яким притаманна радіальна симетрія тіла:

а) страуси

б) дельфіни

в) актинії

г) жаби

5 . Укажіть тварину, забарвлення якої є прикладом мімікрії:

а) тарантул

б) муха-дзюрчалка

в) саламандра плямиста

г) жук сонечко

6 . Тварини ,у яких відсутня грудна клітка:

а) амфібії

б) рептилії

в) птахи

г) ссавці

Знайдіть декілька правильних відповідей:

7 . Із запропонованого переліку вибрати тварин із соціальним типом поведінки:

а) мурахи

б) терміти

в) тигр

г) ведмідь

8 . Із запропонованого переліку поведінки тварин обрати типи научіння:

а) імпритинг

б) метод проб і помилок

в) інстинкт

г) безумовний рефлекс

9. Із запропонованого переліку поведінкових реакцій тварин обрати територіальну поведінку тварин:

а) маркування або мічення

б) охорона від інших тварин свого виду

в) міграція тварин

г) хомінг

10 . Розмістити органи травної системи річкового рака в логічній послідовності:

1) стравохід

2) ротовий отвір

3) кишечник

4) анальний отвір

5) шлунок

11 . Знайдіть логічну пару між терміном та його визначенням:

а) гемолімфа

б) діафрагма

в) дифузія

г) ферменти

1) біологічно активні речовини білкової природи , які приймають участь у реакціях розпаду складних органічних речовин

2) процес проникнення молекул або атомів з ділянки , де їхня концентрація вища , туди , де їхня концентрація нижча

3) це м'яз , що поділяє порожнину тіла на грудну і черевну

4) тканина внутрішнього середовища

12 . Пояснити біологічне значення статевого деморфізма.

12.05.22

Тема уроку Поняття про популяцію"

•Популяція — це сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію, функціонуючи й розвиваючись в одному або ряді біоценозів. Популяція — елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту .

Статева й вікова структура популяцій.

Співвідношення чоловічої і жіночої статей у популяції має важливе екологічне значення, оскільки воно безпосередньо пов’язане з потенціалом її розмноження, а отже, із впливом на життєдіяльність усієї екосистеми. Причому це стосується лише роздільностатевих організмів. Одностатеві популяції складаються лише із жіночих особин і розмножуються партеногенезом (розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення: бджоли, тлі, коловертки, багато спорових і насінних рослин). У природі більш поширені двостатеві популяції. У тваринному світі переважають роздільностатеві види. Гермафродитизм (наявність в одного організму чоловічих і жіночих органів розмноження) характерний для безхребетних тварин.

У ссавців, у яких один самець може запліднити декілька самок, для розуміння розвитку більше значення має чисельність самок, ніж сумарна кількість особин. Це пов’язане з тим, що лише поодинокі види утворюють на період розмноження окрему пару, яка може зберігатися до кінця життя одного з партнерів. Співвідношення статей (відношення кількості самців до кількості самок) у вищих тварин має практичне значення (свійські тварини, кури, олені). В Європі популяція благородного оленя так швидко розростається, що доводиться відстрілювати не лише самців, але й самок.

Важливим аспектом структури популяції є також віковий розподіл, тобто співвідношення чисельності особин різних вікових класів і поколінь.

Вікова структура популяції характеризує її здатність до розмноження. Облік і аналіз вікової структури має велике значення для раціонального ведення мисливського господарства і прогнозування популяційноекологічної ситуації.

Існує три основні типи популяцій:

Елементарна (локальна) популяція — це сукупність особин одного виду, що займають невелику ділянку однорідної площі (наприклад, стайка риб одного виду в озері).

Екологічна популяція — це сукупність елементарних популяцій, внутрішньовидові угруповання в конкретних біоценозах (наприклад, риби одного виду у всіх зграях в озері).

Географічна популяція — це сукупність екологічних популяцій, що заселяють географічно схожі райони (наприклад, риби одного виду в усіх водоймах певної географічної зони).

Основні характеристики популяцій:

1. Чисельність — загальна кількість особин у популяції.

2. Запас біомаси популяції.

3. Густота — кількість особин на одиницю території (або об’єму простору). Динаміка чисельності і густоти (визначається народжуваністю, смертністю і міграціями).

4. Народжуваність — кількість нових особин за певний проміжок часу на одну особину (буває абсолютна і питома).

5. Смертність — кількість померлих особин за певний проміжок часу.

6. Міграції.

7. Ріст популяції — співвідношення народжуваності та смертності.

Частина середовища або частина простору, у межах якої поширені особини певного виду називають ареалом. Види тварин, що займають однорідні ділянки місцевості та взаємодіють між собою утворюють угруповання. У свою чергу угруповання тварин взаємодіють з іншими організмами, що поширені на даній території. Таку сукупність організмів: рослин, грибів, тварин та мікроорганізмів, які існують на ділянці з однотипними умовами довкілля і взаємодіють між собою назвали біоценозом. Але організми взаємодіють не лише між собою, але і з умовами неживої природи, тобто з температурою, вологістю, тиском, складовими частинами атмосфери, грунтом. Сукупність живих організмів та умов середовища називають біогеоценозом. Кожен вид тварин займає у біогеоценозі свою екологічну нішу. Екологічна ніша – місце виду в біогеоценозі.

Угруповання і неживе середовище функціонують разом як екологічна система (екосистема). Угрупованню відповідає термін «біоценоз», а екосистемі — «біогеоценоз». Отже екосистема – це сукупність взаємопов’язаних груп організмів, які взаємодіють між собою та з умовами середовища мешкання.

Біогеоценоз — це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин, і енергії в єдиний природний комплекс.

Біогеоценоз = біотоп + біоценоз

Біотоп — однорідний за абіотичними факторами простір середовища, зайнятий біоценозом (тобто місце існування видів, організмів).

Біоценоз — це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії, що називається біотопом.

Властивості біоценозів: цілісність, здатність до самовідтворення, стійкість, саморегуляція.

На сучасний розподіл видів тварин по земній кулі впливають різноманітні умови довкілля, тобто чинники середовища існування (абіотичні, біотичні, антропогенні).

Незважаючи на те, що всі абіотичні чинники навколишнього середовища впливають на живі організми комплексно, дія кожного з них нерівноцінна. Розглянемо більш детально кожний чинник окремо.

Пристосування тварин до впливу вологи

В організм тварин вода потрапляє через травний тракт у видів, що п’ють воду; завдяки використанню води, що міститься у продуктах харчування (гризуни, антилопи, американський кенгуровий пацюк); проникненню води через шкірні покриви (жаби); використанню метаболічної води, яка утворюється під час окиснення жирів (верблюди, гризуни, комахи). Втрата води відбувається з випаровуванням через шкірні покриви, з диханням, із сечею та екскрементами.

Вологість впливає на тривалість життя й швидкість розвитку багатьох тварин (у жаб тривалість життя зростає із збільшенням відносної вологості); на спарювання (у самок нічних метеликів при вологості повітря 80 % не відбувається копуляція); на поведінку (при відносній вологості повітря 40 % і менше комарі перестають нападати на теплокровних тварин).

Більшість тварин — мешканців пустель можуть жити без води, отримуючи її з їжею або на безводний період відкладаючи багато жиру, під час окиснення якого в організмі утворюються молекули води; деякі впадають у літню сплячку (гризуни, черепахи). Багато мешканців пустель рятуються від спеки і втрати вологи, ховаючись на день у норах. Великі ссавці пустель (сайгак, кулан) можуть здійснювати міграції на далекі відстані в пошуках води.

Велике значення для життя водяних організмів має солоність води. Значні коливання цього чинника для багатьох організмів є згубними. Серед тварин виділяють вологолюбні (мокриці, комарі, дощові черви,земноводні), по сухолюбні (пустельна сарана, жук скарабей), посухостійкі.

Пристосування верблюдів до середовища існування

Ці ссавці добре пристосовані до життя в суворій і безводній місцевості. Густе хутро призначене для захисту від денної спеки і нічного холоду. На кожній нозі є по два пальці, широка м’яка підошва пристосована для ходіння по піску та дрібному камінню. Пальці у верблюдів озброєні грубими зроговіннями, схожими на нігті (а не копита, як у багатьох інших родів оленеподібних).

Верблюди не пітніють і втрачають малу кількість рідини з випорожненнями. Волога, яка при диханні виділяється з ніздрів, збирається в особливій складці і потрапляє в рот. Верблюд може довго обходитися без води, втрачаючи при цьому до 40 % маси тіла. Діставшись до води, тварина, щоб поповнити запас рідини, може відразу випити до ста літрів.

Одним зі специфічних пристосувань верблюда до життя в пустелі є горби, що являють собою жирові відкладення. Існує досить поширена думка, ніби верблюд може отримувати воду завдяки окисненню жиру, який міститься в горбах. Але справа в тому, що при диханні організм втрачає більше вологи, ніж утворюється при окисненні жирів. Насправді верблюди просто дуже добре переносять зневоднення. Верблюди здатні обходитися без води до двох тижнів, а без їжі — до місяця. Справжнє призначення горбів полягає в іншому: вони служать своєрідним «дахом», що захищає спину верблюда від палючого сонця. Крім того, концентрація всіх жирових запасів організму на спині сприяє кращій тепловіддачі. Верблюди також є добрими плавцями, незважаючи на те, що більшість з них ніколи не бачили жодної водойми.

Пристосування тварин до впливу температури.Для тваринних організмів температурний чинник визначає швидкість перебігу біохімічних реакцій та активність ферментів, а відповідно й активність усього організму, особливо в холоднокровних видів. Температура тіла останніх залежить від температури середовища, і чим вищою є температура середовища, тим активнішими будуть холоднокровні організми. Проте зростання температури середовища може призвести до перегрівання організму й загибелі тварини. Теплокровні тварини — ссавці і птахи — регулюють і теплопродукцію, і тепловіддачу, підтримуючи постійну температуру тіла. В Антарктиді температура повітря може опускатися до–50 °С, а температура тіла пінгвіна дорівнює 41 °С. Теплокровні тварини підсилюють тепловіддачу, випаровуючи воду з поверхні тіла або верхніх дихальних шляхів. Окрім того, температура може виступати як імпульсний або стимулюючий чинник: у розвитку багатьох видів комах помірної або полярної кліматичних зон змінна температура спричиняє прискорення розвитку ембріона, личинки або німфи, тоді як постійна спричиняє сповільнення цих процесів. Серед тварин виділяють холодолюбні (пінгвіни, білий ведмідь), теплолюбні(анелопа, бегемот), холодостійкі(білка, голуб, лисиця, вовк).

Пристосування тварин до впливу освітленості

Світло — це важливий чинник середовища, який визначає біологічні ритми (добові, місячні, річні) у житті більшості тварин та здатність їх орієнтації у просторі.

Характер освітлення має добову й сезонну періодичність. Реакція організмів на зіни тривалості світлового періоду доби ає назву фотоперіодизм. У зв’язку із цим у різних видів тварин виникла пристосованість до активного життя в різний час доби. Майже всі фізіологічні процеси в організмі рослин і тварин мають добовий ритм. Одні види тварин активні вдень(соколоподібні, ластівки), а інші – вночі(їжак, сова). Усі знають, що більшість сов стають активними в сутінках — їх полювання триває від заходу до сходу сонця. Як пристосування до нічного способу життя вони мають великі очі, у більшості — бінокулярний зір. У них також добре розвинений слух.

Вплив біотичних(живих) чинників на тварин – різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціяи різних видів в угрупованні(хижак та здобич).

Антропогенні чинники –різні форми діяльності людини, що змінюють стан середовища мешкання живих істот.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 51 с.222

Підготувати повідомлення про пристосування тварин до життя в пустелі

16.05.22

Тема уроку " Ланцюги живлення і потік енергії"

Кожний вид організмів пристосований до певних умов середовища життя і взаємодіє з популяціями інших видів. Таким чином кожен вид займає в екосистемі свою екологічну нішу – просторове положення популяції певного виду в екосистемі, що визначається його пристосуванням до чинників неживої природи, а також взаємозв’язками з популяціями інших видів.

Компоненти екосистем взаємопов’язані між собою різними типами зв’язків, які називають харчовими, або трофічними – це форма біотичних зв’язків, за яких організми одного виду є об’єктом живлення для іншого.

Кожен вид організмів становить окрему ланку, або трофічний рівень – місце, яке займають особини певного виду в ланцюзі живлення.

У природі не існує такого виду, який би не був пов’язаний з іншим. Живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Унаслідок цього в природі виникають ланцюги живлення.

Харчовий ланцюг (ланцюг живлення) – це послідовності у якому особини одного виду, їхні рештки або продукти життєдіяльності слугують об’єктом живлення для представників іншого виду (учні фіксують визначення в ейдос-конспекті).

Термін «ланцюг живлення» запропонував Чарльз Елтон, англійський еколог та зоолог у 1934 р.

Будь-який харчовий ланцюг включає три типи організмів:

 Автотрофи (організми, які утворюють органічну речовину) продуценти

 Гетеротрофи (організми, які споживають органічну речовину) консументи

 Сапротрофи (організми, які розкладають рештки) редуценти

1. Продуценти — автотрофні організми, які здатні синтезувати органічні речовини за рахунок неорганічного середовища.

2. Консументи — гетеротрофні організми, які споживають органічні речовини продуцентів або інших консументів. На долю цих організмів припадає 10% від усіх гетеротрофних організмів планети. Розрізняють консументи першого порядку (фітофаги) та другого порядку (м'ясоїди).

3. Редуценти — організми, які розкладають органічні речовини до неорганічних, тобто живуть за рахунок мертвих організмів. Вони забезпечують розклад органічних речовин на планеті й перетворюють їх на неорганічні сполуки, беручи участь у колообігу речовин. Це бактерії, гриби, водорості. На їх долю припадає 90% від усіх гетеротрофів планети.

Запам’ятай!!!

На першому місці – завжди …(рослина).

На другому – той, хто її …(споживає).

На третім - …(хижак), що на здобич чекає.

Пригадайте?

На які три основні групи поділяють консументи (гетеротрофи) залежно від джерел харчування?

- фітофаги (травоїдні) — це консументи 1-го порядку, які харчуються виключно рослинами. Наприклад, птахи їдять насіння, бруньки й листя;

- хижаки (м’ясоїдні) — консументи 2-го порядку, які харчуються виключно травоїдними тваринами (фітофагами), і навіть консументи 3-го порядку, які харчуються лише м’ясоїдними тваринами;

- всеїдні, які можуть поїдати як рослинну, так і тваринну їжу.

Зв’язок між двома ланками встановлюється, якщо одна група організмів виступає в ролі їжі для іншої групи. Першою ланкою обов’язково є організми, які утворюють органічні речовини. Останньою ланкою є організми, які розкладають речовини до мінеральних речовин. Процес розкладу дуже важливий, оскільки закінчується поверненням у кругообіг елементів мінерального живлення. Ланцюг відображає передачу енергії. Рослини засвоюють сонячну енергію і перетворюють її в хімічну (енергію їжі), яка передається наступним ланкам. З кожною новою ланкою кількість енергії зменшується тому харчовий ланцюг складається з 4-5 ланок.

Під час переходу з нижчого трофічного рівня на вищий майже 90 % енергії тварини використовують для забезпечення власних потреб, а запасають лише 10 %. (мал. 314 підручника с. 229).

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 52 с.227

Скласти ланцюг живлення для мішаного лісу та прісної водойми

19.05.22

Тема уроку " Співіснування організмів в угрупуваннях"

• Конкуренція

У природних умовах кожний живий організм живе не ізольовано, а у взаємозв’язках з іншими живими істотами. Взаємодіючи між собою, організми вступають один з одним у певні зв’язки, які можуть бути корисними, шкідливими або нейтральними (залежно від того, стимулюється чи обмежується життєдіяльність кожного з них). Зв’язки між організмами – необхідна умова існування. З одного боку, вони пом’якшують тиск навколишнього середовища, а з іншого – завжди становлять певну небезпеку, навіть пряму загрозу існуванню організму.

(Конкуренція – тип взаємовідносин, за якого популяція або особини у боротьбі за харчування, місце проживання та інші необхідні для життя умови впливають одне на одного негативно).

Виділяють внутрішньовидову та міжвидову конкуренцію.

(Внутрішньовидова конкуренція – це суперництво між особинами одного виду за життєво важливі ресурси).

(Конкуренція між особинами одного виду може зменшувати виживання і плодючість тварин, вона тим сильніша, чим більша щільність особин)

(Боротьба за самку, боротьба за територію в територіальних тварин тощо)

(Міжвидова конкуренція – це суперництво між особинами різних видів за життєво важливі ресурси)

(Конкуренція хижаків різних видів за здобич)

• Хижацтво

(тип відносин між організмами, за яких хижак живиться іншими організмами – жертвою)

(хижаками називають тварин, що полюють на жертву і поїдають її)

(типовим хижакам властива мисливська поведінка, агресія й азарт, їх жертвами є тварини, здатні протистояти агресії й захистити себе (системи лев–зебра, лисиця–заєць, вуж–жаба, павук–муха тощо)).

(якщо конкуренція проявляється у взаємному впливі конкуруючих видів, то хижацтво – це однобічний процес, який характеризує стосунки між хижаком і жертвою)

• Паразитизм

(паразитизм – це така форма взаємодії між організмами різних видів, коли один організм більш-менш тривалий час використовує інший організм (організм хазяїна) як джерело їжі та місце існування)

Паразитизм дуже поширена форма співіснування організмів в угрупованнях. Так, англійський учений А. Шитлі писав, що кожен птах – це, по суті, справжній літаючий зоопарк. Різноманітність найдрібніших істот, що живуть на птахах, воістину приголомшлива. Пір’я служить їжею пір’яним вошам і кліщам; блохи, воші, москіти, п’явки та інші паразити смокчать кров птахів, перебуваючи на поверхні тіла, у той час як представники найпростіших руйнують червоні клітини крові всередині організму. Практично в будь-яких органах птаха можна виявити різноманітних паразитичних червів.

(прикладами системи «паразит-хазяїн» можуть бути: малярійний плазмодій-людина, печінковий сисун-велика рогата худоба, коростяний свербун-людина)

Паразитизм може бути постійним або тимчасовим, а самі паразити залежно від локалізації можуть бути зовнішніми або внутрішніми (екто- та ендопаразити).

(ендопаразити – аскариди, печінковий сисун, свинячий ціп’як, ехінокок; ектопаразити – воші, блохи, кліщі)

у паразитів немає проблем із пошуком їжі; це дає їм можливість швидкого росту, досягнення великих розмірів і високого потенціалу розмноження.

організм хазяїна служить надійним захистом від несприятливих умов середовища; немає небезпеки висихання, зміни температурного, сольового режимів.

• Мутуалізм

Мутуалізм – це такий тип взаємодії організмів різних видів, коли кожний з організмів, що взаємодіють, отримує від цієї взаємодії певну користь.

• Коменсалізм

Також існує тип взаємодії організмів різних видів, коли один з них (коменсал) використовує іншого (хазяїна) або його житло як середовище існування і може живитися залишками його їжі або продуктами життєдіяльності, не завдаючи хазяїну помітної шкоди. Такий тип взаємодії називають коменсалізмом.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 53 с.233

Підготувати повідомлення про хижацтво

23.05.22

Тема уроку " Основи охорони природи"

Охорона природи – це система заходів, що здійснюється з метою збереження, розумного використання і відтворення природних ресурсів.

Основні форми охорони природи:

- Створення Червоної книги;

- Створення заповідних територій;

- Створення природоохоронного законодавства.

2. Червона книга України (Рольова сценка)

. В 1948 році вчені всього світу створили Міжнародний союз охорони природи. За його завданням зоологи, ботаніки, екологи вивчали рідкісні або зникаючі види рослин і тварин, які потребують негайної допомоги. Зібрану інформацію надрукували у вигляді списків під назвою „Червона книга фактів”. Це і була перша Червона книга.

Проблемне запитання: - Чому книгу назвали червоною?

Червоний колір – сигнал небезпеки. Червона книга попереджає людей про те, що рослини і тварини занесені на її сторінки в небезпеці, потребують їх допомоги.

В 1966 році була видана Міжнародна Червона книга. Сторінки в неї різнокольорові

Червоні сторінки містять зниклі види (вони не траплялися у природі протягом кількох років, проте, можливо, збереглися у недоступних місцях).

Жовті сторінки містять види, які перебувають під загрозою зникнення (кількість особин швидко скорочується, подальше існування їх неможливе без здійснення спеціальних охоронних заходів).

Білі сторінки – списки рідкісних видів (не перебувають під прямою загрозою зникнення, але трапляються в такій незначній кількості або на обмежених площах, що можуть незабаром зникнути).

Сірі сторінки – невизначені, маловідомі види (через обмежені відомості про них неможливо оцінити їх сучасний стан).

Зелені сторінки – містять поновлені види, ті, що раніше належали до зникаючих, але завдяки вжитим заходам нині вважаються врятованими від зникнення.

Чорні сторінки – зниклі види.

У 2009 році до Червоної книги України занесено 542 види тварин, 826 видів рослин і грибів.

Вчитель. Дякую за невеличкий екскурс по Червоній Книзі. А ми продовжуємо.

3. Природоохоронні території (Робота в групах з підручником та додатковою літературою)

Національний природний парк – територія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс і може використовуватися для спілкування людини з природою.

Національними природними парками в Україні є: Карпатський, Шацький, Синевир, Азово-Сиваський, Вижницький, Подільські Товтри, Святі гори, Яворівський та ін.

Природні заповідники – територія, на якій зберігаються в природному стані весь її природний комплекс і заборонено будь-яку господарську діяльність людини.

Природні заповідники України: Кримський, Український степовий, Канівський, Луганський, Ялтинський, Подільський, Медобори.

Біосферні заповідники: Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський, Дунайський.

Заказники – природна територія, створена для збереження і відтворення природних комплексів або окремих видів організмів.

Пам’ятки природи – охоронні території окремих унікальних природних ділянок.

Зникнення видів тварин відбувається доволі швидкими темпами. Це пов’язано з тим, що людина руйнує природне середовище їх існування, а іноді знищує окремі види. Щоб призупинити процес винищення тварин, розширюють природоохоронні території із заповідним статусом. А тварини окремих видів, який найбільше загрожує зникнення, розводять у неволі.

Домашнє завдання.опрацювати матеріал параграфа 54 с.237

Підготуватися до узагальнюючого уроку: опрацювати § 51- § 53

26.05.22

Тема. Екскурсія. Пристосованість рослин і тварин до сумісного життя в природному угрупованні

ЗАВДАННЯ

1. Віднайдіть у природі представників різних груп тварин (комах, червів, амфібій, плазунів, птахів, ссавців) та різні види рослин. Визначте їх назви та занотуйте в зошит. Декілька видів з різних груп замалюйте чи зробіть фотографії, які додайте до звіту про екскурсію.

2. Розгляньте зовнішню будову та забарвлення тварин. Чи мають вони маскувальне забарвлення? Для чого воно їм потрібне?

3. Відшукайте яскраво забарвлені види тварин (клопи-солдатики, оси і т. д.). Чому вони мають таке яскраве, контрастне забарвлення? Два види яскраво забарвлених тварин замалюйте чи зробіть фотографії, які додайте до звіту про екскурсію.

4. Віднайдіть квітучі рослини. Поспостерігайте певний час за квітами цих рослин. Які тварини прилітають до квітів? Поясніть взаємодію квіткових рослин та тварин-запилювачів. Спробуйте сфотографувати тварин на квітках рослин. Фотографії додайте до звіту про екскурсію.

5. Уважно розгляньте листки різних рослин. Знайдіть листки з пошкодженими листковими пластинками. Поясніть причину цих пошкоджень. Охарактеризуйте вид взаємодії рослиноїдних тварин та рослин. Замалюйте чи зробіть фотографії пошкоджених листків, які додайте до звіту про екскурсію.

6. Оформіть звіт про екскурсію ( на титульній сторінці вкажіть тему, виконавця). Виконайте завдання пунктів 1–5 та дайте відповіді на запитання.

Зробіть висновок про пристосованість рослин і тварин до сумісного життя в екосистемах, види взаємодій між ними.

2023-2024 навчальний рік

05.09.22

Тема уроку " Особливості живлення тварин"

Живлення - сукупність процесів, які включають надходження до організму, травлення, всмоктування і засвоєння організмом поживних речовин.

Усі тварини - гетеротрофи, тобто у своєму живленні прямо чи опосередковано залежать від органічних речовин, створених автотрофами.

Гетеротрофне живлення – це процес надходження в організм готових органічних речовин, які використовуються для життєдіяльності.

Отже, у тварин гетеротрофне живлення, і воно дуже тісно повязане з травленням. Готова їжа надходить в організм тварини і зазнає під час травлення перетворень у травній системі. Органи, що входять до її складу, забезпечують подрібнення, хімічне розщеплення складних речовин на прості та їхнє всмоктування в кров.

Травна система — група послідовно розміщених органів, що забезпечують подрібнення, перетравлення їжі, всмоктування поживних речовин та виділення неперетравлених залишків.

До складу травної системи входять рот, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, травні залози.

Травні залози (слинна залоза,печінка, підшлункова залоза) виробляють речовини, що сприяють перетравленню їжі.

Травної системи у певних тварин може й не бути. Так, деякі паразитичні черви споживають уже розщеплену їжу кишечника, де вони живуть, через покривитіла, шляхом всмоктування простих органічних речовин. У тварин виділяють травлення в організмі (наприклад, у риб, птахів) і травлення поза організмом (наприклад, у павуків).

У найпростіших – форма живлення: Фагоцитоз- спосіб живлення клітини шляхом активного захоплення частинок їжі з подальшим їх перетравлюванням у цитоплазмі.

Саме фагоцитоз називають тваринним способом живлення.

На відміну від інших організмів, тварини зазвичай живляться твердою їжею, яка містить готові органічні речовини. Тому у тварин розвинені різноманітні пристосування до захоплення, утримання, подрібнення і травлення. У більшості тварин розвинулись різноманітні органи руху: плавці, ласти, кінцівки, крила. Вони сприяють активному переміщенню у пошуках їжі, притулків від ворогів і негод.

Залежно від виду вживаної їжі розрізняють фітофагів (рослиноїдні), зоофагів (м'ясоїдні, хижаки) і сапрофагів (трупоїдні, живляться екскрементами)

Тварини можуть живитися різноманітною їжею. Тих тварин, що харчуються рослинами, називають рослиноїдними; тих, що поїдають інших тварин, — хижаками; а тих, що живляться змішаною тваринно-рослинною їжею, — всеїдними.

Висновки

1. Тварини живляться, поїдаючи інші організми за допомогою спеціального ротового апарату і травної системи, що забезпечує подрібнення, перетравлення їжі, всмоктування поживних речовин. Такий спосіб живлення називається тваринним.

2. Більшість тварин активно рухаються різними способами — повзають,бігають, плавають, літають. Це допомагає їм знаходити їжу.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал параграфа 2 с.8-11

Виписати в словник біологічних термінів нові терміни:

глікокалікс ( с.8 )

фагоцитоз

гетеротрофи (с.9 )

Складіть 6 запитань до тексту параграфа. У дужках запишіть відповіді до кожного запитання.

Дорогі учні ,заведіть 3 зошити в клітинку

Зразок

Зошит

для робіт з біології

учня 7 класу

Дігтярівського навчально-

виховного комплексу

Бочека Євгенія

Зошит

для практичних та лабораторних робіт

з біології

учня 7 класу

Дігтярівського навчально-

виховного комплексу

Мисника Богдана

Словник

біологічних термінів

учня 7 класу

Дігтярівського навчально-

виховного комплексу

Мисника Богдана

08.09.22

Тема уроку " Тканини тварин"

Епітеліальна тканина, або епітелій, майже не містить міжклітинної речовини і складається з шарів клітин, які щільно прилягають одна до одної. Саме тому з епітелію утворені покриви багатоклітинних тварин.

Клітини зовнішнього епітеліального шару можуть виділяти слиз (як у червів, риб), щільну речовину хітин (як у раків, комах).

До складу покривного епітелію можуть входити кілька шарів клітин, що омертвіли й ороговіли (як у змій, горобців, бегемотів, людини). Зрозуміло, що тканина з такими властивостями є надійним захистом організму.

Але з епітелію складаються не тільки покриви — з нього утворені внутрішні поверхні органів. Будова клітин таких епітеліальних тканин залежить від функції органа

. Так, клітини епітелію порожнини носа багатьох ссавців, наприклад кота, собаки, людини, оснащені безліччю війок, що затримують пилинки, які разом із повіт-рям потрапляють до носа.

Клітини епітелію, що вистилає внутрішню поверхню кишечнику, мають вирости — ворсинки. Вони збільшують площу, через яку відбувається транспорт поживних речовин до клітин.

М'язова тканина забезпечує різні види рухів тварини, її клітини мають подовжену форму, вони здатні скорочуватися, зменшуючи довжину і потовщуючись. Ця робота вимагає великих витрат енергії, тому в клітинах м'язової тканини міститься багато мітохондрій.

Нервова тканина складається з нейронів — клітин із безліччю відростків

Завдяки нейронам організм може сприймати впливи навколишнього середовища і зміни власного стану й реагувати на них.

Сполучна тканина

. У багатьох видів тварин вона міститься під епітелієм, що покриває тіло. Разом із епітелієм ця тканина утворює шкіру і сполучає епітелій із м'язовою тканиною До сполучної тка¬нини відносять і кров . Зрозуміло, чому: кров сполучає між собою всі інші тканини, завдяки чому й відбувається обмін речовинами всередині організму. І хрящі, і зв'язки, і сухожилля утворені за допомогою сполучної тканини. З цієї тканини складаються і кістки

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 3 с.11-13

Поповнити біологічний словник новими термінами с.13 письмово виконати завдання 4 , 5 с.14

12.09.22

Тема уроку " Органи та системи органів тварин"

Орган — це частина тіла певної форми, що складається з однакових груп тканин, займає певне положення і виконує одну чи декілька певних функцій.

2. Системи органів тварин

Робота в групах, «Біологічний калейдоскоп», робота з підручником

На дошці намальоване коло, яке поділене на сегменти — «скельця» калейдоскопа. Учитель пояснює, що поки що ці сегменти пусті, але наприкінці уроку це коло засяє різними кольорами. Кожна група, яка позначена певним кольором, має опрацювати інформацію щодо певної системи органів, а потім представити її всім учням класу. Учні, які готували індивідуальні повідомлення або презентації можуть використовувати їх для роботи групи. Перед початком роботи всі учні малюють подібне велике коло у своїх зошитах. Вони будуть заповнювати його сегменти під час відповідей представників груп.

СИСТЕМИ ОРГАНІВ ТВАРИН

1. Опорно-рухова

2. Покриви тіла

3. Травна

4. Дихальна

5. Видільна

6. Транспортна

7. Нервова

8. Ендокринна

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 4 с.14-17.

Виписати терміни в словник с.17

Письмово виконати завдання 3 , 5 с.17

15.09.22

Тема уроку " Способи класифікації тварин"

. Клас Безхребетні (30 тис. видів) Перші представники безхребетних тварин на нашій планеті з’явилися більше мільярда років тому. Вони відрізняються від інших відсутністю хребця і внутрішнього скелета. Безхребетні характеризуються досить простою анатомією тіла і поведінкою. До класу цих тварин відносять комах, черв’яків, членистоногих, губок, молюсків, восьминогів і так далі.

2. Клас Риб (20 тис. видів) Риби еволюціонували від безхребетних тварин приблизно 500 млн. років тому. Вони вважаються домінуючим класом в океані і морях, озерах і річках. Вони здійснюють дихання за допомогою зябер, і на тілі мають особливу відзнаку — бічну лінію, яка вловлює течію води і різного роду вібрації.

3. Клас Земноводні (2400 видів) Амфібії або земноводні з’явилися на Землі близько 400 млн. років тому. Вони все життя проводять біля водойм, так як земноводним необхідна вода для розмноження і підтримки рівня вологості шкіри від пересихання. Сьогодні вони вважаються самим зникаючим видом тварин на планеті.

4. Клас Плазуни (6 тис. видів) Клас рептилій включає в себе таких тварин: черепах, крокодилів, ящірок, змій і алігаторів. Особливість плазунів — це холоднокровний метаболізм, тобто температура тіла, а також активність тварин повністю залежить від навколишнього середовища.

5. Клас Птахи (8600 видів) Птахи з’явилися в період мезозойської ери. Сьогодні вони є найбільш поширеною літаючою групою тварин, нараховуючи більше 10000 видів. Клас птахів відрізняється оперенням, здатністю «співати» і теплокровним метаболізмом. До того ж вони можуть адаптуватися до будь-якого діапазону місць існування — будь-то спекотна рівнина або холодне узбережжя.

6. Клас Ссавці (до 4 200 видів) На сьогодні вченим відомо близько 5000 видів ссавців тварин, в число яких входить і людина. Ссавців можна характеризувати наступними відмінностями: шерстяний (власний) покрив, молочні залози для вигодовування потомства, теплокровний метаболізм.

Тваринний світ України досить різноманітний. Він налічує до 45 тис. видів, з яких тільки ссавців — 180 видів, птахів — 344, риб — понад 270 видів.

1. Яка наука визначає місце різних організмів у системі органічного світу? (Систематика.)

Для цього використовуються систематичні одиниці (категорії). Уперше систематичні категорії (клас — ряд — рід — вид) запровадив у науковий обіг шведський натураліст Карл Лінней.

2. Пригадайте, які систематичні категорії використовуються в систематиці рослин.

(Вид, рід, родина, порядок, клас, відділ, царство.)

Для прикладу визначимо місце шпака звичайного в системі тваринного світу:

Царство Тварини

Тип Хордові

Клас Птахи

Ряд Горобцеподібні

Родина Шпакові

Рід Шпак

Вид Шпак звичайний

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 5 с.19-22

Письмово виконати завдання

"Закінчити речення».

1. Наука про різноманітність живих організмів, завданням якої є опис і упорядковування різноманітних видів, їх розподіл на таксони,— це … .

2. Систематична категорія, що об’єднує споріднені ряди тварин,— це … .

3. Найменша одиниця класифікації — … .

4. Систематична категорія, що об’єднує найближчі родини тварин,— це … .

5. Систематична категорія, що об’єднує споріднені роди тварин,— це …. Систематична категорія, що об’єднує споріднені класи,— це … .

19.09.22

Тема уроку " Кишковопорожнинні"

До кишковопорожнинних належать нижчі багатоклітинні двошарові тварини. Їх налічується близько 9 тис. видів. Це переважно морські організми, і лише небагато з них живе в прісних водах. Тіло кишковопорожнинних схоже на мішок. Воно складається з двох добре розвинених шарів — ектодерми й ентодерми. Між ними розміщений тонкий, майже позбавлений клітин шар — мезоглея, що виконує опорну функцію.

Порожнина тіла цих тварин сполучена із зовнішнім середовищем ротовим отвором. Для більшості кишковопорожнинних спільною ознакою є наявність жалких клітин. Усередині жалкої клітини є особлива капсула, що містить отруйну рідину і довгу, скручену спіраллю нитку. У відповідь на подразнення нитка вмить викидається з капсули і пронизує або обплутує здобич.

Через тіло таких тварин можна провести багато площин симетрії. Така симетрія називається променевою (радіальною), тобто ми можемо спостерігати радіальне розміщення частин тіла відносно осі тіла. Радіальна симетрія тіла є спільною ознакою для більшості кишковопорожнинних.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 6 с.23-26

Виписати терміни с.26

Підготувати повідомлення про Кишковопорожнинних тварин

22.09.22

Тема уроку " Кільчасті черви"

1. Загальна характеристика типу Кільчасті черви.

1) Тіло тришарове сегментоване (кільцями).

2) Двобічна (білатеральна) симетрія.

3) Органи руху – параподії із щетинками.

Параподії – м’язисті не членисті бічні парні вирости сегментів багатощетинкових червів, які мають пучечки щетинок та необхідні для пересування.

4) Середовище існування: вода, вологий ґрунт.

5) Розміри – від часток міліметра до 3 метрів.

6) Відомо близько 9000 видів.

2. Особливості будови.

Зовнішня будова

• Голова (є органи чуття);

• Тулуб (кільця);

• Анальна лопать.

3. Живлення.

Живляться дощові черви торішнім листям, старою напівгнилою травою, а також органічними рештками, що є в ґрунті. Копаючи хід, черв’як заковтує порцію землі, яка проходить крізь його кишечник, де з неї вилучаються поживні речовини, і виводяться назовні (Відеоролик) .

4. Рух.

Завдяки щетинкам черв’як просувається в одному напрямку, але вони не заважають йому повзти назад. Гладенькою поверхнею черв’як рухатися майже не може.

5. Розмноження та розвиток.

У дощових червів розмноження відбувається тільки статевим способом, вони гермафродити. Сім’яники та яєчники розташовані в передньому кінці тіла. У період розмноження поясок виділяє слиз, який утворює слизову капсулу. Черв’як виповзає з капсули та викладає в слиз яйця. Після цього край капсули злипаються, й утворюється кокон, який перебуває в ґрунті. Через певний час із кокону виповзають маленькі дощові черви.

Серед кільчастих червів зустрічаються як роздільностатеві форми, так і гермафродити. У малощетинкових червів і п’явок розвиток прямий, а в багатощетинкових – непрямий, із плаваючою личинкою

Якщо звичайний дощовий черв'як втратить кінець тіла, у нього найчастіше виростає новий. Проте ніколи з двох частин не з'явиться два дощових черв'яки. Звичайний дощовий черв'як, якого розрізають навпіл, гине.

6. Різноманіття кільчастих червів.

Малощетинкові – переважно мешканці ґрунтів і прісних водойм:

• дощовий черв’як;

• трубочники;

• австралійський земляний черв’як;

• каліфорнійський черв’як.

Багатощетинкові – переважно мешканці морського дна:

• піскожил;

• нереїд;

• тихоокеанський палоло.

П’явки – не мають щетинок але мають присоски (передню та задню). На дні передньої присоски розташовано ротовий отвір. Живуть переважно у прісних та солоних водоймах:

• п’явки медичні;

• кінські п’явки;

• риб’ячі п’явки.

Закінчення схеми.

7. Значення кільчастих червів .

У природі Для людини

1. Ланка в ланцюзі живлення.

2. Ґрунтоутворення:

• сприяють утворенню перегною;

• через ходи в ґрунт потрапляють повітря і вода.

3. Паразити тварин.

4. Трубочники є гарними очисниками води

1. Медична допомога.

2. Червів палоло туземці споживають у їжу

3. Кормова база ба-гатьох промислових риб

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 7 с.26-30

Оформити в зошит для практичних та лабораторних робіт результати лабораторного дослідження с. 27

Повторити матеріал параграфів 1-6 , підготуватись до уроку узагальнення з вивченої теми

26.09.22

Тема уроку " Узагальненняз теми " Вступ" , "Різноманітність тварин "

Бесіда з учнями

1. Якими ознаками наділена природа?

2. Чим тварини відрізняються від інших представників живої природи?

3. Яке місце займають тварини в живій природі?

4. Хто такі тварини?

5. Які основні риси є характерними для тварин?

6. Чим тварини відрізняються від рослин?

7. Чим тварини відрізняються від грибів?

8. Які подібні і відмінні ознаки рослинного і тваринного організму?

9. Які процеси життєдіяльності властиві тваринам?

10. Які з цих процесів на вашу думку головніші? Поясніть свій вибір.

11. Назвіть основні особливості будови епітеліальної тканини.

12. Назвіть основні особливості будови м’язової тканини.

13. Назвіть основні особливості будови сполучної тканини.

14. Назвіть основні особливості будови нервової тканини.

15. Які функції виконує нервова система?

16. Які функції виконує ендокринна система?

17. Які органи входять до складу ендокринної системи?

18. Які органи входять до складу нервової системи?

19. Назвіть середовища існування тварин.

20. Які пристосування мають тварини до водного середовища?

21. Які пристосування мають тварини до наземно-повітряного середовища?

22. Які пристосування мають тварини до ґрунтового середовища життя?

Домашнє завдання

виконати тестові завдання 1-12 с.18

29.09.22

Тема уроку "Членистоногі"

Членистоногі мають двобічну симетрію тіла.

Це тришарові тварини, тобто у процесі їхнього розвитку закладається три зародкових листки. Подібно до тіла кільчастих червів, тіло чле¬нистоногих утворене з окремих, послідовно розташо¬ваних сегментів.

відділи тіла: голову, груди і черевце.

На голові міститься більшість органів чуттів, ротовий отвір та ротові органи, що його оточують, а всередині - головний мозок.

На грудному відділі розташовані органи руху, а у черевці розміщена більшість внутрішніх органів.

Тіло членистоногих вкрите твердою кутикулою, що захи¬щає його від ушкоджень. Цей покрив, або зовнішній скелет, є продуктом виділення шару епітеліальних клітин, розташованих під ним. Основу кутикули складає особлива органічна речовина - хітин

Кутикула разом із м'язами, що прикріплюються до її внутрішніх виростів, утворює опорно-рухову систему. Скорочення м'язів забезпечують різноманітні рухи членистоногих. Шкірно-мускульного мішка немає, а кількість скелетних м'язів може сягати кількох тисяч. М'язи членистоногих, на відміну від м'язів кільчаків, здатні скорочуватися швидше.

Розмноження і розвиток членистоногих

Членистоногі, зазвичай, роздільностатеві організ¬ми, зрідка - гермафродити. Запліднення переважно внутрішнє, інколи - зовнішнє. Розвиток прямий або

непрямий.

Значення членистоногих

Вивчаючи членистоногих, слід зазначити їх винятково велику роль як у житті людини, так і в природних процесах. У зв'язку з тим що членистоногі становлять значну частку наземної фауни, вони істотно впливають на рослинний і тваринний світ Землі. Членистоногі зустрічаються в усіх районах суші, в тому числі в пустелях, високо в горах і в полярних районах.

Існування багатьох членистоногих тісно пов'язане з життям рослин. Під час масового розмноження членистоногі знищують або пошкоджують рослини на величезних територіях. Проте крім шкоди членистоногі приносять велику користь рослинництву як запилювачі квіткових рослин. У ході еволюції виробилась чудова взаємна пристосованість між багатьма видами членистоногих і квіткових рослин (наприклад, у рослин є різні пристосування для запилення їх певними видами комах, а у комах довжина і форма хоботка чітко відповідає будові квітки тих рослин, які вони запилюють).

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 8 с.31-33

Підготувати повідомлення про членистоногих на вибір , приклад Мал. 38 с.31

03.10.22

Тема уроку "Ракоподібні"

Як мешканці водойм ракоподібні дихають за допомогою зябер.

Їхня кутикула не має зовнішнього шару з жироподібної речовини, тому ці тварини не витримують пересихання.

Органи виділення - пара залоз, які через своє забарвлення дістали назву зелених.

На голові розташовані дві пари чутливих вусиків.

. Річкові раки населяють водойми з чистою водою, з високим умістом кисню. Тому їх можна вважати покажчиками незабруднених водойм

. Удень раки ховаються в підводних норах, під колодами, каменями, серед коренів рослин тощо, а вночі виходять на полювання. Вони повзають за допомогою довгих ходильних ніг, а також можуть спиратись і на клешні. Живуть до 20 років і можуть досягати довжини до 25 см та маси до 200 г.

Тіло рака має головогруди, зверху вкриті суцільним панциром, і черевце, що складається з окремих сегментів, укритих щитками.

У самок черевце ширше за головогрудний відділ, у самців - вужче.

Період линяння - критичний у житті річкового рака. За кілька днів перед линянням він стає неспокійним, перестає живитись і знаходить схованку, де перебуває до закінчення линяння.

Завдяки рухам тіла й кінцівок рак намагається позбутися старої кутикули.

На межі головогрудей і черевця утворюється поперечна щілина, через яку тварина залишає ста¬рий покрив. Новий покрив набуває міцності лише через 8-10 діб. Увесь цей період рак залишається беззахисним перед ворогами і нездатний навіть живитись, бо хітинові пластинки жуйного відділу його шлунка ще не затверділи.

У передній частині тіла на рухомих стебельцях розташовані складні очі. На головогрудях є дві пари вусиків, кінцівки, які утворюють ротовий апарат (три пари щелеп і три пари ногощелеп), та п'ять пар ходильних ніг. На першій парі ходильних ніг доб¬ре розвинені клешні.

Вони слугують для захисту від ворогів, захоп¬лення їжі та її шматування. Невеличкі клешні є й на наступних двох парах ходильних ніг. Шість пар кінцівок розташовані на черевці. Ніжки останньої пари розширені і разом з анальною пластинкою, якою закінчується черевце, утворюють віялоподібний хвостовий плавець. Підгрібаючи під себе воду, рак здатний швидко плавати, ру¬хаючись заднім кінцем уперед. Загалом у нього 19 пар кінцівок.

Річковий рак - всеїдна тварина. Він може живитись водяними росли¬нами, дрібними тваринами (червами, молюсками, ракоподібними, личин¬ками комах, пуголовками, рибою тощо), рештками організмів. Здалеку відчуває запах їжі за допомогою добре розвинених органів нюху.

Домашнє завдання опрацювати

9 с 34-37

Скласти 12 запитань до тексту параграфа

Виписати терміни в словник та вивчити їх значення с.37

06.10.22

Тема уроку " Павукоподібні"

. Особливості будови

Тіло складається з головогрудей і черевця.

Хеліцери, ногощупальця, 4 пари ходильних ніг.

4 простих вічок.

На черевці — павутинні бородавки

Непрямий розвиток

Представники Домовий павук, павук-хрестовик, тарантул, павук-сріблянка Коростяний свербун, волосяні кліщі, павутинний кліщ Строкатий скорпіон, імператор, книжковий. Значення Знищують кровосисних комах, шкідників рослин. Отруйні, ліки (снодійні і заспокійливі) Кліщі регулюють чисельність членистоногих

Шкідники рослин і харчових продуктів.

Викликають захворювання (енцефаліт).

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 10 с.37-41

Виписати та вивчити терміни с.40

Скласти 6 тестових завдань до тексту параграфа 10

10.10.22

Тема уроку ,Будова комах"

Систематичне положення комах:

Імперія –Клітинні організми

Надцарство- Еукаріоти

Царство – Тварини

Підцарство – Багатоклітинні

Тип – Членистоногі

Підтип – Трахейнодишні

Клас – Комахи.

Відділи тіла:

- Голова

- Груди

- Черевце

Як і у всіх членистоногих, зовнішній скелет комах утворений кутикулою, зовнішній шар якої складається з жироподібної речовини, що перешкоджає випаровуванню води. У середньому шарі кутикули містяться пігменти, які надають певного забарвлення тілу. А металічно-блискуче або переливчасте забарвлення комах зумовлене заломленням світла у напівпрозорих верхніх шарах кутикули або її виростах (волосках, лусочках тощо).

У багатьох комах у покривному епітелії є залози, що виділяють отруйні чи пахучі речовини, віск тощо через канальці кутикули назовні.

Ознаки,за якими комахи відрізняються від інших членистоногих

-наявність однієї пари вусиків;

-наявність трьох пар ходильних ніг;

-органами дихання є трахеї

-наявність в більшості двох пар крил.

Виділяють такі основні типи ротового апарату:

• -гризучий (таргани, жуки, мурахи, личинки метеликів);

• -гризучо-лижучий (бджоли, джмелі);

• -колючо-сисний — нижня губа утворює довгий хоботок, а щелепи перетворюються на колючі щетини (комарі, попелиці);

• -сисний — хоботок розвивається з нижніх щелеп, а верхні повністю редукуються (метелики);

-лижучий — утворений нижньою губою (мухи).

Опорно-рухова система

Типова для типу Членистоногі. Для пересування використовуються ходильні кінцівки, а для польоту — крила.

Травна система

Травна система комах включає передню, середню й задню кишки, а також слинні залози. Ротові апарати різних типів. Передня кишка може утворювати глотку, зоб або жувальний шлунок. У багатьох рослиноїдних форм у кишечнику оселяються симбіотичні мікроорганізми, що забезпечують перетравлювання клітковини.

Дихальна система

Дихання в комах здійснюється трахеями. У водних форм можуть функціонувати трахейні зябра — тонкостінні вирости тіла, густо пронизані трахеями.

Кровоносна система

Типова для типу Членистоногі, але розвинена слабше, ніж у більшості ракоподібних.

Видільна система

Типова для типу Членистоногі. Добре розвинені мальпігієві судини.

Нервова система

Центральна нервова система представлена головним мозком (ганглії, що злилися) і черевним нервовим ланцюжком. Головний мозок добре розвинений, до його складу входять особливі грибоподібні тіла, що відповідають за складні форми поводження комах.

Органи чуттів комах: прості та складні очі, механо- й хеморецептори, органи слуху.

Статева система

Комахи –роздільностатеві тварини. Різко виражений статевий диморфізм. Статеві залози парні, запліднення внутрішнє. Розвиток комах супроводжується зміною стадій (фаз) і перетворенням —метаморфозом. При неповному перетворенні виражені тільки 3 стадії: яйце — личинка — доросла комаха. При повному: яйце — личинка — лялечка — доросла комаха.

3. Типи розвитку комах

Комахи

Тип розвитку

Із неповним перетворенням :

1. Яйце

2. Личинка

3. Імаго (дорослий організм)

Представники Бабки, коники, сарана, цвіркуни, терміти, таргани, попелиці

Із повним перетворенням

1. Яйце

2. Личинка

3. Лялечка

4. Імаго (дорослий організм)

Представники , Метелики, блохи, жуки, оси, бджоли, мурахи, мухи, комарі, москіти, гедзі

Імаго - доросла особина комах

Партеногенез – це розвиток зародка з незаплідненої яйцеклітини

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 11 с 42-45

Письмово виконати завдання 5, 6 с. 45

Виписати терміни в словник с.45 та вивчити їх значення

13.10.22

Тема уроку " Різноманітність комах"

1. Розповідь вчителя.

А) Комахи, що розвиваються з неповним перетворенням

Ряд Прямокрилі

Ряд Таркгани

Ряд Бабка

Ряд Рівнокрилі

Ряд Воші

Ряд Клопи

Б) Комахи, що розвиваються з повним перетворенням.

Ряд Твердокрилі

Ряд Лускокрилі, або Метелики

Ряд Блохи

Ряд Двокрилі

Ряд Перетинчастокрилі

2. Міні – проекти учнів по рядам. (2-3 хв. на учня)

3. Значення комах у природі та житті людини (бесіда з учнями, складання бліц-таблиці)

Роль комах у природі Значення у житті людини

1. Рослиноїдні комахи регулюють чисельність рослин

2. Хижі і паразитичні комахи регулюють чисельність тварин.

3. Джерело живлення комахоїдних тварин.

4. Запилювачі рослин.

5. Шкідники лісових насаджень.

6. Захищають ліси від шкідників.

7. Личинки деяких видів є поживою для риб.

8. Споживачі тваринних і рослинних решток. 1. Бджоли дають мед. Прополіс, молочко.

2. Із коконів шовкопрядів одержують шовк.

3. Шкідники культурних рослин.

4. Паразити людини і тварин.

5. Перенощики небезпечних хвороб людини, тварини і рослин.

6. Кровосисні тварини дошкуляють людині. Тваринам, завдають збитків тваринництву.

7. Хижі та паразитичні види використовуються для біологічного способу боротьби з с/г шкідниками.

VІ. Закріплення навчального матеріалу

Практична робота №1. Виявлення прикладів пристосувань до способу життя у комах.

Назва комахи Ряд Тип ротового апарату Будова крил Будова ходильних ніг

Білан капустяний

Лускокрилі

у дорослих особин сисний, а личинок – гризучий. Гусінь поїдає листя, дорослі – нектар. Дві пари великих крил, передні з чорним забарвленням Ноги маленькі хватальні

Коник зелений Прямокрилі

Гризучого типу Передні крила перетворились на вузькі прямі надкрила, задні – віялоподібні. Задні ноги стрибального типу.

Бджола медоносна Перетинчастокрилі

Гризучо-сисний Дві пари прозорих з повздовжніми і поперечними жилками крил, задні крила менші Ноги збирального типу

Хатня муха Двокрилі

Смоктального типу Друга пара перетворилася на органи рівноваги – дзижчальця Три пари бігальних ніг

Плавунець Твердокрилі

Гризучий Перша пара крил перетворена на жорсткі надкрила. Друга пара має сітчасту будову. Задні ноги розширені, мають форму весел.

Комар звичайний Двокрилі

Ротовий апарат колючо-сисний Одна пара перетинчастих крил Довгі ноги хватального типу

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 12 с.46-50

Виписати терміни с.50

Підготувати повідомлення про комах(на вибір)

20.10.22

Тема уроку " Молюски"

• Тіло більшості молюсків складається з голови, тулуба та ноги. Нога являє собою виріст черевної стінки тулуба і служить для пересування, ловлі здобичі, прикріплення, закопування в ґрунт.

• Характерна особливість молюсків — наявність черепашки.

• Із внутрішнього боку до черепашки прилягає шкірна складка — мантія.

• Простір між мантією і тілом називається мантійною порожниною. У порожнині знаходяться зябра, а також у неї відкриваються отвори органів виділення та анальний отвір.

• Кровоносна система незамкнена, складається із серця (два- або трикамерного) та судин.

• Органи дихання –зябра (у водяних видів) та легеня у наземних видів і деяких водяних (наприклад, ставковика великого).

• Наявність у багатьох молюсків радули, або тертки, призначеної для захоплення і перетирання їжі.

• Органи виділення – нирки (у більшості видів нирка одна, у деяких – дві).

• Нервова система розкидано-вузлового типу.

• Більшість – гермафродити, є роздільностатеві види.

Домашнє завдання опрацювати матеріал параграфа 13 с.51

Виконати лабораторне дослідження с.56

Поповнити біологічний словник новими термінами с.55

10.11.22

Тема уроку " Риби"

Тип Хордові. Клас Хрящові риби

І хрящові й кісткові риби входять до складу надкласу Риби. Надклас Риби — найбільша за чисельністю видів і найдавніша група первинноводних хордових тварин. Риби заселили усі види морських, прісних і солонуватих водоймищ. Уся їхня організація несе на собі відбиток пристосування до життя в щільному водному середовищі.

Клас Хрящові риби представлений групою нечисленних морських видів риб, що мають хрящовий кістяк протягом усього життя. Зяброві кришки відсутні, з боків голови назовні відкривається 5—7 зябрових щілин. Плавальний міхур не розвинений, тому, щоб не «потонути», риби активно плавають. Парні плавці розташовані горизонтально. Хвостовий плавець нерівнолопатевий, з великим верхнім й малим нижнім лопатями.

Тип Хордові. Клас Кісткові риби.

Кількість видів 21 тис. видів Середовище існування водне

Кісткові риби – добре відомі вам тварини, до цього класу належать близько 21 тис. видів, у водоймах України мешкає 181 вид.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал параграфа 16 с.66-68

письмово дати відповіді на запитання

1. На які відділи поділене тіло риб?

2. Тіло риб вкрите…

3. Що міститься на голові?

4. Зябра кісткових риб прикриті….

5. Органами руху риб є…

6. Плавці поділяються на …. та …

7. Парні плавці – це…

8. Непарні плавці – це…

9. Орган дотику у риб – це…

10. Він захищає шкіру від проникнення хвороботворних організмів і полегшує плавання, зменшуючи тертя у воді – це…

11. Сезонне явище характерне для риб….

Виконати

вправу«Так - Ні»:

1. Тіло риб має обтічну форму, буває овальним, округлим, плоским

2. Тіло риби поділене на голову, шию тулуб і плавці

3. Риби можуть жити як у воді, так і на суходолі

4. Риби живляться, фільтруючи воду, вони не мають щелеп

5. Шкіра риб вкрита лускою та слизом, що зменшує тертя риби у воді

6. Очі риб розташовані на голові, вони вкриті складками шкіри - повіками

7. Риби дихають зябрами, які в більшості прикриті зябровими кришками

8. Акули мають зяброві кришки

9 . Органами руху риби є плавці

10 . На хвостовій частині тіла риби розміщений хвостовий плавець, що є кермом

11 Риби розмножуються, виповзаючи на суходіл

12 .Парними плавцями риби є грудні та черевні

14.11.22

Тема уроку " Різноманітність риб"

Ряд Особливі ознаки Представники Значення

Осетроподібні

Особливі ознаки

Рогові пластинки на поверхні тіла, асиметричний хвостовий плавець

Представники

Осетер, білуга, севрюга, стерлядь З них добувають чорну ікру

Оселедцеподібні

Особливі ознаки:

Видовжене тіло сплюснуте з боків, промені плавців м’які,

утворюють косяки.

Представники

Оселедець, кілька, тюлька, шпроти, хамса, сардина Промислова риба

Лососеподібні

Особливі ознаки:

Добре помітна бічна лінія, є жировий плавець

Представники

Лосось, форель, сьомга. Кета, горбуша, харіус, щука. Червона риба, що має високу поживну цінність,

Коропоподібні

Особливі ознаки:

Не мають зубів на щелепах, мають глоткові зуби

Представники

Короп, товсто-лоб, карась, лин, краснопірка, ялець, амур Багато промислових видів, декоративні.

Окунеподібні

Особливі ознаки:

Мають гострі шипи на плавцях

Представники

Окунь, судак, йорш, скумбрія, тунець, ставрида Багато промислових видів

Сомоподібні

Особливі ознаки:

Майже без луски, мають кілька пар вусів навколо рота

Представники

Сом звичайний, сом оливковий Деякі види промислові

Дводишні

Особливі ознаки:

Парні плавці джгутоподібні, листоподібні, тіло гнучке, дихають зябрами і легенями

Представники

Протоптер, рогозуб, лепідосирен, неоцератод. Об’єкт місцевого промислу, об’єкт охорони

Кистепері

Особливі ознаки:

Парні плавці з мускулистою лопаттю

Представники

Латимерія Об’єкт наукових досліджень

. Кісткові риби, які в Україні підлягають охороні

водоймах України водиться чимало видів риб, у тому числі рідкісні та зникаючі. До них належать: білуга звичайна, осетер атлантичний(зниклий), севрюга звичайна, карась золотий, ялець звичайний,

Ці види потребують окремої уваги та охорони. Тому їх заборонено виловлювати, у місцях їх виявлення та перебування встановлюють заповідний режим, який забороняє будь яку господарську діяльність з метою збереження не тільки риб, а й місць їх існування.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал параграфа 17 с.69-73

Виписати терміни в словник та вивчити їх значення с.73

Підготувати повідомлення про одну з хрящових риб(с.71-73-приклад хрящових риб)

Біологія за 06.02

Тема уроку " Опорно - рухова система хребетних тварин"

Уважно прочитайте текст параграфа 34 с.142-147, розгляньте малюнки до тексту параграфа. Усно дайте відповіді на запитання на с. 148

Виконайте завдання практичної роботи 5 с. 148 , користуючись текстом параграфа та малюнками до нього

Біологія за 20.03

Тема уроку " Способи орієнтування тварин"

Уважно прочитайте текст параграфа 44 с. 190-194

Знайдіть пояснення терміну " хомінг" с. 191. Письмово дайте відповідь на запитання : яке значення має хомінг у житті тварини?

Проаналізуйте текст параграфа про міграції тварин. Письмово дайте відповідь на запитання я: яке значення мають міграції в житті тварини?

Усно дайте відповіді на запитання 1-4 с. 194 . Письмово виконайте творче завдання с. 194. Підготуйте повідомлення на тему" Чому мігрують тварини?".

Біологія за 23.03

Тема уроку"Форми поведінки тварин"

Уважно прочитайте текст параграфа 45 с. 194-199

Випишіть у зошит форми поведінки тварин, користуючись текстом параграфа.

Наведіть приклади гігієнічної поведінки у тварин, запишіть у зошит.

Випишіть нові терміни та вивчіть їх значення с. 198

Усно дайте відповіді на запитання 2-5 с. 199

Письмово виконайте творче завдання с.199

Біологія за 03.04 Тема уроку " Репродуктивна поведінка тварин"

Уважно прочитайте текст параграфа 46 с. 199-202

Складіть 12 запитань з відповідями до тексту параграфа.

Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 202. Зверніть увагу на пункт параграфа " Цікаво", с. 202. По можливості виконайте запропоновані цікаві завдання.

Біологія за 06.04

Тема уроку " Соціальна поведінка тварин"

Уважно прочитайте текст параграфа 48 с.205-208.

Дайте відповідь на запитання: чим відрізняються поодинокі тварини від соціальних? Відповідь знайдете на с.205-206

Випишіть у зошит типи угрупувань тварин с.206-208.

Поповнять біологічний словник новими термінами с. 208

Перевірте свої знання, опрацюйте текст параграфа на с. 208 " Узагальнення знань". Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 207. Виконайте творче завданнБіологія за 06.04

Тема уроку " Соціальна поведінка тварин"

Уважно прочитайте текст параграфа 48 с.205-208.

Випишіть у зошит типи угрупувань тварин с.206-208.

Поповнять біологічний словник новими термінами с. 208

Перевірте свої знання, опрацюйте текст параграфа на с. 208 " Узагальнення знань". Усно дайте відповіді на запитання 1-5 с. 207. Виконайте творче завдання с.209я с.209

2023-2024 навчальний рік

04.09

Тема уроку " Тварина- живий організм"

Опрацювати матеріал параграфа 1 с. 4-7 , розгляньте малюнки до тексту параграфа.. Випишіть у зошит ознаки, притаманні тваринам с.6-7. Випишіть у словник біологічних термінів нові терміни с. 7.

Виконайте письмово творче завдання с.7:

Наведіть приклади пристосування кількох тварин ( на ваш вибір) до життя в містах)

07.09

Тема уроку " Особливості живлення тварин. Основні відмінності тварин і грибів"

Уважно прочитайте текст параграфа 2 с. 8-11 та розгляньте малюнки до нього.

Письмово наведіть по 2 приклади рослиноїдних тварин, хижих тварин .

Випишіть у словник та вивчіть значення нових термінів с. 10.

Письмово дайте відповідь на запитання: які основні відмінності тварин від рослин і від грибів?

Усно дайте відповіді на запитання 1-3 на с. 11